План
1.Основні засади використання техніко-криміналістичних засобів
2. Правові основи використання криміналістичної техніки
Список використаних джерел
криміналістичний засіб технічний оперативний
1.Основні засади використання техніко-криміналістичних засобів
Криміналістична техніка
— це важливий розділ криміналістики, що виник у результаті впровадження досягнень природничо-технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину та отримання інформації з метою кримiнального судочинства. Кримінальна, або поліцейська, техніка в XIX ст. заклала підґрунтя сучасної криміналістики.
Науково-технічні засоби криміналістики — це прилади, пристосування і матеріали, які використовуються для збирання і дослідження доказів або створення умов, що ускладнюють учинення злочинів. Такі засоби можуть бути розподілені на кілька груп:
1) взяті без змін з різних технічних і природничо-технічних наук;
2) спеціально пристосовані для криміналістичних цілей;
3) спеціально розроблені для цілей криміналістики.
Основними формами застосування криміналістичної техніки є:
1) використання науково-технічних засобів оперативними працівниками при проведенні оперативно-розшукових заходів;
2) застосування науково-технічних засобів слідчими при проведенні слідчих дій;
3) використання науково-технічних засобів спеціалістами та експертами під час відповідних досліджень;
4) застосування науково-технічних засобів учасниками судового розгляду [1].
Виділення таких форм використання криміналістичної техніки пов’язано із суб’єктом, який її застосовує.
Криміналістична техніка розвивається в трьох основних напрямах:
- оперативно-слідча;
- науково-дослідна;
- профілактична.
Кожний з напрямів передбачає розробку не лише відповідних приладів, пристосувань, інструментів, матеріалів, а й найефективніших прийомів, методів використання науково-технічних засобів.
Найскладнішим напрямом є розвиток науково-дослідної техніки, яка застосовується в основному в лабораторних умовах висококваліфікованими фахівцями. До науково-дослідної техніки належать різноманітне обладнання та апаратура, які дають змогу здійснювати дослідження в рентгенівських променях, застосовувати радіоактивні ізотопи, проводити люмінесцентний чи спектральний аналіз тощо.
Для ефективної реалізації науково-технічних засобів необхідно враховувати вимоги щодо їх застосування (принципи):
1) принцип законності використання науково-технічного засобу;
2) принцип етичності застосування науково-технічного засобу;
3) принцип науковості;
4) принцип безпеки науково-технічного засобу;
5) принцип цілісності об’єктів у незмінному вигляді;
6) принцип ефективності використання науково-технічного засобу.
Використання криміналістичної техніки є припустимим, якщо при цьому не порушуються законні права й інтереси громадян, моральні та етичні норми. Засоби і методи криміналістики повинні мати наукову основу, бути науково обґрунтованими, базуватися на вивчених об’єктивних закономірностях, а тому не можуть використовуватися в доведенні пристроїв і приладів, що засновані на невстановлених наукою явищах [4].
2. Правові основи використання криміналістичної техніки
Проблема правового застосування в кримінальному судочинстві технічних засобів і спеціальних знань для збирання, дослідження та використання доказової інформації є вельми складною і включає три аспекти: технічний, тактичний та методичний, які утворюють у своїй сукупності правові засади збирання криміналістичної інформації.
Технічний аспект пов'язаний із встановленням основних технічних характеристик науково-технічного засобу, що використовується. Прилади, пристрої, верстати, інструменти та матеріали, які застосовуються як спеціальний "інструментарій" слідчого, мають бути побудовані з урахуванням об'єктивних закономірностей природи, фундаментальної галузі знань, відбивати їх останні досягнення, а одержувана інформація характеризуватися достовірністю, наочністю та відтворюваністю для перевірки практикою. Застосування технічних засобів не повинно призводити до пошкодження або знищення об'єктів дослідження і позбавлятиможливості їх повторного дослідження. Сукупність таких властивостей і ознак технічного засобу називається науковою спроможністю.
Тактичний аспект пов'язаний з тактикою застосування технічного засобу для одержання (вилучення) інформації з ідеального або матеріального джерела. Такі джерела за своєю природою є принципово різними, звідси й різні прийоми дослідження та практичного одержання інформації приладовими засобами. Джерелом ідеальних відображень є люди, конкретний суб'єкт події злочину. Його права і свобода охороняються Конституцією України, державними правовими актами — Декларацією про державний суверенітет України, а також міжнародними актами, наприклад Декларацією прав людини, законами та підзаконними актами України. Тому тактичний аспект має етико-правову сутність при одержанні інформації з ідеального джерела — людини[4].
Правовою підставою застосування технічних засобів слідчим у ході слідчих дій є ст. 114 КПК України, а для органу дізнання — ст. 103 цього ж кодексу, де на орган дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину та осіб, які його здійснили. Крім того, застосування технічних засобів регламентовано законами України "Про міліцію", "Прооперативно-розшукову діяльність", "Про Службу безпеки України", "Про адвокатуру".
Застосування техніко-криміналістичних засобів і прийомів у боротьбі зі злочинністю визнається правомірним, якщо воно прямо передбачено законом (або іншими нормативними актами), або рекомендовано законом, або не суперечить закону за своєю сутністю. Найбільш загальні правові основи використання технічних засобів визначаються ст. 2 КПК, яка регламентує завдання кримінального судочинства. У ст. 22 КПК визначається, що прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Для виконання таких завдань необхідно використовувати всі передбачені законом засоби, у тому числі технічні [5].
У кримінально-процесуальному законодавстві відсутня спеціальна норма, за якою б визначались правові основи застосування криміналістичної техніки. У статтях 79, 85, 851
, 852
, 191, 194, 195 КПК визначаються окремі прийоми і засоби фіксації речових доказів, місця події та умови проведення інших слідчих дій. У ст. 871
КПК передбачено процедуру фіксування судового процесу технічними засобами. Ці норми надають можливість у необхідних випадках використовувати ті або інші технічні засоби [6].
Статті 75 і 76 КПК регламентують порядок призначення експертизи і, зокрема, указують, що експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Для того щоб використання науково-технічних засобів при розслідуванні злочинів сприяло підвищенню ефективності праці слідчого, необхідно широко використовувати допомогу спеціалістів (ст. 1281
КПК). Названі статті кримінально-процесуального законодавства є передумовами застосування спеціальних знань і технічних засобів у кримінальному судочинстві.
Не раз науковці задумувалися про необхідність перерахування в законі всіх науково-технічних засобів, прийомів і методів, що можуть бути використані при розслідуванні та розкритті злочинів. Це стосується насамперед нових науково-технічних засобів роботи з доказами, технічних засобів та прийомів, що можуть бути використані під час проведення слідчих дій. Однак у законі неможливо передбачити всі прийоми і засоби роботи з доказами через їх постійне удосконалення і відновлення. Залежно від особливостей конкретної обстановки місця події або специфіки проведення інших слідчих дій та враховуючи раціональність використання, слідчий за своїм розсудом обирає відповідні технічні засоби і прийоми. Таким чином, мова може йти про ситуаційну обумовленість застосування науково-технічних засобів, технічних прийомів і методів.
Поповнення арсеналу науково-технічних засобів, що застосовуються у боротьбі зі злочинністю при здійсненні кримінально-процесуальної процедури, ставить питання про необхідність перевірки їх науковості, заборону використання антинаукових прийомів та таких, що не відповідають принципу демократичності кримінального судочинства.
При використанні технічних засобів необхідно процесуальне оформити:
1) факт застосування технічних засобів і прийомів;
2) матеріали, які отримані в результаті їх застосування.
Використання криміналістичної техніки доцільно відображати в протоколі за такою схемою: де, коли, у зв'язку з чим, стосовно яких об'єктів, ким, для чого і що застосовано, що і як саме виявлено або отримано в результаті застосування технічних засобів. У протоколі обов'язково зазначається, що перед застосуванням технічних засобів про це були сповіщені особи, які беруть участь у проведенні слідчої дії [6].
Існують певні вимоги, що забезпечують доказове значення результатів застосування науково-технічних засобів. При оформленні матеріалів, які отримані у результаті застосування криміналістичної техніки, необхідно:
1) показати зв'язок між виявленими технічними засобами фактами та проведеною слідчою дією;
2) додатки повинні бути засвідчені підписами учасників слідчої дії;
3) додатки повинні мати технічні засоби захисту від фальсифікації об'єктів;
4) додатки до протоколу повинні містити стислі пояснювальні написи.
Сукупність правил, що обмежують використання тактичних прийомів одержання криміналістичної інформації технічними засобами від людини, утворює поняття етичної допустимості.
Етична допустимість технічних засобів характеризується такими критеріями. Технічні засоби, які використовуються, не повинні:
— завдавати фізичних страждань;
—містити насильство, погрозу, обман, домагання;
—порушувати недоторканність особи, житла, майна;
—порушувати таємницю листування, телефонних переговорів;
— обмежувати свободу слова, віросповідання, пересування.
Отже, при використанні технічних засобів для одержання інформації з простих (люди) або складних (люди -речі) джерел тактичні прийоми та засоби будують на створенні спілкування при вільному волевиявленні людини, однак це не означає, що використання спеціальних тактико-психологічних прийомів спілкування із застосуванням технічних засобів неможливе. Дотримання принципу вільного волевиявлення при одержанні інформації від обвинуваченого, підозрюваного не завжди можливе. Тому застосування таких технічних засобів та прийомів передбачено законом та ранжировано відносно суб'єктів кримінального процесу. Наприклад, низка слідчих дій проводиться лише за санкцією (дозволом) прокурора і в присутності понятих, а в окремих випадках — педагога-фахівця .
Для одержання інформації технічними засобами з речових джерел тактичні прийоми та засоби їх застосування менш обмежені. Але й тут законодавець передбачив дотриманім етичних норм, наприклад, використовувані методи та засоби не повинні допускати знущання, глумлення не тільки над людиною, а йнад трупом, могилою, пам'ятником, завдавати страждання тваринам.
Методичний аспект взаємопов'язаний з технічним і тактичним, оскільки він стосується методів виявлення, фіксації, вилучення, дослідження та використання головним чином матеріальних джерел живої та неживої природи. Останні можна дослідити будь-якими методами і технічними засобами, які відповідають принципу науковості, тільки б джерело залишалося цілим, неушкодженим, а його ознаки та властивості не зміненими[4].
Розглянуті критерії в сукупності складають правову підставу загальної допустимості технічних засобів та спеціальних знань, яка характеризується загальними принципами законності, науковості та етичності.
Законність застосування технічних засобів і спеціальних знань слід розуміти як точне слідування закону, тобто вони не повинні суперечити нормам кримінально-процесуального права, а при їх використанні необхідно дотримуватися межі, встановленої цими нормами. Застосовані технічні засоби (їх вид, ознаки) обов'язково фіксують у процесуальних документах (протоколах, висновку експерта).
Науковість як принцип означає, що технічний засіб, заснований на закономірностях природи і суспільства, відбиває їх, відповідає вимогам науки. Зовнішнім проявом науковості технічного засобу є: точність, істинність результатів,відтворюваність, доступність та ефективність.
Етичність є морально-психологічним принципом і припускає використання таких технічних засобів та тактичних прийомів, які не суперечать моральним і стичним нормам поведінки, що склалися в суспільстві суверенної України. Принципи загальної допустимості технічних засобів дали змогу назвати критерії ефективності їх використання у діяльності слідчого, який застосовує технічні засоби для збирання інформації при розслідуванні злочинів, а саме:
а) доцільність, тобто придатність технічного засобу для досягнення бажаного результату;
б) надійність, тобто об'єктивна можливість одержання потрібного результату;
в) продуктивність — це одержання найбільшої користі;
г) рентабельність, тобто співрозмірність витрат часу, сил та засобів з ціною (результатами); д) безпечність — застосування таких технічних засобів, які не погрожують або не піддають небезпеці життя та здоров'я людини[4].
Отже, як висновок, можна виділити такі загальні вимоги, що визначають умови допустимості застосування у кримінальному процесі науково-технічних засобів, а саме:
дії з їх застосуванням правомірні, якщо вони передбачені законом і не суперечать йому;
застосовувати їх можуть особи, спеціально на це уповноважені;
можливість їх застосування безпосередньо визначається їх науковою обґрунтованістю, об’єктивністю і достовірністю отриманих результатів;
вони не повинні суперечити етичним нормам, принижувати гідність осіб, до яких вони застосовуються;
їх застосування має відповідати нормам безпеки.
Список використаних джерел
1. Криміналістика: Підручник/ За ред. П.Д.Біленчука.- К.: АТІКА, 1998р.
2. Криміналістика (криміналістична технікаО: Курс лекцій/П.Д.Біленчук, А.П.Гель, М.В.Салтевський, Г.С. Семаков.- К.:МАУП, 2001р.
3. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер,2004р.
4. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник. У 2 ч.- X.: Консум, Основа, 1999р.
5. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2002. – 1056 с.
6. Кримінальний процес України. Підручник. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. – К., 1992р.
|