ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ АМПЕЛЬНИХ РОСЛИН У КІМНАТНОМУ ДИЗАЙНІ
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АМПЕЛЬНИХ РОСЛИН
2.1 Родина Страстоцвітні
2.2 Родина Аралієві
2.3 Родина Спаржеві
2.4 Родина Ароїдні
2.5 Родина Комелінові
2.6 Родина Акантові
2.7 Родина Ластовневі
2.8 Родина Лілійні
2.9 Родина Геснерієві
2.10 Родина Дзвоникові
2.11 Родина Розоцвіті
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Щоб кімнатний сад був різноманітніший і повніший, у ньому повинно бути відведене місце і для ампельних рослин або ліан. Чудові породи цих рослин водяться по перевазі в незайманих тропічних лісах, перекидаючи свої гнучкі пагони з одного стовбура на інший і досягаючи, за допомогою різноманітно улаштованих причеплень, вершин найвищих дерев. На жаль, аматор кімнатного садівництва, якому приходиться вважатися з обмеженістю наявних у його розпорядженні простору, незначною висотою кімнат і порівняно слабким їх висвітленням, повинен відмовитися від культури найбільш розкішних порід. Залишається зробити вибір серед порід помірного росту. Швидкорослі кучеряві рослини, що витримують наші зими хоча б під прикриттям, можуть використовуватися для закриття стін, балконів і веранд, особливо в дачних місцевостях і в селі. Їх густа, розкішна зелень створює при цьому чудовий ефект. Роль цих рослин у кімнатному саду дуже скромна й обмежена; іноді навіть повна їхня відсутність у красиво розташованих зборах кімнатних рослин не створює враження неповноти або незакінченості.
Предмет дослідження –
видове різноманіття ампельних рослин.
Об`єкт дослідження
- екологічні особливості ампельних рослин.
Мета
даної роботи проаналізувати екологічні особливості ампельних рослин та можливість використання їх у кімнатному дизайні.
Завдання
роботи полягають в наступному:
1) охарактеризувати використання ампельних рослин у кімнатному дизайні;
2) дати характеристику основних видів ампельних рослин;
3) проаналізувати екологічні особливості основних видів ампельних рослин.
Практичне значення роботи:
вивчення видового різноманіття ампельних рослин дає можливість дизайнеру більш повно оцінити використання їх у кімнатному дизайні.
РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ АМПЕЛЬНИХ РОСЛИН У КІМНАТНОМУ ДИЗАЙНІ
При культурі ампельних рослин у кімнатах уживаються звичайно відповідні пристосування. Чим ці пристосування складніші, тим більше приходиться при підв'язці згинати пагони то в ту, то в іншу сторону, а це неминуче веде за собою ослаблення росту, і враження, створюване рослинами, стає менш приємним. Краще місце для витончених кучерявих рослин - підвіконня з протягненими уздовж віконних рам мотузками, по яких рослинам можна витися. Якщо вікна пробиті в товстих стінах і мають широкі косяки, знаходячись як би в нішах, то є можливість спорудити з дроту або іспанського очерету (так називаються тонкі гнучкі стовбури пальми, уживані для корзинових виробів) щось начебто альтанки у всю ширину і висоту вікна; така альтанка дає ампельним рослинам прекрасну опору для росту вгору. Ампельні рослини можна ужити для утворення зелених альтанок усередині кімнат, проти вікон, а також можна змусити їхній витися по шпалерах; останні роблять з паличок, що зміцнюються вертикально або утворюють ґрати. Для альтанок і шпалер особливо придатний плющ. Іноді до горщика з рослиною прикріплюють дротову кулю, що через якийсь час зовсім застеляється зеленню. Можна також зв'язати зі звичайних паличок віялоподібну сітку. Саме собою зрозуміло, що такі невеликі пристосування вживають тільки при культурі слабко або помірно зростаючих і до того ж сильно гілчастих порід.
До числа улюблених ампельних кімнатних рослин належить восковий плющ. Батьківщина цієї рослини - Індія. Стебла його м'ясисті і соковиті, так само як і товсті блискучо-зелені яйцеподібні листи; квіти білі з рожевим центром, приємно запашні, розташовані парасольками; вони здаються як би зробленими з воску, відкіля і відбувається російська назва рослини. Квіти рясно виділяють мед, що повисає на кожнім з них у виді прозорої краплі. По отцвітині квітконіжки не слід обрізувати, тому що вони мають здатність розвивати щорічно нові китиці квітів, протягом багатьох років. Восковий плющ зустрічається в культурі дуже часто, особливо в менш заможних аматорів. Хоча пагони його досягають згодом значної довжини, його культивують звичайно на віялоподібних підставках; останню варто робити як можна міцніше, тому що рослина, завдяки соковитим пагонам і листкам, має значна вага. Рясно цвісти восковий плющ починає тільки досягши певного віку, але і без квітів він красивий. Він прекрасно росте, і легко переносить сухе повітря, пил та інші несприятливі впливи. Усе це змушує віднести його до числа самих гідних рослин для кімнат. Розмножується восковий плющ надзвичайно легко маленькими черешками зі шматочка стебла з двома-трьома листами. Посаджені в землю, такі черешки швидко дають корені.
З числа ампельних рослин до самим красивоквітучих відноситься кавалерська зірка, страстоцвет, представниця родини пассіфлорових, родом з лісів Південної Америки і Вест-Індії, де вона перекидається з дерева на дерево красивими фестонами. У садах виведено багато видів, що цвітуть ще краще, ніж первісні види. Листки пассіфлори мають деяку подібність з листками плюща. Завдяки чудовому і різноманітному забарвленню недовговічних, на жаль, квітів, елегантності листя й особливо завдяки витонченому загальному виду цих рослин, вони складають єдине у своєму роді прикраса для вікон житлових кімнат. Пассіфлори люблять поживну землю. Пассіфлори саджаються в ящики або великі горщики з землею, яка складається з рівних частин дернового і листового або торф'яного ґрунту, з піском. Ставляться на сонячному вікні. Люблять чисте повітря і часте обприскування. Легко розмножуються черешками.
До ампельних рослин для теплих кімнат відносяться також культивовані заради витонченого листя деякі види спаржі, що належить до родини лілейного-спаржевих. Останнім часом ці красиві африканські рослини ввійшли у велике вживання для прикраси кімнат. Вони безперечно належать до числа витончених представників рослинного царства. Їх листя надзвичайно ніжне; кожен листочок схожий на коротку голку, але на дотик м'який. Колір листків свіжий зелений, квіти дрібні, приємно запашні. Декоративна спаржа росте краще усього, якщо її висадити в ґрунт теплиці, але вона росте й у кімнатах, навіть при невисокій зимовій температурі. Жодна ампельна рослина не може дати такого ефекту на вікні, як декоративна спаржа. Найбільш гідні рекомендації види наступні: Asparagus plumosus (пір'ясто-гілляста спаржа), A. plumosus nanus (карликова пір'ясто-гілляста спаржа), тільки в молодому віці що залишається низкою, та згодом же в'ється високо, і A. comorensіs (спаржа з Коморських островів), сама високоросла з усіх названих видів. Посуд для них використовується досить великий. Землю складають з дернової і листової частин, причому першої беруть трохи більше, ніж другої. Рослини не люблять прямого сонячного світла, і тому їх найкраще ставити на північно-східне або північно-західне вікно.
У близькому спорідненні з декоративною спаржею знаходиться приналежна до тої ж родини Medeola (Mіrsіphyllum) asparagoіdes (медеола або миртоліст спаржевидний). Ця рослина утворює довгі, тонкі, ниткоподібні пагони, листки ж його значно крупніше листків Asparagus і притом ароматичні. Років п'ять або шість тому назад М. asparagoіdes почав входити у велику моду, особливо для декорації обідніх столів. Улітку ця рослина погано росте в закритій кімнаті, але росте цілком задовільно на вікні постійно сильно провітрюваного приміщення. Вона любить витися по вертикально натягнутих шнурках і швидко піднімається по них вгору. М. asparagoіdes володіє клубневидним кореневищем, отже, може жити і рости кілька років; проте всього краще виводити її щорічно знову з насінь. Тверде насіння сіються в лютому, сходи ж з'являються в теплій кімнаті через два тижні. Незабаром потім молоді рослинки розсаджуються в самі маленькі горшки, а згодом пересаджуються в більші горщики.
Серед папоротей також можна знайти чарівні ампельні види, придатні для розміщення в кімнатах. З них останнім часом стали багато розводити Lygodіum japonіcum (кучерява папороть). Пагони цієї рослини, найкраще усього обвиваються навколо тонких мотузок, досягають довжини до 2 м. Догляд за цією папороттю нічим не відрізняється від догляду за іншими його родичами, за винятком тієї обставини, що L. japonіcum любить сухе повітря і тому її не слід обприскувати водою. Саме ця властивість робить кучерява папороть надзвичайно цінною рослиною для культури в кімнатах, тому що сухе кімнатне повітря даній рослині не шкідливе.
Багато видів ліан, розміщених зимою в прохолодних кімнатах, придатні також для літньої прикраси балкона. Для цієї мети особливо рекомендована Соbaea scandens (кучерява кобея), із родини синюшних, родом з Мексики, з пір'ястими листами, що закінчуються вусиками, і великими дзвіночковидними квітами, спочатку ніжного блідо-зеленого кольору, а згодом набувають блакитнувато-ліловий відтінок.
Маурандії (Maurandіa), із род. норичникових, родом також з Мексики, представляють собою рясно квітучі ампельні рослини. Їхні маленькі квіти мають трубчасту форму. Lophospenmum scandens (кучерявий гребне сім`яник), з витонченими листками і великими трубчастими красивими квітами, потім Thunbergіa alata (крилата тунбергия), з жовтими квітами, що мають чорну пляму, далі - різні в'юнки (Іpomaea), строкаті турецькі боби (Phaseolus multіflorus) і ін. належать до красивоквітучих однорічних кучерявих рослин, які щорічно знову виводять з насінь. Сюди ж відносяться: запашний горошок (Lathyrus odoratus), що має безліч сортів, з яких особливо гідні рекомендації так звані екфордскі гібриди, з білими, жовтими, рожевими, блакитними, червоними, синіми, фіолетовими і строкатими квітами. Названі гібриди відрізняються порівняно помірним ростом (біля двох аршинів) і тому досить придатні для оздоблення балконного поруччя. Їх тверде насіння можна сіяти в першій половині травня прямо в балконні квіткові ящики, але в північних місцевостях краще посіяти їх у березні в кімнаті, у невисокі горщики, по 3-5 штук у кожен, а потім наприкінці травня пересадити в ящики, не руйнуючи кореневої системи. Для оздоблення вікон можна особливо рекомендувати красолю або капуцини (Tropaeolum), що цвітуть вогненно-червоними квітами. Красивоквітнучі руниста кучерява рослина для прохолодних, але розташованих на прямому сонці приміщень представляє собою Solarіum jasmіnіfolіum (жасмінолистий паслін). Його білі, усередині жовті квіти, що виростають букетами, досить схожі на квіти картоплі. Рослина любить жирну землю, а в розпал вегетаційного періоду - дуже рясне поливання і добриво.
Серед кучерявих кімнатних рослин, які вирощуються винятково заради краси їхнього листя, перше місце займає витривалий звичайний плющ (Hedera Helіx), загальновідома рослина із родини аралієвих з 5-7-лопатевими листками. Різні різновиди його прекрасно розвиваються в кімнатах, особливо форми з зеленими листками. Іноді бачити в селах сильні екземпляри плющів, що застеляють своєю зеленню не тільки ціле вікно, але ледве не всю стелю кімнати, що може бути доказом невимогливості плюща щодо світла. Утім, це так і повинно бути, тому що плющ водиться в дикому вигляді в тіні лісів південної і середньої Європи. Плющ, посаджений у ґрунт, переносить досить значні морози під найлегшим прикриттям і навіть зовсім без нього; проте він дуже легко звикає до кімнатних умов і не любить тільки жарких і мало провітрюваних приміщень. Дуже красиві дрібнолисткові, а також яскраволисті форми плюща; останні особливо гарні в тому випадку, коли білим або жовтим кольором зайнята значна частина поверхні листків. До таких різновидів належить яскраволисті плющі, - Hedera maderensіs fol. var. (мадерський плющ). При культурі плюща варто особливо уважно стежити за чистотою, тобто частіше обмивати листки для видалення з них пилу і паразитів. Поряд із плющем можна вказати на загальновідомий дикий виноград (Ampelopsіs quіnquefolіa), із родини виноградних, досить часто уживаний для оздоблення балконів. Як плющ, так і дикий виноград саджають з цією метою в дерев'яні ящики, у яких вони можуть залишатися без пересадження кілька років.
Подібним же чином вживається так званий виноградний плющ (Cіssus antarctіca), також із родини виноградних. Це чіпка кучерява рослина, родом з Австралії, представляє собою чагарник, досить придатний для утворення альтанок, зелених стін і т.п. Листки його зубцюваті, сердцевидно-овальні. Щодо світла циссус так само невибагливий, як і плющ. Саджають його в горщики або ящиках і вирощують цілий рік у житловій кімнаті. Часте провітрювання йому дуже корисно, а чистота - необхідна. Зовсім так само культивується і вживається Cіssus rotundіfolіa, що відрізняється від попереднього округлою формою листків.
Запашна пілогіна (Pіllogyne suavіs), красива кучерява рослина з мису Доброї Надії, має витончене листя і зовсім непоказні, але приємно-запашні квіти, на які, утім, рідко звертають увагу. Належить до родини гарбузових. Розмножується дуже легко черешками і вимагає поживного ґрунту. Росте настільки ж добре на сонячному вікні закритої кімнати, як і на повітрі. Це - одна з деяких кучерявих рослин, що продовжують невтомно рости також і зимою. P. suavіs належить до числа дводомних рослин, але жіночих екземплярів у культурі знайти не можна, тому що в Європу були завезені тільки чоловічі рослини, і тому в нас одержати насіння неможливо. Навпаки, Melothrіa abyssіnіca, також гарбузова рослина, що має з попередню велику подібність, легко розмножується в нас насіннями. М. abyssіnіca належить до числа недавно завезених рослин; вона розводиться тільки заради чудово красивого листя, але крім того, має маленькі зіркоподібні квіточки, з яких утворюються оранжево-червоні плоди.
Красивою листвою володіє також так званий кімнатний або літній плющ (Mіkanіa scandens). Це рослина легка розмножується черешками. Особливо красивий різновид з біло- і червоно-строкатими листками, але вона має набагато більш слабкий ріст. Для закритих балконів гідний найкращої рекомендації японський хміль (Humulus japonіcus), а особливо його різновид (Н. japonіcus fol. var.). Рослина це однорічна і легко виводиться з насіння.
Багаторічні дерев'янисті і трав'янисті кучеряві кімнатні рослини розмножуються головним чином черешками, однорічні ж і культивовані як однорічні, як Cobaea, Lophospermum, Maurandіa, Melothrіa, Humulus, Phaseolus, Іpomaea, велика частина Tropaeolum і інші кучеряві рослини, використовуються для оздоблення балконів, вирощуються з насіння.
Семена деяких менш вибагливих кучерявих рослин, які в'юнки, боби і красолі, можна висівати, у квітні або травні прямо на місця; але в середньої, а особливо в північній смузі Росії цвітіння при такому посіві настає досить пізно.
Пассіфлора, страстоцвет - Passіflora L. Назва роду походить від лат. passіo - переживання, і flos - квітка. Дано місіонерами в Ю. Америці, що побачили в окремих частинах квітки "знаряддя пристрастей господніх". Більше 500 видів, розповсюджених переважно в Америці, а також в Азії, Австралії і на о. Мадагаскар.
П. блакитна - P. caerulea L. Лазаюча ліана з одеревенілими стеблами, що чіпляються за опору за допомогою вусиків. Листки до 20 м у діам., чергові, пальчаторозсічені на 5-7 довгасто-ланцетних сегменти, цільнокраї, злегка сизуваті, у місця прикріплення черешка з двома залозками. Вусики прості, нерозгалужені, розташовуються в пазухах листків. Квітки одиночні, пазушні, з легким запахом, до 10 см у діам., п`ятичленні. Чашолистки і пелюстки білі або рожеві. Між оцвітиною і тичинками знаходиться особливе утворення - корона з численних злегка хвилястих, яскраво забарвлених у блакитний або синій колір, у основі пурпурних ниток.
Плід - жовтувато-жовтогаряча яйцеподібна ягода до 6 см довжиною.
Батьківщина - Пд. Бразилія, Парагвай, Аргентина. У культурі з XVІ ст.
П. трисмужкова - P. trіf ascіata Lem. На відміну від попереднього виду має ребристе стебло, трилопатеві листки, маслиново-зелені з більш світлими або сірувато-пурпурними смугами уздовж головних жилок, знизу - фіолетово-пурпурні, більш дрібні (до 4 см у діам.) зеленуваті або жовтувато-білі квітки й округлі сизуваті плоди до 2,5 см у діам. Батьківщина - Перу. У культурі з 1868 р.
Рослини вирощують узимку при температурі 12-18°С. Світлолюбні. Догляд загальний. Навесні сильно обрізають. Розмножують черешками. Використовують для вертикального озеленення.
2.2 Родина Аралієві
Плющ - Hedera L. 15 видів, розповсюджених у сухих і вологих субтропіках Європи, Азії, Африки. У культурі 2 види.
П. звичайний - Н helіx L. Вічнозелена рослина з повзучим, лазаючим стеблом. Листки чергові, прості, 3-7-лопатеві, шкірясті, голі, блискучі, темно-зелені, з мережею більш світлих жилок. Квітки дрібні, 5-членні, двостатеві, зеленувато-жовті, у зонтиковидних суцвіттях. Плоди - кулясті, синьо-чорні ягоди 8-10 мм у діам. У кімнатних умовах не цвіте. Батьківщина - Зах. і Пд. Європа, С. Африка, Зах. і Ц. Азія. Надзвичайно мінливий вид. У культурі відомо більш 100 форм, що розрізняються розмірами, забарвленням і формою листків. Найбільш відомі: різновид var. canarіensіs Webb. et Berth. с листками широкотрикутно-яйцевидними, менш глибоко розсіченими, з менш яскравими жилками; сорт Gloіre de Marengo з листками великими, широкояйцевидними з округлою основою, зеленими з білим малюнком; садові форми Lucіdaaurea із дрібними золотаво-жовтими листками; Margіnata - з листками, облямованими білою або кремовою смугою.
Невибаглива, тіньовитривала рослина. Узимку вирощують при температурі 8-15 °С. Догляд загальний.
Розмножують черешками протягом усього року. Черешки саджають по декілька штук у невеликі горщики, часто обприскують і поливають помірно. Використовують як грунтопокривні, ампельні, для вертикального озеленення.
Аспарагус
Батьківщина - вологі райони Східної і Південної Африки.
Дуже невибаглива рослина, не вимоглива до умов. Листки нагадують короткі голки, але м'які на дотик, додають рослині незвичності. Цвіте непоказними білими квітками з приємним запахом; зрілі плоди - червоні ягоди з чорним насінням.
Рослина світлолюбна, але витримує затінення. Добре росте в теплом, захищеному від прямого сонця приміщенні. Вологолюбна, але не любить застою води в піддоні, бажано аспарагус обприскувати. Полив узимку більш рідкий, температура повітря повинна бути +12-15С. При більш високій зимовій температурі стебла можуть поступово оголитися і висохнути. Навесні і влітку удобрюють щотижня .
При занадто сухому повітрі, високій температурі або недостатності світла листки аспсрагуса жовтіють і обпадають. Однак від прямих сонячних променів листки можуть одержати опік, на них з'являться коричневі плями.
У дрібних ємкостях аспарагус росте три-чотири роки, а потім необхідно його перевалювати або поділяти, тому що корені заповнюють усю ємність. Оголені і підсохлі старі пагони видаляють звичайно при пересадженні, що дає гарний приріст молодих пагонів.
Розмножується насінням і розподілом куща. При пересадженні і розподілі потрібно намагатися якнайменше ушкоджувати корені. Не слід також поділяти кореневище на дрібні частини, краще акуратно розрізати його навпіл. При розмноженні насінням їх висівають навесні в легку землю і накривають світлонепроникним матеріалом, тому що насіння аспарагуса проростають у темряві.
Вирощується в суміші з пухкої дернової, листової, торф'яної землі і піску (1:1:1:0,5).
Може ушкоджуватися павутинним кліщиком при змісті в теплому сухому повітрі. Однак аспарагуси погано переносять засобу захисту від шкідників.
Аспарагус пір'ястий, або Спаржа пір'яста - гілляста рослина з тонкими, розпростертими гілками.
Аспарагус Шпренгера - ефектна напівчагарникова рослина зі спадаючими пагонами, що досягають довжини 130 - 180 см.
Аспарагус Мейера - рослина з прямими пагонами і сильно опушеними "листками" довжиною до 50 см.
Аспарагус серповидний відрізняється від більшості видів. У нього довгі пагони (до 1 м), на яких розташовані великі серповидні "листки" до 5 см довжиною.
Сингоніум - Syngonіum Schott. Назва роду походить від лат. syn - об'єднаний, спайний і gone - семяпочка. 33 виду трав'янистих ліан і полуепіфитних рослин, розповсюджених у Ц. і Пд. Америці.
С. Вендленда - S. wendlandіі Schott. Ліана з зеленим стеблом. Черешки дорослих листків 10- 32 см довж, листові пластинки бархатисті, темно-зелені, іноді зі сріблястою головною жилкою, дорослі - трироздільні із середнім сегментом (листочком) 8-10 см довж., 2-8 см шир. і бічними - 7-15 см довж., 3-6 см шир. У культурі не цвіте. Батьківщина - Коста-Рика.
С. ушковидний - S. aurіtum Schott. Ліана з зеленим або сизуватим стеблом, 1,5-2 см у діам. У вузлах розвиваються по одному великому і кілька дрібних коренів; черешки дорослих листів 15-48 см довж., листова пластинка звичайно 3 (рідко - 5) - роздільна, темно-зелена, гладка, блискуча, зі зближеними (зливаючимися) частками; центральний сегмент довгасто-яйцеподібний або еліптичний, 6-21 см довж., 3- 11 см довж., нерівнобокий, бічні - ушковидні. Суцвіття по 1-3 у пазусі листка. Квітколоже 7- 13 см довж., покриває 4,2-8,5 см довж., зовні темно-зелене, внутріясно-зелене, із бронзово-червоною плямою в основі. Початок трохи коротше покривала. У культурі цвіте рідко. Батьківщина - Антильські о-ва.
С. ніжколистний - S. podophyllum Schott. Дуже мінливий вид. Молоді листки прості, серцеподібні, 7-13 см довж. Листки дорослих рослин на довгих (15-60 см) черешках; листова пластинка стоповидно-роздільна; сегментів 3-11, вільні або зрослі; нижні сегменти часто майже ушковидні; центральний - зворотньояйцевидний або широкоеліптичний, 16-38 см довж. Цвіте в культурі вкрай рідко.
З найбільш розповсюджених у культурі останнього виду слід зазначити Albolіneatum - з білими головною і бічною жилками 1-го порядку і більш світлими центральними частинами сегментів, Green Gold - з темно-зеленими жилками і світлим фоном, Іmperіal Whіte - з майже білим дорослим листком з малим числом сегментів (останні два види часто фігурують під неправильною назвою С. Гофмана - S. hoffpannіі Schott.
Культура сингоніумів дуже проста й аналогічна для сциндапсусів.
Традесканція - Tradescantіa L. Рід названий на честь англійських садівників і ботаніків XVІІ в., батька і сина Традескантів. Близько 60 видів, розповсюджених у зоні помірного клімату С. Америки і тропіках Ц. і Пд. Америки. Т. білоквіткова - Т. albіflora Kunth. Самий звичайний, добре відомий вид традесканції. Трав'яниста рослина з повзучими стеблами, що утворюють куртини. Стебла голі, з короткими волосками. Листки майже сидячі, з короткими трубчастими піхвами, яйцеподібні або широколанцетні, гострі 5 см (до 7,5 см) довж., 2,5 см шир., голі. Уся рослина яскраво-зелена, на відміну від двох нижчеподаних видів. Квітки білі, цвіте вкрай рідко. Батьківщина - Бразилія. Відомо кілька садових форм: Aіbovіttata - з ясно-зеленими листами з неправильними білими і темно-зеленими подовжніми смужками, Aurea - з жовтими листками, Laekenensіs - з неправильними білими і рожевими смугами на ясно-зелених листках.
Т. Блоссфельда - Т. blossfeldіana Mіlb. Багаторічна трав'яниста полусукулентна рослина з повзучими і зеленувато-червоними стеблами, що піднімаються. Листки чергові, сидячі, із трубчастими піхвами, довгасті або еліптичні, з гострою або гострою верхівкою, 4- 8 см довж, 1-3 см шир., зверху темно-зелені з легким червонуватим відтінком, знизу фіолетові. Листки знизу, листові піхви і стебла під вузлами густо опушені довгими білими віддаленими волосками. Квітки на довгих, густоопушених квітконіжках у парних завитках на кінцях пагонів і в пазухах верхніх листків. Суцвіття знизу оточені двома листоподібними, нерівними по величині прицвітниками. Чашолистків 3, вони вільні, фіолетові, густоопушені; пелюстків 3, вільні, білі в нижній половині, нагорі яскраво-рожеві; тичинкові нитки в нижній третині опушені довгими білими волосками. Батьківщина - від південних районів Ц. Америки до Аргентини. У культурі з 1935 р.
Т. приречена - Т. flumіnensіs Veіl. Дуже схожа на Т. білоквіткову, але більш витончена і яскраво забарвлена. Стебла більш тонкі, фіолетові. Листки дрібніше - 3,5 см довж., 1,5 см шир., зверху зелені, знизу чисто-фіолетові або з неправильними фіолетовими плямами. Рясно цвіте дрібними (близько 1 см у діам.) білими квітками. Тичинкові нитки з пучком довгих чітко видних волосків у основі. Батьківщина - тропічні райони Америки (від Ц. Америки до Аргентини). Зустрічається в здичавілому стані в США від Пн. Кароліни до Флориди й у Каліфорнії.
Росте у вологих тінистих місцях.
Невибагливі рослини, узимку ростуть при температурі не нижче 10 °С. Види з зеленими листками люблять напівзатінені місця; з яскраво забарвленими - світлі. Догляд загальний. Рекомендується щорічне омолоджування шляхом живцювання. Черешки висаджують по декілька штук у горщик, поливають помірно, але часто обприскують. Використовують як ампельні і ґрунтопокривні рослини, а також для озеленення балконів.
Ціанотіс сомалійський
Батьківщина - Сомалі.
Багаторічна сланка рослина. Стебла ламкі, повзучі, які піднімаються. Листки щільно покривають рослину. Вони досить м'ясисті, злегка загострені, лінійними, ясно-зелені, покриті дрібними сріблистими волосками. Цвіте рідко ніжно-блакитними квітами. З віком втрачає декоративність, тому через 1-2 року його варто відновляти.
Любить світлі місця, але не прямі промені сонця. Узимку поливають мало і вирощують при температурі 13-15°С. Через опушення рослина погана переносить обприскування - загниває.
Рослину розмножують черешками, що легко і швидко укореняються в різних субстратах. Укорінені черешки найкраще висаджувати в неглибокі, але широкі плошки, ящики, кашпо. У підживленні не має потреби.
Ґрунт підбирають легкий: листова земля, торф, пісок, перегній (1:1:1:1). Якщо перегною більше, ніж потрібно, у ціанотісу не утворюється опушення.
Шкідники: павутинний кліщик, попелиця, щитівка.
Ціанотіс кьюсський
Батьківщина - Індія. Невисока багаторічна рослина, сукулент. Утворює розетки. Опушені пагони червоно-коричневого кольору. М'ясисті листки покриті дрібними волосками, знизу фіолетового кольору. Квітки невеликі, блакитно-фіолетового кольору. Вимоги до вирощування такі ж, як і для ціанотісу сомалійського.
2.6 Родина Акантові
Тунбергія - Thunbergіa Retz. (Акантові - Acanthaceae)
Рід названий на честь учня К. Ліннея шведського ботаніка К. П. Тун-Берга (1743-1822). Близько 200 видів, розповсюджених у тропіках Старого Світу.
Т. запашна - Th. fragrans Roxb. Деревеніюча кучерява ліана (на батьківщині до 6 м дл.). Стебло ребристе, гілчасте, опушене притиснутими волосками. Листи до 7 см довж, супротивні, черешкові, трикутні або стріловидні, з гострою верхівкою й усіченою або серцеподібною основою, зверху темно-зелені, знизу більш світлі. Квітки до 5 см у діам., одиночні, пазушні, із двома великими яйцеподібними зеленими прицвітниками. Колесовидний відгин віночка білий, п`ятичленний, переходить у вузьку пряму трубку. Частки відгину на кінцях усічені. Чашечка невелика (2-3 мм), з численними нерівними білуватими зубцями. Батьківщина - Індія. У культурі з 1796 р.
Т. крилата - Th. alata Bojer. Трав'яниста ліана з кучерявими опушеними стеблами. Листки до 7 см довж, супротивні, трикутні, з усіченою або серцеподібною основою, на цілком або частково крилатих черешках, опушені. Квітки до 4 см у діам., одиночні, пазушні, із двома яйцеподібними опушеними зеленими прицвітниками. Віночок з колесовидним, жовтогарячим або кремовим відгином і вгорі роздутої вигнутої темно-бурої усередині трубкою. Батьківщина - тропіки Африки. У культурі з 1824 р. Відомі численні садові форми, що розрізняються забарвленням квіток; наприклад, Alba - з білими квітками з темним зівом, Aurantіaca - з жовтувато-жовтогарячими квітками і Bakerі - з чисто-білими квітками.
Т. прямостояча - Th. erecta Т. Anders. Чагарник до 1,8 м висоти, зі злегка ребристим стеблом. Листки до 6 см довж. і 4 см шир., короткочерешкові або сидячі, супротивні по 3, яйцеподібні або широколанцетні, голі, по краях неяснозубчаті або хвилясті. Квітки одиночні, пазушні. Чашечка до 1 см довж., яскраво-зелена, багатозубчаста. Віночок яскраво-фіолетовий з п`ятилопастним колесовидним відгином до 4 см у діам. і воронковидною, усередині жовтою, зовні білою трубкою. У основі квітки два швидко опадаючих прицвітники до 1,5 см довж. Батьківщина - Зах. Африка. У культурі із середини XІ в. Відома белоквіткова форма Alba.
Рослини вирощують узимку при температурі 14-16 °С. Світлолюбні. Розмножують черешками і насінням. Використовують для вертикального озеленення.
Зазначені види в культурі вирощують з насіння тільки після штучного запилення. Плід - коробочка з двома або одним насінням.
Хойя - Hoya R. Br. (Ластовневі- Asclepіadaceae)
Названа на честь англійського садівника Т. Хоя. Близько 200 видів, розповсюджених в Індії, Ю. Китаєві, на о-вах Тихого океану й в Австралії.
X. м'ясиста, восковий плющ - Н. carnosa R. Br. Кучерява ліана з одеревенілими стеблами до 6 м довж. Листки супротивні, м'ясисті, овальні або довгасті, тупі або короткозагострені, темно-зелені, близько 8 см довж. Квітки численні в зонтиковидних пазушних суцвіттях, із приємним запахом. Віночок до 1,5 см у діам., пятичленний, білий, восковидний, з рожевою коронкою.
Цвіте навесні і влітку. Батьківщина - Сх.-В. Австралія (Квинсленд). У культурі з 1802 р. Маються садові форми, що розрізняються формою і фарбуванням листів: Exotіca з листами, пофарбованими в центрі в кремовий або рожевий колір, і Varіegata - з листами з жовтуватою облямівкою.
X. красива - Н. bella Hook. Маленький, рясно гілчастий чагарник зі звисаючими, що укореняються у вузлах пагонами, листки яйцевидно-ланцетні, загострені, до 3 см довж. Квітки білі, восковидні, до 1,5 см у діам., з темно-червоною коронкою, із приємним запахом, по 8-10 зібрані у верхівкові або пазушні парасольки. Цвіте влітку. Батьківщина - Індія і Бірма.
Рослини узимку містять при температурі 14-16 °С. Для більш рясного цвітіння. X. м'ясистої можна понизити температуру до 12 °С. Світлолюбні. Квітконоси не обрізають, тому що на них у наступному році знову утворяться квітки. Пересаджують раз у 2-3 року. X. красиву краще вирощувати як епіфітну рослину в підвісних кошиках у пухкому субстраті з коренів папороті осмунди, листової землі, волокнистого торфу, шматочків деревного вугілля і піску. Розмножують черешками, узятими з пагонів попереднього року, і відводками. Черешки висаджують по 2- 3 у горщики в суміш торфу і піску; поливають рідко, частіше обприскують. X. м'ясисту використовують як ампельну рослину.
Церопегія Вуда
Батьківщина - Південна Африка.
Трав'яниста вічнозелена рослина з численними переплетеними між собою тонкими ясно-зеленими повзучими пагонами. Облиственні пагони утворюють суцільний коврик на субстраті і звисають із країв горщика вниз. Листки дрібні, трикутно-овальної форми, на тонких коротких черешках. Зверху листова пластинка біло-зелена з "мармуровим" розписом. Знизу листок білуватий з рожевим відливом, центральна жилка - темно-зелена. Міжвузля довгі - 3-4 см. Квітки циліндричні, червонуваті, дрібні, складаються з чашечки і віночка з тичинками і маточкою. Цвіте з кінця літа до пізньої осені.
У вузлах пагонів, особливо з віком, утворюються ясно-жовті клубеньки. Вони надають рослині незвичайного вигляду. Клубеньки у вологій атмосфері і при зіткненні з вологим субстратом розвивають кілька тонких корінців і служать для розмноження. Посуд, у якій росте церопегія, повинен бути дуже низьким і широким, тому що чим більше поверхня зіткнення стебел із субстратом, тим краще вони ростуть і розвиваються.
Рослина світлолюбна, до температурних умов не дуже вимоглива. Витримує перепад від 10 С до 20 С. У зимовий час, у період відносного спокою, їй досить 11-12°С тепла. Полив рідкий.
Церопегія легко розмножується черешками і клубеньками, рідше насіннями. При розмноженні клубеньками пагони з добре розвитими клубеньками розрізають на частини так, щоб кожна частина розрізаного пагона мала клубенек і пару листків. Клубеньки з частиною стебла або черешки поміщають у дроблений керамзит або великий пісок. Обережно поливають чистою водою, поки не розів'ються корінці.
Ґрунт: листова і дернова земля, торф і пісок (1:1:1:1).
Хлорофітум
Батьківщина - Південна Африка. Найбільше часто в культурі зустрічається Хлорофітум хохлатий - трав'яниста рослина з пониклими стеблами. Його довгі лінійні листки зібрані в прикореневі пучки. Квітки в хлорофитума дрібні, зібрані в мітелку. Стебла дугастої форми після цвітіння утворять на своїх кінцях пучки листків з повітряними коренями. Окремі екземпляри мають численні звисаючі стебла з розетками листків. У культурі відомі форми: з білуватими або жовтуватими смугами на листках; з білою облямівкою по краї листка.
У хлорофітума капського листки більш довгі і широкі, ясно-зелені. Квітконоси високі. Улітку полив рясний, узимку помірний. Витримують затінення. До температури невимогливий, але вологолюбний. При недоліку підживлення або при занадто високій температурі повітря кінчики листків стають коричневими. Їх можна підрізати. При надлишковому поливі узимку при низькій температурі повітря на листках можуть з'явитися коричневі плями. Причиною того, що листки хлорофітуму узимку стають блідими, м'якими, жовтіють і обпадають, може бути занадто висока температура і недостатність світла. Молоді рослини не цвітуть, а відсутність квітконосів у дорослої рослини може бути викликано тіснотою горщика. У цьому випадку необхідне пересадження.
Дуже легко розмножується розетками листків, їх можна до посадки потримати у воді.
Ґрунт: суміш з дернової, листової землі і піску (3:1:1). Можливе вирощування на гідропоніці.
2.9 Родина Геснерієві
Ахіменес
Батьківщина - Центральна і Південна Америка. Досить невибаглива ампельна рослина з блискучими опушеними серцеподібними з пильчатим краєм зеленими листками. Стебла слабкі і тонкі, червонуватого кольори. З червня по жовтень рослина посипана великими, до 5 см у діаметрі, воронковидними з відгином квітками. Забарвлення квіток біле, блакитне, фіолетове, рожеве або жовте.
Рослині потрібно помірне тепло, у період росту не нижче +150
С. Рослина світло- і вологолюбна. Від прямих сонячних променів треба притіняти. З весни до закінчення цвітіння не можна допускати пересихання земляної суміші. Поливати краще з піддона, щоб вода не попадала на листки. Зволожуючи повітря навколо рослини, також намагайтеся не мочити листки. Після цвітіння полив скорочують. Коли листки засохнуть і обпадуть, у рослини настає період спокою. Кореневища викопують і зберігають їх у сухому торфі в темному місці до весняного пересадження.
Навесні кореневища розділяють на частині з 1-2 вічками, дають підсохнути, присипають товченим вугіллям місце зрізу і висаджують по 5-6 штук на глибину 1-2 см. Розмножується також весняним посівом насіння. Можна також розмножувати черешками, для чого влітку зрізують кілька пагонів і поміщають їх у вологий субстрат, накривши банкою. Субстрат підтримують у вологому стані, а саму рослину не обприскують.
Шкідники: попелиця, трипси.
Есхінантус (Ешинантус)
Батьківщина - тропічні ліси Малайського архіпелагу.
Есхінантус крупноквітковий. Невеликий напівчагарник зі звисаючими пагонами. Листки шкірясті, овальні, загострені. Пагони коричневі, тонкі. Квітки пунцево-червоні, опушені довжиною 9-10 см з великою бокалоподібною чашечкой. Цвіте наприкінці весни або початку літа.
Рослина світло- і вологолюбна. Улітку добре поливати й обприскувати, притіняти від яскравого сонця. Узимку ростуть при температурі 17-18 С тепла, полив помірний. Навесні перед цвітінням проводять перевалку в горщики більшого діаметра. Необхідний гарний дренаж. Найбільш декоративні есхінантуси до 4 років. Потім їх заміняють молодими рослинами. Розмножують черешками навесні. На черешки беруть відрізки пагонів довжиною 7-10 см, зрізуючи нижній лист. Укореняють у піску, керамзиті, у воді - не змінюючи її, а доливаючи.
Ґрунт: дернова, листова, перегнійна земля (2:1:1) з додаванням рубаного прокип'яченого моху і дрібного деревного вугілля.
Есхінантус прекрасний.
Пагони звисаючі довжиною до 50 см. Листки довжиною 7-10 см, овально-ланцетні, загострені, шкірясті, супротивні. Квітки по 6-12 у пучках. Віночок довжиною 6-8 см, трубчастий, жовто-червоного кольору.
Рослина світлолюбна, має потребу в теплих, вологих умовах. Розмножують навесні.
Ґрунт: епіфітний субстрат - суміш соснової кори, моху-сфагнуму, торфу, деревного вугілля в співвідношенні 2:1:1:1.
Колумнея
Батьківщина – Центральна і Південна Америка.
Рід включає 125 видів багаторічних епіфітних напівчагарників вологих тропічних лісів.
Це вічнозелена квітуча рослина з повзучими або звисаючими пагонами довжиною до 1м і більш, що рясно цвіте з кінця осені до весни жовтими, жовтогарячими або червоними трубчастими квітками. Листки еліптичні, супротивні, темно-зеленого кольору. Колумнею добре помістити у висячий кошик або в такий горщик, з якого її пагони, могли б вільно звішуватися.
Це важке для вирощування рослини, особливо форми з опушеними листками. У несприятливих умовах колумнея не загине, але скине листки і не стане цвісти, поки знову не будуть задоволені її потреби. Це, насамперед, часте обприскування для підвищення вологості повітря навколо листків. Узимку полив обмежують. Шкідники її рідко уражають, однак перезволоження ґрунту може привести до захворювання рослини сірою гнилизною. Навесні і восени колумнею регулярно підгодовують, пагони після цвітіння підрізають.
Температура повітря помірна, по можливості не вище 12-17°С, узимку не нижче 12°С. Рослина світлолюбна, але краще сприймає розсіяне сонячне світло. Протягом періоду росту полив рясний, узимку помірний. Вимагає частого обприскування листків.
Раз у два-три роки навесні рослину пересаджують. Ґрунт: листова земля, торф і пісок (3:1,5:1).
Розмножують стеблевыми черешками, узятими після закінчення цвітіння. Для укорінення використовують нижній підігрів.
У колумнеї славної темно-зелені листки і червоні квітки.
У колумнеї Бенкса темно-зелені гладкі, покриті воском листки і червоно-жовті квітки.
У колумнеї дрібнолистової довгі, до 1,4 м, стебла і малюсінькі опушені листки.
Рясно квітуча навесні колумнея коротковолосиста менше розмірами, у неї повзучі стебла.
У колумнеї товстолистої стебла прямостоячі або напів-прямостоячі.
Дзвіночок різнолистий
Батьківщина - південні райони Італії.
Витончена ампельна (зі сланкими звисаючими пагонами) рослина. Листки зубцюваті, ясно-зеленого кольору, голі або злегка опушені. Тендітні квітки, 3 - 4 см у діаметрі, покривають рослину. Є різновид з білосніжними ("наречена") і блакитними ("наречений") квітками.
Влітку росте на яскравому світлі і рясно цвіте з червня по вересень. У період цвітіння необхідно підживлювати. Узимку настає період спокою. У цей час підсохлі пагони обрізають, зберігаючи нижню частину, з неї до весни розвиваються нові пагони.
Розмножується черешками навесні.
Ґрунт: дернова, торф'яна земля, пісок (3:1:1).
Дюшенея (Фрагарія) індійська
В останні роки популярність ампельних рослин зростає, але все-таки деякі чудові ампельні залишаються рідкістю, у тому числі дюшенея. Вона витривала, добре росте, цвіте жовтими квітками влітку. Плоди - невеликі, схожі на ягоди суниці; вони їстівні, але, на жаль, зовсім несмачні. Звисаючі пагони-вуса також схожі на суничні. Рослина дуже світлолюбна, при недостатнім освітленні не зацвітає. Улітку добре виставляти на якийсь час на відкрите повітря.
Температура повітря помірна або трохи нижче помірної, узимку більш низька, але не нижче нуля.
Полив рясний, ґрунт повинен бути увесь час вологим; узимку помірно. Час від часу корисно обприскувати листки.
Розмножується поділом при пересадженні або укоріненням пагонів-вусів.
Пересаджують щорічно навесні.
Будра плющевидная або Котовник
Будра плющевидная або котовник - чудова ампельна рослина: швидко росте, легко розмножується, невибаглива, у неї запашні блідо-зелені округлі листи до 2,5 см шириною з білими плямами або облямівкою й опушеною поверхнею. Цвіте блідо-голубими квітками. Її можна використовувати як грунтопокрівельну рослину або помістити у висячий кошик. Як і плющ, будра - одна з деяких кімнатних рослин, що виростають у дикому вигляді в Європі, де вона росте у відкритому ґрунті. Це означає, що узимку їй потрібне прохолодне приміщення.
Стебла щороку перед початком росту варто підрізати на значну довжину.
Рослина світлолюбна, добре росте при яскраве розсіяне освітлення.
Полив рясний з весни до осені, помірний узимку.
До вологості повітря рослина не вимоглива, влітку в суху жарку погоду листки час від часу корисно обприскувати.
Пересаджують навесні, але звичайно цього не потрібно. Через 2-3 роки рослину краще відновляти.
Розмножується черешками навесні і влітку.
Ґрунт: листова і дернова земля з додаванням піску (2:2:1/2).
1. До ампельних належать рослини з довгими звисаючими пагонами, культивовані в підвісних горщиках і кошиках. Сама назва їх походить від німецького слова Ampel, що означає висяча ваза для квітів.
2. У якості ампельних використовують невеликі ліани - сциндапсус, циссус, традесканцію, а також рослини зі спочатку прямостоячими, а пізніше пониклими або повислими стеблами (сеткреазію, есхінантус, більшість пеперомії). У підвісних горщиках вирощують деякі розеткові рослини, здатні утворювати вуси (пагони з довгими міжвузлями, що закінчуються маленькими розетками), - хлорофітум, ломикамінь, епісцію. Ефектно виглядають підвішені в кошики деякі папороті з довгими звисаючими листами (нефролепіс).
3. Ампельні рослини за екологічними особливостями відрізняються вибагливістю до умов вирощування: одні люблять інтенсивний полив, другі від надлишку вологи можуть загинути; треті люблять багато сонця і т.д.
4. Ампельні рослини і ліани можна використовувати також у зимових садах як ґрунтові рослини.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Воронцов В.В. Комнатные растения. Новое руководство по уходу. - М.: ЗАО «Фитон +», 2003. - 288 с.
2. Воронцов В.В. Комнатные растения. Новое руководство по уходу. – М.: ЗАО «Фитон +», 2003. – 288 с.
3. Гапон В.Н., Щелкунова Н.В. Правда и неправда о кактусах. – М.: ОО «Издательство Арсель»: ООО «Издательство АСТ», 2001. – 160 с.: ил. – (Цветочный калейдоскоп).
4. Кучинская Е.А. Зелене розы пустуни // Огородник. - 2003. - № 1. -52с.
5. Кучинская Е.А. Зелене розы пустуни // Огородник. – 2003. - № 1. – 52 с.
6. Семенов Д.В. Кактусы и другие суккуленты в доме и саду. - М., 1999.-254 с.
7. Стеблянко М.І. та ін. Ботаніка: Анатомія та морфологія рослин. – К.: Вища школа, 1995. – 384 с.
8. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Курс общей ботаники: Учебное пособие. – М.: Высш. Школа, 1979. – 472 с.
9. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Практикум по курсу общей ботаники: Учебное пособие. – М.: Высш. Школа, 1979. – 422 с.
|