Реферат: Куба та Бразилія

Куба

У Гавані є кілька університетів, у тому числі Гаванський, заснований у 1778 р. У столиці розташований найбільший в Америці зоопарк, а на березі затоки — найбільший у світі акваріум.

Друге за кількістю жителів місто — Сантьяґо-де-Куба (538,8 тис. осіб) — столиця східних провінцій, найбільший центр важкої промисловості Куби.

Культура. Кубинська культура являє собою багатошарове переплетення іспанських, африканських та індіанських мотивів.

Кубинці носять одяг європейського крою, пристосований до умов тропіків. Основною деталлю національного костюма в чоловіків є гуя-вера — полотняна сорочка з довгими рукавами, зборками та чотирма кишенями.

Символом змішання культурних традицій стала знаменита кубинська страва — рис із чорною квасолею, що називається «білі й негри». Кубинці полюбляють солодке, п'ють багато кави й соків.

Кубинська література, пройнята глибокими національними традиціями, зародилася в XIX ст. її основоположником уважається видатний поет і прозаїк Хосе Марія Ередія.

Всесвітню популярність має національний балет Куби, створений у 1948 р. прославленою балериною Алісією Алонсо, а також «Балет Камагуея», засновником якого є Фернандо Алонсо.

Кубинці — темпераментні люди, що полюбляють спорт, музику й танці. Найпоширеніший музичний інструмент — триструнна гітара, широко використовуються барабани та маракаси — брязкальця з гарбузів. Найбільш популярними танцями є мамба, румба й ча-ча-ча, що виникли в результаті змішання негритянських ритмів.

На Кубі велику популярність мають заняття фізкультурою й спортом. У 1961 р. був створений державний орган із керівництва спортивно-фізкультурним рухом — Національний інститут спорту, фізичного виховання й відпочинку. Фізичне виховання — обов'язковий предмет в усіх навчальних закладах Куби. Щорічно проводяться національні фестивалі фізичної культури, спортивні ігри, заходи щодо активного відпочинку (туризм, родео, полювання, риболовля). Із 1900 р. кубинські спортсмени беруть участь в Олімпійських іграх. За кількістю медалей, отриманих на Олімпіадах, Куба посідає перше місце серед країн Латинської Америки. Найбільших успіхів кубинські спортсмени досягли в боксі, бейсболі, легкій атлетиці.

Господарство. Основу кубинської економіки складає агропромисловий комплекс, що спирається на цукрову промисловість, яка, у свою чергу, базується на плантаційному господарстві цукрової тростини. Країна входить до п'ятірки країн світу — лідерів за виробництвом цукру, що є головним товаром кубинського експорту. Серед інших галузей традиційно провідне місце посідає тютюнництво. Із тютюну, вирощеного на Кубі, виробляють знамениті кубинські сигари. Куба є одним зі світових центрів вирощування цитрусових і тропічних фруктів. Головна продовольча культура — рис — була завезена вихідцями з Південної Іспанії. Основні райони вирощування рису розташовані в басейні річки Кауто й на зрошуваних землях у центрі острова. Тваринництво представлене розведенням великої рогатої худоби, свиней, птиці. Перспективною галуззю є морське рибальство.

На острові чимало корисних копалин. За запасами нікелю Куба посідає друге місце у світі й третє місце за його виробництвом; значними є поклади кобальту, марганцевих, залізних руд, міді, хрому, азбесту, кам'яної солі, фосфоритів, будівельних матеріалів. На заході країни відкриті перспективні родовища нафти та газу. У постреволюційний період за допомогою СРСР на Кубі був створений потужний комплекс і гірничозбагачувальних і переробних підприємств чорної та кольорової металургії. Розвинені нафтопереробна, легка, харчова промисловість. У результаті ембарго, що зберігається з боку США, і розпаду соціалістичної системи економіка Куби зазнає складних часів. Для подолання економічної кризи уряд активно розвиває зовнішньоекономічні відносини з країнами Латинської Америки та Китаєм, залучає іноземні інвестиції в туристичні й промислові підприємства. Іншими пріоритетними галузями для інвестування є виробництво й переробка цукру, нікелю та галузі харчової промисловості. Однією із серйозних проблем, їмо постає перед Кубою, є значний зовнішній борг держави. Зміна економічної політики кубинського уряду привела до позитивних результатів: Із 2000 р. спостерігається ріст ВВП на рівні 5—6 % на рік, динамічно розвивається промислове виробництво, зросла ефективність виробництва на підприємствах кольорової металургії. Велика увага приділяється розвитку передових галузей науково-технічного профілю, у тому числі біотехнологіям і фармацевтичній промисловості.

Приводом для стимулювання припливу іноземних інвестицій є укладення угоди про запобігання подвійного оподатковування. Куба підписала подібні угоди з Іспанією, Італією, Барбадосом і Росією.

Високим рівнем якості на Кубі відрізняються медичні послуги та система охорони здоров'я в цілому. За ефективністю боротьби з дитячою смертністю (7,2 особи на 1000 немовлят) Куба посідає перше місце в Латинській Америці й друге (після Канади) серед країн американського континенту. Із 2001 р. Куба безкоштовно бере на лікування дітей-чорнобильців з України, Білорусі й Росії.

Однією з головних галузей сфери послуг Куби є туризм. Щорічно країну відвідують до 2 млн туристів, а обсяг доходів від туризму складає близько 2 млрд доларів. У країні більше ніж 200 музеїв, деякі з них унікальні. Так, наприклад, єдиний у своєму роді музей Гуана-бокоа, де зібрані експонати афро-кубинських традиційних ритуалів, а також фортеця Кастильо-дель-Моро в Сантьяґо-де-Кубі — єдиний у світі Музей історії піратства. Раєм для туристів є острів Хувентуд із вічнозеленою рослинністю, безкрайніми піщаними пляжами та мальовничими карстовими височинами.

БРАЗИЛІЯ — провідна індустріальна держава Латинської Америки

Територія та географічне положення. Бразилія — найбільша держава Латинської Америки, одна з найбільших за площею у світі (п'яте місце — після Росії, Канади, Китаю та СІЛА). Офіційна назва — Федеративна Республіка Бразилія. Країна займає майже половину Південноамериканського континенту (47,7 %). На півночі вона межує з Французькою Гвіаною (1), Суринамом (2), Гаяною (3) і Венесуелою (4), на північному заході — із Колумбією (5), на заході — із Перу (6), Болівією (7), Парагваєм (8) та Аргентиною (9), на півдні — з Уругваєм (10). На сході й північному сході Бразилія омивається водами Атлантичного океану. Довжина берегової лінії складає 7491 км, а загальна довжина кордонів — 14 691 км. 93 % території Бразилії розташовано її Південній півкулі, на півночі країну перетинає лінія екватора, а на півдні — Південний тропік.

Природа. Значна частина території Бразилії"— рівнинна. Центр і південь країни займає Бразильське плоскогір'я із середніми висотами від 300 до 900 м, а окремі вершини перевищують 2000 м. Гвіанське плоскогір'я займає найпівнічнішу частину Бразилії. Тут, на кордоні з Венесуелою, розташована найвища точка країни — гора Шкоде-Не-бліна (3014 м). На півночі й заході Бразилії лежить найбільша у світі за площею низовина — Амазонська (понад 2 млн км² , 40 % площі країни), по якій протікає Амазонка й сотні її притоків.

Клімат країни змінюється з північного заходу на південний схід від пологого екваторіального до сезонно-вологого субтропічного. Загалом кліматичні умови сприятливі: середня температура +24...+2Є °С протягом усього року, опадів випадає від 500 мм на рік — на північному (сході Бразильського плоскогір'я та до 3000 мм — на Амазонській низовині. Найбільш спекотлива область розташована на північному сході, де в сухий сезон температура піднімається вище ніж +38 °С Вологий клімат та особливості геологічної будови території створили умови для формування густої річкової мережі. Головними річками є Амазонка, Сан-Франсіску, Парана, Уругвай, Парагвай.

Амазонка - найповноводніша річка у світі, що зосередила близько 20 % від усієї річкової води земної кулі. Має близько 500 притоків. Вона судноплавна для великих океанських суден протягом 3700 км від океану. її басейн, включаючи притоки, охоплює величезну територію площею близько 7млнкм² . Річка перетинає всю Південну Америку й виходить до Атлантичного океану. Один із її витоків — річка Мараньйон — бере початок від озера Патакоча на висоті близько 4000 м, інше — річка Укаялі — у Центральних Андах. Амазонка — найбільша водна артерія світу. Ширина її русла в середній течії - більше ніж 5 км, а перед гирлом доходить до 80 км, при цьому ширина заплави перевищує 100 км. Глибина в середній течії — близько 70 м, а в нижній може перевищувати 90 м. Річку живлять багатоводні притоки. Близько двадцяти з них і самі є найбільшими річками завдовжки 1500— 3500 км. Разом із притоками Амазонка утворює величезну систему внутрішніх водних шляхів завдовжки 25 тис. км.

Річки Бразильського плоскогір'я мають значний гідропотенціал. Сан-Франсіску утворює каскад водоспадів Паулу-Афонсу заввишки 84 м, у басейні Парани — кілька десятків водоспадів, серед яких найвищий — Ігу-асу (72 м) на річці Ігуасу. Найбільші озера країни — Мірим і Штос.

Третину території Бразилії займають вологі вічнозелені екваторіальні ліси Амазонської низовини, іншу територію — тропічні ландшафти високих рівнин Бразильського плоскогір'я.

Ліси Амазонії (сельва) — амазонські джунглі, які називають «зеленим садом», або «легенями планети», — це природна оранжерея неймовірних розмірів. Тут зосереджено більше ніж 4 тис. видів дерев (1/4 усіх існуючих на планеті), зокрема, пальми, фікуси, бананові дерева, а також деревоподібні папороті, безліч ліан (зустрічається ліана, коріння якої виділяють легендарну отруту кураре). Є й гігантські дерева з міцними підпорками-стовбурами, їхня висота сягає 90 м. Багатство флори та фауни лісів забезпечується великою кількістю опадів, високою температурою й родючістю мулистих відкладень, які наносять річки.

Величезні лісові простори Амазонії існують із найдавніших часів. Завдяки незначним змінам природного середовища тут збереглася давня фауна. Із дванадцяти типів ссавців тропічного поясу, що живуть у західній півкулі, одинадцять водяться в Бразилії, причому їх більше ніж 600 видів. Сельва — справжній притулок «живих копалин»: рептилій, нивців, лісових оленів, різних гризунів, численних безхребетних. Туттакож зустрічаються мурахоїди, тапіри, броненосці. Великі ссавці представлені хижаками — ягуаром і пумою. В Амазонії водиться величезна кількість крокодилів і безліч змій, у тому числі гігантських, завдовжки більше ніж 7 м (наприклад анаконда). У лісах велика різноманітність птахів — близько 1600 видів, включаючи папуг і колібрі; багато метеликів, які славляться не тільки своєю красою, але й розмірами (розмах їхніх крил сягає ЗО см), жуків завдовжки до 15 см. Річковий світ представлений майже 3 тис. видів риб. Найвідомішими є піраньї, про кровожерливість яких складають легенди, і прісноводні дельфіни завдовжки до 2 м. У водах Амазонії проживає гігантська видра, довжина якої з хвостом складає близько 2 м; прісноводна черепаха аррау — велетенська тварина масою більше ніж 70 кг. Тваринний світ країни вражає різноманітністю видового складу мавп.

На сході Бразильського плоскогір'я росте мата — напівлистопадний
ліс, що складається з дерев, які скидають листя в сухий період, і вічнозелених широколистих порід. У центрі Бразильського плоскогір'я розташовані савани та рідколісся — «кампос серрадос». У посушливих районах ростуть кактуси. Деякі з них нагадують дерева й сягають висоти до 5 м.

Бразилію часто називають «країною великих можливостей» за ті природні багатства, якими вона володіє. Крім неосяжних лісів, найбільших річок, родючих ґрунтів й унікального тваринного світу, природа «нагородила» надра Бразилії різноманітними корисними копалинами, серед яких кам'яне вугілля, залізні, марганцеві, уранові, вольфрамові, хромові руди, золото.

Історичний розвиток. За давніх часів територію Бразилії заселяли індіанські племеца араваків, карибів, гепано. На початку XVIст. вона була завойована португальськими конкістадорами. Коли в 1808 р. Наполеон зайняв Португалію, до Бразилії втік португальський король Жуан VIі заснував там Португальську імперію зі столицею в Ріо-де-Жанейро. Після повернення короля на батьківщину його син Педро І, що залишився правити Бразилією, під тиском визвольного руху 7 вересня 1822 р. проголосив незалежність країни від португальської корони. У 1831р. Педро І зрікся престолу на користь свого сина Педро II, чиє правління стало епохою економічного й політичного розквіту країни. Наприкінці XIX ст. до Бразилії рушив потік іммігрантів із Європи, і почалося проникнення північноамериканського капіталу. У 1888 р. було скасоване рабство, а з 1889 р. Бразилія стала федеративною республікою. У 1930 р. владу в державі захопила військова хунта на чолі з президентом Варґасом. Під час його правління, незважаючи на обмеження прав і свобод громадян, був досягнений значний прогрес в економіці країни. У 1945 р. до влади прийшов цивільний уряд, за якого столиця з Ріо-де-Жанейро була перенесена до відновленого міста Бразиліа. Однак у 1964 р. відбувся черговий переворот, і влада перейшла до військових урядів, які керували країною до 1985 р., коли під тиском суспільних рухів був створений цивільний уряд, і країна стала на шлях демократичних перетворень.

Сучасна Бразилія — федеративна президентська республіка. Головою держави є президент, що обирається терміном на чотири роки, Законодавча влада належить двопалатному парламенту — Національному конгресу (Палата депутатів і Федеральний сенат). Країна складається з 26 штатів та одного федерального округу, у якому розташована столиця Бразиліа. Кожен штат має свою конституцію та законодавчі збори.

Населення. Бразилія вражає своєю етнічною різноманітністю. Найбільша етнічна група представлена європейцями (португальці, іспанці, німці, італійці) — 54,7 %; представники африканської раси складають | 5,9 % населення країни. У результаті змішання рас значну частину населення складають етнічні типи — мулати, метиси, самбо. Крім громадян Бразилії, у країні близько 3 млн іммігрантів — індійців, арабів, угорців, поляків та ін. Загальна кількість корінного населення Бразилії — індіанців-аборигенів —, складає близько 60 тис. осіб, більше ніж 2/3 з них проживають в Амазонії. У-країні також існує найбільша у світі японська громада — більше ніж 2 млн осіб, в основному це нащадки селян, що приїхали сюди у 20-ті рр. XXст. Усе це різноманітне населення розмовляє португальською мовою, до якої ввійшло чимало слів африканського й індіанського походження. Більшість віруючих сповідують католицизм.

Більше ніж половина населення Бразилії — молодь до 20 років, жителі старші за 50 років складають лише 10 %. Це пов'язане з високими показниками народжуваності й природного приросту. Щорічно кількість населення Бразилії збільшується приблизно на 3 млн осіб. Такі високі темпи приросту загострюють проблему зайнятості й призводять до «помилкової урбанізації».

Національні риси, характерні для бразильців,— сентиментальність, щиросердечна теплота, поетичність, делікатність. Незважаючи на прекрасні природні умови, у Бразилії панує бідність, люди змушені або переселятися вглиб країни, розширюючи сільськогосподарські землі й знищуючи амазонські ліси, або поповнювати лави безробітних у місті. У містах чітко простежується різниця між бідними та багатими районами. Райони нетрів межують із кварталами сучасних багатоповерхівок, розкішними нічними клубами, готелями.

Бразилія — високоурбанізована країна, 3/4 населення проживає у великих прибережних містах та їхніх передмістях, кількість яких швидко зростає. Практично всі міста й агломерації розміщені на сході країни. У найбільших агломераціях Сан-Паулу й Ріо-де-Жанейро кількість жителів уже давно перевищила 10 млн осіб.

Ріо-де-Жанейро (у перекладі — «січнева річка») — колишня столиця, центр сучасного туризму Південної Америки. Місто було заснованев-1502 р. португальцями та з 1763 до 1960 р. мало офіційний статус столиці. Візитна картка міста — гігантська статуя Христа. установлена на висоті 704 м на вершині Корковадо. Ріо-де-Жанейро — культурна столиця країни. У національній бібліотеці міста нараховується близько 2 млн найбільш рідкісних книг і манускриптів. У національному музеї мистецтв представлена колекція, що складається більше ніж із 800 полотен. І, безперечно, Ріо — це футбольна столиця країни з одним із найбільших у світі стадіонів «Маракана», який був побудований спеціально до чемпіонату світу з футболу 1950 р.

У Ріо-де-Жанейро розташовані шість університетів, Бразильська академія наук, Національна обсерваторія, Національна консерваторія драматичного мистецтва, Музична академія тощо. Місто відоме на весь світ своїми карнавалами, які влаштовуються з нагоди святкування Масниці.

У Ріо зосереджені найбільші судноверфі країни, підприємства машинобудування, металургії, нафтової, хімічної, фармацевтичної, текстильної, деревообробної, алмазогранувальної та інших галузей промисловості.

Сан-Паулу — місто на південному сході Бразилії, адміністративний центр штату Сан-Паулу, одне з найбільших міст світу з населенням 10,5 млн осіб. До складу агломерації Великого Сан-Паулу входить 14 міст-супутників. Сан-Паулу -- економічний центр країни. Його промислові підприємства випускають 1/3 обсягу всієї промислової продукції країни.

Бразиліа — нова столиця Бразилії з населенням 2,2 млн осіб. Розташована на Бразильському плоскогір'ї на висоті більше ніж 1000 м. Ідея створення нової столиці в центрі країни виникла ще наприкінці XVIII ст., але тільки президентові Джуселіно Кубічеку ді Олівейрі вдалося втілити її в життя. Місто було побудоване лише за три роки за проектом бразильського архітектора-модерніста Люсіо Кости. Незвичайне планування міста у вигляді натягнутого лука зі стрілою або літака символічне — за задумом президента, Бразиліа мала стати символом спрямованості країни в майбутнє. У 1986 р. ІОНЕСКО внесла місто до списку «Всесвітньої спадщини».

Культура. Бразильська культура, як і сам бразильський народ, являє собою поєднання європейських, африканських та індіанських елементів.

До світової літератури Бразилія ввійшла завдяки іменам таких видатних письменників, як Жозе ді Аленкар, Жоакіи Марія Машаду ді Асіс, Жозе Гімараїнс Роза. Найвідоміші сучасні письменники — Жорж Лмаду й Пауло Коельо.

Всесвітньо відомі роботи архітекторів Ж. Ф. Лісбоа, Алейджадінью, О. Немеєра (забудова столиці), Г. П. Бастаса (стадіон «Маракана» в Ріо). У містах Бразилії багато музеїв. У Національному музеї в Ріо-де-Жанейро представлено більше ніж 4 млн експонатів із геології, антропології та ботаніки. В Індіанському музеї зібрані експонати, що належать до життя індіанських племен. Багата історична експозиція представлена в Музеї імперії в Петрополісі.

Своєрідним «національним надбанням» країни є найвідоміший у світі щорічний карнавал, витоки якого лежать у ритмічних танцях «Чорної» Африки. До епіцентрів бразильського карнавалу — Ріо-де-Жанейро й Сальвадора — літаки щодня привозять тисячі туристів.

Перші карнавальні процесії в Ріо відбулися в 1840 р. Карнавал триває протягом п'яти останніх днів лютого й символізує початок Великого Посту перед Великоднем. Починається карнавал далеко від Ріо — у містечку Олінде, де проходить парад найстарішої танцювальної «школи незайманих»: 250 чоловіків, перевдягнених у жіночі костюми, безупинно танцюють самбу протягом десяти годин! А головна подія карнавалу — парад шкіл самби в Ріо. Одночасно з ним в інших містах Бразилії проводяться конкурси краси, бали-маскаради, конкурси костюмів.

Говорячи про Бразилію, не можна не сказати про чудову кухню цієї країни. Вона поєднує рецепти креольської, африканської, індіанської, французької кухонь. Одна з найулюбленіших страв бразильців -- моке-на — суміш із риби та овочів. Дуже популярними є солоні пончики — акараже. Вино в Бразилії майже не п'ють, проте обожнюють міцний самогон— кашасу. Кулінарним символом країни є фейжоада — чорні боби з рисом, зварені з копченими свинячими вухами та хвостами.

Найпопулярніший вид спорту в бразильців — футбол. Збірна Бразилії з футболу п'ять разів ставала чемпіоном світу (у 1958, 1962, 1970, 1994, 2002 рр.). Бразильці входять до складу футбольних клубів більшості країн світу. А всесвітньо відомих бразильських футболістів — Пеле, Гаррінчу, Діді, Жаїрзіньо — знають не тільки шанувальники цієї гри.

Господарство. Бразилія — індустріально-аграрна країна. Входить до десятка найбільших країн світу за обсягами промислового виробництва. У класифікації ООН Бразилія віднесена до групи «нових індустріальних країн».

Побудувати власну промисловість Бразилія змогла завдяки багатим природним ресурсам. Насамперед до них належать високоякісні родовища залізної руди, що не мають рівних у світі, які добувають переважно відкритим способом. Переробка залізних руд і руд кольорових металів здійснюється на великих металургійних комбінатах. Найбільшу питому вагу (ЗО %) у промисловому виробництві країни має продукція галузей машинобудування. У Бразилії виробляють автомобілі, літаки, судна, електронно-обчислювальну техніку. Більша частина акцій машинобудівних підприємств належить іноземним компаніям - США, Японії, Франції, Німеччині. Добре розвинена легка промисловість (хімічна, харчова). За випуском багатьох видів промислової продукції Бразилія лідирує серед країн, що розвиваються. Роботу промисловості забезпечує потужна електроенергетика. На повноводних річках побудовані найбільші гідроелектростанції. У Бразилії, на відміну від інших латиноамериканських країн, є й атомні електростанції. А от запаси нафти та природного газу невеликі. Частина цієї сировини закуповується у Венесуелі, а частина компенсується шляхом використання як палива технічного спирту, одержуваного із цукрової тростини й деревини. Цим паливом заправляють бразильські автомобілі й навіть літаки.

Важливим джерелом добробуту країни є виробництво кави. Цей продукт був завезений до Бразилії із Французької Гвіани у XVIIIст. Перші плантації кави були закладені в районах, у яких не бракувало рабів, у глибині сучасного штату Ріо-де-Жанейро. А через сто років, коли кава стала продуктом широкого вжитку в США й країнах Європи, її виробництво стало переважаючим в економіці Бразилії та принесло їй справжні багатства.

Ще один дарунок природи Бразилії — каучукове дерево гевея. Ціну соку гевеї бразильці дізналися наприкінці XIX ст., коли Джон Бойд Данлоп винайшов пневматичні шини, а у Європі й Америці почалася масова автомобілізація. Автомобілебудуванню потрібні були сотні тисяч покришок, а робили їх із соку гевеї, що росла на околицях міста Манаус. Це перетворило Манаус на одне з найбільших і найбагат-ших міст Бразилії.

Окрім кави, цукрової тростини й гевеї, у Бразилії вирощується пшениця, рис, кукурудза, соя, бавовна, какао. Країна такожє провідним у світі експортером тропічних фруктів. За обсягом сільськогосподарського експорту країна поступається тільки США й Франції. У структурі сільського господарства основне місце приділяється рослинництву. У Бразилії також розводять велику рогату худобу^ свиней, коней, овець, свійську птицю. Розвинене рибальство.

Інтенсифікація сільського господарства й промисловості Бразилії приводить до вивільнення працівників і їх «переходу» до сфери послуг. Провідними галузями невиробничої сфери є торгівля, банківсько-фінансова діяльність і туризм.

Туризм складає одну з найприбутковіших частин державного бюджету сучасної Бразилії. Потік туристів із кожним роком зростає. Сьогодні їхня кількість перевищує 5 мільйонів. Розвиток туризму розв'язує також дуже актуальну для Бразилії проблему браку робочих місць, щорічно в цій галузі створюється та заповнюється близько 250 тис. вакансій.

Ріо-де-Жанейро пропонує гостям численні визначні пам'ятки, серед яких музеї, церкви, а також найунікальніший карнавал і нескінченні пляжі. Найзнаменитіші океанські пляжі в Ріо — це Конакабана, Іпанема й Леблон. Особливий інтерес у любителів історії та архітектури викликають історичні міста навколо Оуру-Прету.

Північний схід країни багатий на фольклор. Місто Сальвадор у штаті Баія відрізняється наявністю народних форм афро-бразиль-ської культури. Жителі півдня країни дотримуються традицій бразильських ковбоїв. У центрально-західному регіоні розташоване місто Бразиліа з модерністською архітектурою та безкраїм Пантанаком — одним із найбільших заповідників планети. У штаті Парана туристам відкривається надзвичайна панорама водоспаду Ігуасу.