| Реферат на тему:
Типи девіації
Креативна поведінка
Креативна поведінка може мати форму нового мислення, нових ідей, дій, що виходять за рамки соціальних стереотипів. Подібна форма поведінка носить конструктивний, перетворюючий характер, у цілому сприятливий більш ефективним стратегіям в організації.
Асоціальна поведінка
Асоціальна поведінка — поведінка, що виражається у відхиленні від виконання етичних норм, корпоративних цінностей деструктивно впливає на міжособистісні відносини, виробничий процес.
Розповсюджені варіанти асоціального поведінка:
- Агресивне поведінка.
- Конфліктність.
- Субкультурні девіації (сленг, шрамування, татуювання і т.д., якщо ці прявления не є частиною іміджу компанії).
- Сутяжництво, кверулянтство.
- Лихослів'я, поширення пліток.
- Сексуальні домагання в професійному середовищі.
- Втягненість в азартні ігри.
- Розголошення комерційної таємниці.
- Маніпулювання з метою реалізації власних інтересів.
- Відмовлення від виконання професійних обов'язків.
- Облудність.
Неправда в загальжиттєвому змісті — приховання, перекручування правдивої, об'єктивної інформації про положення справ. Виділяють два види неправди:
- пасивна неправда, тобто умовчання важливої інформації;
- активна неправда, тобто навмисне повідомлення свідомо перекручених відомостей.
Помилкові твердження можуть бути сформовані шляхом виключення окремих елементів події, чи інформації шляхом доповнення реальної інформації вигаданими елементами, можлива також перестановка окремих елементів події в часі і просторі.
По спрямованості помилкова інформація тимчасово виконує функцію психологічного захисту позитивного образа «Я» і може бути виправдувальної, обвинувальної (одночасно обвинувальної у відношенні одних облич і виправдувальної у відношенні інших), а також нейтральної.
Причинами, що спонукують співробітника до помилкових тверджень, можуть бути:
- визначений рівень функціонального, психічного стану, що не дозволяє адекватно інтерпретувати події;
- визначений освітній, інтелектуальний рівень, що виступає основою для помилок у сприйнятті, помилкових посилок;
- наявність визначених фіксованих установок;
- особиста зацікавленість;
- визначені патохарактерологічні особливості (демонстративність, екзальтованість і т.д.);
- вплив, що випробував людину з боку зацікавлених осіб (прохання, домовленості, підкуп, шантаж).
Ознаки неправди:
- протиріччя між інформацією, що повідомляється, про визначені обставини і зведеннями по цьому ж приводі з інших джерел;
- повідомлення одним обличчям різних зведень по цьому ж приводі, «плутанина»;
- невизначеність, неконкретність інформації;
- наявність в інформаційному повідомленні фраз, виражень, слів, що не відповідають мовному стилю що говорить;
- бідність емоційного тла висловлення;
- вегетативні зміни: почервоніння, блідість шкірних покривів, потовиділення, тремор рук;
- завзяте підкреслення своєї добропорядності і бажання співробітничати;
- відхилення від відповіді на пряме запитання; відхід у побічні асоціації.
У професійному середовищі свідомо помилкова, неповна, несвоєчасна інформація, є одним з основних факторів економічних утрат, соціальних конфліктів, створює умови уразливості (віктимізації) підприємства.
Делінквентна (антисоціальа) поведінка
Делінквентна (антисоціальна) поведінка — поведінка, що відхиляється, з чітко вираженою антигромадською спрямованістю, що здобуває, у крайніх своїх проявах, кримінально карний характер. Воно може виражатися у формі правопорушень, у виді чи дій бездій, що волочуть за собою карну чи цивільну відповідальність.
Основні види делінквентна поведінка:
- Хуліганство.
- Крадіжки.
- Грабіж.
- Вандалізм.
- Фізичне насильство.
- Наклеп.
- Шахрайство.
- Хабарництво.
- Вимагання.
- Зловживання службовим становищем.
- Посадова підробка.
- Випуск недоброякісної продукції і т.д.
Злочину, чинені в професійному середовищі, виділяються по ряду ознак. Як правило, злочину економічного характеру роблять посадові і матеріально відповідальні обличчя. Злочини відбуваються даними обличчями в зв'язку і на підставі безпосередньо своїх професійних посадових повноважень у процесі виробництва, збереження, збуту, забезпечення схоронності виготовленої і продукції, що випускається, а також розподілу і збереження коштів. В основі злочинів лежить порушення правил нормативного характеру, що визначають умови здійснення відповідної діяльності.
Суб'єктом делінквентної поведінки може бути:
- один індивід,
- випадкова група,
- ситуаційна група з попередньою змовою,
- організована група,
- блок груп.
У груповому суб'єкті делінквентної поведінки існує рольовий розподіл:
- організатори — вони ж ініціатори, керівники, ідеологи, що керують злочинної групи;
- активні учасники — другі обличчя, що постійно беруть участь у злочинній діяльності, ідентифікують себе з її цінностями, постійно реалізують специфічні для даної групи моделі поведінка, виражають її інтереси, забезпечують безпеку;
- безпосередні учасники — обличчя, що беруть участь в окремих епізодах розкрадання.
Своєрідність даної форми девіантної поведінки характеризується поруч ознак:
- Наявність тенденції, що детермінує, об'єднуючу групу.
- Автономність девіантной групи.
- Орієнтація на високий рівень безпеки.
- Використання сучасних технічних засобів.
- Висока швидкість, точність проведення операцій.
- Прагнення всіх учасників групи до приховання щирих мотивів взаємодії.
- Глибока конспіративність, строго обмежений коло зацікавлених осіб.
- Широка інформованість у злочинному полі.
- Володіння необхідним набором поведінкових тактик, гнучкість у їхньому застосуванні.
- Висока згуртованість групи.
- Чіткий розподіл ролей у групі.
- Ієрархічна організація керування в групі.
- Наявність діючих, абсолютних, твердих санкцій у групі у випадку невиконання ким-небудь з учасників своїх зобов'язань.
Аддиктивна поведінка
Аддиктивна поведінка — поведінка, що відхиляється, із прагненням до відходу від реальності:
- за допомогою прийому психоактивних засобів, або
- надмірною фіксацією на визначених видах діяльності.
Психоактивна речовина
(ПАВ) — будь-яка хімічна речовина, здатне при однократному прийомі змінити настрій, фізичний стан, самовідчуття, сприйняття навколишнього, а при систематичному прийомі викликати психічну чи фізичну залежність (наркотичні речовини органічного і синтетичного походження, токсические речовини, психотропні препарати). Особливості впливу на центральну нервову систему: стимулятори, галлюциногени, ейфоризатори, транквілізатори, седативні засоби і т.д.
Зловживання ПАВ зустрічається в представників будь-яких шарів суспільства. У результаті вживання ПАВ відзначаються такі особливості поведінка, як зниження працездатності, підвищення потенціалу аварійності, прогули, здійснення різного роду злочинів, у тому числі і на професійному ґрунті, насильство, злодійство і т.д. У цілому, мова йде про деградацію особистості. Ризик зловживання ПАВ в чоловіків вище, ніж у жінок.
З приводу надмірної фіксації на визначених видах діяльності
відзначимо наступне.
Зверхцінними для роботодавця можуть виявитися психологічні захоплення працівника:
- «трудоголізм»;
- гемблінг (ігрова залежність: комп'ютерна залежність, азартні ігри);
- фанатизм у будь-якій сфері.
Необхідно розрізняти аддиктивну поведінку, що загрожує життєдіяльності людини, його оточенню і просто шкідливі звички, що не досягають ступеня залежності, і не представляють реальної погрози (переїдання, голодування, паління).
Ознаками залежного поведінка є:
- прагнення до зміни стану;
- ненасичуваність, постійне бажання продовжити вплив агента аддикції;
- послідовний процес формування аддикції;
- формування психологічної субкультури;
- особистісні зміни, дезадаптація;
- розвиток зверхцінного емоційного відношення до агента аддикції;
- диссоциативное розлад особистості;
- заперечення хвороби;
- неможливість припинити аддикцію самостійно.
У професійному співтоваристві залежне поведінка формує визначену субкультуру. Як правило, відбувається об'єднання зацікавлених у спільному девиантном времяпрепровождении обличчя, виробляється загальна мова, система рольових відносин, перерозподіляються тимчасові ресурси, формуються девиантние, делинквентние групи.
Патохарактерологічна поведінка
Патохарактерологічна поведінка — поведінка, що відхиляється, обумовленими патологічними змінами характеру внаслідок дефектів виховання. Характер є універсальним, адаптаційним механізмом індивідуальності. Найбільше часто реалізовані мотиви, типи, способи відносин, володіння зі стресовими ситуаціями формують характер людини, спосіб його соціальної реалізації.
Характер людини представлений унікальним набором рис, кожна з який являє собою визначені стійкі поведінкові модулі: тривожність, педантичність і т.д. Виразність кожної риси може незалежно варіювати від слабкої до надмірної (акцентованої).
Патохарактерологічні реакції (по А.Е. Личко, 1985) — психогенно обумовлені виражені і стереотипно повторювані відхилення в поводженні, що відрізняються від нормальних його форм схильністю:
- до генералізації (здатність виникати у всіляких ситуаціях і по різним, найчастіше, незначним приводам);
- до стереотипності проявів (повторюючи як кліше по різних приводах ті самі вчинки);
- перевищувати стеля поведінкових порушень, однак, відповідно до поведінкового девіаціями, властивими групі, який належить індивідуум;
- приводити до соціального дезадаптації.
Основні типи патохарактерологічних реакцій:
- Відмовлення (характеризується чи відсутністю зниженням прагнення до природних контактів з навколишніми).
- Опозиція (характеризується активним чи пасивним протиставленням себе навколишнім).
- Імітація (характеризується прагненням до наслідування якому-небудь чи обличчю образу).
- Компенсація (характеризується прагненням чи сховати заповнити власну неспроможність у якій-небудь області успіхом в іншій).
- Гіперкомпенсація (характеризується прагненням досягти успіху саме в тієї область діяльності, у якій відзначається неспроможність).
- Емансипація (характеризується схильністю до підкресленої власної самостійності і незалежності).
- Групування (характеризується нездатністю до самостійної діяльності і прагненням вирішити власні проблеми за допомогою угруповання з іншими людьми).
У професійній діяльності патохарактерологические реакції можуть виступати як наслідок соматических захворювань, стрессогенних ситуацій, недоліків керування.
Психопатологічне поведінка
Психопатологічне поведінка — поведінка, що відхиляється, обумовленими психічними розладами. До даної категорії відносяться девиации поведінка, обумовлені соматичними неврологічними, інфекційними захворюваннями, аномалії сексуального поведінка, розладу особистості, агресивне, суіцидальна поведінка, посттравматичний розлад.
У професійному середовищі важлива своєчасна клініко-психологічна кваліфікація розладу. Такі прояви, як часті непритомності, загальна загальмованість, емоційна тупість, афективна нестійкість, тривала депресія; сутяжництво, клептоманія, різні форми фобій; аутизация, чудності мислення, мови; облудність, тенденція експлуатувати навколишніх і т.д. можуть бути первинними симптомами органічних, психічних розладів.
Девіантна поведінка на базі гіперздібностей
Девіантна поведінка на базі гіперздібностей — поведінка, що відхиляється, що супроводжується девіаціями в повсякденному житті, при особливої обдарованості і навіть геніальності в інших сферах життя.
|