Дипломная работа: Вимикачі навантаження
Название: Вимикачі навантаження Раздел: Рефераты по физике Тип: дипломная работа | ||||||||||
Вступ Одним з основних факторів технічного прогресу в народному господарстві є підвищення ступеня електрифікації всіх галузей промисловості, транспорту, зв'язку, сільського господарства. Важливе значення має розширення застосування електроенергії в побуті. Від того, наскільки грамотно і технічно обґрунтовано буде виконуватися монтаж і експлуатація електроустаткування й електроустановок, багато в чому залежить успішне рішення задач технічного прогресу, повноцінної роботи технологічного устаткування, економії енергії взагалі й електричної енергії зокрема . Електромонтажні роботи в даний час ведуться на високому рівні інженерної підготовки, з максимальним переносом цих робіт з будівельних майданчиків у майстерні монтажно-заготівельних ділянок і на заводи електромонтажних організацій. Електромонтажні, проектні і науково-дослідні організації разом з електротехнічною промисловістю ведуть велику роботу по виготовленню електроустаткування великими блоками і вузлами. У практику електромонтажних і ремонтних робіт упроваджуються сучасні механізми, пристосування, інструменти, засоби малої механізації, у тому числі на основі застосування піротехніки. У роботі електромонтажних організацій широко використовуються раціоналізаторські пропозиції робітників, інженерів і техніків, спрямовані на підвищення продуктивності праці і якості монтажних і ремонтних робіт, а також на підвищення рівня експлуатації електроустаткування й електричних мереж. В області експлуатації електроустаткування накопичений і узагальнений великий досвід. Монтаж і обслуговування сучасного електроустаткування й електричних мереж вимагають глибоких знань фізичних основ електротехніки, конструкцій електричних машин, апаратів, знання матеріалів. Сучасна техніка постійно удосконалюється, змінюється, що тому працює в будь-якій галузі народного господарства необхідно, не обмежуючи засвоєними в процесі навчання знаннями, постійно поповнювати свої професійні знання. Науково-технічний прогрес безперервно супроводиться кількісними і якісними змінами в області електроенергетики і електротехніки, зростанням потужності промислових і сільськогосподарських підприємств, що будуються, вдосконаленням технологічних процесів і підвищенням енергоозброєння народного господарства. Високий розвиток електроенергетики дає змогу переозброюва ти всі галузі народного господарства, широко впроваджувати елек тричну енергію в такі її провідні галузі, як промисловість, сільське господарство, будівництво і транспорт. Зростання кількості і потужності електроустановок супроводиться ускладненням і вдосконаленням їх конструкцій. Постійно розширюється номенклатура обладнання, що випускається електротехнічною промисловістю, апаратів, приладів, електромонтажних конструкцій і матеріалів. Застосовуються нові методи індустріального будівництва і провадження електромонтажних робіт. Відповідно переглядаються і вносяться корективи в діючі будівельні і електротехнічні норми і правила. У технічному перетворенні галузей народного господарства ведуча роль належить електричним засобам автоматизації і механізації виробничих процесів. Найважливішим засобом електрифікації, механізації і автоматизацій, основою збільшення продуктивності машини і масштабів виробництва є сучасний електропривод, на частку якого доводиться до 63% загального споживання електроенергії в країні. Електрифікація народного господарства України розвивається по шляху розробки і впровадження електроустановок з використанням сучасних високоефективних електричних машин і апаратів, ліній електропередачі, різноманітного електротехнологічного обладнання, коштів автоматики і телемеханіки. Безпечна і безаварійна експлуатація систем електропостачання ставить перед працівниками електрогосподарств різносторонні і складні задачі з охорони праці. Здорові і безпечні умови праці електротехнічного персоналу й працівників, що експлуатують електрифіковані виробничі установки, можуть бути забезпечені виконанням науково обґрунтованих правил і норм як при проектуванні і монтажі, так і при їх експлуатації. 1. Теоретична частина 1.1 Загальні відомості про електричні апарати Апаратура, що застосовується для керування (вмикання, перемикання і вимикання) електроустановками, має назву комутаційної апаратури. До неї належать вимикачі, рубильники, перемикачі, контактори, магнітні пускачі, автоматичні вимикачі (автомати). Апаратуру, що застосовують для вимикання електроустановок при струмових перевантаженнях і коротких замиканнях, назива ють захисною апаратурою. До неї належать, наприклад, електрич ні запобіжники з плавкими вставками, захисні реле. Деякі апарати, наприклад автоматичні вимикачі і магнітні пускачі, є одночасно і комутаційними, і захисними апаратами. Розрізняють неавтоматичні і автоматичні комутаційні апарати. Неавтоматичні комутаційні апарати (апаратура ручного керу вання): кнопкові, важільні, поворотні, пакетні вимикачі, рубиль ники, перемикачі, реостати, контролери, пульти. Наприклад, пус кові реостати (призначені для тимчасового проходження по них струму) і регулювальні реостати (призначені для тривалого про ходження по них струму) застосовують для пуску і регулювання частоти обертання електродвигунів. Контролери дають змогу за пускати електродвигуни і регулювати частоту обертання їх у шир ших межах, ніж реостати. До автоматичних комутаційних апаратів належать реле, кон тактори і магнітні пускачі. Будова і дія різних електричних апаратів залежить від приз начення їх. (Про це йтиметься у наступних параграфах.) Проте можна виділити кілька частин, що є спільними для різних елек тричних апаратів. Це електричні контакти, магнітопроводи, котушки (обмотки), пружини, а також деякі деталі з електроізоляцій них матеріалів. Багато електричних апаратів мають пристрої, призначені для гасіння електричної дуги, що виникає при розми канні контактів. Такий пристрій найчастіше виготовляють у ви гляді камери або шайб, зроблених з фібри. Фібра має властивість під дією електричної дуги виділяти гази, які сприяють її швидкому гасінню. До апаратури керування електроустановками ставлять такі загальні вимоги: надійність дії, безпека обслуговування, тривалий строк служби, простота виготовлення, монтажу, експлуатації, неве ликі габарити, мале споживання електричної енергії самими апара тами, невисока вартість. ЕЛЕКТРИЧНІ КОНТАКТИ Електричні контакти (рис. 1) — важлива частина комутацій ного апарата. Пальцьові, мостикові і врубні контакти застосовують у комутаційних апаратах, розрахованих на великі номінальні струми (десятки ампер і більше). У слабкострумових апаратах, на приклад у реле, використовують переважно контакти з плоскими пружинами. Апарат може мати одну або кілька пар контактів. Один із пари контактів закріплений нерухомо, другий — рухомий. Поверхні стикання нерухомих контактів з рухомими називають контактуючими поверхнями; вони бувають точкові, лінійні або площинні. Контакти розраховані на певну кількість відмикань кола (зде більшого дуже велика). Контакти для сильнострумових апаратів виготовляють з міді або срібла (у вигляді накладок на контактуючі поверхні). Слабкострумові контакти виготовляють з платини, золота, срібла, вольфраму або сплавів цих металів. Для економії дорогих металів виготовляють також біметалеві контакти, наприклад із срібла і міді. Крім того, виготовляють металокерамічні контакти — вони мають підвищену зносостійкість. Контактуючі поверхні періодично очищають наждаковим папером від бруду, пилу и нагару, після чого дуже обережно протирають змоченою спиртом або бензином або ганчіркою. У процесі роботи контактуючі поверхні зношують ся. Тому в міру потреби контакти регулюють. Для цього змінюють силу натягу з'єднань з контактом пружини або підгинають один із контактів. При цьому чітко додержують установлених для кожного типу апарата параметрів контактів: розхил, провал, початковий і кінцевий тиск. Од відповідності контактної системи названим па раметрам значною мірою залежить надійність роботи апарата. Рис. 1. Схематичне зображення контактів електричної апаратури: а — пальцові; б — місткові; в — врубні; г — з плоскими пружинами; 1 — нерухомий контакт; 2 — рухомий контакт; з — контактуючі поверхні Розхил — це величина, що дорівнює найкоротшій відстані між рухомим і нерухомим контактами при розімкненому положен ні. Чим більші напруга і сила струму, при яких працює апарат, тим більшим повинен бути розхил. Його вимірюють за допомогою шаблона. Провал — це величина, що дорівнює відстані, яку пройшов би рухомий контакт з моменту дотику до нерухомого, коли б не рухомий контакт забрати. Через складність вимірювання провалу контактів, що рухаються по дузі, у технічній документації зви чайно зазначають умовне та істинне значення провалу. Встановлена на рухомих контактах пружина чинить тиск на контакт і запобігає випадковому спрацьовуванню контактів при струсі, ударі, вібрації та ін. Тиск пружини на рухомий контакт, коли він не дотикається до нерухомого називають початковим тиском. Тиск пружини на обидва контакти в той момент, коли вони замкнені на повний провал, називають кінцевим тис ком. За рахунок створюваного пружиною тиску відбувається самозачищення контактуючих поверхонь. Крім того, пружина за безпечує надійне з'єднання контактів при допустимому зношенні контактуючих поверхонь. Контакти, які в неробочому стані перебувають у розімкненому положенні, називають замикаючими, а в замкненому положенні — розмикаючими. В апаратах, застосовуваних для автоматичного ке рування електроустановками, контакти можуть замикатися і розмикатися з витримкою часу. електромагнітний механізм В автоматичних комутаційних і захисних електричних апаратах є електромагнітний механізм, зав дяки якому електромагнітна енер гія перетворюється на механічну, що використовується для розми кання або замикання контактів. Електромагнітний механізм скла дається з двох основних частин: магнітопроводу і котушки. В електричних апаратах застосовують суцільні (рис. 2) і шихтовані (рис. 3) магнітопроводи. І одні, і другі склада ються з нерухомої частини — осердя і рухомої — якоря. Суцільні магнітопроводи виготовляють з низьковуглецевих ма гнітно-м'яких відпалених сталей способом механічної обробки їх — штампування, різання, згинання тощо. їх застосовують в апаратах постійного струму. Шихтовані магнітопроводи виготовляють з листової електро технічної сталі так само, як і осердя електричних машин. їх за стосовують в апаратах змінного струму. Рис. 2. Суцільні магнітопроводи Котушка складається з каркаса, на який намотано обмотку, або тільки з обмотки. Перша має назву каркасної котушки (рис. 4), друга — безкаркасної (рис. 5). Монолітність безкаркасних котушок забезпечується електроізоляційними прокладка ми між рядами витків, бандажуванням (стягування витків обмот ки бавовняною стрічкою) і просочуванням обмотки з наступним тушінням. Рис. 3. Шихтовані магнітопроводи: а — з прямохідним якорем; б — з поворотним якорем Рис. 4. Каркаси котушок: а — пресований; б — збірний; в — клеєний Залежно від призначення електричних апаратів у них застосо вують струмові котушки або котушки напруги. Струмові котушки розраховані на проходження по них великих струмів. Струмові котушки виготовляють з обмоткових проводів або голих проводів (шин) порівняно великого діаметра (перерізу). Котушки напруги розраховані на роботу при порівняно високій напрузі і невеликій силі струму. їх виготовляють, намо туючи на верстатах обмоткові проводи на каркас (каркасні ко тушки) або на шаблон (безкаркасні котушки). У масовому виробництві для виготовлення котушок застосову ють різне устаткування, у тому числі намотувальні автоматичні верстати, просочувальні установ ки, калориферні та інші сушильні установки. Після сушіння перевіряють, чи немає обриву в обмотці котушки і чи відповідає її електричний опір заданим вимогам. Перевіряють також, чи немає замикання між витками обмоток котушок змінного струму. Після цього котушки покривають захисними лаками й емалями і сушать на повітрі або в печах. Рис. 5. Безкаркасна котушка, намотана з мідної шини Електричні контакти, магнітопроводи з котушками та інші де талі електричних апаратів закріплюють на основі; деякі апарати закривають кришкою, з'єднаною з основою. В основі є затискачі для підімкнення апарата до електричної мережі, а через кришку виведені рукоятки, кнопки, за допомогою яких замикають або розмикають контакти вручну. 1.2 Вимикачі навантаження Вимикачі навантаження призначені для розмикання електричного кола високої напруги при невеликій потужності. Від короткого замикання такі кола захищають запобіжниками. Вимикач навантаження (роз'єднувач потужності) при розмиканні кола утворює видимий розрив. Конструкція вимикача потужності на 10 кВ, змонтованого разом із запобіжниками, показана на рис. 6. Елементи вимикача змонтовано на стальній рамі 3. На опорних ізоляторах 6 встановлено дугогасні камери 5 з нерухомим 7 і дугогасним 10 контактами. Рис. 6. Вимикач навантаження: 1 — запобіжники; 2 — привод; 3 — стальна рама; 4 — болт заземлення; 5 — дугогасна камера; 6 — опорні ізолятори; 7 — нерухомі контакти; 8— вал; 9 — рухомі контакти; 10 — дугогасні контакти Контакти з'єднані з затискачами до яких приєднуються проводи зовнішнього монтажу. Дугогасна камера 5 виконана з двох пластмасових частин. Всередині камери розміщені дві втулки 4 з газогенеруючого матеріалу (органічного скла). Під дією високої температури електричної дуги, яка виникає під час розмикання струму навантаження, органічне скло частково розкладається, виділяючи при цьому велику кількість газу. В камері створюється тиск, який викликає дуття в зоні дуги. Дуття і гази швидко гасять дугу і розривають коло. Переміщення рухомих контактів здійснюється тягами, зв'язаними з важелями вала. На обох кінцях вала встановлені вимикаючі пружини з буфером. 1.3 Організація робочого місця електрослюсаря Робочим місцем називають частину простору, що служити для виконання працівником завдання. До робочого місця входять основне та допоміжне устаткування: верстати, механізми, енергетичні установки та інше. Технологічну оснащення та інструмент, необхідний інвентар установчої сталі (верстати, стелажі). При організації робочого місця повинні враховуватися вимоги наукової організації праці (НОП). Згідно з вимог НОТ робоче місце електрослюсаря повинно бути облаштовано технічними слідствами, що забезпечують максимальні зручності для праці, безпечну працю. Раціональна побудова трудового процесу і фізіологічно вірну робочу позу, раціональне розташування та строгий порядок зберігання інструментів, заготівель, виготовлюючи деталей, дотримання на робочому місці порядку та чистоти. Організація робочого місця, що передбачує НОП, забезпечує високу працю, максимальну економію робочого години, високу надійність ремонту та збереження здоров'я працюючого персоналу. Робоче місце електроустаткування, що ремонтується або в електроцеху підприємства. Біля електроустаткування, що ремонтується, робоче місце організовують при ремонті великогабаритної електромашини, доставка якої в ремонтний цех за якимись-то причинами нездійснена або недоцільна. У таких випадках робочим місцем їв. слюсаря служити ремонтна площа, надійно відгороджена від іншого устаткування та оснащена усім необхідним для виконання всього комплексу наступних ремонтних робіт. Електрослюсарю, що виконує слюсарні роботи по ремонті порівняно невеликих деталей та збірних одиниць, робочим місцем служити звичай дільниця на території ремонтного цеху, обладнаний інструментальною шафою та слюсарним верстатом. Слюсарні операції ремонту електроустаткування електрослюсаря виконує за допомогою слюсарного метало ріжучого та вимірного інструмента. Слюсарний інструмент. До набору основного слюсарного інструменту входять: молотки, зубила, борідки та інше. 2. Механічна частина 2.1 Монтаж вимикачів навантаження Ревізію, установку і регулювання вимикачів потужності проводять так само як роз'єднувачів. Додатковою операцією є ревізія дугогасної камери, запобіжників, а також механізму автоматичного вимикання. Вимикачі потужності встановлюють у камерах РП або на металічних конструкціях РП. Вимикачі піднімають на місце засобами механізації з врахуванням маси вимикачів і приводів до них. Розміщують їх тільки вертикально на стіні або на спеціальній конструкції. Раму вимикача спочатку підвішують на двох болтах і вивіряють за рівнем і виском, потім поперемінно затягують болти, стежачи за пра вильним входженням ножів у пази дугогасних камер. Не допускається вмикання ножів вручну, оскільки це дуже небезпечно. Після остаточно го затягування кріпильних болтів ще раз переконуються у правильності входженням ножів у камери. Привод розміщують позаду або спереду вимикача. Основною де таллю передачі від привода до вимикача є трубчаста тяга з двома вилками: одну з вилок з'єднують з важелем на валу вимикача, а другу — з секторним важелем привода. Після встановлення вимикача на місце та закріплення рами перевіряють, чи нема перекосів і чи не порушена центрівка ножів. По ложення ножів регулюють поворотом ізоляторів осьових контактів. Хід ножів у камерах не повинен перевищувати 160 мм. Регулювання ходу здійснюють довжиною тяги. Для випробування вимикача потужності проводять 25 вмикань і вимикань, після яких не повинно спостерігатися порушення регулюван ня роботи вимикача з приводом. За наявності в приводі електромагніта частину вимикань виконують дистанційно. Вимикачі навантаження або роз'єднувачі потужності призначені для відключення струмів навантаження в електроустановках невеликої потужності на напругу 6-10 кВ у нормальному режимі. Від трьохполюсних роз'єднувачів для внутрішньої установки вони відрізняються прибудованими дугогасильними камерами з газогенерируючими вкладишами з органічного скла для гасіння малопотужної дуги, що виникає при відключенні, струму навантаження в кілька сотень амперів. Під дією високої температури електричної дуги, утвореної при розмиканні контактів вимикача, органічне скло виділяє гази, що утворюють під тиском інтенсивний потік, що гасить дугу. Якщо вимикачі навантаження постачені прибудованими до них високовольтними кварцовими запобіжниками, то вони служать і для захисту від струмів короткого замикання. У типовому позначенні наявність запобіжників указується буквою П; наприклад, вимикач навантаження типу ВН-16 не має запобіжників, а типу ВНП-16 постачений запобіжниками. Рис. 7. Вимикачі навантаження: а – ВН-16; б – ВНП-16 Вимикач навантаження ВНП-17 відрізняється від ВНП-16 наявністю пристрою для автоматичного відключення при перегорянні вставок запобіжника будь-якої фази. Наявність заземлюючих ножів, позначається буквою З. На малюнку 7, а показані вимикачі навантаження ВН-16. На зварений з кутової сталі рамі 1 установлені шість порцелянових ізоляторів 2, на яких закріплені головна контактна система і дугогасильні камери 3. На трьох нижніх ізоляторах в осьових контактах розташовані осі обертання рухливих контактних ножів 4 із пружинами, що забезпечують необхідний контактний тиск. На трьох верхніх ізоляторах закріплені рознімні контакти і дугогасильні камери. Порцелянові тяги 5 служать для з'єднання ножів з валом 6 вимикача через приварені до нього важелі. На валу також закріплені по дві відключаючи пружини, з кожної сторони і по одному гумовому буфері. Пружини забезпечують необхідну швидкість відключення після звільнення механізму вільного розчіплювання приводу, а буфери зм'якшують удар при відключенні, обмежуючи кут повороту вала. До рами вимикача прикріплені ножі заземлення за допомогою бічних пластин. З боку, протилежної ножам заземлення, на рамі встановлюється на болтах напіврама (скоба) із запобіжниками. До контактних ножів вимикача, називаним головними (на відміну від дугогасильних), сталевими власниками прикріплені гасильні ножі, що мають форму смуг, вигнутих по дузі окружності. Дугогасильна камера виготовляється з пластмаси і складається з двох щік 7, стягнутих гвинтами. Усередині корпуса камери маються два вкладиші з органічного скла 8 і два нерухомих контакти 9. Дугогасильні ножі входять у пази дугогасильних камер. Форма паза в камері відповідає формі дугогасильного ножа. Контактна система улаштована так, що при включенні спочатку замикаються дугогасильні контакти, тому що дугогасильний ніж має велику довжину, а при відключенні спочатку розмикаються головні контакти і потім дугогасильні. Замикання і розмикання головних контактів відбуваються в повітрі, а розмикання дугогасильних контактів відбувається в камерах. Вимикач ВНП-16 (малюнок 7, б) має запобіжники 10, що згоряють при короткому замиканні. Керування вимикачами навантаження здійснюють: ручним приводом ПР-17; ручним автоматичним приводом ПРА-17, за допомогою якого можна відключати привід вимикача, і дистанційно наявним у ньому електромагнітом відключення; електромагнітними приводами, що забезпечують ручне чи дистанційне включення і дистанційне чи автоматичне відключення приводу вимикача. Вимикачі навантаження улаштовані аналогічно трьохполюсним роз'єднувачам внутрішньої установки, тому ревізію, установку і регулювання вимикачів навантаження роблять тими ж методами, що і роз'єднувачів. Додатковою операцією є ревізія дугогасильної камери, запобіжників і механізму автоматичного відключення при перегорянні запобіжника (у вимикачів навантаження ВНП-17). Установка вимикача навантаження допускається тільки у вертикальному положенні на стіні або на спеціальній конструкції. Раму вимикача спочатку підвішують на двох болтах і вивіряють за рівнем і схилом, визначають товщину необхідних прокладок і місця їхньої установки, потім приступають до поперемінної затягування болтів, одночасно стежачи за правильним улученням ножів у горловини дугогасильних камер. Після остаточного затягування кріпильних болтів потрібно ще раз переконатися в правильному входженні ножів у камери. Усі зчленування з приводом виконують так само, як і при монтажі роз'єднувачів. На малюнку 8 показана установка вимикача навантаження з приводом ПРА-17. Після установки на місце вимикача і закріплення рами перевіряють відсутність перекосів і порушення центрування ножів і забезпечення послідовності включення і відключення головних і дугогасильних контактів. Регулювання повного входження в гасильні камери роблять шляхом зміни довжини тяги. Випробування вимикача навантаження роблять шляхом 25 включень і відключень, після яких не повинно спостерігатися порушення регулювання роботи вимикача з приводом. Рис. 8. Установка вимикача навантаження з приводом ПРА-17: а - привід з лицьової сторони вимикача; б - привід за вимикачем навантаження; 1 - привід; 2 - електромагніт відключення; 3 - контакти КСА; 4 - вилка; 5 - тяга Використовувані отвори в секторі в залежності від кута б
3. Технічне обслуговування та ремонт Вимикачі навантаження повинні мати кліматичне виконання У и УХЛ і категорії розміщення 1, 2 і 3. Вимикачі навантаження кліматичного виконання В (УХЛ) категорії розміщення 1 повинні бути призначені для заміни роз'єднувачів КТП і секційнуючих роз'єднувачів і розраховані на відповідні номінальні струми. Вимикачі навантаження для сільських розподільних мереж повинні бути розраховані на струми к.з. 10-12,5 кА і час протікання 3 с. У ТУ на конкретні типи вимикачів навантаження з пружинним приводом повинне бути зазначене зусилля заводу пружин. Конструкцією заводного механізму повинне бути передбачене зниження зусилля в процесі ручного заводу (оператором) до значень нижче 245 Н. Конструкція вимикача навантаження повинна забезпечувати без ремонтів надійну роботу в процесі експлуатації з урахуванням замін швидкозношуючих деталей. Передбачені заміни деталей у процесі експлуатації повинні вироблятися без наступного регулювання і настроювання ходу контактів і механізмів приводу. У ТУ на конкретні типи ВН повинне бути зазначений середній час відновлення працездатності, час найбільш трудомісткої операції по ремонті або заміні вузла (елемента), виконуваної по місцеві установки ВН. Вимикач навантаження автогазовий перемінного струму серії ВНМ-10 із приводом пружинним серії ПП-16. Вимикач навантаження призначений для багаторазових комутаційних операцій. Встановлюється в камери КСО серії 300, КТП і ПРУ. Тип приводу - ПП-16 з дистанційним чи місцевим керуванням і блокуваннями головних і заземлюючих ножів. Вимикач допускає автоматичне відключення при перегорянні одного з запобіжників. У порівнянні з аналогами має наступні переваги: · Струмопровідні і їхні механізми змонтовані на монолітну ізоляційно-корпусну систему, що дозволяє забезпечити високу точність зборки без регулювань і стабільну надійність роботи. · Ізоляційно-корпусна система вимикача стабільно витримує електродинамічний вплив струмів 81 кА й іспиту на дугостійкість. · Конструкція дугогасильної камери забезпечує успішне відключення як великих, так і малих струмів. При цьому час горіння дуги не перевищує двох напівперіодів. · Конструкція пружинного приводу має високу надійність, стабільно забезпечує необхідну швидкість, як при відключенні, так і при включенні вимикача. · Привід має виконання для дистанційного і місцевого керування операціями включення або відключення. · Вимикачі мають типовиконання з ножами заземлення і запобіжниками, установлюваними як знизу, так і зверху, а також з ножами заземлення і запобіжниками, встановлюваними в різному сполученні по їх взаємному розташуванню (ніж заземлення знизу, запобіжник зверху або навпаки). · Вимикач має типовиконання з запобіжниками, з обох кінців яких установлені ножі заземлення, що працюють синхронно від однієї рукоятки приводу. · Вимикачі з запобіжниками мають типовиконання з пристроєм для подачі команди на автоматичне відключення і сигналізацію при перегорянні одного з запобіжників. · Головні ножі і ножі заземлення надійно і компактно механічно зблоковані між собою в приводі. · Власний час включення вимикача - не більш 0,2 с. Власний час відключення - не більш 0,1 с. · Вимикач із приводом мають високу заводську готовність за рахунок раціонального кінематичного зв'язку їх один з одним і тому не вимагають додаткових монтажних робіт. · Вимикач із приводом не вимагають заміни деталей у плині всього терміну служби при дотриманні правил транспортування, збереження, монтажу й експлуатації. 3.1 Конструкція і принцип дії Вимикач складається з монолітної рами, виконаної з конструкційного електроізоляційного матеріалу, на відповідні виступи якої встановлені рухливі контактні ножі і нерухомі контакти. Обертання контактних ножів здійснюється підоймовим валом і ізоляційними тягами. На нерухомих контактах установлені дугогасительные камери. Рухливі дугогасительные контакти розташовані на одній осі з контактними ножами. Вимикач керується окремо встановлюваним пружинним приводом, винесеним на передню панель осередку, за допомогою тяг. Для одержання різних типоисполнений вимикачів на раму встановлюються чи зверху знизу ножі заземлення і запобіжники з одним контактом на вимикачі й іншим на окремо встановлюваній напіврамі з електроізоляційного матеріалу. На стат-рамі може бути встановлений пристрій для подачі команди на відключення при перегорянні одного з запобіжників. Принцип дії вимикача заснований на гасінні електричної дуги, що виникає при розмиканні дугогасительных контактів, потоком газу, що утвориться в результаті впливу високої температури дуги на тверде газогенерирующее речовина. Привід має дистанційне чи місцеве оперативне керування. Місцеве керування виробляється перекладом важеля для керування вимикачем чи вниз нагору для чи відключення включення відповідно. Дистанційне керування виробляється за допомогою електромагніта, встановленого в приводі, при зведених пружинах. У конструкції приводів дистанційного керування передбачена можливість переходу на місцеве керування при налагоджувальних роботах. Привід забезпечує незалежні від швидкості дій обслуговуючого персоналу час включення і вимикання. Керування ножами заземлення здійснюється перекладом важеля зверху чи вниз знизу нагору тією же знімною рукояткою, що і головними ножами вимикача. 4. Техніка безпеки Приступаючи до робіт по такелажу устаткування й апаратури ПС і РУ, спочатку перевіряють справність такелажних і монтажних пристосувань, цілість тросів, канатів і їхня відповідність масі переміщуваних вантажів. Нові робітники, перш ніж приступити до електромонтажних робіт РУ, повинні пройти вступний інструктаж і інструктаж на робочому місці. Після навчання безпечним методам робіт щорічно повинні проводитися перевірка знанні персоналу з присвоєнням йому відповідної кваліфікаційної групи по техніці безпеки. Для оволодіння найбільш прогресивними методами роботи і підвищення знань повинні проводитися систематичне навчання з персоналом і інструктаж на робочому місці по техніці безпеки, виробничій санітарії, протипожежній охороні й іншим: діючим правилам охорони праці і техніку безпеки при виробництві електромонтажних робіт. Перед монтажем ошиновки, щоб не поранити руки, із фланців ізоляторів, болтів, шпильок перед їхньою установкою на конструкціях РУ видаляють заусиниці. Електроконструкції й устаткування масою 30 кг піднімають тільки механізмами і пристосуваннями. При груповому монтажі акумуляторних батарей доцільно електроліт готувати в майстерні централізовано. Переносити пляшки з кислотою або електролітом дозволяється тільки вдвох і в спеціальному упакуванні (у кошику або шухляді), а переливати – тільки закріпивши сулію. В усіх випадках кислоту вливають у воду повним струменем і категорично забороняється уливати воду в кислоту. Луг варто лити у воду також тонким струменем. Пролитий луг або кислоту забирають гумовими грушами, а при великих кількостях застосовують обпилювання. Місця, залиті при монтажі кислотою або електролітом, змивають водою з шланга або відповідними розчинами (вапняним шлаком). В акумуляторному приміщенні всі роботи з кислотою й електролітом виконують у спецпосуді, у гумових чоботях, фартуху і рукавичках, вовняному спецодязі і запобіжних окулярах. У місця проведення завжди повинний знаходитися 5 %-ний розчин питної соди для промивання уражених кислотою й електролітом ділянок шкіри. Виконання правил техніки безпеки й охорони праці є обов'язком і боргом кожного працюючих. Рис.13. Основні види релейного захисту і установлені вимірювальні прилади ККУ напругою 6/10 кв: АРМ – пристрій автоматичного регулювання; 1Т, 2Т – миттєвий максимальний-токовий захист від короткого замикання; 3Т – максимальний токовий захист від перевантаження вищими гармоніками; Н – захист максимальної напруги; П – запобіжники індивідуального захисту конденсаторів Список використаної літератури 1. Арменский Е.В., Прокофьев П.А., Фалк Г.Б. Автоматизированный электропривод: Учеб. пособие для сред. ПТУ — М.: Высш. шк., 1987. 2. Атабеков В.Б. Монтаж електричних мереж і силового електроустаткування: Підруч. Пер. з рос. Т.А. Сиротинко. – Вища шк.; 1995. 3. Бондар В.М., Гаврилюк В.А., Духовний А.X.та ін. Практична електротехніка для робітничих професій: Підруч. для учнів проф.-навч. закладів з різноманіт. галузей пром-сті та побут, обслуг.— К,: Веселка, 1997. — 191 с. 4. Бондар В.М., Шаповаленко О.Г. Монтаж освітлювальних, силових мереж і електроустаткування: В запитаннях і відповідях: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1995. 5. Вернер В.В. Электромонтер-ремонтник: Учеб. для профессион. обучения рабочих на производстве. – 7-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1987. 6. Голыгин А.Ф., Ильяшенко Л.А. Устройство и обслуживание электрооборудования промышленных предприятий: Учеб. пособие для сред. ПТУ.— М.: Высш. шк., 1986. 7. Гуревич Б.М., Иваненко Н.С. Справочник по электронике для молодого рабочего: — 4-е изд., перераб. и доп. — М.: Высш. шк., 1987. 8. Иванов А.А. Справочник по электротехнике. 5-е изд., перераб. и доп.— К.: Вища шк. Головное изд-во, 1984. 9. Корнилов Ю.В., Бредихин А.Н. Слесарь-электромонтажник: Учеб. пособ. для СПТУ. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1988. – 256 с.: ил. 10. Общая электротехника с основами электроники: Учебник для техникумов. В.А. Гаврилюк, Б.С. Гершунский, А.В. Ковальчук, Ю.А. Куницкий. А.Г. Шаповаленко.— К.: Вища шк., 1980. 11. Охрана труда в электроустановках: Учебник для вузов. Под ред. Б.А. Князевского. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Энергоатомиздат, 1983. 12. Поляков В.А. Электротехника: Учеб. пособие для учащих ся 9 и 10 кл. сред. шк. — К.: Рад. школа, 1983.— 216 с. 13. Принц М.В., Цимбалістий В.М. Освітлювальне і силове електроустаткування. Монтаж і обслуговування. — Львів: Оріяна-Нова, 2005. 14. Руденко В.С., Сенько В.И. Трифонюк В.В. Основы промышленной электроники.— К.: Вища шк. Головне вид-во, 1985. 15. Харизоменов И.В., Харизоменов Г.И. Электрооборудование станков и автоматических линий: Учебник для техникумов. — 2-е изд., перераб. и доп.— М.: Машиностроение, 1987. 16. Электромонтажные работы. В 11 кн. Кн. 3. Кабельные сети: Учеб. пособие для ПТУ. А.А. Коптев. Под ред. А.Н. Трифонова. — М.: Высш. шк., 1990. 17. Электротехника: Учебник для вузов. Ю.М. Борисов, Д.Н. Лопатов, Ю.Н. Зорин. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Энергоатомиздат, 1985. 18. Электротехника: Учебник для ПТУ. А.Я. Шихин, Н.М. Белоусова, Ю.X. Пухляков и др. Под ред. А.Я. Шихина.— М.: Высш. шк., 1991. 19. Электротехнический справочник. Т. І, «Энергия», 1971. |