Реферат: Випадкова величина
Название: Випадкова величина Раздел: Рефераты по математике Тип: реферат | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ТЕМАВИПАДКОВА ВЕЛИЧИНА1 Випадкова величина. Функція розподілу випадкової величини Зіставимо кожну елементарну подію конкретного випробування з деяким числом. Наприклад, розглянемо випробування, що полягає в підкиданні монети. Маємо простір елементарних подій – множину з двох можливих рівно ймовірних наслідків випробування: w1
– випадання "решки" та w2
– випадання герба. Введемо до розгляду функцію x= f(w), що визначається за формулами: f(w1
)=0, f(w2
)=1. Це – числова функція (випадкова величина), яка залежить від випадку. Позначимо її через Для значень, яких у результаті випробувань може рівно ймовірно набувати функція
У загальному випадку задовільної випадкової величини позначатимемо її однією з грецьких літер x,h,..., а значення, яких вона набуває літерами латинської абетки: х, y,..... Відповідність між цими значеннями та ймовірностями, з якими їх набуває така функція Таблиця 1
У випадку зазначеної конкретної випадкової величини, пов’язаної з випадінням сторін підкинутої монети, табл. 1 конкретизується у вигляді табл. 2: Таблиця 2
Цю закономірність можна також наочно представити на площині xOy, розмістивши на горизонтальній осі значення Ще більш наочно закон розподілу дискретної випадкової величини зображається специфічною функцією що називається функцією розподілу випадкової величини Рисунок 1 У відповідності з її визначенням, вона дає в точці x ймовірність того, що випадкова величина розташована на осі Ox зліва від цієї точки x. Зокрема, для випадкової величини, заданої законом розподілу в табл. 2, ця функція має складний вигляд із різними представленнями на різних інтервалах На рис. 2 наведено її графік з двома неусувними розривами 1-го роду. Рисунок 2 Розглянемо ще один приклад введення випадкової величини. Нехай є мішень – круг радіуса а, влучення до якого гарантовано. Як випадкову величину, що позначимо як При цьому функція розподілу графік якої зображено на рис. 3, має вигляд Рисунок 3 Модифікуємо попередній приклад: нехай всередині круга радіуса а, влучення до якого гарантовано, проведено два концентричні кола (рис. 4) з радіусами a/3 і 2a/ В залежності від відстані точки влучення від центра мішені стрілець одержує 10, 5 чи 1 бал, відповідно. Рисунок 4 За випадкову величину, що позначимо як
При цьому закон розподілу випадкової величини Таблиця 3
За цим законом розподілу випадкової величини Рисунок 5 Властивості функції розподілу: 1. F(x) – неубутна функція. Дійсно, якщо x1 <x2 (рис. 6). Рисунок 6 F(x2 )=P(x<x2 )=P(x<x1 )+P(x1 <x<x2 )>P(x<x1 )=F(x1 ); F(x1 )<F(x2 ); 2. F(+¥)=1; F(-¥)=0; F(+¥)=P(x<¥)=1; P(-¥<x<¥)=1; F(-¥)=0; P(a£x<b)=P(x<b) - P(x<a)=Fx (b) - Fx (a). Якщо функція розподілу в деякій точці x=а має неусувний розрив 1-го роду – стрибок на величину р, (рис. 7) то Р(x=а)=р. Рисунок 7 Дійсно, розглянемо [а, b), b® a+0. P(x=а)= Найбільш важливими типами випадкових величин є дискретні і неперервні випадкові величини, які будуть розглянуті більш докладно. 2 Дискретна випадкова величина Випадкова величина називається дискретною, якщо її можливі значення можна перенумерувати. Нехай х1 ,х2 ,…,хn – можливі значення дискретної випадкової величини в порядку зростання. Випадкові події [x=x1 ], [x=x2 ], …[x=xn ] утворять повну систему елементарних подій. При цьому
Закон розподілу дискретної випадкової величини можна задати таблицею (табл. 1) чи геометрично – точками на площині (xi , pi ); або ламаною, що з'єднує ці точки та називається багатокутником розподілу (рис. 8): Рисунок 8 Цьому закону розподілу є відповідною функція розподілу Fx
(x)=P(x<x)= або де Її графік наведено на рис. 9 Рисунок 9 Як видно з рис. 9, функція розподілу дискретної випадкової величини є кусково неперервною. У точці хi
вона зростає на величину
3 Найважливіші закони розподілу дискретних випадкових величин Біноміальний розподіл. Розглядається серія з n випробувань, у кожному з яких подія А відбувається або не відбувається. Ймовірність появи події А в кожному випробуванні постійна і не залежить від результатів інших випробувань. Це схема Бернуллі: Р(А)=р; Як випадкову величину, яку позначимо
де Відповідний цїй формулі закон розподілу випадкової величини називається біноміальним, тому що його коефіцієнти збігаються з коефіцієнтами членів розкладання бінома Ньютона (p+q)n (табл. 4). Таблиця 4
Розподіл Пуассона. Якщо в біноміальному розподілі випадкової величини кількість випробувань
|
x |
0 |
1 |
… |
k |
… |
p |
e- l |
le- l |
… |
|
… |
Розглянемо типову задачу, що приводить до розподілу Пуассона. Нехай подія А означає відмову складного пристрою протягом малого проміжку часу. Причиною відмови є вихід з ладу будь-якої деталі. Режим роботи пристрою не змінюється з часом, відмова окремих деталей відбувається незалежно одна від одної, причому за одиницю часу "в середньому" відбувається l відмовлень.
При цих допущеннях з великим ступенем точності виконуються такі умови:
1. Ймовірність появи відмови на проміжку часу (0, Т) така сама, як і на задовільному проміжку довжиною T (t,t+T).
2. Появи відмовлень на проміжках часу, що не перекриваються, незалежні.
Ймовірність появи відмовлення за нескінченно малий проміжок часу визначається за формулою:
р(А)=l Dt+o(Dt), Dt®0.
4. Імовірність появи більше однієї відмови є о(Dt), Dt®0.
Розіб'ємо інтервал (t,t+T) на n рівних частин .
Розглядатимемо реєстрацію відмови як окреме випробування
При цьому приходимо до розподілу Пуассона для кількості відмовлень за час Т
Геометричний закон розподілу. Проводиться серія випробувань до першої появи події А. Ймовірність появи події А в кожному випробуванні дорівнює р і не залежить від інших випробувань.
Як випадкову величину розглядатимемо кількість проведених випробувань, необхідних для першої появи події А. Очевидно, що закон розподілу цієї випадкової величини можна подати таблицею:
Таблиця 6
x |
1 |
2 |
3 |
… |
k |
P |
P |
qp |
q2 p |
… |
qk-1 p |