Реферат: Облік, аналіз і аудит операцій на рахунках у банках в національній валюті на підприємстві пп дні

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ НА РАХУНКАХ У БАНКАХ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

1.1 Економічна сутність об’єкта дослідження та нормативно-правова база регулювання його обліку і аудиту

Одним із найважливіших показників діяльності підприємства в ринковій економіці, за яким оцінюється стабільність його фінансового стану, є ліквідність — можливість перетворення активів підприємства на готівкові кошти.

У затвердженому Міністерством фінансів України Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 [Звіт про рух грошових коштів] наведено визначення грошових коштів.

Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках, депозити до запитання.

Отже, грошові кошти охоплюють кошти в касі й на поточних та інших рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій.

В Україні обіг грошових коштів регулюється такими нормативними документами:

— Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління НБУ від 15.12.2005 р. № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції 13.01.2005 р. під № 40/10320;

— інструкція «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 69 зі змінами і доповненнями;

— наказ Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. № 51 [Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій];

— Наказ Президента України від 12.06.1995 р. № 436 з урахуванням змін від 11.05.1999 р. № 491/99;

— Закон України [Про оподаткування прибутку підприємств].

— інструкція [Про службові відрядження в межах України і за кордоном], затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, зі змінами і доповненнями від 10.06.1999 р. № 146.

Основними завданнями обліку грошових коштів є:

— своєчасне і правильне документування операцій по руху грошових коштів і розрахунків;

— виконання операцій з грошовими коштами по розрахунках з постачальниками і покупцями;

— контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни;

— оперативний, повсякденний контроль за збереженням наявних грошових коштів і цінних паперів в касі підприємства;

— інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку;

— контроль за цільовим призначенням використання грошових коштів;

— контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом, банками, персоналом;

— контроль за дотриманням форм розрахунків, встановлених в договорах з покупцями і постачальниками;

— своєчасна звірка розрахунків з дебіторами і кредиторами для виключення простроченої заборгованості;

— дотримання норм і правил П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 і надання користувачам фінансової звітності повної і неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства і їх еквівалентах за звітний період.

Грошові кошти, які неможливо використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати складення балансу, або протягом операційного циклу через обмеження (арешт та ін.) вилучають із складу оборотних активів і відображають як необоротні активи. Для обліку таких коштів використовують синтетичний рахунок 18 «Інші необоротні активи»; на дебеті цього рахунка відображають активи, використання яких, як очікується, буде неможливим протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі. Зобов’язання платника (покупця, замовника, і іншого споживача) розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (виконану роботу, надані послуги) виникає в наслідок укладення відповідного договору поставки, купівлі-продажу, підряду тощо.

Існування цього зобов’язання базується на відповідному виконанні утримувачем засобів (поставником, підрядчиком, виконавцем тощо), свого зобов’язання по цьому договору, яке є зустрічним по відношенню до зобов’язання платника.

Безготівковий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні - прискорюється обіг грошових коштів господарських суб’єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу.

Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Акцепт у даному разі виступає як згода на оплату розрахункових документів. Інкасо - це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахункових документів. Акредитив - це розрахунковий документ, за яким один банк доручає іншому здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього грошових коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені чи надані послуги.

Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

Як правило, безготівкові розрахунки поділяються за об’єктом розрахунків, тобто залежно вид призначення платежу, на дві групи:

• розрахунки за товарні операції - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконанні роботи;

• розрахунки за нетоварні операції - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

• внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

• міждержавні розрахунки (між господарськими суб’єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Безготівкові розрахунки класифікуються також як:

• гарантовані, тобто, такі що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;

• негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується;

Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть буди:

• прямі - здійснюються безпосередньо між постачальниками;

• транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускається.

Господарські суб’єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів. Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.

У разі банкрутства обслуговуючого банку або якщо керівництво підприємства вважає, що повернення коштів малоймовірне, кошти на рахунку в банку вилучають зі складу активів і списують як збитки звітного періоду.

Усі рахунки коштів — суто активні, й на них не можуть утворюватися кредитові сальдо.

1.2 Методологія обліку, аналізу і аудиту операцій на рахунках у банках

Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе лише за умов здійснення безперервного руху грошових коштів - їх надходження (приплив) та витрачання (відтік), забезпечення наявності певного вільного залишку на рахунках банку.

Є декілька визначень сутності грошового потоку:

1. Грошовий потік - це рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження і витрачання в процесі господарської діяльності.

2. Грошовий потік - це міра ліквідності підприємства. Складається з чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.

3. Грошовий потік - це рух грошей в процесі господарської діяльності.

Згідно з П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

На мою думку найбільш точним і повним є визначення сутності грошових потоків згідно з П(С)БО 4.

У П(С)БО 4 дається визначення грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є вісоколіквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці [12].

Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у вигляді грошових коштів.

Валюта України - це грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на теріторії України, а також вилучені з обігу такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти, що знаходяться на рахунках, або вносяться у вигляді внесків до банківських та інших кредитно - фінансових установ на тереторії України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України.

Іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Каса - це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасове зберігання готівки.

Касир - це посадова матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, видачею і прийманням грошей та цінних паперів на підприємстві.

Ліміт залишку готівки - це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитись в касі підприємства [23].

Грошові документи - це документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії", пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки, тощо.

Грошові кошти в дорозі - це гроші, здані до банку або інкасатором, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня).

Касова книга - це обліковий регістр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства.

Звіт касира - це документ, який передається касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів.

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства - платника на рахунок підприємства - отримувача.

Поточний рахунок - це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку для зберігання грошових коштів та проведення операцій по розрахунках підприємства.

Чеком визначається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоотримувача.

Акредитив - це доручення банку покупця банкові постачальника провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надані послуги на підставах, обумовлених в цьому дорученні.

Виписка банку - це документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.

Платіжна вимога - доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; та доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначних сум.

Облікова номенклатура - це перелік господарських фактів про форми функціонування майна - засобів господарства, а також капіталу - джерела утворення зазначених засобів, про господарські операції, а також результати господарської діяльності, які мають знайти відображення у бухгалтерському обліку.

Принципи обліку - це базові концепції, покладені в основу відображення в обліку та звітності підприємства його активів, пасивів, витрат, прибутків та фінансових результатів.

Під стандартами бухгалтерського обліку розуміють нормативні документи, які визначають правила і процедури ведення фінансового обліку та складання звітності.

Розробкою М(С)БО та їх введення в практику займається міжнародний комітет по бухгалтерським стандартам, заснований у 1973р. На теперішній час цей комітет розробив 39 М(С)БО 34 з яких діють і зараз.

В міжнародній практиці обіг грошових коштів регулюється М(С)БО 7 "Звіт про рух грошових коштів", який був розроблений 1 січня 1979р.

Інформація про рух грошових коштів підприємства є корисною, оскільки вона надає користувачам фінансових звітів основу для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також потреби підприємства щодо використання цих грошових коштів. Для економічних рішень, які приймають користувачі, необхідна оцінка спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу такого генерування і впевненості в ньому.

Метою М(С)БО 7 є вимоги до надання інформації про зміни грошових коштів підприємства та їх еквівалентів протягом певного часу за допомогою Звіту про рух грошових коштів, який розмежовує рух грошових коштів протягом певного періоду від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності [5]. Користувачі фінансових звітів підприємства зацікавлені в тому, як підприємство генерує і використовує грошові кошти та їх еквіваленти. Це відбувається незалежно від характеру діяльності підприємства і від того, чи можна розглядати грошові кошти як продукцію підприємства, наприклад, у випадку фінансової установи. Грошові кошти потрібні підприємствам, в основному, з однакових причин, якою різною не була б їх основна діяльність, від котрої оде­ржують прибутки. Підприємствам потрібні грошові кошти для здійснення операцій, погашення зобов'язань і забезпечення доходу інвесторам. Відповідно, даний стандарт вимагає від усіх підприємств надання Звіту про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів, коли він використовується разом з іншими фінансовими звітами, надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати зміни у чистих активах підприємства, його фінансовій структурі (в тому числі ліквідність та платоспроможність), а також здатність впливати на суми і період руху грошових коштів з метою пристосування до обставин та можливостей, які постійно змінюються. Інформація про рух грошових коштів є корисною для оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також дозволяє користувачам розробляти моделі для оцінки та порівняння теперішньої вартості майбутнього руху грошових коштів різних підприємств. Вона також підвищує ступінь зі ставності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.

Інформація про рух грошових коштів протягом попередніх періодів часто використовується як .показник суми, періоду та впевненості майбутнього руху грошових коштів. Вона корисна також під час перевірки точності попередніх оцінок майбутнього руху грошових коштів, а також аналізу взаємозв'язку рентабельності, чистого руху грошових коштів і впливу зміни цін [5].

У М(С)БО 7 "Звіт про рух грошових коштів" даються визначення наступним термінам:

Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості.

Грошові потоки — це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність — це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність — це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і запозиченого капіталу підприємства.

Еквіваленти грошових коштів, які утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, але не для інвестиційних або яких-небудь інших цілей. Для того щоб інвестиції можна було класифікувати як еквіваленти грошових коштів, вони повинні вільно конвертуватися у відому суму грошових коштів і характеризуватися незначним ризиком зміни вартості. Таким чином, інвестиція розглядається здебільшого як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад протягом трьох місяців з дати придбання.

Банківські позики, як правило, вважаються фінансовою діяльністю. Характерною рисою таких операцій є часті коливання залишків коштів на банківських рахунках - від перевищення надходжень до перевищення кредиту.

Рух грошових коштів не передбачає змін у складі коштів, які є грошовими коштами або їх еквівалентами, оскільки ці компоненти є частиною управління грошовими коштами підприємства, а не частиною операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Звіт про рух грошових коштів повинен відображати рух грошових коштів протягом періоду згідно з поділом діяльності на операційну, інвестиційну та фінансову.

Підприємство подає рух грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у вигляді, який найбільш відповідає його господарській діяльності. Класифікація за видами діяльності надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати вплив цих видів діяльності на фінансовий стан підприємства та суму його грошових коштів і їх еквівалентів; Таку інформацію можна також використовувати для оцінки взаємозв'язку наведених вище видів діяльності.

Сума руху грошових коштів від операційної діяльності є ключовим показником того, якою мірою операції підприємства генерують грошові кошти, достатні для погашення позик, підтримки операційної потужності підприємства, виплати дивідендів та здійснення нових інвестицій без залучення зовнішніх джерел фінансування. Інформація про конкретні компоненти руху первинних грошових коштів є корисною разом з іншою інформацією для прогнозування майбутнього руху грошових коштів від операційної діяльності.

Рух грошових коштів від операційної діяльності визначається, головним чином, основною діяльністю підприємства, яка дає дохід [5].

Це має бути надходження грошових коштів від продажу товарів та надання послуг; надходження грошових коштів від роялті, авторських гонорарів, комісійних, а також інші надходження; виплати грошових коштів постачальникам товарів та послуг; виплати грошових коштів працівникам та виплати за їх дорученням та інші.

Отже, рух грошових коштів, що є результатом придбання або продажу дилерських цінних паперів чи таких, які обертаються на ринку, класифікується як операційна діяльність. Також аванси грошовими коштами і позики, здійснені фінансовими установами, здебільшого класифікуються як операційна діяльність, оскільки вони пов'язані з основною діяльністю цього підприємства, яка приносить дохід.

Окреме розкриття руху грошових копти, який виникає від інвестиційної діяльності, є важливим, тому що рух грошових коштів відображає, якою мірою здійснювалися витрати на ресурси, призначені для генерування майбутнього прибутку і майбутнього руху грошових коштів. Прикладами руху грошових коштів від інвестиційної діяльності є: виплати грошових коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших довгострокових активів. Ці виплати охоплюють також такі, що пов'язані з витратами, інвестованими у розробки та будівництво основних засобів самим підприємством; надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових активів.

Коли контракт відображається в обліку як хеджування термінового контракту, що піддається визначенню, рух грошових коштів за контрактом класифікується таким же чином, як рух грошових коштів за терміновим контрактом, яким володіють.

Окреме розкриття руху грошових коштів, який виникає від фінансової діяльності, є важливим, тому що воно корисне для передбачення претензій щодо майбутнього руху грошових коштів з боку тих, хто надає капітал підприємству. Прикладами руху грошових коштів, який виникає від фінансової діяльності, є: надходження грошових коштів від випуску акцій або інших інструментів власного капіталу; виплати грошових коштів власникам для придбання або викупу раніше випущених акцій підприємства; надходження грошових коштів від випуску незабезпечених боргових зобов'язань, позик, векселів, облігацій, іпотек, а також інших коротко - або довгострокових позик; виплати грошових коштів для погашення позик та інші.

Підприємство звітує про рух грошових коштів від операційної діяльності, застосовуючи:

а)прямий метод, за яким розкриваються основні класи валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів;

б) непрямий метод, за яким чисті прибутки чи збитки коригуються відповідно до впливу операцій негрошового характеру, будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх надходжень або виплат грошових коштів щодо операційної діяльності, а також відповідно до статей доходу або витрат, пов'язаних із рухом грошових коштів від інвестиційної чи фінансової діяльності.

Підприємства заохочуються до визнання руху грошових коштів від операційної діяльності з застосуванням прямого методу. Прямий метод надає інформацію, яка може бути корисною для оцінки майбутнього руху грошових коштів і яку не можна отримати з застосуванням непрямого методу. Згідно з прямим методом, інформацію про основні класи валових надходжень грошових коштів і валових виплат грошових коштів можна отримати:

а) з облікової документації підприємства;

б) шляхом коригування продажу, собівартості реалізованої продукції (дохід у вигляді відсотків та подібний дохід, витрати на сплату відсотків та подібні витрати для фінансової установи), а також інших статей у Звіті про прибутки та збитки.

Згідно з непрямим методом, чистий рух грошових коштів від операційної діяльності визначається шляхом коригування чистих прибутків або збитків від упливу:

а) змін протягом звітного періоду у запасах і дебіторській та кредиторській заборгованості від операційної діяльності;

б) негрошових коштів, таких як амортизація, забезпечення, відстрочені податки, нереалізовані прибутки та збитки від обміну валют, нерозподілений прибуток від асоційованих компаній і частка меншості;

в) всіх інших коштів, для яких уплив грошових коштів є рухом грошових коштів від інвестиційної або фінансової діяльності [5].

Допустимим є також визначення чистого руху грошових коштів від операційної діяльності непрямим методом, коли відображаються доходи та витрати, розкриті у Звіті про прибутки та збитки, і зміни протягом звітного періоду у запасах, а також дебіторська та кредиторська заборгованість від операційної діяльності.

Підприємство окремо звітує про основні класи валових надходжень грошових коштів і валових виплат грошових коштів, які виникають від інвестиційної та фінансової діяльності.

Окреме розкриття руху грошових коштів, які відображають збільшення операційної потужності та посилення руху грошових коштів, потрібних для підтримки операційної потужності, є корисним, тому що дозволяє користувачеві визначити, чи є адекватними інвестиції підприємства на підтримку операційної потужності. Підприємство, інвестиції якого на підтримку операційної потужності не є адекватними, може втратити майбутню прибутковість заради поточної ліквідності та виплат власникам.

Розкриття руху грошових коштів за сегментами дозволяє користувачам краще розуміти взаємозв'язок руху грошових коштів підприємства в цілому і його складових частин, а також ліквідність та відмінність руху грошових коштів за сегментами.

Фінансова звітність підприємства формується, що по М(С)БО, що по П(С)БО з дотриманням наступних принципів:

автономності підприємства, щодо якого кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлене від власника. Тому особисте майно та зобов'язання власника не повинні позначатися у фінансовій звітності підприємства;

безупинної діяльності, який передбачає оцінку активів та зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далі;

періодичності, який припускає розподіл діяльності підприємства на визначені періоди часу з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, який визначає пріоритет оцінки активів виходячи із витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування і відповідності прибутків та витрат, щодо якого для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити прибутки звітного періоду з витратами, які були здійсненні для отримання цих доходів. При цьому прибутки та витрати відображаються в обліку та звітності у мить їх виникнення незалежно від часу надходження та уплати грошей;

повного висвітлення, згідно якого фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може впливати на рішення, які приймаються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) використання підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована та розкрита в фінансовій звітності;

обачливості, згідно якому методи оцінки, які застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати зменшенню оцінки зобов'язань та витрат і збільшенню оцінки активів та прибутків підприємства;

превалювання змісту над формою, щодо якого операції повинні враховуватися згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення усіх операцій підприємства у його фінансовій звітності єдиній грошовій одиниці [5].

Більшість операцій, що здійснюються на підприємстві, пов'язані з рухом грошових коштів, проведення розрахунків між підприємствами. Особливо це стосується готівки, яка має здатність швидко обертатись, у зв'язку з чим ступінь ризику розкрадання є дуже високим. Тому аудит операцій з рухом коштів є дуже важливим.

Метою аудиту операцій з коштами є встановлення достовірності даних відносно наявності та руху грошових коштів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів у відповідності до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб'єкта. Основними завданнями аудиту операцій з коштами є:

¾ перевірка стану збереження готівки в касі; дотримання правил її обліку і витрачання;

¾ вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами та грошовими документами; своєчасності і повноти оприбуткування та витрачання грошових коштів;

¾ перевірка законності відкриття підприємством рахунків у банку, своєчасності одержання і обробки виписки банку по всіх відкритих рахунках; стану грошових коштів на рахунках на день аудиту за даними виписок банку і за балансом підприємства; чи не допускались зловживання при проведенні розрахунків через банк з метою привласнення коштів;

¾ перевірка правильності документального оформлення операцій з коштами та відображення цих операцій в обліку і звітності;

¾ оцінка стану синтетичного та аналітичного обліку на підприємстві, яке перевіряється; якості відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, облікових регістрах та звітності;

¾ перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов'язаних із рухом грошових коштів [16].

1.3 Макроекономічний аналіз теми дослідження

Для здійснення своєї діяльності ПП «ДНІПРО – А – АГРО» використовує землі, які належать йому на правах власності та оренди. Розглянемо склад і структуру земельних угідь у ПП «ДНІПРО – А – АГРО» протягом 2007-2009 років.

Аналізуючи таблицю (див. табл.1.1), можна зробити висновок, що землекористування у ПП «ДНІПРО – А – АГРО» протягом трьох років істотно змінилось. Площа ріллі займає 100,0% у 2009 році від усієї структури сільськогосподарських угідь. Протягом трьох років площа ріллі збільшилась на 861 га або на 88.7% . Площа сінокосів, пасовищ і багаторічних насаджень не використовується.

Таблиця 1.1

Землекористування ПП «ДНІПРО – А – АГРО»

Виробнича діяльність господарства спрямована на виробництво продукції (див. табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Динаміка показників розміру господарств

На підставі таблиці можна зробити висновки, що валова продукція у 2009 році порівняно з 2007 роком зменшилась на 5,7%, товарна продукція збільшилась на 25,1%, середньорічна чисельність працівників зменшилась на 24,4%.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру галузей, які в них є провідними, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер.

Розглянемо склад і структуру товарної продукції у ПП «ДНІПРО – А – АГРО».

На підставі таблиці (див. додаток 1) можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу у 2009 році становить продукція рослинництва 53,3% у загальній сумі товарної продукції; у 2008 році - 44,1% продукції рослинництва, а у 2009 році – 68,2%, в тому числі озима пшениця становить 15,9%, кукурудза - 53,4%, соняшник – 27,5%, овес – 3,2 %.

На підставі даних таблиці (див. табл.1.3) можна зробити наступні висновки, що у ПП «ДНІПРО – А – АГРО» дуже малий абсолютний коефіцієнт ліквідності балансу на початок року 0,05, який при нормативі повинен дорівнювати 0,2-0,25.

Таблиця 1.3

Показники ліквідності за 2009 рік

Коефіцієнт ліквідності балансу покриття становить на початок року 0,7, а на кінець року – 0,9, що менше нормативів, які становлять 2,2- 2,5. Це означає, що у ПП «ДНІПРО – А – АГРО» недостатньо ліквідних активів, щоб покрити свої короткострокові забов’язання.

Таблиця 1.4

Показники платоспроможності за 2007 рік

Розрахувавши таблицю (див. табл. 1.4) можна зробити висновок, що підприємство не платоспроможне, бо коефіцієнт платоспроможності 0,2, який менше 1, нормативного значення коефіцієнта платоспроможності.