Реферат на тему:
Тема:
Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства
Кримінально-процесуальне право України.
Варіант 7
1.Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
2.Задача
Гр.Охрименка було притягнуто до кримінальної відповідальності за ст.225 КК (Обман покупців та замовників). Підчас попереднього розгляду справи, суддя прийшов до висновку про доцільність передачі справив інший суд за місцем перебування більшості свідків.
А) розкрити поняття підсудності та її видів
Б) який порядок вирішення питання про передачу справи з одного суду до іншого за чинним КПК
В) як необхідно вирішити питання про підсудність в описаній ситуації, якщо при розгляді справи в суді виявиться, що вона підсудна іншому однойменному суду за територіальною ознакою або вищестоящому чи військовому суду
* * *
Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства
Згідно Конституції України ст..121 на прокурора покладаються такі функції: нагляд за додержанням законів органами, що провадять досудове слідство, дізнання та оперативно-розшукову діяльність; підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадян або держави в судах у визначених законом випадках; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні примусових заходів, пов’язаних з обмеженням свободи громадян.
Визначимо, що розуміється під терміном „нагляд”, - це діяльність прокурора по забезпеченню додержання законів органами дізнання, попереднього слідства та іншими органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю. Особливістю прокурорського нагляду є його широкий круг повноважень, які позволяють йому вивчати матеріали справи та відміняти незаконні рішення і відновлювати законність.
Досудове слідство в свою чергу це слідство, що проводиться органами прокуратури, внутрішніх справ, Службою безпеки України, слідчими податкової міліції.
Здійснюючи свої повноваження в галузі кримінального судочинства, прокурори слідкують за тим, щоб слідчі та працівники органів дізнання суворо додержувалися вимог, що містяться в нормативних актах держави. Прокурорський нагляд за органами дізнання і досудовим слідством – один із важливих напрямів у діяльності органів прокуратури.
Об’єктом прокурорського нагляду є точне виконання законів посадовими особами органів дізнання і досудового слідства при розслідуванні кримінальних справ.
Характерною ознакою прокурорського нагляду за досудовим слідством є процесуальна форма, тобто кожна дія прокурора при здійсненні нагляду передбачена та регламентована кримінально-процесуальним законом.
Прокурор здійснює нагляд за законністю, отже наділений владно-розпорядчими повноваженнями, які створюють йому можливість ефективно здійснювати нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства з тим, щоб забезпечити розкриття кожного злочину, а також всебічність і об’єктивність розслідування кожної справи.
Письмова вказівка прокурора є обов’язковою для виконання органами дізнання, отже він може скасувати будь-яке рішення або акт розслідування, може усунути слідчого або особу, що проводить дізнання від ведення справи або прийняти розслідування справи на себе в цілому. Повноваження прокурора сягають не лише слідчих органів, а й установ, організацій, підприємств, посадових осіб і громадян. Наприклад при відстороненні обвинуваченого від роботи вказівка прокурора є обов’язковою для виконання по місцю роботи.
Є процесуальні дії, які не можуть відбуватися без попередньої згоди чи санкції прокурора(Нп. обшук, ексгумація трупа).
Прокурорський нагляд, що попереджає, а потім безпосередньо своєю владою усуває порушення закону та інші недоліки слідчого, є по суті керівництвом слідства.
На відміну від інших галузей прокурорського нагляду, нагляд за розслідуванням прямо й вирішально впливає на позицію прокурора в суді як державного обвинувача – найбільш гостру форму боротьби прокурорів з порушенням законності. Однак, лише здійснюючи керівництво роботою слідчого, беручи безпосередню участь у провадженні важливих слідчих дій, своєчасно виправляючи помилки, що були допущені при розслідуванні, прокурор набуває фактичної та юридичної можливості твердо обстоювати в суді свою точку зору з приводу питання про доведення злочину і винуватості підсудного.
Повноваження начальника слідчого відділу багато в чому збігаються з повноваженнями прокурора, хоча їх юридична природа різна. Наприклад вказівки начальника слідчого відділу можуть стосуватися важливих питань слідства, зокрема щодо: провадження досудового слідства, притягнення як обвинуваченого, кваліфікації злочину та обсягу обвинувачення, направлення справи для провадження окремих слідчих дій, передачу справи від одного слідчого іншому, доручення розслідування справи кільком слідчим, тощо. (ст.114 КПК). Начальник слідчого відділу не володіє повноваженнями щодо санкціонування обшуку, усунення обвинуваченого від посади, затвердження обвинувачу вального рішення. Дані повноваження належать тільки прокурору, який здійснює процесуальне керівництво слідством. На практиці прокурор виконує свої наглядові функції щодо слідчих органів внутрішніх справ через начальника слідчого відділу.
Прокурор, безперечно, здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням безвідносно до відомчої приналежності органів, які ведуть слідство.
Щодо органів дізнання(посадових осіб, що проводять дізнання) прокурор також здійснює нагляд за їх діяльністю в загальному порядку, а також по конкретним кримінальним справам, що порушують органи дізнання. Органи дізнання – це в основному органи міліції, які адміністративно підпорядковуються не прокурору, а відповідному начальнику органу дізнання. Однак, як тільки діяльність органу дізнання заходить в кримінальний процес, втручання прокурора є очевидним. Іншими словами, прокурор здійснює процесуальне керівництво тією діяльністю міліції, що має процесуальний характер, і полягає в провадженні розслідування у формі дізнання. Це підтверджує ст.15 ЗУ „Про прокуратуру”, де йдеться про те. Що вказівки Генерального прокурора з питань слідчої роботи є обов’язковими для виконання всіма слідчими органами.
Право на процесуальне керівництво досудовим розслідуванням з боку прокурора не відміняє процесуальну самостійність слідчого, який є активним учасником кримінально-процесуальної діяльності. Всі рішення про направлення слідства і провадження процесуальних дій, за винятком передбачених законом випадків, слідчий приймає самостійно і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.
Відповідно до закону „Про прокуратуру” нагляд прокурора за досудовим слідством полягає у процесуальному керівництві діяльністю органів розслідування; таке керівництво рівною мірою і в однакових правових формах поширюється на всі органи досудового слідства і дізнання, за діяльністю яких прокурор здійснює нагляд, і не залежить від їх відомчої належності.
Здійснюючи в межах своїх повноважень нагляд за виконанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор зобов’язаний:
- застосовувати наглядові повноваження для забезпечення повної реєстрації і належного розгляду органами дізнання та досудового слідства всіх заяв і повідомлень про злочини, не допускаючи залишення прав заінтересованих осіб без належного захисту;
-вживати заходів для того, щоб жодний злочин не залишався нерозкритим та жоден злочинець не ухилився від відповідальності;
-слідкувати за додержанням прав і свобод людини при провадженні дізнання і попереднього слідства;
-застосовувати наглядові повноваження з тим, щоб органи дізнання і слідчі дотримувалися встановленої процесуальної форми при провадженні слідчих і інших процесуальних дій, неухильно додержувалися встановленого кримінальним законодавством порядку та строку провадження дізнання й попереднього слідства;
-суворо наглядати за тим, щоб жоден громадянин не зазнав незаконного та безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності або іншого незаконного обмеження в правах;
-суворо слідкувати за тим, щоб ніхто не був затриманий або заарештований інакше, як на законних підставах;
-у разі незаконного затримання чи притягнення до відповідальності вживати заходів до скасування незаконних рішень і забезпечення реабілітації невинуватих осіб, відшкодування завданої їм незаконними діями матеріальної і моральної шкоди.
Відповідно до ст.227 КПК прокурор наділений наступними повноваженнями:
- вимагати від органів дізнання та слідчого для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства, та розшуку злочинців;
- давати вказівки про провадження дізнання та попереднього слідства, про обрання, зміну або відміну запобіжного заходу щодо підозрюваного та обвинуваченого, про притягнення особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг відповідальності, про направлення справи, а також про провадження окремих слідчих дій та розшук злочинців, що переховуються;
- брати участь у проведенні дізнання та попереднього слідства та в необхідних випадках особисто провадити попереднє слідство або окремі слідчі дії у будь-якій справі;
- повертати кримінальні справи органу дізнання та слідчому зі своїми письмовими вказівками про провадження додаткового розслідування;
- відміняти незаконні та безпідставні постанови органів дізнання та слідчого включаючи постанову про відмову в порушенні справи та інші;
- усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або слідства, якщо вони припустилися порушення закону при розслідуванні справи;
- витребувати будь-яку справу від органу дізнання та передавати її слідчому, а також передавати справу від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об’єктивного розслідування справи;
- доручати органам дізнання виконання окремих слідчих дій та розшукових заходів у справах, що перебувають у провадженні слідчих органів прокуратури;
- санкціонувати: обшук службових чи інших приміщень, виїмку документів, що становлять державну таємницю; відсторонення обвинуваченого від посади; затверджувати постанови: про ексгумацію трупа, про встановлення строку ознайомлення з справою, про відміну запобіжного заходу, про застосування певних заходів безпеки;
-продовжувати строк розслідування;
- порушувати, відмовляти у порушенні та закривати порушені кримінальні справи;
- затверджувати обвинувальний висновок або повертати кримінальну справу слідчому для провадження додаткового розслідування;
- змінювати обвинувальний висновок слідчого або складати новий висновок;
- давати письмову згоду на направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру;
- давати згоду або подавати самому до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, передбаченим законом.
Для забезпечення дієвості прокурорського нагляду закон зобов’язує слідчого і орган дізнання терміново направляти прокурору копії основних процесуальних рішень, протокол затримання підозрюваного та про факт і наслідки обшуку, здійсненого без санкції прокурора.
Прокурор розглядає скарги учасників процесу на незаконні дії або рішення слідчого чи особи, яка провадить дізнання. Протягом трьох діб щодо скарги на дії слідчого та десяти діб щодо скарг на дії органу дізнання прокурор зобов’язаний розглянути скаргу і надати відповідь особі, що звернулась зі скаргою.
Одержавши справу з обвинувальним висновком, прокурор має ретельно її вивчити, перевірити дотримання передбаченої процесуальної форми як при провадженні окремих слідчих та інших процесуальних дій, так і при досудовому провадженні в цілому, забезпечення при цьому захисту прав і свобод людини. Протягом п’яти діб прокурор повинен прийняти одне з передбачених ст.229-231 КПК рішень, а саме: 1)затвердити обвинувальний висновок та направляє справу до суду; 2)складати новий обвинувальний висновок; 3)змінити обвинувачення; 4)закрити справу; 5)повернути справу на додаткове розслідування зі своїми письмовими вказівками. Якщо прокурор або його заступник не згоден з обвинувальним висновком, він вправі скласти новий обвинувальний висновок.
У разі необхідності змінити обвинувачення прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.
* * *
А)
П
ідсудність
З’ясування підсудності – це питання, яке вирішується в першу чергу при розгляді справи.
Підсудність – сукупність встановлених законом ознак кримінальних справ, відповідно до яких встановлюється конкретний судовий орган, компетентний провадити як суд першої інстанції судовий розгляд кримінальної справи по суті пред’явленого обвинувачення і винести вирок.
Визначити підсудність означає з’ясувати, який саме суд має розглянути конкретну справу.
Підсудності присвячена глава 2 КПК(ст..33-42). Щодо видів підсудності, то можна виділити наступні:
1. предметна(родова) підсудність, тобто підсудність, за якою визначається, який саме суд розглядатиме справу, як суд першої інстанції;
2. персональна підсудність(в залежності від суб’єкта злочину і його службового стану)
3. територіальна підсудність (за місцем скоєння злочину);
4. спеціальна підсудність – особливість суб’єкта, підсудність справ про злочини суддів;
5. підсудність за зв’язком справ – підсудність справ, які належать до компетенції різнойменних або однойменних судів;
6. альтернативна підсудність – це підсудність справ, які можуть розглядатися декількома однойменними судами.
Б)
Порядок вирішення питання про передачу справи з одного суду до іншого ст.38 КПК. Метою передачі справи з одного суду до іншого є забезпечення найбільш об’єктивного і повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення виховної ролі судового. Справа може бути передана на розгляд суду за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження більшості свідків(спеціальна підсудність).
Передача справи повинна відбутися до початку її розгляду в судовому засіданні.
При передачі справи з міського або окружного суду до іншого, чи з військового суду до іншого, рішення подібне приймає голова Верховного суду відповідної області, АР Крим, міст Києва і Севастополя, або голова військового суду регіону. Міжобласні передачі справ уповноважений здійснювати Голова Верховного Суду України.
В)
Якщо виявиться, що справа підсудна іншому однойменному суду за територіальною ознакою, то слід керуватися ст. 39 КПК про визначення підсудності справ, які належать до компетенції декількох однойменних судів. Справу розглядатиме той суд, в районі діяльності якого було порушено кримінальну справу або закінчено досудове слідство чи дізнання, отже маємо справу з територіальною підсудністю. Відповідно норми ст. 39 КПК є уточнюючими щодо правил територіальної підсудності справ, викладених у ст. 37 КПК.
Питання про направлення справи в той чи інший однойменний суд вирішує прокурор або його заступник після затвердження обвинувального висновку.
Якщо ж справа підсудна військовому суду гарнізону, то злочин скоїла особа, яка має військове звання до підполковника, капітана другого рангу включно.(ст. 36 КПК) Маємо справу з персональною підсудністю, яка залежить від суб’єкта злочину.
Якщо справа передається до вищестоящого суду, то гр. Охрименко обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, які підсудні різнойменним судам. (ст. 40 КПК) Норми даної статті регулюють та встановлюють підсудність за зв’язком справ. Якщо хоча б один із злочинів підсудний військовому суду, то справу розглядатиме військовий суд.
Ст. 225 КК передбачає покарання у вигляді виправних робіт, громадських робіт, штрафу з позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.
Якщо ж у цей злочин залучені службові особи то злочин кваліфікуватиметься за ст. 364 КК про зловживання службовим становищем.
Список використаної літератури
1. Є.Г. Коваленко
„Кримінально-процесуальне право України” с.421-436
2. В.М. Тертишник
„Кримінально-процесуальне право” с.724-733
3. Науково-практичний коментар до кримінально- процесуального кодексу України” за ред. В.Т.Маляренка.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України
5. ЗУ „Про прокуратуру”
|