Реферат

На тему:

“ Стародавнє грецьке місто-держава

ХЕРСОНЕС ”

Виконав

Учень 7-“В” класу

Брич Микола

Львів-2003

Вступ

Етнічна хронологія Кримського півострова така. Перші люди з'явилися на його території близько 250 тис. років тому. У різні історичні епохи на півострові проживали різні народи і племена. У XV-VІІ ст. до н. е. в південно-східній частині Криму жили кіммерійці. У І тисячолітті до н. е. в гірській південній частині його проживали племена таврів, що займалися землеробством і скотарством. До XІІІ ст. півострів у письмових джерелах іменувався Таврикою за назвою цього племені. У VІІ ст. до н. е. сюди прийшли іраномовні племена скіфів - землеробів і скотарів. Відомо їм було також ювелірне мистецтво і гончарна справа. Вони створено Скіфське царство, столицею якого став Неаполь Скіфський (ІІІ ст. до н. е. - ІІІ ст. н. е.). З VІ ст. до н. е. починається грецька колонізація півострова, створюються Боспорська держава і Херсонеська республіка. У І ст. до н. е. на півдні й у південно-західній частині Криму з'являються італійці. ІІІ ст. н. е. позначене приходом у Крим готів. У ІV ст. до Криму вторгаються тюркомовні кочові племена гунів. Наступними прибульцями стали хазари, що прийшли з Нижньої Волги і Північного Кавказу в VІІІ ст. У VІІІ-І ст. у степовій частині Криму виникають поселення булгар (тюркомовні племена). Наприкінці ІX ст. тут з'являються тюркомовні кочові племена печенігів. А в середині XІ ст. на півострів вторгаються також тюркомовні племена половців (кипчаків). До корінних тюркомовних народів Криму відносяться й нечисленні караїми (караї) і кримчаки, поява яких у Криму датується VІІІ-І ст., та кримські татари, що сформувалися тут як нація.

У XІІІ ст. поселенці з Київської Русі проживали в багатьох містах Криму. Так, у Херсонесі був руський квартал і руський прихід, а руські церкви існували в Кафі (Феодосії) ще в XІ ст., про що свідчить статут міста. Однак це було не настільки численне населення, як тюркомовне. У середині XІІІ ст. Крим захоплює Золота Орда, і він стає її улусом (провінцією). Саме в ці часи півострів й отримує нову назву (замість Таврики) - Къирим. У першій третині XV ст. з розпадом Золотої Орди тут було утворено Кримське ханство. Однак після завоювання в 1475 р. частини півострова турками воно стало васалом Туреччини. З тюркомовних племен і народів, які в різні часи населяли півострів (гуни, протоболгари, хазари, турки, печеніги, половці, племена Золотої Орди), сформувався кримськотатарський народ.

ПРИСЯГА ХЕРСОНЕСЦІВ

Напис на мармуровій плиті, який зберігся практично повністю (за винятком частини прикінцевої фрази) — текст т. зв. "громадянської присяги херсонесців".
До наукового обігу пам'ятку ввів В. В. Латишев, котрий датував її кінцем IV — початком III ст. до н. е. Нагадаємо, що Херсонес був заснований у 20-х рр. V ст. до н. е. вихідцями з Гераклеї Понтійської як колонія останньої; є підстави вважати, що вагому участь у заснуванні міста взяли й мешканці міста Делоса — під час Пелопонеської війни в 422–421 рр., коли їх було вигнано зі свого острова афінянами як союзників спартанців.
На час існування присяги Херсонес уже контролював значну частину західного узбережжя Тавриди; виникли й інші міста та укріплення: Керкінітида (на місці сучасної Євпаторії), Прекрасна гавань тощо. А з рівнини, залюдненої скіфами, херсонесці скуповували хліб, частину якого експортували до Греції.В. В. Латишев вважав, що присяга складалася кожним херсонесцем при вступі до числа громадян. Натомість С. А. Жебельов обґрунтував погляд, що ця присяга — реакція владних структур на планований або здійснений (та невдало) заколот, у зв'язку з чим від громадян вимагалося підтвердити свою лояльність. Вчений вказував (згідно із запропонованою ним нумерацією "присяги"), що пп. 1–3 свідчать про внутрішні заворушення на землі Херсонеса, п. 8 — про зрадників, п. 9 — про заколот, а п. 10 — про заколот і зраду. Він зауважує: "Можна лише припустити, що прихильниками перевороту було вчинено змову (8, 9, 10), змову було розкрито, над змовниками було влаштовано суд, і їх було оголошено ворогами народу (8, 9)" (с. 922).
Документ цікавий з багатьох інших сторін: політичної (видно, що Херсонес був не просто колонією чи містом-державою, а державою зі значною територією, містами і укріпленнями), економічної (існування хлібної монополії, торгівля з метрополією та скіфами, міжетнічної (взаємини з автохтонними племенами) тощо.
Цікавими є релігійні погляди херсонесців: вони пошановують усіх грецьких богів — Зевса, Гею та Геліоса, але й просять опіки в богині Діви. В останній дослідники вбачають культовий образ автохтонів краю — таврів, котра вже потім почала ототожнюватися з Артемідою. До речі, і посилання на зобов'язання охороняти загадковий "састер" (п. 6) вказує на первісне святилище Діви, яке, за висновком С. А. Жебельова, був на відстані 100 стадіїв (17,7 км) од Херсонеса на мисі Парфенія (тепер — Фіолент). Отже, це бог-ідол таврів, запозичений греками. Деміурги — вищі урядовці Херсонеса.

Текст перекладено за виданням: С. А. Жебелев. Херсонесская присяга // Изв. АН СССР. Отд. общ. наук. — 1935. — № 10. —С. 913–939.(1)

Клянусь Зевсом, Геєю, Геліосом, Дівою, богами і богинями олімпійськими, героями, що володіють містом, територією та укріпленнями херсонесців.

(2) Я буду однодумним стосовно порятунку і свободи держави і громадян і не зраджу Херсонеса, Керкінітіди, Прекрасної гавані, ні інших укріплень, і решти території, якою херсонесці керують чи керували, [не видам] нічого нікого, ні елліну, ні варвару, а оберігатиму все це для херсонеського народу.

(3) Я не порушу демократичного ладу і не дозволю цього зробити нікому, хто зраджує чи порушує, і не приховаю цього, але доведу до відома міських деміургів.

(4) Я буду ворогом зловмиснику і зраднику або тому, хто схиляє до відпадіння Херсонес, чи Керкінітіду, чи Прекрасну гавань, чи укріплення і територію херсонесців.

(5) Я служитиму народові і радитиму йому найкраще і найсправедливіше для держави і громадян.

(6) Я оберігатиму для народу "састер" і не розголошуватиму нічого з потаємного ні елліну, ні варвару, що може завдати шкоди державі.

(7) Я не даватиму і не братиму дарунків на шкоду державі і громадянам.

(8) Я не замишлятиму ніякої несправедливої справи проти будь-кого з громадян-невідступників, і не дозволю цього нікому, і не приховаю, а доведу до відома і на суді подам голос згідно із законами.

(9) Я не чинитиму змови ні проти херсонеської громади, ані проти будь-кого з громадян, хто не оголошений ворогом народу; коли я ввійшов з кимось у змову чи пов'язаний якоюсь клятвою чи обітницею, то мені, який зламає це, і тому, що мені належить, нехай буде краще, а тому, хто дотримується цього — навпаки.

(10) Якщо я дізнаюсь про якусь змову, реальну чи плановану, я доведу про це до відома деміургів.

(11) Хліб, що звозять з рівнини, я не продаватиму й не вивозитиму з рівнини в будь-яке інше місце, а тільки в Херсонес.

(12) Зевсе, Геє, Геліосе, Діво, божества олімпійські! Носію всього цього нехай буде благо — мені самому і нащадками, і тому, що мені належить, а противнику нехай буде лихо — і йому самому, і нащадкам, і тому, що йому належить, і нехай ані земля, ні море не приносять йому плоду, нехай жінки не народжують легко...

Найдавніша монета випущена в Херсонесі :