1. Продуктивність, мотивація та оплата праці

1.1 Продуктивність праці персоналу

Продуктивність праці – це ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ

Рівень продуктивності праці – це кількість продукції, що її виробляє один працівник за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.

Схема 9.1.Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці

Таблиця 9.1.Класифікація чинників підвищення продуктивності праці

1.2 Мотивація трудової діяльності

Система мотивації – це сукупність взаємозв’язаних заходів, що заохочують окремого працівника або трудовий колектив в цілому активно працювати для досягнення індивідуальних і загальних цілей підприємства.

Таблиця 9.2.Моделі мотивації

Схема 9.2.Основні вимоги до побудови системи мотивації праці

Таблиця 9.3 Класифікація методів мотивації трудової діяльності працівників

1.3 Оплата праці: сутність, функції

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений у грошовому виразі, що за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу, виготовлену продукцію чи надані послуги.Склад зарплати :

- основна зарплата залежить від результатів праці, вона визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також доплатами і надбавками у розмірах, встановлених чинним законодавством

- додаткова зарплата залежить від кінцевих результатів роботи підприємства та визначена у виді премій та заохочувальних компенсаційних виплат, доплат і надбавок, які не передбачені чинним законодавством

Таблиця 9.4. Основні функції заробітної плати працівників

Державна політика оплати праці практично реалізується через механізм її регулювання. Цей механізм є складовою частиною загального механізму реалізації соціально-економічної політики держави. На рівні первинних суб’єктів господарювання політика оплати праці здійснюється на договірних засадах при допомозі укладання тарифних угод.Тарифна угода – це договір між представниками сторін з питань оплати праці та соціального захисту.

Тарифно-посадова система є основним організаційно-правовим інструментом обгрунтування диференціації заробітної плати працівників різних суб’єктів господарювання та включає такі елементи:

- тарифно-кваліфікаційні довідники

- кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців

- тарифні сітки і ставки

- схеми посадових окладів або єдину тарифну сітку

Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт та професій робітників(ЄТКД)– це збірник нормативних актів, що містять кваліфікаційні характеристики робіт і професій за їх видами та виробництвами. Кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців – це документи, які містять загальногалузеві кваліфікаційні характеристики окремих категорій працівників. Тарифна сітка – це співвідношення оплати праці працівників різної кваліфікації . Це перелік тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Тарифна ставка – це елемент тарифної системи, абсолютна величина якої визначається відповідно до встановленого державою мінімального розміру, нижче за який не може опускатися оплата праці за виконану працівником норму часу.

Схема 9.3.Змістова характеристика тарифної угоди на виробничому рівні

1.4 Форми і системи оплати праці робітників виробничих підприємств

Схема 9.4Форми і системи оплати праці

Характеристика окремих систем оплати праці :

1. Пряма відрядна система – це оплата за кількість випущеної продукції за відповідними розцінками за одиницю продукції та визначається як добуток розцінки за одиницю продукції( р) на кількість виготовлених виробів ( V ):

З п.в.= р V

2. Непряма відрядна система – це оплата праці допоміжних робітників, праця яких не піддається нормуванню та обліку, але визначає рівень обліку основних робітників та обчислюється як добуток погодинної тарифної ставки ( s ) на фактично відпрацьованийчас цим робітником ( t )та середній коефіцієнт виконання нормвиробітку всіма робітниками, що обслуговуються допоміжнимробітником ( Квн) :

Знв = s t Квн

3. Відрядно-преміальна система передбачає спеціальне преміювання за певні досягнення у праці та складається з прямої відрядної зарплати (р V) та премії за досягнуті результати (m) та обчислюється :

Звп = р V + m

4. Відрядно-прогресивна система – це оплата робіт в межах встановленої норми (nв) за звичайними розцінками (рв) , а робіт виконаних понад нормативний рівень (nі) – за підвищеними тарифними розцінками (рі), залежно від рівня виконання завдання та обчислюється :

Звпр = рв nв + рі nі

5. Акордна система – це оплата працівникові чи групі працівників по розцінці на весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку виконання роботи.

6. Проста почасова система базується на кількості відпрацьованих годин і обчислюється множенням тарифної ставки відповідного розряду (s) на кількість відпрацьованих годин за місяць ( t):

Зпп = s t

7. Почасово-преміальна система – це оплата праці по тарифному заробітку (st) та преміальної доплати за певні досягнення в роботі (m) і обчислюється:

Зппр = s t + m

8. Система оплати праці за посадовими окладами застосовується на підприємствах всіх галузей народного господарства тим працівникам, робота яких носить сталий характер

Типова тарифна сітка робітників різногалузевих підприємств та організацій

Запитання для самоперевірки.

1. Сутність продуктивності праці , як економічної категорії .

2. Рівень продуктивності праці та його визначення.

3. Методи вимірювання продуктивності праці та їх характеристика.

4. Показники рівня продуктивності праці на підприємствах та їх розрахунок.

5. Чинники можливого підвищення продуктивності праці на підприємстві.

6. Моделі мотивації трудової діяльності працівників.

7. Вимоги до побудови системи мотивації праці.

8. Методи мотивації трудової діяльності працівників та їх класифікація.

9. Сутність та склад заробітної плати.

10. Основні функції зарплати та їх сутнісна характеристика.

11. Механізм державного регулювання оплати праці та соціального захисту працівників.

12. Змістовна характеристика тарифної угоди.

13. Форми та системи оплати праці працівників виробничих підприємств.

14. Характеристика та системи відрядної форми оплати праці.

15. Системи почасової форми оплати праці та їх характеристика.

16. В чому відмінність між почасовою та відрядною формами оплати праці ?

17. В якому випадку використовується акордна система оплати праці.?

18. Які системи заробітної плати залежать від кількості відпрацьованого часу працівником підприємства?

19. Яка частина заробітку залежить від кваліфікації працівників?

Завдання для самостійної роботи студентів.

1. Доплати і надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу на підприємстві:

- характеристика доплат та надбавок

- класифікація доплат та надбавок

- загальні засади системи преміювання

- принципи побудови системи преміювання

2. Участь працівників у прибутках підприємства:

- зміст та сутність участі працівників у прибутках

- класифікація систем участі в прибутках працівників підприємства.

Запитання для перевірки самостійної роботи студентів.

1. Характеристика доплат та надбавок.

2. Класифікація доплат до заробітної плати.

3. Надбавки до заробітної плати та їх види.

4. Загальні засади преміювання.

5. Принципи побудови системи преміювання.

6. Алгоритм обгрунтування розміру премії.

7. Оцінка ефективності застосування системи преміювання.

8. Показники преміювання робітників основного виробництва.

9. Показники преміювання працівників функціональних відділів підприємства.

10. Суть участі працівників у прибутках підприємства.

11. Об’єктивна необхідність застосування різних форм участі у прибутках

12. Класифікація системи участі в прибутках.

На допомогу студентам до самостійної роботи.

Таблиця 1.Класифікація доплат до заробітної плати в певних сферах діяльності

Таблиця 2 Надбавки до заробітної плати

Схема 1 Принципи побудови системи преміювання персоналу підприємства

Таблиця 3Загальновживані показники преміювання робітників основного виробництва

Таблиця 4Показники та умови преміювання працівників основних функціональних відділів промислового підприємства

Схема 2Класифікація систем участі в прибутках працівників підприємства

2. Поточні витрати та ціноутворення

2.1 Загальна характеристика витрат

праця мотивація заробітний тарифний ціноутворення

Витрати формуються в процесі використання матеріальних і фінансових ресурсів для досягнення певної мети діяльності підприємства та поділяються на інвестиційні та поточні витрати пов’язані з виконанням підприємством своєї основної функції – виготовлення продукції чи надання послуг.

Схема 10.1.Статті витрат, що включаються в собівартість продукції

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Витрати поділяються на :

- загальні – це витрати на весь обсяг продукції за певний період

- витрати на одиницю продукції – розраховують як середні величини за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серійно

- граничні витрати – характеризують приріст на одиницю приросту обсягу виробництва і обчислюються як відношення приросту загальних витрат (∆С) на приріст обсягу продукції в натуральному вимірі (∆N)

Сг = ∆С /∆N

Схема 10.2.Типова класифікація витрат підприємства за окремимиознаками

Елементні витрати - є структурно однорідними і первинними, мають єдиний економічний зміст (матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування)

Комплексні витрати – різнорідні за складом, охоплюють кілька видів витрат (загальновиробничі, адміністративні, витрати на збут )

Постійні витрати – це функція часу, а не обсягу виробництва та не залежить від кількості випущеної продукції (витрати на утримання та експлуатацію будівель та споруд, організацію виробництва та управлінські видатки. Змінні витрати – це витрати, загальна величина яких за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції, в їхньому складі виокремлюють пропорційні і непропорційні витрати.Пропорційні витрати - змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва (матеріальні витрати, комплектуючі вироби, відрядна зарплата робітників) коефіцієнт пропорційності Кп =1. Непропорційні витрати поділяють на:

прогресуючі – це витрати, які зростають у більшій мірі , ніж обсяг виробництва (витрати на відрядно-прогресивну оплату праці , додаткові рекламні та торговельні витрати) Кп > 1

дегресуючі - це витрати, які збільшуються повільніше, ніж зростає обсяг виробництва (витрати на експлуатацію машин та устаткування, на ремонт, інструмент) Кп < 1

Прямі витрати – це витрати пов’язані з виготовленням продукції та можуть бути прямо розраховані на фізичну одиницю виробу.

Непрямі витрати – не можна безпосередньо визначити на одиницю продукції оскільки вони пов’язані з виготовленням різних видів продукції (зарплата обслуговуючого персоналу, утримання та експлуатацію засобів праці)

Графік 1Динаміка витрат залежно від обсягу виробництва: С – витрати, V – об’єми виробництва, а – постійні витрати; б – дегресуючі; в- пропорційні; г- прогресуючі

2. Управління витратами

Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями, носіями в процесі постійного конт-ролювання рівня витрат і стимулювання їх зниження.

Таблиця 10.1. Системи та процес управління витратами

Місце витрат - це місце їх формування ( робоче місце, група робочих місць, дільниця)

Центр відповідальності – організаційна єдність місць витрат з відповідальним за їх рівень.

Розмежування витрат на прямі та непрямі дає змогу визначати собівартість окремих виробів (калькулювання).

Розподіл витрат на змінні та постійні за центрами відповідальності застосовується для складання кошторисів виробництва.

Загальні (сукупні) витрати обчислюються :

Сз = Сзм N + Сп

Сз – загальні (сукупні) витрати

Сзм – змінні витрати на одиницю продукції

N – обсяг виробництва продукції в натуральному вимірі

Сп – постійні витрати на розрахунковий період

Ц – ціна одиниці виробу

В – виторг , річний обсяг виробництва та реалізації продукції

Графік 2 Залежність витрат і прибутку підприємства від обсягу виробництва витрати

Сзм Nкр+ Сп = Ц Nкр

Nкр = Сп / ( Ц – Сзм) - критичний обсяг виробництва в натуральному вимірі

Vкр = Сп / Км - критичний обсяг виробництва у вартісному вимірі

Км = (В – Сзм) / В – коефіцієнт маржинального прибутку

Кб = ( N - Nкп) / N- коефіцієнт безпеки виробництва

3. Сукупні витрати та собівартість продукції.

Кошторис виробництва – це підрахунок сукупніх витрат підприємства, які пов’язані з основною його діяльністю за певний період , незалежно від того чи віднесені їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні

Характеристика окремих елементів кошторису виробництва:

- матеріальні витрати містять:

- сировина та основні матеріали

- вироби, що їх треба купити для укомплектування виробу

- покупні напівфабрикати

- виробничі постуги сторонніх підприємств

- допоміжні матеріали

- паливо та енергію зі сторони

- пошук та використання природної сировини

- заробітна плата – це всі форми оплати праці штатного та позаштатного виробничого персоналу, який занятий виробництвом та обслуговуванням виробничого процесу та управлінням

- відрахування на соціальні потреби – відрахування в пенсійний фонд, соц.страх та фонд зайнятості ( обчислюється в межах встановлених норм)

- амортизація основних фондів – це амортизаційні відрахування на просте відтворення основних фондів, згідно встановлених норм амортизаційних відрахувань

- інші витрати – оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони, витрат на відрядження, страхування майна, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата

Таблиця 10.2 Кошторис виробництва

Собівартість валової продукції – використовується для внутрішніх потреб підприємства та визначається на основі кошторису виробництва з урахуванням зміни залишків витрат майбутніх періодів і резерву майбутніх платежів.

Собівартість товарної продукції :

1. Синтетичний метод – собівартість ТП визначається на основі кошторису виробництва і коригується як собівартість валової продукції на залишки незавершеного виробництва . Дана величина характеризує виробничу собівартість товарної продукції , додавши комерційні витрати отримуємо повну собівартість товарної продукції.

2. Підсування попередньо визначеної собівартості окремих виробів на кількість випущених виробів.

3. Чинниковий – зміна собівартості під впливом різних чинників.

Собівартість реалізованої продукції – обчислюється з допомогою коригування собівартості товарної продукції на зміну залишків незавершеного виробництва.

2.2 Собівартість окремих виробів

Калькулювання – це процес обчислення собівартості окремих виробів.

Калькулювання використовується для :

- обгрунтування цін на вироби

- обчислення рентабельності виробів

- аналіз собівартості однакових виробів на різних підприємствах

- визначення ефективності організаційно-технічних заходів

Об’єкти калькулювання – це та продукція чи робота, собівартість яких обчислюється.

Калькуляційна одиниця – одиниця кількісного вимірювання об’єкта калькулювання.

Методи калькулювання :

- калькулювання за повними витратами – це включення в калькуляційні витрати всіх витрат на виробництво та реалізацію продукції

- калькулювання за неповними витратами – це включення у калькуляцію не всіх витрат . Частину непрямих витрат не відносять на собівартість , а відраховують з виручки за відповідний період

Схема 10.3. Номенклатура калькуляційних статей при калькулюванні за повними витратами

Стаття "сировина і матеріали" містить витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, покупні вироби та напівфабрикати, які можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, виходячи з норм витрат та цін. Із вартості сировини виключають відходи виробництва за ціною можливого використання або продажу

Стаття "енергія технологічна"включає витрати на енергію, яка безпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів

Стаття "основна заробітна плата виробників" містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо занятих виготовленням основної продукції та обчислюється згідно норм витрат часу на виконання робіт і тарифними ставками або відрядними розцінками

Стаття "додаткова заробітна плата виробничих робітників" (оплата відпусток, доплати за виконання додаткових функцій) обчислюється у відсотках від основної заробітної плати цих робітників.

Стаття "відрахування на соціальні потреби виробничих робітників" обчислюється у відсотках на основну та додаткову заробітну плату

Стаття "утримання та експлуатація машин і устаткування" охоплює комплексні витрати : амортизаційні відрахування, витрати на енергію , паливо , зарплату робітників, які безпосередньо обслуговують машини та обчислюється методом розподілу на основну заробітну плату виробничих працівників

Статті "загальновиробничі витрати ", "загальногосподарські витрати" – це витрати на виробниче та господарське управління в межах цеху та підприємства в цілому. Розподіляють пропорційно основні заробітній платі виробників.

Стаття "підготовка та освоєння виробництва" містить витрати на освоєння та виробництво та відноситься на собівартість в одиничному та дрібносерійному виробництві .В масовому та серійному виробництві вони відшкодовуються за рахунок прибутків або позабюджетних коштів.

Стаття "позавиробничі витрати" охоплюють витрати на збут, рекламу продукції та розподіляються пропорційно виробничій собівартості.

2.3 Ціни на продукцію

Ціна – це грошовий вираз вартості товару.

Ціна – це економічна категорія, від якої залежить діяльність підприємства та її ефективність.

Ціноутворення – це процес встановлення та розробки ціни і може бути ринковим або командно-адміністративним.

Ринкове ціноутворення базується на законах вартості, попиту, пропозиції,товарно-грошового обігу, тому вони визначають політику ціноутворення на підприємстві.

Командно-адміністративне ціноутворення базується на принципі витратного механізму , формується та здійснюється державними органами.

Ціноутворення залежить від ринку :

- конкурентний ринок – ціни встановлюються в умовах вільної конкуренції, з урахуванням законів попиту та пропозиції

- олігопольний ринок – ціни встановлюються при умові невеликої кількості підприємств ( до 5-ти) з урахуванням дій конкурентів або за угодами , які вони уклали

- монопольний ринок – ринок, на якому діє лише один суб’єкт підприємницької діяльності

- ринок монопольної конкуренції – підприємство встановлює ціни на свій фірмовий товар, товар захищається патентами, ліцензіями

Схема10.4.Функції цін

Схема 10.5. Типові структурні елементи ціни одиниці продукції

Таблиця 10.3Основні види цін і тарифів за окремими класифікаційнимиознаками

Централізовано фіксовані та регульовані ціни – встановлює держава на ресурси, послуги, продукцію , що мають суттєве соціальне значення або котрі займають монопольне становище на ринку.

Договірні ціни – встановлюють на основі домовленості між виробником та споживачем

Вільні ціни – це ціни, що визначаються підприємством самостійно.

Світові ціни – грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються на світовому ринку.

Оптові (відпускні) ціни – це ціни, які встановлюються виходячи з фактичних витрат , прибутку підприємства, величини ПДВ, акцизного збору, ліцензійного збору.

Закупівельні ціни – використовуються постачальницько-збутовими організаціями, оптово-роздрібними фірмами.

Роздрібні ціни – визначаються торговельними підприємствами, підприємствами громадського харчування , виходячи з вільних закупівельних цін

Тарифи вантажного та пасажирського транспорту – це плата за перевезення вантажів та пасажирів

Тарифи на платні послуги – розмір оплат за послуги побутової сфери обслуговування населення, послуг банків і зв’язку, що надаються фізичним і юридичним особам.

Франкування цін – це вид зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну товару включають витрати на страхування і доставку товару в місце призначене в договорі.

"Франко-станція призначення " – транспортні витрати та страхування відшкодовує виробник або збутова фірма.

"Франко-станція відправлення" –витрати на доставку та страхування несе покупець товару.

Принципи ціноутворення :

- науковість – при визначенні ціни необхідно враховувати діючі в суспільстві закони розвитку економіки

- цільова спрямованість – держава регулює ціну особливо тієї продукції, яка потрібна споживачеві

- безперервність – ціна на виріб визначається напротязі всього циклу виробництва

- єдність процесу ціноутворення – контроль за ціноутворенням з боку державних органів

Таблиця 10.4.Методи ціноутворення

Запитання для самоперевірки.

1. Загальна характеристика витрат.

2. Характеристика витрат, які включаються у собівартість продукції.

3. Сутнісна характеристика загальних витрат та витрат на одиницю продукції.

4. Яким чином класифікуються витрати на виробництво?

5. Елементні та комплексні витрати: зміст та характеристика.

6. Постійні та змінні витрати: зміст та види.

7. Управління витратами на підприємстві та її аспекти.

8. Формування витрат за місцями та центрами відповідальності.

9. Залежність витрат і прибутку підприємства від обсягу виробництва.

10. Кошторис виробництва : характеристика окремих економічних елементів.

11. Обчислення собівартості валової продукції.

12. Методи обчислення собівартості товарної продукції.

13. Розрахунок собівартості реалізованої продукції.

14. Сутність та методи калькулювання.

15. Номенклатура калькуляційних статей, їх характеристика та методика обчислення.

16. Поняття ціни та її функції.

17. Складові елементи ціни.

18. Принципи ціноутворення та їх характеристика.

19. Основні види цін та тарифів за окремими класифікаційними ознаками.

20. Франкування цін та його види.

21. Методи ціноутворення за ринкових умов господарювання.