Курсовая работа: Аналіз виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

Факультет обліку і фінансів

Спеціальність Фінанси

Кафедра статистики

Курсова робота

на тему:

Статистичний аналіз виробництва зерна

(на матеріалах сільськогосподарських підприємств Кегичівського району Харківської області)

Виконала:

студенка 2 курсу 1 групи

Толмачова О.О.

Перевірила: Ярова В.В.

Харків-2010

Зміст

Вступ

1. Аналіз розміру і структури посівних площ зернових культур за 3-5 років

2. Динаміка урожайності зернових культур за 10 років

3. Показник варіації урожайності зернових культур

4. Індексний аналіз валових зборів зерна та факторів які зумовлюють їх зміну за 3-5 років

5. Шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів зернових культур

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Зерно – головне джерело виробництва продуктів харчування для людини, кормів для сільськогосподарських тварин, є сировиною для промисловості і для виробництва біоенергії. Зернові культури у світі займають 35% ріллі. Внаслідок багатої кількості видів, форм і сортів зернових культур, вирощування їх можливе при різних ґрунтово-кліматичних умовах.

Майже на всіх етапах розвитку суспільства зерно було і нині залишається ваговим джерелом багатства України як і значною частиною інших країн світу. Адже зерно належить до найпоширеніших товарів внутрішнього і світового ринку сільськогосподарської продукції. Зернова галузь завжди була високопродуктивним виробництвом.

На сучасному етапі розвитку суспільного виробництва стратегічною метою аграрної політики є відродження і розвиток тих галузей АПК, які найбільш ефективно використовують природно – кліматичні, трудові та інші ресурси, продукція яких має попит на внутрішньому ринку й експортоспроможність за умови відповідних протекційних заходів держави, щодо захисту власного товаровиробника від недоброякісної конкуренції.

Національні інтереси України все більшою мірою обумовлюється пріоритетну роль зернової галузі в економіці держави. До цього спонукає і глобалізація продовольчої проблеми у світі та намагання розвинутих держав збільшувати власне виробництво, отримати провідне місце на ринку продовольства. У цьому зв’язку Україна, як житниця Європи, має повернути втрачені позиції і посісти належне місце в Європейському економічному просторі.

Виробництво зерна в Україні традиційно належить до стратегічних галузей розвитку не тільки сільського господарства, а й усього народногосподарського комплексу країни. Зернове господарство відноситься до основних пріоритетів розвитку агропромислового сектора економіки держави, є важливим джерелом прибутковості сільськогосподарських підприємницьких структур. Це зумовлюється наявністю сприятливих ґрунтово-кліматичних умов для вирощування зернових і зернобобових культур, споконвічною високою хліборобською майстерністю працьовитого українського селянства, вигідним економічним і геополітичним розташуванням України на Європейському континенті. Протягом тривалого історичного періоду зернові культури займають більше половини орних земель, а за обсягом валових зборів зерна і його виробництва на душу населення України завжди знаходилось в числі перших 6 – 7 країн світу.

Зараз можна вважати, що минулорічна зернова нива за обсягом валового збору поклала початок подоланню кризової ситуації в цій галузі сільського господарства України.

Успішне виконання зернової програми як головного напряму розвитку сільського господарства має сприяти стимулюванню розвитку інших рослинницьких і тваринницьких галузей, підвищенню загальних культур землеробства та родючості ґрунтів, послідовному здійсненню інтенсифікації сільського виробництва на інноваційній основі.

З метою детально дослідити урожайність , посівні площі, виробництво зернових культур в Шевченківському районі, завданням даної курсової роботи є – аналіз розміру і структури посівних площ, визначення динаміки урожайності зернових культур, визначення показника варіації, індексного аналізу валових зборів, рівня рентабельності виробництва зернових культур, вплив факторів на валові збори.

Оскільки вирощування зерна, має важливе значення для економіки країни, ми ретельно розглянемо та розрахуємо дані показники.

1. Аналіз розміру і структури посівних площ зернових культур

Посівна площа є основною формою використання головного засобу сільськогосподарського виробництва – землі. Від її розміру залежить обсяг виробництва продукції рослинництва, оскільки останній безпосередньо визначається розмірами посівної площі і врожайності зернових культур.

Важливо також відзначити, що багато закономірностей розвитку сільського господарства знаходять свій кількісний вираз у даних про посівні площі та їх структуру. Так, ефективність сільськогосподарського виробництва багато в чому залежить від раціонального територіального розміщення окремих видів сільськогосподарських культур і спеціалізації рослинництва по економічних районах, природно - економічних зонах, адміністративних і господарських одиницях з урахуванням природно – кліматичних та економічних умов. Пояснюється це тим, що значна розмаїтість ґрунтово-кліматичних умов нашої країни створює в окремих її регіонах сприятливі умови для вирощування тільки певних сільськогосподарських культур.

Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур.

Розміри посівних площ визначають по окремих культурах.

Вони відрізняються, по-перше, особливостями їх господарського призначення, по-друге, особливостями їх вирощування. Тому в статистиці розміри посівних площ вивчають по групах однорідних культур, в основу відокремлення яких покладені різні ознаки. Одна із таких груп це зернові культури.

Зернові культури, основна продукція яких – зерно; при цьому серед них за видом одержуваної продукції та її призначенням виділяють підгрупу продовольчі культури, у складі якої розрізняють хлібні (пшениця, жито) і круп’яні (гречка, просо, рис), і підгрупу фуражні, до якої включають ячмінь, овес, кукурудзу на зерно, а також зернобобові культури.

Розміри посівних площ по таких культурах, як пшениця, жито і ячмінь, залежно від біологічних особливостей, обумовлених часом сівби, обліковують як посіви озимих культур, які висівають восени і збирають у наступному році, і посіви ярих культур, які висівають навесні і збирають у тому ж році; при цьому серед посівів ярих культур розрізняють посіви ранніх культур (пшениця, ячмінь, овес та інші).

За характером вирощування сільськогосподарських культур і значення посіву розрізняють основні і неосновні посіви. До основних посівів сільськогосподарських культур належать посіви таких культур, що займають поле сівозміни більшу частину вегетаційного періоду.

Серед неосновних посівів розрізняють:

-міжрядні посіви – посіви в міжряддях просапних культур після збирання основної культури з метою одержання двох і більше врожаїв в поточному році.

-проміжні посіви – посіви культур збирання, яких проводиться до закінчення остаточного обліку посівних площ і до цього часу звільнена площа використовується під основну культуру.

-посіви попередніх культур – посіви на розораних луках з метою докорінного поліпшення.

Зернові культури висівають навесні під валовий збір поточного року і восени під валовий збір майбутнього року.

У статистиці виділяють кілька облікових категорій посівних площ.

Засіяна площа – це вся та площа, на якій було висіяне насіння сільськогосподарських культур. При цьому ділянки, на яких протягом року насіння висівають двічі ( наприклад при пересіванні загиблих озимих, при повторних посівах тощо ), двічі входять до складу засіяної площі.

Розрізняють два різновиди засіяної площі: площа, засіяна в календарному році, і площа, засіяна під урожай поточного року.

Площу засіяну під урожай поточного року, визначають для обліку витрат виробництва, які відносять на продукцію поточного року. До неї включають площі, на яких проводилася сівба навесні поточного календарного року, посіви озимих культур, проведені восени минулого року, і посіви багаторічних трав, проведені влітку і восени минулого року.

Площу засіяну в календарному році використовують для обліку незавершеного виробництва під урожай майбутніх років. До неї включають усі ті площі, на яких проводилася сівба навесні, влітку і восени поточного року.

Весняна продуктивна площа – площа, яка фактично зайнята під посівами до того часу закінчення сівби ярих культур. До складу весняної продуктивної площі входять: озимі посіви минулого року, що збереглися до закінчення весняної сівби; посіви ярих культур поточного року на самостійній площі включаючи пересів загиблих озимих, площу багаторічних технічних культур.

Збиральна площа – це площа, на якій у поточному році повинні бути організовані збиральні роботи. Розмір збиральної площі визначається відношенням від весняної продуктивної площі загиблих влітку посівів, а також площ, з яких урожай у поточному році збирають двічі.

Фактично зібрана площа – площа , на якій проведені збиральні роботи. Її розмір визначається відношенням від збиральної площі ділянок, на яких врожай залишився незібраним через несприятливі кліматичні умови, господарсько-організаційні на інші причини, і площ, що призначалися до збирання, але були використані для випасу тварин або на зелене добриво.

Сучасна статистика посівних площ сільськогосподарських культур вивчає розмір, склад і динаміку посівів у розрізі економічних законів природних зон, адміністративно-територіального поділу і у цілому по країні стосовно соціально-економічних категорій господарств різних форм господарювання, окремих сільськогосподарських культур та їх груп. Поряд вивченням розмірів посівів на всіх землях статистика визначає розміри, склад і динаміку посівних площ на зрошуваних та осушених площах. Особлива увага приділяється аналізу сортових посівів сільськогосподарських культур, площ на яких, вирощування цих культур здійснюється за інтенсивними технологіями. Аналізуючи також хід сівби як окремих сільськогосподарських культур, так і їх груп.

Розміри посівів статистика погоджує з обсягом урожаю, рівнем урожайності, наявністю трудових ресурсів, техніки розмірами витрат праці, витрат виробництва, грошовими доходами і прибутками.

Таким чином, основними напрямами статистичного аналізу посівних площ є : аналіз ходу весняної та осінньої сівби, аналіз якості сівби, вивчення розмірів і структури посівних площ та їх змін у динаміці, порівняно з плановим завданням, і факторів, які зумовили ці зміни.

Аналіз ходу сівби необхідних для здійснення оперативного управління посівною кампанією, її успішністю і своєчасним розгортанням у районі, а також для контролю за виконанням в оптимальні терміни всіх посівних робіт, оскільки ці терміни мають винятково важливе значення для підвищення врожайності. За даними Інституту зернового господарства, найбільш високою урожайністю відзначаються посіви озимих, в яких період від сівби до припинення осінньої вегетації триває 50–65 днів при сумі активних температур 520–670⁰ С.

Аналіз ходу сівби проводиться шляхом співставлення фактичних розмірів посівів за визначений період і наростаючих підсумків з початку сівби з плановим завданням на ці періоди, з даними за минулий рік на однойменні дати або з даними за ряд минулих років. При аналізі сівби обчислюють як абсолютні так і відносні показники, що характеризують зміну розмірів посівних площ.

Розглянемо динаміку посівних площ зернових культур в Кегичівському районі в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Динаміка посівних площ зернових культур в сільськогосподарських підприємствах Кегичівськогорайону Харківської області за 2007-2009 рр., га

Динаміка посівних площ показує нам, що в 2009 р. по відношенню до 2007 року посівні площі зернових та зернобобових культур зменшилася на 12,03; з них посівна площа пшениці (всього) зменшилась на 9,09, посівна площа гречки збільшилася на 46,6%, ячменю зменшилося на 2,7%, гороху збільшилося на 100,4%, проса збільшилося на 125,5%, а посівна площа вівса зменшилася на 64,5% а кукурудзи на зерно зменшилося на 43,1%.. Найбільш збільшилась посівна площа для жита на -189,8%.

По відношенню до 2008 р. у 2009 році посівних площ зернових та зернобобових культур в цілому зменшилася на 18,7%. Чітко видно збільшення посівних площ гороху, що зросли на 96,1%; істотно збільшилися площі жита на 18,3% та проса на 0,4%.

Статистика вивчає розмір і структуру посівних площ по окремих господарствах, категоріях господарств, економічних районах, природних зонах і підзональних, адміністративно-територіальних одиницях і в цілому по країни. При аналізі розмірів посівних площ проводиться зіставлення різних категорій посівних площ між собою.

Для повноти аналізу структури посівних площ по району її потрібно вивчати не лише в цілому по всіх культурах, але й в розрізі окремих груп культур, при цьому на базі порівняння (100%) доцільно приймати загальну площу кожної групи культур.

Великий практичний інтерес має аналіз складу посівних площ по окремим видам культур. Такий аналіз, якщо він проводиться в динаміці, дає можливість виявити зміни у внутрішньо груповій структурі посівних площ і дійти висновків про ступінь поширеності окремих видів культур як в цілому по району, так і в окремих його господарствах.

Структуру посівних площ зернових культур Кегичівського району розраховано в таблиці 1.2. і представлено графічно на рис. 1.1.

Таблиця 1.2

Структура посівних площ зернових культур в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району Харківської області за 2005-2009 рр., %

Структура посівних площ Кегичівського району за 2007–2009 роки змінювалася по різному. У відношенні 2009 р. до 2007 р. питома вага площ озимої пшениці зросла на 42%, а у відношенні до 2008 р. зменшилась на 56%. Також зросла частка посівних площ ячменю (на 3,5% в відношенні до 2007 р.), та на 9,6% (до 2008 р.), гороху – на 1,6% (до 2007 р.), та на 1,6% (до 2008 р.).

Таблиця 1.3

Динаміка посівної площі ріллі і частки зернових культур в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району Харківської області за 2005-2009 рр.

Динаміка посівних площ показує, що по відношенню до 2007 р., у 2009 р. площа ріллі зменшилась на 8,3% (або на 3,8 тис. га), а по відношенню до 2008 р. на 3,7% (або на 1,6 тис. га). Посівна площа зернових та зернобобових культур у 2009р. по відношенню до 2007р. також зменшилась, на 12% (або на 2673 тис. га.), а у 2009р. до 2008р. зменшилася на 18,7% (або на 4511тис. га). Виходячи з цього, питома вага посівів зернових культур Кегичівського району, також змінилася, в 2009 р. до 2007 р. збільшилася на 4,3% (або на 8,9тис. га), а в 2009 р. до 2008 р. – збільшилась на 18,8% (або на 33,8 тис. га).

2. Динаміка урожайності зернових культур

Урожай і урожайність – найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображує вплив економічних і продуктивних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та господарств.

Під урожаєм у статистиці розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожай і валовий збір – поняття тотожні, однозначні. Урожайність – це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Урожайність культур, вирощуваних у відкритому ґрунті, визначають з розрахунку на 1 га, а у закритому ґрунті – на 1 м² .

Відповідно до показників урожаю розрізняють видову урожайність, урожайність на пні перед початком своєчасного збиранням і фактичну. Фактичну урожайність обчислюють з розрахунку на 1 га весняної продуктивної площі. Для конопель, сіяних однорічних і багаторічних трав і природних сіножатей урожайність визначають з розрахунку на 1 га фактично зібраної площі. При цьому урожайність трав і сіножатей встановлюють підсумуванням по всіх укосах.

Урожайність зернових культур характеризує показник чистого збору з розрахунку на 1 га весняної продуктивної площі. Його обчислюють, віднімаючи від фактичної урожайності у масі після доробки витрати насіння на 1 га весняної продуктивної площі. За допомогою показника чистого збору з 1 га можна правильно оцінити середню продуктивність озимих і ярих зернових культур, оскільки посіви озимих культур у зимово-весняний період можуть загинути, що зумовлює втрату відповідної кількості насіння.

Усі природні та суспільні явища перебувають у постійному русі та розвитку дослідження процесу розвитку явищ – одне з найважливіших завдань економіко-статистичного аналізу. Процес розвитку явищ у часі називають динамікою, а статистичні величини, які характеризують стан та зміну явищ у часі – рядами динаміки. Побудова і аналіз рядів динаміки дають змогу виявити закономірність розвитку явищ і виразити їх у цифрах.

Щоб докладно проаналізувати характер розвитку суспільно-економічних явищ, використовують такі показники:

Абсолютний приріст (А) визначають як різницю між поточним ( і попереднім ( ) або початковим () рівнями ряду динаміки.

Абсолютний приріст називають ланцюговим, якщо кожний рівень ряду динаміки порівняється з попереднім рівнем:

Якщо всі рівні ряду порівнюються з початковим, який є постійною базою порівняння, то такий абсолютний приріст називається базисним:

Середній абсолютний приріст у рядах динаміки обчислюють за формулою:

,

де – сума ланцюгових абсолютних приростів; п – кількість приростів.

Щоб визначити середній абсолютний приріст, застосовують нагромаджений абсолютний приріст за весь досліджуваний період часу:

,

де - кінцевий рівень ряду динаміки; - початковий рівень; п – кількість рівнів.

Темп зростання (К) – це відношення поточного рівня динаміки ()до попереднього () або початкового рівня ().

Середньорічний темп зростання визначають за формулою середньої геометричної:

Темп приросту (Т) показує, на скільки процентів збільшився або зменшився поточний рівень ряду порівняно з базисним рівнем.

Середньорічний темп приросту – це різниця між середнім темпом зростання і 100%:

100%

Абсолютне значення 1% приросту визначається тільки ланцюговим методом, шляхом ділення ланцюгового абсолютного приросту на ланцюговий темп приросту.

Алгоритм розрахунку показників динамічного ряду урожайності наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Абсолютні прирости урожайності зернових культур в Кегичівського районі Харківської області за 2000–2009 рр.

У 2009 р. урожайність зернових культур Кегичівського району становила 30,8 ц/га. За 10 років вона збільшилася на 9,1 ц/га, але порівняно з 2008 р. вона скоротилася на 14.3 ц/га.

Таблиця 2.2

Темп зростання (спадання) урожайності зернових культур Кегичівського району Харківської області за 2000–2009 рр.

За 2000 – 2009 роки темп зростання (К) поступово спадає. За підрахунками ланцюгового методу, це чітко видно, у 2001 р. темп зростання становить 163,5%, а в 2009 р. – 68,3%, тобто зменшився майже в 3 рази.

Таблиця 2.3

Темп приросту урожайності зернових культур Шевченківського району Харківської області за 2000–2009 рр.

Темп приросту від’ємний, бо поточний рівень ряду динаміки менший порівняно з базисним.

Таблиця 2.4

Абсолютне значення 1% приросту

Абсолютне значення 1% приросту збільшилося з 0,217 ц у 2001 р. до 0,451 ц у 2009 р.

Узагальнимо показники динамічного ряду у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Показники динамічного ряду урожайності зернових культур в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2000-2009 рр.

Дані таблиці 2.5. показують, що за 2000 – 2009 рр. урожайність зернових культур в Кегичівському районі збільшилася на 9,1ц/га. Абсолютне значення 1% приросту збільшилося з 0,217 ц у 2001 р. до 0,451 ц у 2009 році.

Для узагальнюючої характеристики динаміки досліджуваних суспільно-економічних явищ за певний період визначимо середньорічні показники динамічного ряду:

1. Середній рівень урожайності за 2000 – 2009 рр.:

2. Середньорічний абсолютний приріст:

3. Середньорічний темп зростання:

або 103,96%

4. Середньорічний темп приросту:

%

Отже, на протязі досліджуваного 10-ти річного періоду урожайність зернових культур Кегичівського району за 2000 – 2009 рр. збільшувалася в середньому за рік на 1,0111 ц/га, або в 103,96 рази (3,96%).

Найпростішим способом виявлення основної тенденції розвитку є укрупнення періодів. Суть його в тому, що один інтервальний ряд динаміки замінюють іншим інтервальним рядом з більшими періодами. Об’єднані періоди мають бути якісно однорідними щодо факторів, що визначають загальну тенденцію, і досить тривалими, щоб запобігти випадковим коливанням досліджуваних ознак.

Різновидом укрупнення періодів є згладжування ряду динаміки за допомогою ковзної середньої. Суть цього способу в тому, що при стійкому інтервалі кожну наступну середню обчислюють, зсуваючи період на одну дату.

Визначаючи ковзну середню, спочатку додають рівні ряду за прийнятий інтервал і обчислюють середню арифметичну. Після цього утворюють новий інтервал, починаючи з другого рівня ряду, для якого визначають нову середню, і т. д.

Застосовуючи спосіб ковзної середньої, інтервали для її обчислення доцільно встановлювати з непарної кількості рівнів. Якщо період включатиме парну кількість рівнів, то обчислені середні слід відносити до середини періодів між двома рівнями ряду.

Розрахунок багаторічної середньої та середньої ковзної урожайності, розглянемо на прикладі даних таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Метод багаторічної середньої та середньої ковзної урожайності Кегичівського району Харківської області

Дані таблиці показують, що середня урожайність зернових культур, визначена способом укрупнених періодів і ковзної, має чітку тенденцію до зростання. Середня урожайність за період 2000–2004 рр. становить 28,56 ц/га, а за період 2005–2009 рр. – 36,7 ц/га, тобто збільшилася на 8,14 ц/га.

Найбільш досконалим способом виявлення закономірності розвитку є аналітичне вирівнювання рядів динаміки по середньому абсолютному приросту, середньому коефіцієнту зростання і способом найменших квадратів.

При вирівнюванні по середньому абсолютному приросту розрахункові рівні обчислюють за формулою:

де – вирівняні рівні; – початковий рівень ряду; – середній абсолютний приріст; t – порядковий номер дати (t = 0, 1, 2, …).

При вирівнюванні ряду динаміки по середньому коефіцієнту зростання розрахункові рівні визначають за формулою:

де середній коефіцієнт зростання.

Порядок вирівнювання за середньорічний абсолютним приростом та темпом зростання розглянемо в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Вирівнювання динамічного ряду урожайності зернових культур Кегичівського району Харківської області за середньорічним абсолютним приростом і темпом зростання

Роки	Фактична урожайність,ц/га, у	Порядковий номер року, t	Вирівняна урожайність,ц/га
			За середньорічним() абсолютним приростом	За середньорічним() темпом зростання
2000	21,7	0	21,7	21,7
2001	35,5	1	22,711	22,5463
2002	34,9	2	23,722	23,4256
2003	17,6	3	24,733	24,3392
2004	33,1	4	25,744	25,2884
2005	41,5	5	26,755	26,39576
2006	30,8	6	27,766	27,2994
2007	35,2	7	28,777	28,3641
2008	45,1	8	29,7888	29,4703
2009	30,8	9	30,799	30,8

За розрахунками, проведеними на ст., ми отримали, що:

=1,0111;

= 1,03968 або 103,96%

Отже, початковий рівень урожайності зернових культур Кегичівського району дорівнює 21,7 ц/га, а кожний наступний вирівняний рівень за середньорічним абсолютним приростом збільшувався на 1,0111 ц/га, а вирівняні рівні урожайності за середньорічним темпом зростання щороку збільшувалися в 1,03968 рази (або на 3,96%).

Аналітичне вирівнювання ряду динаміки урожайності зернових культур здійснюється за допомогою математичного рівняння. Вирівнювання застосовують для спостереження динаміки зростання (спадання) урожайності. Розглянемо вирівнювання за допомогою прямої лінії, рівняння якої має вигляд:

yt=a₀ +a₁ t

де: yt – вирівняні рівні ряду динаміки; a₀ – рівень урожайності; a₁ – середній щорічний приріст або зниження урожайності; t – порядковий номер року.

Невідомі параметри a₀ та a₁ визначають способом найменших квадратів, розв’язуючи систему нормальних рівнянь:

де y – фактичні рівні в ряду динаміки; п – кількість років.

Вирівнювання динамічного ряду урожайності наведено в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Вирівнювання динамічного ряду урожайності зернових культур за рівнянням прямої лінії

Роки	Фактична урожайність,ц/га, у	Порядковий номер року, t	Розрахункові дані		Вирівняна урожайність,ц/га
			yt
2000	21,7	1	21,7	1	27,22
2001	35,5	2	71	4	28,42
2002	34,9	3	104,7	9	29,62
2003	17,6	4	70,4	16	30,82
2004	33,1	5	165,5	25	32,02
2005	41,5	6	24,9	36	33,22
2006	30,8	7	215,6	49	34,42
2007	35,2	8	281,6	64	35,62
2008	45,1	9	405,9	81	36,82
2009	30,8	10	308	100	38,02
Сума	326,2	55	1893,4	385	326,2

Підсумовуючи дані таблиці 2.4. складаємо таку систему рівнянь і розв’яжемо її:

yt = a₀ + a₁ t

Кожне рівняння розділимо на коефіцієнт при , тобто перше рівняння – на 10, друге – на 55:

Від другого рівняння віднімемо перше:

Звідси ц/га.

Значення = 1,2 підставимо в одне з попередніх рівнянь і обчислимо значення параметра :

Отже, рівняння прямої лінії, яке характеризує динаміку урожайності зернових культур, має такий вигляд:

Економічний зміст рівняння полягає в тому, що вирівняна урожайність зернових культур Кегичівського району Харківської області у 1999 р., тобто році який передує досліджуваному періоду, становила 26,02 ц/га. Протягом 10-ти річного періоду вона (урожайність зернових культур) збільшувалася в середньому за рік на 1,2 ц/га.

Як бачимо з обчислених даних, вирівняна урожайність має чітку тенденцію до зростання.

Якщо в ряду динаміки абсолютні прирости не стабільні, а мають тенденцію до зростання або зниження, то вирівнювати такий ряд потрібно за рівнянням параболи другого порядку:

де вирівняні рівні ряду динаміки; – вирівняний рівень ряду при умові, що = 0, тобто в році який передує початку досліджуваного періоду; – середній щорічний приріст (зниження) рівня; – середнє прискорення або сповільнення зростання (зниження) рівня досліджуваного явища;

– порядковий номер дат.

Невідомі параметри , і обчислюють розв’язанням системи нормальних рівнянь:

;

;

+,

де – фактичні рівні ряду динаміки; – число дат.

Розглянемо розрахунки таблиці 2.9. та графік до неї 2.1.

Таблиця 2.9

Результативне вирівнювання динамічного ряду урожайності зернових культур Кегичівського району Харківської області за рівнянням параболи

Рівняння параболи другого порядку, яке характеризує динаміку урожайності зернових культур, має такий вигляд:

З цих обчислень можна зробити висновок, що у 1999р., тобто році, який передує досліджуваному періоду, вирівняна урожайність зернових культур становить 22,875 ц/га, початкова швидкість зростання урожайності на 2,7661ц., а середня зміна щорічних рівнів урожайності становить -0,142 ц.

3. Показники варіації урожайності зернових культур

Варіація, тобто коливання, мінливість значень будь-якої ознаки є властивістю статистичної сукупності. Вона зумовлена дією безлічі взаємопов'язаних причин, серед яких є основні і другорядні. Основні причини формують центр розподілу, другорядні — варіацію ознак, сукупна їх дія — форму розподілу. Наприклад, урожайність сільськогосподарської культури залежить від якості ґрунту та способів його обробки, якості насіння і кількості внесених добрив, метеорологічних умов і інших об'єктивних та суб'єктивних факторів. Сумісна дія їх і різне поєднання зумовлюють той чи інший рівень урожайності в окремих господарствах, а також закономірність розподілу господарств за цією ознакою.

Статистичні характеристики центру розподілу (середня, мода, медіана) відіграють важливу роль у вивченні статистичних сукупностей. В одних сукупностях індивідуальні значення ознаки значно відхиляються від центру розподілу, в інших — тісно групуються навколо нього, а відтак виникає потреба оцінити поряд з характеристиками центру розподілу міру і ступінь варіації. Чим менша варіація, тим однорідніша сукупність, отже, тим більш надійні і типові характеристики центру розподілу, насамперед середні величини.

Вивчення варіації має велике значення для оцінки сталості та диференціації соціально-економічних явищ, при використанні вибіркового та інших статистичних методів. Для виміру і оцінки варіації використовують систему абсолютних і відносних характеристик, а саме: розмах варіації, середнє лінійне і середнє квадратичне відхилення, коефіцієнти варіації, дисперсію. Кожна з названих характеристик має певні аналітичні переваги при вирішенні тих чи інших завдань статистичного аналізу.

Методика обчислення характеристик варіації залежить від виду ознаки х і наявних даних (незгруповані чи згруповані).

Розмах варіації — це різниця між найбільшим і найменшим значеннями ознаки R= xmax — хmіn. Показник характеризує межі, в яких змінюється значення ознаки.

В інтервальному ряді розподілу розмах варіації визначають як різницю між верхньою межею останнього Інтервалу і нижньою межею першого або як різницю між середніми значеннями цих інтервалів.

Безумовною перевагою розмаху варіації як міри коливання ознаки є його обчислення і тлумачення. Але надійність такої простої характеристики невисока, оскільки вона базується на двох крайніх значеннях ознаки, які часто не є типовими для сукупності, або мають випадковий характер. Тому розмах варіації використовують для попередньої оцінки варіації.

Вплив випадкових причин зменшує так званий квартальний розмах. При його обчисленні використовують перший Q1 і третій Q3 квартилі.

Групування – це розподіл одиниць досліджуваної сукупності на окремі групи за певною ознакою.

Групувальною називається ознака, за якою проводиться групування. Розрізняють: просте та комбінаційне групування. Якщо групування проводиться тільки за однією ознакою воно є простим, а якщо групування проводиться за двома і більше ознаками, воно є комбінаційним (або складним).

При розрахунку відносних величин порівняння, порівнюються величини, які належать одному часовому проміжку, але відносяться до різних об’єктів.

Групуючи райони Харківської області, за їх урожайністю, ми визначили оцінку досягнутого рівня урожайності зернових культур, у 2009р.. Отже, розглянемо це групування в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Оцінка досягнутого рівня урожайності зернових культур Кегичівського району Харківської області у 2009 р.

11 районів ми розділили на дві групи: лідери та аутсайдери. Дослідивши ці райони можна сказати, що їх урожайність по відношенню до середнього рівня по Харківській області (29.2 ц/га) різна. У Красноградському районі урожайність становить 28.4 ц/га, що на 31.5% більша по відношенню до середнього рівня по Харківській області, тобто на 9.2 ц/га; у Золочівському районі більша на 18.5% (або на 5.4 ц/га); у Чугуївському районі на 16.1% (або на 4.7 ц/га; у Барвінківському районі на 15.4% (або на 4.5 ц/га); у Кегичівському районі урожайність більша на 5.5% (або на 1.6 ц/га).

В районах групи аутсайдерів урожайність набагато нижча по відношенню до середнього рівня, а саме: у Шевченківському районі менша на -14.0% (або на -4.1 ц/га); у Первомайському районі на -24.0% (або на -7.0 ц/га); в Ізюмському районі на -6.7% (або на -22.9 ц/га); у Близнюківському районі на -7.4% (або на -25.3 ц/га); у Зміївському районі на -7.5% (або на -25.7 ц/га); найбільш низький показник урожайності у Печенізькому районі. У ньому урожайність по відношенню до середнього рівня по Харківської області, менша на 9.7% (майже на 10%, або на 33.2 ц/га).

Валовий збір – це загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посівів окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожай є результатом складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому переплітаються економічний, біологічний і природний процеси відтворення. Для його характеристики використовують систему показників: видовий урожай, біологічний і фактичний урожай.

У вивченні валового збору і врожайності сільськогосподарських культур важливе місце займає питання про закономірності їх зміни в часі. Пізнання цих закономірностей і причин, що їх зумовили, має велике значення для обґрунтованих вирішень різноманітних проблем, пов’язаних з виробництвом сільськогосподарських культур. Але це пізнання ускладнюється тим, що рівень валового збору і врожайності формується під впливом множини факторів, що діють з різною силою і у різних напрямах.

Розрахунки для визначення показників варіації розглянемо в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Розрахункові дані для визначення показників варіації урожайності зернових культур Кегичівського району Харківської області

Роки	Урожайність,ц/га	Розрахункові величини
2000	21,7	10,92	119,2464
2001	35,5	2,88	8,2944
2002	34,9	2,28	5,1984
2003	17,6	15,02	225,6
2004	33,1	0,48	0,2304
2005	41,5	8,88	78,9
2006	30,8	1,82	3,31
2007	35,2	2,58	6,65
2008	45,1	12,48	155,75
2009	30,8	1,82	3,31
Сума	326,2	56,88	606,45

На підставі даних таблиці 3.2. визначимо:

1. Розмах варіації:

R=Xmax – Xmin

R=

2. Середнє лінійне відхилення:

d=

d=

3. Дисперсія:

4. Середнє квадратичне відхилення:

5. Показник варіації:

V =

Ці розрахунки показують нам, що середнє лінійне відхилення становить 5,688ц/га, Середнє квадратичне відхилення 7,787ц/га, дисперсія 60,645ц/га, показник варіації 23,87ц/га.

4. Індексний аналіз валових зборів зерна та факторів які зумовлюють їх зміну за 3–5 років

Індекси використовують не лише для визначення загальної зміни складного явища в часі або в просторі, а й для виявлення впливу окремих факторів, які зумовили цю зміну.

За характером безпосереднього впливу на валовий збір усі фактори можуть бути поділені на дві великі групи, хоча всі вони діють одночасно і у взаємозв’язку. До першої групи належать виробничо-економічні фактори, пов’язані із застосуванням добрив, селекцією і насінництвом, рівнем агротехніки, матеріальною зацікавленістю працівників сільськогосподарського виробництва і т. д. Усі вони цілком залежать від діяльності людини і діють у напрямі підвищення рівня врожайності і збільшення розмірів валового збору. До другої групи належать метереологічні фактори: опади, температура повітря, вологість ґрунту і т. д. Ці фактори не залежать від людини і діють на валовий збір окремих років хаотично, то підвищуючи, то знижуючи їх рівень, при цьому часто дуже значно. Як свідчить практика, в тому числі й розвинутих країн, зменшення врожайності сільгоспкультур від несприятливих погодних умов може сягати 40%. Тому зіставлення валового збору і врожайності за окремі роки може дати невірне уявлення про загальну тенденцію їх зміни. Однак із цього не випливає, що взагалі позбавлено економічного і практичного значення зіставлення валового збору і врожайності за два окремі роки.

У зв’язку з цим у статистиці валового збору сільськогосподарських культур вивчаються як щорічні його рівні, так і середні за ряд років. Такий аналіз здійснюється на основі побудови й оцінки рядів динаміки валового збору сільськогосподарських культур як по щорічних, так і усереднених даних за визначеними інтервалами часу. При побудові рядів динаміки валового збору необхідно суворо дотримуватися умов порівнянності їх рівнів. Насамперед необхідно, щоб вони характеризували територію в однакових межах, мали однакове охоплення і склад об’єктів спостереження, являли собою одні й ті самі показники валового збору, що були визначені за однаковою методологією і одиницею вимірювання, ступенем точності.

Щоб мати відомості про ресурси продукції рослинництва, органи державної статистики визначають очікувані, попередні і фактичні розміри валового збору сільськогосподарських культур.

Очікувані розміри урожаю визначають по зернових культурах, соняшнику, цукрових буряках і картоплі на початку збирання урожаю. Для їх розрахунку використовують фактичні дані про розмір посівних площ, які беруть із заключного звіту про підсумки сівби під урожай поточного року, і дані очікуваної урожайності окремих культур, які визначають на підставі оперативного звіту про хід збирання урожаю (ф.№7-сг). Множачи очікувану урожайність на посівну площу, дістають очікуваний валовий збір продукції основних сільськогосподарських культур.

Попередні розміри валового збору продукції обчислюють за даними звіту про збирання урожаю сільськогосподарських культур (ф.№29-сг), який складають державні і колективні господарства станом на 1 листопада і надсилають в органи державної статистики. Валовий збір для кожної культури визначають як суму фактичного урожаю з незібраних, на звітну дату, площ. Остаточні розміри валового збору сільськогосподарських культур встановлюють статистичні органи за даними форми № 9-АПК “Виробництво і собівартість продукції рослинництва” річних звітів державних і колективних господарств.

Розміри валових зборів продукції у фермерських і особистих господарствах населення обчислюють за посівними площами сільськогосподарських культур. Їх визначають щорічними вибірковими та періодичними (один раз у 5 років) і суспільними спостереженнями за урожайністю, рівень якої встановлюють на підставі даних бюджетних обстежень цих господарств.

Важливим завданням статистики є визначення втрат урожаю під час збирання і транспортування продукції. Основною причиною втрат соняшника є неповне викопування коренів. Ці втрати визначають перекопуванням пробних ділянок розміром 2х2 м (або 3х3 м).

Під час аналізу даних про урожай оцінюють рівень виконання плану урожайності і валового збору, досліджують динаміку урожайності, а також вивчають вплив природно - кліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва продукції рослинництва.

Щоб оцінити рівень виконання плану валового збору застосовують метод різниць та індексний метод. Метод різниць використовують при аналізі виконання плану по окремих сільськогосподарських культурах, індексний метод – при аналізі виконання плану по групі зернових культур.

Розглянемо порядок аналізу виконання плану валового збору групи зернових індексним методом.

Аналіз валового збору в господарствах Кегичівського району представлені в наступній таблиці (4.1):

На основі таблиці проводимо такі розрахунки:

1. Загальний індекс урожайності змінного складу:

2. Загальний індекс урожайності фіксованого складу:

3. Загальний індекс структури посівних площ:

Таблиця 4.1

Вплив факторів на зміну валового збору по окремих зернових культурах в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2007-2009 рр.

= = = 0,96957 або 96,95%

Показати взаємозв’язок між індексами:

= * = 0.90304 * 0,96957 = 0,8756 або 87,56%

4. Загальний індекс розміру посівних площ:

= = = 0,87976 або 87,9%

5. Загальний індекс валового збору:

= = = 0,7704 або 77,04%

Показати взаємозв’язок між індексами:

= * * = * =0,90304 * 0,96957 * 0,87976=0,8756 *

0,87976=0,7703 або 77,03%

Подальшим етапом аналізу є розрахунок абсолютних приростів валового збору:

Розглянемо абсолютні збільшення валового збору зерна. На валовий збір впливають урожайність, розмір посівних площ і структура посівів.

1. Загальне абсолютне відхилення валового збору зерна по групі зернових культур, 2009 р. від 2007року:

= 601406,5 – 780655,5 = -179346,22 ц;

Загальне зменшення валового збору зерна дорівнює 179346,22 ц

В тому числі за рахунок впливу трьох факторів:

а) урожайності окремих культур:

= = 601406,5 – 665972,9 = -64566,4 ц/га;

б) розміру посівних площ:

=( - )*=(19558–22231)*35,12 =-93875,76 га;

в) структури посівних площ:

= - *=665972,9–35,12*19558=665972,9 –

686876,96=-20904,06 га

Аналіз проведених розрахунків свідчить, що валовий збір зернових культур у 2009 р. , порівняно з 2007 р. зменшився на 179346,22 ц, у тому числі внаслідок зменшення посівних площ на 93875,76 га, та з урахуванням структури посіву площ, що також зменшилась на 20904,06 га.

Узагальнимо отримані розрахунки в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Результати факторного аналізу валового збору по групі зернових культур в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2007-2009 рр.

У результаті проведеного індексного аналізу урожаю і урожайності можна зробити такі висновки: валовий збір зерна у 2009 р. становив 601406,5 ц, що на 22,97% або 179346,22 ц менше урожаю 2007 р. Під впливом зміни урожайності окремих культур, валовий збір зменшився на 9,7% або на -64566,4 ц. у разі поліпшення структури посівних площ отримано приріст валового збору у розмірі -93875,76 ц або на 3,1%. За рахунок розширення посівних площ зернових культур, валовий збір зменшився на 12,03% або -20904,06 ц.

Таблиця 4.3

Розрахунок індивідуальних індексів урожаю і урожайності

На середній розмір урожайності зернових впливають два фактори: урожайність і структура посівної площі.

При обчисленні індексів розрізняють базисний і звітний періоди. Базисним називається період, з рівнем якого проводять порівняння, а звітним – період, рівні якого порівнюються. Відповідно до цього розрізняють базисний і звітний показники. Якщо порівнюють урожайність валової продукції у 2004 р. з 2003 р., то 2003 р. є базисним періодом, а 2004 р. – звітним періодом (а не навпаки, що пояснюється необоротністю часу). При порівнянні фактичних показників за 2004 р. з плановими показниками на поточний рік базою є планове завдання. Якщо порівнюються планові показники на наступний рік з фактичними показниками за попередній рік, базою для порівняння є фактичний рівень попереднього року.

Проведемо розрахунок впливу факторів на валовий збір зерна в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2007–2009 рр. (по озимій пшениці).

Таблиця 4.4

Розрахунок впливу факторів на валовий збір озимої пшениці в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2007-2009 рр.

На валовий збір окремої культури впливають два фактори: посівна площа і урожайність. Щоб встановити вплив посівної площі на валовий збір, різницю між посівними площами у поточному і базовому роках множать на урожайність у базовому році: (П₁ -П₀ )·У₀ .

Для визначення впливу урожайності на валовий збір різницю між урожайністю у поточному та базовому роках множать на посівну площу у поточному році: (У₁ - У₀ )·П₁ .

посівний зерновий культура урожайність

5. Шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів зернових культур

Підвищення економічної ефективності зернового виробництва передбачає збільшення виробництва і поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства і ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямом дальшого розвитку зернового господарства є інтенсифікація виробництва зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.

Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природно – економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенціальних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур.

Важливим фактором збільшення зерна у степових районах є зрошення земель. Слід відзначити, що в умовах зрошення одержати високі врожаї зернових культур без застосування добрив практично неможливо.

На поливних землях одержують високі і сталі врожаї всіх зернових культур, особливо кукурудзи. За багаторічними даними Інститут зрошуваного землеробства УААН, в передових господарствах південного степу вегетаційні поливи залежно від умов зволоження підвищують урожайність зерна озимої пшениці.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких до хвороб і придатних для вирощування на зрошувальних землях. Особливо значення у цьому зв’язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. В економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур забезпечується використанням добрив, поліпшенням обробітку ґрунту і впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних та індустріальних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарств надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.

За даними наукових досліджень, при збиранні врожаю зернових культур на п’ятий день після повного достигання, втрати зерна не перевищують 3-4 %. На десятий день вони зростають до 17-20 %, а на п’ятнадцятий досягають вже 25%. Отже, господарства, що завершують жнива за 10 днів, одержують практично весь вирощений урожай, а подовження строків збирання зернових культур призводить до значних втрат зерна.

Комплексна механізація – основа підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці на виробництво озимої пшениці в степових районах України

На основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та ін.) формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає використання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв. Економічна ефективність інтенсивних технологій визначається порівнянням додаткових виробничих витрат і додатково одержаної продукції і характеризується зростанням окупності додаткових витрат у зерновому виробництві.

Важливим резервом підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15-17%) і клейковини (28-43%). Зерно сильної пшениці добавляють до зерна з низьким вмістом клейковини для одержання стандартного борошна.

Якість зернових культур має велике народногосподарське значення. Закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню доходності зернового господарства, а також, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств.

Одним із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження нових форм організації і стимулювання праці, широке використання активного підряду і орендних відносин у зерновому господарстві. Практика сільськогосподарських підприємств свідчить, що застосування в бригадах та інших внутрішньогосподарських підрозділах прогресивних форм організації і оплати праці за кінцевими результатами сприяє значному підвищенню врожайності зернових культур і продуктивності праці в зерновому виробництві.

Розглянемо таблицю 5.1.

Таблиця 5.1

Показники ефективності виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району Харківської області за 2007-2009рр.

На підставі табл. 5.1 можна стверджувати, що за 2008 р. вирощування зернових культур не приносить доходу, а навпаки – збиток. Наприклад в 2008 році -11,3%, а в 2009 р. навпаки вирощування зернових культур приносить доход 3,6%. У відношені 2009 р. до 2007 року, рівень рентабельності зріс на 9,3%, це зумовило скороченню підприємств по виробництву зернових культур. Порівняно з 2008 р. у 2009 році, рівень рентабельності зменшився на 31,9%, за рахунок збільшення повної собівартості 1 ц реалізованого зерна та ціни реалізації.

Таблиця 5.2

Динаміка рівня рентабельності виробництва зерна в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2002-2009 рр.

На графіку рівня рентабельності, чітко видно його спад за останні роки. Тобто підприємці по виробництву та переробці зерна не отримують достойного прибутку, а навпаки, спостерігається збиток.

Висновки і пропозиції:

На підставі проведеного аналізу виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району можна зробити такі висновки:

1. Динаміка посівних площ показує нам, що в 2009 р. по відношенню до 2007 року посівні площі зернових та зернобобових культур зменшилася на 12,03. Чітко видно збільшення посівних площ гороха, що зросли на 96,1%; істотно збільшилися площі жита на 18,3% та проса на 0,4%.

2. Структура посівних площ Кегичівського району за 2007 – 2009 роки змінювалася по різному. У відношені 2009 р. до 2007 р. питома вага площ озимої пшениці зросла на 42%, а у відношені до 2008 р. зменшилась на 56%. Також зросла частка посівних площ ячменю (на 3,5% в відношені до 2007 р.), та на 9,6% (до 2008 р.), гороху – на 1,6% (до 2007р.), та на 1,6% (до 2008 р.).

Досліджуючи динаміку урожайності зернових культур за 10 років у господарствах Кегичівського району, можна показати, що вона коливається.

1. Урожайність зернових та зернобобових культур у 2000 році становила 21,7 ц/га, в наступному 2001 році –35,5 ц/га, а у 2009 році - 30,8 ц/га. Головною причиною коливань урожайності зернових культур є метерологічні фактори.

2. З обчислень, за рівнянням параболи другого порядку, можна зробити висновок, що початкова швидкість зростання урожайності становить 2.7661 ц, а середнє уповільнення зміни щорічних рівнів урожайності становить -0,142 ц.

3. Дослідивши динаміку урожайності зернових за рівнянням прямої лінії, ми визначили, що в 1999році, тобто році який передує досліджуваному періоду, урожайність становила 26,02 ц/га. Протягом 10-ти річного періоду вона збільшувалася в середньому за рік на 1,2 ц/га.

З цих обчислених даних видно, що вирівняна урожайність має чітку тенденцію до зростання.

4. Визначивши середню урожайність зернових культур методом укрупнення періодів та за допомогою ковзної було доведено, що середня урожайність має чітку тенденцію до зростання, що надає хоч якогось оптимізму для працівників галузі, показник урожайності знаходиться в межах від 28,56 до 36,7 ц /га.

5. У результаті проведеного індексного аналізу урожаю і урожайності можна зробити такі висновки: що валовий збір зернових культур у 2009 р. , порівняно з 2007 р. зменшився на 179346,22 ц, у тому числі внаслідок зменшення посівних площ на 93875,76 га, та з урахуванням структури посіву площ, що також зменшилась на 20904,06 га..

6. За розрахунками рівня рентабельності, результати не дуже втішні. за 2008 р. вирощування зернових культур не приносить доходу, а навпаки – збиток. Наприклад в 2008 році -11,3%, а в 2009р. навпаки вирощування зернових культур приносить доход 3,6%. У відношені 2009р. до 2007 року, рівень рентабельності зріс на 9,3%, це зумовило скороченню підприємств по виробництву зернових культур. Порівняно з 2008 р. у 2009 році, рівень рентабельності зменшився на 31,9%, за рахунок збільшення повної собівартості 1 ц реалізованого зерна та ціни реалізації.

Для підвищення урожайності зернових культур в господарствах Кегичівського району і в Україні в цілому необхідно розміщувати посіви цих культур після кращих попередників у системі сівозмін, проводити за потребою на відповідних полях хімічну меліорацію; вирощувати високопродуктивні сорти, які позитивно реагують на підвищений агрофон, а також стійкі проти вилягання; застосовувати диференційовану систему обробітку ґрунту залежно від ґрунтово-кліматичних умов; забезпечувати рослини достатньою кількістю елементів мінерального живлення на основі картограм полів, а також необхідно проводити роздрібне застосування азотних добрив протягом вегетації на основі ґрунтової і рослинної діагностики: регулювати ріст рослин за допомогою ретардантів, застосовувати інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників; індустріалізувати виробництво зерна, своєчасно і доброякісно вирощувати всі технологічні прийоми, спрямовані на накопичення в грунті води, захист ґрунтів від ерозії, створення сприятливих умов розвитку зернових культур. Усе це є складовим індустріальних технологій вирощування зернових культур.

Зернове господарство – основа аграрного сектора економіки України.

Розширення виробництва зерна високої якості гарантує повне забезпечення населення країни продуктами харчування, створення вагомого експортного потенціалу сільськогосподарської продукції, економічну стабільність і незалежність держави.

Список використаної літератури:

1. Аграрная экономика: Учебник / Под ред. М.Н. Малыша.- СПб.: Лань, 2002.- 688с.

2.Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку (1990 2000) (інформаційно – аналітичний збірник) // Інститут аграрної економіки української академії аграрних наук. – Київ.- 1999.

3. Афанасьєв В.Н. Формирование цен на продукцию сельского хозяйства / В. Н. Афанасьєв, Е.В. Шеврина // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий.-2003.-№11.-С.19-20.

4. Белокопытов А.В. Уровень интенсивности аграрного труда и факторы ее нормализации / А.В. Белокопытов // АПК: Экономика, управление.-2005.-№5.-С.62-67.

5. Головачев А.С. Организация, нормирование и оплата труда-«Экономическое образование»,2004.-528 с.

6.Горкавий В.К. Статистика: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1995. – 415с.

7. Горкавий В.К. Економіко-статистичний аналіз тенденцій і факторів розвитку сільськогосподарського виробництва. – Х.: Харк. держ. агр. ун-т ім. В.В. Докучаєва, 1997. – 254с.

8.Горкавий В.К., Ярова В.В. Математична статистика: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 384с.

9. Гришаева Л. Диспаритет цен на промышленную и сельскохозяйственную продукцию: природа и факторы / Л. Гришаева // Международный сельскохозяйственный журнал.-2005.-№4.-С.3-7.

10. Демьянов Н.С. Цены реализации продукции растениеводства / Н.С. Демьянов // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий.-2004.-№11.-С.44-47.

11. Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку.- К.:ІАЕ УААН, 2008.- 574с