Міністерство освіти і науки України
Бердянський державний педагогічний університет
Інститут філології та соціальних комунікацій
Кафедра: соціальних комунікацій
Дисципліна: газетно – журнальне виробництво
Реферат на тему:
Новітні інформаційні жанри
Виконала студентка: Лутчак Вікторія
II курс 26 група
Викладач: Носко А. М.
Бердянськ
2010
План
Вступ
1 Традиційна класифікація інформаційних жанрів
2 Динаміка розвитку інформаційних жанрів
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Система жанроутворення та динаміка розвитку одних жанрів і стагнація інших зумовлені складними процесами, що відбуваються у соціально-економічній структурі суспільства, дістаючи адекватну інтерпретацію в засобах масової інформації. В українській пресі традиційно склалися усталені форми та методи масованого впливу на читача через друковане слово. Проте жанри журналістики мають тенденцію до швидких і часом малопрогнозованих змін, оскільки ситуація в сучасному суспільстві також змінюється кардинально і за мінімально стислі часові параметри. Україна, яка прагне вступити до європейської спільноти, вже відчула вплив не тільки позитивних євроінтеграційних процесів, а й наступ транснаціональних корпорацій і масової культури. Це певним чином позначається на розвитку друкованих ЗМІ в Україні, коли вітчизняні газети та журнали змушені боротися за право потрапити до читача, долаючи опір кольорових космополітичних видань, за якими стоять поважні транснаціональні корпорації з їх величезним рекламним бюджетом. Тож особливого значення у становленні вітчизняної журналістики набуває проблема розвитку жанрів преси як дієвого знаряддя оптимізації творчого процесу. Нестабільність політичної ситуації в Україні, не прогнозованість становища вітчизняного бізнесу, погіршення соціально-побутових умов життя людей потребують відповідної реакції з боку журналістів під час виконання ними їх професійних обов’язків.
Водночас відбувається переорієнтація друкованих ЗМІ відповідно до нових потреб інвесторів. Серед останніх переважають вже не політичні партії, рухи та об’єднання, що було характерним явищем для 90-х років минулого століття аж до початку нового тисячоліття. Замовниками друкованої продукції стають вітчизняні та іноземні бізнесмени, які звикли кінцевою метою своєї діяльності бачити прямий економічний зиск, в окремих випадках - рекламу власної продукції, що в остаточному результаті також спрямована на досягнення матеріальної вигоди. Спостерігається явище своєрідного симбіозу, тобто злиття двох головних тенденцій: політичної та економічної доцільності у фінансуванні друкованих ЗМІ. Відбувається це, як правило, під час різноманітних кампаній у країні, коли великий бізнес, маючи на меті привести до державних установ чи виборних органів різного рівня своїх представників, інтенсивно фінансує друковані ЗМІ, намагаючись здобути максимально ефективний результат.
Як наслідок політичного протистояння, що набуло гострих форм у часи «Помаранчевої революції», змінилися тенденції розвитку суспільної свідомості, насамперед - громадської моралі, як її складника. Чітко визначилися цільові групи читачів, на яких розраховане конкретне друковане видання. Тривають процеси диференціації аудиторії не лише за цільовими інтересами, а й за суб’єктивними характеристиками, що полягають у регіональній специфіці, розширенні діапазону проблем, у вирішенні яких зацікавлені певні верстви суспільства; зрештою, змінився світогляд конкретного індивіда-читача. Все це змушені враховувати як видавці, так і творчі редакції українських газет і журналів, плануючи розвиток своїх періодичних видань. Оскільки процес цей відбувається в умовах жорсткої конкуренції, що повсякчас зростає з капіталізацією суспільних відносин, планування творчої діяльності має спиратися не тільки на власний професійний досвід редакційного колективу, а й на останні журналістикознавчі студії в цій царині, які, у свою чергу, акумулювали світові тенденції розвитку практичної журналістської творчості, а також на журналістикознавчі праці, присвячені цій проблемі.
1 Традиційна класифікація інформаційних жанрів
До традиційних аналітичних жанрів належать: інформаційне повідомлення, замітка, кореспонденція, репортаж, інтерв’ю, звіт, опитування, питання – відповідь, порада, прес – реліз, некролог.
Інформаційне повідомлення - це оперативний короткий виклад сутності актуальних: факту, події, явища (5-30 рядків).
Замітка - розширена (у міру) інформація, що може містити короткий виклад (два-три речення) передісторії факту, події або явища (30 - 70).
Кореспонденція - це те, у що перетворюють свої замітки всі початківці або слабкі журналісти. Насправді ж кореспонденція відрізняється від замітки більшими інформативними можливостями за рахунок обсягу, розповідності та широти висвітлення (деталізація, прогнозування) (30 - 100).
Репортаж - виклад актуального фактичного матеріалу, отриманого з «місця події». Оповідач - безпосередній учасник події або спостерігач. Тут припустимі емоційність, вигуки, суб'єктивні відчуття. Найчастіше використовується пряма мова, короткі діалоги (від 100 та більше).
Інтерв'ю - діалог журналіста з іншою особою, що має на меті коротке висвітлення факту, події, явища, розповідь про самого суб'єкта.
Звіт - інформація яка пишеться після прес-конференцій, презентацій, симпозіумів, з'їздів. Також замітка або кореспонденція, що послідовно перераховує отриману фактуру, іноді з вкрапленням прямої мови головних діючих осіб (50 - 300).
Опитування - симбіоз журналістики та соціології. Подання колективної думки щодо однієї або декількох спеціально обраних проблем, тем, питань (не більше 150).
Питання-відповідь - відповідь фахівця або редакції на питання читачів, наприклад, «прямий зв'язок». Як прийом часто завершує бесіду або інтерв'ю (до 20).
Порада - близький попередньому жанр, що відрізняється лише відсутністю запитання. У кожному разі це – вузькоспеціалізована інформація: «поради садівникам», «наш домашній лікар» (не більше 80).
Прес-реліз - «закулісний жанр», тому що готується, як правило, PR-журналістом для колег із суспільно-політичних ЗМІ або фахівців. Фактологічна презентація об'єктів, суб'єктів і подій, що служить сировиною або одним із джерел для підготовки публікації різного жанру (до 2 сторінок).
Некролог - це розповідь про етапи життя померлого зі словами прощання і скорботи (не більше 150)
2
Динаміка розвитку інформаційних жанрів
Система жанроутворення в сучасній пресі являє собою надзвичайно складну, динамічну, часом малопрогнозовану організацію творчого процесу, що має на меті в кінцевому результаті сприяти поліпшенню сприймання читачем друкованої інформації. Оптимальне засвоєння цієї інформації в період нових соціально-економічних відносин передбачає значне зростання ефективності впливу на масову свідомість для досягнення конкретних економічних чи мегаполітичних результатів.
Об’єктивними факторами, що зумовлюють швидкий розвиток жанрів сучасних друкованих видань, є, насамперед, обставини, що передбачають адекватне і вчасне реагування газетно-журнальної практики на безпосередні економічні запити сьогодення. Інвестору необхідно мати такий якісний друкований продукт, що відповідав би змінам в економічній сфері життя суспільства, яке переживає нині стрімку капіталізацію в усіх господарських відносинах.
Різниця між станом суспільної свідомості, яка не встигала в інтерпретації і засвоєнні новинної інформації, невчасно реагувала на економічні новації, передовсім, коли йшлося про «дику» капіталізацію, і станом, якістю газетно-журнальної періодики відчутно давалася взнаки на початку 90-х років минулого століття.
Зазначимо, що ці зміни також стосувалися й аудіовізуальних засобів масової інформації. Але, зважаючи на той незаперечний факт, що в 90-х роках власне національне телебачення в Україні було розвинене недостатньо, в ефірі домінували програми колишньої метрополії або суто розважальні програми, можна говорити про швидкі кардинальні зміни саме у друкованій національній пресі.
Подібний «вибух» новацій у жанроутворенні в періодиці був зумовлений і суб’єктивним чинником, який тоді мало ким серйозно брався до уваги. Йдеться про відносну дешевизну енергоносіїв і фантастично низьку (порівняно із західними стандартами) ціну на папір. Останнє було чи найголовнішою причиною того, що газети «Комсомольское знамя» і «Молодь України» на початку 90-х років минулого століття виходили щоденним тиражем, відповідно, 1,5 мільйони і 800 тисяч примірників щоденно. Черговий етап розвитку жанроутворення збігається, безперечно, з періодом, що дістав назву «Помаранчевої революції», і, як наслідок, кардинальних змін у масовій свідомості.
Одночасно із розширенням і поглибленням демократичних процесів у суспільстві відбуваються неоднозначні зміни в економіці, що безпосередньо вплинули на розвиток преси в Україні.
Жанроутворення нині набуває форми, що адекватно відображає не лише запити читача з відповідним національним менталітетом. Спостерігаються процеси, які мають характер інтеграції друкованої продукції до європейських і північноамериканських стандартів. Стрімкого і динамічного розвитку набув, зокрема, такий жанр журналістики, як репортаж-розслідування. Останній поступово трансформується, виокремлюючись із суто інформаційних в окрему групу жанрів, що дістала на Заході назву інвестигативної журналістики.
По-новому сприймається нині жанроутворення в інтерв’ю. Традиційне, класичне інтерв’ю, що базувалося на принципі питання - відповідь, зберігаючи свої функціональні особливості, розширюється за рахунок інтерв’ю-співбесіди, інтерв’ю-полеміки.
Група аналітичних жанрів періодичної преси, що раніше вважалася найбільш консервативною за формою подання матеріалу, відчула істотний вплив за рахунок збільшення інформаційних джерел, насамперед з Інтернету.
Найбільш гостра полеміка як в українській, так і у світовій журналістикознавчій науці розгорнулася з приводу інтерпретації поняття «факт», оскільки саме факт є насправді ядром інформації, що править за основу розвитку інформаційної цивілізації постіндустріального суспільства.
По-новому також сприймаються нині й психофізіологічні характеристики журналіста, який мусить, з огляду на постійний контроль і невпинне підвищення критеріїв відбору творчих кадрів, удосконалювати свій особистий професійний рівень, що в свою чергу передбачає активний пошук у варіаціях подання матеріалу, у жанроутворенні.
Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів сучасної журналістики однозначно передбачає зміну взаємовідносин у структурі конкретного редакційного колективу, ієрархії медійних холдингів, що з’являються нині в Україні. Змінюється не лише система творчої конкуренції, виникає нова, дуже викривлена система моральних цінностей, на зміну загальнолюдських норм моралі приходять суто корпоративні інтереси.
Отже, система жанрів, розвиваючись, підпадає під вплив певних об’єктивних і суб’єктивних чинників.
КОМЕНТАР
Коментар може бути як методом, так і жанром журналістики. Як метод він застосовується у всіх формах публікацій: у замітці - у вигляді цитованих виразів чужої думки або різних приміток; в кореспонденції, статті, нарисі, огляді, рецензії - у формах авторської інтерпретації предмета відображення, у вигляді заключній думки, висновки. Метод коментування навіть може бути покладений в основу, наприклад, газетної шпальти, теле-і радіопередачі. Це проявляється в тому, що різні публікації, розташовані на ній, взаємно "коментують" одна іншу.
Для позначення самостійного жанру журналістики слово «коментар» стало застосовуватися в нашому столітті. Публікації, які підходять під це визначення, «коментували» (пояснювали, обговорювали, роз'яснювали) важливі події. На даний час в ансамблі основних журналістських форм коментар займає своє важливе місце. З його допомогою автор виражає відношення до актуальних подій, формулює пов'язані з ними завдання і проблеми у формі стиснутого аналізу недоліків або досягнень, а також надає їх оцінку, прогноз розвитку тощо. Коментар відрізняється від інформаційних жанрів саме наявністю аналізу. Від статті, огляду та інших аналітичних жанрів коментар відрізняється тим, що в ньому звичайно аналізується якесь явище, вже відоме аудиторії, і в цьому для позначення самостійного жанру журналістики слово «коментар» стало застосовуватися в XXI столітті.
Як жанр коментар викристалізувався у другій половині XIX ст. початку XX ст. з широко поширеного тоді короткого аналітичного повідомлення типу кореспонденції. Цей процес відбувався паралельно з утворенням різних жанрів інформації в її сьогоднішньому розумінні. Коментарі та інформаційні жанри були і залишаються високооперативними жанрами, що відображають щоденні події і навіть випереджають їх.
Сучасний коментар переслідує наступні мети:
- направляти увагу аудиторії на важливі нові факти, оцінювати їх;
- ставити коментовану подію в зв'язок з іншими, виявляти причини цієї події;
- формулювати прогноз розвитку коментованої події;
- обґрунтовувати, як правило з допомогою прикладів, необхідні способи поведінки або вирішення завдань;
Слід підкреслити, що коментар являє собою не тільки реакцію на нові явища. У коментарі активно змальовані проблеми, обговорюються пов'язані з ним актуальні факти. І як ми вже зауважували, коментарі можуть бути превентивними, що передбачають події і готують суспільство до їх неминучості.
Функції жанру коментарю нерозривно пов'язані з його предметом. Питання про предмет коментарю не слід відносити до академічного - він виникає з повсякденної журналістської практики. Визначення мети майбутнього виступу передбачає ясність у визначенні його предмета. Коментар розповідає про взаємозв'язки виявленого предмета. Питання, що вирішуються за його допомогою, націлені на пізнання суті явищ, на оперативне рішення завдань, на спонукання до дії.
Нескінченна різноманітність конкретних коментованих проблем може бути у великій мірі охоплено рядом типових питань, зведених у групи:
- про особливості або нові якості факту, його цінності;
- про причини, умови, передумови існування фактів (це пов'язано з питаннями про прецеденти, паралелі);
- про цілі, мотиви, плани дій учасників коментованої події (факту);
- про порядок розвитку коментованого явища;
- про тенденції, закономірності розвитку суспільства, які наявні в коментованому факті, про протиріччя усередині цього факту;
- про завдання, які випливають з коментованого факту, про шляхи і методи їх вирішення в конкретній ситуації;
- про достовірність коментованих фактів;
Аналогічно відомим питанням, властивим інформаційним повідомленням: «що?», «де?», «коли?», «як?», «за яких обставин?», «чому?», «кому вигідно?», «яка ситуація?», «що робити?», «як краще?», «які існують відмінності, протиріччя?», «як виявляється напрямок розвитку, яка його стратегія і тактика?».
Першим кроком при підготовці коментаря, як і при підготовці будь-якого іншого матеріалу, є вибір мети. Тому автор повинен чітко відповісти собі на питання:
- Яке явище я хочу висвітлити?
- Що я повинен розповісти читачеві, яке знання дати йому?
- Які почуття в нього пробудити?
- Які знання, уявлення про предмет майбутнього виступу у мене вже є?
- Які можуть виникнути заперечення у мого опонента? Як їх врахувати в публікації?
Чим ясніше задум автора, тим точніше його рішення про постановку певних питань, на які треба відповісти. Чим ясніше мета і постановка питань, тим цілеспрямованіше збирається інформація, тим глибше продумуються зв'язки предмета, тим легше пишеться матеріал.
При всій еластичності форми, коментар володіє відносно міцною структурою. Коментар являє собою (за винятком коротких форм) структуру доказового міркування з приводу якогось одного основного питання. Це зумовлено змістом, функціями, предметом жанру. У ході міркування коментована нова подія пов'язується з більш широкими загальними процесами, ситуаціями і завданнями, як правило вже відомими аудиторії. Таким чином, здійснюються інтерпретація нових явищ, їх пояснення, оцінка. Хороший коментар має завжди гарний логічний висновок. При всій еластичності форми коментар володіє відносно міцною структурою.
Коментування здійснюється за допомогою таких прийомів:
- розробка взаємозв'язків між вихідними і коментуючими фактами (наприклад, обговорення передісторії події);
- деталізація коментованих подій, відновлення подробиць, ознак, які важливі для постановки питань (наприклад, можна обговорити засідання Міської Ради, підкреслюючи та взаємопов'язуючирізні висловлювання, у мові депутатів);
- порівняння фактів, розробка аналогій, наприклад з прецедентами; проведення паралелей, які можуть бути залучені в якості демонстраційних моделей виявлених зв'язків актуальної події (предмета), коментаря;
- протиставлення, конфронтація різних або способів здійснення протилежності обговорюваних дій;
- інтерпретація тексту (роз'яснення документів на доступній для читача мові).
Ці та інші аналітичні способи застосовуються окремо або комбіновано. Їх вибір виникає з конкретної мети доказового міркування і постановки необхідних питань. Незалежно від того, який спосіб використовується, коментарії містять ряд типових структурних елементів (основних частин коментаря): повідомлення про коментованому подію і постановка завдання коментаря; формулювання виникли у зв'язку з цією подією питань; виклад фактів та деталей; виявлення тез, які відображають ставлення автора до мовлення події, виклад їх або на початку тексту, або безпосередньо слідом за постановкою питань, що відносяться до коментованого явища.
Побудова коментаря випливає із сутності жанру, і всі його структурні елементи обумовлюють один за іншим. Тому всі вони повинні бути присутніми в коментарі. Інакше він може видатися невдалим. Так, якщо в тексті відсутній вихідний факт, якщо він невідомий аудиторії, то постановка питань повисає в повітрі, і мова в кращому випадку може йти лише про вияв загальної точки зору з приводу якихось, невідомих аудиторії подій. Це ж відбувається і тоді, коли коментатор починає з факту, наведеного для залучення уваги аудиторії, але не є фактом, що підлягає коментування.
Помилка в коментуванні виникає і тоді, коли постановка питань, пов'язаних з коментованим фактом, не проявлена в тесті. У цьому випадку аудиторії не зрозуміла проблема, яку обговорює автор, або вона дізнається про неї надто пізно. Тому слід зробити все можливе, щоб текст містив всі структурні елементи, і тим самим включити аудиторію в активний процес мислення. Якщо ж автор сам не розуміє мети коментаря, плану постановки питань, то може статися, що він взагалі не буде коментувати щось, а буде просто повідомляти визначені факти. Особливу роль відіграють якість поставлених питань, їх актуальність, проблемність, точність. Вони впливають на якість аргументів, які коментують думок, фактів. Від якості коментованих фактів, думок залежить можливість небанального, обґрунтованого висновку (хоча в короткому коментарі слідство може випливати безпосередньо з вихідних фактів).
Коментар повинен мати ясний висновок. Якщо він відсутній, тоді послідовність думки автора може бути не зловлена аудиторією. Цілеспрямований, що виходить від коментарю до аудиторії імпульс буде слабким. Звичайно, це не означає, що висновок повинен бути викладений у дидактичної формі. Він може як би сам по собі випливати з логіки роздумів автора і взаємозв'язку наведених ним фактів, прикладів, що дозволяють аудиторії (при відповідний підготовці) самостійно сказати останнє слово: «Висновок очевидний» або «Коментарі зайві».
У розгляд технології коментаря включається і характеристика ознак його заголовків. Заголовок коментаря, як і заголовок будь-якого іншого тексту, сигналізує про характерність публікації. Він знаходиться в тісному зв'язку побудови та способом коментаря. Часто при цьому мова йде про коротке оформлене питання. Характерним представляється часте використання пропозицій або тез (висновків). Іноді заголовок включає в себе головний аргумент, рідше - цікаву деталь. Він може також виявляти один з головних способів коментування, застосований автором, наприклад, протиставлення. Заголовок коментарю відображає перш за все подію або пов'язану з ним ситуацію, процес, тенденцію, завдання, шляхи їх вирішення, оцінку. Він може позначати й взаємозв'язок або відображати полемічну спрямованість коментаря.
Отже, описані основні положення підготовки коментаря обумовлені функціонально, вони прямо випливають на завдання цього жанру, визначаються внутрішньою його логікою, логікою значення в його основі доказового міркування. Це представляє високі вимоги до логіки мислення, логіки дій коментатора. Беручи до уваги швидкість, з якою повинні готуватися коментарі, цей жанр вимагає від автора високого самоконтролю, професійного самовдосконалення.
КОЛУМНІСТИКА
Оскільки колумністика зараз переживає процес бурхливого розвитку, у нас є незвичайна можливість вивчати еволюцію жанру. У цьому випадку дослідник повинен говорити не про створення принципово нового артефакту, а про процес адаптивного перетворення. Американські дослідники Джеймісон і Міллер, вивчаючи створення нових жанрів, припустили, що вивчення риторичних нововведень у жанровій області повинно починатися з пошуку «генів», успадкованих від родових жанрів. Наприклад, президентська інавгураційна промова може повністю бути зрозуміла як жанр тільки в тому випадку, якщо розглянути в ній залишки жанру проповіді (Miller CR, Shepherd D. Blogging as Social Action: A Genre Analysis of the Weblog).
Колумністика, якщо дивитися з цієї точки зору, ввібрала риси багатьох жанрів. Найбільш впливовий предок колумністики - це жанр есе, починаючи з "найчистішою" його форми - есе Монтеня. Жанр есе найбільш повно характеризує особистість автора - журналіста. Найголовнішим є прогресуюча персоніфікація всіх явищ і подій дійсності.
Авторська колонка - це те місце, де автору дозволено висловити приватну думку, опублікувати результати осмислення свого особистого досвіду. І спрямованість в першу чергу «у себе» до неї прийшла від есе. Далі, серед предків колумністики ми знаходимо щоденник письменника. Щоденник заповідав колонці регулярність і пошаговість, найглибше особистісне начало, коли значна частина того, про що пише колумніст, ґрунтується на особистому досвіді, події його приватної біографії, а також особливу форму щирості, якусь не підцензурній, коли автор - колумніст висловлює свою думку, часто не збігається з думкою свого видання, із загальноприйнятою думкою. Не увійшла в цю спадщину, мабуть, тільки щоденникова свобода - у своєму щоденнику можна написати три рази на день, а можна раз на місяць, можна заповнити п'ять сторінок, а можна черкнути три рядки.
Серед предків колонки варто назвати також редакційну статтю, яка передала колонці (точніше, її підвиду - колонці редактора) завдання звертати увагу аудиторії на найважливіші (з точки зору того чи іншого ЗМІ) актуальні явища сучасного життя і виражати відношення, позицію видань до цих явищ.
Від памфлету до колонки перейшов у вживання набір прийомів (полемічність, гіпербола, іронія, сарказм), що дозволяють оголити і висунути на перший план ідейні настанови автора, викрити чужі автору думки, доктрини, подання інших політичних переконань і дій.
Висновок
В наш час журналістика досягла великого підйому в розвитку новітніх інформаційних жанрів. З’явились такі види, як коментар та колонка. Новий різновид подачі інформації – колумністика, жанр де що схожий на есе. Дає можливість Введено авторську колонку в якій читач може висловлювати свої думки. В останні роки інтерес до слова, закріпленому за певним суб'єктом висловлювання, безсумнівно зростає: розмірковують аудиторія шукає в інформаційному просторі роздумуючи автора. Все це підвищує інтерес до різних жанрів, особистісне начало в яких стає більш переконливим для аудиторії, ніж початок інформативне. Саме в цих умовах зростає роль таких жанрів, як коментар і колонка. І саме вони приймають на себе функції застарілих, відходять на другий план, жанрів (таких як передова стаття, памфлет, фейлетон тощо) і, відповідно, частково запозичують їх ознаки, прийоми, за допомогою яких ці функції реалізуються.
Список використаної літератури
1. Капелюшний А. Практичний посібник – довідник журналіста. – Л: ПАІС, 2004
2. Михайлик І. Журналістика як всесвіт. – Х: Прапор, 2008
3. Лось Й. Публіцистика й тенденції розвитку світу. – Л: ПАІС, 2008
4. Публіцистика. Масова комунікація. Медіа – енциклопедія. – К: Академія Української Преси , 2007
5. Ярцева С. Колонка: генеалогия жанра / С. Ярцева // Материалы всероссийской научно-практической конференции «Проблемы массовой коммуникации: новые подходы», 29-31 октября 2008 г. Под ред. проф. В.В. Тулупова. -Воронеж: Факультет журналистикиВГУ.
http://www.jour.vsu.ru/archiv/editions/thesis/thesis.html
|