Курсовая работа: Робота вчителя початкових класів з батьками

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Психологи і педагоги про взаємини вчителів, учнів і батьків

1.1 Значимість сімейного виховання

1.2 Фізіологічні і психологічні особливості дітей 6-8 років

1.3 Допомога вчителя і батьків адаптації дітей до школи

Розділ 2. Робота класного керівника з родиною і її особливості в початкових класах

Розділ 3. Дослідження взаємин вчителів, учнів і батьків

3.1 Аналіз дослідження діяльності вчителів

3.2 Аналіз анкетування батьків

Висновки і рекомендації

Список використаної літератури

Вступ

Школа. Як багато чекань, надій, хвилювань зв'язують діти, батьки, учителі з цим словом. Вступ до школи – це початок нового етапу життя дитини, вступ його у світ знань, нових прав і обов'язків, складних і різноманітних відносин з дорослими й однолітками.

Щороку першого вересня разом з тисячами першокласників думкою всідаються за парти їхні батьки, вихователі і вчителі. Дорослі тримають своєрідний іспит – саме зараз, за шкільним порогом виявлять себе плоди їхньої виховної роботи.

"Основна мета реформованого виховання і навчання – самостійна і творча особистість, що вже в школі може максимально розкрити свої здібності" (9, 87).

Педагоги виділяють наступні інституції навчання, виховання і розвитку особистості: родина, система освіти, група і культурні установи (преса, церква і т.д.). Серед вихователів основні: батьки, педагоги, керівники. (10, 53,73)

Однак не можна забувати, що виховання починається в родині. Як пише великий російський педагог В. Сухомлинський: "У родині закладаються корені, з яких виростають потім і квіти, і плоди. На моральному здоров'ї родини будується педагогічна мудрість школи". (33, 16)

Важливість взаємин школи і родини акцентується у всіх документах і методичних виданнях, призначених для школи (у загальних програмах, у законі освіти і т.д.), а також у працях відомих педагогів. Школа у виховному відношенні повинна бути не ким іншим, як охоронницею сімейного вогнища. У такий спосіб учитель повинний бути довіреною і надійною особистістю, і свою виховну діяльність погодити із сімейним вихованням, що батьки дають своїм дітям.

Отже, школа і родина повинні бути взаємозалежні. У початкових класах зв'язок школи з родиною (батьками) здійснює вчитель. Спільна робота вчителя-вихователя і батьків починається на першому році навчання дітей у школі. Для дитини, що вперше переступила поріг школи, співдружність вчителя і батьків – одне з найважливіших умов його цілісного розвитку, тому що особистість школяра не може формуватися тільки в школі і тільки в родині. Він виховується одночасно й у школі, і в родині.

Актуальність дослідження. Учитель є сполучною ланкою між школою і родиною, особливо це відноситься до вчителя початкової школи, де він один виконує не тільки навчальну, але і виховну функції. Спілкування вчителя з батьками учнів впливає на процес формування особистості дитини, на процес навчання. Однак слід зазначити, що дане спілкування має ряд особливостей на кожному ступені навчання. Вони залежать від багатьох факторів. Вивченню цих факторів, що впливають на особливості роботи вчителя з батьками на перших ступінях навчання, і присвячена дана робота.

Ціль роботи – з'ясування особливостей роботи вчителя з батьками учнів початкових класів.

Для досягнення цієї мети були висунуті наступні задачі:

1. Вивчення психологічної і педагогічної літератури по даній темі.

2. Знайомство з практичною роботою вчителя.

3. Підготовка анкет для опитування вчителів і батьків.

4. Анкетне й усне опитування вчителів і батьків.

5. Статистична обробка анкетних даних.

При рішенні поставлених задач застосовувалися наступні методи:

1. Вивчення педагогічної і психологічної літератури.

2. Знайомство з досвідом роботи вчителя.

3. Анкетне й усне опитування вчителів і батьків.

4. Якісна і кількісна обробка результатів анкети й опитування.

Структура роботи.

Робота складається з наступних частин: вступ, трьох частин, висновків і рекомендацій, і списку літератури.

Розділ 1. Психологи і педагоги про взаємини вчителів, учнів і батьків

1.1 Значимість сімейного виховання

"Родина – основна інстанція в житті дитини. Вона надає йому безпеку, опіку і виховання. Тут розвиваються тривалі взаємини дітей з батьками й іншими членами родини. Тут дитина довідується, що таке сімейні норми і цінності, що у свою чергу відбивають культуру рідних місць, Батьківщини, краю або групи жителів", – таке визначення родині дає німецький фахівець з дитячої психології і психіатрії У. Міелке (15, 27).

Литовський педагог З. Баерюнас виховання в родині визначає як створення моральних, духовних, емоційних і інших основ особистості. Він вказує наступні педагогічні обов'язки батьків:

1. Охороняти дітей від поганих життєвих прикладів.

2. Навчання і виховання дітей.

3. Допомога батьків школі. (2, 287)

Діти учаться діям і вчинкам розуміючи діяльність і вчинки інших, слухаючи розмови і мову і самі діючи. Отже, вони наслідують інших зіставляючи себе з ними. Тут велике значення має особистий приклад батьків, їхній тон мови, висловлення, поводження. Тому спілкуючись з дітьми треба бути всебічним еталоном гарного приклада.

Методи сімейного виховання:

1. Повчання

2. Виховні бесіди

3. Розповідання казок і читання вголос

4. Завчання віршів напам'ять

5. Діючі методи (ігри, спільна праця, обов'язки по будинку, гігієнічні процедури і т.д.)

У родині використовуються різні методи визнання і заохочення: погладити, поцілувати, обійняти, підняти на руки і т.д. Діти утішаються в нещасті, у важку хвилину підтримуються, знаходиться мотив для захисту їхньої справедливості, а при помилках, шукаються способи для їхнього виправлення. При досягненнях у важкій діяльності, діти нагороджуються, але подарунки не даються за гарне поводження, за те, що людина зобов'язана робити. Нагороджувати можна і речами, і грошима.

У крайніх випадках застосовується покарання, але ніколи не використовується фізичне покарання. Побиття травмує дітей.

Застосовуються наступні покарання: незгода, заперечення, попередження. У деяких випадках застосовується ізолювання від братів і сестер.

Основна вимога до батьків – пізнай свою дитини!

Вибір і застосування методів батьківського виховання спираються на ряд загальних умов:

1. Знання батьками своїх дітей, їх позитивних і негативних якостей: що читають, чим цікавляться, які доручення виконують, які труднощі випробують, які відношення з однокласниками і педагогами, що найбільше цінують у людях і т.п.

2. Особистий досвід батьків, їхній авторитет, характер відносин у родині, прагнення виховувати особистим прикладом.

3. Якщо батьки віддають перевагу спільної діяльності, то звичайно превалюють практичні методи.

4. Педагогічна культура батьків впливає на вибір методів, засобів, форм виховання. (29, 220-221)

Білоруський педагог В.В. Чечет пише про те, що велике значення в становленні особистості має стиль сімейного виховання, прийняті в родині цінності. Він виділяє 3 стилі сімейного виховання:

· демократично

· авторитарний

· попустичний

При демократичному стилі насамперед враховуються інтереси дитини. Стиль "згоди".

При авторитарному стилі батьками нав'язується своя думка дитині. Стиль "придушення".

При попустичному стилі дитина надається сам собі". (35, 110)

Однак І.П. Подласий стверджує, що родина може виступати в якості як позитивного, так і негативного фактора виховання. Позитивний вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих для нього в родині людей – матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестри, не відноситься до дитини краще, не любить його так і не піклується стільки про нього. І разом з тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може зробити родина.

У нашому сучасному суспільстві усе помітніше стає криза родини, шляхи виходу з якої поки неясні. Криза виражається в тім, що родина усе гірше реалізує свою головну функцію – виховання дітей.

Серед найбільш вагомих причин незадовільного виховання дітей у родині автор відзначає наступні:

1. Невисокий економічний рівень більшості родин.

2. Низька культура громадського життя.

3. Подвійне навантаження на жінку в родині – і на роботу, і на родину.

4. Високий відсоток розводів.

5. Існуюча суспільна думка, що чоловік лише допомагає дружині у вихованні дітей.

6. Загострення конфліктів між поколіннями.

7. Збільшення розриву між родиною і школою. (29, 200-201)

1.2 Фізіологічні і психологічні особливості дітей 6-8 років

"Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей – легкодумство, наївність, погляд на дорослого знизу нагору. Але вже починає втрачати дитячу безпосередність, у поводженні у нього з'являється інша логіка мислення. Навчання для нього – значима діяльність. У школі він не тільки здобуває нові знання й уміння, але і визначений соціальний статус. Міняються інтереси, цінності дитини, весь уклад його життя" – пише психолог Н.Ю. Кулагіна. (27, 120)

Д.В. Савицька у своїй статті пише: "До кінця дошкільного віку дитина вже являє собою у відомому змісті особистість. Вона добре усвідомлює свою статеву приналежність, знаходить собі місце в просторі і часі. Вона вже орієнтується в сімейно-родинних відносинах і вміє будувати відносини з дорослими й однолітками: має навички самовладання, уміє підкорити себе обставинам, бути непохитним у своїх бажаннях. У такої дитини вже розвита рефлексія. Як найважливіше досягнення в розвитку особистості дитини виступає перевага почуття "Я повинний" над мотивом "Я хочу". До кінця дошкільного віку особливого значення набуває мотиваційна готовність до навчання в школі". (31, 62)

К. Мишкініс відзначає: "У даному віці (6-8 років і далі) ґрунтовно міняються всі органи і тканини організму. Міняється і поводження. У дитини розвивається воля, діяльність знаходить спрямованість і зміст, з'являється звичка дотримувати правил і норм поводження. Розвиваються почуття, естетичні переживання, інтереси". (16, 100)

Дитина 7-ми років більше спрямована у себе, як би відвернувшись від навколишнього світу. У якому то змісті вона спокійніша, замкнута, любить самітність. Вона хоче мати свою кімнату, свій "кут", у якій може усамітнитися або складати свої іграшки.

Діти в даному віці стають постійними глядачами якої-небудь передачі. Вони як би творять себе спостерігаючи, думаючи, передумуючи. Але їхні руки постійно зайняті, вони усе хочуть спробувати, торкатися.

Діти малюють. Люблять не тільки сам процес, але і результат роботи. Починають грати в ігри за правилами.

Багато жадають від себе, тому їм треба допомогти зупинитися. Іноді, що-небудь почавши, можуть пожертвувати цій справі багато часу й енергії і раптом втомитися і зупинитися. Для них бувають гарні і погані дні.

У відносинах у родині можуть впадати в крайнощі, обожнювати то батька, то мати.

Діти 8-ми років "зустрічають світ". Їм усе легко. Їх треба охороняти від спроб зробити занадто багато і від високої самокритики. Вони прагнуть до спілкування, їм не тільки цікаво, що люди роблять, але і що вони думають. У спілкуванні з матір'ю вони вимагають, щоб відносини були глибокими, засновані на взаєморозумінні. Вони хочуть, щоб мами думали також, як і вони. Батьку вони приділяють меншу увагу. Відносини з братами і сестрами погані. У восьмиліток мінливий настрій: то дуже гарний, то дуже поганий. (4, 46-48)

Розглядаючи різні психологічні теорії можна сказати, що 7-8-ми літні діти мислять використовуючи логічні операції конкретного операційного мислення. Краще розуміють зв'язок між часом, простором і відстанню. Зменшується егоцентричність дитини, вона починає усе краще розуміти точку зору інших людей. У дитини з'являється почуття гумору (по теорії Піаже). Після 1-2 років навчання в школі, у дитини поліпшується пам'ять, мова, логіка – усе це результат навчання (по біохевіористичної теорії).

1.3 Допомога вчителя і батьків адаптації дітей до школи

Під психологічною готовністю до шкільного навчання психологи розуміють "необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання – це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства". (31, 61)

Психолог Р.С. Немов відзначає: "У пізнавальному плані дитина до вступу до школи вже досягає дуже високого рівня розвитку, що забезпечує вільне засвоєння шкільної навчальної програми. Однак психологічна готовність до школи цим не обмежується. Крім розвитих пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, уяви, пам'яті, мислення і мови, – у неї входять сформовані особистісні особливості, що включають інтереси, мотиви, здібності, риси характеру дитини, а також якості, зв'язані з виконанням ним різних видів діяльності. При вчасному вступу до школи в дитини повинні бути досить розвинуті самоконтроль, трудові уміння і навички, уміння спілкуватися з людьми, рольове поводження. Для того, щоб дитина була практично готова до навчання і засвоєння знань необхідно, щоб кожна з названих характеристик була в нього досить розвинута". (28, 117)

Ще один психолог А. Гучас писав, що "діти, що прийшли до школи, з перших днів попадають у несприятливі умови для їхнього психічного розвитку: програми для всіх однакові, темп навчання дуже швидкий, а фізичні і психологічні здібності не у всіх однакові. Тому частина дітей починає відставати, що викликає негативні переживання й ускладнює взаємини з однолітками і дорослими. Допомогти дитині може спільна діяльність вчителя і батьків". (8, 166-167)

І. Ханхасаєва у своїх порадах для батьків пише: "Школа – перший клас – величезна подія в житті дитини. Такого ж серйозного хвилювання вона не випробує потім багато років. І хоча це радісне хвилювання, все рівно готуйтеся до стресу. Дитина буде надзвичайно стомлена і не те, що перші дні – тижні: занадто багато нових вражень, різкий перелом у житті. Будьте м'якше і не дуже жорсткі з ним у цей період. Він буде багато чого забувати, утрачати, путати – умійте не робити з цього трагедію! Така розгубленість – своєрідна реакція на пережите хвилювання". (34, 161)

Схожі думки по цьому питанню висловлюють автори М. Перець, Б. Минзел, Х. Вимері в своїй книзі "Що повинні знати батьки": "Ця подія (початок навчання в школі) жадає від дитини великої кількості фізичних і духовних сил, тому що міняється установлений удома порядок. У школі дитина попадає в абсолютно нове оточення і почуває протиставлення між вимогою й оточенням. У цій ситуації дитина повинна адаптуватися. Повинні різними способами допомогти дитині ввійти в нове, зовсім чуже соціальне оточення, де все так строго регламентовано". (18, 107-108)

Гігієніст професор Е. Грінене стверджує: "Учень починаючи відвідувати школу повинний звикнути до тривалого сидіння за партою, до режиму школи, до нової діяльності – навчання, звикнути до вчителя, колективу класу й інших нових речей. В організмі дитини відбувається довгострокова фізіологічна адаптація. Вона може пройти легко або складно, від 5 до 6 тижнів або продовжуватися цілий рік, що дуже впливає на розвиток і ріст і навіть на здоров'я дитини". (7, 131)

І все-таки, експерименти показали, що на початку навчального року приблизно 26,2% дітей не готові до навчання в школі, після двох місяців навчання – 7,8%, а наприкінці навчального року – 4,1%. (Ці дані особливо характерні для дітей шестирічного віку). (7, 73)

Розв’язання даного питання полягає в наступному: у родині повинні дотримуватися педагогічних і гігієнічних вимог. Для цього батьки повинні:

1. Створити дитині умови учитися в спокійному, постійному місці.

2. Установити раціональний режим дня.

3. Створити умови для достатньої рухливості дитини.

4. Створити для дитини умови добре виспатися і вчасно поїсти.

5. Систематично розвивати увагу дітей.

6. Боротись з розумовою лінню.

7. Розвивати віру у свої сили.

8. Регламентувати перегляд телепередач.

9. Не вимагати з дитини більше його можливостей.

10. Не перевантажувати учня письмовими завданнями.

11. Заохочувати позитивний погляд на навчання.

12. Намагатися підтримувати гарні взаємини дитини з батьками й іншими членами родини.

13. Учити заощаджувати і цінувати час. (16, 101-106).

Схожі думки висловлюють і російські педагоги К.В. Бардін і В.А. Гейко (22, 160; 24, 60).

Розділ 2. Робота класного керівника з родиною і її особливості в початкових класах

Основні напрямки реформи загальноосвітньої школи орієнтують педагогів на посилення допомоги родині і підняття її відповідальності за виховання підростаючого покоління, на широке залучення батьків у виховну роботу з учнями.

Без сумніву, усі школи хочуть підтримувати відкриті і тісні зв'язки з родинами. Вони знають, що навчання – спільна робота вчителів і батьків. Вони також розуміють, що взаємозв'язок з батьками є обов'язковий при бажанні розвивати здатності кожного учня в школі і за її межами. Педагоги, що це розуміють, будуть намагатися досягти змістовного діалогу з батьками і будуть підтримувати теплий клімат у класі: без напруги, дружній, заснований на взаємодопомозі.

Сучасна школа знає, що зв'язок школи і родини не повинний мати тільки один напрямок як у старі часи, коли ініціативу вказувала школа, наказуючи батькам і учням. Зараз учителі не можуть обійтися без допомоги батьків, без різноманітного співробітництва на різних рівнях.

Продовжує дану тему російський педагог І.П. Подласий: "Сучасні школи переходять до тісної інтеграції шкільного і сімейного виховання, створюються комплекси "школа – родина". Головною вимогою статуту таких комплексів є забезпечення батьківського контролю за всіма напрямками шкільної діяльності.

Батьки одержали доступ до розгляду тих питань, куди традиційно їх не допускали, вибору предметів для навчання, визначенню обсягів їхнього вивчення, складанню навчальних планів, зміні термінів і тривалості навчальних триместрів і канікул, вибору профілю школи, виробленню внутрішкільних статутів, розробці заходів для забезпечення дисципліни, праці, відпочинку, харчування, медичного обслуговування школярів, системи заохочень і покарань і т.д. Словом, при добре організованій спільній діяльності школа і родина стають дійсними партнерами у вихованні дітей, де кожний має цілком визначені задачі і виконує свою частину роботи". (29, 236)

Форма і зміст співробітництва школи з родиною залежать від цілей поставлених учителем.

Учитель, установлюючи зв'язок з батьками і громадськістю, вирішує такі задачі як:

1. Пізнання родини учня.

2. Систематичне вивчення впливу соціального оточення на особистість учня.

3. Організація спільної педагогічної діяльності школи і родини в навчанні і вихованні дітей.

4. Допомога батькам у вихованні дітей дома.

5. Організація педагогічної освіти батьків.

6. Нейтралізація негативного впливу родини. (5, 4)

Однак, інші педагоги відзначають: "Учителя хочуть, щоб норми, що регулюють їхні відносини з батьками, охопили і турботу про дітей, і підтримали їхню навчальну програму. У той же час більшість вчителів не хоче, щоб батьки втручалися в їхню класну роботу. Узагалі, учителі схильні зберегти відстань між собою і батьками. Правила, як працювати з батьками залежать від конкретних обставин.

Російський педагог Т. Волікова пише: "Форми роботи вчителя з батьками різноманітні:

· Індивідуальні: відвідування батьків учнів удома, бесіди з батьками в школі, дні консультацій батьків у школі;

· Групові: (Батьки можуть поєднуватися в групи по освіті, педагогічній культурі, по поведінці і показникам успішності їхніх дітей). Тут виділяються: взаємна робота вчителя і батьків на уроках, коли батьки допомагають вчителю вести урок; і робота з активом.

· Колективні: класні збори, загальношкільні батьківські збори, батьківські конференції по обміну досвідом виховання, консультації, вечори питань і відповідей, спільні позакласні заходи і т.д.

Зміст усіх форм роботи школи з родиною полягає в організації активної виховної їхньої взаємодії, спрямованого на всебічний розвиток підростаючого покоління." (23, 63-64)

І.В. Гребєнщиков пише: "Батьки повинні мати педагогічну культуру. Під педагогічною культурою розуміється такий рівень педагогічної підготовленості батьків, що відбиває ступінь їхньої зрілості як вихователів і виявляється в процесі сімейного і суспільного виховання дітей. Важливий компонент педагогічної культури батьків – їх сугубо педагогічна підготовленість: визначена сума психолого-педагогічних, фізіолого-гігієнічних і правових знань, а також вироблені в процесі практики навички по вихованню дітей.

Основна роль у підвищенні педагогічної культури належить цілеспрямованій науково-педагогічній освіті, якою займається той же класний керівник або вчитель". (25, 12,15)

Педагоги виділяють наступний зміст загальної педагогічної освіти батьків:

1. Мета, задачі і методи освіти і виховання молодого покоління.

2. Психологічні, фізіологічні і педагогічні основи виховання дітей у родині, особливості дітей у різному віці.

3. Обов'язку членів родини, зміст, форми, методи, труднощі, недоліки і помилки сімейного виховання.

4. Взаємини дітей і батьків, способи регулювання відношення між школою і родиною.

5. Проблеми вільного часу і зайнятості дітей, пропаганда здоров'я і здорового способу життя.

Виділяються наступні форми педагогічної освіти:

Традиційні:

· Батьківські збори

· Лекції

· Вечори питань – відповідей

· Диспути

· Дні відкритих дверей

Нетрадиційні:

· Ділові ігри

· Регламентовані дискусії (5, 22-32)

На питання, на яких же основах повинні складатися відносини вчителя і родини, щоб мати успіх у вихованні, – відповідає В.А. Сухомлинський. "Якнайменше викликів у школу матерів і батьків для моральних нотацій дітям, і якнайбільше духовного спілкування дітей з батьками, що приносить радість матерям і батькам". (33, 38)

Працюючи з батьками важливо досягти пізнання і розуміння, створити умови батькам познайомитися не тільки з вчителем, але і між собою, зі школою і шкільною адміністрацією, подати якнайбільше інформації про школу, про навчання, виховання й інших цікавлячих батьків питаннях. Обов'язково потрібно дати батькам висловитися.

Робота класного керівника з батьками дуже складна. Їх вплив має величезне значення для дитини, однак у більшості випадків даний вплив стихійний. Часто оцінка батьками поводження їх дітей не збігається з оцінкою вчителів учасників, а також з оцінкою самих учнів. Тому вчитель повинний шукати шлях до серця батьків, щоб дати їм позитивний напрямок. Взаємини з батьками зміцнюються, коли:

· вчитель батькам намагається дати те, що потрібно і від них (вислуховує їх проблеми, висловлює розуміння і доброзичливість стосовно їх дітей);

· вчитель не забуває, що батьки повинні дивитися на школу очима дітей спочатку встановлює контакт із дітьми, а потім з їхніми батьками);

· вчитель прагне розкрити здібності батьків в окремих областях виховання дітей;

· вчитель пам'ятає, що не можна батькам указувати, а тим більше лаяти їх дітей;

· вчитель сподівається на перемогу добра в душі дитини;

· вчитель поділяється накопиченим педагогічним досвідом і т.д.

Для успішної виховної роботи вчитель повинний мати педагогічну майстерність:

1. Добре знати і любити свого вихованця і свою роботу.

2. Свідомо прагнути досягти поставлених виховних цілей і задач.

3. Ефективно застосовувати виховні форми, методи і способи.

4. Уміти спілкуватися і взаємодіяти з родиною вихованця.

5. Піднімати авторитет батьків в очах учнів.

6. Передавати батькам наукові (педагогічні, психологічні, юридичні й інші) знання і педагогічний досвід.

7. Розвивати свої здібності і педагогічну майстерність. (5, 17)

Від тих зв'язків і взаємин, що виникнуть у першому класі, у початковий період, буде багато в чому залежати і вся наступна робота.

На думку В.Н. Ібрагимової зміст роботи вчителя з батьками першокласників визначається "трьома основними задачами:

1. Ознайомлення з досвідом сімейного виховання дітей з метою вивчення рівня підготовленості першокласників до школи; дотримання наступності між дошкільним сімейним і шкільним вихованням і перебування індивідуального підходу до кожної дитини.

2. Керування вихованням школярів у родині, надання допомоги батькам у правильній організації навчальної і творчої діяльності першокласника і його відпочинку.

3. Залучення батьків до організації виховної роботи в школі, у класі". (26, 57)

Педагог С. Дапкене пропонує вчителям наступні методи пізнання родини:

· Спостереження

· Бесіда

· Анкетування

· Метод творів

· Думка інших. (5, 13-16)

Дану тему продовжує І.В. Гребєнщиков: "Учителю першого класу особливо необхідно за короткий термін вивчити учнів, познайомитися з батьками.

Рекомендується провести для батьків бесіди на цікавлячі їх питання. Наприклад: "Про організацію навчання першокласника"; "Навчальна робота першокласників і задачі батьків"; "Молодший школяр: вік і його особливості"; "Як допомагати першокласнику у виконанні домашніх завдань?"; "Виховання свідомої дисципліни в дітей у родині" і інші". (25, 44)

У першому – другому класі важливо заохочувати батьків познайомитися між собою, обмінятися адресами і телефонами. Вчитель повинний обговорити випадки, коли батьки незадоволені дружбою дітей. Робота відбувається краще, якщо вона ґрунтується на індивідуальних бесідах. Варто більше організовувати спільних свят, і інших заходів. Дуже важливо вислухати батьків, дозволити їм говорити, висловити свої претензії школі, вчителю, керівникам школи.

Звичайно батьки, що приходять до школи поділяються на дві групи:

1. Ті, котрі знають, що їхня дитина в школі оцінюється позитивно, вони чекають похвали.

2. Ті, котрі знають про труднощі у дітей, але бояться про це говорити, уникають вчителя, і не знають, як допомогти дитині. Такі батьки віддають перевагу узагалі не ходити до школи, обмежитися лише телефонними розговором, чи приходити до школи лише по виклику вчителя. Часто їх лякають і можливі докори з боку інших батьків. На цю групу батьків вчитель повинний звернути особливу увагу.

Ради за рішенням проблем взаємовідношення між батьками, вчителем і учнями пропонують деякі педагоги: "Влучне слово вчителя, розумна і тактовна аргументація, слушна порада часто вирішують тривалі, болісні конфлікти.

Для батьків учнів початкових класів характерний більш високий рівень виховної активності і потреби у взаємодії зі школою. Вони часто приходять у школу, цікавляться своїми дітьми. І ці інтереси вчитель зобов'язаний задовольняти і давати батькам більше інформації, чим їх цікавить.

Можна виділити наступні важливі аспекти спілкування вчителя з батьками в початкових класах:

· Починати розмову не з проблем дітей, а з загальних приємних питань, не поспішати вирішувати проблеми;

· Показувати увагу батькам, цікавитися їхньою роботою, домом;

· Обговорити емоції, що виникають через школу, вчителів, дітей;

· Уважно слухати і приймати те, що говорять батьки, не критикувати їхню думку, а намагатися зрозуміти, що дозволяє їм так думати;

· Домовитися про загальні цілі і на батьківських зборах говорити про те, що важливо усім;

· Приділяти стільки часу, скільки потрібно;

· Мотивувати аргументи тим, що те про що ви говорите важливо усім і більшість вас підтримують;

· Інформувати батьків особисто, за допомогою листів або індивідуальних бесід. Інформацію, призначену для батьків, не передавати через дітей або інших людей.

Деякі вчителі складають програму роботи з батьками, у яку входить так зване навчання батьків. Для батьків проводяться курси, читаються лекції. Програма передбачає освіту лише батьків першокласників. У школах проводяться батьківські вечори поезії, виставки, батьки пишуть побажання своїм дітям.

Педагоги багатьох шкіл шукають рішення проблем, розуміючи й усвідомлюючи, що взаємини вчителів, батьків і учнів – це замкнутий трикутник.

І якщо сторони трикутника збігаються, то це міцна фігура, а розбіжності приводять до погіршення взаємодії і взаєморозуміння всіх "сторін". Тому якщо школа обвинувачує батьків, отже вона сама допускає помилки і навпаки". (12, 54)

Педагоги помітили, що батьки першокласників не готують дітей до школи, тому освіту педагоги почали з батьків п'яти-шестирічних дітей.

Отже: і батьки потрібні школі і вона потрібна сьогодні родині. Вчитель є єднальною ланкою між школою і родинами учнів. Спілкування з батьками своїх учнів вчителю необхідно, тому що без цього він виявляється позбавленим дуже важливої інформації. У педагогів і родини загальні цілі. Без їхньої взаємодії життя дитини стає бідніше. (32, 20)

Школа дає дитині наукові знання і виховує в нього свідоме відношення до дійсності. Родина забезпечує практичний життєвий досвід, виховує уміння переживати за іншу людину, почувати його стан. Для гармонійного розвитку особистості необхідно і те й інше. (30, 165)

Розділ 3. Дослідження взаємин вчителів, учнів і батьків

Як було сказано вище, школа і родина повинні працювати спільно, тому що в них єдина мета – виховання особистості. Від взаємин вчителів, учнів і їхніх батьків залежить успішність навчання і виховання дитини. Велику роль у даному ланцюгу взаємин грають відносини між вчителем і батьками. З метою з'ясувати особливості роботи вчителя з батьками в початкових класах, проводилося анкетування вчителів у середній школі № 32 міста Чернігова.

Також проводилося анкетне опитування батьків учнів першого класу. Батьки відповідали на питання зв'язані з взаєминами в родині, а так само – зі школою. Усього було опитано 20 батьків.

Анкети були анонімними, кожному з опитуваних потрібно було відповісти на 13-14 питань. Результати дослідження показали ряд цікавих особливостей роботи вчителя з родиною на початковому етапі навчання, про що докладніше і буде говоритися нижче.

3.1 Аналіз дослідження діяльності вчителів

Перша група питань – планування і проведення заходів для батьків. Вчителям було запропоновано відповісти на такі питання:

· Що служить вам опорою при плануванні роботи з батьками в 1-4 класах?

· Як часто проводите заходи для батьків?

· Які заходи для батьків проводите?

Були отримані різноманітні відповіді, основні з який приводяться в даних таблиці № 1, одиничні розберемо окремо при аналізі таблиці.

Таблиця № 1 Планування і проведення заходів

На питання про планування роботи з батьками опитувані вчителі найчастіше називали такі аспекти, як проблемні ситуації, що складаються в конкретному класі в той чи інший час у процесі навчання або виховання учнів або при спілкуванні і співробітництві з батьками – 5 (тобто вчителі орієнтуються по обстановці). Серед проблем вчителя називають: проблеми поводження, успішності, фізичні і психологічні особливості розвитку дітей даного віку, а також загальні організаційні питання класу, розв'язувані разом з батьками. Наступною опорою планування роботи служать побажання і пропозиції батьків – 3. Іншою опорою служить педагогічний досвід кожного вчителя, а також його колег – 2. І 2 з опитаних указали, що при плануванні використовують "Загальні програми", шкільний і класний план роботи з батьками. Підсвідомо хочеться запитати інших учителів, невже вони не складають плану роботи, а лише йдуть на приводу часу і ситуації?

Підводячи підсумки опитування по цьому питанню можна сказати, що основною опорою планування роботи з батьками є побажання і рекомендації самих батьків і ситуація навчального і виховного процесу. Великий вплив роблять методичні рекомендації і література, а також педагогічний досвід і план роботи вчителя.

Наступне питання зв'язане з темою планування і проведення заходів для батьків: як часто проводите різні заходи для батьків?

Більшість учителів проводять заходи 1 раз у чверть – 6. Інші відповіді розділилися порівно, тобто 3 – проводять заходи 1 раз на місяць і частіше і 3 – по необхідності.

Наступне питання тісно зв'язане з попередніми: які заходи для батьків проводите? Тому що були отримані різноманітні відповіді, я постаралася їх згрупувати.

Опитані вчителі основними формами роботи вважають: батьківські збори (4 відповіді), спільні свята (4 відповіді), колективні й індивідуальні консультації (4 відповіді).

Наступне аналізоване питання, на яке відповідали опитувані вчителі: яку літературу використовуєте для роботи з батьками? Тут одержали безліч різноманітних відповідей. При аналізі зазначеної вчителями літератури, спробували виділити деяких авторів або назви журналів, що повторюються хоча б у декількох анкетах. На жаль не усі з опитуваних точно вказали літературу (тобто автора і назву книги), багато хто обмежилися загальними фразами, що застосовують різну методичну, педагогічну і психологічну літературу. Загальна картина видна в таблиці № 2.

Таблиця № 2 Використовувана вчителями література

Опитувані вчителі також указали різну літературу:

· Сухомлинский В. "Сердце отдаю детям"

· Сухомлинский В. "Мудрость родительской любви"

· Сухомлинский В. "Как воспитать настоящего человека"

· Корчак "Как любить детей"

· Степаненков "План работы с классным коллективом"

· Чечет В. "Умеем ли мы обращаться с детьми"

· Урбанская О. Н. "Работа с родителями младших школьников"

· Сенько В.Г. "Учителя и родители"

· Коляда М. "Шпаргалка для родителей"

· Солодухин В.З. "Книга для родителей"

· Будлицкая И. И. "Библиотека для родителей"

· Дерекливая Н.И. "Направление работы классного руководителя с семьей и учащимися"

· "Семейная энциклопедия" іінші.

Крім книг згадується журнал "Початкова школа" і інші журнали і газети.

Наступне питання задане вчителям: яку участь приймають батьки в шкільних заходах для дітей? Цим питанням хотілося з'ясувати активність батьків у шкільному житті. Крім того таке ж питання задавалося і батькам, пізніше зможемо порівняти відповіді вчителів і батьків. Основні дані анкетування по цьому питанню зведені в таблицю № 3.

Таблиця № 3 Участь батьків

Відповіді на дане питання були різні, тому проаналізуємо їх по двох аспектах:

· Яку саме участь приймають батьки?

· Яка активність батьків?

Відповіді, опитаних учителів, розділилися так, що в однаковій кількості відповідей (5) було зазначено, що батьки допомагають при організації заходів для дітей: складають сценарії, виготовляють костюми і маски, прикрашають клас. Стільки ж (5) учителів відповіло, що батьки допомагають матеріально. Двоє з опитаних написали про те, що батьки самі беруть участь у заходах.

Наступна тема опитування присвячена взаємодопомоги вчителя і батьків. Ця тема містить у собі два питання:

· Яку допомогу у виховному процесі одержуєте від батьків?

· Як у свою чергу допомагаєте батькам?

Таблиця № 4 Співробітництво і взаємодопомога

При опитуванні більшість з опитаних учителів як основний вид допомоги одержуваної від батьків указали – співробітництво по різних питаннях, загальне рішення (7 відповідей). Батьки активно відвідують заходи проведені вчителем, консультуються, вислухують ради і намагаються їх дотримуватися. Наступні по частоті відповідей йде організаційна допомога: ремонт класу, організація свят і різних заходів (3 відповіді) і контроль за виконанням вимог вчителя, сюди входить домашній контроль дітей за їх успішністю і поводженням, допомога у виконанні домашніх завдань (2 відповіді).

Наступні питання, адресовані вчителям, тісно взаємозалежне з попереднім: як у свою чергу допомагаєте їм? Тут проаналізуємо відповіді вчителів про ту допомогу, що вони роблять батькам.

Більшість опитаних вчителів вказали наступні види, як робиться ними допомоги: бесіди (5 відповідей), консультації (3 відповіді), ради і рекомендації (2 відповіді), і вчителя підносять батькам інформацію про дітей (3).

Наступна тема опитування присвячена проблемам і труднощам при роботі вчителів з батьками. Вона включає такі питання:

· Які проблеми навчання, виховання вирішуєте разом з батьками?

· Які зустрічаєте труднощі при роботі з батьками?

Таблиця № 5 Проблеми і труднощі

Опитані вчителі виділяють наступні основні проблеми навчання і виховання, розв'язувані разом з батьками: поліпшення успішності (5 відповідей), деталізуючи яку варто згадати труднощі в навчанні і їхні причини, допомога дитині при навчанні, і поводження (2 відповіді) тут слід підкреслити: виховання ввічливості, дружелюбності, дисциплінованості, спілкування з дорослими й однолітками, конфлікти дітей. Також вчителя вказують, що разом з батьками вони вирішують проблему поліпшення психологічного клімату як у школі, так і дома (2 відповіді). Тільки троє з опитаних разом з батьками вирішують проблему адаптації дітей у школі, а вона так важлива саме в перші роки навчання. На питання про труднощі, які зустрічаються при роботі з батьками, як видно за даними таблиці, вчителя відповіли практично однаково, що ще раз доводить, що проблеми в нас ті самі. Більшість вчителів вказали основну проблему: відсутність ініціативи й активності з боку батьків (10 відповідей), сюди можна віднести рідке відвідування школи, погане відвідування батьківських зборів, відсутність інтересу до справ дитини, обмежена спілкування з дітьми, не виявляють ініціативу в проведенні заходів, бояться висловлювати своя думку, побажання, рекомендації.

Останнє питання анкети для вчителів відповідає темі наукової праці:

· У чому полягають особливості роботи з батьками в початкових класах?

Тут вчителі діляться своїм педагогічним досвідом, висловлюють свою точку зору. Тому одержали різні відповіді, узагальнювати важко. Загальні дані приведені в таблиці № 6.

Таблиця № 6 Особливості роботи вчителя з батьками

Більшість опитаних вчителів головною особливістю роботи з батьками вказали тісне співробітництво між вчителем і батьками (5 відповідей), вчителя пишуть, що в цих класах батьки ще дуже активні (3 відповіді), що полегшує роботу вчителя. Велику роль грає встановлення тісних, дружніх контактів (2 відповіді), від першого контакту залежать подальші взаємини і співробітництво, двоє з опитуваних вказують, що одержують інформацію про дітей і їхню родину, що дуже важлива при навчанні і вихованні дітей.

У висновку варто сказати, що успішність роботи вчителя з батьками залежить від взаємовідношень між ними в перші роки, велику роль тут грає і тісне співробітництво, і часті зустрічі, і встановлення перших контактів, і завоювання авторитету і ще багато чого іншого. Я думаю, у перші роки навчання вчитель повинний приділяти особливу увагу роботі з батьками. У клас приходять нові діти, нові родини. Вчитель повинний багато чого довідатися, познайомитися з усіма. Батьки повинні побачити, що вчитель з перших днів керується принципом "школа – дитина – дім", щиро цікавиться, запрошує до зустрічі і співробітництва, що приносить користь і цікаво обом сторонам. Тоді в майбутньому у вчителя не буде проблем при організації роботи з батьками.

3.2 Аналіз анкетування батьків

Поряд з анкетуванням учителів проводилося анкетне опитування батьків учнів першого класу. В опитуванні взяли участь 20 батьків.

Перший блок питань для батьків присвячений взаєминам батьків і дітей у конкретній опитуваній родині. Ціль їх довідатися чи знають батьки своїх дітей, чи цікавляться їх життям у школі, як проводять дозвілля з дітьми? Узагальнення відповідей батьків по цьому й іншім питаннях розміщенні в таблиці.

З узагальнених дані таблиці видно, що майже всі батьки вважають, що в їхніх родинах є взаєморозуміння з дітьми. Лише двоє з 20 опитуваних вказали, що взаєморозуміння присутнє не завжди. Позитивні відповіді на дане питання обумовлюють й інші наступні відповіді.

13 із всіх опитуваних батьків знають друзів своїх дітей, і лише 7 відповідають, що знають не всіх друзів. Більшість батьків указують, що друзі їхніх дітей бувають у них вдома, інші відповідають, що діти зустрічаються вдома рідко або друзі не приходять зовсім. Отже більшість опитуваних батьків не тільки знайомі з друзями своїх дітей, але і зустрічаються і підтримують цю дружбу самі.

Таблиця № 1 Взаємини батьків і дітей

Майже всі батьки перевіряють, як їхні діти вчать уроки (17) і лише троє відповіли, що перевіряють уроки тільки іноді.

Також як і в попередніх питаннях у більшості, тобто 16 батьків мають спільні з дітьми захоплення і заняття. На жаль четверо з опитуваних вказують, що не мають спільних занять і захоплень з дітьми. Шкода, що ці батьки не вказують причин. Наступне питання є продовженням попереднього, тобто батьки вказують як саме вони проводять дозвілля з дітьми. Тут – безліч різноманітних відповідей, деякі вдалося згрупувати, інші згадаємо окремо.

Улюбленим проведенням дозвілля батьків є подорожі, походи на природу, на друге місце можна поставити спільні ігри і читання (5 і 4 відповідей), крім цього батьки разом з дітьми дивляться телебачення (4), відвідують родичів і друзів, виконують роботу по дому, ходять у кіно, театри і на концерти, відвідують виставки, розмовляють і поділяються враженнями, а також багато чого іншого.

У висновку по цьому питанню можна сказати, що батьки змістовно, цікаво і дуже різноманітно проводять своє дозвілля разом з дітьми.

За результатами наступного питання ще раз переконалися, що і діти хочуть, щоб батьки були з ними, брали активну участь і в їхньому шкільному житті. Так на питання чи хочуть ваші діти, щоб ви були з ними під час дитячих свят у школі всі, за винятком одного, відповіли так. Це ще раз підтверджує існування тісного контакту між дітьми і батьками, бажання спілкуватися і взаємодіяти по обидва боки, а також інтерес і увага з боку батьків до дітей.

Другий блок питань анкети для батьків присвячений взаєминам родини і школи. Проаналізувавши даний блок питань і відповідей можна побачити як часто батьки дітей початкових класів, відвідують школу і з яких причин, які проблеми навчання і виховання вирішують разом із вчителем, яку допомогу одержують від вчителів і інше.

З метою довідатися педагогічну освіченість батьків в анкетах було поміщене наступне питання:

· Чи читаєте ви педагогічну і психологічну літературу? Яку?

Узагальнені відповіді по даному питанню покажемо в таблиці.

Таблиця №2 Чи читають батьки літературу

За даними таблиці бачимо, що більшість батьків відповіло, що читають педагогічну і психологічну літературу (13). Деякі батьки відповіли на це питання "ні". Досить великий відсоток всіх опитуваних батьків зовсім не читають педагогічної і психологічної літератури.

За допомогою наступних питань довідаємося про активність батьків із самих опитуваних батьків. З цією метою в анкеті розміщенні наступні питання:

· Як часто ви відвідуєте школу?

· З яких причин приходите в школу?

· Яка ваша роль в організації класних і шкільних заходів?

Таблиця №3 Активність батьків

Опитувані батьки відповідають: що відвідують школу часто (6 відповідей), рідко і лише по необхідності (4 відповіді), один раз на місяць (3 відповіді) і щодня (5 відповідей). Серед причин відвідування більшість указують батьківські збори (8 відповідей) і бажання поцікавитися успішністю і поводженням дітей у школі (5 відповідей). Крім цього батьки відвідують різні свята і заходи, проведені в школі (4), проводжають і зустрічають дітей зі школи (3).

На питання анкети про участь і роль батьків у проведенні шкільних і класних заходах для дітей більшість батьків відповіло, що допомагають по потребі і можливості, чим можуть (9). Менша кількість батьків самі беруть участь (4), надають матеріальну допомогу (4) чи допомагають при підготовці (3).

Наступні питання присвячені співробітництву вчителів і батьків. З метою довідатися про проблеми розв'язуваних спільно і про допомогу одержуваної від учителів, батькам були пред'явлені такі питання:

· Які проблеми навчання, виховання й інші вирішуєте разом із вчителем?

· Яку допомогу одержуєте від вчителя?

Таблиця №4 Взаємини вчителів і батьків

Більшість опитуваних батьків відповіло, що вирішують разом із вчителями різні проблеми навчання і виховання, які виникли на даному етапі (8). Інші батьки конкретизують свої відповіді: проблеми навчання вирішують 7 батьків з опитуваних, тут вказуються проблеми успішності, навичок читання і рахування, активності й уважності дітей на уроках; проблеми поводження і спілкування вирішують 4. Лише один із усіх батьків указав, що вирішує разом із вчителем проблему адаптації дітей у школі.

Підводячи підсумок по даному питанню, можна сказати, що батьки разом із вчителями вирішують різні проблеми навчання, що стосуються, і успішності, поводження і спілкування, адаптації й інші.

Висновки і рекомендації

У роботі була вивчена і проаналізована різна педагогічна і психологічна література по темі "Особливості роботи вчителя з батьками в початкових класах", у результаті можна зробити наступні висновки:

1. Сімейне виховання відіграє значну роль у вихованні і формуванні особистості дитини, тому йому варто приділити увагу не тільки батькам, але і вчителям, які працюють з батьками. Неблагополуччя родини відбивається на навчанні і вихованні дитини в школі.

2. Діти шести-восьмирічного віку мають властиві їм психологічні і фізіологічні особливості. Вони складно адаптуються до школи. Задача вчителя і батьків – полегшити процес адаптації.

3. Школа і родина переслідують єдину мету в утворенні і вихованні дитини, тому вони повинні працювати спільно. Взаємозв'язок з батьками є обов'язковим при бажанні розвивати здібності кожного учня в школі і за її межами. Вчитель є єднальною ланкою між школою і родинами учнів.

4. При роботі з батьками в початкових класах вчитель повинний звернути увагу на індивідуальні особливості дітей, на взаємини між батьками і дітьми в кожній окремій родині, на сформований психологічний клімат у класі між вчителем, дітьми і батьками. Від тих зв'язків і взаємин, що виникнуть у першому класі, у початковий період, буде багато в чому залежати і вся наступна робота.

Підводячи підсумок усьому вище сказаному ще раз хочеться відзначити актуальність обраної теми і рекомендувати вчителям приділяти більшу увагу проблемі роботи вчителя в початкових класах. Тому що від її залежить уся наступна робота з батьками, навчання, виховання і формування особистості дитини, а отже і всьому майбутньому поколінню.

Список використаної літератури

1. Бардин К. В. Чтобы ребёнок успешно учился. – Москва, 1988.

2. Беркинблит М. Б., ПетровскийА. В. Фантазия и реальность. М. Политиздат, 1968г.

3. Бывают выдающиеся дети. Н. Лейтес. Семья и школа, №3 1990г. стр. 33.класний керівник першокласник батьки учень

4. Возрастная одаренность. Н. Лейтес. Семья и школа, №9 1990г. стр. 31.

5. Воликова Т. В. Учитель и семья. – Москва, 1987.

6. Воспоминания, размышления, беседы. Лейтес Н. С. Психологический журнал.т. 13,№ 1,1992г., стр. 147-165.

7. Выгодский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психологический очерк: Кн. для учителя. М. Просвещение,1991г

8. Гейко В. А. Роль семьи в развитии школьных успехов ребенка. // Начальная школа. - 1999, №3. – С. 59 – 61.

9. Гильбух Ю.З. Внимание: одаренные дети. М. Знание.,1991г.

10. Гребенщиков И. В. Школа и семья. – Москва, 1985.

11. Дьяченко О.М., Кириллова А.И. О некоторых особенностях развития воображения. Вопросы психологии. №2 1980г.

12. Запорожец А.В. Избранные психологические труды. В двух томах. М. Прос.,1986г.

13. Ибрагимова В. Н. Работа воспитателя с родителями учащихся 1 класса. // Начальная школа. – 1988, №10. – С. 57 – 60.

14. Клименко В.В. Психологические тесты таланта. Харьков. Фолио, 1996г

15. Коршунова Л.С. Воображение и его роль в познании. М. Изд. МГУ, 1979г.

16. Кулагина И. Ю. Возрастная психология. – Москва, 1998.

17. Легко ли быть одаренным? Н. Лейтес. Семья и школа, №6 1990г. стр. 34.

18. Лейтес Н.С. Об умственной одаренности. М. Прос.,1960г.

19. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. М. Педагогика, 1971г.

20. Немов Р. С. Психология Кн. 2 – Москва, 1998.

21. Одаренные дети. Перевод с англ., Под ред. Бурменской, Слуцкого. М.,1991г.

22. Подласый И. П. Педагогика т. 2 – Москва, 1999.

23. Популярная психология для родителей. Под ред. А. А. Бодалева – Москва, 1988.

24. Проблема развития познавательных способностей. Л., 1983г.

25. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности. Моляко В. А. Вопросы психологии.№ 5, 1994г., стр. 86-95.

26. Проблемы способностей в советской психологии. Межвузов. сб. науч. тр. Л: ЛГПИ, 1984г.

27. Савицкая Д. В. Психологическая готовность детей к школьному обучению. // Начальная школа. – 1999, №3. – С. 59 – 64.

28. Смолко Е. Воспитывать вместе. // Семья и школа. – 1985, № 9. – С. 19 – 21.

29. Сухомлинский В. Мудрость родительской любви. – Москва, 1990.

30. Теплов М. Б. Избранные труды. В 2-х т., (т.1.) М. Прос.,1971г.

31. Формирование творческих способностей: сущность, условия, эффективность. Сб. науч. тр. Свердловск. СИПИ,1990г

32. Ханхасаева И. Растёт дочка, растёт сын. – Москва, 1991.

33. Чечет В. В. Педагогика семейного воспитания. – Минск, 1998.

34. Шуркова Н.Е. Собрание пестрых дел. М. Новая школа, 1994г.

35. Эфроимсон В. П. Загадка гениальности. М. Знание, 1991г.