Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний економічний університет
Факультет фінансів
ІНДЗ на тему:
«Пристосування підвальних і напівпідвальних приміщень під протирадіаційні укриття»
Виконав студент групи ф-45:
Перевірив:
Тернопіль 2009
План
Вступ
1. Захисні споруди
2. Протирадіаційні укриття (ПРУ)
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Захист населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу — одне з головних завдань цивільної оборони. У законі "Про цивільну оборону України" в статті 8 говориться." Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання надає своїм працівникам сховище, забезпечує засобами індивідуального захисту, сприяє здійсненню евакозаходів, створенню сил для подолання наслідків надзвичайних ситуацій та їх готовності до практичних дій, а також виконанню заходів з цивільної оборони.
Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення.
Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає у зонах можливого ураження, від аварій."
Обсяг та характер захисних заходів визначається особливостями окремих районів та промислових підприємств (об'єктів), обстановки, яка може скластися в разі аварії на атомній електростанції, хімічно небезпечному об'єкті, а також в разі застосування противником ядерної, хімічної, біологічної зброї та звичайних військових засобів ураження.
Плануються та проводяться у комплексі три основні заходи захисту населення:
— укриття населення в захисних спорудах;
— розселення у заміській зоні робітників та службовців підприємств, закладів та організацій, які продовжують свою діяльність у містах, а також евакуація з цих міст населення;
— використання населенням засобів індивідуального захисту і медичних засобів.
Крім цього, організовується та проводиться обов'язкове навчання населення заходам захисту. Передбачається оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час і воєнний, а також постійне інформування його про наявну обстановку. Проводиться радіаційна, хімічна та біологічна розвідка, встановлюється режим захисту населення, робітників та службовців, виробничої діяльності підприємств (об'єктів), а також дозиметричний і лабораторний контроль. Плануються профілактичні, протипожежні, протиепідемічні заходи, рятувальні і інші невідкладні роботи в осередках ураження, санітарна обробка, знезаражування споруд, будівель, техніки, одежі, території.
1. Захисні споруди
Зростання кількості атомних електростанцій, хімічно небезпечних і вибухонебезпечних підприємств та інших об'єктів, які порушують екологію зовнішнього середовища, а також зброї масового ураження вимагають від органів влади створювати умови для захисту населення у надзвичайних ситуаціях. В цих умовах терміни проведення захисних заходів можуть бути обмеженими. На першому місці має бути переховування населення у захисних спорудах у місці його перебування — на роботі чи навчанні та в місцях постійного проживання.
Захисні споруди — це спеціальні будівлі для захисту населення від аварій на АЕС. хімічно і вибухонебезпечних об'єктах, ядерної, хімічної , біологічної зброї та звичайних військових засобів ураження.
Захисні споруди в залежності від захисних якостей поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття — щілини. При відсутності захисних споруд у випадку загрози застосування зброї, передбачається їх побудова із готових будівельних матеріалів або конструкцій: бетону, лісоматеріалів, цегли і інших. Під укриття можливе пристосування підвалу, погребу, гірських виробок і інших заглиблених приміщень, а також будування силами населення найпростіших укритть із підручних матеріалів.
Сховище — це інженерна споруда герметичного тішу, яка призначена для захисту людей при аваріях на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин, при аваріях на хімічних і вибухонебезпечних підприємствах, застосуванні противником зброї масового ураження і від високих температур зовнішнього повітря.
У сховищах люди можуть перебувати довгий час, навіть в завалених — протягом декількох діб. Надійність захисту досягається за рахунок міцності відгороджуючи конструкцій, а також за рахунок створення санітарно-гігієнічних умов, які забезпечують нормальне перебування у сховищах. Місткість сховищ визначається сумою місць для сидіння (на першому ярусі) та лежання (на другому та третьому ярусі).
Сховища можуть бути вбудованими та окремими. Найбільш поширені вбудовані сховища. Під сховища використовують підвальні або напівпідвальні поверхи виробничих, громадських та житлових будинків. Конструктивну схему вбудованих сховищ вибирають з урахуванням конструкції будівлі, в яку вбудовується сховище.
Рекомендується використовувати каркасну схему. При цьому поєднання елементи каркасу наземної частини будівлі з конструкціями вбудованих сховищ повинні вільно спиратися на покриття вбудованих сховищ. При проектуванні сховищ слід передбачити використання типових збірних залізобетонних конструкцій.
Будівництво окремих заглиблених сховищ допускається при неможливості обладнання вбудованих сховищ. Таке сховище повністю або частково заглиблене та обсипане зверху та по боках ґрунтом. Під сховища можуть бути пристосовані різні підземні переходи, метрополітени. Розміщують сховища у місцях найбільшого зосередження людей, для яких вони призначені. Віддаль від будинків до споруд повинна дорівнювати їх висоті.
Сховище складається з основних і допоміжних приміщень. До основних відносяться приміщення для людей — тамбури, шлюзи, до допоміжних — вентиляційні камери, санітарні вузли, входи ( тамбури та перед тамбури), захищені дизельні електростанції, виходи, медична кімната, комора для продуктів. Приміщення для розміщення людей розраховані на певну кількість людей.: на одну людину передбачається не менше 0,5 кв.м площі підлоги та 1,5 куб.м. внутрішнього об'єму. Висоти приміщень сховищ Приймають відповідно до вимог використання їх у звичайних умовах але не менше 2,2 м від підлоги до низу конструкцій перекриття. Велике за площею перекриття розбивається на відсіки місткістю 50-75 чоловік. У приміщеннях обладнуються дво- або триярусні нари — лавки для сидіння та полиці для лежання. Відстань від верхнього яруси до перекриття або виступаючих конструкцій повинна бути не менше, як 0,75 м.
Приміщення сховища, де розміщуються люди, добре герметизуються для того, щоб у них не проходило отруєне повітря. Повітря, яке надходить у приміщення, фільтрується спеціальним обладнанням.
Кожне сховище має не менше двох входів, які розміщені у протилежних сторонах з розрахунком напрямку руху основних потоків людей, а вбудоване сховище повинно мати і аварійний вихід, який розташований на відстані не менше половини висоти будинку, у якому розташоване сховище.
Входи у сховище обладнуються у вигляді двох шлюзових камер, відділених від основного приміщення та перегороджених між собою герметичними дверима. Для сховищ місткістю від 300 до 600 чоловік обладнується однокамерний, а більше 600 чоловік — двокамерний тамбур — шлюз. Зовні вхід обладнується металевими захисно-герметичними дверима, які МОЖУТЬ стримувати тиск ударної хвилі будь-якого виду вибуху.
Територію через вертикальну шахту. У сховищах, які стоять окремо допускається один вихід, що розміщений поза зоною можливих завалів. Аварійні виходи слід розміщувати вище рівня ґрунту.
Повітропостачання сховищ здійснюється за рахунок зовнішнього повітря при умові його попередньої очистки. Система повітропостачання подає у сховища необхідну кількість повітря, захищає від попадання у сховище радіоактивного пороху, отруйних речовин, біологічних засобів, диму, окису вуглецю при пожежах. Система повітропостачання сховищ може працювати в одному з трьох режимів.
Режим І — режим чистої вентиляції. У цьому режимі зовнішнє повітря очищується від радіоактивного пороху.
Режим 2 — режим фільтровентиляції. У цьому режимі зовнішнє повітря очищується від радіоактивного пороху, отруйних речовин і біологічних засобів.
Режим 3 — режим повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря. Цей режим передбачається у сховищах, які розміщені на території, де можлива загазованість повітря отруйними речовинами або пожежа. У цьому режимі передбачається регенерація повітря і подача кисню для дихання із спеціальних кисневих балонів, які встановлюються у приміщенні фільтровентиляційного обладнання.
Подача повітря у сховища здійснюється електровентиляторами по трубопроводах. Кількість повітря, яке подається у сховища, залежить від температури зовнішнього повітря і повинно бути в режимі 1: 8м3/год — до 20°С, 10 м у год. - 20 - 25°С, ! 1 м3/год - 25 - 30°С. ІЗ м3/год - більше 30"С.
В режимі 2 — на одну людину, яка захищається у сховищі, норма очистки повітря — 2 м3/год, а на одну людину, що працює у сховищах використовуються фільтровентиляційні обладнання типу ФВК — t і ФВК - 2.
У комплект ФВК-1 входять: для очистки від пороху — протипороховий фільтр, три фільтри-поглиначі ФПУ-200, які очищають повітря від радіоактивного пороху, отруйних речовин, аерозолів і бактеріологічних засобів, електро-ручннй вентилятор ЕРВ-600/300.
У комплект ФВК-2 , який забезпечує роботу в трьох режимах; входять всі елементи ФВК-1, фільтр для очистки повітря від окису вуглецю ФГ-70, регенеративна установка РУ-150/6. Продуктивність фільтровентиляційних комплектів становить: по режиму чистої вентиляції 600 м3 повітря в годину, по режиму фільтровентиляції 300 м/угод.
Розрахунок потрібної кількості ФВК ведеться по режиму фільтровентиляції.
Для подачі повітря в сховище у режимі чистої вентиляції встановлюються вентилятори типу ЕРВ-72-2 або ЕРВ-72-3.
При розрахунках потрібної кількості вентиляторів ЕРВ-72 необхідно знати їх продукти виїсть: ЕРВ-72-2 — очищає 900м3/год повітря, а ЕРВ-72-3 - 1300 м3/год.
Повітропроводи для режимів чистої вентиляції, фільтровентиляції і вентиляції приміщення дизельної електростанції будуються окремо.
Відпрацьоване повітря із сховищ виходить само або за допомогою вентиляторів. Труби подачі повітря розміщені у сховищах, вони фарбуються: режиму чистої вентиляції — в білий колір, режиму фільтровентиляції — в червоний. Труби рециркуляції повітря фарбуються також в червоний колір. Приміщення для дизельної електростанції розміщуються біля зовнішньої стіни, а від інших приміщень відокремлюються вогнетривкою стіною з межею вогнетривалості в одну годину. Сховища обладнуються системами електропостачання та зв'язку, водопостачання, каналізації, опалення.
Електропостачання та зв'язок. Електропостачання здійснюється від зовнішньої електромережі, а при необхідності від автономного електро джерела (дизельної електростанції). На "випадок порушення електропостачання у сховищі передбачається освітлення від переносних електричних ліхтарів, акумуляторних батарей і дизельних електростанцій.
Сховище повинно мати телефонний зв'язок з пунктом управління об'єкту та репродуктор, який підключений до районної або місцевої радіотрансляційної мережі.
Водопостачання та каналізація сховища здійснюються на базі загальних водопровідних та каналізаційних мереж. У сховищі мас бути аварійний запас води, приймачі води, які мають бути зроблені незалежно від зовнішніх мереж (труби водопостачання фарбуються у зелений колір).
Мінімальний запас води створюють з розрахунку 8 л для пиття і 4 л для санітарно-гігієнічних потреб на одну людину. 11а весь строк ' перебування у сховищі місткістю 600 чоловік та більше, додатково для пожежогасіння 4,5 м:і.
Опалення, У сховищі передбачається опалення. Воно здійснюється від загальної системи (опалювальної системи будинку). Для регулювання температури та відключення опалювання в опалювальній, системі обладнують запірну арматуру (труби фарбуються у коричневий колір). У приміщенні сховища розміщують дозиметричні приладі!, прилади хімічної та радіаційної розвідки, захисний одяг, засоби гасіння пожежі, аварійний запас інструментів, запас води та продуктів харчування, санітарне майно.
По місткості сховища класифікуються на маленькі, які розраховані на 150-600 чоловік, середні — 600-2000 чоловік, великі — більше 2000 людей.
Сховища характеризуються коефіцієнтом послаблення радіації (К ) і стійкості до надлишкового тиску ударної хвилі (АР ). За ступенем захисту діляться на п'ять класів:
У кожному сховищі є документи, які містять його характеристику, схеми зовнішніх і внутрішніх мереж з вказівкою місць відключення, а також журнал перевірки стану сховища.
Швидкозбудовані сховища. Вони повинні мати приміщення для розміщення людей, для фільтровентиляційного обладнання, санвузли, аварійний запас води, входи та виходи, аварійний вихід. У сховищах невеликої місткості санвузол та баки для сміття можна розмішувати в тамбурі, баки з водою, там де знаходяться люди.
Для сховищ, що швидко будуються, використовується збірний залізобетон, елементи колекторів інженерних споруд міського підземного господарства. Установлюються секції за допомогою баштових кранів. На вході ТАКОГО сховища обов'язково ставлять надійні, захисно-герметичні двері типу БД, або металеві, типу ЗД-70, які розраховані на таке ж навантаження, що й основні конструкції сховища.
Внутрішнє обладнання швидкозбудованого сховища вимагає засобів повітропоглиначі з фільтрами, бачків для води, пристосування для освітлення, пари та лавки для розміщення людей, а також місткості для відходів, засоби повітрозабіріних та витяжних каналів.
Будівництво швидкозбудованих сховищ (ШЗС) планується заздалегідь. Для цього необхідно мати відповідну документацію: календарні графіки, схеми установки баштових кранів і розміщення конструкцій на будівельному майданчику, інші необхідні документи.
Будівництво ШЗС планується на вільних місцях між виробничими будівлями на віддалі 20-25 м від будинків. У документах передбачаються будівельні організації, які будуть надавати допомогу у будівництві і виконанні найбільш складних робіт (такі, як монтаж залізобетонних конструкцій, установка захисних дверей, вентиляційних каналів і т.н.). Транспортні підприємства забезпечують доставку конструкції! згідно з планом штабу цивільної оборони об'єкту, міста, району.
Обладнання, яке виготовляється на підприємстві для швидко збудованих сховищ, також вказується у плані штабу ЦО (який цех чи майстерня виготовляє захисні секції, місткості для води і відходів, вентилятори і інші необхідні для будівництва сховищ комплектуючі деталі). На будівництво 4-6 ШЗС виділяється 40-50 чоловік, 2 бульдозери, екскаватор, два автокрани, при необхідності електро- та газозварювальний апарати та компресор з відбійними молотками. Такий розрахунок сил та засобів може побудувати групу ШЗС (4-6) за 2-3 доби безперервної роботи.
2. Протирадіаційні укриття (ПРУ)
При радіоактивному зараженні місцевості ПРУ захищають людей від зовнішнього гамма-випромінювання та безпосереднього попадання радіоактивного пороху в органи дихання, на шкіру та одежу, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху.
При відповідній міцності конструкцій ПРУ можуть частково захистити від дії ударної хвилі будь-якого вибуху та уламків зруйнованих будинків. Крім цього, протирадіаційні укриття захищають від попадання на шкіру і одежу крапель СДОР і аерозолів бактеріальних засобів. Захисні властивості ПРУ (сховища) від радіоактивного опромінення оцінюються коефіцієнтом послаблення радіації, який показує в скільки раз рівень радіації на відкритій! місцевості при висоті 1 м, більше рівня радіації в укритті (сховищі).
Всі захисні споруди, виконані з неметалевих матеріалів, захищають від гамма-нейтронного випромінювання. їх ефективність може бути підвищена шляхом застосування прокладок з легких матеріалів. Протирадіаційні укриття влаштовують а розрахунком найбільшого Кпосд (захисту). Вони обладнуються насамперед у підвальних поверхах будинків та споруд. Підвали у цегляних будинках послаблюють радіацію у 200-300 разів, середня частина підвалу цегляного будинку в декілька поверхів — у 500-1000 разів. Підвали у дерев'яних будинках в 7-12 раз.
Під протирадіаційні укриття можуть бути використані і наземні поверхи. Найбільш придатні для цього кам'яні і цегляні будинки, які мають капітальні стіни та невеликі площі отворів. Перші поверхи багатоповерхових будинків послаблюють радіацію в 5-7 раз, а верхні (за винятком останнього) у 50 разів. У ПРУ повинні бути основні та допоміжні приміщення. До основних, належать місця для розміщення людей, а до допоміжних — санітарні вузли, вентиляційні та інші. Площа приміщення для укриття людей розраховується з норми на одну людину 0,4-0,5 м2.
Висоту приміщень ПРУ у пристосованих будинках приймають не менше 1,9м від відмітки підлоги до низу виступаючих конструкцій перекрить. В основних приміщеннях ПРУ встановлюють 2-3-ярусні нари-лавки для сидіння і полиці для лежання.
При розміщенні ПРУ у підвалах, погребах і інших заглиблених приміщеннях висотою 1,7-1,9 м передбачають одноярусне розміщення нар. Місткість ПРУ залежить від площі приміщень для укриття і може бути на 50 і більше людей.
В ПРУ місткістю до 300 чоловік фільтровентиляційне обладнання може встановлюватись у приміщеннях для укриття людей.
В ПРУ місткістю більше 300 чоловік передбачають приміщення для фільтровентиляційного обладнання.
Для зберігання зараженого одягу при одному з виходів (входів) передбачають спеціальне місце, яке відгороджується від приміщення для людей перегородками з вогнетривкого матеріалу:
В ПРУ, місткістю до 50 чоловік для зараженого одягу допускається улаштування при вході вішалок, розмішених за шторою. У ПРУ обладнуються два входи, розміщені у протилежних місцях сховища під кутом 30° один до одного. При вході встановлюють звичайні двері, укріплені в місцях прилягання до дверних коробок.
У заміській зоні ПРУ влаштовують у підвалах житлових будинків різного призначення — погреби, овочесховища, а також будинки.
Пристосування під ПРУ будь-якого приміщення зводиться до виконання робіт по підвищенню Косі, герметизації і влаштування постійної вентиляції.
Підвищення захисних властивостей (коефіцієнт захисту) здійснюється за допомого збільшення товщини стін, перекрить, дверей, закриття вікон цеглою та інших робіт. Для цього ззовні, кругом стін, які виступають вище поверхні землі, роблять обсип И з землі, віконні та дверні отвори закладають цеглою, іншими матеріалами, перекриття засипають шаром фунту, глини, піску і т.п. Засипання перекриття ґрунтом вимагає посилення несучих конструкцій погребу, підвалу і т.п.
Для герметизації приміщень, у яких будуть перебувати люди, закривають всі щілини, тріщини, отвори у стелі, місця входу опалювальних та водопровідних труб. Двері оббивають лінолеумом, повстю і іншими матеріалами, а місце прилягання дверей до дверного отвору оббивають пористою гумою.
Вентиляція заглиблених укрить місткістю до 50 чоловік здійснюється природним провітрюванням через приточні та витяжні короби. Короби робляться з дощок або металевих труб з внутрішнім перетином 200-800 см2. У притомний короб встановлюють протипороховий фільтр, зверху роблять дашок, внизу — засувки.
При обладнанні ПРУ у будинках замість витяжного короба слід використовувати димарі та вентиляційні канали, справність яких обов'язково потрібно перевіряти.
Для підсилення тяги витяжний короб встановлюють вище приточного на 1,5-2 м. Водопостачання укриттів здійснюється від зовнішньої мережі, а також створюють запас води у відрах, бачках, (обов'язково з кришками), розраховуючи 3-4 л на добу для однієї людини.
Освітлення здійснюється від загальної електромережі. При її відсутності використовуються ліхтарі, свічки, гасові лампи.
Опалення здійснюється від загальної опалювальної системи та інших теплових приладів.
Погріб, зроблений з каміння, є майже готовим протирадіаційним укриттям (мал. 34).
При потребі перекриття погребу підсилюють, насипають шар ґрунту 50-80 см (для підвищення Кзж), встановлюють витяжний короб, на вхідні двері вішають штори із щільної тканини. Пристосування під ПРУ цегляного будинку.
При недостатній кількості обладнаних приміщень під ПРУ можуть додатково будуватися окремі укриття із збірних залізобетонних елементів. Для їх будівництва можуть використовуватися промислові конструкції, місцеві будівельні матеріали (лісоматеріали, каміння, саман). Взимку можна використовувати сніг, лід, промерзлу землю.
Будівництво окремого ПРУ починають з риття котловану, у якому розміщують кістяк укриття. Після складання кістяка та з'єднання його елементів всі щілини у стінах старанно закладаються, проміжки між стінами котловану засипаються ґрунтом та трамбуються. Потім засипають ґрунт у місці прилягання перекриття до землі.
Над перекриттям влаштовують гідроізоляцію шляхом наклеювання . руберойду, толю, поліетиленової плівки, а також можна використовувати глину.
Вхід у ПРУ влаштовують, як правило під кутом 90° до основного приміщення сховища. Він робиться у вигляді герметичного тамбуру. В основному приміщенні на вхід і вихід з тамбуру вішають штори із цупкої тканини, (щільного матеріалу). Внутрішнє обладнання ПРУ аналогічне обладнанню приміщень сховища.
Для перекриття можуть використовуватись залізобетонні плити, колоди та жердини, хмиз і т.п. Довжина жердин та розміри фашин залежать від ширини котловану по верху, а остання — від міцності ґрунту. Зв'язують фашини дротом перетином 1-2 мм. Кінці фашин рівно відпилюють, а самі фашини закріплюють через 35-45 см перев'язками. У котловані фашини зв'язують між собою у 3-4 місцях дротом.
В сипучих та слабких ґрунтах необхідно будувати в одежі крутості. Найпростішими та найнадійнішими є укриття із колод та жердин безрубочної конструкції.
Будують ПРУ безрубочної конструкції у такій послідовності: викопують котлован, на дно котловану кладуть лежні — між ними нижню розпірну раму, на необхідній висоті підвищують верхню раму, на поздовжній лежні з двох боків одночасно опускають збоку стряки і притискають їх ґрунтом, укладають зверху накат, до накату прикручують верхню раму. Споруду повністю засипають ґрунтом. У сипучих та слабких грунтах краще всього будувати ПРУ з кільцевих фашин. Таке укриття надійне, його можна швидко побудувати. При відсутності лісоматеріалів ПРУ можна побудувати із саману. Покриття ПРУ із саману можна робити з саманних блоків. У слабких грунтах спочатку викладають стіни, а потім будують риштування,з опорою на стіни. Зверху на укриття насипають шар фунту.
Висновок
Населення укривається у захисних спорудах за сигналами ЦО. Заходити до них потрібно організовано, швидко і без паніки. У сховищі зручніше розміщуватися групами — з тих, хто разом працює або мешкає в одному будинку. В кожній групі призначають старшого. Тих, хто з дітьми, розміщують в окремих відсіках або у спеціально відведених місцях. Літніх і хворих намагаються влаштувати ближче до вентиляційних труб.
У сховище (укриття) потрібно приходити зі своїми засобами індивідуального захисту органів дихання, продуктами харчування і документами. Не дозволяється приносити з собою речі громіздкі, з сильним запахом, легкозаймисті, приводити тварин. У сховищі забороняється ходити без потреби, шуміти, курити, виходити назовні без дозволу коменданта. Всі у сховищі зобов'язані виконувати розпорядження чергового по сховищу, надавати посильну допомогу хворим, інвалідам.
Список використаної літератури
1. Цивільна оборона - Губський: Стихійне лихо, аварії, катастрофи та їх характеристики; http://readbookz.com/book/198/7490.html
2 Цивільна оборона - Губський: Прилади хімічної розвідки; . http://readbookz.com/book/198/7500.html
3. Організація та завдання цивільної оборони України; http://www.tnpu.edu.ua/kurs/385/t11.htm
4. А.І.Губський “Цивільна оборона”1995, 11-15;
5. В.М. ШОБОТОВ Цивільна оборона. Навчальний посібник - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 439с.;
6. Кучма Мирослав Михайлович Цивільна оборона (цивільний захист).- Львів: Магнолія плюс; видавець СПД ФО "В.М.Піча", 2005.- 360с.
|