Європейський університет
м. Києва
Індивідуальна робота на тему:
«Оподаткування малого бізнесу»
Київ – 2009
В
ступ
Підприємництво є головним елементом ринкового середовища. Воно забезпечує вирішення багатьох соціально-економічних проблем перехідного періоду і до становлення ринкових відносин: сприяє насиченню ринку товарами та послугами, наповненню доходної частини бюджету, стимулює структурні зміни в економіці, створює робочі місця.
Практично всі держави здійснюють регулювання підприємницької діяльності шляхом намагання оптимізувати дію двох протилежних її функцій: стимулюючої, яка сприяє свободі розвитку підприємництва, і фіскальної, яка забезпечує виконання державою своїх повноважень. Підприємництво в Україні розвивається вже понад 18 років, але воно ще не зайняло значної ніші в її господарському комплексі. Однією з головних причин цього є часті зміни фіскальної політики щодо даного сектора економіки, що призводить до хвилеподібності періодів його розвитку.
Держава постійно шукає нові форми організації виробництва, шляхи підвищення розвитку економіки і зменшення податкового тягаря, що лягає на плечі підприємств. Для досягнення цієї мети держава постійно шукає нові прогресивні способи і системи оподаткування. На сучасному етапі розвитку економіки України великі підприємства переживають кризу, відбувається розукрупнення підприємств, і розвиток економіки залежить від діяльності малого бізнесу, малих підприємств всіх форм власності.
Питання доцільності збереження чинних спрощених режимів оподаткування набуває дедалі значнішого суспільного резонансу й особливої актуальності. Щоб неупереджено дати на нього відповідь, ретельно розглянемо наслідки використання в Україні цих режимів за весь період дії відповідних законодавчих актів.
Різним аспектам проблеми формування регуляторної політики реформування податкової системи України присвячені роботи таких відомих вітчизняних фахівців – науковців і практиків, – як В.П. Вишневський, Ю.Б. Іванов, М.П. Кучерявенко та ін. Але проблеми системного аналізу створення сприятливого бізнес-середовища шляхом впровадження спеціальних систем оподаткування та обґрунтування напрямків їх подальшого розвитку ще не знайшли достатнього науково-теоретичного та методичного вирішення, що спричиняє невизначеність та практичні складнощі їх застосування.
Вагомий внесок у дослідження впливу чинної податкової системи на діяльність вітчизняних підприємств зробили українські вчені Поддєрьогін A.M., Загорський B.C., Каламбет С.В., Онишко С.В., які піднімали проблеми удосконалення формування податкової системи, удосконалення податкового механізму, виконання податкових зобов'язань тощо.
Таким чином, практична значимість вказаних проблем для економіки України і зумовлює актуальність індивідуальної роботи.
1. Роль малого бізнесу в ринковій економіці
Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України «Про підприємства» до малих відносяться такі підприємства:
– у промисловості й будівництві – з числом працюючих до 200 чоловік;
– у науці й науковому обслуговуванні – до 100 чоловік;
– в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) – до 50 чоловік;
– у галузях нематеріального виробництва – до 25 чоловік;
– у роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.
У нашій країні в залежності від природнокліматичних, національних, технологічних та інших особливостей регіонів можуть бути різні критерії виділення малої економіки.
Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв'язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника, є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством. Отже малі підприємства – це не якийсь конкретний тип підприємства, а частина наявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами.
Малі підприємства – досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємство здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів та послуг.
Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (у тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід економічно розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90–95% усіх підприємств і до 20–60% валового національного продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво в сфері послуг і торгівлі (варто зазначити, у найзанедбанішій у нас галузі господарського життя).
Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим чинником, що пом'якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він є фундаментальною основою формування «середнього класу», а отже, й послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації.
Отже, значення малого бізнесу в ринковій економіці дуже велике. Без малого бізнесу ринкова економіка ні функціонувати, ні розвиватися не в змозі. Становлення та розвиток його є однією з основних проблем економічної політики в умовах переходові від адміністративно-командної економіки до нормальної ринкової економіки. Малий бізнес у ринковій економіці – головний сектор, що визначає темпи економічного росту, структуру і якість валового національного продукту.
Істотний внесок вносити малий бізнес у формування конкурентного середовища, що для нашої високо монополізованої економіки має першорядне значення. Не можна також забувати, що малі підприємства менше впливають і на екологічне становище. Немаловажна роль малого бізнесу в здійсненні прориву в ряді найважливіших напрямків НТП, насамперед в області електроніки, кібернетики й інформатики.
У нашій країні цю роль важко переоцінити. Всі ці і багато інших властивостей малого бізнесу роблять його розвиток істотним чинником і складовою частиною реформування економіки України.
Малі підприємства спеціалізуються і на випуску кінцевої продукції, орієнтованої в основному на місцеві ринки збуту. В основному, це швидкопсувні продукти, ювелірні вироби, одяг, взуття і т.д. і т.п.
У розвинутих країнах саме малому бізнесу приділяються увага в державному масштабі. Держава підтримує малий бізнес як грошима, так і різноманітними пільгами, у сфері податкової політики. Проте, із великим жалем, залишається констатувати, що більш над усе не повезло в ході економічних перетворень, що розгорнулися в Україні, малому бізнесу. Діючої системи стимулювання створення малих підприємств не існує, як і немає господарського механізму їхньої підтримки. Не розроблена державна програма розвитку малих підприємств.
2.
Спрощена система оподаткування для юридичних осіб
Спрощена система оподаткування запроваджується для юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, самостійно обирає одну з наступнихставок єдиного податку:
– 6 відсотків суми виручки від реалізації (повинна бути платником ПДВ);
– 10 відсотків суми виручки від реалізації (не може бути платником ПДВ).
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заявудо органу державної податкової служби (ДПС) за місцем державної реєстрації. При цьому обов'язково зазначається, яка ставка єдиного податку обрана.
Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній період.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.
Орган ДПС зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
За результатами господарської діяльності за квартал до органу ДПС до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, подаються розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
Суб'єкт малого підприємництва – юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.
У разі порушення вимог, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
– податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
податку на прибуток підприємств;
– податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва);
– плати (податку) за землю;
– збору на спеціальне використання природних ресурсів;
– збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
– збору до Державного інноваційного фонду;
– збору на обов'язкове соціальне страхування;
– відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
– комунального податку;
– податку на промисел;
– збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
– збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
– внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
– внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
– плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництване поширюється на:
– суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
– суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
– суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
– суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального патенту;
– довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
– суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.
(Указ Президента України №727/98 від 03,07,98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»).
3.
Спрощена система оподаткування для фізичних осіб. Єдиний податок
Для переходу на спрощену систему оподаткування підприємець повинен не пізніше ніж за 15 днів до початку звітного кварталу подати до ДПІ письмову заяву за умови сплати всіх податків за попередній період. Якщо новостворені підприємці прийняли рішення про застосування спрощеної системи оподаткування, то вони подають заяву без додержання вищевказаного терміну і вважаються суб’єктами спрощеної системи оподаткування з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.
Обов’язкові умови переходу на спрощену систему:
· обсяг виручки від реалізації продукції за рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.
· кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах протягом року, включаючи членів сім’ї, не повинна перевищувати 10 осіб.
Крім подання заяви підставою для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку (далі Свідоцтво) є пред’явлений платіжний документ про сплату єдиного податку.
Щомісячна сплата здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата податку.
У разі коли платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання у встановлені терміни, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги.
Ставку єдиного податку встановлюють місцеві ради у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності. У разі використання найманої праці розмір єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу, включаючи членів сім’ї.
Якщо платник здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки податку, він придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок за більшою ставкою.
Якщо протягом терміну дії отриманого Свідоцтва відповідна місцева рада змінює (збільшує чи зменшує) ставки єдиного податку, то перерахунок сум платежів за період, за який проведено оплату, не проводиться.
Сплата єдиного податку при торгівлі на ринку не звільняє приватного підприємця від сплати ринкового збору.
Підприємцю необхідно вести загальний облік в Книзі обліку доходів і витрат за ф. №10.
На кожному місці торгівлі (роботи) найманих працівників повинні бути такі документи:
· Копія Свідоцтва про державну реєстрацію приватного підприємця;
· Копія Свідоцтва платника єдиного податку;
· Довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку
· Документ, що посвідчує особу працівника (реалізатора)
· Касовий чек про сплату ринкового збору за день, в якому здійснювалась торгівля на ринку
· Накладна на товар, переданий підприємцем своєму реалізатору
· Товарні чеки (книга обліку розрахункових операцій і Розрахункова книжка з розрахунковими квитанціями – у разі торгівлі підакцизними товарами).
Для платника єдиного податку звітний період – квартал.
Протягом п’яти днів після закінчення звітного періоду платник подає Звіт, у якому зазначаються:
· Види підприємницької діяльності
· Фактична чисельність працівників
· Сума фактично сплаченого податку
· Обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг).
Податковий розрахунок за ф. №1ДФ подають усі підприємці, які використовують працю найманих працівників. Довідка ф. №1ДФ подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. У довідці зазначаються суми нарахованого та виплаченого доходу і суми нарахованого та перерахованого до бюджету податку щодо кожного найманого працівника.
Якщо платник єдиного податку є ще й платником ПДВ, то він за вибором може застосовувати податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Протягом року дозволяється перехід із квартального періоду на місячний, зворотні зміни не допускаються.
У разі перевищення приватним підприємцем – платником єдиного податку встановлених критеріїв, а саме: обсягу виручки від реалізації продукції за рік – 500 тис. грн. та кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах протягом року, включаючи членів сім’ї, більш ніж 10 осіб, такі підприємці повинні з наступного звітного періоду (кварталу) перейти на загальну систему оподаткування з подальшою реєстрацією їх як платників ПДВ.
Література
1. Закон України «Про підприємства в Україні» // Світ бухг. обліку, №8, 1997, С. 36–47.
2. Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» // Голос України, №12, 1994.
3. Бутко М., Мурашко М. Організаційні заходи сприяння малому бизнесу // Економіка України, №7, 1997, С. 20–24.
4. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України, №2, 1999, С. 36–43.
5. Загородній А., Громяк Л. Фактори, що визначають розвиток малого бізнесу в Україні // Економіка України, №6, 1996, С. 65–70.
|