План

Вступ

1. Складові частини бойових можливостей і їх характеристика.

Вогнева потужність, методика її визначення.

Розрахунок ударної сили підрозділів.

Методика визначення маневрових можливостей бойових підрозділів.

2. Організація та бойові можливості механізованої роти.

3. Методика розрахунку можливостей механізованої роти по ураженню живої сили противника вогнем стрілецької зброї.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Підрозділи ЗСУ мають сучасне озброєння та бойову техніку в достатній кількості. Як показує досвід ВВВ і локальних воєн дуже важливо знати ТТХ зразків озброєння та бойової техніки, вміло їх використовувати, їх бойові можливості, що є необхідною умовою для прийняття обгрунтованого рішення, дозволяє розумно здійснювати керування штатними та приданими підрозділами в бою. Мистецтво командира проявляється у вмінні з великої кількості зброї вибрати ту, яка в належний момент буде найбільш ефективною в даній обстановці. При підготовці і веденні бою командир повинен вирішити:

а) скільки і яких сил потрібно для виконання поставленої задачі;

б) який результат бою слід очікувати приданому складі сил та засобів;

в) як найкраще використати їх в ході бою. Вірні відповіді на ці питання командир може отримати, якщо він буде знати бойові можливості штатних і придатних сил та засобів.

Бойові можливості – це кількісні і якісні показники, які характеризують можливості підрозділів по виконанню певних бойових задач за встановлений час в конкретній обстановці. Бойові можливості залежать: від кількості особового складу, рівню його бойової підготовки і морально-психологічного стану; наявності і стану озброєння, бойової та іншої механіки; мистецтва командного складу в управлінні підрозділами; організаційної структури військ та їх забезпеченості матеріально технічними засобами, а також від складу і характеру протидії противника; умов місцевості; метеорологічної обстановки (стану погоди, часу року і доби) та інше. Бойові можливості механізованої роти характеризуються: складом сил і засобів противника який вона здатна розгромити; розміром опорного пункту; глибиною впливу по об'єктах противника; радіусом дій засобів ураження і часом підготовки їх до нанесення удару та інше; Складові бойових можливостей роти є: вогнева потужність; ударна сила; маневровість. Розглянемо ці поняття більш ширше у подальших розділах.

1. Складові частини бойових можливостей і їх характеристика

Бойові можливості - це кількісні та якісні показники, що характеризують можливості підрозділу по виконанню визначених завдань за встановлений час в конкретній обстановці. Вони залежатьвід:

а) кількості особового складу, рівня його бойової підготовки та психологічно морального стану;

б) наявності та стану озброєння, бойової та іншої техніки;

в) мистецтва командного складу в управлінні підрозділами;

г) організаційно-штатної структури військ та їх забезпеченості МТЗ, а також від складу і характеру протидії противника;

д) умов та характеру місцевості;

е) метеорологічної обстановки (погоди, часу, доби).

Бойові можливості підрозділів можуть розглядатись по видах та засобах ураження (артилерія, танки, засоби ППО, стрілецька зброя), а також по здатності створювати необхідну щільність сил та засобів на 1 км Складовими частинами бойових можливостей є:

– вогнева потужність;

– ударна сила;

– маневровість.

1.1 Вогнева потужність, методика її визначення

Вогнева потужність підрозділу виражається сумарним об’ємом завдань, які можуть бути виконані штатними та приданими вогневими засобами і відпущеною кількістю боєприпасів. Результатом реалізації вогневої потужності є збитки, що виражаються Вогнева потужність характеризується можливостями підрозділів щодо нанесення противнику збитків вогнем артилерії, танків БМП, протитанкових засобів, вогнеметів, стрілецької зброї. В обороні крім того, ураження противника досягається застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Вогнева потужність механізованої роти - це сумарний обсяг вогневих завдань, які можуть бути виконані кількістю боєприпасів, що відпущені на бій, штатними і приданими вогневими засобами. Результатом реалізації вогневої потужності є збиток, що виражається визначеним ступенем придушення або знищення противника. До показників вогневої потужності відносяться:

· кількість об'єктів (цілей) противника, що уражаються, а також ступінь їх ураження;

· кількість засобів озброєння і бойової техніки противника, що знищується;

· математичне очікування збитків, що наносяться угрупуванню війська противника.

Вогнева потужність роти складається з уражаючих можливостей штатних і приданих підрозділів артилерії, протитанкових засобів, бойових машин піхоти, танків, а також стрілецької зброї. Тому методика розрахунків вогневої потужності складається із самостійних часткових методик по видах зброї і включає в себе:

1) методику розрахунку ураження противника вогнем артилерії;

2) методику розрахунку можливостей підрозділів щодо боротьби з броньованими об'єктами та іншими вогневими цілями вогнем прямої наводки;

3) методику розрахунку можливостей роти щодо ураження противника вогнем стрілецької зброї.

Методика розрахунку ураження противника вогнем артилерії Артилерія своїм вогнем в бою виконує наступні завдання:

1. знищує або придушує засоби ядерного та хімічного нападу, артилерію та інші вогневі засоби і живу силу противника;

2. знищує танки, БМП, ПТУР;

3. подавляє живу силу, ПУ, радіоелектронні засоби;

4. руйнує фортифікаційні споруди противника;

5. проводить дистанційне мінування місцевості.

Завданнями стрільби артилерії можуть бути:

· знищення цілі;

· придушення цілі;

· руйнування цілі;

· виснаження цілі.

Знищення цілі заключається в нанесенні її таких втрат (пошкоджень) при яких вона повністю втрачає свою боєздатність, М₀ =0,7-0,9 імовірності, або число поражених цілей із складу групової цілі складає > 50%. Руйнування цілі заключається в приведенні її в небоєздатний стан. Придушення цілі - тимчасова втрата нею боєздатності. М₀ число поражених цілей 30%. Виснаження цілі заключається в морально-психологічних діях на живу силу противника, веденням турбуючого вогню.

Нерухомі неспостерігаємі, відкрито розташовані не броньовані цілі, як правило знищуються, а укриті та броньовані цілі - придушуються чи знищуються. Для стрільби по таких цілях залучається не менше батареї. Абатр, мінбатр і взводи (секції), а також окремі гармати поражаються на вогневих позиціях, батр. САУ знищуються, а взводи самохідних мінометів придушуються. Ураження батр САУ здійснюється, як правило негайно, після їх виявлення вогневими нальотами, які ведуться поверховим вогнем. Відкрито розташована жива сила та вогневі засоби, як правило, знищуються, а укриті - придушуються. ПТЗ противника в залежності від обстановки знищуються або придушуються. Об’єктами та цілями для ураження вогнем артилерії звичайно є: взводні опорні пункти, мінв, КСП, РЛС, роти в районі зосередження та на марші. Чим же визначаються вогневі можливості артилерії? Вони визначаються:

1. характером цілей і прийнятою щільністю ураження;

2. кількістю наявних гармат та мінометів;

3. кількістю та якістю відпущених на стрільбу боєприпасів;

4. часом за який повинні бути вирішені поставлені завдання.

В залежності від кількості гармат, які має батальйон (рота), режиму вогню для кожної артсистеми визначається кількість снарядів та мін, які можна випустити (вистрілити) за цей час. Поділивши цю кількість на середню норму витрат боеприпасів, отримаємо кількість об’єктів, які можна придушити знищити за час АП атаки.

Методика розрахунку можливостей підрозділів по боротьбі з броньованими об’єктами противника

Методика розрахунку базується на використанні коефіцієнтів бойової ефективності ПТЗ (танків, ПТУР, БМП, РПГ, БМПТУР, СПГ, ПТП, ручні гранати). Для кожного ПТЗ, дослідним шляхом, починаючи з РПГ визначені коефіцієнти, які показують, яку кількість танків та інших бронеоб’єктів може знищити той чи інший ПТЗ, до того як він вийде з ладу.

Чисельник - * танки противника в окопі

Знаменник – відкрито розташовано

Чисельник - ** відкрито розташовані свої ПТЗ

Знаменник – свої ПТЗ в окопі

Чисельник - *** розташування своїх ПТЗ в окопі

Знаменник - відкрито розташовані свої ПТЗ

Використовуючи формулу: МТ= КВЗ х РБЕ ми отримаємо, виходячи з організації МР (ТР).

Для того, щоб провести підрахунок можливостей, необхідно перемножити кількість ПТЗ на їх коефіцієнт. При веденні бою прямим наведенням на ПКО і в найближчій глибині оборони в період вогневої потужності атаки прийнято, що для знищення однієї цілі потрібно призначити 2-3 ПТЗ. При переході в наступ з безпосередньо зіткнення з противником в МР на БТР для цієї мети залучається ПТУР «Метис» - 3 одиниці. В роті, озброєній БМП і танковій роті залучається до 50-60% танків і БМП. Вище перераховані засоби роти своїми засобами можуть знищити до 5-6 цілей. МБ на БТР в обороні може залучити при побудові бойового порядку в 2 ешелони ПТУР «Метис» - 6 шт., ПТУР «Фагот» - 6 шт., СПГ-9 - 3 і РПГ 7 - 18 шт. Всього - 33 ПТЗ, якими можливо знищити - 30 атакуючих танків противника. Прийнято вважати, що 70% можливостей ПТЗ і танків використовується в обороні для боротьби з танками противника, а 30% в обороні з його БМП (БТР) та іншими бронеоб’єктами. Можливості вказаних засобів в обороні з БМП (БТР) противника в 2-3 рази більше, ніж з танками, так як вони мають слабий броньовий захист, який захищає особовий склад від куль та осколків снарядів та мін і природно після попадання першого снаряду будуть виходити з ладу.

Методика розрахунку можливостей підрозділу по ураженню живої сили противника вогнем стрілецької зброї .

Методика розрахунку базується на порівнянні щільності вогню стрілецької зброї сторін, яка виражається кількістю куль на 1 м фронту у вказаному секторі (смузі) ведення вогню. При цьому досвідом встановлено, що при наступі роти в пішому порядку при підході її до оборони противника на 400 м відкривається вогонь із усіх видів зброї по його ПКО із щільністю 8-10 куль на 1 м фронту в хвилину і ведеться з такою щільністю на протязі 4 хвилини (при атаці з швидкістю 100 м за хвилину). Така щільність вогню приводить до втрат противника в живій силі до 30% на ПКО.

1.2 Розрахунок ударної сили підрозділів

У дарна сила - це здатність підрозділів (механізованих, танкових) наносити потужні удари по противнику в сполученні вогню та маневру. Вона базується на застосуванні вогню артилерії, танків, БМП, БТР, ПТС і стрілецької зброї в сполученні з їх стрімким просуванням в глибину розташування противника, знищенні його живої сили та вогневих засобів і оволодінні вказаними рубежами (районами) місцевості чи опорними пунктами в обороні противника. В она залежить від :

1. вогневої потужності, маневровості підрозділів, а також їх стійкості проти різних засобів ураження противника;

2. від якості та кількості мотострілецьких (механізованих, танкових) підрозділів, які приймають участь у бою;

3. темпів просування, фронту наступу та місця в бойовому порядку.

Ударна сила характеризується перш за все щільністю сил і засобів на всьому фронті оборони, що створюється, а також на напрямку зосередження головних зусиль, тобто кількістю механізованих взводів, танків, гармат, мінометів, протитанкових та інших вогневих засобів на 1 км фронту оборони. В обороні ударна сила реалізується при розгромі противника, що вклинився в оборону, тобто при проведенні контратак, завершенні його розгрому і захопленні, зазначених районів (рубежів) місцевості Основу ударної сили роти складає бронетанкова техніка з озброєнням та особовим складом (танки, БМП, БТР), які, як правило ведуть бій спільно та спроможні знищити вогневі засоби противника не тільки вогнем, але і гусеницями (колесами). При цьому ударна сила роти і вогнева потужність виявляються у нерозривній єдності, що досягається організацією та підготовкою чіткої та безперервної взаємодії всіх сил і засобів, що приймають участь в бою.

Методика розрахунку ударної сили підрозділу. Про величину ударної сили підрозділів судять по кількості сил та засобів протидіючих сторін і темпах наступу. Щільності і співвідношення сил та засобів ближнього бою дозволяють зробити висновок про можливість розгрому противника і виконання поставленої задачі. Так, наприклад, щільність у роті розраховують по відділеннях, а в батальйоні по взводах. Для успішного ведення наступу необхідно мати 2-3 кратну перевагу на користь підрозділів, що наступають, на фронті наступу роти, а на ділянці прориву створити 4-6 кратну перевагу і тим самим, використовуючи досягнуту перевагу вслід за вогнем стрімко атакувати противника, розгромити його і захопити вказаний рубіж. Носіями ударної сили в роті є 9 мвід, ПТвід і кулеметне відділення. Як правило на напрямку наступу роти разом з нею діють 2-3 тв., що значно підвищить її ударну силу. В роті на БМП головною ударною силою являються БМП (12 шт.) які можуть успішно вести боротьбу не тільки з живою силою, але й з танками і іншими бронеоб’єктами противника. Але і рота на БМП повинна тісно взаємодіяти з танковими підрозділами.

1.3 Методика визначення маневрових можливостей бойових підрозділів

Маневровість - характеризує степінь рухомості військ і здатність пересування, розгортання при підготовці та в ході бойових дій техніки швидко змінювати швидкість та напрямок руху. Маневровість підрозділів - це здатність:

1. здійснювати організовано і швидко перегрупування та міняти взаємоположення сил та засобів;

2. приймати ту, чи іншу побудову;

3. нарощувати сили початкового удару;

4. готуватись до тих чи інших дій у визнчений час;

5. переносити зусилля з одного напрямку на інший

6. долати зони РХЗ, руйнування, завалів і пожеж. здатністю підрозділів організовано та швидко займати оборону;

7. пересувати в короткі строки елементи бойового порядку на будь-який загрозливий напрямок для заняття оборони;

8. проведення стрімких контратак; знищення повітряних десантів противника, які висадились.

Результатом реалізації маневреності є випередження противника у відкритті вогню і нанесення удару, що сприяє більш повному використанню вогневої потужності, ударної сили і вигідного положення. В обороні результатом реалізації маневрених можливостей підрозділів є попередження противника в захопленні вигідних для оборони рубежів, нарощування зусиль на загрозливих напрямках.

Методика розрахунків маневрових можливостей .

Маневреність роти визначається маневреними якостями їх штатних і приданих підрозділів по швидкості, темпу, часу пересуванню і готовності до визначених дій. Рота може застосовувати маневр вогнем, силами і засобами. Маневр вогнем застосовується для більш ефективного ураження противника. Він полягає в своєчасному зосередженні вогню штатних і приданих підрозділів по одній цілі або по групі важливих цілей, а також в перенесенні вогню з однієї цілі на іншу і розподіл вогню по декількох цілях. Основним показником, який характеризує можливості щодо маневру вогнем є час, який витрачено від передачі команди до розриву снаряду у цілі.

Наприклад : артилерійська батарея на ураження планової цілі може витратити: вдень - 1,5 хв.; вночі - 2,5 хв.; на ураження непланової цілі ця ж батарея буде витрачати: вдень - 3 хв.; вночі - 4 хвилини.Маневр силами і засобами проводиться з метою заняття більш вигідного положення для нанесення удару по найбільш уразливому місцю в бойовому порядку противника, особливо по його флангу і тилу, а також для виводу своїх підрозділів з-під удару противника. Він може здійснюватися по дорогах, колонних шляхах, по повітрю і воді. Маневр повинен бути простий по задуму і проводитися швидко, спритно і раптово для противника. В основу маневру силами і засобами повинно бути покладено своєчасне і найбільш повне використання результатів вогневого ураження противника. В обороні маневр проводиться з метою заміни або подолання підрозділів, які зазнали втрат проведення контратак, заняття запасних позицій і вогневих рубежів, а також знищення противника, що вийшов на фланг або тил опорного пункту. Загальний зміст маневру силами і засобами роти на місцевості складають наступні дії: залишення зайнятих районів, позицій або рубежів; згортання підрозділів в колони і витягування; перехід в нові райони, на позиції або рубежі і розгортання для виконання бойової задачі. Основним показником маневру силами та засобами є час здійснення маневру. Наприклад:

1.Швидкість виходу підрозділу на РПА - 15-20 км/год

2. Бойова швидкість атаки: на БТР, БМП - 8-12 км/год; пішки - 4-5 км/год.

3. Час розгортання з похідної колони в передбойовий порядок, хв: тр - 2; мб(тб) - 4хв.

4. Час розгортання з колони в бойовий порядок: мр(тр) - 3,5 хв.; мб(тб) - 8 хв.

5. Час перебудови з бойового порядку в передбойовий: мр (тр) - 1 хв.; мб(тб) - 3(4) хв.

6. Розгортання в бойовий порядок артилерії (на мех. тязі) в підготованому районі - 18 хв. в непідготованому - 23 хв. дивізіон САУ в підготованому районі - 7 хв. в непідготованому - 10 хв.

В обороні:

1. Заняття бойового порядку і організація системи вогню мр - 55 хв.

2. Зміна вогневої позиції мр(тр) - 6 хв.

3. Висування та заняття вогневого рубежу для відбиття атаки противника танковою ротою - 9 хв.

Порядок розрахунку часу на здійснення маневру силами та засобами на місцевості може бути наступний:

1. З’ясувати мету і зміст маневру.

2. Визначити по карті глибину маневру з врахуванням поправок на рельєф місцевості і масштаб карти.

3. Провести розбивку маршруту на 5-10 км і визначити швидкість руху по ділянках.

2. Організація та бойові можливості механізованої роти

Механізована рота складається з управління роти та трьох механізованих взводів.

В управління роти входить: командир роти, заступник командира роти з виховної роботи, старшина, старший технік, сан. інструктор, 2 навідника-оператори, 2 механіка-водія, командир відділення, старший навідник, номер обслуги, оператор СБР-3 (станція ближньої розвідки). В управлінні є БМП-2 -2шт., ПМ-4, СБР-3 - 1шт., АК – 12. Всього особового складу - 11.

Механізований взвод складається із управління і трьох відділень. В управління входить: командир взводу, заступник командира взводу. В механізованому відділенні є:

1. Командир бойової машини.

2. Заступник командира бойової машини - навідник оператор.

3. Старший стрілець.

4. стрілець.

5. Кулеметник.

6. стрілець - помічник кулеметника.

7. Гранатометник.

8. Стрілок - помічник гранатометника.

9. Механік-водій.

Організаційна структура

Озброєння механізованого взводу

Озброєння МР

3. Методика розрахунку можливостей механізованої роти по ураженню живої сили противника вогнем стрілецької зброї

Методика розрахунку базується на порівнянні щільності вогню стрілецької зброї сторін, яка виражається кількістю куль на 1 м фронту у вказаному секторі (смузі) ведення вогню. При цьому досвідом встановлено, що при наступі роти в пішому порядку при підході її до оборони противника на 400 м відкривається вогонь із усіх видів зброї по його ПКО із щільністю 8-10 куль на 1 м фронту в хвилину і ведеться з такою щільністю на протязі 4 хвилини (при атаці з швидкістю 100 м за хвилину). Така щільність вогню приводить до втрат противника в живій силі до 30% на ПКО.

Основним показником можливостей роти по пораженню противника вогнем стрілецької зброї являється математичне очікування збитків, що наноситься живій силі. Розглянемо, який порядок цього розрахунку:

1. визначити кількість мв в першому ешелоні з засобами посилення;

2. підрахувати кількість АКМ, кулеметів і інших вогневих засобів буде в першому ешелоні роти;

3. визначити сумарну швидкострільності стрілецької зброї за хвилину;

4. розділити сумарну швидкострільність на ширину фронту наступу роти.

Примітка: досвід показує, що для успішного наступу на обороняючогося противника необхідно створити щільність 10-12 куль на 1 м фронту атаки за хвилину, а при прориві заздалегідь підготовленої оборони 12-20 куль.

Для обрахунку задач нам потрібні такі показники як швидкострільність стрілецької зброї.

А зараз вирішемо наступні задачі:

Приклад1: механізована рота на БТР посилена кулеметним відділенням (3 кулемета ПК). В першому ешелоні 3 механізованні взвод із засобами посилення. Рота наступає на фронті 700 м.

Використовуючи формулу М=(Н * п)/І отримаємо:

АКМ - 21 х 100 п/хв = 2100

РПК - 9 х 150 п/хв=1350

ПК - 9 х 250 п/хв=2250

ПКТ - 12 х 250 п/хв=3000

Всього: 8700 п/хв

М=8700 п/хв/700=12 куль за хвилину на 1 м фронту атаки .

Приклад 2: механізована рота на БМП посилена танковим взводом. В першому ешелоні 3 механізованні взводи і танковий взвод. Рота прориває оборону противника на фронті 500 м.

Рішення цієї задачі:

АКМ - 21 х 100 п/хв=2100

РПК - 9 х 150 п/хв=1300

ПК - 3 х 250 п/хв=750

ПКТ - 15 х 250 п/хв=2750

Всього: 13700 п/хв

М=13700 п/хв/500=27 куль за 1 хв на 1 м фронту прориву.

Приклад 3 : механізована рота на БТР має: АК-74 - 66; РПК-9; ПК-3. Враховуючи швидкострільність вогневих засобів маємо, що: АК-74 - 100 в/хв.; РПК - 150 в/хв., ПК - 250-300 в/хв.

Отже, якщо рота веде наступ на фронті 1000м маємо 8050:1000 = 8 куль/м фронту (без врахування озброєння БТР - 70(80)).

Основним показником можливостей МР по ураженню противника вогнем стрілецької зброї є математичне очікування збитків, що наносяться живій силі. Вогневі можливості по ураженню противника вогнем стрілецької зброї розраховується тільки в підрозділах. Для визначення можливостей роти в обороні по знищенню піхоти, яка атакує, використовують вихідні дані:

· кількість стрілецької зброї;

· щільність вогню.

Щільністю вогню називається кількість куль на 1 м фронту визначеного рубежу, яку випускає підрозділ за 1 хвилину з усіх видів зброї. Щільність залежить від кількості зброї, її виду, швидкострільності і ширини ділянки, по якій ведеться вогонь. З досвіду бойових дій - 3-5 куль на погонний метр фронту оборони. Механізована рота на БМП (БТР), відбиваючи атаку піхоти противника, здатна випускати близько 7000 куль за хвилину. Враховуючи мінімально необхідну щільність куль (3-5) на 1 м фронту атаки противника за 1 хвилину, механізована рота на БМП (БТР) здатна відбити атаку на фронті до 1500 м ( 7000 : (3-5) = 1400-2333).

Порядок розрахунку:

1. Визначити щільність МВ в першому ешелоні оборони.

2. Підрахувати щільність одиниць стрілецької зброї.

3. Розділити сумарну швидкострільність на ширину фронту оборони роти.

Приклад розрахунку : механізована рота на БМП; в І ешелоні - 2 механізованих взводи та ПТ кулеметний взвод; фронт оборони механізованої роти – 1500.

АКМ - 100 п/хв х 14 = 1400

РПК - 150 п/хв х 6 = 900

ПК - 250 п/хв х 3 = 750

ПКТ - 250 п/хв х 8 = 2000

Всього: 5050

M = G/F = Q куль

M= 5050/1500 = 31 куля

Висновок : Посилена механізована рота на БМП цілком може знищити до трьох МПР противника по фронту оборони 1500 м і відбити атаку МПБ армії противника.

Висновки

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити такі висновки.

Бойові можливості - це кількісні та якісні показники, що характеризують можливості підрозділу по виконанню визначених завдань за встановлений час в конкретній обстановці. Вони залежатьвід:

а) кількості особового складу, рівня його бойової підготовки та психологічно морального стану;

б) наявності та стану озброєння, бойової та іншої техніки;

в) мистецтва командного складу в управлінні підрозділами;

г) організаційно-штатної структури військ та їх забезпеченості МТЗ, а також від складу і характеру протидії противника;

д) умов та характеру місцевості;

е) метеорологічної обстановки (погоди, часу, доби).

Бойові можливості підрозділів можуть розглядатись по видах та засобах ураження (артилерія, танки, засоби ППО, стрілецька зброя), а також по здатності створювати необхідну щільність сил та засобів на 1 км Складовими частинами бойових можливостей є:

– вогнева потужність;

– ударна сила;

– маневровість.

Методика розрахунку можливостей підрозділу по ураженню живої сили противника вогнем стрілецької зброї здійснюється у такому порядку:

1. визначається кількість механізованих взводів в першому ешелоні з засобами посилення;

2. підраховується кількість АКМ, кулеметів і інших вогневих засобів буде в першому ешелоні роти;

3. визначається сумарна швидкострільность стрілецької зброї за хвилину;

4. ділиться сумарна швидкострільність на ширину фронту наступу роти.

Для успішного наступу на обороняючогося противника необхідно створити щільність 10-12 куль на 1 м фронту атаки за хвилину, а при прориві заздалегідь підготовленої оборони 12-20 куль. З досвіду бойових дій в обороні щільність має становити 3-5 куль на погонний метр фронту оборони.

Список використаної літератури

1. Бойовий статут Сухопутних військ ч.2 (батальйон, рота).

2. Бойовий статут Сухопутних військ ч.3 (відділення, взвод).

3. Дуков Р.Г. Мотострелковое отделение в бою. – М.: Воениздат – 1973г.

4. Посібник по управлінню відділенням в бою. Г.П. Павлюткін .- Львів: ВІДУ “ЛП” – 1994р.

5. Посібник “Опорний конспект із загальної тактики”.