Міністерство освіти України ЗОШ №36
Реферат на тему:
Хімічні засоби гігієни і косметика
Виконав:
Ковальчук Олександр Юрійович
Житомир 2010 рік
1. Косметика: від античності до сучасності
Давні цивілізації зробили значний внесок у розвиток мистецтва косметики і парфумерії. Скажімо, у Стародавньому Єгипті велику увагу приділяли догляду за нігтями рук і ніг. На всіх статуетках богині Ізис, знайдених разом з муміями, видно, що її нігті були вкриті дивовижними фарбами. Єгиптянки були ще й неперевершеними майстрами макіяжу. Вони фарбували вії та брови порошком з вугілля і різноманітних сполук металів. До наших днів дійшла манера єгипетських жінок подовжувати контури очей за допомогою темної лінії вздовж повік у напрямку скронь. Єгиптянки використовували яскраво-зелений олівець з розмеленого малахіту, пізніше-чорну фарбу із паленої слонової кістки та деревного вугілля. Губи тоді мастили червоною фарбою, яка виготовлялася з молюсків, виловлених у Середземному морі. У Стародавньому Єгипті було відоме і мило, а коли його не було,застосовували соду і попіл. Жінки похилого віку, щоб приховати сивину, фарбували волосся жиром биків та воронячими яйцями, а щоб волосся добре росло, змащували його жиром лева.
Не випадково Єгипет називають колискою стародавньої косметики та парфумерії.Саме там був знайдений папірус Еберса, який був укладений за 5000 років до н.е. і фактично є першим довідником з косметики.
Косметика (походить від грецького слова, що означає «мистецтво прикрашати») бере свій початок у Стародавній Греції. Принципове положення давніх греків про те, що немає досконалої краси без гармонії тіла і духу, і тепер не втратило свого значення. Античні статуї і досі є ідеалом чоловічої і жіночої краси.
У Стародавньому Римі косметика поєднувалася із загальною гігієною тіла. До нас дійшли описи знаменитих римських лазень. Римляни першими почали споруджувати солярії. Багаті римлянки, крім пудри, рум’ян,крему,
Використовували молоко, вершки, кисломолочні продукти. У давніх римлянок модним було біляве волосся. Виявляється, вони знали секрет фарбування: волосся протирали губкою, а потім знебарвлювали його на сонці,Римляни також знали секрет духмяного мила.
Знаменитий римський лікар Гален (130-201 рр.н.е.) створив рецептуру «кольдкрему». Він розрізняв косметику для маскування косметичних вад і косметику для збереження природної краси.
До комплекту косметичних засобів східної жінки входили сім декоративних засобів: хна, басма, фарба для нігтів, білила, рум’яна, сурма(для штучних мушок), ароматична суміш «галія».
Учень Галена Діокл прописував гігієнічні ванни, масаж, різноманітні олії та мазі для пом’якшення шкіри.В цю епоху гриму надавали великого значення. Гарною вважалася блискуча шкіра.Назавжди в історію косметики увійшла й Садіна, дружина імператора Нерона, яка, прагнучи зберегти красу свого тіла, щодня приймала ванну з молока ослиць.
Те, що в Стародавньому Римі косметика і парфумерія користувалася великою популярністю, підтверджують і вірші відомих римських поетів Овідія і Катулла, у яких змальовується процедура гримування обличчя.
Після падіння Римської імперії інтерес до косметики в Європі поступово згасав: запанував аскетизм, який проповідувався церквою. Розум і серце людини повинні були звертатися до Бога, а турбота про розкіш,красу тіла та інші втіхи життя вважалися гріховною. Проте з Апеннінського півострова став поступово поширюватися Ренесанс(Відродження), який відроджував художні та духовні цінності античної культури. Виник гуманістичний погляд на світ і людину, у якому краса людини в її природному вигляді знов посіла почесне місце. З’явився
І новий ідеал жіночої краси. Жінка обов’язково повинна була бути блондинкою з густим волоссям, мати рожеве лице з вогненно-червоними вустами. Але набути такого вигляду можна було виключно за допомогою косметики.
У другій половині XVI ст. провідну роль у галузі моди, косметики, парфумерії відігравала Франція. Законодавцем мод для всієї Європи став французький двір. Розвиток косметики і парфумерії спрямовувався на декоративність. Гігієні тіла і обличчя значення не надавалося. Косметичні засоби - рум’яна, пудри, помади, креми і пасти – до Франції завезли італійські актори за Катерини Медичі. Гримувалися, до речі, як жінк, так і чоловіки.
З 1556 р. при дворі потрібно було з’явитися з розфарбованим обличчям і білявим закрученим волоссям. Так виник стиль рококо. Чоловіки і дінки пудрили волосся й обличчя білим порошком, наклеювали мушки різних форм, наприклад у вигляді квітів, маленьких кружечків,звірів.Однак рококо-це не лише час розвитку косметики і парфумерії, це одночасно і період зневажання гігієни. Бруд свого тіла аристократи маскували за допомогою декоративної косметики, запахи забивали парфумами.
Розвиток косметики та парфумерії на наукових засадах почався лише в кінці XIXст.. Сьогодні косметика і парфумерія ґрунтуються винятково на багаторазово перевірених даних у галузі медицини, фармакології, ботаніки хімії, фізики, фізіології. Узагальнення всіх відомостей, які використовуються в галузі косметики, сприяло до виникнення нової наукової дисципліни – косметології.
Від сучасних косметичних засобів вимагається не тільки зовнішній ефект, а й тривала та сприятлива внутрішня дія, спрямована проти процесу старіння. До складу сучасних косметичних засобів входять натуральні продукти з біологічною активною дією, зокрема мед,маточне бджолине молочко, квітковий пилок, вітаміни, гормони, природний рослинний сік, тонізуючі препарат, екстракти трав. Ці речовини стимулюють процеси відновлення, які відбуваються в шкірі.
Розроблено засоби догляду за волоссям : шампуні, рідини для зміцнення волосся і від лупи, барвники, креми тощо.
Сучасна косметологія як частина медицини займається розробкою гігієнічних заходів щодо догляду за шкірою, волоссям, порожниною рота.
Сучасна косметика рухається вперед, використовуючи новітні технології, і досягла такого розмаїття, що ми часто не можемо як слід розібратися у такій великій кількості продукції.
2. Ароматичні речовини
У давнину існував культ косметики і гігієни тіла. Уже на ранніх стадіях розвитку цивілізації в Єгипті знали і широко використовували ефірні олії та парфуми, гігієнічні й косметичні засоби для натирання тіла та фарби для обличчя. У країнах Середземномор'я та на Сході парфумерні засоби виготовлялися з квітів: лілій,ірисів,нарцисів,майорану,троянд.
Давні римляни, щоб створити в житлах приємний запах, натирали столи м'ятою а стіни і підлогу окроплювали водною настоянкою.
Багато віків тому араби вже знали різні способи духмяних речовин із рослин, виділень тварин. Торговці в парфумерних лавках східних базарів пропонували великий вибір духмяних речовин.
Ароматичні речовини містяться в рослинах у вигляді маленьких краплин в особливих клітинах. Вони зустрічаються у квітах, листі, шкірках плодів а іноді навіть у деревині. Їх називають ефірними оліями. Ці олії не мають нічого спільного зі звичайними рослинними оліями : соняшниковою, кукурудзяною, тобто рідкими жирами. Вони є сумішшю ароматизованих органічних речовин найрізноманітніших типів.
Трояндова олія-найдухмяніша з ефірних олій.
ЇЇ почали добувати ще в Х ст.. Подрібнені пелюстки обробляли водяною парою і з них вичавлювали олію, добуваючи таким чином більше половини вмісту олії. Спосіб виявився настільки вдалим, що ним користуються і досі. Щоб виділити 1 л олії, потрібно переробити до 2 т пелюсток, тому і ціна такого продукту надзвичайно висока. Ефірні олії зазвичай погано розчиняються у воді, але легко розчиняються в спирті, тому він застосовується в парфумерній промисловості як розчинник. Найцінніші ароматичні речовини з квітів одержують, розміщуючи в закритій камері на дротяній сітці почергово шари твердого жиру і частин рослини. Через деякий час квіти заміняють на нові, щоб жир насичався ефірною олією. Потім цей концентрат поставляють на парфумерні фабрики, де ефірні олії виділяють із жиру спиртом.
Трояндову олію використовують і для виготовлення лікарських засобів.
Але минув час, коли для добування кількох кілограмів трояндової олії потрібно було зібрати і переробити тонни пелюсток. Сьогодні за допомогою хімії можна одержати чудові ароматичні речовини з новими відтінками запаху у великих кількостях і значно дешевше.
Деревина кедра і сандалового дерева, листя лаванди, м'яти, герані, фіалковий корінь і корінь імбиру також є сировиною для парфумерії.
Широке застосування знайшов мускус, який з давніх-давен добували із залоз самців кабарги. Серед інших ароматичних речовин мускус ціниться здатністю зберігати запах парфумів, навіть якщо він доданий у них у дуже малих дозах. Так, в одному з міст Ірану відвідувачів і досі дивує незвичайним запахом мечеть, побудована кілька століть тому. За переказами, в розчин, що скріплює камені, було додано мускус.
3. Мило
Мило було відоме людині ще в VIст. до н.е., коли фінікійці навчилися варити його з козячого жиру і деревного попелу. Перші письмові згадки про мило в європейських країнах зустрічаються у Плінія Старшого(І ст. н.е.).Про цінність мила як очищувального засобу висловлювався Гален. Про професію миловара вперше згадував близько в 358 р. Теодор Присціанус.
Розвитку миловаріння сприяла наявність сировинних джерел. Наприклад, марсельська миловарна промисловість, відома з епохи раннього середньовіччя, мала у своєму розпорядженні маслинову олію і соду. Маслинову олію(її називають ще прованською) одержують простим
Пресуванням плодів маслинових дерев, Французьким миловарам дозволялося працювати тільки з ароматичними оліями з Провансу. Олію, яку одержували після перших двох пресувань, вживали з харчовою метою, а після третього-використовували для переробки на мило. Марсельське мило було предметом торгівлі венеціанському милу лише в XIVст.. Крім Франції, миловаріння в Європі розвивалося в Італії, Греції, Іспанії, на Кіпрі, тобто в районах, де росли маслинові дерева. Що ж являє собою мило сьогодні?
Це натрієві або калієві солі вищих жирних кислот, ароматизовані парфумерною композицією, безбарвні або кольорові. Для виготовлення мила використовують натуральні жири і синтетичні жирні кислоти, луги, корисні добавки, ароматизатори, барвники.
Для покращення властивостей мила до його складу вводять різні корисні добавки, Натрій силікат, наприклад, покращує мийні властивості, запобігаю згіркненню кислот, сприяє збереженню кольору при зберіганні мила, підвищує його твердість. Каніфоль і кислоти підвищують стійкість мила до розмокання, сприяють виникненню стійкої піни.
Дитяче мило виготовляють з додаванням ланоліну і борної кислоти. Ланолін пом'якшує шкіру, а борна кислота виконує дезінфікуючу роль.
Це мило без ароматизаторів і барвників, які можуть викликати подразнення чутливої шкіри. Вміст лугу в ньому мінімальний.
Мила з ланоліном, спермацетом і оліями утворюють багато піни, надають шкірі еластичності, шовковистості. Мило з хвойною хлорофілкаротиновою пастою дезінфікує, сприяє загоєнню ран, виразок, усуває неприємний запах. Додавання очищеного березового дьогтю надає милу антимікробних і антисептичних властивостей, посилює кровообіг і процеси обміну.
Розрізняють тверде(натрієве) і рідке(калієве) мила.
До складу мила можуть входити карболова кислота, вазелін та інші речовини.
косметика ароматичний ефірний мило крем
4. Креми
Креми використовують як засоби догляду за різними типами шкіри, проти зморщок, проти та для засмаги. Вони є різних видів. Це суміші жирів або емульсії(містять деяку кількість води.
Для виробництва кремів використовують величезну кількість сировини – рослинні й тваринні жири, продукти їх переробки, білки, мінеральні солі, амінокислоти, вітаміни, екстракти лікувальних трав, фруктові та овочеві соки(алое, ромашки, календули, розмарину, свіжих огірків полуниці, кропиви, звіробою, хвої та ін.), бджолиний мед тощо. З рослинних олій використовують абрикосову, персикову, мигдалеву, касторову(рицинову), кукурудзяну, маслинову, соняшникову, бавовняну, арахісову, кокосову тощо, а з тваринних жирів – кашалотовий, спермацетовий, яловичий.
Олії легко засвоюються шкірою, надають їй еластичності, захищають від проникнення бруду і пилу, різкої зміни температур.
Для виготовлення кремів використовують також воски, які пом'якшують шкіру, сприяють обміну речовин у шкірі, надають їй еластичності.
З нафтопродуктів найбільш відомими є парафін, вазелін, церезин.
До кремів додають біологічно активні речовини : вітаміни A, D, E, F.Вітамін А сприяє зникненню вугрів,D посилює дію вітаміну А і покращує стан сухої та в'янучої шкіри. Усі вітаміни активізують обмінні процеси, поліпшують вигляд шкіри.
Бджолине маточне молочко, лецетин, салол(поглинає ультрафіолетове проміння) використовують в кремах проти засмаги.
5. Шампуні
Для миття волосся використовують найрізноманітніші шампуні. Вони мають ряд переваг перед милами : не містять лугу, який сушить шкіру і знижує міцніть та еластичність волосся, добре промивають волосся у воді будь-якої твердості, містять корисні добавки, що оберігають шкіру голови та волосся від надмірної сухості.
Існують шампуні для дорослих(для різних типів волосся) і для дітей, які вготовляються на основі мийного засобу, що не подразнює слизову оболонку очей і ніжну шкіру малечі, містять вітаміни, амінокислоти.
До їх складу входять настої ромашки, кропиви бджолиний віск, екстракт яєчного жовтка-для сухого волосся;настій хмелю, екстракти огірка, грейпфрута, алое – для жирного; екстракт хни – зміцнюючий.
Шампуні містять вітаміни, білки, жирової речовини, ефірні олії, натуральний березовий сік, тваринні жири(норковий),резорцин, хінін, лецетин,(добувають з яєчного жовтка). До складу шампунів проти лупи входять вітаміни E, F, гормони, хінін. Червоний перець, настій хінної кори зумовлюють прилив крові до шкіри і коренів волосся. Шампуні для жирного волосся містять речовини, що регулюють жиро виділення шкіри, - екстракт ромашки, хмелю, звіробою, шавлії, для посиленого росту – касторову олію
6. Дезодоранти
У багатьох західних компаніях людині, яку приймають на роботу, пропонують тест на потиск руки. При цьому оцінюється не мускульна сила претендента і не температура його шкіри, а вологість долонь. Вважається, до речі, абсолютно безпідставно, що спітнілі руки характеризують слабку людину. Насправді вологі руки – атавізм : тримати, хапати будь-які предмети спітнілими руками значно легше. Не дивно, що донині збереглася звичка плювати на долоні перед тим, як братися до серйозної роботи. Але, щоб там не було, тиснути спітнілі долоні не дуже приємно. Як і бачити плями поту на одязі, особливо в поєднанні з неприємним запахом.
Досить відзначити, що сам по собі піт не має запаху - це прозора рідина, яка на 99% складається з води. На поверхні шкір піт розкладається бактеріями, у результаті чого з'являється неприємний запах.
З потом з організму виводяться: сечовина, сечова кислота, амоніак, амінокислоти, білок та ін.. З мінеральних компонентів до нього входять: іони Натрію, Кальцію, Магнію, Купруму, Мангану, Феруму, Хлору, Йоду.
Потіння, якщо воно не спровоковане гормональними змінами, зайвою вагою і цукровим діабетом, - природний процес, який захищає людину від перегрівання : виділення поту запобігає підвищенню температури тіла.
Існують два способи боротьби з потовиділенням. Перший - ігнорувати його. До речі, той, хто вибирає цей шлях(деякі люди просто не відчувають свого запаху), псує життя навколишнім. Другий – боротися. Сьогодні існує величезна кількість найрізноманітніших дезодорантів. У більшості з них, крім спирту, який вбиває мікроби, що розкладають піт, є ще й ароматизатори, які перебивають запах поту. До дезодорантів також додають інші антимікробні добавки.
Деякі дезодоранти містять абсорбенти, які поглинають неприємний запах.
Список літератури
1. Калантаєвська К.А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.: Здоров'я, 1965
2. Косметичний пілінг: теоритичній практичні аспекти. — М.: Косметика й медицина, 2003
3. Новікова Л.В. Методи фізіотерапії в косметології. — М., 2001.
4. Нова косметологія. — М.: Косметика й медицина, 2002.
5. Озерска О.С. Косметологія.2002.
6. Практичний посібник для косметолога. Ч. 1,2/ Л.В. Новиковой. — М., 1999
7. Довідникз косметики /М.А. Розентула: — М.: Медицина, 1964.
8. Фіцпатрик Т., Джонсон P., Вулар К.. Дерматологія.. 3-є видання. — М.: Практика, 1999..
|