Реферат: Методика оцінки ефективності інвестицій у підвищення якості продукції
Название: Методика оцінки ефективності інвестицій у підвищення якості продукції Раздел: Рефераты по экономике Тип: реферат | ||
1.3. Методика оцінки ефективності інвестицій у підвищення якості продукції Під визначенням техніко-економічної ефективності виробів належить розуміти їх об’єктивну оцінку та аналіз для встановлення мінімальних вимог, які необхідні для роботи і виготовлення виробів, що нормально функціонують, при найменших сумарних затратах суспільної праці поліпшенні основних параметрів цих виробів. У зв’язку з новими вимогами, що їх ставлять до вдосконалення господарського механізму, виникла потреба в перегляді деяких положень оцінювання економічної ефективності виробів. Об’єктивно обґрунтованим є народногосподарський підхід до такої оцінки, який базується на єдиному критерії економічної ефективності, погодженим із ним показниках і відповідних до цього критерію умовах економічної ефективності. Цей підхід схематично можна зобразити так (рис.1.3):
Рис.1.3 Народногосподарський підхід до оцінювання економічної ефективності виробів Критерієм (основною мірою) економічної ефективності виробів є економія суспільної праці, тобто праці живої та уречевленої у виготовлювача і споживача виробів при знижені її затрат за рахунок застосування нових виробів. При тому мається на увазі як абсолютне, так і відносне їх значення на одиницю корисного ефекту (це може відбутися і при абсолютному підвищенні затрат праці). Оскільки згідно з Законом України „Про підприємства в Україні” на підприємствах всіх видів основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток, то повинен бути зв’язок економії суспільної праці і прибутку. Цілком очевидна пряма залежність прибутку від економії суспільної праці: чим більша ця економія, тим менші суспільні витрати виробництва (собівартість), тим більший суспільний продукт. Інша річ, як розподіляється ця економія між виробником, в якого витрати на виробництво якісних виробів можуть збільшитись, і споживачем, в якого витрати на експлуатацію відносно (на одиницю корисного ефекту) можуть зменшитись. Як критеріальний (інтегральний) може бути використаний показник сумарного економічного ефекту (Е): Е=Ео +Еп =Ео +Еп.р. *Тс , (1.1) де Ео - економічний ефект за рахунок зміни одноразових (з погляду споживача), затрат, грн.; Еп - економічний ефект за рахунок зміни поточних затрат за весь час “життя” виробів, грн.; Еп.р. - економічний ефект на поточних затратах за рік, грн/рік; Тс - термін служби виробу, роки. Відповідно до критерію, вказаного раніше, умовою економічної ефективності, яка свідчить про економію суспільної праці, є Е > 0 . У тому разі, якщо новий виріб коштує дорожче (Ео <0), умова Е>0 стає недостатньою. Необхідне дотримання ще однієї умови: |Ео |
Еп.р де Ток.н. - нормативний термін окупності додаткових затрат, роки. Здебільшого в нормативних документах вказано не нормативний термін окупності додаткових затрат, а величину, йому обернену — нормативний коефіцієнт ефективності, тобто 1
Ток.н. Додаткова умова економічної ефективності (1.2) встановлює кількісне співвідношення між значеннями Ео і Еп , тоді як умова (1.3) такого співвідношення не встановлює. У такому разі складові економічного ефекту Е (1.1), які повинні враховувати затрати живої та уречевленої праці, можуть бути подані в узагальненому вигляді: Ео =Ев= Цб - Цн ; (1.4) Еп =Ес =Вс.б - Вс.н , (1.5) де Ев - економічний ефект при виготовлені нових виробів (на одноразових затратах), грн; Ес - економічний ефект при споживанні нових виробів за весь їх термін служби (на поточних затратах), грн; Цб ,Цн - ціни продажу нового і базового виробів, грн; Вс.б ,Вс.н - витрати споживача при використанні базового і нового виробіввідповідно за весь термін їх служби, грн. Якщо впровадження якісного виробу пов’язане із супровідними капітальними вкладеннями у споживача, то вони мають бути враховані в Цб і Цн . Для практичних розрахунків економічного ефекту за рахунок використання нових виробів зручніше скористатися інтерпретацією формули (1.5): м Ес =∑ЕСі (1.6) і=1 де ЕСі - економічний ефект у споживача за рахунок зміни і-го виду витрат, грн; м - кількість видів витрат споживача, за рахунок яких може бути одержаний економічний ефект (вона залежить від зміни технічних параметрів порівнюваних виробів). Економіко-математична модель визначення економічної ефективності поліпшення якості виробів має вигляд: Е=Ев +Ес =Ев +Ес.р. *Тс ; Е > 0;
| Ток ≤Ток.н <Тс , де Е - сумарний економічний ефект при поліпшенні якості виробів, грн; Ев - економічний ефект при виготовлені нових виробів (на одноразових затратах), грн; Ес - економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості (на поточних затратах) за весь термін їх служби, грн; Ес.р - річний економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості, грн/рік; Цб ,Цн - одноразові витрати (ціни продажу) на вироби відповідно базової і поліпшеної (нової) якості (враховуючи супутні витрати споживача), грн; Вс.б ,Вс.н - витрати споживача при використанні виробів відповідно базової і поліпшеної нової якості за весь термін їх служби, грн. Ток - термін окупності додаткових витрат на підвищення якості, роки; Ток.н. - нормативний термін окупності додаткових витрат на поліпшення якості виробів, роки; Тс - термін служби виробів поліпшеної якості, роки. Аналіз економіко-математичної моделі, яка описує економічну ефективність поліпшеної якості виробів (1.7), дає змогу незалежно від конкретного виду виробів, від конкретних умов їх експлуатації, від зміни певних параметрів якості визначити в загальному вигляді прийнятні або неприйнятні варіанти поліпшення їх якості. Значення Ев та Ес можуть бути і додатні, і від’ємні. Окрім того, залежно від абсолютних значень вони можуть бути більші або менші одне одного. Отже, формалізовано це виглядає так: Ев < > 0, Ес < > 0, |Ев | < > |Ес | (1.8) Неважко переконатися, що кількість варіантів співвідношень між варіантами Ев та Ес , які визначають знак Е, дорівнюватиме шести згідно з формулою (1.8). Перш ніж розглянути ці варіанти, приймемо як вихідну таку економічну інтерпретацію деяких математичних виразів: Ев > 0 — нові вироби дешевші, тобто Цб > Цн ; Ев < 0 — нові вироби дорожчі, тобто Цб < Цн ; Ес > 0 — нові вироби кращі, тобто Рс.н < Рс.б . Останній висновок можна зробити на підставі визначення самого поняття “поліпшення якості”. Якщо якість виробів вважати сукупністю властивостей, що дають змогу задовольнити конкретні потреби в певних умовах споживання, то поліпшення якості означає або повніше задоволення потреб, тобто розширення кола задоволених потреб при одних і тих же (а іноді й більших) експлуатаційних витратах, або зниження експлуатаційних витрат на задоволення попередніх потреб. І те, й інше спричиняє зменшення витрат споживача на одиницю корисного ефекту, тобто доданого економічного ефекту (економії) при використані виробів, для яких Ес > 0; Ес <0 — нові вироби гірші, тобто Рс.н > Рс.б . Отже, між категоріями “зміна вартості” (“дешевше” — “дорожче”) і “зміна корисності” ( “краще”—“гірше”) існує тільки шість варіантів залежностей. Ці залежності можуть створити теоретичне підґрунтя для розв’язання проблеми маркетингу — складової менеджменту, яка має відповісти на запитання, що треба випускати, як це належить робити. Аналіз економіко-математичної моделі визначення економічної ефективності поліпшення якості виробів дає змогу дійти таких висновків. Варіанти (коли Ес > 0 та Ев > 0, Ес > 0 та Ев < 0, Ес < 0 та Ев > 0) економічно ефективні, і таке підвищення якості виробів прийнятне. Але найкращим, таким, що не часто трапляється, є варіант коли Ес > 0 та Ев > 0, і якщо умови суспільної праці дозволяють, то треба прямувати саме до нього. Найбільш розповсюджений варіант коли Ес > 0 та Ев < 0, але він потребує виконання додаткової умови економічної ефективності Ток ≤Ток.н . Варіант коли Ес < 0 та Ев >0 хоча й дає економію суспільної праці (Е >0), але оскільки він вступає у суперечність із вимогами до нових виробів, то його здійснення потребує додаткового аналізу. Інші варіанти не відповідають критерієві економічної ефективності нових виробів, тобто не забезпечують економії суспільної праці (Е < 0) і тому з економічного погляду реалізації не підлягають. Виходячи з вище приведеного матеріалу можна зробити слідуючи висновки: Глобалізація економіки і розвиток міжнародних торгових і виробничих зв'язків значно підвищили вимоги споживачів до якості випускаємої продукції; Досягнення певного рівня якості можливе лише при створенні на підприємстві спеціальної системи, тобто сукупності організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують загальне керування якістю;. Як приклад такої системи можна привести комплексну систему управління якістю продукції ; Для України буде цікавий досвід системного підходу до управління якістю продукції нагромаджений у США та Японії; Важливим елементом у системах управління якістю виробів є стандартизація виробленої продукції; Еталоном якості у кінці ХХ століття стала група стандартів ISO 9000; Критерієм економічної ефективності підвищення якості виробів є економія суспільної праці, тобто праці живої та уречевленої у виготовлювача і споживача виробів при знижені її затрат за рахунок застосування нових виробів; Як критеріальний (інтегральний) може бути використаний показник сумарного економічного ефекту (Е) — Е=Ео +Еп =Ео +Еп.р. *Тс . Тоді умовою економічної ефективності, яка свідчить про економію суспільної праці, є Е>0 .У тому разі, якщо новий виріб коштує дорожче (Ео <0), умова Е>0 стає недостатньою. Необхідне дотримання ще однієї умови: Ток ≤Ток.н. ; Економіко-математична модель визначення економічної ефективності поліпшення якості виробів має вигляд:
Е=Ев +Ес =Ев +Ес.р. *Тс ; Е > 0; Ев= Цб -Цн ; Еп =Вс.б -Вс.н |Ев |
Ес.р Ток ≤Ток.н <Тс , Аналіз економіко-математичної моделі, яка описує економічну ефективність поліпшеної якості виробів (1.7), дає змогу незалежно від конкретного виду виробів, від конкретних умов їх експлуатації, від зміни певних параметрів якості визначити в загальному вигляді прийнятні або неприйнятні варіанти поліпшення їх якості. |