ПЛАН

Аудит пасивів підприємства

1. Аудит формування і використання власного капіталу та забезпечення зобов'язань

2. Аудит довгострокових позик і векселів

3. Аудит короткострокових кредитів і прострочених позик

4. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками

5. Аудит розрахунків за податками і платежами

6. Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням

АУДИТ ПАСИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

1. Аудит формування і використання власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Для здійснення аудиту власного капіталу доцільно, насамперед, вникнути в саму сутність капіталу, зрозуміти його різновиди, їх зміст.

Рахунки класу 4 ("Власний капітал та забезпечення зобов'язань") призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різно­видів власного капіталу — статутного, пайового, додаткового, резерв­ного, вилученого, несшіаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів. Фінансові ресурси, що вико­ристовуються на розвиток виробничо-торгового процесу — це капітал у грошовій формі.

Капітал — це сукупність матеріальних ресурсів і коштів, фінан­сових вкладень і витрат на придбання прав, необхідних для суб'єкта господарювання. Аудиту підлягає структура капіталу за джерелами його утворення. Джерела утворення капіталу суб'єкта господарюван­ня — це власні й позичкові кошти.

Власний капітал суб'єкта господарювання визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. Вона обчислюється як різниця між вартістю майна І позичковим капіталом. Власний капітал скла­дається зі статутного, додаткового і резервного капіталу, нерозподі­леного прибутку та цільових (спеціальних) фондів.

Власник поділяє капітал на основний (довгостроковий) і оборот­ний (поточний) капітал.

Основний капітал складається з основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій (довгострокових позичок).

Оборотний капітал складається з матеріальних оборотних засо­бів, коштів у поточних розрахунках, короткострокових фінансових вкладень.

Рахунок 40 "Статутний капітал" призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу під­приємства. За кредитом рахунка 40 "Статутний капітал" відобра­жається збільшення статутного капіталу, за дебетом — його змен­шення (вилучення) — повернення частки внесків у разі вибуття учас­ника, списання збитків за рахунок внесків.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2) нереєстрований. Перший — це статутний, або пайовий, капітал. Другий — додатковий — резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Статутний капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання, цінні папери, права на користування землею, водою, будинками. Ста­тутний капітал комерційного банку формується за рахунок коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридич­них осіб, добровільно розміщених у товаристві. Пайовий капітал складається із сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, одержаних внаслідок розподілу на паї колективної власності.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу від роз­міщення акцій власної емісії за цінами, що перевищують номіналь­ну вартість, дооцінки активів, безоплатно одержаних необоротних ак­тивів, іншого додаткового капіталу.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються згідно з установчими документами — у випадку нестачі прибутку покриваються витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейовани­ми акціями тощо.

Нерозподілені прибутки — це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році, у тому числі нарахування податку на прибуток. Якщо є збитки, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Неоплачений капітал призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства за вкладами до статутного капіталу підприємства.

Здійснюючи аудит статутного капіталу, виходять із того, що він формується на основі внесків власників підприємства у вигляді гро­шових коштів, майна, нематеріальних активів у розмірах, визначених установчими документами.

Надходження внесків засновників контролюється на підставі да­них первинних документів і записів за кредитом рахунка 67 "Роз­рахунки з учасниками" в кореспонденції з дебетом рахунків основ­них засобів, грошових коштів, нематеріальних активів, виробничих запасів тощо. Так, за даними прибуткових касових ордерів, виписок банку з поточних рахунків у національній та іноземній валюті з доданими до них виправдувальними документами перевіряють по­вноту і своєчасність грошових сум і матеріальних цінностей.

Використовуючи інформацію актів приймання-передання основних засобів, документів, що відображають надходження нематеріальних активів, і дебетові обороти за рахунками 10 "Основні засоби", 12 "Нема­теріальні активи" визначають вартість переданого обладнання, будин­ків, споруд, майнових прав на інтелектуальну власність. На основі даних актів про приймання матеріалів, товарно-транспортних наклад­них, рахунків щодо обліку виробничих запасів (рахунок 20), рахунка 22 "МШП" з'ясовують вартість матеріальних цінностей, що надійшли.

Кожний внесок підтверджується документами, де обов'язково роблять посилання на формування статутного капіталу.

Особливу увагу слід приділяти технічній стороні реєстрації нема­теріальних активів, внесених учасниками (засновниками) у статут­ний капітал. Це майнові права на винаходи, на користування зем­лею, природними ресурсами, ліцензії на визначені види діяльності, плата за користування брокерським місцем, торговими знаками, марками. В обліку нематеріальні активи оцінюються за договірни­ми цінами. При цьому складають акт, що фіксує факт надходження на підприємство нематеріальних активів.

Наступний етап аудиту — перевірка своєчасності внесків у ста­тутний капітал засновниками підприємства.

Моментом фактичного надходження внесків у статутний капітал є:

• для грошей — дата зарахування їх на рахунок у банку чи вне­сення у касу підприємства;

• для основних засобів, матеріальних і нематеріальних активів — дата складання акта приймання-передання основних засобів, мате­ріальних і нематеріальних активів або інших документів, що підтвер­джують надходження вказаних об'єктів на підприємство.

Повноту внесків засновників у статутний капітал підприємства перевіряють шляхом зіставлення його розміру, що зафіксований в установчих документах і числиться на рахунку 40 "Статутний ка­пітал", із величиною заборгованості за рахунком 67 "Розрахунки з учасниками" і встановленими строками її погашення.

З метою систематизації наслідків перевірки рекомендується скла­дати відомість такої форми (табл. 11.1.).

Таблиця 11.1. Аудит повноти надходження внесків засновників у ста­тутний капітал підприємства (тис. грн)

Одним із важливих завдань аудиту є перевірка дотримання прин­ципу стабільності величини статутного капіталу, її відповідності розміру, визначеному засновницькими документами.

Керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", аудитор перевіряє правильність розподі­лу прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спря­мування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо. Так, у статтях розділу "Внески учасників" наводяться дані про збіль­шення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської за­боргованості учасників за внесками до статутного капіталу підпри­ємства.

Власний капітал зменшується внаслідок виходу учасника, випуску чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшен­ня номінальної вартості акцій або з інших причин. Тому здійснюючи аудит статутного капіталу, слід перевірити наявність і обґрунтованість змін у статутному капіталі й установчих документах підприємства.

Завершальним етапом аудиту є узагальнення виявлених відхи­лень в обліку статутного капіталу порівняно з чинними норматив­ними положеннями і обґрунтування пропозицій щодо їх усунення.

Відтак аудитор перевіряє забезпечення майбутніх витрат і платежів (рахунок 47) за такими субрахунками:

471 "Забезпечення виплат відпусток"

472 "Додаткове пенсійне забезпечення"

473 "Забезпечення гарантійних зобов'язань"

474 "Забезпечення інших витрат і платежів".

Аудитору слід врахувати, що за кредитом рахунка 47 "Забезпе­чення майбутніх витрат і платежів" відображається нарахування забезпечень, за дебетом — їх використання.

Зокрема, сума забезпечення виплат відпусток визначається щомі­сячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівни­кам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На цьому субрахунку також узагальнюється інформація про забезпечен­ня обов'язкових відрахувань (зборів) на обов'язкове державне пен­сійне страхування, соціальне страхування.

Здійснюючи аудиторську перевірку операцій, пов'язаних зі ство­ренням резервів грошових коштів, слід з'ясувати законність ство­рення резервів, тобто встановити, які резерви створені на підприємстві й чи передбачено це статутом, іншими установчими документами.

Відтак аудитор перевіряє правильність встановлених нормативів відрахувань у резерви і величини самих резервів, достовірність да­них інвентаризації резервів майбутніх витрат і платежів. Зайві на­раховані суми сторнуються, а недонараховані донараховуються.

Обґрунтованість включення резервованих сум на рахунки ви­робничих витрат встановлюють на підставі записів із дебетом ра­хунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адмі­ністративні витрати" і кредиту рахунка 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів".

2. Аудит довгострокових позик і векселів

П(С)БО 11 "Зобов'язання" визначає порядок формування та відоб­раження у звітності інформації про зобов'язання. Цим стандартом усі зобов'язання класифікуються на довгострокові, поточні, забезпе­чення та непередбачені зобов'язання.

Аудитор перевіряє, чи дотримано порядку, за яким кредитні взає­мовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів. У кредитному договорі банк бере на себе зобов'язання надати кредит, а позичальник — використати, сплатити борг і повернути його.

Під час аудиту довгострокових позик і векселів аудитор керуєть­ся П(С)БО 11 "Зобов'язання". Аудитору слід врахувати, що до довго­строкових зобов'язань належать:

• довгострокові кредити банків;

• інші довгострокові фінансові зобов'язання;

• відстрочені податкові зобов'язання;

• інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає пога­шенню протягом дванадцяти місяців від дати балансу, слід розглядати як довгострокове, якщо первісний термін погашення був більшим ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Зобов'язання за кредитною угодою буде довгостроковим, якщо:

• позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення певних умов, пов'язаних із фінансовим станом позичальника;

• не очікується виникнення подальших порушень кредитної уго­ди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Аудитор з'ясовує, чи довгострокові зобов'язання, на які нарахову­ються відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вар­тістю, яка залежить від умов та виду зобов'язання.

За кредитом рахунка 50 "Довгострокові позики" відображаються суми одержаних позик, за дебетом — їх погашення.

Аудитор з'ясовує, чи дотримано умов кредитної угоди:

• чи своєчасно сплачуються нараховані відсотки;

• чи своєчасно погашаються отримані позики.

Під час перевірки зобов'язань за векселями слід встановити, чи дотримано чітко встановленої форми векселя, оскільки інакше остан­ній втрачає вексельну силу. Тобто, якщо у векселі немає якого-небудь з обов'язкових реквізитів (найменування, строк платежу, місце здійснення платежу, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений, дата і місце складання векселя, підпис працівника, який видає вексель), аудитор з'ясовує причину і винних осіб, оскільки від­сутність хоч б одного з реквізитів робить вексель недійсним.

Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення обліку і використання одержаних векселів слід з'ясувати своєчасність роз­рахунків за відвантажені товари чи надані послуги і правильність кореспонденції рахунків при цьому. Аудитору слід також врахува­ти, що погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображається на дебеті рахунка 51 "Довгострокові векселі видані" і кредиті рахунків 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

Оперативний контроль за виплатами з одержаних і виданих век­селів ведеться за допомогою картотеки, впорядкованої за строками погашення заборгованості.

3. Аудит короткострокових кредитів і прострочених позик

Облік розрахунків ведеться на рахунку 60 "Короткострокові по­зики" у національній та іноземній валюті за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних кредитів, за дебетом — погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Кредитний договір укладають установа банку і підприємство; у ньому передбачається об'єкт кредитування, умови одержання і сплати позик, процентні ставки плати у кредит, строки, на які вида­ються позики. Тепер широко використовується комерційне кредиту­вання, коли здійснюється реалізація товарів за умови розстрочки платежу.

Аудитор здійснює аналіз фінансового стану підприємства, контро­лює дотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту. Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок влас­них оборотних коштів, інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту. Завдання аудитора — перевірити законність одержання і використання банківських кредитів за цільовим призначенням, своє­часність погашення їх.

Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, аудитор з'ясовує, якими видами позик користувалось підприємство. Для перевірки дотримання порядку кредитування, оформлення позик та їх погашен­ня аудитор керується Інструкцією № 3 про відкриття банками ра­хунків у національній і іноземній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 27. 05. 96 № 121.

Аудит кредитних операцій доцільно проводити за видами позик (кредитів) — під товарооборот, товари сезонного нагромадження, на тимчасові потреби тощо.

За даними балансу і записами в реєстрі аналітичного обліку ауди­тор встановлює, чи використовувалася позика за цільовим призна­ченням. Аудитор перевіряє правильність відомостей про забезпечен­ня виданих позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту використання позик на тимчасові потреби, під нор­мативні запаси матеріальних цінностей. Особливій перевірці під­лягають факти виникнення простроченої заборгованості, при цьому встановлюють причини, суму збитків від сплати процентів за підви­щеною ставкою, перевіряють ефективність заходів щодо погашення прострочених позик, з оздоровлення фінансового стану підприємства.

Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є невиконання плану товарообороту, порушення позичальниками договірних зобов'язань, затоварювання тощо. Перевірку кредитних операцій здійснюють паралельно з аналізом виконання плану това­рообороту і стану товарних запасів.

Типовими порушеннями є включення до забезпечення безтовар­них рахунків при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі некредитованих товарно-матеріальних цінностей, неточні відомості про склад товарних запасів сезонного нагромадження.

Якщо підприємство одержало позику під товари сезонного збері­гання, доцільно звірити суму фактичних залишків товарів сезонного зберігання з даними, поданими у банк.

4. Аудит розрахунків з постачальниками ' і підрядниками

На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядника­ми" ведеться облік розрахунків із постачальниками та підрядника­ми за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і на­дані послуги. За кредитом цього рахунку відображається заборго­ваність за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності, за дебетом — її погашення.

Аудит здійснюється окремо за кожним постачальником за кож­ним документом (рахунком) на сплату. Під час одержання матеріалів, товарів необхідно зробити запис: дебет рахунка 20 "Виробничі запаси", 28 "Товари", кредит рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Однак, коли на підставі виписки банку відбувається списання грошей для розрахунку з постачальником, то робиться запис: де­бет 63, кредит 31 "Рахунки в банках". Аудитор перевіряє правильність і своєчасність виконання договірних зобов'язань постачальниками і підрядниками за виконані роботи чи надані послуги. Аудит почи­нають з аналізу результатів інвентаризації кредиторської забор­гованості за відповідними звітними періодами на найближчу дату до початку аудиту. Дані інвентаризації слід звірити із сумами, відо­браженими у Головній книзі та балансі за рахунком 63 "Розрахун­ки з постачальниками і підрядниками". Звірянню підлягають залиш­ки кредиторської заборгованості на початок звітного періоду, відоб­ражені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в поперед­ньому звітному періоді, й уточнюється реальність кредиторської заборгованості.

Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає аудитору змогу зосередити увагу на сумнівних розрахунках, перевірити обґрунтова­ність створення резерву за сумнівними боргами і законність їх списання з балансу. Для перевірки достовірності первинних доку­ментів, за якими здійснені розрахункові операції, доцільно провести зустрічні звірки різних документів на даному підприємстві й зробити письмовий запит у відповідні підприємства про стан розрахунків. До­цільно відбирати рахунки, за якими проводилися сторнувальні за­писи, записи щодо перерахування сум з одного рахунка на інший, а також ті, де складались бухгалтерські проводки на підставі довідок.

Кожна сума дебіторської і кредиторської заборгованості на ок­ремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Забор­гованість, не сплачена в установлений строк, — це заборгованість зі строком сплати, що минув, яка має бути погашена. Тому необхідно з'ясувати причини її непогашення у визначені терміни.

Позовна давність вираховується з моменту виникнення права на пред'явлення (подання) позову. З цього приводу слід перевірити, чи подавалися листи — нагадування про необхідність погашення боргу, чи виставлялися претензії, чи передані матеріали юридичній службі підприємства для подання позову.

Під час аудиту розрахунків із постачальниками необхідно вста­новити наявність договорів поставки товарів, перевірити доцільність придбання, дотримання встановлених договором розрахунків. Щоб встановити повноту оприбуткування матеріальних цінностей, слід зіставити дані про їх кількість і вартість за платіжними документами (платіжним дорученням і вимогами-дорученнями) з даними докумен­тів на їх оприбуткування (рахунків, рахунків-фактур, товарно-транс­портних накладних) і показниками аналітичного обліку розрахунків з постачальниками (реєстрів операцій за рахунками з постачальни­ками), книгами, картками складського обліку, звітами руху товарів. Звертається увага на правильність застосування постачальниками цін, тарифів за послуги. Подібні факти виявляють зіставленням цін, вка­заних у рахунках постачальників, з цінами, вказаними в договорах.

Під час перевірки розрахунків з підрядниками встановлюють:

• чи включено об'єкти, що будуються, до титульного списку;

• чи забезпечені вони відповідними джерелами фінансування;

• чи є проектно-кошторисна документація на будівельні об'єкти; » чи укладені договори з підрядниками і які умови розрахунків

(за об'єкт у цілому чи за етапи робіт);

• правильність застосування цін, розцінок, чи немає дописок обсягів виконаних робіт;

• достовірність поданих до оплати рахунків із доданими до них актами про виконані роботи.

Якщо буде виявлено факти завищення обсягів виконаних робіт, неправильного застосування цін, включення в рахунки витрат, непе­редбачених кошторисом, необхідно провести контрольний обмір вико­наних обсягів будівельно-монтажних робіт.

5. Аудит розрахунків за податками і платежами

Одним із важливих чинників розв'язання економічної кризи в суспільстві є удосконалення системи оподаткування. Завдання аудитора — перевірити правильність обчислення податків і платежів та своєчасність і повноту їх сплати. Перевірці підлягає кожний вид податку і платежу. До основних нетоварних розрахункових операцій належать розрахунки з бюджетом (із фінансовими органами) за податки з обороту (акцизний збір, ПДВ тощо), з прибутків, з доходу пра­цівників та ін. Облік розрахунків з бюджетом відображають на рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами", у кредит якого запи­сують суми, що підлягають внесенню в дохід бюджету, а в дебет — внесені платежі.

Аудитор перевіряє правильність кореспонденції в обліку розра­хунків з бюджетом.

Зокрема, внески з прибутку до бюджету відображають щомісяця таким записом: дебет рахунка 98 "Податки на прибуток", кредит рахунка 641 "Розрахунки за податками".

Сума ПДВ, що підлягає внесенню до бюджету, оформляється запи­сом: дебет рахунка 70 "Доходи від реалізації", кредит рахунка 64 "Розрахунки за податками і платежами".

На суму податків, утриманих із заробітної плати робітників і служ­бовців, роблять запис: дебет рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці", кредит рахунка 64 "Розрахунки за податками і платежами". Слід мати на увазі, що у балансі сальдо за рахунком 64 "Розрахунки за податками і платежами" показують в активі дебіторську, у пасиві — кредиторську заборгованість.

На рахунку 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ве­деться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), що справляються відповідно до чинного законодавства.

У процесі аудиту вивчають акти перевірок, проведених держав­ною податковою адміністрацією, банком, Пенсійним фондом тощо. Крім того, з'ясовують причини прострочення платежів, за чий раху­нок віднесена пеня, яких заходів вжито до винних осіб за несвоєчас­не перерахування коштів.

Основними джерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом є: довідки і розрахунки, декларації за окремими видами платежів; виписки банків і додані до них документи про перераху­вання належних сум у бюджет; бухгалтерські записи на рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами", регістри синтетичного і аналітичного обліку, баланс та інші види фінансової звітності.

Під час аудиторської перевірки слід уточнити правильність ви­ведення оборотів і сальдо за кожним видом податків і платежів на кінець звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку кожного виду податку чи платежу порівнюють із залишками в регістрах аналітичного обліку і Головній книзі за рахунком 64 "Розрахунки за податками і платежами" чи іншими рахунками. Якщо виявлено неточності у розрахунках, слід вжити заходів щодо їх усунення і з'ясувати, чи підприємство заплатило штрафи, пеню податковим ад­міністраціям за неправильне визначення розміру платежу або його прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з посадової особи, винної у простроченні або у неправильному обчисленні платежу в бюджет.

Під час аудиторської перевірки правильності вирахування і спла­ти окремих видів податків керуються законодавчими актами про оподаткування прибутку підприємств, про прибутковий податок з гро­мадян, про податок на додану вартість, про акцизний збір тощо.

Особлива увага приділяється правильності розрахунків з податків. Аудитор повинен у необхідних випадках надати бухгалтерові допо­могу, щоб правильно зробити такий розрахунок, порекомендувати йому внести зміни у баланс підприємства.

Основним джерелом надходження коштів до бюджету є податок з прибутку підприємств відповідно до Закону України "Про оподат­кування прибутку підприємств". Об'єктом оподаткування є балан­совий прибуток платника податку. При цьому прибуток підприєм­ства оподатковується за базовою ставкою.

Аудитор перевіряє правильність обліку валового прибутку, а відтак тієї її частини, яка безпосередньо оподатковується. Тому зіставля­ють ідентичність балансових даних про прибуток з його обліком у Головній книзі, регістрах аналітичного обліку за рахунком 79 "Фінан­сові результати", за Звітом про фінансові результати. Необхідно впев­нитися у реальності сум з дебету і кредиту рахунків 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фінансові результати", 90 "Собівартість реалізації", а також у законності витрат, включених у собівартість.

Для приховування прибутку або інших об'єктів оподаткування суб'єкти підприємницької діяльності у декларації про доходи відоб­ражають значно меншу, порівняно з фактичною, суму прибутку від господарської діяльності. Заниження доходу (прибутку) або інших об'єктів оподаткування полягає в тому, що в декларації про доходи відображаються всі операції, але при цьому завищується собівартість продукції, у зв'язку з чим зменшується загальний обсяг прибутку, який підлягає оподаткуванню.

Основними видами викривлень фінансової звітності можуть бути:

• заниження прибутку внаслідок необґрунтованого завищення суми матеріальних витрат, включених у собівартість продукції (робіт, послуг), неправильна оцінка залишків незавершеного виробництва, витрат обігу і торговельної націнки на залишок відвантажених то­варів (виконаних робіт, послуг), нестач товарно-матеріальних цінно­стей, відшкодування матеріальних збитків тощо;

• включення у витрати виробництва (обігу) витрат, які покрива­ються відповідно до чинного законодавства за рахунок спеціальних джерел, а також завищення або заниження на кінець звітного пері­оду величини залишків резервів, створюваних за рахунок витрат за основною діяльністю;

• неправильне визначення фінансового результату господарсько-фінансової діяльності, який приймається для визначення платежів у бюджет;

• приховання доходів шляхом зарахування виручки від реалізації продукції на інші балансові рахунки тощо.

6. Аудит розрахунків з оплати пращ й за соціальним страхуванням

Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" призначений для розра­хунку за заробітною платою і з розрахунків з депонентами. При цьому розрахунки ведуться за всіма видами заробітної плати, премій, допо­мог тощо. За кредитом цього рахунка відображається нарахована, за дебетом — виплачена заробітна плата і суми утримань податків, платежів за виконавчими документами тощо.

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, аудитор керується Зако­ном України "Про оплату праці", затвердженим Постановою Вер­ховної Ради України від 20 квітня 1995 р. № 144/95-ВР (зі змінами і доповненнями до нього відповідно до Постанови Верховної Ради України від 6 лютого 1997 р. № 50/97-ВР), а також Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 № 323 та Інструкцією зі статисти­ки чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату № 171 від 07.07.95.

Для перевірки правильності нарахування і виплати заробітної плати аудитору насамперед слід ретельно ознайомитися зі встанов­леними нормами для різних видів оплат.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій під­приємства встановлюють самостійно у колективному договорі з дотри­манням норм і гарантій, передбачених законодавством і угодами. Конкретні розміри ставок, окладів, розцінок, надбавок, премій власник встановлює з урахуванням закону. Особи, що працюють за сумісниц­твом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Робота в надурочний час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з пого­динною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розкладом), присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць).

При нарахуванні основної заробітної плати працівникам, яким встановлена відрядна оплата праці, крім табеля необхідно мати відо­мості про виробіток і розцінки за виконані роботи.

Для розрахунку заробітної плати спеціаліста за тарифом годинну тарифну ставку треба помножити на кількість годин зміни.

Аудитор насамперед перевіряє чисельність працівників підпри­ємства і правильність її відображення у звітності згідно з Інструк­цією зі статистики чисельності працівників від 07.07.95.

Вибірково перевіряють наявність трудових книжок працівників. Відтак перевіряють правильність оформлення табеля обліку часу.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.02.98 № 21-466 і відповідно до Кодексу законів про працю України тривалість робочого дня при шестиденному робочому тижні — 7 годин і 5 годин перед вихідними днями — не може перевищу­вати 40 годин на тиждень.

Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів встанов­люють шляхом їх порівняння зі штатним розкладом і перевіркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку викорис­тання робочого часу і розрахунку заробітної плати.

Під час аудиту встановлюють правильність окладів і ставок з по­гляду віднесення підприємства до відповідної групи щодо оплати праці.

Перевірку розрахунків з робітниками і службовцями із заробіт­ної плати доцільно починати із встановлення ідентичності даних аналітичного обліку щодо оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунка 66 "Розрахунки оплати праці" у Головній книзі й балансі на однакову дату.

Для цього звіряють сальдо на перше число відповідного місяця у Головній книзі й балансі з підсумковими сумами (сумами до видачі) розрахунково-платіжних відомостей. Причинами розходжень можуть бути: перекручення даних внаслідок зловживань (виключень виплат, утримань); неповного утримання авансів; повторного списання гро­шових документів із віднесенням виплат у дебет рахунка 66 "Розра­хунки з оплати праці"; зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесення сальдо з одної розрахункової відомості в іншу тощо. Потім слід перевірити достовірність первинних документів (табелів обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати, особових рахунків, роз­рахункових і розрахунково-платіжних відомостей).

При по часовій оплаті праці перевіряють правильність тарифних ставок, умов контракту, а при відрядній — виконання кількісних і якісних показників роботи, правильність норм і розцінок. Переві­ряють, чи не включено в табелі обліку використання часу вигада­них (підставних) осіб, чи заведено на таку особу особову справу у відділі кадрів.

Правильність нарахування заробітної плати визначають так:

• перевіряється правильність застосування розцінок шляхом зі­ставлення з документом, де вони передбачені, а також уточнюється, чи відповідає стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції застосовуваним розцінкам;

• уточнюється, чи правильно визначено обсяг виконаної роботи і кіль­кість відпрацьованого часу шляхом їхнього зіставлення з облікови­ми листками, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, систе­мами приймання виконаних робіт за актами приймання-здавання робіт;

• арифметичне перевіряється правильність нарахування суми шля­хом множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товаро­обороту, на кількість виробленої продукції тощо.

Під час перевірки правильності нарахування і виплати заробіт­ної плати слід встановити:

• чи відповідають дані відомостей на виплату заробітної плати тарифікаційним спискам працівників;

• наявність у відомості печатки, підписів керівника та бухгалтера;

• чи немає у відомостях підчисток і необумовлених виправлень;

• чи вказані дати виплати і підписи працівників про отримання заробітної плати;

• правильність підрахунків платіжної відомості;

• чи правильно пораховані суми утриманих і перерахованих подат­ків із заробітної плати працівників;

• ідентичність підписів у відомості й особовій справі.

Заробітна плата за період відпустки нараховується у такому по­рядку. Середній заробіток для оплати відпустки розраховують, вихо­дячи із заробітку за дванадцять останніх місяців (календарних), що передували місяцю виходу у відпустку. Ця сума ділиться на 12 (або 11 за перший рік роботи). Отриманий середньомісячний заробіток ділиться на середньомісячну кількість робочих днів протягом року (з урахуванням вихідних і святкових днів). Отриманий середньоден­ний заробіток перемножується на число робочих днів відпустки. На суму вирахуваних відпускних дають запис: дебет рахунка 81 "Витра­ти на оплату праці", кредит рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці".

Премії та заохочування, пов'язані з трудовою діяльністю, визна­чають на основі положення, яке розробляється на підприємстві відпо­відно до типового.

Під час перевірки виплати премій слід встановити:

• чи виконано умови, згідно з якими премія виплачується шля­хом перевірки усіх показників за даними бухгалтерського і статис­тичного обліку;

• чи дотримано порядку зниження розміру або позбавлення пре­мій тощо.

Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України утри­мання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством України. Обов'язкові утримання вклю­чають прибутковий податок за шкалою ставок податку (до 17 гри­вень не оподатковується); утримання до Пенсійного фонду (1 %, якщо загальна сума нарахованої заробітної плати становить до 150 гри­вень, 2 %, якщо сума більше 150 гривень); утримання на випадок безробіття (0,5 % від нарахованої суми); утримання за виконавчими листками. Загальний розмір утримань із заробітної плати не може перевищувати 20 %, а в особливих випадках — 50 % заробітної плати.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р. // Голос України. — 1993. — 29 травня.

2. Закон України "Про внесення змін і доповнень до статті 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" // Відомості Верхов­ної Ради України. — 1995. — № 14. — С. 88.

3. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. // Голос України. — 1993. — 2 бе­резня.

4. Закон України від 28 грудня 1994р. № 34/94-ВР "Про оподат­кування підприємств у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 293/97-ВР (зі змінами і доповненнями) // Бібліотека "Все про бухгалтерський облік". — № 4. — С. 476—507.

5. Закон України "Про внесення змін до статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 5 грудня 1997 р. за № 698/97-ВР // Голос України. — 1997. — 25 грудня.

6. Закон України "Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 3 грудня 1997 р. за № 686/97-ВР // Урядовий кур'єр. — 1997. — 27 грудня.

7. Закон України "Про внесення змін до статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" від 15 січня 1998 р. № 19/98-ВР // Урядовий кур'єр. — 1998. — 10 лютого.

8. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 23 грудня 1997 р. № 767 // Орієнтир. — 1998. — 22 січня.

9. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р. № 723 // Голос України. — 1998. — 13 січня.

10. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні" від 16 липня 1999 р. М 996-ХІУ // Нове діло. 2000.

— № 15 (34). — 13—20 жовтня.

11. Постанова КМУ від 28 лютого 2000 р. № 419 "Про затверджен­ня порядку подання фінансової звітності" // Нове діло. — 2000. — № 15 (34). — 13—20 жовтня.

12. Постанова КМУ від 6 вересня 2000 р. № 1398 "Про внесення змін до Постанови КМУ від 23 квітня 1999 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" // Все про бухгалтерський облік. — 2000. — № 85 (510). — 15 ве­ресня.

13. Наказ Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування" // Нове діло. — 2000. — № 15 (34). — 13—20 жовтня.

14. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. — К.: Основа, 1999. — 274 с.

15. Международньїе нормативи аудита: Сб. с коммент. — Вьш. 5. — М.: Аудит-трейнинг, 1992.

16. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу устано­вами банків України, затверджена постановою Правління Національ­ного банку України від 19.02.2001 р. № 69.

17. Положення про ведення касових операцій у національній ва­люті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України 19.02.2001 р. № 72.

18. Адамс Р. ОсновьІ аудита: Пер. с англ. / Под. ред. Я.В. Соко­лова. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. — 398 с.

19. Андреев ВД. Практический аудит: Справ, пособие. — М.: 9ко-номика, 1994. — 366 с.

20. Аренс Е А., Лоббек Дж.К. Аудит: Пер. с англ. — М.: ФинансьІ й статистика, 1995. — 560 с.

21. Аудит Монтгомери: Пер. с англ. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. — 542 с.

22. Бавдей А.Л., Белий И.Н., Дробишевский Н.П. й др. Аудит й ревизия: Справ, пособие. — Мн.: 000 "Мисанта", 1994. — 221 с.

23. Білуха М.Т. Форми фінансово-господарського контролю (реві­зія, аудит, судово-бухгалтерська експертиза) // Бухгалтерський облік і аудит. — 1995. — № 7. — С. 12—14.

24. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і ауди­ту. — К.: Вища школа, 1994. — 364 с.

25. Білуха М.Т. Курс аудиту. — К.: Вища школа: Т-во "Знання", 1998. — 573 с.

26. Бутпинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. — Жито­мир: ЖІТІ, 2000. — 608 с.

27. Голов С., Зубилевич С. Система професійної підготовки бух­галтерів і аудиторів у Великобританії // Бухгалтерський облік і аудит. — 1994. — № 8. — С. 23—25.

28. Гуцайлюк 3. Аудит фінансових результатів// Бухгалтерський облік і аудит. — 1994. — № 8. — С. 13—16.

29. Данилевский ЮА. Аудит: ВопросьІ й ответьі. — М.: Бухгал-терский учет, 1993. — 112 с.

30. Додж Р. Краткое руководство по стандартам й нормам ауди-та: Пер. с англ. — М: ФинансьІ й статистика: ЮНИТИ, 1992. — 240 с.

31. Жила В.Г. Ревізія і аудит: Навч. посіб. — К.: МАУП, 1998. — 96 с.

32. Завгородній В.П. Організація АРМ бухгалтера з обліку І ауди­ту готової продукції, відвантаження і реалізації // Бухгалтерський облік і аудит. — 1994. — № 5. — С. 21—24.

33. Завгородний В.П. Налоги й налоговьій контроль в Украине. — К.: А.С.К., 2000. — 639 с.

34. Загородиш А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий слов­ник. — Львів: Вид-во Держ. ун-ту "Львівська політехніка", 1996.

— 384 с.

35. Заруба АД. Банківський менеджмент та аудит. — К.: Лібра, 1996. — 224 с.

36. Зубілевич С. Аудиторська діяльність в Україні: Проблеми ста­новлення і перспективи розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. 1995. — № 9. — С. 15—18.

37. Зубілевич СЛ., Голов С.Ф. Основи аудиту. — К.: Ділова Укра­їна, 1996. — 374с.

38. Кармайкл Д.Р., Бенис М. СтандартьІ й нормьі аудита. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. — 527 с.

39. Кузьминский А.Н. й др. Аудит: Практ. пособие. — К.: Учет-информ, 1996. — 283 с.

40. Курсом реформ — облік 2000: Навч.-практ. посіб. — Дніпро­петровськ: ТОВ "Баланс-клуб", 2000. — 256 с.

41. Робертпсон Джек К. Аудит: Пер. с англ. — М.: Контакт, 1993. — 496 с.

42. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 192 с.

43. Сопко В., Балченко С. Аудиторський звіт і аудиторський висно­вок // Бухгалтерський облік і аудит. — 1995. — № 10. — С. 7—12.

44. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.

45. Савченко В. Аудит використання активів і фінансово-господар­ських операцій // Бухгалтерський облік і аудит. — 1994. — № 9. — С. 12—15.

46. Соловьев ГА.. Институт внутренних аудиторов в США // Бух-галтерский учет. — 1992. — № 1. — С. 27—29.

47. Усач Б.Ф. та Ін. Аудит і судово-бухгалтерська експертиза. — Львів: Каменяр, 1998. — 134 с.

48. Федулова Л. Управління аудиторською діяльністю // Бухгал­терський облік і аудит. — 1995. — № 8. — С. 19—20.

49. Цінні папери України. — 2000. — № 76—77 (77). — 29 лис­топада. — С. 8.

50. Шиманський Р. Проблеми розвитку аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. — 1994. — № 11. — С. 19—20.