Контрольная работа: Еволюція товару в сучасних умовах

Название: Еволюція товару в сучасних умовах
Раздел: Рефераты по маркетингу
Тип: контрольная работа

План

1.Вступ.

2.Еволюція товару в сучасних умовах.

3.Тенденції розвитку товарної економіки.

4.Безпосередньо суспільна форма виробництва.

5.Висновок.


Еволюція товару в сучасних умовах. Упродовж останнього століття відбувалася еволюція товару, в діалектиці відносин конкретної й абстрактної, приватної і суспільної праці з'явилися якісно нові сторони.

Наочне уявлення про ці процеси може дати виробництво сучасного автомобіля, який нині став звичайним товаром. Наприклад, США і Японія щорічно виробляють майже по 15 млн. автомобілів. Сучасний автомобіль складається в середньому з 15 тис. деталей (у тому числі до 1500 основних), виробництвом яких зайняті як гігантські компанії, так і величезна кількість дрібних підприємств-постачальників. В цих умовах суперечність між абстрактною працею, що створює вартість, і конкретною працею, що виробляє споживчу вартість, набуває нової, складнішої форми.

У створенні споживчої вартості автомобіля беруть участь декілька тисяч видів конкретної праці. Гігантська концентрація виробництва, зростання рівня усуспільнення праці призводять до того, що конкретна праця все менше виявляється як приватна праця незалежного, економічно відокремленого товаровиробника. У наймогутні-шої американської монополії, що виробляє автомобілі, — «Дженерал моторз» — на початку 90-х років налічувалося до 40 тис. постачальників, а частка закупівель у сумі обігу становила приблизно 48%. В японських компаніях «Тойота» і «Ніссан» питома вага деталей та матеріалів, що закуповуються, становить понад 70%. В цих умовах зведення конкретних видів праці до абстрактної, а споживчої вартості до вартості, визначення конкретної праці як суспільної відбуваються через систему замовлень, контрактів, субпідрядів. «Дженерал моторз» встановлює з постачальниками тривалі виробничі зв'язки, і перетворення окремої деталі, вузла автомобіля на товар не відбувається звичайним шляхом повної та вільної конкуренції на ринку, а планується заздалегідь, набирає форми договору. Головна фірма жорстко контролює витрати виробництва у своїх відділеннях-постачальниках, вводить для них обмежений комерційний розрахунок, постійно орієнтуючись при цьому на зовнішніх постачальників. Це означає підрив товарного виробництва в сучасних умовах.

Один із важливих принципів організації ринку в розвинутих капіталістичних країнах полягає в тому, що потенційний виробник, перш ніж почати виготовляти товар, знаходить покупця, попередньо укладає з ним письмову або усну угоду чи контракт. У них обумовлюються якість товарів, ціни, термін поставок, платежі тощо. Завдяки цьому сфера ринкових відносин по суті перетворюється на сферу прямих зв'язків між виробниками і споживачами. У цьому випадку конкуренція відбувається між виробниками або між споживачами, а також між виробниками і споживачами товарів.

У 70—80-ті роки завдяки комп'ютеризації й автоматизації виробництва, переходу до гнучких виробничих систем автомобільна промисловість частково починає працювати за індивідуальними замовленнями. Це означає, що кожна машина збирається й оснащується на потоковій лінії, конвеєрі відповідно до індивідуальних смаків, побажань майбутнього власника, які заносяться до програми комп'ютера. На основі майже 40 видів можна замовити кілька сотень зразків обробки або оснащення машин, що означає органічне поєднання стандартної масової продукції з індивідуальними замовленнями. Так знімається проблема підтвердження ринком суспільної необхідності товарів, які виробляються, що свідчить про поступове посилення безпосередньо суспільної форми виробництва.

Ще сильніше підривається товарне виробництво (а водночас все менше конкретна праця виявляється у вигляді приватної) при посиленні втручання держави в економіку. Воно відбувається через укладання державних контрактів, закупівлю державою величезної частки виготовленої продукції, що означає гарантований державний попит на неї.

Державний контракт — детально розроблений економічний і правовий документ, який регламентує організаційно-технічні, адміністративно-управлінські відносини при виконанні замовлення підрядниками.

Так, у розвинутих країнах світу через державну закупівлю товарів і послуг реалізується до 20% їх загального обсягу.

Тенденції розвитку товарної економіки і виникнення безпосередньо суспільної форми виробництва. У межах сучасного товарного виробництва діють дві протилежні тенденції: до подальшого його розширення та до його підриву. Дія тенденції до розширення зумовлена:

1) поглибленням спеціалізації суспільної праці (відгалуження окремих виробничих функцій у самостійні виробництва);

2) збільшенням кількості економічно відокремлених виробників (у США в 1947—1999 pp. кількість підприємств зросла майже на 16 млн., що з погляду відносин власності означає відокремлення товаровиробників, які, виготовляючи товари чи надаючи послуги, вступають у відносини з іншими товаровиробниками і споживачами);

3) перетворенням науки на безпосередньо продуктивну силу (внаслідок чого матеріалізовані результати наукових досліджень у вигляді патентів, ліцензій, «ноу-хау» стають товаром);

4) зростанням ролі та економічної значущості сфери нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я та ін.) у відтворенні робочої сили.

Послуги, що надають ці галузі, перетворюються на товар. В умовах сучасного капіталізму товар набирає і таких потворних форм, як продаж частин тіла (наприклад, однієї нирки людини, що потрапила на «дно» суспільства). Тенденція до розширення товарного виробництва зумовлена також зростанням кількості населення та дією закону зростання потреб.

Дія тенденції до підриву товарного виробництва зумовлена:

1) подальшим розвитком масштабів одиничного поділу праці, основою якого є подетальна та поопераційна спеціалізація всередині окремих виробничих одиниць (матеріальною основою цих процесів є концентрація капіталістичного виробництва, яка зростає, виникнення й розвиток гігантських монополістичних об'єднань);

2) розширенням масштабів організованості та планомірності в межах окремих компаній;

3) розвитком контрактних відносин між монополіями, з одного боку, дрібними й середніми капіталістичними підприємствами — з іншого, за яких останні спеціалізуються на виробництві окремих деталей, вузлів для комплектування кінцевої продукції. Крім того, практично кожній операції купівлі-продажу між корпораціями передує укладення письмового або усного контракту, що має юридичну силу. Кожна зі сторін бере на себе зобов'язання щодо виконання умов контракту, а його порушення передбачає судові санкції. Тому складаються попередні плани виробництва, його забезпечення устаткуванням, робочою силою, сировиною, фінансові плани підприємства, плани науково-технічних досліджень тощо. В цих умовах нема потреби підтверджувати через ринок суспільне необхідний характер товарів, що виробляються.

Певний підрив товарного виробництва має місце й тоді, коли держава укладає контракти на національному та міжнародному рівнях, централізовано регулює економіку. Таку ж роль значною мірою виконують гігантські банки, які створюють апарат для суспільного регулювання процесу виробництва й розподілу продуктів.

Дія тенденції до підриву товарного виробництва зумовлює зародження третьої основної форми суспільного виробництва — безпосередньо суспільної.

Безпосередньо суспільна форма виробництва — така організація суспільного господарства, за яко/' внаслідок радикального розширення відносин планомірного та організованого виробництва, а отже й процесу планування на мікро- і макрорівнях, задоволення більшості суспільних потреб відбувається без перетворення продуктів праці на ринку на товар з участю грошей.

Низка процесів за дії цієї тенденції, безперечно, свідчить про появу такої форми. Заперечення зародкових форм її існування — це позаісторичний підхід до товарної форми організації виробництва. Адже вона існувала не завжди і тому не може функціонувати вічно. Розвиток її внутрішніх суперечностей неминуче спричинить появу розвинутішої форми, яка діалектичне, тобто з утриманням сильних прогресивних сторін, заперечить товарну форму. Ці прогресивні сторони будуть діяти в якісно інших, нових формах, підпорядковуючись при Цьому закономірностям розвитку безпосередньо суспільної форми виробництва. Але загалом в наш час дія тенденції до розширення масштабів тоРозвиток товару і товарного виробництва за сучасних умов

Еволюція товару за сучасних умов. Упродовж XX — початку XXI ст. століття відбувалася еволюція товару, в діалектиці відносин конкретної та абстрактної, приватної і суспільної праці з'явилися якісно нові аспекти.

Ілюструє такі процеси виробництво сучасного автомобіля, який нині став звичайним товаром. США, наприклад, щороку виробляють до 17 млн., Японія — до 15 млн. автомобілів. Сучасний автомобіль складається в середньому з 15 тис. деталей (у тому числі майже 1500 основних), виробництвом яких зайняті як гігантські компанії, так і величезна кількість дрібних підприємств-постачальників. Американський літак «Боїнг-748» складається з 4,5 млн. різноманітних частин, які виробляють 16 тис. компаній. За цих умов суперечність між абстрактною працею, що створює вартість, і конкретною працею, яка виробляє споживчу вартість, набуває нової, складнішої форми.

У створенні споживчої вартості автомобіля, літака беруть участь кілька тисяч видів конкретної праці. Гігантська концентрація виробництва, зростання рівня усуспільнення праці зумовлюють те, що конкретна праця все менше виявляється як приватна праця незалежного, економічно відокремленого товаровиробника. У наймогутнішої американської монополії, яка виробляє автомобілі, — «Дженерал моторз» — на початку 90-х років налічувалося майже 40 тис. постачальників, а частка закупівель у сумі обігу становила приблизно 48%. В японських компаніях «Тойота» і «Ніссан» питома вага деталей та матеріалів, що закуповуються, становить понад 70%. За цих умов зведення конкретних видів праці до абстрактної праці, а споживчої вартості до вартості, визначення конкретної праці як суспільної відбувається через систему замовлень, контрактів, субпідрядів. «Дженерал моторз» встановлює з постачальниками тривалі виробничі зв'язки, і перетворення окремої деталі, вузла автомобіля на товар відбувається не звичайним шляхом повної та вільної конкуренції на ринку, а планується заздалегідь, набуває форми договору. Головна фірма жорстко контролює витрати виробництва у своїх відділеннях-постачальниках, вводить для них обмежений комерційний розрахунок, постійно орієнтується при цьому на зовнішніх постачальників. З боку суспільної форми такий підрив відбувається внаслідок переходу від приватної (індивідуальної) капіталістичної власності до колективної. Це означає підрив товарного виробництва в сучасних умовах.

Один із важливих принципів організації ринку в розвинутих країнах полягає в тому, що потенційний виробник, перш ніж почати виробляти товар, знаходить покупця, попередньо укладає з ним письмову або усну угоду чи контракт, у яких обумовлено якість товарів, ціни, терміни поставок, платежі тощо. Завдяки цьому сфера ринкових відносин перетворюється на сферу прямих зв'язків між виробниками і споживачами. Конкуренція відбувається між товаровиробниками або споживачами, а також між виробниками і споживачами товарів.

У 70—80-ті роки XX ст. завдяки комп'ютеризації й автоматизації виробництва, переходу до гнучких виробничих систем автомобільна промисловість частково починає працювати за індивідуальними замовленнями: кожну машину збирають і оснащують на потоковій лінії, конвеєрі відповідно до індивідуальних смаків, побажань майбутнього власника. На основі майже 40 базових моделей можна замовити кілька сотень зразків обробки або оснащення машин, що означає органічне поєднання стандартної масової продукції з індивідуальними замовленнями. У такий спосіб ліквідується проблема підтвердження ринком суспільної необхідності товарів, що виробляються. Це свідчить про поступове поширення безпосередньо суспільної форми виробництва.

Ще більше підривається товарне виробництво (а водночас усе менше конкретна праця виявляється у вигляді приватної) з активізацією втручання держави в економіку, яке відбувається через укладання державних контрактів — детально розроблених економічних і правових документів, які регламентують організаційно-технічні, адміністративно-управлінські відносини при виконанні замовлення підрядниками, закупівлю державою більшої частини виготовленої продукції, що означає гарантований державний попит на неї.

У процесі поглиблення міжнародного поділу праці конкретна праця виявляється як форма різних видів міжнародної праці, а її (конкретної праці) зведення до абстрактної відбувається в процесі формування інтернаціональної вартості. Вартість як суспільне відношення виражає виробничі відносини між товаровиробниками різних країн.

Тенденції розвитку товарної економіки і виникнення безпосередньо суспільної форми виробництва. У межах сучасного товарного виробництва діють дві протилежні тенденції: до його розширення та до його підриву. Перша зумовлена:

1) поглибленням суспільного поділу праці (кількість машинобудівних галузей і виробництв у розвинутих країнах світу становить понад 200, тоді як у слаборозвинутих — лише до 15);

2) спеціалізацією суспільної праці (відгалуження окремих виробничих функцій у самостійні виробництва);

3) збільшенням кількості економічно відокремлених виробників (у США в 1947—2002 pp. кількість підприємств зросла приблизно на 17 млн., що з погляду відносин власності означає відокремлення товаровиробників, які, виготовляючи товари чи надаючи послуги, вступають у відносини з іншими товаровиробниками і споживачами);

4) перетворенням науки на безпосередньо продуктивну силу (внаслідок чого матеріальні результати наукових досліджень у вигляді патентів, ліцензій, ноу-хау та ін. стають товаром);

5) четвертим великим (та початком п'ятого) суспільним поділом праці;

6) зростанням ролі та економічної значущості сфери нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я та ін.) у відтворенні робочої сили. Послуги, які надають ці галузі, перетворюються на товар (який набуває навіть таких спотворених форм, як продаж людських органів).

Аналогічно впливає на розширення товарного виробництва процес поглиблення міжнародного поділу праці, зокрема міжнародної спеціалізації виробництва. Тенденція до розширення товарного виробництва зумовлена також зростанням кількості населення та дією закону зростання потреб.

Дія тенденції до підриву товарного виробництва, а отже, ринкових відносин зумовлена:

— розвитком масштабів одиничного поділу праці, в основі якого — подетальна та поопераційна спеціалізація всередині окремих виробничих одиниць. Матеріальною основою цих процесів є зростаюча концентрація капіталістичного виробництва, виникнення й розвиток гігантських об'єднань;

— розширенням масштабів організованості та планомірності в межах окремих компаній;

— розвитком контрактних відносин між монополіями, з одного боку, малими й середніми капіталістичними підприємствами — з іншого, за яких останні спеціалізуються на виробництві окремих деталей, вузлів для комплектування кінцевої продукції. При укладенні письмового або усного контракту, що має юридичну силу, кожна зі сторін бере на себе зобов'язання щодо виконання його умов контракту, а порушення передбачає судові санкції. Тому складаються попередні плани виробництва, його забезпечення устаткуванням, робочою силою, сировиною, фінансові плани підприємства, плани науково-технічних досліджень тощо. За таких умов немає потреби підтверджувати через ринок суспільно необхідний характер товарів, що виробляються.

Певний підрив товарного виробництва відбувається й тоді, коли створюються міжнародні та транснаціональні корпорації, спільні підприємства, коли держава укладає контракти на національному та міжнародному рівнях, централізовано регулює економіку. Таку саму роль значною мірою виконують наднаціональне регулювання економіки, гігантські банки, які створюють апарат для суспільного регулювання процесу виробництва й розподілу продуктів, перехід від індивідуальної до колективної власності та ін.

Дія тенденції до підриву товарного виробництва зумовлює зародження третьої основної форми суспільного виробництва — безпосередньо суспільної.

Безпосередньо суспільна форма виробництва — організація суспільного господарства, за якої внаслідок радикального розширення й удосконалення відносин планомірності та організованості, процесу планування на мікро- і макрорівні, використання досягнень НТР задоволення більшої частини суспільних потреб відбуватиметься без перетворення продуктів праці на ринку на товар.

Заперечення зародкових форм її наявності свідчить про позаісторичний підхід до товарної форми організації виробництва, яка існувала не завжди і тому не може функціонувати вічно. Розвиток її внутрішніх суперечностей неминуче зумовлює появу розвинутішої форми, яка діалектично, тобто з утриманням сильних прогресивних складових, заперечить товарну форму. Ці прогресивні елементи діятимуть в якісно інших, нових формах, підпорядковуючись при цьому закономірностям розвитку безпосередньо суспільної форми виробництва.

Основними ознаками сучасного товарного виробництва є:

— поглиблення існуючих форм суспільного поділу праці й виникнення нових великих поділів праці;

— переважання колективного виробництва, колективного характеру праці та колективних форм власності;

— економічні зв'язки між товаровиробниками не лише через ринок, а й через контрактну систему, зв'язки кооперації, спеціалізації тощо;

— переважно планомірний характер розвитку товарного виробництва в національному та інтернаціональному масштабах;

— державне регулювання товарного виробництва, конкурентного середовища;

— перетворення держави на великого товаровиробника, а отже й підприємця, фінансиста, кредитора, організатора тощо;

— послаблення соціально-економічної відокремленості товаровиробників внаслідок розвитку перелічених вище явищ і процесів.

Натепер дія тенденції до розширення масштабів товарного виробництва переважає.

Висновок:

В даній роботі я виявив тенденцію розвитку в економіці, еволюцію товару в сучасних умовах. Та безпосередньо суспільна форма виробництва.


Список літератури

Інтернет, Навчальний посібник, Київ 2006р.