Європейський університет

Конотопська філія

КАФЕДРА ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І АУДИТУ

КУРСОВА РОБОТА

із дисципліни: «Фінансовий облік II»

на тему:

Методика і техніка складання фінансової звітності, її аналіз

Конотоп – 2008

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи ведення фінансової звітності

1.1. Характеристика основних форм фінансової звітності

1.2.Нормативно-правова база з питань складання і регулювання фінансової звітності

1.3.Огляд літературних джерел

1.4. Економічна сутність підприємства

2. Особливості ведення бухгалтерського та податкового обліку з питань складання фінансової звітності

2.1. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

2.2 Аналітичний і синтетичний облік фінансових результатів від звичайної діяльності підприємства

2.3. Аналіз фінансово-господарського стану ТОВ «Алло» по даним фінансової звітності

3. Пропозиції по удосконаленню системи обліку на підприємстві

3.1. Автоматизація бухгалтерського обліку. Використання програми

1С«Підприємство»

3.2. Вдосконалення фінансової і облікової політики

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Кожне підприємство в процесі свого функціонування має на меті досягнення максимального ефекту від своєї діяльності, а це неможливо без ефективного управління ним. В свою чергу управління виступає творчим процесом керівника, що ґрунтується на виважених рішеннях прийнятих на основі даних, що відображають реальний стан речей на підприємстві. Дані, що є основою прийняття рішень, представляються у формі фінансових звітів відповідних звітних періодів. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Як наслідок процес підготовки та складання фінансових звітів повинен бути організований відповідно до законодавства та забезпечувати користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. А так як є і зовнішні користувачі то фінансова звітність забезпечує у повній мірі їх потреби, пов’язані з інформацією про даний суб’єкт господарювання. Отже, фінансова звітність є провідною категорією, що покликана забезпечити користувачів в інформації і як наслідок створити умови для ефективної та цілеспрямованої роботи підприємства.

Цілями цієї роботи є висвітлення основних категорій фінансової звітності та особливостей складання її на підприємстві, тобто, розкриття значення і основних принципів фінансової звітності у відповідності з діючими нормативно–правовими актами; характеристика фінансово-господарської діяльності та постановка фінансового обліку на підприємстві, звітність якого є об’єктом дослідження.

Фінансові звіти складає більшість підприємств у всіх країнах світу. Вигадати універсальний звіт, який відображав би фінансове життя підприємства у всій його багатогранності, поки що не вдалося. Так, баланс містить інформацію про стан активів, зобов’язань і власного капіталу підприємства на конкретну дату (як правило, на останній день основного або проміжного звітного періоду – року, кварталу або місяця). Це дає можливість судити про масштаби підприємства, а наявність графи «на початок звітного періоду» дозволяє дійти висновків і щодо деяких тенденцій його розвитку. Водночас за показниками балансу важко судити, наприклад, про те, наскільки успішною була діяльність підприємства у звітному періоді, які доходи було отримано і які витрати здійснено. Цю інформацію містить звіт про фінансові результати. А оскільки звітних форм кілька, дуже важливо, щоб наведені у них показники взаємно доповнювали один одного, а коли потрібно – узгоджувалися між собою.

Інформація, яка викладена в фінансової звітності підприємства дозволяє виробити необхідні заходи і процедури, спрямовані на:

– виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби;

– запобігання банкрутства і великих фінансових невдач;

– лідерство в боротьбі з конкурентами;

– росту економічного потенціалу підприємства;

– ріст обсягу виробництва і реалізації;

– максимізацію прибутку і мінімізацію витрат;

– забезпечення рентабельної роботи підприємства.

У цьому і полягає актуальність теми.

Метою даної роботи є вивчення принципів формування фінансової звітності підприємства, проведення фінансового аналізу підприємства на її основі.

Предметом дослідження є процес складання фінансової звітності підприємства.

Об'єктом дослідження є фінансова звітність ТОВ «Алло», його виробничо-господарська і фінансова діяльність, а також фінансовий стан.

1. Теоретичні основи ведення фінансової звітності

1.1 Характеристика основних форм фінансової звітності

Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі – П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень (табл. 1.1.1).

Таблиця 1.1.1. Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих же господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства (табл. 1.1.2).

Таблиця 1.1.2. Призначення основних компонентів фінансової звітності

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО1 вимагає наявність у ній даних про:

• підприємство;

• дату звітності та звітний період;

• валюту звітності та одиницю її виміру;

• відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

• облікову політику підприємства та її зміни;

• аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

• консолідацію фінансових звітів;

• припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

• обмеження щодо володіння активами;

• участь у спільних підприємствах;

• виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

• переоцінку статей фінансових звітів;

• іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів:

1) принцип автономностіпідприємства. Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників – фізичних осіб.

2) принцип безперервності діяльності підприємства – тобто підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітного періоду).

3) принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності. За П(С)БО 1 звітний період складає календарний рік.

4) принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться

5) принцип послідовності – полягає у наданні користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів

6) принцип єдиного грошового вимірника – передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

Характеристика основних форм фінансової звітності

Порядок заповнення першої форми фінансової звітності [3] регулюється положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», де розкриті основні терміни, зміст статей балансу та порядок визнання, оцінка та розкриття статей балансу, а також визначена стандартизована форма звітності, яка передбачає, як і більшість фінансових звітів наявність таких обов’язкових реквізитів, як:

· назвупідприємства,

· територія, на якій зареєстровано підприємство,

· форма власності,

· орган державного управління,

· галузь діяльності, вид економічної діяльності,

· одиниця виміру: тис. грн., та адреса підприємства, а також контрольна сума та дата, на яку складена звітність.

Більшість перелічених показників має свій статичний код, який вказується у відповідній графі. Наприклад, код підприємства складається з 8‑ми цифр.

Норми зазначеного положення (стандарту) не регулюють порядок складання балансів банків та бюджетних установ. Малі підприємства при складання балансу регулюються положенням (стандартом) 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва». [8]

Особливості складання консолідованого балансу визначаються окремим положенням (стандартом).

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства.

Різниця між вартістю активів і сумою зобов’язань підприємства характеризує розмір його власного капіталу.

Не допускається у балансі проводити згортання статей активів та зобов’язань, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Баланс складається з двох частин: Активу, де представлені господарські засоби, та Пасиву, де згруповані їхні джерела. Основним елементом бухгалтерського Балансу є стаття (активна чи пасивна).

Актив Балансу складається з трьох розділів:

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

Пасив Балансу складається з п’яти розділів:

І. Власний капітал.

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів.

ІІІ. Довгострокові зобов’язання.

ІV. Поточні зобов’язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

Оскільки в балансі відображаються активи (ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому), зобов’язання (заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди) та власний капітал (частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань), то підсумок активу балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу, тобто пасиву балансу.

До активу належать статті, які відображають ступінь рухомого майна (ступінь ліквідності), предметний стан майна підприємства. Приклади активних статей – основні засоби, матеріальні запаси, розрахунки з дебіторами тощо.

До пасиву належать статті, які показують розмір коштів (капіталу), вкладених у господарську діяльність підприємства, і ступінь терміновості повернення зобов’язань. Приклади пасивних статей – статутний капітал, прибуток, розрахунки щодо заробітної плати тощо.

У першому розділі активу відображаються:

· Нематеріальні активи (їх залишкова вартість, первісна вартість та сума зносу),

· незавершене будівництво;

· основні засоби (їх залишкова вартість, первісна вартість та сума зносу),

· довгострокові фінансові інвестиції (які обліковуються за методом участі в капіталі та інші фінансові інвестиції);

· довгострокова дебіторська заборгованість;

· відстрочені податкові активи;

· інші необоротні активи.

Другий розділ активу містить інформацію про запаси:

· виробничі;

· тварини на вирощуванні та відгодівлі;

· незавершене виробництво;

· готову продукцію;

· товари;

· одержані векселі;

· дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів);

· дебіторську заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків, інша поточна дебіторська заборгованість);

· поточні фінансові інвестиції;

· грошові кошти та їх еквіваленти (в національній валюті, в іноземній валюті та інші обробні активи).

У третьому розділі активу відображаються витрати майбутніх періодів.

У першому розділі пасиву наводяться дані про статутний, пайовий, додатковий вкладений, інший додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений та вилучений капітал.

У другому розділі пасиву відображається забезпечення виплат персоналу, інше забезпечення та цільове фінансування.

Третій розділ пасиву відображає довгострокові кредити банків, інші довгострокові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання та інші довгострокові зобов’язання.

Четвертий розділ пасиву містить дані про короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, видані векселі, кредиторську заборгованість за товари, роботи й послуги, поточні зобов’язання за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків, інші поточні зобов’язання).

П’ятий розділ пасиву відображає доходи майбутніх періодів.

Кожний з розділів балансу завершається проміжним підсумком по розділу, сума яких дає відповідно загальний підсумок активу чи пасиву балансу.

Практично майже усі дані, які знаходять своє відображення у балансі, беруться з даних синтетичних (й аналітичних) рахунків бухгалтерського обліку, крім результативних рахунків, що визначають прибуток чи збиток діяльності підприємства, який розраховується і наводиться у формі №2, а вже потім переноситься у перший розділ пасиву балансу.

Складання звіту про фінансові результати регулюється положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3, який так і називається «Звіт про фінансові результати. [4]

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Показники про непрямі податки, вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться у дужках.

За структурою звіт поділяється на три розділи:

1. Фінансові результати.

2. Елементи операційних витрат.

3. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Малі підприємства подають звіт по скороченій формі №2-м.

Перший розділ «Фінансові результати» визначає усі доходи і витрати, прибутки та збитки підприємства, які мали місце у звітному періоді. Додатково показуються відповідні показники за попередній період.

Розділ І містить показники по операційній діяльності, тобто основній діяльності підприємства, по фінансовій діяльності підприємства, визначає:

1. фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

· прибуток чи збиток;

2. податок на прибуток від звичайної діяльності.

3. фінансові результати від звичайної діяльності:

· прибуток чи збиток.

4. надзвичайні доходи чи витрати:

· податки з надзвичайного прибутку.

· чистий прибуток чи збиток.

У розділі ІІ звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

Розділ ІІІ звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, прості акції або потенційні акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій.

«Звіт про рух грошових коштів» (далі форма №3) є однією з найскладніших форм. Порядок заповнення його регламентується П(С)БО 4. [5] Складність цієї форми зумовлена тим, що для її заповнення потрібно детально проаналізувати як показники даних бухгалтерського обліку, так і перші дві форми фінансової звітності: балансу та звіту про фінансові результати

Форму №3 не подають підприємства малі, які в свою чергу керуються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25, який не містить звіту про рух грошових коштів.

Згідно з П(С)БО 4 метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної і достовірної інформації про зміни, що відбулися у складі грошових коштів підприємства та їх еквівалентах.

Під грошовими коштами підприємства розуміється готівка, кошти на рахунках у банках і депозити до запитання. Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості. Як приклад еквівалента грошових коштів можна навести високоліквідні цінні папери з дуже коротким терміном погашення (векселі, сертифікати тощо).

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до звіту про рух грошових коштів.

У міжнародній практиці існує два основних методи складання звіту про рух грошових коштів: прямий і непрямий. [13]

Прямий метод передбачає послідовне відображення всіх надходжень і вибуття грошових коштів, а також визначення приросту або зменшення грошових коштів за звітний період як різниці між ними.

Непрямий метод полягає у визначенні чистого руху грошових коштів шляхом послідовного коригування прибутку (збитку) звітного періоду на вплив негрошових операцій, змін у складі запасів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

І хоча ці методи не знайшли свого відображення у П(С)БО 4, під час заповнення форми №3 передбачено використання обох таких методів:

· прямого – для надання інформації про рух грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності;

· непрямого – для надання інформації про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності.

Під час заповнення форми №3 слід керуватися П(С)БО 4, а також скористатися Методичними рекомендаціями №053.

Форма №3 складається з трьох розділів:

– «Рух коштів у результаті операційної діяльності»;

– «Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності»;

– «Рух коштів у результаті фінансової діяльності».

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою. Прикладом операційної діяльності може бути будь-яке придбання матеріальних цінностей, реалізація продукції (товарів, послуг), платежі постачальникам тощо.

Фінансова діяльність – діяльність, яка спричиняє зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства. Прикладом такої діяльності можуть бути операції з випуску акцій, отримання і погашення позик, виплати дивідендів тощо. [22]

Інвестиційна діяльність – діяльність, пов’язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Прикладом інвестиційної діяльності можуть бути операції з придбання основних фондів, надання позик іншим підприємствам, інвестиції у цінні папери.

Звіт про власний капітал складається за формою, наведеною в таблиці 1.1.3.

Таблиця 1.1.3. Зміст статей звіту про власний капітал

Дані звіту в графах 3–11 наводяться зі знаком «+» або» –», що означає збільшення або зменшення залишку відповідного елементу власного капіталу. [6]

Складання звіту про власний капітал регламентується положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 під однойменною назвою, де визначаються зміст і форма звіту та загальні вимоги до розкриття його статей. Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначаються окремим положенням.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. [20]

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Звіт про власний капітал здійснює аналіз усіх видів капіталу підприємства за звітний період, а саме: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал, вилучений капітал.

Складання приміток до бухгалтерської звітності.

Згідно з пунктом 2 статті 11» Загальні вимоги до фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік», примітки до фінансової звітності входять до складу річної фінансової звітності для всіх підприємств, крім: [7]

– бюджетних установ;

– представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності;

– суб’єктів малого підприємництва, визнаними такими відповідно до чинного законодавства.

Примітки до фінансових звітів – це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачене відповідними положеннями (стандартами).

Відповідно до П(С)БО 1, за складом примітки до фінансових звітів поділяються на три компоненти: облікова політика; інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями; інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити також дані про: [2]

• консолідацію фінансових звітів;

• припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

• обмеження щодо володіння активами;

• участь у спільних підприємствах;

• виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

• переоцінку статей фінансових звітів;

• іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у примітках до фінансової звітності, включає:

• назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

• короткий опис основної діяльності підприємства;

• назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

• середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

На підставі П(С)БО керівництву підприємства під час підготовки приміток до фінансових звітів необхідно пам'ятати таке:

• якщо до фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства, то це повинно бути розкрите у примітках;

• якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого П(С)БО 1, то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності;

• якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

• якщо необхідна інформація подається в основній частині звітів, немає потреби повторювати її в примітках до фінансових звітів. Інформація в примітках є основним засобом розкриття невизнаних елементів фінансових звітів;

• розкриття інформації може поєднувати коментарі та конкретні кількісно визначені дані, які відповідають характеру елементів фінансових звітів і їх відносному значенню для підприємства;

• визначення рівня докладності розкриття інформації про конкретні елементи фінансових звітів є питанням професійного судження керівництва підприємства з урахуванням їх відносної суттєвості.

Мета перелічених рекомендацій – забезпечити якість приміток до фінансових звітів.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати таку інформацію щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах:

• зміст і суму помилки;

• статті фінансової звітності минулих періодів, які були перераховані з метою повторного подання порівняльної інформації;

• факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення.

Щодо змін в облікових оцінках підприємству слід розкривати:

• зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період або,

• як очікується, суттєво будуть впливати на майбутні періоди.

У разі потреби розкриття події, що відбулася після дати балансу, слід надавати інформацію про:

• зміст події та оцінку її впливу на фінансовий результат або

• обґрунтування щодо неможливості зробити таку оцінку.

Важливе значення для користувачів фінансової звітності надають розкриття щодо непередбачених подій. Така інформація попереджує їх про можливі ризики, які очікуються у майбутньому. [24]

У випадку припинення діяльності підприємству слід у примітках до фінансових звітів надати відомості про:

• характер припиненої діяльності;

• галузеві або географічні сегменти;

• дата фактичного припинення діяльності для облікових цілей;

• спосіб припинення діяльності (продаж або відмова);

• прибуток або збиток від припинення діяльності та облікова політика, що використовується для визначення суми прибутку або збитку та

• дохід та прибуток або збиток від звичайної діяльності даного виду за період разом з відповідними сумами за попередній звітний період.

У примітках до фінансових звітів за період, у якому відбулося об'єднання підприємств, слід наводити:

• назву та загальну характеристику підприємств, що об'єдналися;

• метод обліку об'єднання;

• фактичну дату об'єднання для бухгалтерського обліку;

• будь-які операції, які є результатом об'єднання та які підприємство вирішило ліквідувати.

Стосовно об'єднань підприємств, які є придбанням, у примітках до звіту за період, у якому відбулося придбання, необхідно розкривати:

• відсоток придбаних акцій з правом голосу;

• вартість придбання і опис зустрічної компенсації за придбання, яку було виплачено, або яка умовно підлягає виплаті;

• характер та сума забезпечення реструктуризації та інші витрати на закриття виробництва, які виникають у результаті придбання і визнаються на дату придбання.

Фінансові звіти мають також розкривати:

• підхід до обліку гудвілу, (негативного гудвілу) та період його амортизації;

• якщо строк корисного використання гудвілу, або період амортизації негативного гудвілу перевищує 5 років, обгрунтування прийнятого періоду;

• якщо гудвіл, або негативний гудвіл амортизується не за прямолінійним методом, слід зазначити метод, що використовується та обгрунтування цього методу;

• узгодження гудвілу та негативного гудвілу на початок та кінець періоду, яке показує:

– валову суму та накопичену амортизацію на початок та кінець звітного періоду;

– будь-який додатковий гудвіл або негативний гудвіл, відображений протягом звітного періоду;

– амортизацію, нараховану протягом звітного періоду;

– будь-які інші списання протягом звітного періоду.

При будь-якому придбанні, якщо справедлива вартість активів та зобов'язань, або компенсація за придбання може бути визначеною тільки на тимчасовій основі в кінці періоду, в якому відбулося придбання, це слід зазначити і навести причини. В разі наступних коригувань такої тимчасової справедливої вартості, ці поправки мають розкриватися і пояснюватися у фінансових звітах відповідного періоду. [30]

Примітки до фін.звітів щодо впливу змін валютних курсів на підприємство має розкривати:

• суму курсових різниць, які включені до чистого прибутку або збитку протягом звітного періоду;

• курсові різниці, включені до складу власного капіталу, а також інформацію, що пояснює різницю між сумою таких курсових різниць на початок і кінець звітного періоду.

Коли валюта звітності не співпадає з валютою країни розташування підприємства, яке звітується, слід пояснювати причину застосування іншої валюти. Також наводиться причина будь-якої зміни валюти звітності.

Коли відбувається зміна у класифікації закордонного підприємства слід розкривати:

• характер та причини зміни;

• вплив зміни у класифікації на акціонерний капітал та на чистий прибуток;

• збиток за кожний попередній наведений період, якщо зміна у класифікації відбулася на початку самого першого із наведених періодів.

Проаналізувавши дану тему, можна зробити висновок, що для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів, такими даними є фінансова звітність. Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. До неї відносяться:

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

1.2 Нормативно-правова база з питань складання і регулювання фінансової звітності

Таблиця 1.2.1. Нормативно-правові джерела фінансової звітності

Більшість із цих нормативних документів введена в дію з 01.01.2000 р, а інша – в наступний період їх розробки і затвердження. Аналіз прийнятих нормативних документів свідчить, що система нормативно-правового забезпечення бухгалтерського фінансового обліку в Україні набула багаторівневого характеру.

Перший рівень – конституційний, який забезпечує регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності на основі Конституції України, котра є єдиним нормативно-правовим актом найвищої юридичної сили основний закон України встановлює загальні принципи здійснення підприємництва. Її положення є нормами прямої дії, а це означає, що державні закони й інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй

Другий рівень – законодавчий, який передусім включає Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». [1] В цьому законі передбачено обов’язковість ведення бухгалтерського фінансового обліку всіма юридичними особами, незалежно від їх організаційно-правового статусу і форм власності, визначені його головні принципи, мета, основні поняття, єдині правила ведення та порядок регулювання, обов’язки та відповідальність осіб за організацію бухгалтерського фінансового обліку на підприємстві, вимоги до фінансової звітності підприємства, а також взаємовідносини зі споживачами інформації. Разом з тим склалося, що деякі питання ведення бухгалтерського фінансового обліку регулюються кодексами України, іншими законами, зокрема «Про господарські товариства», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». Проаналізувавши Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» й інші законодавчі акти, можна зробити висновок, що між ними існують деякі неузгодженості, так у вказаному законі зазначено, що фінансова, податкова, статистична та інші звітності складаються підприємствами, які використовують грошовий вимірник, на основі даних бухгалтерського обліку, а Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства» передбачено, що податкова звітність складається за даними податкового обліку. Це призвело до того, що сьогодні підприємства змушені вести два види обліку – бухгалтерський і податковий. Ведення двох обліків у практиці спричиняє виникнення помилок і перекручень у бухгалтерському фінансовому обліку та недостовірне визначення фінансових результатів і в кінцевому випадку суттєво впливає на прийняття обґрунтованих управлінських рішень не тільки керівництвом підприємства, а й іншими користувачами фінансової інформації.

Третій рівень – нормативний. До нього відносяться П(с)БО, План рахунків бухгалтерського обліку, Інструкція до його застосування, тощо.

Незважаючи на те, що всі ці П(с) БО базуються на МСБО, між ними існують деякі відмінності. Найголовнішою з них, зокрема, є відсутність концептуальної основи П(с) БО. З метою єдиної інтерпретації змісту П(с) БО, Плану рахунків та інших нормативних документів бухгалтерами виникає необхідність у розробці методичних рекомендацій, щодо їх застосування.

Таким чином, проаналізувавши нормативно-правову базу видно, як швидко змінюються нормативні документи, приймаються нові документи, доповнення та зміни до вже діючих. Так з дня прийняття незалежності України та до сьогоднішнього дня ще не створилася стала законодавча нормативна база, як б задовольняла всі групи користувачів.

1.3 Огляд літературних джерел

Розкриваючи тему курсової роботи «Методика і техніка складання фінансової звітності підприємства та її аналіз» був вивчений великий обсяг літератури.

У більшому ступені робота ґрунтувався на нормативних документах, а саме на Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, також Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996‑ХIV від 16.07.1999 р. зі змінами і доповненнями.

Також було використано:

1. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – 2‑е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 672 с. [14]

У підручнику в доступній формі і на високому професійному рівні розглянуті економічні основи організації та здійснення аудиту на підприємствах всіх форм власності, актуальні питання планування та напрями вивчення операцій за видами діяльності, дотримання внутрішньофірмових стандартів та правил вибіркових перевірок.

Особливу увагу приділено питанню щодо підтвердження достовірності фінансової звітності.

Вперше в одній книзі розкриваються питання методології наукового пізнання і логіки в аудиті, які раніше не розглядалися. Саме синтез методологічної і логічної проблематики істотно полегшує розуміння як цілком теоретичних аспектів аудиторської діяльності, так і практичної значимості логікометодологічних досліджень документів і операцій.

Видання призначене для аудиторів, їх клієнтів, менеджерів всіх рівнів, бухгалтерів, фінансово-кредитних працівників, викладачів економічних спеціальностей, слухачів центрів та курсів підвищення кваліфікації, підготовки професійних аудиторів і бухгалтерів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей.

Запропонований підручник може зацікавити широке коло читачів, яких цікавлять питання розвитку теорії та практики сучасного аудиту.

2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». – 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2004. – 440 с. [15]

Третє видання підручника розкриває погляди автора на методику викладання базового навчального курсу бухгалтерської професії у вищій школі. Дається принципово новий підхід до розгляду основних понять бухгалтерського обліку, зокрема, питання предмету, об'єкту і методу. Висвітлено сутність і завдання документування, технологію відображення господарських операцій на рахунках, порядок облікової реєстрації даних та формування бухгалтерської звітності, логіку обґрунтування бухгалтерських процедур. Запропоновано нові класифікації елементів бухгалтерської системи: господарських операцій, документів, рахунків, регістрів, балансів тощо. Окрему увагу приділено зіставленню системи бухгалтерського обліку України з системами інших країн і міжнародними стандартами та підготовці до подальшого вивчення фінансового обліку.

В кожній темі наводяться цікаві та доступні для сприйняття студентами приклади. Зв'язок набутих знань з практичною діяльністю реалізується через рубрику «Розмова студента з бухгалтером».

В кінці теми зазначається мінімум знань, вмінь та навиків, якими повинен оволодіти студент перш ніж перейти до вивчення наступної теми.
Призначений для студентів, аспірантів та викладачів вищих навчальних закладів, може бути корисним для бухгалтерів, які прагнуть підвищити свою кваліфікацію, керівників підприємств та працівників фінансових і економічних служб підприємств.

3. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку. [16]

Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2004. – 592 с.

Підручник присвячений основним теоретичним і практичним питанням організації бухгалтерського обліку на підприємствах. В ньому послідовно висвітлено етапи організації бухгалтерського обліку від створення господарюючих суб'єктів до їх ліквідації.

Основна увага приділяється формуванню облікової політики підприємства, організації облікового процесу, документообігу, організації роботи облікового апарату, організації контролю та відповідальності на підприємстві, а також організації обліку операцій з активами і пасивами підприємства, організації обліку витрат, доходів і фінансових результатів, організації складання та надання фінансової звітності. Матеріал систематизований у відповідні розділи, вміщує багато різних тем, що роблять його корисним для всіх, хто вивчає бухгалтерський облік. Призначений для студентів, що вивчають бухгалтерський облік, а також для бухгалтерів-практиків, керівників.

4. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 6‑е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2006. – 756 с.[17]

Підручник містить теми, що висвітлюють облікову політику підприємства, методику бухгалтерського фінансового обліку, характеристику і порядок складання фінансової звітності та Приміток до неї згідно з П(С)БО.

Підручник, як і інші видання, підготовлений співробітниками кафедри обліку і аудиту ЖДТУ, пройшов апробацію шляхом використання при викладанні навчальної дисципліни у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації, та в практичній діяльності бухгалтерів підприємств.

Шосте видання враховує всі зауваження і побажання, що надійшли на адресу кафедри, доповнене характеристикою всіх чинних на момент видання П(С)БО, первинними документами, регістрами обліку.

При використанні матеріалів підручника слід враховувати норми чинного податкового законодавства.

Призначений для студентів економічних спеціальностей ВНЗ усіх рівнів акредитації, слухачів системи підвищення кваліфікації, бухгалтерів-практиків, економістів, а також всіх тих, хто самостійно вивчає бухгалтерський облік.

5. Бутинець Ф.Ф., Войналович О.П., Томашевська І.Л. Організація бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією д.е.н., проф., Заслуженого діяча науки і техніки України Ф.Ф. Бутинця. – 4‑е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 528 с.[18]

Основна увага приділяється формуванню економічної політики підприємства, організації облікового процесу, документуванню господарських операцій і документообороту, організації роботи бухгалтерської служби, внутрішньогосподарського контролю та юридичної відповідальності. Окрему увагу приділено організації складання і надання бухгалтерської звітності, організації аналітичної роботи на підприємстві. Розкрито основні моменти організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах і суб’єктів малого підприємництва. Матеріал збагачено введенням нових рубрик «Досвід практика» і «Думка науковця» та систематизовано у відповідні розділи, розглядається багато різних прикладів, що робить корисним підручник для всіх, хто вивчає бухгалтерський облік.

Призначений для студентів, які вивчають бухгалтерський облік, а також для бухгалтерів-практиків, керівників.

6. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-є вид. перероб. і доп. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 512 с. [19]

В навчальному посібнику основну увагу приділено нормативно-організаційному аспекту бухгалтерського обліку в Україні. Розглядається порядок організації облікової політики на підприємстві, створення відповідного наказу, дається характеристика діючого Плану рахунків (повного та скороченого його варіантів), подано повну кореспонденцію рахунків з усіх розділів фінансового й управлінського обліку на підприємствах різних форм власності та господарювання, розглядається сутність концептуальних основ підготовки і подання фінансової звітності, порядок визнання й оцінки окремих її елементів і статей.

Призначений для студентів ВНЗ, викладачів, бухгалтерів-практиків.

7. Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 2‑ге вид. доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2004. – 300 с.[20]

Навчальний посібник враховує зміни, які відбулись в системі бухгалтерського обліку, і призначений для підготовки бухгалтерів нового покоління. Посібник містить схеми, рисунки, таблиці, за допомогою яких закріплюється лекційний матеріал. В ньому систематично, стисло та логічно викладено порядок ведення тапринципи організації бухгалтерського фінансового обліку.Наведено зразки первинних і зведених документів, облікових регістрів, показана методика їх складання, що підвищує наочність та сприяє більш глибокому та предметному засвоєнню матеріалу.

Призначений для студентів економічних вузів всіх форм навчання, а також учнів коледжів, слухачів шкіл бізнесу.

8. Бухгалтерський фінансовий облік. Практикум: Навчальне видання для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Л.В. Чижевської. – 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2006. – 512 с.[20]

Третє видання навчального посібника призначене забезпечити навчальний процес якісною практичною підготовкою студентів спеціальності «Облік і аудит». Практикум містить розділи, що висвітлюють облікову політику підприємства, особливості застосування кожного класу Плану рахунків, характеристику і порядок складання фінансової звітності та приміток до неї згідно з П(С)БО. Структура посібника враховує особливості методики проведення практичних занять з облікових дисциплін. Практикум стане у нагоді усім, хто прагне оволодіти мовою бізнесу.

9. Грабова Н.Н., Добровський В.Н.: «Бухгалтерський облік у виробничих і торговельних підприємствах» , Київ «А.С.К.» 2005. [22]

Книга складається з двох розділів: «Теоретичні основи бухгалтерського обліку» і «Бухгалтерський облік у виробничих і торговельних підприємствах». У першому розділі книги розкривається теоретичний зміст основних категорій і принципів організації бухгалтерського обліку. Другий розділ містить питання методики і техніки бухгалтерського і податкового обліку стосовно до діючих законодавчих і нормативних актів в області обліку, звітності й оподатковування. В другому розділі автор розкриває тему «Фінансова звітність» на підставі нормативних документів. Як наочний посібник автор пропонує наскрізні приклади і на підставі прикладів правильне оформлення документів. Наприкінці кожного підрозділу, розділу, у виді таблиці надруковані основні бухгалтерські проводки, для полегшення роботи студентів.

10. Даньків Й.Я., Лучко М.Р., Остап'юк М.Я. [23] Бухгалтерський облік у галузях економіки: Видавництво «Знання», 2005 – 206c.

У навчальному посібнику розкриваються особливості бухгалтерського обліку в таких галузях економіки, як будівництво, сільське господарство, торгівля, громадське харчування та транспорт, з урахуванням вимог Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, введеного в дію 1 січня 2000 р. Посібник розрахований насамперед на студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямом підготовки «Економіка, комерція та підприємництво» за фахом «Облік і аудит». Книга буде корисною також керівникам підприємств і організацій, підприємцям, бухгалтерам-практикам, усім, кого цікавлять організація і методика бухгалтерського обліку в зазначених галузях економіки.

11. Звітність підприємства: Навчальний посібник для студентів вищихнавчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та Н.А. Остап’юк. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 428 с.[32]

Розглядаються питання і пропонуються вправи щодо складання фінансової, податкової, статистичної звітності та звітності зі страхування як акціонерними товариствами, так і суб’єктами малого підприємництва. Кожна тема містить узагальнений в таблицях і схемах теоретичний матеріал, в тому числі основні положення нормативних документів, а також вправи для закріплення навичок та вмінь зі складання звітності.Призначений для студентів і викладачів вищих навчальних закладів, бухгалтерів, аудиторів, слухачів курсів підвищення кваліфікації.

12. «Облік на підприємстві» серія «Баланс Бібліотека бухгалтера» №3,2005 [44]

Розглянувши методичний посібник можна сказати, що консультаційний матеріал представлений на умовах наскрізного приклада діяльності промислово-торговельного підприємства з моменту його реєстрації до одержання фінансових результатів. Метою посібника«Облік на підприємстві» є розкриття тембухгалтерського обліку на прикладах із практикою заповнення первинної документації. Посібник призначений для початківців, для тих, хто мало знайомий з бухгалтерською наукою, але мріє опанувати професією бухгалтера.

13. Олійник О.В. Економічний аналіз: Практикум для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП «Рута», 2004. – 496 с. [45]

У другому виданні навчального посібника розглядаються теоретичні основи економічного аналізу, методика аналізу діяльності підприємства, особливості проведення аналітичних досліджень в окремих галузях економіки. Особливу увагу приділено аналізу фінансового стану підприємства та фінансових результатів діяльності.

Призначений для викладачів і студентів економічних спеціальностей усіх рівнів акредитації, слухачів центрів і курсів підвищення кваліфікації, бухгалтерів, аудиторів, менеджерів всіх рівнів, працівників фінансово-кредитних установ і органів контролю.

14. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу:Підручник. – К.: КНЕУ, 2005. – 260 с.; [51]

Для студентів університетів, котрі навчаються за спеціальністю «Облік та аудит» на рівні магістерської підготовки

15. Чижевська Л.В., Пархоменко В.М., Кривошей М.М. Звітність підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2004. – 436 с.[55]

У навчальному посібнику розглядаються питання і пропонуються вправи щодо складання фінансової, податкової, статистичної звітності та звітності зі страхування як акціонерними товариствами, так і суб'єктами малого підприємництва. Кожна тема містить узагальнений в таблицях і схемах теоретичний матеріал, в тому числі основні положення нормативних документів, а також вправи для закріплення навичок та вмінь по складанню звітності.

Зручним та новаторським у даному посібнику є те, що він дає можливість не тільки перевірити знання студентів за допомогою питань, вправ, тестів, але і забезпечує формування у них аналітичного мислення, вміння узагальнити бухгалтерські дані. Посібник розрахований на студентів і викладачів вищих навчальних закладів, бухгалтерів, слухачів курсів підвищення кваліфікації.

16. Чижевська Л.В. Методика викладання облікових дисциплін: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП «Рута», 2004. – 504 с.[56]

Посібник розкриває сучасні методи викладання облікових дисциплін і є своєрідним путівником для фахівців, які викладають бухгалтерський облік. У ньому аналізуються форми та методи навчання, пропонуються шляхи покращання якісної підготовки майбутніх бухгалтерів.

Посібник покликаний допомогти викладачам вищих навчальних закладів ІІ-ІV рівнів акредитації, магістрам та аспірантам у практичній педагогічній роботі.

17. Шарманська В.М.Первинна документація і регістри бухгалтерського облікуВидавництво«Знання»,2004 268c. [57]

Пропонований посібник – перше в Україні видання, в якому не тільки зібрано, а й проаналізовано типові форми первинних документів бухгалтерського обліку, розкривається, якими мають бути ці документи, які обов'язкові реквізити вони повинні мати з тим, щоб набути юридичної сили, як вони мають упорядковуватися, прийматися і зберігатися тощо. Розраховано насамперед на студентів економічних спеціальностей. Книга буде корисною всім, хто має справу з обліком господарських операцій, аналізом фінансових результатів діяльності підприємств і організацій.

18. Швець В.Г Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 447 с. [58]

Підручник написано відповідно до програми навчальної дисципліни «Теорія бухгалтерського обліку» для студентів економічних спеціальностей. У ньому розкриваються основи бухгалтерського обліку, знання яких необхідне для подальшого вивчення фінансового та управлінського обліку. Висвітлюються теоретичні положення предмета, методу, техніки та організації ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Розраховано на студентів економічних спеціальностей та викладачів вищих навчальних закладів.

Питання формування та аналізу даних фінансових звітів ґрунтовно досліджуються у статтях відомих вітчизняних вчених (М.Т. Білухи,О.С.Бородкіна, А.М. Герасимовича, В.П. Завгороднього,В.В. Сопка, В.О. Шевчука та інших).

Фахівці, які досліджують практичні аспекти підготовки, складання та аналізу фінансової звітності (О.С. Бородкін, С.Ф. Голов, Н.Г. Горицька,В.І. Єфіменко, С.Я. Зубілевич, І.В. Павлюк, В.М. Пархоменко,Є.І. Свідерський, В.В. Сопко та інші), зосереджують увагу насамперед на вирішенні окремих завдань моделювання форм фінансової звітності, вдосконалення коефіцієнтного аналізу звітів.

Особливості підготовки, складання, аналізу та прогнозування фінансової звітності знайшли відображення у працях відомих у світі вчених (Р. Адамса,О. Амата, Л.А. Бернстайна, Д. Блейка, М.Ф. Ван Бреда, Г.А. Велша,Д.Г. Шорта, А. Гроппеллі, Т. Карліна, Б. Нідлза, Е. Нікбахта, Е. Райса,Ж. Ришара, Е.С. Хендріксена та багатьох інших), які досліджують дану проблему, ґрунтуючись на засадах розвинутої ринкової економіки. Саме через орієнтованість закордонних теоретичних досліджень на розвинутий ринок перед вітчизняними фахівцями постають завдання оцінки доцільності впровадження та визначення ступеня адаптації цих рекомендацій до економіко-правового середовища України.

Отже, переглянувши зазначені літературні джерела можна зробити висновок про те, що досить велика увага як вітчизняних так і зарубіжних авторів приділяється питанням фінансової звітності, особливостям її підготовки, складання, аналізу та прогнозування.

1 .4 Економічна сутність підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алло» створене за Рішенням Учасників від 03.08.1998 року (Протокол №1 Зборів Учасників Товариства) відповідно до умов Установчого договору про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» від 03.08.1998 року.

Нова редакція Статуту затверджена Загальними Зборами Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» (Протокол №80 від 15.12.2005 року) та зареєстрована 27.12.2005 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області за номером 12241050021000472. (Табл..1.4.1)

Таблиця 1.4.1. Ідентифікаційні реквізити, місцезнаходження та засоби зв’язку

Таблиця 1.4.2. Основні види діяльності

Основними видами діяльності товариства відповідно до Статуту є:

· продаж засобів зв’язку (мобільних телефонів), їх підключення, експлуатація, сервісне обслуговування;

· надання послуг, пов’язаних з організацією міського, міжнародного зв’язку, радіозв’язку та IP‑телефонії;

· виробництво товарів народного споживання та продукції виробнично-технічного призначення, надання послуг юридичним та фізичним особам;

Показники ефективності діяльності ТОВ «Алло» наведено у таблиці 1.4.3

Таблиця 1.4.3. Динаміка основних показників діяльності підприємства

Щоб більш повно оцінити зміни, які відбулися в діяльності ТОВ «Алло», було досліджено основні показники фінансових результатів 2007 рік. [28]

Чистий обсяг реалізації компанії за підсумками 2007 року становив 762 685,1 тис. грн., що у 1,4 рази перевищує результат 2006 року. Основою росту є орієнтація на більш платоспроможного покупця і зростання обсягів реалізації більш дорогих моделей мобільних телефонів та цифрової техніки в магазинах «Алло-Техно».Частка собівартості в чистому доході від реалізації продукції протягом 2007 року становила 88,0% і порівняно з 2006 роком зменшилась на 2,1 в. п. за рахунок успішної реалізації маркетингової політики підприємства.

Основним джерелом формування доходів компанії протягом 2007 року в цілому залишається реалізація мобільних телефонів і аксесуарів та надання послуг мобільного зв'язку (підключення до мобільної мережі).

Слід зазначити, що за 2007 року компанія отримала чистий прибуток у розмірі 7602,4 тис. гри., що на 25,5% більше, ніж за результатами 2006 року (розмір прибутку у IV кварталі 2007 склав 6000,6 тис. грн.)

Прибуток ТОВ «Алло» в звітному періоді сформовано за рахунок реалізації товарів та підключення абонентів до мережі мобільного зв'язку і отримання комісійної винагороди від операторів.

Інший операційний дохід у розмірі 5521,3 тис. грн. сформовано за рахунок доходу від реалізації іноземної валюти, від операційної оренди активів, дохід від компенсаційних витрат операторів. Збільшення розміру витрат переважно пов'язано з відкриттям нових торгових точок в аналізованому періоді.

2. Особливості ведення бухгалтерського та податкового обліку з питань складання фінансової звітності

2.1 Організація бухгалтерського обліку на підприємстві ТОВ «Алло»

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безупинно з дня реєстрації підприємства. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, схоронність оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менш трьох років, несе керівник підприємства і головний бухгалтер.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві введені в штат підприємства бухгалтера і створена бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером.

Підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як визначену систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації й узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних принципів і з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Керівник підприємства створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера по дотриманню порядку оформлення і передачі для обліку первинних документів.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і надання у встановлений термін фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформлення матеріалів, зв'язаних з нестачею і відшкодуванням утрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.

Єдина система обліку на ТОВ«Алло» забезпечується трьома нерозривно зв'язаними видами обліку: оперативно-технічним, статистичним і бухгалтерським. Також на підприємстві ведеться податковий облік відповідно до законодавства України.

Облікова політика ТОВ«Алло», визначається наступними положеннями.

Активи і зобов'язання відбиваються в балансі тоді, коли вони відповідають наступним критеріям:

– існує імовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод;

– їхня оцінка може бути вірогідно визначена.

Відстрочені податкові активи визнаються в тому випадку, якщо податок на прибуток, визначений відповідно до облікової політики підприємства, менше суми податку на прибуток, визначеного відповідно до діючого законодавства, а відстрочені податкові зобов'язання – тоді, коли податок на прибуток, визначений відповідно до діючого законодавства, менше суми податку на прибуток, нарахованого відповідно до облікової політики підприємства. Відстрочені податкові активи або відстрочені податкові зобов'язання в проміжній фінансовій звітності не відбиваються, а показуються цілком тільки в річній звітності.

Одиницею запасів з метою бухгалтерського обліку вважаються вид запасів. Придбані запаси зараховуються на баланс по собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 9. Первісна вартість запасів, виготовлених власними силами, визначається згідно П(С)БО 16, по середньозваженому методу оцінки вибуття запасів.

Дебіторська заборгованість за продукцію і товари відображається в балансі по чистій реалізаційній вартості на дату балансу, рівній сумі дебіторської заборгованості за продукцію за винятком резерву сумнівних боргів. Резерв сумнівних боргів по дебіторській заборгованості визначати в розмірі 0,5% від обсягу реалізації готової продукції попереднього звітного року.

Резерви майбутніх витрат і платежів (резерв відпусток, вислугу років і ін.) не створюються.

Доход визнається на дату відвантаження продукції й оцінюється відповідно до П(С)БО 15.

Витрати відображаються в балансі одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, а в Звіті про фінансові результати відбиваються одночасно з доходами, для одержання яких вони понесені.

У виробничу собівартість продукції включаються:

– прямі витрати;

– загальновиробничі витрати.

Перемінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю продукції на базі заробітної плати виробничих робітників виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Постійні загальновиробничі витрати розподіляти на кожну одиницю продукції на базі заробітної плати виробничих робітників при нормальній потужності. За нормальну потужність прийняти фактичне товарне виробництво попереднього звітного періоду.

У собівартість реалізованої продукції включаються:

– виробнича собівартість продукції, що була реалізована в звітному періоді;

– нерозподілені постійні загальновиробничі витрати;

– наднормативні виробничі витрати.

Витрати, зв'язані з операційною діяльністю, що не включаються в собівартість реалізованої продукції (адміністративні витрати, витрати на збут і ін.) кваліфікуються відповідно до П(С)БО 16.

До складу основних фондів зараховуються об'єкти основних засобів при терміну їхньої служби понад 1 рік і вартістю понад 500 грн.

До складу малоцінних і швидкозношуючихся предметів (МШП) зараховуються тільки інструменти і пристосування терміном служби до 1 року і вартістю менш 500 грн., при нарахуванні зносу у розмірі 100% їхньої вартості. Інші МШП враховуються в товарних запасах тільки в кількісному вираженні.

Також у наказі зазначені П.І.Б. працівників, яким можна робити видачу доручень. Термін видачі доручень – 10 днів, термін звіту за використане доручення – 3 дні. Нове доручення видається тільки при повному звіті за попередню. При необхідності видачі доручень особам, не зазначеним у списку, пишеться службова записка-дозвіл керівника.

Також тут зазначені відповідальні особи за здійснення операцій із продажу готової продукції, товарно-матеріальних коштовностей і послуг із правом підпису наказ-накладних і товарно-транспортних накладних, за заповнення податкових накладних.

Визначений порядок оприбуткування матеріальних цінностей на забалансовий облік або відповідальне збереження згідно листа або договору з дозволу генерального директора при наявності накладної, у якій зазначені ціни і відповідні реквізити матеріалів, що ставляться на забалансовий облік тобто на відповідальне збереження і давальницька сировина.

Списання матеріальних цінностей із забалансового обліку або відповідального збереження здійснюється згідно листа від власника матеріальних цінностей з дозволу генерального директора при наявності доручення на особу, що одержує матеріальні цінності або вимоги з написом «забаланс», оформленого відповідно до порядку заповнення вимог на відпустку матеріальних цінностей.

На ТОВ «Алло» застосовується журнально-ордерна система обліку, яка базується на широкому використанні системи накопичувальних і угруповочних регістрів – журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Записи в журнали-ордери (основні регістри) бухгалтерія здійснює безпосередньо на підставі виконавчих документів у міру їхньої обробки. У журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік сполучені. Звідси зрозуміло і назва цих регістрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійснюються в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні обороти журналів-ордерів у розрізі кореспондуючих рахунків заміняють собою меморіальні ордери).

По зовнішній будівлі журнали-ордера представляють окремі листки – регістри багатографної форми, призначені для кредитових записів того балансового рахунка, операції на якому враховуються в даному журналі-ордері. В окремих графах журналу-ордера зазначені рахунки, що листуються з дебетом даного рахунка. Формат цих регістрів, розміщення граф і порядок записів залежать від особливостей операцій, що враховуються. Кожному журналу-ордеру привласнений постійний номер. [22]

Журнали-ордера для попередження повторних записів побудовані по кредитовій ознаці: всі операції відбивають по кредиту даного синтетичного рахунка і дебету кореспондуючих з ним рахунків. Кредитова ознака узята в основу побудови журналів-ордерів тому, що кредит рахунка в більшості випадків показує як би початок руху коштів, відкіля вони надходять, а дебет – його закінчення, тобто куди засоби використані.

Записи господарських операцій у журналі-ордері здійснюють по шаховому принципу: суму операції записують одночасно по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків. Це дозволяє значно скоротити кількість облікових записів, зменшити обсяг облікової роботи і підвищити якість самого обліку.

Як виняток, з метою посилення контролю за схоронністю і використанням коштів по окремих рахунках («Каса», «Рахунки в банках», «Інші засоби» і ін.) поряд з журналами-ордерами по кредитовій ознаці ведуть допоміжні відомості по дебету цих рахунків.

По деяких синтетичних рахунках («Каса», «Рахунки в банках», «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і ін.) ведуть окремі журнали-ордери.

Окремі журнали-ордери призначені для забезпечення не тільки синтетичного, але й аналітичного обліку. Завдяки цьому відпадає необхідність здійснювати аналітичний облік в окремих регістрах (картках, книгах) по таких рахунках, як «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», «Розрахунки з підзвітними особами» і деяким іншим.

По рахунках, які охоплюють велику кількість об'єктів, що враховуються, (основні засоби, матеріали й ін.), аналітичний облік ведуть у загальноприйнятому порядку (на картках або в книгах).

Наприкінці місяця по кожному журналу-ордеру підраховують обороти, що обов'язково звіряють з даними документів, що послужили підставою для записів. Журнали-ордери і допоміжні відомості до них підписуються працівниками, що здійснювали записи, і головним бухгалтером. Місячні обороти журналів-ордерів переносять у Головну книгу, призначену для узагальнення даних поточного обліку журналів-ордерів.

Для кожного синтетичного рахунка в книзі приділяється окрема сторінка, а для запису місячних оборотів – окремий рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів у Головну книгу переносяться загальним підсумком (оскільки розгорнуто по кореспондуючих рахунках вони відбиті в журналі-ордері); дебетові обороти рахунків записуються окремими сумами з різних журналів-ордерів (щоб показати кореспонденцію дебетового обороту). Таким чином, журнали-ордери і Головна книга взаємно доповнюють один одного і дають розгорнуту кореспонденцію по дебету і кредиту кожного рахунка. Тому складати оборотну відомість по синтетичних рахунках при журнально-ордерній формі немає необхідності.

Наприкінці місяця по кожному синтетичному рахунку Головної книги виводять залишок, який записують в окрему графу. За даними Головної книги складають баланс.

Після складання балансу журнали-ордери здаються в бухгалтерський архів, де вони переплітаються в окремі папки з дотриманням хронологічної послідовності.

Одним з істотних переваг журнально-ордерної форми обліку є пристосованість облікових регістрів для складання звітності. Для цього завчасно в журналах-ордерах передбачається перелік показників звітності, у розрізі яких і здійснюється поточний облік. Це дає можливість без додаткових вибірок і розрахунків з облікових регістрів одержувати необхідну інформацію для складання звітності.

Фінансова звітність на «ТОВ Алло» складається на основі даних поточного бухгалтерського обліку, згрупованих у Головній книзі, журналах-ордерах і даних аналітичного обліку. Більшість статей заповнюють безпосередньо за даними Головної книги про залишки (сальдо) синтетичних рахунків на звітну дату.

Для контролю вірогідності окремих статей фінансової звітності на досліджуваному підприємстві використовуються результати інвентаризації (шляхом взаємоперевірки) розрахунків з бюджетом, банками, різними дебіторами і кредиторами.

Отже, розглянувши даний матеріал, можна зробити висновок, шо бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безупинно з дня реєстрації.

Підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність на «ТОВ Алло» складається на основі даних поточного бухгалтерського обліку, згрупованих у Головній книзі, журналах-ордерах і даних аналітичного обліку. Більшість статей заповнюють безпосередньо за даними Головної книги про залишки (сальдо) синтетичних рахунків на звітну дату.

2.2 Аналітичний і синтетичний облік фінансових результатів від звичайної діяльності підприємства

Порядок записів в синтетичному обліку, пов’язаних з відображенням на бухгалтерських рахунках фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, з 2000 року суттєво змінився і ґрунтується на національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та новому Плані рахунків бухгалтерського обліку. [47]

Для узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 79 «Фінансові результати», який ведеться за субрахунками:

791 «Результат основної діяльності»,

792 «Результат фінансових операцій»,

793 «Результат іншої звичайної діяльності»,

794 «Результат надзвичайних подій».

По кредиту рахунка 79 «Фінансові результати» та його субрахунків відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, а по дебету – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

По кредиту субрахунка 791 «Результат основної діяльності» підприємства відображають суму доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та іншої операційної діяльності в кореспонденції з дебетом рахунків:

70 «Доходи від реалізації».

71 «Інший операційний доход».

На дебет субрахунка 791 «Результат основної діяльності» наприкінці звітного періоду в порядку закриття рахунків списують:

– собівартість реалізованої готової продукції, товарів, послуг (з кредита рахунка 90 «Собівартість реалізації);

– адміністративні витрати (з кредита рахунка 92 «Адміністративні

витрати»);

– витрати на збут (з кредита рахунка 93 «Витрати на збут»);

– належну за даними бухгалтерського обліку суму податку на прибуток

від звичайної діяльності (з кредита рахунка 981 «Податки на прибуток від звичайної діяльності»).

Шляхом порівняння на субрахунку 791 «Результат основної діяльності» кредитового обороту (загальна сума одержаних доходів від реалізації та інших операційний доход) з дебетовим оборотом (загальна сума операційних витрат з урахуванням суми податку на прибуток від звичайної діяльності) визначають фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності підприємства.

Визначену суму фінансового результату від основної діяльності списують на фінансово-результатний активно-пасивний рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» записом: [42]

– на суму одержаного прибутку:

Д‑т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К‑т рах. 441 «Прибуток нерозподілений»;

– на суму збитку:

Д‑т рах. 442 «Непокриті збитки»

К‑т рах. 791 «Результат основної діяльності».

Формування фінансових результатів основної діяльності підприємствавідображається в системі рахунків:

На кредит субрахунка 792 «Результат фінансових операцій» наприкінці звітного періоду списують:

а) в кореспонденції з дебетом рахунка 72 «Доход від участі в капіталі»;

– доход від участі в капіталі (доход від інвестицій в асоційовані

підприємства, в дочірні підприємства, від спільної діяльності);

– в кореспонденції з дебетом рахунка 73 «Інші фінансові доходи» – іншіфінансові доходи (дивіденди, одержані від інших підприємств; відсотки,одержані за облігаціями чи іншими цінними паперами, інші доходи відфінансових операцій).

На дебет субрахунка 792 «Результат фінансових операцій» наприкінці звітного періоду списують:

а) в кореспонденції з кредитом рахунка 95 «Фінансові витрати» – фінансові витрати (нараховані відсотки за користування кредитами банків, за договорами кредитування, фінансового лізингу; витрати, пов'язані з випуском, утриманням і обігом власних цінних паперів та ін.);

б) в кореспонденції з кредитом рахунка 96 «Втрати від участі в капіталі» – втрати від Інвестицій в асоційовані підприємства, від спільної діяльності, від інвестицій в дочірні підприємства тощо.

Фінансовий результат (прибуток, збиток), визначений за даним субрахунка 792 «Результат фінансових операцій» (порівнянням кредитового і дебетового обороту), списується відповідними записами на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Субрахунок 793 «Результат іншої звичайної діяльності призначений для визначення фінансових результатів іншої звичайної діяльності.

На кредит субрахунка 793 в кореспонденції з дебетом рахунка 74 «Інші доходи» списують доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, від неопераційної курсової різниці, від безоплатно одержаних активів та від іншої звичайної діяльності (зокрема, від списання кредиторської заборгованості позакінченні строку позовної давності, від вартості негативного гудвілу, яка визнана доходом, та ін.).

На дебеті субрахунка 793 «Результат іншої звичайної діяльності» в кореспонденції з кредитом рахунка 97 «Інші витрати» списують витрати, які виникли в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але які не пов'язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг (зокрема, собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, втрати від неопераційних курсовихрізниць і від уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій та іншівитрати звичайної діяльності).

Фінансовий результат (прибуток, збиток), визначений за даними субрахунка 793 «Результат іншої звичайної діяльності», відповідними запасами списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокритізбитки)».

За даними субрахунка 794 «Результат надзвичайних подій» визначають прибуток (збиток) від надзвичайних подій. На кредит цього субрахунка в кореспонденції з дебетом рахунка 75 «Надзвичайні доходи» списують доходи, одержані від надзвичайних подій (суми відшкодованихзбитків від надзвичайних подій), а на дебет (у кореспонденції з кредитом рахунка 99 «Надзвичайні витрати») – втрати від надзвичайних подій (втративід стихійного лиха, техногенних катастроф, аварій, пожежі тощо).

Сальдо субрахунка 794 «Результат надзвичайних подій» наприкінці звітного періоду списують відповідним записами на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Таким чином на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» формуються фінансові результати від усіх видів діяльності підприємства за звітний період – основної діяльності, фінансових операцій та надзвичайних подій.

Для контролю за фінансовими результатами від звичайної діяльності підприємства та аналізу цих результатів, крім узагальнених на синтетичних рахунках 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації», 74 «Інші доходи» та на інших рахунках даних, необхідні, деталізовані дані про фінансові результати діяльності підприємства. Такі деталізовані дані можна отримати лише з належно, раціонально організованого аналітичного обліку фінансових результатів.

З переходом на бухгалтерський облік за новими національними положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку, розробленими на основі міжнародних стандартів, та на новий План рахунків аналітичний облік фінансових результатів особливо необхідний для складання Звіту про фінансовірезультати. Більше того, можна стверджувати, що без належно, раціонально організованого аналітичного обліку фінансових результатів практично неможливе складання об’єктивного Звіту про фінансові результати. [51]

Завдання раціональної організації аналітичного обліку фінансових результатів на кожному підприємстві в тому, щоб відповідно до Положення(стандарту) 3 «Звіт про фінансові результати» та статей цього звіту на аналітичних рахунках фінансових результатів протягом року наростаючим підсумком з початку року в розрізі звітних статей накопичувались дані про доходи та витрати підприємства, необхідні як для контролю та аналізу, так і для складання Звіту про фінансові результати. Отже, аналітичний облік фінансових результатів повинен бути організований так, щоб за підсумком кожного звітного періоду із аналітичного обліку фінансових результатів можна було взяти підсумкові дані і перенести їх на відповідну статтю Звітупро фінансові результати.

Підприємства, організуючи аналітичний облік фінансових результатів на звітний рік, мусять виходити із переліку та економічного змісту статей Звіту про фінансові результати. Враховуючи зміст окремих статей звіту визначають в ньому прибуток або збиток за звітний період.

Економічний зміст окремих статей Звіту про фінансові результати та порядок визначення прибутку або збитку за звітний період від основної (операційної) діяльності, від фінансових операцій, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій установлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати» (пункти 13-37) крім випадків, коли відповідні положення (стандарти) передбачають винятки зцього правила.

Як висновок можна сказати, що аналітичний і синтетичний облік фінансових результатів має бути організований на підприємстві з врахуванням специфіки його діяльності, тобто видів операційної (основної) діяльності, іншої та надзвичайної діяльності, і змісту Звіту про фінансові результати.

2.3 Аналіз фінансово-господарського стану ТОВ «Алло» по даним фінансової звітності

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алло» створене за Рішенням Учасників від 03.08.1998 року (Протокол №1 Зборів Учасників Товариства) відповідно до умов Установчого договору про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» від 03.08.1998 року.

Нова редакція Статуту затверджена Загальними Зборами Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» (Протокол №80 від 15.12.2005 року) та зареєстрована 27.12.2005 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області за номером 12241050021000472. Основні відомості про підприємство наведені в таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1. Ідентифікаційні реквізити, місцезнаходження та засоби зв’язку:

Товариство взяте на облік у Державній податковій інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська 26.01.2007 року (у зв’язку зі зміною місцезнаходження Товариства) за №4340.

· продаж засобів зв’язку (мобільних телефонів), їх підключення, експлуатація, сервісне обслуговування;

· надання послуг, пов’язаних з організацією міського, міжнародного зв’язку, радіозв’язку та IP‑телефонії;

· виробництво товарів народного споживання та продукції виробнично-технічного призначення, надання послуг юридичним та фізичним особам;

· торговельна діяльність в сфері оптової. роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих та непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів.

Аналіз фінансового стану Компанії складається з структурного аналізу балансового звіту, розрахунку та аналізу фінансових показників, що розраховані на основі фінансової звітності Компанії за 2005–2007 роки.

Структурний аналіз балансу (таблиця 2.3.2).

Таблиця 2.3.2. Актив балансу

Активи компанії зосереджені в оборотних коштах та ліквідних активах, що дає можливість зробити висновок про те, що Компанія здатна покривати свої зобов’язання.

Таблиця 2.3.3. Пасив балансу

Джерела коштів Компанії зосереджені у вигляді довгострокових та поточних зобов’язань.

Переглянути фінансовий стан підприємства можна на основі показників, які наведені в таблиці 2.3.4.

Таблиця 2.3.4. Фінансово-економічні показники діяльності ТОВ «Алло» протягом 2005–2007 р

Як видно з таблиці, протягом періоду показники рентабельності перебувають на невисокому рівні і знизилися порівняно з кінцем 2006 року, що пояснюється зростанням накладних витрат на відкриття нових торгових точок, проведення капітального ремонту існуючих та збільшення фінансових витрат в зв'язку з залученням кредитних коштів.

Показники ліквідності протягом 2007 року порівняно з кінцем 2006 року коливалися – показник загальної ліквідності знизився на 0,26 в. п. і відповідає нормативу, показники швидкої ліквідності та термінової ліквідності зросли на 0,13 в. п. та 0,03 в. п. відповідно, проте є нижчими від нормативних значень.

Показники фінансової стійкості на кінець 2007 року знизилися і свідчать про поступове зниження боргового навантаження на ТОВ «Алло» від позикових коштів.

Показники оборотності підприємства протягом 2007 року порівняно з кінцем 2006 року практично не змінилися. Зокрема, тривалість оборотності запасів залишилася на рівні 2006 року

В 2008–2009 рр. компанія очікує збільшення обсягу продаж в 1,2 рази за рахунок розвитку магазинів «Алло-Техно» та збільшення реалізації цифрової техніки. При цьому, спостерігається ріст витрат на здійснення операційної діяльності, зокрема собівартості – на 16%, витрат на збут – на 47%, амортизаційних відрахувань – на 16%. Для фінансування поточної діяльності компанія не виключає отримання нових кредитів, що вплине на зростання фінансових витрат, зокрема їх ріст становитиме 22%.

Стратегією розвитку ТОВ «Алло» передбачене розширення торгівельної мережі орендованих приміщеннях у великих містах України. У 2007 році ТОВ «Алло» перевиконало план щодо обсягів продажів, збільшивши чистий обсяг реалізації продукції на 53,7%, що позитивно вплинуло на покращення показників фінансово-господарської діяльності товариства.

Фактори ризику

1. Висока конкурентність.

2.Нестача власних коштів.

Задля виконання всіх стратегічних планів підприємство постійно потребує додаткових коштів із зовнішніх джерел Станом на кінець 2007 року підприємство залучило довгострокових кредитів на поповнення обігових коштів на суму 48,2 млн. гривень.

3. Ризик зміни відсоткової ставки купонного доходу.

На операційну діяльність ТОВ «Алло» мають незначний вплив звичайні ділові ризики. Зокрема до цих ризиків можна віднести такі:

– Ризик зміни ціни на продукцію від постачальників. Для запобігання цьому ризику підприємство розширює коло постачальників, укладає довгострокові контракти з представництвами та дилерами.

– Ризик зміни умов договорів з операторами мобільного зв'язку. Цей ризик має значний відсоток ймовірності, але не має значного впливу на загальну діяльність.

– Ризик зміни умов договорів оренди існує у зв'язку з тим, що всі приміщення магазинів та складів ТОВ «Алло» працюють на умовах оренди. З метою зменшення впливу цього фактору на діяльність, Товариство укладає договори оренди строком не менше, ніж на три роки.

4. Ризик перевищення норм товарних запасів. Оскільки ринок мобільних телефонів та цифрової техніки є дуже динамічним щодо ціни на нові моделі, та оскільки на протязі 3–4 тижнів новий товар втрачає 3–7% вартості, дуже важливо збудувати чіткий ланцюг постачання-склад-реалізація.

По даним аналізу фінансово-господарського стану можна зробити висновок, що Активи компанії зосереджені в оборотних коштах та ліквідних активах, що дає свідчить про те, що Компанія здатна покривати свої зобов’язання.

Джерела коштів Компанії зосереджені у вигляді довгострокових та поточних зобов’язань.

Як видно з таблиці, протягом періоду показники рентабельності перебувають на невисокому рівні, а показники ліквідності протягом 2007 року порівняно з кінцем 2006 року коливалися. Показники фінансової стійкості на кінець 2007 року знизилися і свідчать про поступове зниження боргового навантаження на ТОВ «Алло» від позикових коштів.

3. Пропозиції по удосконаленню системи обліку на підприємстві

3 .1 Автоматизація бухгалтерського обліку. Використання програми 1С «Підприємство»

В умовах застосування комп'ютерних систем бухгалтерського обліку методологія обліку змінюється в різних напрямах: змінюється система бухгалтерського обліку, обліковий процес, підвищується рівень управління, відбувається якісна та кількісна зміна облікового апарату та його функцій; при цьому наукові основи теорії та організації бухгалтерського обліку залишаються незмінними. Але зміни в організації бухгалтерського обліку відбуваються на всіх її етапах, починаючи з базового, методичного. Хоча впровадження обчислювальної техніки не вносить змін до принципів облікової реєстрації, що склалися в умовах комп'ютеризованої обробки облікової інформації, техніка збору і обробки облікової інформації кардинально змінюються. [53]

Автоматизація обліку ставить нові вимоги до первинної і нформації. Різноманітність форм подання такої інформації, що надходить до бухгалтерії, дозволяє вести зведений облік безпосередньо на підставі первинних документів без попереднього їх накопичення та узагальнення. Відмінності технології документування в комп'ютеризованих системах обліку наступні:

а) накопичення і первинна обробка облікових даних базуються на використанні комп'ютерів безпосередньо на робочих місцях облікових працівників (в цехах, на складах, в бухгалтерії). При цьому скорочується потік паперових документів та здійснюється перехід до безпаперової технології обліку;

б) обробка даних документування здійснюється за принципом об'єднання процесів складання первинного документа та введення його до комп'ютерної бази даних;

в) можливість автоматичної реєстрації первинної інформації за допомогою таких засобів, як технологічні датчики, сканери штрихових кодів (для обліку товарно-виробничих запасів), касові апарати (для обліку виручки від реалізації в роздрібній торгівлі), смарт-картки (для обліку праці і заробітної плати), ваги, годинники, лічильники, вимірювальна тара тощо. Така технологія первинного обліку дозволяє без будь-якої попередньої реєстрації облікових даних та їх накопичення вручну отримати всі необхідні звітні дані безпосередньо на підставі первинних документів. [57]

Застосування комп'ютерів вносить значні зміни до організації документування, які полягають, по-перше, у використанні електронних носіїв первинної інформації, і, відповідно, електронних первинних документів і, по-друге, в автоматичному складанні первинних документів.

Комп'ютерні технології дозволяють використовувати електронний варіант картотек – бази даних. В найпростішому варіанті база даних – це та ж картотека, тільки розташована в пам'яті комп'ютера, що дозволяє шукати документ або групу документів за будь-якою пошуковою ознакою, закладеною при реєстрації: автором документу, виконавцем, темою, датою отримання або складання документа, його номером тощо.

Одна з основних переваг передачі документу безпосередньо з комп'ютера на комп'ютер – це можливість отримати документ в тому вигляді, в якому він був підготовлений, з включеними до нього таблицями, графіками, рисунками тощо. Відомості з такого документа легко можуть бути включені до інших документів, а сам він може передаватися по мережі всередині підприємства.

Реєстрація проводиться шляхом заповнення реєстраційної картки на екрані комп'ютера і перенесення реєстраційного номеру на сам документ в штамп з позначкою про отримання документу.

Отримані документи обробляються, реєструються, контролюється їх виконання. Після цього документи направляються до електронного архіву, де зберігаються протягом встановленого терміну. [31]

Компактність зберігання, швидкий пошук необхідного документу, створення підбірок документів по заданій тематиці – все це досягається шляхом створення електронного архіву.

На відміну від безкомп'ютерних форм бухталтерського обліку, при яких первинні документи, облікові регістри, звіти роздруковуються та зберігаються в архіві при комп'ютерній формі обліку створюються електронні сховища даних на електронних носіях первинної інформації.

Подвійний запис при комп'ютеризації обліку зберігається, навіть якщо операції фіксуються один раз за допомогою відповідного коду. Принцип подвійності тепер реалізується на іншій підставі – шляхом кодування всіх облікових операцій і розробки відповідних алгоритмів для отримання облікових показників різних ступенів та рівнів. Записана один раз інформація залежно від програми обробки може бути використана багаторазово, в тому числі і в розрізі кореспондуючих рахунків для отримання дебетових і кредитових оборотів.

Комп'ютеризація вносить зміни і до інших елементів методу бухгалтерського обліку. Наприклад, із застосуванням штрихових кодів, проведення інвентаризації, не змінюючи своєї економічної сутності, значно прискорюється, а способи її проведення докорінно змінюються. Так, заміна ручного перерахунку зчитуванням штрихових кодів дозволяє провести інвентаризацію без припинення поточних операцій на складах або в магазинах.

В умовах автоматизації розрахунків і групування нормативів існує можливість для переходу від складання нормативних калькуляцій на перше число місяця, кварталу, року до розробки їх на будь-яку дату поточного місяця. Це дозволяє відмовитися від щомісячного перерахунку залишків незавершеного виробництва у зв'язку зі змінами норм на початок місяця і точніше обчислювати фактичну собівартість відпуску товарної продукції. [31]

Суттєво змінюється і порядок складання звітності. При комп'ютерному способі обробки даних звітність формується як в регламентному режимі, так і в режимі запитів до бази даних, а не складається один раз для використання протягом тривалого часу.

Система програм «1С:Підприємство» призначена для вирішення широкого спектру задач автоматизації обліку і управління.«1С:Підприємство» являє собою систему прикладних рішень, побудованих по єдиних принципах і на єдиній технологічній платформі.Нижче наведена коротка характеристика системи програм «1С:Підприємство».

· Автоматизація ведення всіх розділів бухгалтерського обліку:

· Операції по банку і касі.

· Основні засоби і нематеріальні активи.

· Матеріали і МШП.

· Товари і послуги.

· Облік виробництва продукції і собівартості.

· Облік валютних операцій.

· Взаєморозрахунки з дебіторами, кредиторами.

· Взаєморозрахунки з підзвітними особами.

· Розрахунки по заробітній платі.

· Розрахунки з бюджетом.

· Будь-які інші розділи обліку.

Гнучкі можливості обліку:

· Кілька планів рахунків.

· Багаторівневі плани рахунків.

· Багатомірний і багаторівневий аналітичний облік.

· Кількісний облік.

· Багатовалютний облік.

· Облік по декількох підприємствах.

· Складні проводки.

Автоматизація підготовки первинних документів:

· Платіжні доручення.

· Рахунки на оплату і рахунки-фактури.

· Складські і касові документи.

· Доручення.

· Інші документи.

Засоби роботи з документами дають змогу організувати введення документів, їх довільний розподіл по журналах і пошук будь-якого документу за різними критеріями: номер, дата, сума, контрагент. Ручне й автоматичне введеннябухгалтерських операцій. Вихідною інформацією в 1С:Підприємство 7.7 є операція, що відображає реальну господарську операцію, що відбулася на підприємстві. Кожна операція може містити бухгалтерські проводки для відображення зробленої господарської операції в бухгалтерському обліку. Операції можуть формуватися автоматично на підставі документів, що вводяться. Разом з операцією документ може створювати бухгалтерські проведення. Такий спосіб дозволяє швидко вводити велику кількість проведень, наприклад, при нарахуванні або амортизації основних засобів.

· Цілісне відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій.

· Зручний засіб ручного введення операцій.

· Типові операції.

· Автоматичне формування операцій первинними документами (накладними, вимогами, касовими ордерами і т.д.).

· Автоматичний облік амортизації, переоцінки валютних активів, фінансових результатів і т.д.

· Формування і друк різноманітних звітів.

1С:Підприємство 7.7 включає набір стандартних звітів, що дозволяють бухгалтерові одержати інформацію за довільний період, у різних розрізах і з необхідним ступенем деталізації:

· Звіти за будь-який період.

· Розшифровка (деталізація) звітів.

· Звіти по синтетичному обліку.

· Звіти по аналітичному обліку.

· Податкова і бухгалтерська звітність.

· Звіти по документах.

· Будь-які інші звіти.

Сучасний інтерфейс:

· Повноцінний багатовіконний інтерфейс.

· Панель інструментів, що надбудовується.

· Зручне введення інформації (режими підбору, календар, калькулятор).

· Різні режими пошуку і добору інформації.

· Різні режими допомоги і підказок.

Сервісні можливості:

· Контроль коректності проводок.

· Табло рахунків (оперативний перегляд підсумків по рахунках).

· Варіанти округлення.

Адміністрування системи:

· Система авторизації користувачів і контролю прав.

· Обмеження прав на різні функції по категоріях користувачів.

· Поділ доступу користувачів до даних.

· Монітор роботи користувачів.

· Журнал історії роботи користувачів.

Зв'язок з іншими програмами.

· Засоби для завантаження і вивантаження інформації (довідників, документів, операцій, звітів).

· Обмін даними з іншими програмами через текстові файли і файли формату DBF.

· Обмін даними з іншими програмами за допомогою механізму OLE Automation.

· Побудова діаграм.

Багатокористувацький режим (у мережевих версіях):

· Одночасна робота декількох користувачів з одною інформаційною базою.

· Автоматичне відновлення інформації на екрані при змінах, зроблених іншими користувачами.

· Захист від змін об'єктів, що редагуються.

Можлива робота з територіально розподіленими інформаційними базами:

· Необмежена кількість автономних працюючих інформаційних баз.

· Повна або вибіркова синхронізація даних.

· Довільний порядок і спосіб передачі змін.

Таким чином, комп'ютеризація управління підприємством є головним фактором, що визначає організацію роботи підприємства та бухгалтерії.

Використання обчислювальної техніки призводить до якісно нових тенденцій в питаннї побудови структури облікового апарату.

3 .2 Вдосконалення фінансової і облікової політики

Підприємство в умовах високої інфляції й існуючої податкової політики держави може мати різні інтереси в питаннях формування і використання прибутку, виплати дивідендів, регулювання витрат виробництва, збільшення майна й обсягів продажів (виторгу від реалізації). Однак усі ці аспекти діяльності підприємства, відбиті у фінансовому, податковому й управлінському типах обліку, піддаються керуванню за допомогою методів, напрацьованих світовою практикою, сукупність яких і складає систему керування фінансами.

Однієї з задач реформи підприємства є перехід до керування фінансами на основі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їхнього досягнення. При проведенні реформи підприємства стратегічними задачами розробки фінансової політики підприємства є:

– максимізація прибутку підприємства;

– оптимізація структури капіталу підприємства і забезпечення його фінансової стійкості;

– досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємств для власників (учасників, засновників), інвесторів, кредиторів;

– забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

– створення ефективного механізму керування підприємством;

– використання підприємством ринкових механізмів залучення фінансових засобів.

У рамках цих задач рекомендується виконати наступні заходи щодо ряду напрямків в області керування фінансами:

– проведення ринкової оцінки активів;

– проведення реструктуризації заборгованості по платежах у бюджет;

– розробка заходів для зниження негрошових форм розрахунків;

– проведення аналізу положення підприємства на ринку і вироблення стратегії розвитку підприємства;

– проведення інвентаризації майна і здійснення реструктуризації майнового комплексу підприємства.

До основних напрямків розробки фінансової політики підприємства відносяться:

– аналіз фінансово-економічного стану підприємства;

– розробка облікової і податкової політики;

– вироблення кредитної політики підприємства;

– керування оборотними коштами, кредиторською і дебіторською заборгованістю;

– керування витратами, включаючи вибір амортизаційної політики.

Значення аналізу фінансово-економічного стану підприємства важко переоцінити, оскільки саме він є тією базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. Аналіз спирається на показники квартальної і річної бухгалтерської звітності. Попередній аналіз здійснюється перед складанням бухгалтерської і фінансової звітності, коли ще мається можливість змінити ряд статей балансу, а також для складання пояснювальної записки до річного звіту. На основі даних підсумкового аналізу фінансово-економічного стану здійснюється вироблення майже всіх напрямків фінансової політики підприємства, і від того, наскільки якісно він проведений, залежить ефективність прийнятих управлінських рішень. Розробка облікової політики як системи методів і прийомів ведення бухгалтерського обліку обов'язкового для всіх підприємств відповідно до Положення бухгалтерського обліку «Облікова політика підприємства». [19]

У зв'язку з цим доцільно на підставі проведеного аналізу фінансово-економічного стану прорахувати варіанти тих або інших положень облікової політики, оскільки від прийнятих у цій частині рішень прямо залежить кількість і суми податків, що перелічуються, у бюджет і позабюджетні фонди, структури балансу, значення ряду ключових фінансово-економічних показників.

При визначенні облікової політики у підприємства існує вибір, що стосується, головним чином, методів списання сировини і матеріалів виробництва, варіантів списання малоцінних предметів, методів оцінки незавершеного виробництва, можливості застосування прискореної амортизації, варіанти формування ремонтних і страхових фондів і т. д.

Найбільший ефект оптимізації облікової політики дає на етапі маркетингових досліджень конкретних видів продукції, планування нових виробництв і ділянок, технологічних схем і створення нових структур.

З метою вироблення кредитної політики підприємства рекомендується провести аналіз структури пасиву балансу і рівень співвідношення власних і позикових засобів. [24]

На підставі цих даних підприємство вирішує питання про достатність власних оборотних коштів або про їхній недолік. В останньому випадку приймається рішення про залучення позикових засобів, прораховується ефективність різних варіантів.

В окремих випадках підприємству доцільно брати кредити і при достатності власних засобів, тому що рентабельність власного капіталу підвищується в результаті того, що ефект вкладення засобів може бути значно вище, ніж процентна ставка.

Приймаючи рішення про залучення позикових засобів, підприємству доцільно скласти план їхнього повернення, розрахувати за період кредиту процентну ставку і визначити суми відсотків по даному кредитному договорі, а також джерела їхньої виплати з урахуванням порядку й умов оподаткування прибутку. Варто також враховувати порядок оподатковування курсових різниць у тому випадку, якщо кредит узятий у валюті.

Фінансовим службам рекомендується враховувати всі можливі висновки і витрати по залученню фінансових ресурсів як через систему кредитування, так і через інструменти ринку цінних паперів, а також розробити схему забезпечення їхнього погашення з обліком усіх можливих джерел одержання підприємством засобів.

Керування оборотними коштами (грошовими), дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями і іншими засобами короткострокового фінансування (крім виробничих запасів), а також рішення питань по цих проблемах вимагає значної кількості часу, і на цьому напрямку найбільше яскраво виявляється основна проблема керування фінансами: вибір між рентабельністю й імовірністю неплатоспроможності (вартість активів підприємства стає менше його кредиторської заборгованості).

У результаті аналізу оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості з обліком їхніх нормативних значень рекомендується провести наступні заходи: [26]

– ухвалення рішення про заміну негрошових форм розрахунків;

– розгляд можливості реструктуризації заборгованості по платежах у бюджет і позабюджетні фонди.

З метою керування витратами і вибору амортизаційної політики рекомендується використовувати дані фінансово-економічного аналізу, що дають первісне представлення про рівень витрат підприємства, а також рівня рентабельності. При розробці облікової політики підприємства рекомендується вибрати такі методи калькулювання собівартості, що забезпечують найбільш наочне представлення про структуру витрат виробництва, рівні постійних і перемінних витрат, частки комерційних витрат.

Економічним службам необхідно періодично проводити аналіз структури витрат виробництва, роблячи порівняння з різного роду базовими даними і вивчаючи природу відхилень від них.

При розробці облікової політики службам, що здійснюють планування діяльності підприємства, разом з бухгалтерією варто правильно вибрати базу для розподілу непрямих витрат між об'єктами калькулювання або вибрати метод віднесення непрямих витрат на собівартість реалізованої продукції.

З метою створення передумов для ефективної аналітичної роботи і підвищення якості прийнятих фінансово-економічних рішень чітко визначити й організувати роздільний управлінський облік витрат по групах:

– перемінні витрати; (витрати на закупівлю товарів, транспортні витрати).

– постійні витрати; (амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, оренда).

– змішані витрати; (поточний ремонт устаткування, поштові і телеграфні витрати, витрати на навчання персоналу).

Велику роль при формуванні фінансової політики підприємства грає вибір амортизаційної політики. Крім того, сума амортизації впливає і на оподатковуваний прибуток підприємства.

Інформаційною базою для розрахунків по визначенню вищезгаданих груп витрат і розробці фінансової політики є бухгалтерські відомості по обліку витрат, журнали-ордера, звіти структурних підрозділів.

Підприємство в умовах високої інфляції й існуючої податкової політики держави може мати різні інтереси в питаннях формування і використання прибутку, виплати дивідендів, регулювання витрат виробництва, збільшення майна й обсягів продажів (виторгу від реалізації). Однак усі ці аспекти діяльності підприємства, відбиті у фінансовому, податковому й управлінському типах обліку, і від того, наскільки якісно вони проведені, залежить ефективність прийнятих управлінських рішень

Висновки

1. Проаналізувавши дану тему, можна зробити висновок, що для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів, такими даними є фінансова звітність. Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. До неї відносяться:

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

2. Проаналізувавши нормативно-правову базу видно, як швидко змінюються нормативні документи, приймаються нові документи, доповнення та зміни до вже діючих. Так з дня прийняття незалежності України та до сьогоднішнього дня ще не створилася стала законодавча нормативна база, як б задовольняла всі групи користувачів.

3. Переглянувши зазначені літературні джерела можна зробити висновок про те, що досить велика увага як вітчизняних так і зарубіжних авторів приділяється питанням обліку і аналізу фінансової звітності.

4. Щоб більш повно оцінити зміни, які відбулися в діяльності ТОВ «Алло», було досліджено основні показники фінансових результатів 2007 рік.

Чистий обсяг реалізації компанії за підсумками 2007 року становив 762685,1 тис. грн., що у 1,4 рази перевищує результат 2006 року. Основою росту є орієнтація на більш платоспроможного покупця і зростання обсягів реалізації більш дорогих моделей мобільних телефонів та цифрової техніки в магазинах «Алло-Техно».Частка собівартості в чистому доході від реалізації продукції протягом 2007 року становила 88,0% і порівняно з 2006 роком зменшилась на 2,1 в. п. за рахунок успішної реалізації маркетингової політики підприємства.

5. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безупинно з дня реєстрації Підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність на «ТОВ Алло» складається на основі даних поточного бухгалтерського обліку, згрупованих у Головній книзі, журналах-ордерах і даних аналітичного обліку. Більшість статей заповнюють безпосередньо за даними Головної книги про залишки (сальдо) синтетичних рахунків на звітну дату.

6. Аналітичний і синтетичний облік фінансових результатів має бути організований на підприємстві з врахуванням специфіки його діяльності, тобто видів операційної (основної) діяльності, іншої та надзвичайної діяльності, і змісту Звіту про фінансові результати.

7. По даним аналізу фінансово-господарського стану можна зробити висновок, що Активи компанії зосереджені в оборотних коштах та ліквідних активах, що дає свідчить про те, що Компанія здатна покривати свої зобов’язання.

Джерела коштів Компанії зосереджені у вигляді довгострокових та поточних зобов’язань Як видно з таблиці, протягом періоду показники рентабельності перебувають на невисокому рівні, а показники ліквідності протягом 2007 року порівняно з кінцем 2006 року коливалися. Показники фінансової стійкості на кінець 2007 року знизилися і свідчать про поступове зниження боргового навантаження на ТОВ «Алло» від позикових коштів.

8. Комп'ютеризація управління підприємством є головним фактором, що визначає організацію роботи підприємства та бухгалтерії. Використання обчислювальної техніки призводить до якісно нових тенденцій в питанні побудови структури облікового аппарату.

9. Підприємство в умовах високої інфляції й існуючої податкової політики держави може мати різні інтереси в питаннях формування і використання прибутку, виплати дивідендів, регулювання витрат виробництва, збільшення майна й обсягів продажів (виторгу від реалізації). Однак усі ці аспекти діяльності підприємства, відбиті у фінансовому, податковому й управлінському типах обліку, і від того, наскільки якісно вони проведені, залежить ефективність прийнятих управлінських рішень.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 – XIY ВР від 16 липня 1999 р.

2. П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітністі» Наказ Міністерства фінансів №83 від 31.03.1999 р.

3. П(С)БО 2 «Баланс» затверджений наказом Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999 р.

4. П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 р.

5. П(с) БО №4 «Звіт про рух грошових коштів» затверджений наказом Міністерства фінансів України №87від 31.03.99p

6. П(с) БО №5 «Звіт про власний капітал» затверджений наказом Міністерства фінансів України №87від 31.03.99p

7. П(с) БО №6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 р. №137

8. П(с) БО №25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 р. №39 (В текст внесено зміни та доповнення Наказами Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 р. №304)

9. План розрахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 р.

10. Інструкція «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 р.

11. Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України №356 від 29.12.2000 р.

12. Баканів М.І, Шеремет А.Д. «Теорія економічного аналізу» – М.: Фінанси і статистика, 2005. – 416 с.

13. Бірюкова И.Д., Кодрянський А.В. «Бухгалтерський облік в Україні» – К.: 2004 р. – 265 с.

14. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – 2‑е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 672 с.

15. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». – 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2004. – 440 с.

16. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку. Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2004. – 592 с.

17. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 6‑е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 756 с.

18. Бутинець Ф.Ф., Войналович О.П., Томашевська І.Л. Організація бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією д.е.н., проф., Заслуженого діяча науки і техніки України Ф.Ф. Бутинця. – 4‑е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 528 с.

19. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-є вид. перероб. і доп. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 512 с.

20. Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 2‑ге вид. доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2004. – 300 с.

Бухгалтерський фінансовий облік. Практикум: Навчальне видання для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Л.В. Чижевської. – 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2006. – 512 с.

21. Вовчак О.Д., Власюк Н.І., Сорока Р.С.Фінансовий аналіз: Навч.метод. посіб. – Львів: Львів. комерц. акад., 2002. – 96 с.

22. Грабова Н.Н., Добровський В.Н.: «Бухгалтерський облік у виробничих і торговельних підприємствах» , Київ «А.С.К.» 2005.

23. Даньків Й.Я., Лучко М.Р., Остап'юк М.Я. Бухгалтерський облік у галузях економіки Видавництво «Знання», 2005 – 206c.

24. Девачук Л.П., Ермолаєва В.І., Квач Я.П., Рудницька О.В. Технічні основи та практика бухгалтерського обліку; Навч. посіб. – Х.: ТОВ» Одісей», 2004.-496с

25. Должанський М.І., Должанський Н.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. – Л.:Львівський банківський інститут НБУ, 2004. – 494 с.

26. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів, спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця – Житомир: ПП «Рута» 2005. – 680 с.

27. Економічний аналіз /За ред. М.Г. Чумаченка. – К.:КНЕУ, 2005.

28. Економічний аналіз господарської діяльності /Іващенко В.І., Болюх М.А., – К.: ЗАТ «Неглава» 2004. – 204 с.

29. Завгородній В.П. «Бухгалтерський облік в Україні» – 4-і вид. К.:А.С.К.2001 р.-848с

30. Завгородній В.П, Сопко В.В. «Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю й аналізу» – К.:КНЕУ, 2005 р.

31. Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу й аудита.‑К.: «А.С.К.» 2003. – 763 с.

32. Звітність підприємства: Навчальний посібник для студентів вищихнавчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та Н.А. Остап’юк. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 428 с.

33. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – К.:Знання. – Прес., 2000. – 207 с.

34. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – : МАУП, 2005. – 144 с.

35. Коблянська І.О. Фінансовий облік: Навч. посіб. – К.:Знання. – 2004. – 473с

36. Коробов М.Я. Фінансово – економічний аналіз господарської діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.:Знання., КОО, 2005. – 378 с.

37. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. Київ: Центр навчальної літератури. 2005. – 224 с.

38. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: КНЕУ, 2005. – 331 с.

39. Лень В.С., Тливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: Основи та практика. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 576 с.

40. Ляшиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. – Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2004. – 528 с.

41. Мник Є.В. Економічний аналіз: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 412 с.

42. Нашкерська Т.В.Фінансовий облік. Навчальний посібник. – Київ: Кондор, 2005. – 303с

43. Нестеренко Ж.К. Бухгалтерський облік промислових підприємств. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 311 с.

Додатки

Балансстаном на 31 грудня 2007 р.

Звіт про фінансові результати

Звіт про рух грошових коштів