План
1. Які є способи висування політичних лідерів та,чим вонивідрізняються один від одного
2. Як виникають натовпи та які механізми забезпечують їх функціонування
3. Наведіть приклади НЛП- технології, яка може бути розрахована намасового споживача
4. С. Московічі та його розуміння масової психіки
Література
1. Які є способи висування політичних лідерів та,чим вони відрізняються один від одного
У системі діяльності вироблено три способи висування лідерів: боротьба в ієрархічній системі; заняття лідерської позиції за старшинством наступності, святості; вибори. Отже, існують критерії, за якими у соціумі відбувається заняття домінуючої позиції. Лідер при цьому проявляється активно, здійснює стимулювання зміни поведінки, визначення напрямку діяльності членів групи. Однак, переконує практика, його домінування різне, залежно від типу буття.
Псевдогенез становлення типів буття, кожен з яких характеризується властивою йому особливістю:
• природний — природною основою поведінки людини;
• життєдіяльнісний — індивідуальною формою вияву потреб і мотивів
людини, домінування виявляється у формі "хто сильніший, той і має
рацію";
• соціодинамічний — поява в людини мети, групи у процесі узгодження й подолання конфліктної взаємодії, спричиненої різними потребами людей у їхній життєдіяльності; спостерігається первинне відчуження мети, нормуються процеси взаємодії; дотримання норми дає змогу досягати мети незалежно від середовища й складних обставин; чиниться втручання в чуже життя в межах домовленості: узгодження персоніфіковане й не передбачає делегування повноважень й "включення" критеріїв; рішення приймається за змістом, а не за значенням;
• соціокультурний — залучення критеріїв у процесі узгодження й корекції спільної діяльності; виникають вищі складові, перехід до керівництва на основі ідеалів, цінностей (мотиви перетворюються в ідеали, а потреби — у цінності); виділяється цільовий "Я"-образ, вмикаються механізми свідомості, самосвідомості, волі й самовизначення, що дає змогу втримувати "образ" мети при її досягненні; є можливість домінування, захоплення, переконання партнерів у процесі критеріально забезпеченої комунікації, примусу до адекватності, надається особливе значення критеріям узгодження;
• діяльнісний — використання механізмів, спричинених соціокультурною динамікою й підпорядкованих нормам перетворення чого-небудь; прояв лідерської позиції й управлінського типу діяльності уможливлює реалізацію організаційної функції; людина в позиції керівника відходить від логіки узгодження соціодинамічного й соціокультурного типів; нові норми для керівника й виконавців дають можливість лідерові виявитися; керівник відповідає вимогам діяльності; лідер з'являється, якщо через суб'єктивну включеність самовизначається на користь логіки діяльності; самовизначення лідера базується на основі соціокультурної і культурної самовизначеності;
• культурний — відповідне самовизначення лідера, коли його світогляд позначений цілісним самовизначенням у країні, універсумі, системі цінностей, ідеалів в управлінській ієрархії; використовується культура мислення рефлексивного типу, апарат організованого й організуючого мислення з урахуванням логічних форм; реальність сприймається через різні рівні абстрактності, інтегральні погляди, що змістовно відповідають суті буття, онтології; професіоналізм пов'язаний із культурою мислення, а дії набувають невипадкового характеру;
• духовний — пірамідальність мислення людини, коли на вершині розміщено універсальні, важливі для онтології суспільства, культури цінності, а в бачення суті буття уплетено мудрість; рефлексивна самоорганізація здійснюється у використанні онтології, а встановлення мети базується на законах того буття, де перебуває людина; рівень якості рефлексії залежить від критеріального забезпечення.
Якщо людина, через особливості індивидульної поведінки не "вписується" у групове існування, не відповідає вимогам колективу, суспільства, вона все ж завдяки соціалізації може "набути" механізму вписування, що дає змогу їй реалізовувати свої індивідуальні потреби, інтереси. Це часто спостерігаємо в політиці, управлінні, науці, культурі. Це — "невписування" по суті. У соціо-культурному і діяльнісному бутті потреби й мотиви забезпечують механізми встановлення мети, вирішення завдань і проблем. Домінування в життєдіяльності, соціодинаміці й соціокультурній динаміці визначається моральністю й етикою, породженням духовних потреб.
Появу лідера можна чекати в діяльнісному типі буття, з яким співвідносне керування, організованість, і де можлива суб'єктивна включеність у діяльність персоналу, громадян у суспільстві. Однак для реалізації лідер повинен стати адекватним до типу буття, управлінської позиції в ієрархічній кооперації. Лідерові варто інтегруватися в діяльнісне буття, надихаючи людей. Йому необхідно враховувати тип буття, що характеризується різними цілями, ідеалами й цінностями, в якому перебуває його оточення, інакше він буде зазнавати труднощів в узгодженні спільних дій. Наприклад, якщо послідовники лідера перебувають у соціодинаміці, а лідер — у соціокультурній динаміці, то він надає значеня критеріям, а вони (послідовники) перебувають в іншій логіці дій. Поки послідовники не "прозріють", лідерові не дадуть приймати відповідні рішення.
Отже, лідер як такий (відповідати лідерській функції) може бути то в одному типі буття, то в іншому. Лідер повинен знайти собі "ведених" за конкретною підставою . Потенціал лідера починає виявлятися в наявності складнощів у спільній, узгодженій і значимій для кожного справі, у досягненні мети при вирішенні завдань і проблем, реалізації цінностей. Лідерові необхідно мати проект переконання прихильників у своїй слушності, повернення дій активних сил у свій бік. Так, президентові країни для активізації дій народу потрібна стратегія. Лідером у цьому випадку стає народ, що схвалює його діяльність. Однак послідовники поділяються на тих, що роблять свій внесок у його проект, і тих, що симпатизують йому (а симпатії недовговічні). Лідер реалізує функцію ведучого, при цьому подумки конкретизує стратегію, взаємодію з керівниками інших макросистем. Потрібна цілісність його дій, що виражається в інтеграції всіх механізмів при реалізації лідерської функції.
2. Як виникають натовпи та які механізми забезпечують їх функціонування
Натовп - відносно короткочасне, контактне, чисельне скупчення людей, які перебувають у стані підвищеного емоційного збудження і об'єднані безпосередньою просторовою близькістю та загальним об'єктом уваги.
Виникнення натовпу є масове спілкування, яке психологічно впливає на поведінку і вчинки людей. Цю властивість свідомо використовують організатори політичних акцій, масових гулянь, видовищ. За надзвичайних ситуацій (стихійні лиха, епідемії) масове спілкування розгортається стихійно, мимовільно. Типовими психологічними способами впливу у натовпі є навіювання, зараження, наслідування.
Виникнення натовпу і розвитку його специфічних якостей - циркулярна реакція (наростаюче взаємоспрямоване емоційне зараження), а також чутки.
Визначені також основні етапи формування натовпу:
- утворення ядра натовпу;
- циркулярна реакція;
- процес кружіння;
- поява нового спільного об'єкта уваги;
- активізація індивідів через збудження.
Таким чином, чітко визначається склад натовпу.
Ядро натовпу, або зачинщики, - суб'єкти, завдання яких сформувати натовп і використати його руйнівну енергію у поставлених цілях.
Учасники натовпу - суб'єкти, що приєднались до нього внаслідок ідентифікації своїх ціннісних орієнтацій з напрямком дій натовпу. Особливу небезпеку несуть агресивні особистості, які приєднуються до натовпу виключно через виникнення нагоди дати розрядку своїм невротичним, нерідко садистським, схильностям.
В середовище учасників натовпу потрапляють і ті, хто сумлінно помиляються. Ці суб'єкти приєднуються до натовпу через помилкове сприйняття обстановки.
До натовпу пристають пересічні громадяни. Їх приваблює ексцес у якості хвилюючого видовища, яке урізноманітнить їх нудне існування.
У натовпі знаходять собі місце люди, які схильні до навіювання, які піддаються загальному заражуючому настрою. Вони без опору віддаються під владу стихійним явищам.
Учасниками натовпу виявляються і просто любопитні, які спостерігають зі сторони. Вони не втручаються в хід подій, проте їх присутність збільшує масовість і підсилює вплив стихії натовпу на поведінку його учасників.
За ступенем активності натовп поділяють на пасивний, активний, агресивний.
Пасивний натовп. Характерна його ознака - відсутність (прихованість) емоційного збудження. За таких умов люди слабко пов'язані між собою інформацією, а отже не можуть спільно діяти. Вони спокійно очікують на щось або хаотично і відносно незалежно один від одного пересуваються (натовп людей на вокзалі).
Активний натовп
. Таким є натовп, що перебуває у стані емоційного збудження, яке породжує психологічну готовність людей діяти спільно. У них формуються подібні соціальні установки на певні форми поведінки. В активному натовпі міцнішають зв'язки між людьми, стає інтенсивнішим обмін інформацією та ін. У стані внутрішньої активності натовп психологічно готовий до спільної дії, але ще не діє; реально діючий - виявляє активність внутрішньо і зовнішньо.
Агресивний натовп
. Його характеризує високий рівень емоційного збудження, внутрішньої і зовнішньої активності. З часом у цьому натовпі з'являється новий стан, пов'язаний з накопиченням психічного напруження людей, відчуттями відчаю, гніву тощо. Головною особливістю агресивного натовпу є деструктивна, руйнівна поведінка щодо предметів і людей (наприклад, спортивні вболівальники-фанати).
За характером поведінки виокремлюють випадковий, діючий, конвенційний, експресивний різновиди натовпу
.
Випадковий натовп
. Його виникнення пов'язане з інтересом до певної події (наприклад, якась пригода, катастрофа, дорожна аварія). Цей тип натовпу на перший погляд виглядає як найбільш безпечний, але насправді, це не зовсім так. Інколи наслідки перебування в ньому можуть стати фатальними.
Діючий натовп
. Він може бути агресивним, панічним, корисливим, несамовитим. Його дії часто спричинені ненавистю до когось, необхідністю рятуватися від небезпеки, прагненням оволодіти якимись цінностями або станом екстазу (під час релігійних ритуалів, концертів, карнавалів).
Конвенційний натовп
(обумовлений). Основою його формування поведінки є визнання реальних чи уявних правил і норм. Дії такого натовпу легше прогнозувати, коригувати.
Експресивний натовп
(або "танцюючий"). У такому натовпі людей об'єднують спільні почуття (карнавал, дискотека, радість, протест, горе та ін.). Головна небезпека наступає тоді, коли його учасники починають спільні ритмічні рухи. У таких ситуаціях зростає вірогідність мішанини, спричинити яку може "циркулярна реакція" внаслідок втрати координації одніїю людиною.
Усі види натовпу об'єднані високою динамічністю, мінливістю. Вони можуть легко переходити від одного стану до іншого, внаслідок чого ними легко і водночас важко керувати.
Соціальні психологи відмічають ряд психологічних особливостей натовпу. Вони властиві усій психологічній структурі цього утворення і проявляються в різноманітних сферах:
· когнітивній;
· емоційно-вольовій;
· темпераментальній;
· моральній.
Також у натовпі індивід набуває ряд специфічних психологічних особливостей, які можуть бути йому абсолютно не властиві, якщо він перебуває в ізольованому стані.
Людину у натовпі характеризують наступні риси.
Анонімність
. Учасник натовпу являється в ній як би безіменним, і, загубившись у "безликій масі", поступаючи "як всі", людина припиняє відповідати за власні вчинки.
Інстинктивність
. У натовпі індивід віддає себе під владу таким інстинктам, яким ніколи, будучи в інших ситуаціях, не дає волі. У нього знижується здатність до раціональної переробки інформації, яку сприймає.
Неусвідомленість
. У натовпі зникає, розчиняється свідома особистість.
Стан єдності
(асоціації). У натовпі індивід відчуває силу людської асоціації, яка впливає на нього своєю присутністю. Вплив цієї сили виражається або у підтримці і посиленні, або у стримуванні і придушенні індивідуальної поведінки людини.
Стан гіпнотичного трансу
. Індивід, який провів певний час серед діючого натовпу, впадає у такий стан, який нагадує стан загіпнозованого суб'єкта. Він уже не усвідомлює своїх вчинків. У нього, як у загіпнозованого, одні здібності зникають, інші ж доходять крайнього ступеня напруги.
Відчуття непереможної сили
. Індивід у натовпі здобуває відчуття нездоланної сили, завдяки одній лише чисельності.
Заражуваність
. У натовпі будь-яка дія заражувальна до такого ступеня, що індивід дуже легко приносить в жертву свої особисті інтереси інтересу натовпу.
Аморфність
. У натовпі повністю стираються індивідуальні риси людей, зникає їх оригінальність і особистісна неповторність. Втрачається психічна надбудова кожної особистості і розкривається і виходить на поверхню аморфна однорідність.
Безвідповідальність
. У натовпі в людини повністю втрачається почуття відповідальності, яке практично завжди є стримуючим началом для індивіда.
Соціальна деградація
. Стаючи частинкою натовпу, людина як би опускається на кілька сходинок нижче у своєму розвитку. В ізольованому положенні - у звичайному житті вона скоріше за все була культурною людиною, у натовпі ж - це варвар, тобто істота інстинктивна. Людина у натовпі перетерплює зниження інтелектуальної діяльності.
Для людини натовпу також характерна підвищена емоційність сприйняття всього, що вона бачить і чує навколо себе.
Натовп може виявити іноді дуже високу моральність.
Діючи на індивіда в натовпі і викликаючи в нього почуття слави, честі, релігії і патріотизму, легко можна змусити його пожертвувати навіть своїм життям. Історія багата прикладами, подібними до хрестових походів і волонтерам 93-го року. Тільки натовп здатен до прояву найбільшої безкорисливості і найбільшої відданості. Як багато разів натовп героїчно вмирав за яке-небудь вірування, чи слова ідеї, що він сам ледь розумів. Натовп, що влаштовує страйки, робить це не стільки для того, щоб домогтися збільшення свого убогого заробітку, яким він задовольняється, скільки для того, щоб коритися наказу. Особистий інтерес дуже рідко буває могутнім двигуном у натовпі, тоді як в окремого індивіда він займає перше місце. Ніяк не інтерес, звісно, керував натовпом в багатьох війнах, частіше усього недоступних його поняттям, але він йшов на смерть і так само легко приймав його, як легко дають себе убивати ластівки, загіпнотизовані дзеркалом мисливця.
Якщо вважати моральними якостями безкорисливість, покірність і абсолютну відданість химерному чи реальному ідеалу, то треба визнати, що натовп дуже часто володіє цими якостями в такій степені, у якій вони рідко зустрічаються навіть у самого мудрого з філософів. Ці якості натовп пропонує до справи бессознательно, натовп головним чином управляється несвідомими інстинктами і зовсім не міркує. Якби він міркував іноді і справлявся б зі своїми безпосередніми інтересами, то, бути може, ніяка цивілізація не розвилася б на поверхні нашої планети і людство не мало би історії.
У поведінці натовпу проявляються як ідеологічні впливи, за допомогою яких готуються певні дії, так і зміни в психічних станах, що відбуваються під впливом якихось конкретних подій або інформації про них. У діях натовпу відбувається зіткнення і практична реалізація впливів і ідеологічних, і соціально-психологічних, їх взаємопроникнення у реальну поведінку людей.
Одним із видів поведінки натовпу є паніка. Паніка - це емоційний стан, який виникає як наслідок або дефіциту інформації про якусь лякаючу чи незрозумілу ситуацію, або її надлишку, і який проявляється в імпульсивних діях.
Фактори, що здатні викликати паніку, різноманітні. При паніці людьми оволодіває страх; вони втрачають самоконтроль, солідарність, метушаться, не бачать виходу з ситуації. Фактори, що особливо сильно впливають на поведінку натовпу, наступні.
Забобони - закріплені неправдиві думки, що виникають під впливом страху, пережитого людиною. Багато з них пов'язані з вірою у що-небудь. На їх дію наражаються самі різні люди, незалежно від рівня освіти і культури. У значній мірі забобони засновані на страхові і вони значно посилюються у натовпі.
Ілюзія - різновид хибного знання, що закріпилося у суспільній думці. Основа ілюзії - незнання, яке може дати самі неочікувані і небажані ефекти, коли проявляється у натовпі.
Передсуди - хибні знання, що перетворились у переконання. Вони активні, агресивні, відчайдушно протистоять справжньому знанню. Це протистояння настільки сліпе, що натовп не сприймає ніяких аргументів, які суперечать передсудам.
У випадках, коли поширені стереотипи суспільної думки перенасичуються емоціями, можливе виникнення масового психозу, під час якого люди здатні здійснювати самі безглузді вчинки, перестають віддавати собі звіт у всіх наслідках своїх дій.
3.
Наведіть приклади НЛП- технології, яка може бути розрахована на масового споживача
Використання NLP - технології у рекламі може бути розрахована на масового споживача
Перше і найважливіше відкриття в NLP: у досвіді людини немає нічого, окрім зорових образів ("картинок"), звуків і відчуттів. І у кожної людини є свій власний спосіб створення "карти" реальності: у картинках, звуках або відчуттях і почуттях.
В кожного з нас є своє уявлення про реальність. І наше уявлення про світ, в якому ми живемо, значно відрізняється від самого світу, як географічна карта території відрізняється від самої території.
Реальний світ кожної людини фактично є лише приватним випадком. Більш того, "карти" різних людей по приводу однієї і тій же "території" далеко не завжди збігаються.
Існують три типи сприйняття дійсності.
Перший тип - візуальний, зоровий. Людина візуального типу сприймає і організовує свій досвід і мислення здебільшого за допомогою зорових образів. Йому краще "один раз побачити, ніж сто разів почути". У його лексиці представлені слова зорового ряду, це іменники, дієслова, говір, які як би описують картину побаченого. Наприклад, ясне питання, туманна ідея, прозорий натяк, перспективна думка, це добре виглядатиме або виглядатиме, колоритна фігура, вражаючий удар (в даному випадку приведені предикати - прикметники).
Другий тип - аудіальний, слуховий. Він представляє і описує світ в аудіальних, слухових образах. У лексиці це представлено відповідним рядом слів. Наприклад, глухе питання, кричуща ідея, німий натяк, резонуюча думка, це чудово звучатиме, галаслива або тиха фігура, оглушливий удар.
Нарешті, третій тип - кінестетичний, тобто сприймаючий і оцінюючий світ перш за все за допомогою відчуттів і відчуттів. Природно, йому властива своя лексика: важке або легке питання, потужна ідея, жорсткий натяк, слабка або сильна думка, це буде чудово відчуте або пережите, фігура, що давить, гарячковий або ковзаючий удар.
Спроби використовувати всі три репрезентативні системи знаходять все більше поширення в рекламі. Наприклад, в рекламі шоколаду Hershey's: "Вафлі, шоколад, і Ви відчуєте дух Америки. Арахіс, карамель, і Ви побачите, як виглядає Америка. Кокоси, мигдаль, і Ви почуєте звуки Америки". Або три ролики фірми Solatia: "Що таке Solana? Рояль слухали! Ні, зовсім не схоже". "Що таке Solana? Черевик бачили! Зовсім не схоже". "Що таке Solana? На трамваї каталися? Зовсім не схоже". З позиції NLP в рекламному повідомленні необхідно використовувати всі три системи сприйняття.
4. С. Московічі та його розуміння масової психіки
Сам Моськовічи говорить: " Ідея написати про психологію мас відвідала мене, коли я усвідомив очевидність факту, що затьмарює, добре це або погано, все інше. Річ у тому, що на початку цього століття можна було з упевненістю говорити про перемогу мас; в кінці ми повністю опиняємося в полоні вождів. Соціальні потрясіння, що сколихнули по черзі майже всі країни світу, відкрили дорогу режимам, на чолі яких стали вожді з числа авторитетів. Який-небудь Мао, Сталін, Муссоліні, Тіто, Неру або Кастро,а також неабияке число їх суперників здійснювали і здійснюють абсолютне панування над своїми народами, і той зі свою чергу віддано їм поклоняється. Тепер перейдемо від нації до суспільних утворень інших рівнів: партіям, церквам, сектам або напрямам думці і постежимо, що ж відбувається в них.
Тіло суспільства пронизує всюди одне і те ж явище, якому, схоже, ніщо не протидіє".
Моськовічі детально досліджує складні співвідношення між натовпом (масами) і вождем. Він повністю згоден з тим, що " натовпу або публіки, будь-які типи групувань, в цілому створені і ведені вождем. Як тільки спостерігається об'єднання людей, які одночасно сприймають ідею, надихаються і прямують до однієї мети, можна стверджувати, що якийсь агітатор або предводитель виступає свого роду ферментом і ватажком їх діяльності",перемагають революції, один за іншим виникають нові режими, засади минулого розсипаються в прах, залишається незмінним лише стрімке піднесення вождів, стверджує Моськовічі. Вони, зрозуміло, завжди грали якусь роль в історії, але ніколи раніше вона не була настільки вирішальною, ніколи потреба у вождях не була такою гострою. Вожді повинні виконувати місію, вважає Моськовічі. Без них маси, рід людський не можуть нічого створити і навіть вижити. Зараз вожді наділяються надзвичайною місією. " Вони славляться довгожданими месіями, що прийшли вести свій народ до землі обітованої. І, не дивлячись на застереження деяких світлих розумів, маса бачить себе в них, взнає і як би узагальнює себе в них. Вона їх обожнює і прославляє подібно до надлюдини, наділеною всемогутністю і все баченням, які уміють служити людям, володарюючи над ними. Їх могутність, що народилася спочатку під тиском обставин, потім для зручності видозмінене, набирає врешті-решт вигляду системи. Ця система працює автоматично і універсально. Таким чином, в надрах великого суспільства само собою формується співтовариство авторитетних (харизматичних, якщо завгодно) вождів, мале, але енергійніше і вольове. І йому не складає жодних труднощів управляти світом без його відома".Ця виняткова людина, таким чином, втілює собою закон. Він володіє владою направляти маси людей на героїчні битви, на гігантські будівництва. А вони відкрито приносять йому в жертву свої інтереси і потреби, аж до власного життя. Але чому ж так відбувається? Що настільки залучає натовп у ватажку, що по його велінню вона готова йти не таке божевілля? Моськовічі дає нам наступну відповідь на це питання: " ознака, який світиться через віру і мужність, невизначна, але дієва межа вождя, називається авторитетом". Людина, що володіє нею, здійснює чарівну дію, природний вплив. Одного його жесту або одного його слова вистачає, щоб змусити покорятися, добитися того, для чого іншим було б потрібно армію у стані війни, бюрократія у повному складі. Цей дар -основна перевага вождя, а влада, яку він йому дає, здається демонічною. Він додає йому ореол: кожен жест захоплює його прибічників, кожне слово зачаровує аудиторію. Натовп магнетизується його присутністю, злякана і зачарована одночасно, загіпнотизована його поглядом.
Таким чином, згідно Моськовічі, авторитет у вождя стає гіпнотичною силою, здатністю впливати на натовп. В даному випадку ми виявляємо явну схожість у вмісті термінів "авторитет" в Моськовічі і "чарівливості" в Лебона.
По словах Моськовічі, в авторитеті зляться дві якості вождя: його сяюча переконаність і уперта відвага. Для психології натовпів авторитет складає умова всякої могутності. Моськовічі розрізняє дві значимі категорії авторитету в залежності те їх походження: авторитет посади і авторитет особи - тоді як в Лебона це: придбана чарівливість і особисте. Відносна значущість цих категорій еволюціонує, помічає Моськовічі. Єдиним авторитетом, яким можна впливати на маси, стає авторитет особи, але авторитет посади додає йому настільки необхідну законну підставу. Авторитет заснований на дарі, і над цим даром необхідно працювати, направляти його, розробляти, поки він не стане дійсним талантом, соціально корисним і вживаним, вважає Моськовічі. " Постава, точний і наказовий стиль мови, простота думок і прудкість рішень - ось головні складові виховання вождів. Оскільки йдеться про натовпах, потрібно додати здатність уловити і передати емоцію, привабливість манер, дар формулювання, яке справляє враження, смак до театральної інсценуванню - все, що призначене для розпалювання уяви. Застосовані розумно, ці правила породжують наслідування, збуджують захоплення, без якого немає управління. Крім того, авторитет, що зрозумів таким чином, діє, лише якщо вождь, як чародій або гіпнотизер, зуміє зберегти певну дистанцію, оточити себе покривом таємниці і саму свою манеру зробіть чинником успіху" . В цьому він згоден з Лебоном, коли останній говорить про чарівливість. Тард же, описуючи дане явище, виділяє інші чотири види впливу - залізна воля, орлина гострота погляду і сильна віра, могутня уява, неприборкна гордість, про яких ми говорили в попередній главі.
Але що ж шукають вожді в натовпі? Яке бажання штовхає і залучає їх до неї, заставляє їх впливати на неї? Бажання влади, особиста амбіція, класовий інтерес? Все це кінцева, стверджує Моськовічі. Проте психологія мас відкриває нам єдину причину, говорить він, яка панує над всіма іншими: саме бажання авторитету, пробудженого в них всемогутністю вірувань, яка у результаті їх змінює, вважає Моськовічі. Якщо йдеться про особах, це можуть буті імена Наполеона або Сталіна, Ісуса Христа або Карла Маркса, якщо про функції, то це будуть титули - генерал, професор, чи імператор президент. Бажання авторитету виявляється в бажанні популярності, від якого жодна людина не застрахована. Звідси у вождя нав'язлива ідея привласнювати своє ім'я людям, партії, містам, наукам і так далі. Виникає питання, чи може бути керівник анонімним? Звичайно ж немає, відповідає Моськовічі. "Жоден вождь не володіє справжньою владою, якщо ніхто його самого не асоціює з його ім'ям.... Бути ім'ям і зробити собі ім'я нічого не означає для розуму, але означає все для емоцій. Це упевненість в продовженні -во славі або безсмерті - і найбільш відчутний знак володіння владою і пануванням над іншими. Стати зразком для них і центром уваги. Одним словом, проникнути в їх "Я" і панувати над їх уявою". Таким чином, без визнання натовпів жоден вождь нічого не означає, ось чому всі вожді залежать від натовпу, що визначає їх вселяючи силу, вважає Моськовічі. Вони зобов'язані вірити тому, чому вірить вона, бачити те, що бачить вона. Кожен може ототожнюватися з їх рішеннями і розуміти їх з першого слова і
без коливань. Після цього вони стають прекрасними дзеркалами натовпу, і вона відбивається в них в тій же мірі, як вони в ній. Отже, ми виявляємо схожість теорій Тарда і Моськовічі в розумінні вождя, як "дзеркала натовпу".
Чому ж маси підкоряються вождеві, як стадо - пастухові. Зрозуміло, що для психології натовпів покора мас представляється чимось дуже природним. Але на чому ж воно засноване? " Це питання передбачає дві відповіді, один з яких можна резюмувати "словом репресія", інший - словом "захоплення". Якщо ми приймаємо перший, ми звертаємося до зовнішніх підстав: неприкритий силовий тиск поліцейського апарату, партії, адміністрації і так далі... Друге рішення протистоїть першому... Воно передбачає внутрішню підставу: прагнення, психологічну потребу любити, наслідувати, підкорятися істоті сильнішому, від якого ми чекаємо вказівок і захисту. Це природна схильність робить нас сприйнятливими до його вселяючої дії, і ми його приймаємо за свої бажання".
Таким чином, йдеться про природній потребі підкорятися, захоплюватися, і з подібною ідеєю ми стикаємося в концепції Лебона. Але ця потреба не є психічною потребою індивіда. Будучи один, він її не відчуває, і не виявляє. Частенько він сердиться на того, хто йому про неї нагадує. Він народжується дійсно вільним в повному розумінні цього слова. Зате в масі ця потреба проявляє себе. На масах потужність цієї потреби Моськовічі спостерігає по багатьом показникам Перш за все, повага, якою вони оточують свого вождя. Потім шаленство, з яким вони відбивають будь-яку атаку, будь-яку критику, направлену проти його персони. Нарешті, третьою ознакою є задоволена слухняність, воно веде до підпорядкування рішенням і наказам, такому, що не потрібний значної сили або надмірного примусу. Отже, потреба захоплюватися чудовою і авторитетною людиною, на яку вони могли б спертися, приводить, говорить психологія натовпів, маси до підпорядкування вождю чрезмірного примусу. Отже, потреба захоплюватися чудовою і авторитетною людиною, на яку вони могли б спертися, приводить, говорить психологія натовпів, маси до підпорядкування вождеві.
Але виникає наступне питання: де ж формується ця потреба, які її причини? Характерні особливості вождя мають, без сумніву, те ж джерело. Моськовічі говорить про те, що "сім'я - це колиска підпорядкування". І, отже, батько є прообразом будь-якого типа вождів, ключем тих відчуттів, які ми до них випробовуємо. І Моськовічі, посилаючись на Тарда, вказує нам, що не Фрейд, а саме Тард написав наступні рядки: " Навіть у суспільствах найбільш елітарну однобічність і безповоротність, про яких йде мова, завжди існують на основі соціальних інституцій в сім'ї. Оскільки батько є і завжди буде першим володарем, першим священиком, першим зразком для сина. Будь-яке суспільство навіть сьогодні починається з цього".
Моськовічі досліджує співвідношення між масами і вождем в плані взаємозв'язку історичного минулого і сьогодення. Він виділяє, на відміну від Лебона і Тарда, одну з особливостей історичної пам'яті людей, названу їм спокусою ностальгії. За його словами", уникаючи всього, що неприємно, негативно або нестерпно, ми прагнемо запам'ятати приємні, позитивні, виграшні аспекти... Ми завжди відроджуємо спогади в більш задовільному вигляді, більш відповідними нашим бажанням. Він (спокуса ностальгії) поєднує речі несумісні, робить правдоподібним неправдоподібне". Тому вожді, навіть не дивлячись на свою жорстокість і тиранення, оточені повагою і любов'ю.
Отже, ми розглянули концепцію С. Моськовічі, яка заснована на ідеях, висловлених Лебоном і Хардом в XIX столітті, але також містить багато нових і істотних розробок.
Список використаної літератури
1. Авцинова Г. А. Политическое лидерство // Государство и право. — М.,
1993. — № 5. — С. 138–146.
2. Андреев С. С. Политический авторитет и политическое лидерство //
Социально-политический журнал. — 1993. — № 1–2. — С. 24–37.
3. Дубов И. Г., Пантелеев С. Р. Восприятие личности политического лидера
// Психологический журнал. — М., 1992. — Т. 13. — № 6. — С. 25–34.
4. Московичи С. Психология масс. – М. 1996.
5. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. - К.: Академвидав,
2003. - 448 с.політичний лідер натовп масовий психіка
6. Тимошенко В. И. Общественно-политическое лидерство // Социально-
политические науки. —1990. — № 11.
7. Яхонтова Е. С. Эффективность управленческого лидерства. — М.: ТЕИС,
2002.
|