Особливості злочинних проявів в агропромисловому комплексі
в період його реформування
Характерною особливістю сучасного етапу розвитку агропромислового комплексу (далі — АПК) України є глибока, затяжна і дуже загрозлива економічна криза, що проявляється у дестабілізації агропромислового виробництва, поглибленні диспропорції в ньому, розпаді фінансово-економічної системи, катастрофічному спаді виробництва, величезній кількості низькорентабельних і збиткових підприємств, звуженні ринків продовольства, зростанні споживчих цін і зниженні купівельної спроможності населення. У цих умовах реальною стає загроза продовольчій безпеці держави.
Складність та гострота економічної ситуації у вітчизняному АПК спостерігається на фоні стійкого нелегального або “тіньового” і кримінального зростання.
До основних специфічних особливостей, що характеризують структуру і розвиток АПК, слід віднести такі.
По-перше, АПК як потужний сектор економіки має складну та багаторівневу структуру, і остання суттєво відрізняє його від інших міжгалузевих комплексів (паливно-енергетичного, машинобудівного, транспортного і т.ін.).
По-друге, на сучасному етапі АПК є капіталомістким і трудомістким формуванням, в якому зосереджено значну частину основних виробничих фондів, трудових ресурсів, задіяних у сфері матеріального виробництва працівників, а також створюється велика частка валового внутрішнього продукту.
По-третє, розвиток АПК зумовлює підвищення матеріального добробуту населення. Продукція, що в ньому виробляється, виступає визначальним чинником вирішення соціальних завдань, оскільки з сільськогосподарської сировини виробляється понад 2/3 споживчих товарів, формується майже 95 % продуктів харчування, а це становить приблизно 75 % загального товарообігу держави.
По-четверте, АПК характеризується соціально-економічною неоднорідністю, що впливає на специфіку конструювання господарських механізмів його функціонування, а також на напрями вирішення соціальних завдань і т.ін.
Агропромисловий комплекс є багатогалузевим і поліструктурним комплексом, виділяється за ознакою єдиної мети функціонування його галузей, поєднаних на основі виробничо-технологічних зв’язків. Основу комплексу становлять послідовні стадії виробництва сільськогосподарської сировини та її переробки в готову продукцію.
Головною перешкодою на шляху трансформації сільськогосподарських формувань стала недосконалість земельних відносин. Невпровадження ефективних рішень відносно правової невизначеності, що стримує розвиток земельних відносин, погіршує і без того важкий фінансовий стан, в якому зараз опинилася галузь. Погашення існуючої заборгованості і запобігання накопиченню нових боргів суб’єктів сільського господарства у майбутньому, протидія зацікавленим злочинним формуванням, що користуються механізмами з отримання коштів від функціонування фінансових схем, які недостатньо контролюються державою, потребує адекватних радикальних заходів.
Ситуація в АПК погіршується тим, що вона не є локальною, а притаманна всій національній економіці, де діють недосконалі фінансові механізми. Загалом, в економіці АПК мають місце такі основні розрахункові елементи: товарно-грошовий (у реальному секторі економіки); бартерний; взаємозаліки та фінансові сурогати; безгрошовий (натуральне господарство), які стали відчутним гальмом у проведенні реформ. Невпинне їх розширення не лише штучно обмежує економічний простір ринкових відносин, а й деформує їх зміст.
Широке застосування таких форм розрахунків призвело до численних цінових викривлень на українському ринку і полегшило проведення організованими злочинними угрупованнями завуальованих протиправних дій, які йдуть всупереч інтересам селянської громади. Наприклад, бартерна ціна автомобільного пального в обмін на зерно у 3–5 разів перевищує грошову. У 1996 році в Україні за середньої собівартості виробництва 1 т зерна у 99 грн воно продавалося за такими середніми цінами: заготівельним організаціям (державі) — по 220 грн; населенню за рахунок оплати праці — 97 грн; на ринках та у магазинах — 164 грн, за бартером в інших операціях — по 174 грн. У 1998 році ціни на сільськогосподарську продукцію, реалізовану за бартером, були на 25–50 %, а на вовну вдвічі нижчими порівняно з цінами продажу продукції сільського господарства заготівельним організаціям.
Інша проблема — борги аграріїв, які можна розділити на три категорії: борги державі, борги компаніям, що працюють на аграрному ринку, та борги сільгоспробітникам. Загальна сума боргів колективних сільгосппідприємств оцінювалась у 13,8–15 млрд грн — більше третини річного обсягу виробництва. Починаючи з 1990 року, кількість збиткових колективних сільськогосподарських підприємств постійно збільшувалася. Так, якщо у 1990 р. існувало 51 збиткове сільгосппідприємство, то у 1998 p. їх вже стало 11 410 (92 % від їх загальної кількості). За оперативними даними, у 1999 p. збитково працювало понад 12 тис. сільгосппідприємств. У 1995 році колективні сільськогосподарські підприємства, радгоспи та допоміжні господарства з виробництва сільськогосподарської продукції одержали прибуток на суму 748,1 млн грн, а у 1998 р. збитки по цих господарствах складали 4,1 млрд грн.
Беручи до уваги, що агробізнес в цілому — справа прибуткова, можна зробити висновок, що більша частка коштів, не сплачених за штучними боргами, надійшла до “тіньового” сектора економіки. Слід розглянути питання стосовно можливих схем (чи їх розробки) передачі за борги активів колективних сільгосппідприємств у вигляді земельних наділів кредиторам, за якими “стоять” мафіозні структури.
Негативні соціально-економічні наслідки “безгрошових розрахунків”, якими широко користуються керівники окремих сільськогосподарських підприємств за змовою з комерсантами для власного збагачення, відбиваються на стані національної економіки загалом:
як засіб ухилення від податків вони призводять до розширення “тіньової економіки”. Така “натуралізація” господарських зв’язків в АПК скорочує доходи бюджету більше, ніж в інших галузях;
надають інфляції прихованого характеру, супроводжуючи її зазвичай завищенням цін на 15–25 %;
зумовлюють поширення розрахунків принципово нового змісту, не властивого грошовому обігу.
Особливістю сучасних економічних процесів в аграрному секторі України економіки є бурхливий розвиток різноманітних господарських формувань. У продовольчому комплексі кооперування зумовлено, переважно, визнанням економічної рівноправності різноманітних форм господарювання. Однак, сама лише зміна форм господарювання ще не здатна забезпечити швидку стабілізацію та ефективність виробництва у продовольчому комплексі. Тим більше, що реформування супроводжував низький рівень контролю за процесом приватизації в АПК. Проведеними перевірками встановлено, що основними порушеннями чинного законодавства під час приватизації є заниження вартості майна, фальсифікація документів, незаконна купівля-продаж акцій і т.ін.
Іноземні інвестори, вкладаючи капітал у нашу економіку, надають перевагу посередницькій сфері. Значна частина виробленої спільними підприємствами продукції реалізується на внутрішньому ринку, що не тільки не сприяє зростанню експорту, а й призводить до збільшення зовнішнього боргу України. Жодне зі спільних підприємств, що функціонують останнім часом, не досягло валютної самоокупності. Практика свідчить, що при укладанні договорів про створення спільних підприємств іноземні фірми нерідко нехтують інтересами України, намагаються і вносять до статутних документів положення, що протирічать нашому законодавству. Це пояснюється тим, що за відсутності ефективної системи контролю з боку держави зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання АПК, як загалом і всього народногосподарського комплексу, значною мірою розвивається стихійно, нерідко має хижацький характер, призводить до розбазарювання сировини, гостродефіцитних матеріальних цінностей. Експортно-імпортні операції часто здійснюються з порушенням принципу еквівалентності, валютної самоокупності і т.ін. Значна частка валютної виручки незаконно залишається за кордоном, приховується від оподаткування, розкрадається та інвестується в економіку інших країн. Корисливі злочини, що скоюються суб’єктами сільськогосподарського виробництва чи посередницьких структур, завдають великих збитків господарству, збільшують зовнішню заборгованість, що підриває економічну безпеку. Масового характеру набули такі злочини, як контрабанда, розкрадання державного і колективного майна у великих і особливо великих розмірах, приховування валютної виручки та інші валютні злочини, ухилення від сплати податків, хабарництво.
Реформування власності на селі, здійснення господарської діяльності через бартерні контракти з комерційними структурами на постачання пального, добрив, інших матеріально-технічних ресурсів та розрахунки за них керівники сільгосппідприємств використовують для власного збагачення. Перебуваючи у змові з комерсантами, вони за певну плату, діючи всупереч інтересів членів сільгосппідприємств, заключають збиткові угоди на постачання ресурсів, надання в оренду землі, здійснюють інші види протиправної діяльності.
Особливе занепокоєння викликає те, що реформи в АПК без установлення стабільних легітимних відносин у банківській, інвестиційній, іпотечній сфері без необхідної гнучкої економічної, фінансової і сільськогосподарської політики не можуть закінчитися позитивним результатом. Чергові перегини можливі на селі, відсутність самовизначення селянина призведе до відчуження землі від селянської громади і не знайдеться ефективного землевласника. Земля як товар стане об’єктом для скоординованих спекуляцій при участі іноземних інвесторів і “непатріотичних” вітчизняних банкірів та державних чиновників в розрахунку на подальшу її скупку.
2000–2001 роки відрізняються від минулих земельною реформою і реформами в АПК, у зв’язку з чим збільшилася кількість корисливих злочинів, що супроводжують згадані процеси. У 2001 році в аграрному секторі економіки було викрито 884 злочини, пов’язаних з його реформуванням, серед яких — 343 розкрадання, 410 посадових злочинів, 28 порушень бюджетного законодавства. До кримінальної відповідальності притягується 929 осіб, з яких — 423 керівники, в тому числі 273 голови сільськогосподарських підприємств.
Установами та підприємствами аграрного сектора економіки допускаються непоодинокі факти неефективного, нецільового використання бюджетних та позабюджетних коштів.
Підрозділами правоохоронних органів було проведено комплекс заходів з виявлення, розкриття та розслідування злочинів в АПК, пов’язаних з розкраданням бюджетних коштів під виглядом відшкодування витрат на будівництво об’єктів соціально-культурного і побутового призначення на селі та проведення у зв’язку з цим відповідних взаємозаліків. Окремі керівники сільськогосподарських та фермерських підприємств з метою розкрадання державних коштів складали завідомо неправдиві документи про нібито побудовані ними на власні кошти об’єкти соціального та побутового призначення, хоча останні взагалі не будувалися або вже були побудовані у попередні роки (у зв’язку з чим відшкодування витрат на їх будівництво не повинно проводитися), або значно завищували суми витрат на таке будівництво.
Виділені Міністерством фінансів України кошти перераховувалися районним відділам фінансів для відшкодування витрат на будівництво вже безпосередньо господарствам районів (на спеціальні рахунки — для придбання паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, запасних частин, з обов’язковим відображенням у відповідних бухгалтерських документах). Проте, перераховані таким чином цільові кошти голови господарств шляхом незаконних фінансових операцій переводили зі спеціального рахунку на розрахунковий, після чого отримували їх готівкою і використовували на будівництво особистих будинків та інші власні потреби.
У зв’язку з відсутністю достатніх коштів відповідними нормативними документами Кабінету Міністрів України відшкодування таких витрат було передбачено і шляхом проведення взаємозаліків заборгованості сільськогосподарських товаровиробників за податками і зборами до Державного бюджету, сплати за електроенергію (лише за умови наявності у господарств відповідної заборгованості). Тому окремі керівники підприємств знов-таки складали завідомо неправдиві акти взаємозвірок, в яких відображали неіснуючі або значно завищені суми такої заборгованості. Зазначені документи після відповідного оформлення та затвердження в районних державних адміністраціях, Державній податковій адміністрації, районній електричній мережі надсилалися до регіональних відділень Державного казначейства, після чого на цій підставі проводилися відповідні взаємозаліки. У подальшому за рахунок державних коштів здійснювалося погашення вже реально існуючих боргів перед Державним бюджетом та іншими підприємствами.
Таким чином, керівники сільськогосподарських і фермерських підприємств за участю або за сприяння посадових осіб державних органів влади та управління, податкових адміністрацій, відділень Державного казначейства під виглядом відшкодування вартості витрат на нібито побудовані ними об’єкти соціально-культурного та побутового призначення вчиняли розкрадання державною майна в особливо великих розмірах, шахрайства з фінансовими ресурсами шляхом нецільового використання державних субвенцій.
Протиправна діяльність набула дедалі поширеного, загрозливого характеру. Незважаючи на те, що керівниками сільськогосподарських підприємств у більшості випадків заявляються для відшкодування, на перший погляд, невеликі суми коштів — від 2 000 до 15 000 грн, з урахуванням значної кількості таких звернень загальна сума відшкодувань в регіонах сягає декількох сот тисяч гривень.
Більш того, така діяльність не лише завдає істотних збитків, але й об’єктивно становить суттєву загрозу інтересам як держави, так і громадян, оскільки негативно впливає на можливість своєчасної виплати заробітної плати, пенсій та інших обов’язкових платежів, призводить до зростання соціальної напруженості.
Про масштаби такої діяльності свідчать і результати перевірок, що проводилися у минулі роки підрозділами Державної податкової адміністрації, органами прокуратури і внутрішніх справ. Зокрема, тільки у 5 регіонах (Львівська, Запорізька, Тернопільська, Херсонська та Харківська області) за виявленими ними фактами порушень при відшкодуванні таких витрат у минулому році скасовано взаємозаліки на суми від 1,52 до 3,92 млн грн.
Серйозне занепокоєння викликає і тенденція стосовно суттєвого збільшення розміру заподіяних державі збитків (у середньому по кожній порушеній кримінальній справі), оскільки окремі керівники сільськогосподарських підприємств, використовуючи відсутність належного контролю за використанням бюджетних коштів, надають фіктивні документи на відшкодування таких витрат вже на сотні тисяч гривень, займаються зазначеною злочинною діяльністю протягом тривалого часу. При цьому з метою приховування вчинених злочинів часто використовуються реквізити фіктивних фірм, що виступають у ролі постачальників будівельних матеріалів або виконавців нібито проведених будівельних робіт.
Нерідко розкрадання коштів шляхом незаконного відшкодування витрат на будівництво вчиняється за участю працівників місцевих державних адміністрацій, податкових адміністрацій, інших державних установ та організацій, саме на які покладається обов’язок контролю обгрунтованості такого відшкодування за рахунок державних коштів та їх цільового використання. Зазначені особи, зловживаючи посадовим становищем, беруть безпосередню участь у розкраданні або сприяють вчиненню таких злочинів шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, укладання та видачі завідомо недостовірних документів, що на практиці призводить до встановлення розгалужених корумпованих зв’язків між злочинцями та посадовими особами.
Аналіз викритих корисливих злочинів свідчить про те, що посадові особи підприємств агропромислового комплексу нерідко вступають у злочинну змову з представниками комерційних структур, складають різноманітні фіктивні документи з метою розкрадання зерна і зернопродуктів.
Враховуючи надзвичайне державне значення своєчасного збирання врожаю зернових культур, заготівлі та збереження хліба, недопущення втрат, розбазарювання зерна, МВС України та його підрозділи на місцях проводили відповідні заходи щодо своєчасного попередження корисливих злочинів на об’єктах сільського господарства, припинення безгосподарності, збереження пально-мастильних матеріалів, недопущення незаконного вивозу сільгосппродукції за межі держави, заходи щодо збереження нового врожаю під час його збирання, перевезення, переробки та зберігання.
Під час реформування колективних сільськогосподарських підприємств правоохоронними органами проводяться відповідні заходи стосовно попередження та усунення фактів викривлень згаданого процесу.
Перевірками встановлено численні порушення в колективних сільськогосподарських підприємствах при видачі та отриманні сертифікатів щодо права на земельний пай, здійсненні відчуження майна реформованими підприємствами, прийнятті рішень загальними зборами з питань реформування господарств, при укладанні та реєстрації угод оренди землі. Все зазначене свідчить про відсутність належного контролю з боку посадових осіб місцевих органів виконавчої влади та самоврядування за процесами реформування на селі.
Поширення набули факти, коли посадові особи сільських (селищних) рад безпідставно надавали сертифікати щодо права на земельний пай особам, які не мають права на його отримання (не громадянам України, на померлих і т.ін.).
Характерним порушенням при паюванні земель є внесення до списків пайовиків осіб, які не мають права на отримання земельної частки (паю).
Вивчення економічних умов, що склалися в державі, свідчить, що займатися на сьогодні сільськогосподарським виробництвом без застосування взаємовідносин з перерозподілу продукції в Україні невигідно і неможливо. До причин такого становища можна віднести: диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію; відсутність дотацій і протекціоністської зовнішньоекономічної політики держави. Перетворення землі на товар без зміни економічної ситуації, в якій зараз перебуває сільськогосподарський виробник в Україні, може призвести до економічних, соціальних, політичних катаклізмів.
У країні повинні впроваджуватися ринкові господарські механізми, що забезпечуватимуть еквівалентність обміну сільськогосподарської продукції. Насамперед, мова йде про відмову від занижених державою закупівельних цін, розвиток біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією (форвардні, ф’ючерсні та опціонні угоди). Успіх аграрної реформи неможливий без кредитної підтримки, лізингу, розвитку мережі постачально-збутових кооперативів, створення кредитних спілок і т.ін. Негайного вирішення потребує питання державного регулювання діяльності посередницьких структур, що функціонують в аграрному секторі; необхідне законодавче врегулювання механізмів реструктуризації боргів сільгосппідприємств та ліквідації головної причини їх зростання — цінової політики щодо паливно-енергетичних ресурсів.
|