Контрольная работа: Виноградні вина

1. Основні види експертизи, які виконують експерти митних лабораторій України

виноградний вино якість маркування

Одним із етапів становлення та розвитку митної системи молодої незалежної Української держави була організація мережі митних лабораторій, до складу якої на сьогоднішній день входять Центральна митна лабораторія (ЦМЛ) та сім лабораторій при регіональних митницях (на правах окремого відділу).

Створення митних лабораторій обумовлено цілком об'єктивними причинами. Не секрет, що зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) ще має досить високий рівень криміналізації, тобто під час експортно-імпортних операцій суб'єкти ЗЕД удаються до різних способів приховування справжнього найменування, фізико-хімічних характеристик, складу та призначення товарів з метою ухилення від сплати митних платежів. За таких обставин інспектор митниці, який проводить митне оформлення, з одного боку, як правило, не має засобів експрес-контролю різних товарів, а з другого боку, - не володіє спеціальними знаннями для їх ідентифікації. Саме митні-лабораторії і є тим інструментом, на який покладено виконання функцій експертування вантажів, якщо така потреба виникає.

З моменту створення Центральної митної лабораторії почався відлік часу офіційного існування такої важливої складової частини процедури митного оформлення товарів різного роду як митна експертиза. Відразу внесемо пояснення: тут і далі терміни "митна експертиза", "експертиза", "експертно-дослідницька діяльність" уживаються у значенні "дослідження спеціалістами митних лабораторій різного роду товарів на замовлення митних органів", хоча з юридичної точки зору вказані поняття мають значно ширше трактування.

Тоді основні завдання та функції митних лабораторій у розрізі виконання ними експертних робіт можна сформулювати таким чином:

- проведення матеріалознавчих, хімічних, технічних досліджень товарів, які є об'єктами експортно-імпортних операцій, з метою встановлення їх виду та найменування для успішної боротьби з незаконним обігом речовин і матеріалів, наркотичних препаратів, валютних, культурних, історичних цінностей тощо, а також уточнення класифікації різного роду товарів (речовин, матеріалів, виробів);

- надання рекомендацій для ідентифікації товарів на відповідність їх контрольним спискам (експортний контроль).

Об'єктами митної експертизи можуть бути будь-які предмети - речі, продукція, товари, гроші, інформація, документи, речовини, матеріали, рослини, тварини тощо. Які ж конкретні групи товарів проходять фізико-хімічні дослідження в митних лабораторіях? Наркотичні речовини і нафтопродукти, спиртовміщувальні напої і кондитерські вироби, тютюн і харчові добавки, лікарські засоби і косметичні препарати, ювелірні вироби і металевий брухт, хімічні сполуки і полімери, продукція деревообробної промисловості і текстильні вироби, автомобілі і шини, промислове обладнання і електронна техніка - ось неповний перелік товарів, що є об'єктами того чи іншого виду митної експертизи.

З огляду на спектр об'єктів дослідження та цілі, на які направлена експертиза, експертно-дослідницьку діяльність митних лабораторій на сьогоднішній день можна розділити на такі основні напрямки:

• хімічна експертиза;

• матеріалознавча експертиза;

• експертиза харчових продуктів;

• експертиза медичних препаратів;

• графологічна експертиза;

• гомологічна експертиза;

• мистецтвознавча експертиза;

• експортний контроль.

Закономірно може виникнути питання - який напрямок роботи є пріоритетним? Імовірність того, що відповідь буде однозначною, надто мала, бо всі згадані типи експертних досліджень складають основу повсякденних справ лабораторії.

Всі зазначені види експертиз і схожі між собою, і не схожі. Зокрема, хімічна, матеріалознавча та гемологічна експертиза, а також експертиза харчових продуктів і медичних препаратів є досить спорідненими, оскільки вони виконуються з метою встановлення кількісного або якісного складу об'єкта дослідження, визначення його властивостей та призначення тощо. Методи дослідження і приладова база, яка при цьому використовується, також досить схожі (мова йде про фізико-хімічні методи дослідження в їх досить широкому розмаїтті). Графологічна і мистецтвознавча експертизи мають справу з об'єктами дослідження дещо іншої природи, для яких хімічні, методи аналізу вже не придатні. Експертиза документів за проведення графологічних досліджень потребує спеціального обладнання, а виконання мистецтвознавчої експертизи з метою встановлення історичної, художньо-культурної значущості витворів мистецтва та предметів антикваріату, як правило, проводиться із залученням спеціалістів відповідних установ (наприклад, музеїв, бібліотек тощо).

Роботи з експортного контролю торкаються питань контролю та ідентифікації товарів на предмет визначення їх належності до відповідних контрольних списків, які визначаються постановами Кабінету Міністрів України. Фактично ці роботи стосуються порядку контролю за експортом, імпортом і транзитом окремих видів виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, що можуть використовуватися для створення озброєння, військової чи спеціальної техніки (це так звані товари подвійного призначення)

Компетентність митних лабораторій стосовно аналізу конкретних груп (видів) речовин та матеріалів, а також конкретних методів дослідження підтверджена їх акредитацією в органах Держстандарту України. Митні лабораторії акредитовані на право виконання вимірювань фізико-хімічних показників харчової продукції, паливно-мастильних та хімічних матеріалів, наркотичних препаратів, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння та інших речовин для проведення митних операцій. Акредитація лабораторій є офіційним визнанням правочинності, результати їх досліджень підлягають офіційному визнанню.

2. Виноградні вина

Виноградні вина – напої, отримані в результаті спиртового шумування виноградного чи сусла мезги (роздроблені ягоди винограду). В даний час виноградні вина виробляються відповідно до вимог які визначені Держстандартом України та згідно цього розподіляються на:

- Вина виноградні і виноматеріали виноградні оброблені;

- Вина гристі;

- Російське шампанське;

- Радянське шампанське;

- Вина виноградні оригінальні і виноматеріали виноградні оброблені оригінальні.

Крім того, на основі вин виробляються коктейлі винні газовані і напої винні.

2.1 Класифікація виноградних вин

У відповідності із Держстандартом вина класифікуються по ряду ознак: способу виробництва, змісту спирту і цукру, кольору, якості і терміну витримки У залежності від способу виробництва напої поділяють на натуральні і спеціальні.

Натуральні вина – напої, отримані повним чи неповної бродінням сусла або мезги, що містять етиловий спирт тільки ендогенного походження. При виробництві натуральних вин допускається використання концентрату виноградного соку.

Спеціальні вина – напої, приготовлені повним чи неповної бродінням сусла або мезги з додаванням етилового спирту. У виробництві вин може використовуватися концентрат виноградного соку чи містель (спиртоване виноградне сусло з об'ємною часткою етилового спирту не менш 16%).

Натуральні вина можуть бути шипучими й ароматизованими, спеціальні – ароматизованими. Шипучі вина – напої, отримані шляхом штучного насичення оброблених виноматеріалів двоокисом вуглецю. Оброблений виноматеріал являє собою виноматеріал, що відповідає вимогам технологічної інструкції для вина даного найменування і призначений після фільтрації для упакування в споживчу тару.

Ароматизовані вина – напої, приготовлені з використанням екстрактів різних чи рослин їхніх дистилятів.

При одержанні шипучих і ароматизованих вин дозволяється використовувати чи пісок сахарин-рафінад.

Натуральні вина по змісту цукру і спирту підрозділяються на сухі, сухі особливі, напівсухі і напівсолодкі; спеціальні – на сухі, міцні, напівдесертні, десертні і лікерні (табл. 1).

Таблиця 1 - Класифікація вин по змісту цукру і спирту

Зміст спирту в натуральних винах 9–13% (сухих особливих 14–16%), у спеціальних – 14–20% (лікерних 12–16%). Масова концентрація цукру у натуральних винах у залежності від групи складає: для сухих і сухих особливих вин – не більш 3 г/дм³ , напівсухих – 5–25 г/дм³ , напівсолодких – 30–80 г/дм³ . У спеціальних сухих винах зміст цукру не більш 15 г/дм³ , в інших групах – від 30 до 300 г/дм³ .

По кольору виноградні вина підрозділяють на білі, рожеві, червоні. Серед білих вин розрізняють світло-солом'яного кольору, світло-золотавого, золотавого, темно-золотавого, світло-бурштинового, бурштинового, темно-бурштинового. Колір рожевих вин варіює від ясно-рожевого до темно-рожевого; червоних – від червоного до темно-червоного.

У залежності від якості і термінів витримки виноградні вина класифікують на молоді, без витримки, витримані, марочні і колекційні .

Початком терміну витримки вважають 1 січня наступного за врожаєм винограду року.

Молоді вина – це натуральні сухі вина, що випускаються за загальноприйнятою технологією з окремих сортів винограду чи їхньої суміші, реалізовані до 1 січня наступного за врожаєм року.

Вина без витримки – напої, приготовлені за загальноприйнятою технологією з окремих сортів чи винограду їхньої суміші, реалізовані з 1 січня наступного за врожаєм року.

Витриманими вважаються вина поліпшеної якості, одержувані за спеціальною технологією з окремих сортів чи винограду їхньої суміші, з обов'язковою витримкою перед розливом у пляшки не менш шести місяців.

До марочного відносяться вина високої і постійної якості, вироблювані за спеціальною технологією з визначених сортів чи винограду спеціально підібраної їхньої суміші, що виростають у регламентованих районах, що характеризуються тонкістю смаку й аромату (букета) і обов'язковою витримкою перед розливом у пляшки не менш 1,5 року.

Колекційні вина – це марочні вина, що після закінчення витримки в стаціонарному резервуарі додатково витримують у пляшках не менш трьох років.

Натуральні і спеціальні вина можуть бути контрольованих найменувань по походженню. Це вина високої якості, отримані по спеціальній чи традиційній технології з визначених сортів винограду строго регламентованого району, що відрізняються оригінальними органолептичними властивостями, зв'язані з кліматичними умовами конкретної місцевості, зазначеної в їхньому найменуванні.

До гристого відносяться вина з надлишковим змістом двоокису вуглецю. Їх одержують методом шампанізації підсолоджених сухих і десертних виноматеріалів шляхом бродіння в герметичних судинах. Зміст спирту у винах не менш 8,5%, цукру – 15,0–85,0 г/дм³ .

В основу класифікації гристих вин покладений ряд ознак: технологія виготовлення, колір, зміст цукру, тривалість витримки після шампанізації.

За технологією одержання гристі вина підрозділяють:

на “Гристі вина” без присвоєння найменування ;

на “Гристі вина” із присвоєнням найменування ;

на “Перлисті вина”.

Гристі вина з присвоєнням найменування відрізняються оригінальними органолептичними властивостями. Перлові вина характеризуються зниженим змістом двоокису вуглецю (не менш 200 кпа проти 350 кпа в інших винах).

По кольорі розрізняють вина білі, рожеві і червоні. Колір білих вин світло-солом'яний з відтінками зеленуватими, золотавими, бурштиновими; рожевих – переважно рожевий з різними відтінками; червоних – від світло- до темно-червоного.

У залежності від масової концентрації цукру гристі вина підрозділяють на брют – цукру не більш 15,0 г/дм³ , сухе – 20,0–25,0 г/дм³ , напівсухе – 35,0–45,0 г/дм³ , напівсолодке – 55,0–65,0 г/дм³ , солодке – 75,0–85.0 г/дм³ .

У групі гристих вин виділяють натуральні, приготовлені з використанням тільки природного цукру винограду. Для хворих діабетом виробляють провина з використанням цукру-замінника.

По тривалості витримки гристі вина поділяють:

без витримки;

витримані – з терміном витримки після закінчення шампанізації не менш шести місяців;

колекційні – реалізовані з позначеним роком шампанізації провина після витримки в пляшках не менш двох років.

Шампанські вина відрізняються від гристих використанням для їхнього виробництва строго регламентованих сортів винограду й особливостями технології.

До шампанських вин відносяться Радянське шампанське і Російське шампанське.

У залежності від технології одержання виділяють найменування шампанського: Радянське шампанське, Радянське шампанське спеціальних найменувань, Радянське шампанське колекційне, Російське шампанське без присвоєння найменування і Російське шампанське з присвоєнням найменування.

Шампанське розрізняють по тривалості витримки:

без витримки;

витримане – з терміном витримки не менш шести місяців;

колекційне – витримане не менш трьох років у пляшках і реалізоване з позначенням на етикетці року шампанізації вина.

По змісту цукру шампанське і вина підрозділяють на марки:

брют – цукру не більш 15,0 г/дм³ ;

сухе – 20,0–25,0 г/дм³ ;

напівсухе – 35,0–45,0 г/дм³ ;

напівсолодке – 55,0–65,0 г/дм³ ;

солодке – 75,0–85,0 г/дм³ .

Об'ємна частка спирту в шампанських винах не менш 10,5%.

Вина виноградні оригінальні – напої, одержувані шляхом повного чи часткового бродіння свіжого виноградного сусла, мезги чи відновленого виноградного сусла з використанням харчової смакоароматичної добавки чи без неї.

Харчова смакоароматическая добавка являє собою суміш компонентів натуральних та ідентичних натуральним запашних речовин, ефірних олій, екстрактів і дистилятів натуральної сировини. Добавка призначена для додання провину характерного запаху і смаку. При одержанні оригінальних вин дозволяється додавати цукор у сусло перед його шумуванням.

Оригінальні вина в залежності від способу виробництва, об'ємної частки етилового спирту і масової концентрації цукру поділяють на групи: сухі, напівсухі, напівсолодкі, солодкі, міцні, напівдесертні, десертні (табл.2).

Таблиця 2 - Класифікація оригінальних вин

Сухі вина одержують повним сбраживанием чи сусла мезги. Зміст спирту в них 9,0–13,0%, цукру – не більш 3,0 г/дм³ .

До напівсухих, напівсолодких і солодких вин відносяться напої, приготовлені повним сбраживанием виноградного чи сусла мезги з додаванням чи цукру виноградного концентрованого сусла. Ці вина містять спирту 9,0–13,0%, цукру – від 5,0 до 80 г/дм³ .

Міцні, напівдесертні і десертні вина виробляють повним чи неповної бродінням виноградного чи сусла мезги з додаванням етилового спирту, чи цукру виноградного концентрованого сусла.

Оригінальні вина можуть бути ароматизованими, а такі групи як: сухі, напівсухі, напівсолодкі і солодкі – газованими (шипучими).

Ароматизовані вина виробляють з використанням харчових смакоароматичних добавок.

Газовані вина одержують шляхом штучного насичення оброблених виноматеріалів двоокисом вуглецю.

Коктейлі винні газовані – це напої, отримані шляхом змішування виноградних чи плодових виноматеріалів зі спиртом, водою і насичені двоокисом вуглецю. При готуванні коктейлів можуть використовуватися також харчові вкусоароматические добавки, барвники. Об'ємна частка етилового спирту в напоях від 2,0 до 12,0%, масова концентрація цукру – від 20,0 до 120,0 г/дм³ .

Винні коктейлі можуть робити з замінниками цукру. Призначено вони, у першу чергу, для людей хворих діабетом.

Винні напої являють собою напої, отримані з виноградних чи плодових виноматеріалів з додаванням етилового спирту, коньячних, виноградних, плодових спиртів, винних концентратів, води, цукру, дубового екстракту, харчових вкусоароматических добавок, барвників і інших компонентів. Зміст спирту у винних напоях коливається в широких межах – від 5,0 до 28,%, а цукру – не більш 300г/дм³ .

Аналіз представленої в стандартах класифікації вин дозволяє виділити групи напоїв, що розрізняються по основних ознаках – технології одержання, якості і терміну витримки.

За технологією одержання можна виділити наступні групи напоїв: натуральні вина, спеціальні, гристі, шипучі (газовані), ароматизовані, оригінальні і напої на основі вин (винні коктейлі і винні напої).

У групу ароматизованих вин входять натуральні, спеціальні й оригінальні вина, а шипучих – натуральні, оригінальні і винні коктейлі.

Класифікація вин по якості і терміну витримки передбачена для натуральних, спеціальних і гристих вин.

2.2 Вимоги стандартів до якості виноградних вин

Якість вин повинна відповідати вимогам діючих стандартів.

З органолептичних показників у “тихих” винах контролюють прозорість, колір, смак, аромат (букет). Вина повинні бути прозорими, без осаду і сторонніх включень. Лише для колекційних вин допускається осад на стінках і дні пляшки.

Колір, аромат (букет) і смак для кожного найменування вина визначені технологічною інструкцією. У гристих і шампанських винах, а також газованих (шипучих) додатково оцінюють пінисті і гристі властивості. У таблицях 3; 4; 5 приведені вимоги до якості гристих і шампанських вин за органолептичними показниками.

Таблиця 3 - Органолептичні показники якості гристих вин

Таблиця 4 - Органолептичні показники якості Радянського шампанського

Колір білих гристих вин світло-солом'яний, рожевих – переважно рожевий різної інтенсивності, червоних – від світло- до темно-червоного. Букет вина розвитий, гармонічний, смак – повний, без сторонніх присмаків. При наливі вина в келих повинна утворюватися піна і відбуватися виділення пухирців двоокису вуглецю “гра”.

Таблиця 5 -Органолептичні показники якості Російського шампанського

Шампанські вина по кольору повинні бути світло-солом'яного з відтінками від зеленого до золотавого, букет вин розвитий, гармонічний, смак – гармонічним, відповідним шампанським винам, без тонів окислювання.

Об'ємна частка етилового спирту і масова концентрація цукру у “тихих” винах конкретного найменування встановлюється технологічними інструкціями. Для гристих вин зміст спирту повинен бути не менш 10,5% про., цукру – від 15,0 до 85,0 г/дм³ у залежності від марки вина. Масова концентрація титруемых кислот для більшості вин знаходиться в межах від 3,0 до 8,0 г/дм³ .

Зміст загальної сірчистої кислоти у винах не повинне перевищувати 200 мг/дм³ , у тому числі вільної – 20 мг/дм³ , для напівсухих, напівсолодких і солодких відповідно 250 і 30 мг/дм³ . Масова концентрація приведеного екстракту у винах знаходиться в межах від 16 до 18 г/дм³ у залежності від групи напою. Для гристих (крім перлових) і шампанських вин тиск двоокису вуглецю не менш 350 кПа, гристих перлових і газованих (шипучих) оригінальних – не менш 200 кПа, коктейлів винних газованих – не менш 150 кПа. Зміст заліза у винах коливається від 3 до 20 мг/дм³ у натуральних спеціальних і оригінальних винах і не більш 10 мг/дм³ в інших групах вин.

2.3 Пакування та маркування виноградних вин

Упакування алкогольної продукції виробляється відповідно до діючих стандартів:

Гристі і шампанські вина розливають тільки в нові пляшки встановленого стандартом типу. Українське законодавство забороняє використання упакування для алкогольної продукції, не передбаченої стандартами.

Закупорювання пляшок з горілками, лікеро-горілчаними виробами, роблять ковпачками під обкатування з алюмінієвої чи фольги що нагвинчуються ковпачками з перфорацією. З внутрішньої сторони ковпачки забезпечуються прокладкою з картону, покритого чи целофаном іншими матеріалами, чи прокладкою з пластмас. Пляшки з лікеро-горілчаними виробами допускається закупорювати пробкою з поліетилену високого тиску з наступним закупорюванням алюмінієвими ковпачками, а також поліетиленовою комбінованою пробкою.

Закупорювання графинів виробляється корковою пробкою з прокладкою з пергаментної стрічки, поліетиленовою, скляною пробкою.

Закупорювання “тихих” вин, винних напоїв роблять корковими і поліетиленовими пробками, алюмінієвими ковпачками з перфорацією і типу “Алка”, кроненпробками й іншими закупорочними засобами, дозволеними органами Мінздраву України.

Колекційні, марочні вина і провина контрольованих найменувань по походженню закупорюють корковими пробками. На горловину закупорених пляшок щільно надягають металеві чи пластмасові декоративні ковпачки. Пляшки з марочними винами обертають папером чи целофаном чи цілком паперовим поясом, що закриває етикетку. При транспортуванні в межах міста, а також при укладенні пляшок у шухляди з гофрованого картону марочні вина можуть не обертатися папером. Пляшки з колекційними винами цілком обертають папером чи целофаном і укладають у сувенірні коробки.

Пляшки з гристими і шампанськими винами закупорюють корковими чи пластмасовими пробками, з колекційними винами тільки корковою пробкою. Пробку на пляшці закріплюють спеціальною вуздечкою (мюзле). Між корковою пробкою і мюзле поміщають металеву прокладку. Горлечко пляшок оформляють фольгою чи спеціальним ковпачком. Нижній край фольги оформляють етикеткою.

Маркірування алкогольних напоїв виробляється відповідно до вимог чинного законодавства і вимог Держстандарту.

Текст у маркіруванні наносять українською мовою. Обов'язковими елементами маркірування алкогольних напоїв є: найменування продукту, торгова марка, найменування, місцезнаходження (адреса) виготовлювача, пакувальника, експортера, імпортера, найменування країни і місця походження, товарний знак виготовлювача (при наявності), міцність (об'ємна частка етилового спирту), %, обсяг, л, наявність ароматизаторів, барвників, підсластителів (при використанні), дата виготовлення чи дата оформлення (для шампанського, отриманого пляшковим способом) указується на оборотній чи лицьовій стороні етикетки, чи контретикетки, чи на споживчій тарі, і термін використання.

позначення нормативного чи технічного документа, відповідно до якого виготовлений і може бути ідентифікований продукт;

інформація про сертифікацію.

зміст шкідливих для здоров'я речовин у порівнянні з обов'язковими вимогами стандартів і протипоказання до їхнього застосування.

Для лікеро-горілчаних виробів указується також:

склад напою;

масова концентрація цукру, г/100 мол (якщо цукор передбачений рецептурою);

напис “Витриманий” для витриманих лікерів.

Маркірування виноробної продукції включає також: масову концентрацію цукру (крім сухих вин, коньяків, бренді, кальвадосів); для шампанських вин – найменування по змісту цукру: брют, сухе, напівсухе, напівсолодке, солодке; рік врожаю (для марочних і колекційних вин); найменування підприємства, що робило розлив, указують на лицьовому чи зворотному боці чи етикетки відбитком на ковпачку, що надягається на горловину пляшки.

Для гристих і шампанських вин додатково вказуються: номер партії продукту, рік шампанізації чи тиражу (для колекційних вин), метод шампанізації (для гристих вин при пляшковому методі шампанізації);

Допускається на маркіруванні міцних і шампанських вин: коротку інформацію про підприємство-виготовлювача, походження шампанських виноматеріалів, особливості складу купажу, штрихової код продукту, відмітні органолептичні достоїнства, рекомендації до вживання.

Законодавчими і нормативними актами передбачене обов'язкове маркірування алкогольної продукції акцизними чи спеціальними марками, а також ідентифікаційними марками. Від маркірування спеціальними марками звільняється сувенірна алкогольна продукція в нестандартній тарі, упакування якої не дозволяє нанести спеціальну марку.

2.4 Зберігання виноградних вин

Зберігають вина на віддаленій відстані від вікон складського приміщення щоб уникнути прямої дії на нього сонячного світла, температура збереження більшість вин – від 5 до 20ºС , напої винні в залежності від міцності – від 0 до 25ºС .

Таблиця 6 - Температура і терміни збереження алкогольних напоїв

Алкогольні напої не входять у перелік продуктів, на які встановлений термін придатності. У нормативних документах на напої передбачається термін збереження. Протягом цього терміну підприємство-виготовлювач несе відповідальність за якість продукції при дотриманні умов збереження, а після закінчення зазначеного терміну – організація, що реалізує продукцію.

Діючими стандартами передбачені наступні терміни збереження алкогольних напоїв: вина – 3–12 мес., коктейлі винні – 1–3 мес.

2.5 Кодування за УК ТНЗЕД

Перелік використаної літератури

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.98 № 1665 "Про порядок взяття проб і зразків товарів та інших предметів для проведення досліджень, необхідних для їх митного оформлення".

2. Соложенцев В.А., Нестеров А.В. Экспертиза в таможенном деле. - Новосибирск, 1998.