Дипломная работа: Техніко-економічне обгрунтування, проектування машино-приладобудівного цеху по виготовленню деревообробних верстатів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський державний інститут новітніх технологій та управління

ім. В. Чорновола

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Економіка підприємництва”

на тему:

”Техніко-економічне обгрунтування, проектування машино-приладобудівного цеху по виготовленню деревообробних верстатів”

Львів 2008р.

Зміст

Вихідні дані

Вступ

Розрахункова частина

1. Визначення витрат на матеріали і комплектуючі вироби

2. Визначення витрат на паливо і енергію на технологічні потреби

3. Визначення необхідних сумарних капіталовкладень для будівництва цеху

3.1. Визначення величини капіталовкладень на 1 виріб

3.2. Визначення загальної величини капіталовкладень для будівництва цеху з заданим обсягом річної програми

3.3. Визначання балансової вартості основних фондів

3.4. Результати розрахунків

4. Визначення необхідної кількості технологічного устаткування

5. Визначення чисельності працюючих

5.1. Визначення чисельності основних робітників

5.2. Визначення чисельності допоміжних робітників

5.3. Визначення чисельності ІТП

5.4. Визначення чисельності службовців

6. Визначення величини річного фонду заробітної плати цеху

6.1. Розрахунок річного фонду заробітної плати основних робітників

6.2. Розрахунок річного фонду ЗП допоміжних робітників

6.3. Розрахунок річного фонду оплати ІТП

6.4. Розрахунок річного фонду оплати службовців

Спостережний лист ФРЧ вiце-президента з виробництва

Спостережний лист ФРЧ начальника механiчного цеху

Спостережний лист ФРЧ майстра в механiчному цеху

7.Розрахунок кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування

8. Визначення цехових витрат

9.Визначення повної собівартості одиниці продукції за калькуляційними статтями

10.Визначення величини прибутку від реалізації річного обсягу продукції

11.Визначення сум податків

11.1.Визначення величини ПДВ сплаченого постачальникам матеріалів і комплектуючих

11.2.Визначення величини ПДВ, який сплачуватиме підприємство в бюджет з виторгу за свою продукцію

12.Визначення ціни підприємства річного обсягу продукції

13. Визначення величини фондовіддачі

14. Визначення продуктивності праці, в т.ч. по доданій вартості

15. Визначення річної суми податку від прибутку

16. Визначення рівня рентабельності

16.1. Рентабельність одного виробу

16.2.Загальна рентабельність виробництва

17. Визначення річної економiї на умовно-постiйних витратах

18. визначення суми прибутку при збільшеному обсязі вирибництва згідно з ростом в наступному році

19. Визначаємо постійні і змінні витрати, загальні витрати

20. Визначення точки беззбитковості

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Історія розвитку заводу розпочинається з 1893 року, коли поміщику Єфимову було даровано 500 квадратних метрів землі, на якій він і заснував механічні майстерні. В них виготовлялись фігурні огорожі, плуги для коней, ручні соломорізки і інші вироби.

Після 1920 року підприємство реконструювали і освоїли випуск деревообробного обладнання, пресів для штампування цвяхів, силосорізок, пневматичних молотків.

В 1926 році, на базі виробничих будівель, був відкритий механічний завод, який виробляв різне литво.

В 1930 році заводу було присвоєно ім’я Ф.Е. Дзержинського.

Городоцький верстатобудівний завод імені Дзержинського спеціалізувався на випуску деревообробного обладнання і автоматичних ліній, та столярно-будівельних виробів.

Завод неодноразово брав участь у виставках і ярмарках. Так в 1977 році демонстрував свою продукцію в Бухаресті на міжнародній виставці «Техноэкспонат». В 1979 році завод нагороджено Почесним дипломом Президії Торгово-промислової палати СРСР за участь в міжнародній виставці «Лесдревмаш-79». В 1980 році завод є учасником виставки-розпродажу деревообробного обладнання в місті Салоники (Греція). Продукція заводу поставляється в 30 країн світу.

В 2003 році на базі верстатобудівного заводу утворено ТОВ «Говер». Основний вид діяльності: виробництво деревообробного обладнання.

Загальна площа заводу складає 11 га, виробничі площі — 42,3 тис.кв.м. На заводі на даний час працює три цехи основного виробництва і два допоміжного. В майбутньому планується розширення заводу і нарощування об’ємів виробництва.

Технічна забезпеченість виробництва і застосування нових технологій в поєднанні з майстерністю робітників і інженерно-технічних працівників, дають можливість виготовляти високоякісне деревообробне обладнання і освоювати нові високопродуктивні верстати — такі, як чотирьохсторонній стругальний С16М-4У.

На даний час підприємством випускається серійно слідуюче деревообробне обладнання:

· верстат чотирьохбічний п'ятишпиндельний стругальний С16М-4У;

· верстат комбінований К40М-1;

· верстат токарний ТП40-1;

· верстат стругальний фуговально-рейсмусовий СФР-4;

· верстат шипорізний ОК-058.12;

· верстат фрезерно-шліфувальний ФШ;

· верстат кругло-палочний КПА50-2;

· верстат токарний з копіром ТК-40;

· верстат круглопильний Ц-40;

· верстат багатопильний ЦМ.

Всі моделі верстатів пройшли державну атестацію і мають сертифікати відповідності.

ТОВ "Говер" також виготовляє на замовлення свердлувально - пазовальний верстат моделі СВП-1 з горизонтальним розміщенням шпинделя.

СУТНІСТЬ І ВИДИ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Для того щоб виготовляти товари і надавати послуги, використовують різноманітні ресурси, або чинники виробництва. Це — сировина, паливо та енергія, машини і механізми, різні типи праці будь-якої кваліфікації. Для отримання готового продукту чинники виробництва мають бути певним чином поєднані між собою. Способів такого поєднання дуже багато навіть для одного виробника. Скажімо, можна використати-більше живої праці, тоді менше знадобиться машин і механізмів. І навпаки, збільшення кількості та якості технічних засобів приведе до зменшення використовуваної живої праці. Оскільки кожен виробник прагне бути ефективним виробником, то із багатьох альтернативних способів поєднання чинників виробництва вони мають вибрати такий, який би був ефективним як з технологічної, так і з економічної точки зору.

Технологічно ефективний спосіб виробництва буде тоді, коли з чітко визначеного обсягу ресурсів одержано максимально можливий обсяг продукції. Це означає, що не існує жодного іншого способу поєднання певних чинників виробництва, за якого було б вироблено більший обсяг продукції. Технологічно ефективний спосіб виробництва буде і тоді, коли для виготовлення заданого обсягу продукції затрачається найменша кількість принаймні одного чинника виробництва за умови, шо кожного іншого виду ресурсу затрачається не більше, ніж при альтернативних способах виробництва.

Технологічно ефективних способів виробництва при виготовленні визначеного обсягу продукції може бути декілька. Виробник має вибрати серед таких способів виробництва той, при якому сумарна вартісна оцінка чинників виробництва буде найменшою, тобто спосіб, який мінімізує альтернативну вартість використаних у процесі виробництва ресурсів. Такий спосіб виробництва і є економічно ефективний. Його визначення пов'язано з виробничою функцією, яка показує максимально можливий випуск продукції, що може бути при заданому обсязі чинників виробництва. Отже, вона показує результати альтернативних технологічно ефективних способів виробництва. Використання виробничої функції пов'язане з витратами виробництва. Розглянемо їх.

Щоб здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, слід зробити певні витрати. Будь-який підприємець — фірма, господарське товариство, фізична особа — повинен здійснювати витрати у вигляді певних ресурсів — трудових, природних, інформаційних. Кожен вид ресурсів має вартісну оцінку. Виражені у грошовій формі витрати ресурсів на здійснення підприємницької діяльності називають витратами виробництва.

Проблема витрат виробництва була об'єктом економічної теорії різних течій економічної думки. У колишньому СРСР панувала марксистська теорія витрат виробництва. Вона ґрунтувалася на теорії трудової вартості, згідно з якою розрізнялися суспільні витрати та витрати окремого товаровиробника. Перші вимірювались витратами живої та уречевленої праці й становили вартість товару. В умовах економічної відокремленості, коли кожен виробник виготовляє товар самостійно, його витрати визначаються не усіма витратами живої й уречевленої праці, а лише тими, які він оплачує. Це витрати використаних для виготовлення товару засобів виробництва та витрати на оплату праці працівників, зайнятих його виготовленням. Від суспільних витрат (вартості) вони відрізняються на величину додаткового продукту, який є матеріальним фундаментом прибутку, одержуваного виробником.

Визначення витрат на матеріали і комплектуючі вироби.

1. Розрахунок вартості матеріальних витрат зводимо в табл.1

Гр3 і Гр4 – вихідні дані

Гр5 = Гр4 ∙ (виробничу програму [2110])

Гр6 = Гр3 ∙ Гр5

Гр7 = Гр6 ∙ 10%

Гр8 = Гр6 + Гр7

2. Визначення витрат на паливо і енергію на технологічні потреби

Умовно суму витрат на паливо і енергію на технологічні потреби приймаємо в розмірі 30% від вартості матеріалів і комплектуючих.

(1),

де Вмк - сумарні витрати на матеріали і комплектуючі.

СУТНІСТЬ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ

Капіталовкладення — це грошовий вираз сукупності витрат на створення нових, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення діючих підприємств та оновлення основних фондів, впровадження нової техніки у виробничих галузях народного господарства, будівництво об'єктів усіх галузей соціальної сфери та виконання проектних і геолого-розвідувальних робіт. Таким чином, об'єктами капіталовкладень виступають виробничі основні фонди, оборотні фонди (матеріально-виробничі запаси), основні фонди невиробничого призначення, а також витрати на відтворення основних фондів.

3. Визначення необхідних сумарних капіталовкладень для будівництва цеху

3.1 Визначаємо величину капіталовкладень на 1 виріб.

(2),

де k – величина капіталовкладень на 1 виріб;

β – питома величина капіталовкладень на 1т. ваги виробу;

m – маса 1-го виробу.

Вихідні дані:

m= 8,23 т.

= 305

3.2 Визначаємо загальну величину капіталовкладень для будівництва цеху з заданим обсягом річної програми.

; (3) ,

деобсяг річної програми

=2110 шт.

3.3 Визначаємо балансову вартість основних фондів, застосовуючи структуру, передбачену завданням

Вихідні дані:

а) Будинки і споруди: 34%;

б) Транспортні машини: 6%;

в) Технологічне устаткування: 38%;

г) Господарський iнвентар: 22%;

а) Будинки і споруди

б) Транспортні машин

в) Технічне устаткування

г) Господарський інвентар

3.4Результати розрахунків зводимо в табл. 2

Табл. 2

Гр2 – з пункту 3.3

Гр3 – стандартні дані

Гр4 – Гр2 ∙ Гр3

ТРУДОМІСТКІСТЬ

Трудомісткість — один з показників продуктивності праці, він являє собою суму затрат живої праці на виробництво одиниці продукції.

Трудомісткість одиниці продукції визначається відношенням затрат на виробництво до обсягу випущеної продукції за певний період.

Залежно від цілей аналізу розраховують трудомісткість окремих робіт, операцій, виробів.

Технологічна трудомісткість визначається затратами праці основних робітників — відрядників і погодинників. Вона розраховується за виробничими операціями, деталями, вузлами, готовими виробами.

Трудомісткість обслуговування являє собою затрати праці допоміжних робітників основних цехів і всіх робітників допоміжних цехів і підрозділів, зайнятих обслуговуванням виробництва, її розрахунок здійснюється за кожною операцією, виробом або пропорційно технологічною трудомісткістю виробів.

Виробнича трудомісткість складається з трудомісткості технологічної і трудомісткості обслуговування, тобто це затрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці робіт.

Трудомісткість управління складається із затрат праці керівників, спеціалістів, службовців. Одна частина таких затрат, яка безпосередньо пов'язана з виготовленням виробів, належить до їх пропорційно виробничої трудомісткості.

Розрізняють трудомісткість нормативну, планову і фактичну .

Нормативна трудомісткість розраховується на підставі діючих норм праці: норм часу, норм виробітку, норм часу обслуговування, норм чисельності. Вона використовується для визначення загальної величини затрат праці, необхідних як для виготовлення окремих виробів, так і для виконання всієї виробничої програми.

Планова трудомісткість відрізняється від нормативної на величину зниження працезатрат, запланованих у поточному періоді, за рахунок реалізації організаційно-технічних заходів.

Фактична трудомісткість визначається як сума здійснених затрат праці на випущений обсяг робіт.

4. Визначення необхідної кількості технологічного устаткування.

Кількість технологічного устаткування визначаємо за формулою:

, (4),

де Т – трудомісткість 1 виробу, верстатогодин;

N – обсяг річної виробничої програми;

Фд – дійсний річний фонд роботи одиниці обладнання, год.;

Кв – коефіцієнт виконання норм виробітку.

(5),

де Нф – номінальний фонд часу, дні;

Тзм – тривалість зміни, год.;

Кзм – кількість змін;

α – коефіцієнт втрат часу на ремонт обладнання. = 0,05

ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПРАЦЮЮЧИХ

Персонал – це основний штатний склад працівників підприємства (організації), що володіють необхідною кваліфікацією і виконують різноманітні виробничо-господарські функції.

Чисельність персоналу визначається характером масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, ступенем їх механізації, автоматизації, комп’ютеризації, рівнем організації праці тощо. Ці фактории обумовлюють нормативну або планову чисельність персоналу.Чисельність співробітників, що працюють на підприємстві на даний момент часу, називається обліковою, або фактичною.

До облікового складу входять усі категорії постійних, сезонних і тимчасових працівників підприємства, прийнятих на роботу на п’ять днів і більше починаючи з дня їх зарахування. До списків включаються як фактично працюючі на дану дату працівники, так і ті, що відсутні на роботі з різних причин. Звільнені з роботи працівники не входять до списків починаючи з дня їх звільнення.

Облікова чисельність персоналу щоденно враховується в табельних записах, де відзначаються і присутні на роботі, і відсутні з різних причин працівники. Таким чином, облікова чисельність являє собою суму виходів та невиходів на роботу працівників підприємства в конкретний день.

Облікову чисельність персоналу враховують не лише на конкретну дату, а й як середній показник за певний період – місяць, квартал, рік.

Середньооблікова чисельність персоналу за місяць – це сума виходів та невиходів на роботу за всі дні місяця, поділена на календарну кількість днів періоду. Середньомісячна чисельність працівників за квартал визначається додаванням середньооблікової чисельності за три місяці кварталу і ділення суми на три.

Чисельність фактично працюючих показує кількість персоналу, що не лише з’явився, а й реально припустив до роботи. Різниця між явочною і фактичною кількістю працюючих показує чисельність працівників, що перебувала в цілоденному простої.

Персонал підприємства поділяється на такі групи:

Керівники здійснюють функції загального управління. Умовно їх поділяють на три рівні: вищий – генеральний директор, директор; середній – начальники цехів, відділів, центрів тощо; первинний – начальники лабораторій, бюро, змін тощо. До керівників належать також головні спеціалісти, а також заступники всіх названих працівників.

Професіонали вирішують питання, що стосуються створення і впровадження у виробництво нових знань у формі теоретичних та прикладних розробок, а також розробляють варіанти вирішення окремих виробничих і управлінських проблем, остаточне розв’язання яких входить до компетенції керівників. На підприємстві це передусім інженери, економісти, юристи. Професійні завдання фахівців полягають у виконанні спеціальних робіт, пов’язаних із застосуванням положень і використанням методів відповідних наук.

Технічні службовці здійснюють підготовку й оформлення документів, облік, контроль, господарське обслуговування, виконуючи при цьому чітко регламентовану суто технічну роботу.

Робітники безпосередньо створюють матеріальні цінності або надають послуги виробничого характеру, керують машинами та механізмами, ремонтують, налагоджують і обслуговують обладнання.

Основні робітники безпосередньо беруть участь у технологічних процесах: змінюють форму, структуру, характеристики предмета праці, його розташування тощо.

Допоміжні робітники обслуговують обладнання та робочі місця і в основному, і в допоміжному виробництві.

5. Визначення чисельності працюючих.

Визначаємо річний плановий бюджет робочого часу одного робітника

Табл. 3

5.1Визначення чисельності основних робітників

(6) ,

де Тн – трудомісткість одного виробу, нормогодин.

Фр – річний фонд робочого часу одного робітника, год.

Чисельність робітників верстатників

(7),

де Тв – трудомісткість 1-го виробу верстатогодин.

5.2 Визначення чисельності допоміжних робітників

Визначаємо в процентному відношенні від чисельності основних робітників (згідно вихідних даних).

(8),

де А% - відношення чисельності допоміжних робітників від чисельності основних

5.3 Визначення чисельності ІТП

Визначаємо в процентному відношенні від загальної чисельності основних і допоміжних робітників.

(9)

5.4 Визначення чисельності службовців .

Визначаємо в процентному відношенні від загальної чисельності основних і допоміжних робітників.

(10)

Результати розрахунків по розділу 5 зводимо в табл. 4.

Табл. 4

ЗАРОБІТНА ПЛАТА

Заробітна плата - це грошове вираження частини необхідного продукту, яка надходить в індивідуальне споживання робітникам фірми у відповідності з кількістю і якістю затраченої ними праці у виробництві.

Організації і фірми виплачують заробітну плату в грошовій формі, це обумовлено наявністю товарно-грошових відносин і ринку. В цивілізованій економіці виплата зарплати не може проходити в натуральній формі. Грошова заробітна плата - найбільш гнучкий засіб обліку затрат і результатів праці.

Регулювання заробітної плати здійснюється фірмою і державою. Перш за все встановлюється міра праці. Вона відбиває кількість праці (величина затраченої мускульної і нервової енергії), інтенсивність праці і якість праці (ступінь складності і значення роботи). В результаті з'являються норми виробітку, норми часу, норми обслуговування на тих чи інших роботах. Підприємства і держава проводять нормування праці. Виконана норма - це перш за все кількість праці певної якості, яку віддав робітник фірмі чи державі протягом певного часу. За це він отримує грошову винагороду в формі заробітної плати.

Держава і підприємство встановлюють такі принципи диференціації заробітної плати працівників:

- величина заробітної плати залежить від складності праці, професійних навичок і кваліфікації робітника;

- величина заробітної плати залежить від умов роботи, від її важкості, шкідливості для здоров'я. Праця у важких і шкідливих умовах оплачується вище;

- величина заробітної плати залежить від результатів виробничої діяльності фірми в цілому.

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну та відрядну. Погодинна зарплата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується для оплати праці тих робітників:

1)виробіток яких неможливо чітко нормувати;

2)в роботі яких головним є не зростання продуктивності праці, а підвищення якості продукції;

3)виробіток яких в основному залежить не від їх індивідуальних трудових зусиль, а визначається технологічним процесом.

Відрядна форма заробітної плати застосовується на роботах, де праця піддається точному і повному обліку, де широко використовуються норми виробітку. Величина заробітної плати при ній обчислюється як добуток розцінки одиниці виробу і кількості виробів. Виділяють такі системи відрядної заробітної плати:

-пряма відрядна заробітна плата – передбачає прямо пропорційну залежність між зростанням об'єму виробки і збільшенням заробітної плати;

-відрядно – прогресивна заробітна плата - суть її полягає в тому, що виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а продукція понад норму - по розцінках більш високих і зростаючих;

-відрядно-регресивна заробітна плата – при ній кожному відсотку збільшення виробітку понад норму відповідає приріст заробітку менше одного відсотку. Вона робить невигідним перевиконання норми виробітку.

-відрядно – преміальна заробітна плата – при цій системі виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а за продукцію, виготовлену понад норму, за дотримання технологічної дисципліни, за безаварійну роботу передбачена премія;

-колективно відрядна заробітна плата – при цьому заробітна плата робітника знаходиться в залежності від виробітку бригади, лінії, зміни.

6. Визначення величини річного фонду заробітної плати цеху.

6.1 Розрахунок річного фонду заробітної плати основних робітників

Система оплати – відрядна.

Визначаємо розцінку за формулою:

(11),

де Тн – трудомісткість, нормогодини;

Сг – годинна тарифна ставка, грн.

Рвiдр.3роз.= 440 ∙ 3,804 = 1673,8; грн.

Рвiдр.4роз.= 440 ∙ 4,331 = 1905,6; грн.

3роз. = 1673,8 ∙ 152 = 254417,6 (заробітна плата тарифна);

4роз. = 1905,6 ∙ 152 = 289651,2 (заробітна плата тарифна);

Пр.3роз. = 254417,6 ∙ 0,32 = 81413,63 (премія);

Пр.4роз. = 289651,2 ∙ 0,32 = 92688,38 (премія);

ЗПдод.3роз. = 254417,6 ∙ 0,1 = 25441,76 (ЗП додаткова);

ЗПдод.4роз. = 289651,2 ∙ 0,1 = 28965,12 (ЗП додаткова);

Заг.ф .= Зріч. + Пр. + ЗПдод. (12)

Заг.ф.3роз.= 254417,6 + 81413,63 + 25441,76 = 361272,99 грн.

Заг.ф.4роз.= 289651,2 + 92688,38 + 28965,12 = 411304,7 грн.

6.2 Розрахунок річного фонду ЗП допоміжних робітників

Система оплати – погодинна.

Табл. 4.1

6.3 Розрахунок річного фонду оплати ІТП

Визначаємо тарифний фонд, суму премій, загальний фонд в залежності від посадових окладів, чисельності. ІТП

Табл. 4.2

6.4 Розрахунок річного фонду оплати службовців

Службовці

Табл. 4.3

Спостережний лист ФРЧ вiце-президента з виробництва

Табл. 5

Спостережний лист ФРЧ начальника механiчного цеху

Табл. 6

Спостережний лист ФРЧ майстра в механiчному цеху

Табл. 7

Зведення затрат i втрат робочого часу менеджером вiдповiдного рiвня

Табл. 8

Визначаємо питому вагу кожної категорії.

Питома вага кожної категорії затрат (втрат) робочого часу визначається за формулою:

(13)

де Ткат – це тривалість певної категорії затрат (втрат) робочого часу, хв.;

Тр.д. – це тривалість робочого дня, хв.

1)Для віце-президента з питань виробництва:

К=(516÷480)∙100=107,5 %;

2)Для начальника механічного цеху :

К=(547/480)*100=114,1%;

3)Для майстра у механічному цеху :

К=(554 / 480)*100=115,4%;

Зведення затрат i втрат робочого часу менеджером вiдповiдного рiвня

Річний фонд заробітної плати цеху

Табл. 9

КОШТОРИС ВИТРАТ

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з його основною діяльністю за певний період незалежно від того, відносяться вони на собівартість чи ні. Таким чином, кошторис виробництва і собівартість загального випуску продукції не збігаються.

Кошторис витрат – це плановий розрахунок витрат на всі потреби підприємництва за певний проміжок часу (як правило, рік). Такий кошторис дає можливість визначити потреби підприємництва у кожному виді ресурсів (сировинні, матеріалах, паливі, фонді заробітної плати).

7.Розрахунок кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування

Кошторис витрат на утримання і експлуатацію устаткування

Табл. 10

Визначаємо вiдсодкове вiдношення витрат на утримання експлуатацiю обладнання по вiдношенню до основної зарплати основних робiтникiв.

(14)

8. Визначення цехових витрат

Кошторис цехових витрат

Табл. 11

Визначаємо вiдсоткове вiдношення цехових витрат по вiдношенню до основної зарплати основних робiтникiв:

(15)

9.Визначення повної собівартості одиниці продукції за калькуляційними статтями

Розрахунок повної собівартості одиниці продукції зводимо в таблицю 8

Повна собівартість одиниці продукції.

Табл. 12.

10.Визначення величини прибутку від реалізації річного обсягу продукції

Визначаю величини прибутку від реалізації одного виробу.

(16),

де Св. – повна собівартість одиниці продукції.

Визначаю величину прибутку від реалізації річного обсягу продукції.

(17)

де Пр- прибуток від реалізації одного виробу.

11.Визначення сум податків

ПОДАТОК

Податки — це обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або до позабюджетного фонду, які здійснюються платниками в порядку та на умовах, визначених законодавчими актами.

Критеріями при формуванні податку є:

- сплата їх у примусовому порядку до державного бюджету;

- без еквівалентний характер цих податків;

- єдина методологія.

У більшості країн світу за податками закріплені такі функції:

- фіскальна;

- розподільча;

-регулююча.

Класифікація податків:

За економічним змістом:

- податки на доходи;

- податки на споживання.

- податки на майно.

За характером дії або формою оподаткування:

- прямі;

-непрямі.

За джерелом сплати на ті:

- які сплачуються з прибутку або доходів;

- які включаються у витрати виробництва.

Залежно від органу, який стягує податки:

- загальнодержавні;

-місцеві.

11.1Визначення величини ПДВ сплаченого постачальникам матеріалів і комплектуючих:

(18)

11.2Визначення величини ПДВ, який сплачуватиме підприємство в бюджет з виторгу за свою продукцію:

(19)

(20)

12.Визначення ціни підприємства річного обсягу продукції:

(21),

де ПДВ3 – податок на додану вартість від виготовленої продукції

Ціна.

Ціна – виражена в грошовій формі вартість одиниці товару.

Функції цін:

Функція обліку й зміни витрат суспільної праці. Ця функція визначається сутністю ціни як грошового вираження вартості. Ціна виступає тим економічним інструментом, що дозволяє організувати вартісний облік різних господарських процесів, виміру їхніх результатів.

Функція збалансованості попиту та пропозиції. Саме через ціни здійснюється зв'язок виробництва й споживання, пропозиції та попиту.

Стимулююча функція ціни характеризується її взаємодією на виробництво й споживання різних товарів. Ціна стимулює виробника через рівень укладеної в ній прибутку. У результаті ціни сприяють або перешкоджають росту випуску й споживання товарів.

Функція розподілу й перерозподілу. Ця функція ціни пов'язана з відхиленням її від вартості в рамках дії ринкових факторів.

13. Визначення величини фондовіддачі.

(22),

де Во.в.ф – балансова вартість основних виробничих фондів.

Фондовіддача – вартісна оцінка кількості продукції в розрахунку на гривню основних виробничих фондів.

14. Визначення продуктивності праці, в т.ч. по доданій вартості.

(23),

де Чпр – загальна чисельність працюючих

(24)

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції(робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу.

15. Визначення річної суми податку від прибутку.

(25)

16. Визначення рівня рентабельності

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ

Рентабельність як економічна категорія тісно пов’язана з категорією прибутку. Вони є різними сторонами економічних відносин. Якщо в прибутку відображаються відносини щодо створення та розподілу частини чистого доходу, то рентабельність характеризує відносини між підприємством і державного з приводу раціональності використання виробничих фондів та участі кожного підприємства у створенні й розподілі тієї частини чистого доходу, яка набуває форми прибутку.

16.1 Рентабельність одного виробу, %

(26) ,

де Пр. – прибуток від реалізації одного виробу;

С/в – Собівартість одного виробу

16.2Загальна рентабельність виробництва, %

(27),

де Пр.р – прибуток від реалізації річного обсягу продукції

17. Визначення річної економiї на умовно-постiйних витратах:

де а – процент приросту продукції;

Ув – умовно-постійні витрати.

18. визначення суми прибутку при збільшеному обсязі вирибництва згідно з ростом в наступному році

19. Визначаємо постійні і змінні витрати, загальні витрати

Змінні витрати одного вироба = 2949,53

Постійні витрати одного вироба = 3508,23

Повна собівартість= 307043,9

20.Визначення точки беззбитковості

Визначаємо суму прибутку при різних обсягах виробництва на основі графіка беззбитковості.

За допомогою графіка беззбитковості можна обґрунтувати тактику виробництва при зміні ринкових умов господарювання. Тобто визначити при якому обсязі виробництва і якій ціні можна отримати максимальний прибуток.

Графік беззбитковості

Nкр*Сзм.+Спост.=Ц*Nкр

Nкр =Спост/(Ц-Сзм)

Nкр=638919394/(441119,8-4314,56)=1463 шт.

1463*4314,54+638919394=441119,8*1463

645358267,4=645358267,4

ВИСНОВКИ

На цій курсовій роботі я навчилвся практично застосовувати теоретичні знання набуті під час вивчення дисципліни „Економіка підприємств”. А саме визначати:

· Витрати на матеріали та комплектуючі вироби;

· Цехових витрат;

· Чисельність працюючих;

· Величину фонду заробітної плати;

· Суму податків;

· Рівень рентабельності та ін.

На підприємствах зосереджені найбільш кваліфіковані кадри, вирішуються питання раціонального використання ресурсів, високопродуктивної техніки, технології, розробляються бізнес – плани, здійснюються маркетингові дослідження та ефективне управління.

У ринковій економіці виживають лише ті підприємства, які найбільш правильно і компетентно зрозуміли вимоги ринку, організували виробництво конкурентоспроможної продукції, послуг, що користуються попитом, уміло здійснюють мотивацію висококваліфікованої творчої праці персоналу. Усе це вимагає фундаментальних і глибоких економічних знань, а отже, і відповідної підготовки фахівців з економіки.

Список використаних джерел

1.Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. Посіб.- 2-ге вид. перероб. І доп.- К., 2004.

2.Економіка виробничого підприємства: Навч. посіб./ За ред. Й.М. Петровича.- 2-ге вид. перероб. та доп. – К., 2002.

3.Варналій З.С, Сизоненко В.О. Основи підприємницької діяльності: Підручник. – К., 2004.

4. Економіка підприємства: Підручник М.Г. Грещак, В.М. Колот, А.П. Наливайко та інші; За заг. Ред.. С.П. По кропивного – Вид. 2-ге, перероб. Та доп. – К.:КНЕУ, 2004 – 528 с.,іл.

5.Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча