Курсовая работа: Бухгалтерська звітність на підприємстві недержавної форми власност

У рядку 010 Звіту відображається загальний доход (виручка від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів і непрямих податків (ПДВ, акцизного збору тощо).

В рядку 010 Звіту відображають загальну суму доходу як свого, так і суму, що належить комітенту, субпідряднику тощо.

У рядку 015 відображається сума ПДВ, що включена до складу доходу. Її зазначають у дужках. У рядку 020 “Акцизний збір” платники акцизного збору відображають суму акцизного збору (в дужках), яка врахована у складі доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У рядку 025 (вільний рядок) відображаються суми інших податків і зборів (у дужках), які включаються до складу доходів. Підприємства-страховики в цьому рядку зазначають виплати страхових сум і страхових відшкодувань.

До податків і зборів, які відображаються в цьому рядку, відносяться:

- готельний збір;

- податок з реклами (при наданні рекламних послуг);

- збір на обов’язкове державне пенсійне страхування (при продажу валюти, тютюнових виробів виробниками, ювелірних виробів із золота, платини, дорогоцінного каміння, наданні послуг стільникового мобільного зв'язку) тощо.

У рядку 030 “Інші вирахування з доходу” відображаються надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Ці суми також зазначають у дужках.

У рядку 040 Звіту відображається собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), яка визначається з урахуванням застосовуваних підприємством методів оцінки вибуття запасів, установлених ПБО 9.У рядку 060 “Інші операційні доходи” відображається дохід, який обліковується по Кт 71.

У рядку 070 “Адміністративні витрати” відображаються загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, які обліковуються по Дт 92.

У рядку 080 “Витрати на збут” відображаються витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, на рекламу, доставку продукції споживачам тощо (Дт 93).

У рядку 090 “Інші операційні витрат” відображаються інші витрати операційної діяльності, які обліковуються по Дт 94.

У рядку 110 “Доход від участі в капіталі” відображаються доходи, одержані від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства (облік яких ведеться за методом участі в капіталі), пов'язані з часткою інвестора у чистих активах об’єкта інвестування (Кт 72).

У рядку 120 “Інші фінансові доходи” показуються доходи, що виникають у ході фінансової діяльності підприємства, а саме дивіденди, що належить одержати, відсотки з облігаціями, інші доходи від фінансової діяльності, що відображаються по кредиту субрахунка 733.

У рядку 130 “Інші доходи” показуються доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, пов’язані з операціями по списанню з балансу необоротних активів та реалізацією фінансових інвестицій (Кт 74).

У рядку 140 “Фінансові витрати” відображаються витрати фінансової діяльності підприємства, а саме, витрати, пов’язані з нарахуванням і сплатою відсотків за банківський кредит, витрати, пов’язані із залученням позикового капіталу, нарахуванням відсотків за договорами кредитування тощо (Дт 95).

У рядку 150 “Втрати від участі в капіталі” відображаються втрати від зменшення вартості інвестицій, що виникають у процесі інвестиційної діяльності підприємства (Дт 96).

У рядку 160 “Інші витрати” відображаються витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності підприємства, не пов’язані з операційною діяльністю, а також витрати страхової діяльності, до яких включаються балансова вартість реалізованих фінансових інвестицій та необоротних активів, суми знецінення (уцінки) необоротних активів і фінансових інвестицій, залишкова вартість списаних необоротних активів і витрати, пов’язані з їх ліквідацією (Дт 97).

В рядку 180 “Податок на прибуток від звичайної діяльності” відображається суми нарахованого податку на прибуток. Причому в 2001 році ця сума дорівнює сумі, відображеній у Декларації з податку на прибуток.

У бухгалтерському обліку нарахований податок на прибуток відображається записом Дт 981 “Податки на прибуток від звичайної діяльності” – Кт 6413 “Розрахунки за податком” у кінці звітного періоду субрахунок 981 закривається в дебет субрахунку 793.

У рядках 200, 205 “Надзвичайні: доходи, витрати” відображаються доходи і витрати, пов’язані з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони будуть повторюватися періодично або в кожному звітному періоді.

До складу доходів від надзвичайних подій включаються визнані суми відшкодування, зокрема відшкодування втрат страховими організаціями та ін. сума доходу відображається в бухгалтерському обліку по кредиту рахунка 75 “Надзвичайні доходи”.До витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі втрати за результатами цих подій, так і витрати на здійснення заходів, повязаних з попередженням, ліквідацією наслідків таких подій.

У розділі ІІ Звіту наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління й інші операційні витрати), зазнані підприємством. Операційні витрати у цьому розділі відображаються за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто тих витрат, які складають собівартість продукції (робіт, послуг), виготовленої та спожитої самим підприємством. Показники розділу ІІ базуються на підставі даних, відображених в обліку на рахунках класу 8. Якщо ж ви застосовували лише рахунки класу 9, то для заповнення цього розділу необхідно провести аналіз витрат по дебету рахунків 23, 91-94.

У рядку 230 “Матеріальні витрати” відображується вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива та енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів (Дт 80 “Матеріальні витрати” Кт 20, 22, 25 “Напівфабрикати” тощо).

Собівартість реалізованих товарів підприємствами торгівлі в рядку 230 не відображається.

У рядку 240 “Витрати на оплату праці” відображаються суми: заробітної плати за окладом і тарифами, премій та заохочень, матеріальної допомоги, компенсаційних виплат, оплати відпусток й іншого невідпрацьованого часу, інших витрат на оплату праці (Дт 81 “Витрати на оплату праці” Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”).

У рядку 260 “Амортизація” відображається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів й інших необоротних матеріальних активів (Дт 83 “Амортизація” Кт 13 “Знос необоротних активів”).

У рядку 270 “Інші операційні витрати” відображаються витрати операційної діяльності, що не знайшли відображення у складі матеріальних витрат, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи й амортизації (зокрема, витрати: на відрядження і послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування, втрати від операційних курсових різниць, суми податків, зборів, послуги сторонніх підприємств, втрати від псування цінностей і знецінювання запасів, суми фінансових санкцій тощо).

Податок на прибуток у рядку 270 не відображається. (Дт 84 “Інші операційні витрати” Кт 64, 68 “Розрахунки за іншими операціями”, 20 та інші).

У рядку 280 “Разом” відображається арифметична сума рядків 230, 240, 250, 260 і 270. Сум витрат операційної діяльності, відображена у розділі І Звіту, не обов’язково повинна дорівнювати сумі операційних витрат (скоріше за все, вона не буде дорівнювати), відображеній у розділі ІІ Звіту.

Класифікація діяльності підприємства

Метою складання Звіту є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах ( далі – грошові кошти) за звітний період.

В звіті розкриваються джерела надходження та видатку грошових коштів у розрізі таких видів діяльності, як операційна, інвестиційна та фінансова.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, яка не є інвестиційною та фінансовою. Грошові потоки від операційної діяльності підприємства (зараз та надалі маємо на увазі підприємство – не фінансову та не інвестиційну установу) включають:

- надходження грошових коштів від продажу основної та допоміжної продукції ( товарів, робіт, послуг ), включаючи грошові кошти в складі суми непрямих податків, зборів (обов’язкових платежів ), що включені до ціни її продажу;

- надходження грошових коштів від здачі майна в оренду;

- видаток грошових коштів на закупівлю сировини ( товарів, робіт, послуг);

- виплати на погашення іншої кредиторської заборгованості, пов’язаної з операційною діяльністю ( оплата електроенергії, опалення, МШП та ін.);

- виплати за розрахунками з персоналом;

- виплати відсотків за користування банківськими кредитами;

- виплати за податками та зборами та інші види виплат.

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є частиною грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошові потоки від інвестиційної діяльності включають:

- надходження грошових коштів від реалізації акцій, боргових зобов’язань та часток у капіталі інших підприємств, необоротних активів, майнових комплексів, від отримання дивідендів від інших підприємств, отримання раніше наданих іншим підприємствам позик та від інших операцій;

- видаток грошових коштів внаслідок придбання акцій, боргових зобов’язань та часток у капіталі інших підприємств, необоротних активів, майнових комплексів, надання позик іншим підприємствам та внаслідок інших операцій.

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Грошові потоки від фінансової діяльності включають :

- надходження грошових коштів від продажу власних акцій, боргових цінних паперів (облігацій) векселів, надходження у вигляді внесків або додаткових внесків до статутного фонду, отримання банківських кредитів та внаслідок інших операцій;

- видаток грошових коштів внаслідок викупу власних акцій, боргових цінних паперів (облігацій), векселів, повернення раніше отриманих банківських кредитів, сплати дивідендів та внаслідок інших операцій .

Іншими словами, інвестиційна діяльність пов’язана із вкладенням фінансових коштів із метою отримання доходу, а фінансова – із залученням грошових коштів у результаті фінансових операцій .

Загальний прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, який відображається у Звіті про фінансові результати, може складатись із прибутків (збитків) від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Тому для обчислення прибутку від операційної діяльності даний прибуток (збиток) повинен коригуватись на величини прибутків (збитків) від інвестиційної та фінансової діяльності (не операційних) – прибутки (доходи) повинні відніматись, а збитки (втрати) додаватись до нього. В результаті цього буде отримано прибуток (збиток) тільки від операційної діяльності .

Методика підготовки балансу

Методика підготовки Розрахунку земельного податку

Розрахунок земельного податку заповнюється на підставі Наказу ДПА України “Про затвердження форми розрахунку земельного податку” від 14.01.98р. №18, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.98 р. за №46/ 2486.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Платником є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки (грошова оцінка — капіталізований рентний доход із земельної ділянки) у таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1;

- для багаторічних насаджень – 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою статті 6 Закону України “Про плату за землю”.Ставки земельного податку з земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Встановлені ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Від земельного податку звільняються:

1) заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам’ятки садовопаркового мистецтва;

2) вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком Збройних сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно із списком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;

4) вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням;
5) зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю;

Не справляється плата за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивне забруднених територій, визначених статтею 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства; за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння; за землі державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур; за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування; за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень; за землі кладовищ; за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, інвалідів І і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право. Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в | тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному Законом про плату за землю за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції. Щодо нововідведених земельних ділянок розрахунки розмірів податку подаються юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. Земельний податок сплачується рівними частками власниками землі і землекористувачами — виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками — щокварталу до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця

Звітність по страхових зборах на обов’язкове державне пенсійне страхування

Застрахована особа - фiзична особа, яка вiдповiдно до цього Закону пiдлягає загальнообов'язковому державному пенсiйному страхуванню i сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страховi внески на загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування;

Мiнiмальна пенсiя - державна соцiальна гарантiя, розмiр якої визначається цим Законом;

Мiнiмальний страховий внесок - сума коштiв, що визначається розрахунково як добуток мiнiмального розмiру заробiтної плати на розмiр страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробiтної плати (доходу);

Накопичувальний пенсiйний рахунок - частина персональної облікової картки в системi персонiфiкованого облiку, яка вiдображає стан пенсiйних активiв застрахованої особи в накопичувальнiй системi загальнообов'язкового державного пенсiйного страхування;

Страхувальниками вiдповiдно до цього Закону є:
роботодавцi:

пiдприємства, установи i органiзацiї, якi мають окремий баланс i самостiйно ведуть розрахунки iз застрахованими особами), фiзичнi особи - суб'єкти пiдприємницької дiяльностi та iншi особи (включаючи юридичних та фізичних осiб суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi обрали особливий спосіб оподаткування (фiксований податок, єдиний податок, фіксований сiльськогосподарський податок, придбали спецiальний торговий патент), якi використовують працю фiзичних осiб на умовах трудового договору (контракту) або на iнших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивiльноправового характеру, - для осiб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статтi 11 цього Закону;

колективнi та оренднi пiдприємства, сiльськогосподарськi кооперативи та фермерськi господарства, у тому числi тi, якi обрали особливий спосіб оподаткування (фiксований податок, єдиний податок, фіксований сiльськогосподарський податок, придбали спецiальний торговий патент), - для осiб, зазначених у пунктi 2 статтi 11 цього Закону;

Страховi внески до солiдарної системи нараховуються:

для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату працi (грошового забезпечення) працiвникiв, що включають витрати на виплату основної i додаткової заробiтної плати та iнших заохочувальних та компенсацiйних виплат, у тому числi в натуральнiй формi, якi визначаються згiдно з нормативноправовими актами, прийнятими вiдповiдно до Закону України "Про оплату працi" ( 108/95-ВР ), виплату винагород фiзичним особам за виконання робiт (послуг) за угодами цивiльно-правового характеру, що пiдлягають обкладенню податком на доходи фiзичних осiб, а також на суми оплати перших п'яти днiв тимчасової непрацездатностi, яка здiйснюється за рахунок коштiв роботодавця, та допомоги по тимчасовiй непрацездатностi;

для страхувальникiв:

на суми, зазначенi в абзацi другому частини першої цiєї статтi;

на суми грошового забезпечення та iнших виплат вiйськовослужбовцям та працiвникам воєнiзованих формувань у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

на суми допомоги або компенсацiї у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;

для страхувальникiв, зазначених у пунктах 3 i 4 статтi 14, - на суми страхових виплат в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;

для осiб, зазначених у пунктi 5 статтi 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого вiд вiдповiдної дiяльностi, що пiдлягає оподаткуванню податком на доходи фiзичних осiб;

для членiв колективних та орендних пiдприємств, сільськогосподарських кооперативiв та фермерських господарств - на суми доходу, що розподiляється мiж членами колективних, орендних пiдприємств, сільськогосподарських кооперативiв, фермерських господарств i пiдлягає оподаткуванню податком на доходи фiзичних осiб;

для осiб, якi беруть добровiльну участь, - на суми, визначенi договором про добровiльну участь.

Страховi внески нараховуються на суми, зазначенi в частинах першiй та другiй цiєї статтi, у межах максимальної величини, що встановлюється законом про розмiр страхових внескiв. Ця максимальна величина щороку встановлюється на рiвнi величини семи середнiх заробiтних плат, що склалася в попередньому календарному роцi, i не може бути меншою дiючої на день набрання чинності цим Законом максимальної величини фактичних витрат на оплату працi найманих працiвникiв, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробiтної плати (доходу), з яких справляються страховi внески (збори) до соцiальних фондiв.

Страховi внески нараховуються на суми, зазначенi в частинах першiй та другiй цiєї статтi, якi не зменшенi на суму податкiв, iнших обов'язкових платежiв i внескiв, що вiдповiдно до законодавства сплачуються iз зазначених сум, та суми утримань, що здiйснюються вiдповiдно до законодавства або за договорами позики, придбання товарiв та виплат тощо або на iншi цiлi за дорученням отримувача.

Страховi внески нараховуються на суми, зазначенi в частинах першiй та другiй цiєї статтi, незалежно вiд джерел їх фiнансування, форми, порядку, мiсця виплати та використання, а також незалежно вiд того, чи були зазначенi суми фактично виплаченi пiсля їх нарахування до сплати.

Базовим звiтним перiодом є: для страхувальникiв, зазначених у пунктах 14 статтi 14 цього Закону, - календарний мiсяць; для страхувальникiв, зазначених у пунктi 5 статтi 14 цього Закону, - квартал. При цьому в разi здiйснення протягом базового звiтного перiоду виплат (виплати доходу), на якi вiдповiдно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язанi сплачувати авансовi платежi у виглядi сум страхових внескiв, що пiдлягають нарахуванню на зазначенi виплати (дохiд).

У разi недостатностi у страхувальника коштiв для здiйснення в повному обсязi виплати заробiтної плати (доходу) та одночасної сплати вiдповiдних авансових платежiв виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здiйснюється в пропорцiйних розмiрах у порядку, визначеному правлінням Пенсiйного фонду.

Перерахування страхових внескiв здiйснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштiв на оплату працi (виплати доходу), у тому числi в безготiвковiй чи натуральнiй формi або з виручки вiд реалізації товарiв (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштiв на оплату працi (виплати доходу) вважається одержання вiдповiдних сум готiвкою, зарахування на банкiвський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-якi цiлi, одержання товарiв (послуг) або будь-яких інших матерiальних цiнностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здiйснення iз цих виплат (доходу) вiдрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких iнших вiдрахувань.

За осiб, зазначених у пунктах 8, 11-14, 16 статтi 11 цього Закону, страховi внески сплачуються в порядку i строки, визначенi Кабiнетом Мiнiстрiв України, за рахунок коштiв державного та мiсцевого бюджетiв, коштiв цiльових фондiв, з яких цим особам сплачуються вiдповiдно грошове забезпечення, страховi виплати, допомога i компенсацiї.

Особи, зазначенi в частинi першiй статтi 12 цього Закону, сплачують страховi внески у строки, визначенi договором про добровiльну участь, але не рiдше одного разу на квартал.

Страховi внески, якi вiдповiдно до цього Закону пiдлягають сплатiiз сум виплат (доходу) за перiод з дня виникнення у страхувальника зобов'язання щодо реєстрацiї як платника страхових внескiв до дня його реєстрацiї в органах Пенсiйного фонду, сплачуються (стягуються) на загальних пiдставах вiдповiдно до цього Закону за весь зазначений перiод.

Страховий стаж - перiод (строк), протягом якого особа пiдлягає загальнообов'язковому державному пенсiйному страхуванню та за який щомiсяця сплаченi страховi внески в сумi не меншiй, нiж мiнiмальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розмiру пенсiї за вiком, з якого обчислюється розмiр пенсiї по iнвалiдностi або у зв'язку з втратою годувальника, крiм наявного страхового стажу, зараховується також на загальних пiдставах вiдповiдно перiод з дня встановлення iнвалiдностi до досягнення застрахованою особою вiку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та перiод з дня смертi годувальника до дати, коли годувальник досяг би вiку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється в мiсяцях. Неповний мiсяць роботи, якщо застрахована особа пiдлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровiльну участь у системi загальнообов'язкового державного пенсiйного страхування, зараховується до страхового стажу як повний мiсяць за умови, що сума сплачених за цей мiсяць страхових внескiв є не меншою, нiж мiнiмальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за вiдповiдний мiсяць страхових внескiв є меншою, нiж мiнiмальний страховий внесок, цей перiод зараховується до страхового стажу як повний мiсяць за умови здiйснення в порядку, визначеному правлінням Пенсiйного фонду, вiдповiдної доплати до суми страхових внескiв таким чином, щоб загальна сума сплачених коштiв за вiдповiдний мiсяць була не меншою, нiж мiнiмальний страховий внесок.

У разi якщо зазначену доплату не було здiйснено, до страхового стажу зараховується перiод, визначений за кожний мiсяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:

ТП - тривалiсть перiоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в мiсяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внескiв за вiдповiдний мiсяць;

В - мiнiмальний страховий внесок за вiдповiдний мiсяць.

Перiоди роботи пiсля призначення пенсiї зараховуються до страхового стажу на загальних пiдставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмiрi, крiм випадкiв, передбачених цим Законом.

Коефiцiєнт страхового стажу:

1. Коефiцiєнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розмiру пенсiї, визначається iз заокругленням до п'яти знакiв пiсля коми за формулою: См х Вс Кс = ------------, де: 100% х 12

Кс - коефiцiєнт страхового стажу;

См - сума мiсяцiв страхового стажу;

Вс - визначена вiдповiдно до цього Закону величина оцiнки одного року страхового стажу (у вiдсотках).

За перiод участi тiльки в солiдарнiй системi величина оцiнки одного року страхового стажу дорiвнює 1%, а за перiод участi в солiдарнiй i накопичувальнiй системах пенсiйного страхування - 0,8%.

Для особи, яка брала участь у солiдарнiй i накопичувальнiй системах, визначається один коефiцiєнт страхового стажу як сума коефiцiєнта страхового стажу за перiод участi тiльки в солiдарнiй системi та коефiцiєнта страхового стажу, визначеного за перiод участi в солiдарнiй i накопичувальнiй системах.

Коефiцiєнт страхового стажу з урахуванням перiодiв до набрання чинностi цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом другим частини четвертої статтi 24 цього Закону, - 0,85.

Умови призначення пенсiї за віком: : Особи мають право на призначення пенсiї за вiком пiсля досягнення чоловiками 60 рокiв, жiнками 55 рокiв та наявностi страхового стажу не менше п'яти рокiв.

Розмiр пенсiї за віком:

Розмiр пенсiї за вiком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:
П - розмiр пенсiї, у гривнях;
Зп - заробiтна плата (дохiд) застрахованої особи, у гривнях;

Кс - коефiцiєнт страхового стажу застрахованої особи, визначений вiдповiдно до статтi 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розмiру пенсiї за вiком за перiод страхового стажу, набутого до дня набрання чинностi цим Законом, може бути визначена вiдповiдно до ранiше дiючого законодавства, а частина розмiру пенсiї за перiод страхового стажу, набутого пiсля набрання чинностi цим Законом, - вiдповiдно до цього Закону.

При цьому частина розмiру пенсiї за вiком, обчислена за ранiше дiючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмiрiв пенсiй, визначених законом для вiдповiдних категорiй пенсiонерiв, та не може бути нижчою, нiж розмiр трудової пенсiї за вiком з урахуванням цiльової грошової допомоги на прожиття, що дiяли на день набрання чинностi цим Законом.

Розмiр пенсiї за вiком, обчислений за ранiше дiючим законодавством, пiдвищується з дня набрання чинностi цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статтi 42 цього Закону.

Розмiр пенсiї за вiком, обчислений вiдповiдно до частини першої цієї статтi, не обмежується.

Мiнiмальний розмiр пенсiї за вiком за наявностi у чоловiкiв 25, а у жiнок - 20 рокiв страхового стажу встановлюється в розмiрi 20 вiдсоткiв середньої заробiтної плати працiвникiв, зайнятих у галузях економіки України, за попереднiй рiк, яка визначається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi статистики.

За наявностi страхового стажу меншої тривалостi, нiж передбачено частиною першою цiєї статтi, пенсiя за вiком встановлюється в розмiрi, пропорцiйному наявному страховому стажу, виходячи з мiнiмального розмiру пенсiї за вiком.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внескiв, у тому числі донарахованих страхувальниками або територiальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно вiд строку затримки платежу в розмiрi:
10 вiдсоткiв своєчасно не сплачених зазначених сум - у разi затримки їх сплати у строк до 30 календарних днiв включно;

20 вiдсоткiв зазначених сум - у разi затримки їх сплати у строк до 90 календарних днiв включно;

50 вiдсоткiв зазначених сум - у разi затримки їх сплати понад 90 календарних днiв.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внескiв i фiнансових санкцiй нараховується пеня в розмiрi 0,1 вiдсотка зазначених сум коштiв, розрахована за кожний день прострочення платежу;

За приховування (заниження) страхувальником суми заробiтної плати (виплат, доходу), на якi нараховуються страховi внески, накладається штраф у розмiрi всiєї суми прихованої (заниженої) заробiтної плати (виплат, доходу), а в разi повторного протягом року такого порушення штраф у триразовому розмiрi суми прихованої (заниженої) заробiтної плати (виплат, доходу).

За донарахування територiальним органом Пенсiйного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внескiв накладається штраф у розмiрi 5 вiдсоткiв зазначених сум за кожний повний або неповний мiсяць, за який донараховано цi суми.

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовiрних вiдомостей, що використовуються в системi персонiфiкованого облiку та iншої звiтностi, передбаченої законодавством, до територiальних органiв Пенсiйного фонду накладається штраф у розмiрi 10 вiдсоткiв суми страхових внескiв, якi були сплаченi або пiдлягали сплатi за вiдповiдний звiтний перiод, за кожний повний або неповний мiсяць затримки подання вiдомостей, звiтностi, але не менше десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, а в разi повторного протягом року такого порушення - у розмiрi 20 вiдсоткiв зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

За неведення в установленому порядку облiку сум заробiтної плати (виплат, доходу), на якi нараховуються страховi внески, вiдсутнiсть первинних документiв про обчислення та сплату страхових внескiв накладається штраф у розмiрi 20 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, а в разi повторного протягом року такого порушення - у розмiрi 40 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

За несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежiв iз страхових внескiв, передбачених цим Законом,- штраф у розмiрi 50 вiдсоткiв сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежiв.

Страховi внески до Накопичувального фонду сплачуються застрахованими особами, яким на день їх запровадження не виповнилося: чоловiкам 40, жiнкам 35 рокiв.

Застрахованi особи - чоловiки вiком вiд 40 до 50 рокiв, а жiнки - вiд 35 до 45 рокiв можуть прийняти рiшення щодо перерахування страхових внескiв до Накопичувального фонду протягом року з дня запровадження цих внескiв. Якщо цi особи не прийняли рiшення щодо перерахування внескiв до Накопичу вального фонду в зазначений строк, то вони втрачають право на перерахування таких внескiв до Накопичувального фонду.

Чоловiки, яким на день запровадження страхових внескiв до Накопичувального фонду виповнилося 50 рокiв, та жiнки, яким на день запровадження цих внескiв виповнилося 45 рокiв, не мають права та обов'язку сплачувати страховi внески до Накопичувального фонду.

Розділ 2.Різниця між державним та приватним підприємством Класифікація і план рахунків бухгалтерського обліку

1.1Основи класифікації рахунків та її значення

Різнобічні завдання господарського керівництва та контролю потребують своєчасної і всебічної інформації про склад засобів підприємства і джерел їх формування, господарські процеси і фінансові результати діяльності. Це зумовлює необхідність використання в бухгалтерському обліку значної кількості різних за своїм змістом рахунків.

Для більш глибокого та правильного розуміння і обгрунтованого використання в обліку рахунків необхідно знати їх економічний зміст, призначення та структуру, а це потребує науково обгрунтованої класифікації рахунків.Під класифікацією рахунків розуміють їх групування за певними однорідними ознаками.Класифікація рахунків допомагає вивченню змісту і будови рахунків. Знаючи загальні, найбільш суттєві і відмітні ознаки окремих груп рахунків, легше визначити, для чого призначений та як використовується той або інший рахунок у бухгалтерському обліку.

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за двома основними ознаками: за економічним змістом та за призначенням і структурою.

Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретно об'єкти відображаються на ньому залежно від їх економічного змісту в процесі господарської діяльності. Ця класифікація дає можливість визначити систему рахунків, що підлягають використанню на підприємствах тієї або іншої галузі.Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для чого, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст дебету, кредиту і характер залишку. Однакові за структурою рахунки можуть відображати різні за економічним змістом господарські засоби і процеси. Обидві класифікації рахунків науково обґрунтовані, тісно взаємопов'язані і доповнюють одна одну.

1.2. Класифікацій рахунків за економічним змістом

Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета бухгалтерського обліку і зумовлена класифікацією об'єктів обліку, тобто господарських засобів, їх джерел і процесів.Звідси за економічним змістом рахунки бухгалтерського обліку поділяють на дві групи:

- рахунки обліку господарських засобів (активів) підприємства і процесів; - рахунки обліку джерел формування господарських засобів.

Класифікація рахунків обліку господарських засобів (активів) підприємств і процесів. Залежно від функціональної участі в процесі діяльності господарські засоби (активи) підприємства, як відомо, поділяються на: необоротні активи і оборотні активи.Для обліку необоротних активів, їх наявності, руху, зносу в процесі діяльності і відновлення використовують:

рахунки обліку необоротних активів: "Основні засоби", "Інші необоротні активи", "Нематеріальні активи", "Знос необоротних активів", "Капітальні інвестиції" та ін.Для обліку наявності і руху оборотних активів використовують рахунки таких груп (класів):рахунки обліку запасів: "Виробничі запаси", "Малоцінні і швидкозношувані предмети", "Напівфабрикати", "Готова продукція", "Товари" та ін.;рахунки обліку коштів, розрахунків та інших активів: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти", "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з різними дебіторами" та ін.;рахунки обліку витрат діяльності: "Виробництво", "Загальновиробничі витрати", "Адміністративні витрати", "Витрати на збут", "Інші витрати операційної діяльності" та ін.Класифікація рахунків обліку джерел формування господарських засобів (активів) підприємства.

Рахунки бухгалтерського обліку, які використовуються для обліку джерел формування активів підприємства, поділяються на дві групи

- рахунки обліку джерел власних засобів

- рахунки обліку джерел залучених (позикових) коштів.

Для обліку джерел власних засобів підприємства використовують:

- рахунки обліку власного капіталу: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілений прибуток" та ін.;

- рахунки обліку доходів і результатів діяльності: "Доходи від реалізації", "Дохід від участі в капіталі", "Інші фінансові доходи", "Доходи майбутніх періодів" та ін.

Для обліку джерел залучених (позикових) коштів використовують:

- рахунки обліку довгострокових зобов'язань: "Довгострокові позики", "Довгострокові векселі видані", "Довгострокові зобов'язання по облігаціях", "Інші довгострокові зобов'язання" та ін.;

- рахунки обліку поточних зобов'язань: "Короткострокові позики", "Короткострокові векселі видані", "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки по оплаті праці", "Розрахунки по страхуванню", "Розрахунки по податках і платежах" та ін.Таким чином, класифікація рахунків за економічним змістом, показуючи, на яких рахунках має вестися облік тих або інших об'єктів бухгалтерського обліку, розкриває економічний зміст окремих рахунків. Таке групування дає змогу визначити систему рахунків, необхідних для обліку необоротних і оборотних активів, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності підприємств різних галузей та форм власності.Ознайомлюючись з класифікацією рахунків за економічним змістом, бачимо, що рахунки, призначені для обліку активів, об'єднані з рахунками, призначеними для обліку господарських процесів. Це пояснюється тим, що за допомогою необоротних і оборотних активів підприємства забезпечують здійснення господарських процесів, а тому при класифікації активи групують залежно від того, в якому процесі вони функціонують. Господарські процеси взаємопов'язані між собою: процес виробничого споживання здійснюється одночасно з процесом виробництва; процес виробництва супроводжується процесом реалізації, виникненням розрахункових відносин; надходженням грошових коштів на підприємство тощо. Тому при класифікації рахунків за економічним змістом не завжди можна виділити у самостійні групи супровідні процеси, оскільки їх облік ведеться на тих самих рахунках, що й основні процеси.

1.3.. Класифікація рахунків за призначенням і структурою

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку групуються залежно від їх обліково-технічних якостей, тобто як саме обліковуються ті або інші засоби, їх джерела та господарські процеси на рахунках, що відображається на дебеті, кредиті рахунка, що характеризує залишок відповідного рахунка. Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує чітку уяву про показники діяльності підприємства.Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структурою поділяються на такі групи: рахунки основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні і забалансові.

1.3.1. Рахунки основні

Основні рахунки у бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю і змінами господарських засобів та джерел їх утворення. Вони називаються основними тому, що об'єкти, які на них обліковуються, тобто господарські засоби та їх джерела, є основою господарської діяльності, і в своїй сукупності характеризують майнове становище підприємства. Ці рахунки за своїми показниками (залишками) служать основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахунки поділяються на: матеріальні, грошові, власного капіталу і розрахункові.Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху (надходження, використання) матеріальних ресурсів підприємства. До них належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Малоцінні і швидкозношувані предмети", "Готова продукція", "Товари" та інСпільним для цієї групи рахунків є те, що всі вони — активні. Сальдо, мають тільки дебетове, яке показує наявність (залишок) даного виду матеріальних цінностей на звітну дату. Обороти по дебету цих рахунків показують надходження (збільшення) матеріальних ресурсів, а обороти по кредиту — їх зменшення.Облік матеріальних цінностей на аналітичних рахунках здійснюється не тільки у грошовому, а й у натуральних вимірниках. Облік матеріальних цінностей (надходження, видаток) по дебету і кредиту рахунків відображають в однаковій оцінці, що забезпечує реальність показників обліку і контроль за збереженням цінностей, які обліковуються на цих рахунках.Рахунки грошових коштів призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом грошових коштів та грошових документів підприємства. До них належать рахунки: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти".Будова рахунків грошових коштів подібна до будови матеріальних рахунків: рахунки - активні, сальдо мають тільки дебетове; оборот по дебету показує збільшення грошових коштів, оборот по кредиту – їхзменшення.Залишок матеріальних цінностей або грошових коштів, що показані в обліку на тому або іншому рахунку, можна завжди перевірити за допомогою інвентаризації.Рахунки власного капіталу призначені для обліку джерел власних господарських засобів (активів). Вони показують форми їх створення і цільове призначення, а також зміни в процесі діяльності. До цієї групи належать рахунки: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Цільове фінансування і цільові надходження" та ін. Всі зазначені рахунки - пасивні. Кредитове сальдо цих рахунків показує наявність відповідних джерел засобів; оборот по кредиту - виникнення або збільшення джерел, а оборот по дебету - їх зменшення.Облік господарських операцій на рахунках власного капіталу здійснюється тільки у грошовому вимірнику.

Аналітичний облік джерел засобів ведуть за формами їх створення і цільовим призначенням.Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. На цих рахунках відображається заборгованість, що виникає у процесі господарської діяльності підприємства, а також зміни цієї заборгованості. Оскільки заборгованість може бути як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших підприємств, організацій та осіб (кредиторська), то розрахункові рахунки поділяються на: активні, пасивні і активно-пасивні.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості і розрахунків по ній (тобто для обліку заборгованості інших підприємств, організацій і осіб даному підприємству).

До таких рахунків належать: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Розрахунки з різними дебіторами", "Векселі одержані" та ін.

Активні розрахункові рахунки мають дебетове сальдо, яке показує залишок дебіторської заборгованості на звітну дату; збільшення цієї заборгованості відображається на дебеті, а зменшення - на кредиті рахунка.

В аналітичному обліку активні розрахункові рахунки деталізуються по кожному окремому дебітору (підприємству, організації, особі).Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахункових відносин з кредиторами, тобто за зобов'язаннями даного підприємства перед іншими підприємствами, організаціями та особами.

До них належать рахунки: "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки по оплаті праці", "Розрахунки по-страхуванню", "Короткострокові позики", "Довгострокові позики", "Векселі видані" та ін.

Кредитове сальдо зазначених рахунків показує залишок кредиторської заборгованості на звітну дату, збільшення цієї заборгованості відображається на кредиті, а зменшення - на дебеті рахунка.В аналітичному обліку пасивні розрахункові рахунки деталізуються по кожному окремому кредитору.

Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з таким підприємством, організаціями та особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто стосовно даного підприємства вони можуть виступати то як дебітори, то як кредитори.

До них належать рахунки: "Розрахунки за податками і платежами", "Розрахунки по інших операціях" та ін.Обороти по дебету і кредиту таких синтетичних активно-пасивних рахунків відображають розрахункові операції різного змісту: дебет в одних випадках показує збільшення дебіторської заборгованості, в інших - зменшення кредиторської заборгованості; кредит рахунка, навпаки, - збільшення кредиторської і зменшення дебіторської заборгованості. Тому для відображення справжнього становища розрахункових відносин сальдо на активно-пасивних рахунках показують розгорнуто: залишок дебіторської заборгованості записують на дебеті рахунка, кредиторської заборгованості - на кредиті. Це сальдо можна одержати тільки за допомогою аналітичних рахунків, що відкриваються до відповідного синтетичного активно-пасивного розрахункового рахунка.

Окремі аналітичні рахунки, що відкриваються для обліку розрахунків з кожним дебітором і кредитором, можуть мати дебетове або кредитове сальдо. Оскільки із залишків окремих аналітичних рахунків складається залишок синтетичного рахунка, то активно-пасивні розрахункові рахунки мають одночасно дебетове і кредитове сальдо. Це сальдо можна одержати за допомогою оборотної відомості по аналітичних рахунках, які ведуться до відповідного синтетичного рахунка.

У практиці бухгалтерського обліку активно-пасивними розрахунковими рахунками користуються порівняно рідко - тільки для обліку розрахунків з такими підприємствами й організаціями, характер заборгованості яких безперервно змінюється, через що їх незручно обліковувати на різних рахунках - активному і пасивному. В усіх інших випадках для досягнення ясності в обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами користуються активними або пасивними рахунками.

1.3.2. Регулюючі рахунки

Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів або джерел їх формування, які обліковуються на основних рахунках. Використовуються ці рахунки у тих випадках, коли по окремих об'єктах обліку необхідно одержати додаткову інформацію, потрібну для управління (наприклад, про первинну і залишкову вартість основних засобів). Регулюючими можуть бути як синтетичні рахунки, так і аналітичні, а також субрахунки. Проте науково обґрунтований принцип регулювання, який забезпечує потрібну для управління інформацію про об'єкти, що обліковуються, від цього не втрачає свого значення.Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен з них розглядається тільки разом з тим рахунком, який він регулює. Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок рахунка, що регулюється, вони поділяються на: доповнюючі, контрарні і контрарно-доповнюючі.Доповнюючі регулюючі рахунки завжди збільшують суму залишку рахунка, що регулюється. Застосовуються вони в тих випадках, коли матеріальні цінності на основних рахунках відображаються в оцінці, меншій від фактичної вартості їх придбання (заготівлі).

До доповнюючих регулюючих активних рахунків належить аналітичний рахунок "Транспортно-заготівельні витрати" (до рахунка "Виробничі запаси" та ін.).Рахунок "Транспортно-заготівельні витрати" застосовується у випадку, коли матеріальні цінності в аналітичному обліку відображаються за купівельною вартістю. Фактична ж собівартість придбання (заготівлі) матеріальних цінностей включає також і транспортно-заготівельні витрати (витрати на перевезення, навантажувально-розвантажувальні роботи, страхування вантажу тощо).

Такі витрати обліковуються на окремому аналітичному рахунку "Транспортно-заготівельні витрати" (у складі рахунка "Виробничі запаси") з наступним розподілом між окремими видами придбаних матеріальних цінностей для включення до їх собівартості.У даному разі фактична собівартість придбаних (заготовлених) матеріальних цінностей визначається шляхом додавання до їх купівельної вартості суми транспортно-заготівельних витрат.

Отже, доповнюючі регулюючі активні рахунки використовуються у тих випадках, коли господарські засоби на основних рахунках обліковуються в оцінці, меншій від фактичної собівартості їх придбання (заготівлі).

Контрарні регулюючі рахунки, на відміну від доповнюючих, зменшують оцінку залишку активів або їх джерел, що обліковуються на відповідних основних рахунках (що регулюються).

Вони поділяються на: контрактивні (тобто протипоставлені активним рахункам) і контрпасивні (тобто протипоставлені пасивним рахункам).

Контрактивні регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки залишку на окремих рахунках матеріальних цінностей у тих випадках, коли ці цінності відображені в сумі, яка перевищує їх фактичну (реальну) вартість. Фактичну вартість обліковуваного об'єкта у цьому випадку визначають вирахуванням із суми його залишку суми, відображеної на пасивному (контрактивному) регулюючому рахунку.

До регулюючих контрактивних рахунків (субрахунків) належать: рахунок "Знос необоротних активів" (субрахунок "Знос основних засобів", "Знос інших необоротних матеріальних активів", "Знос нематеріальних активів") відповідно до рахунків: "Основні засоби", "Інші необоротні матеріальні активи", "Нематеріальні активи";субрахунок "Торгова націнка" до субрахунка "Товари в торгівлі" (рахунка "Товари");рахунок "Резерв сумнівних боргів" - до рахунка "Розрахунки з покупцями і замовниками".

Таким чином, в бухгалтерському обліку на дебеті активного рахунка "Основні засоби" відображається первинна вартість основних засобів, а на кредиті регулюючого до нього пасивного рахунка "Знос основних засобів" - сума нарахованого зносу. Щоб визначити залишкову (реальну) вартість основних засобів на звітну дату, треба з їх первинної вартості (дебетове сальдо рахунка "Основні засоби") вирахувати суму нарахованого зносу на цю дату (кредитове сальдо субрахунка "Знос основних засобів").

Контрарно-доповнюючі регулюючі рахунки поєднують ознаки контрарних і доповнюючих рахунків. До них належить, наприклад, аналітичний рахунок "Відхилення фактичної собівартості готової продукції від планової", який пов'язаний з рахунком "Готова продукція" і має характер регулюючого доповнюючого активного рахунка (у випадку перевитрати) або контрактивного (при досягненні економії).

1.3.3.Операційні рахунки.

Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства. Ці рахунки мають велике значення, оскільки забезпечують інформацію про витрати і доходи по операційній діяльності та визначення фінансових результатів від цієї діяльності.На відміну від матеріального, на операційному рахунку відображається рух не одного, а всіх видів ресурсів, що беруть участь у здійсненні того або іншого господарського процесу.

За призначенням і структурою операційні рахунки поділяються на групи: збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі, калькуляційні, номінальні, порівняльні.Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку (попереднього збирання) накладних витрат, пов'язаних з організацією, обслуговуванням, управлінням цехами та іншими виробничими підрозділами основного і допоміжного виробництв з метою наступного розподілу їх між відповідними об'єктами. Необхідність використання збірно-розподільчих рахунків зумовлена тим, що зазначені витрати в момент їх здійснення неможливо прямо віднести на ті або інші об'єкти (наприклад, витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню та ін.). Тому такі витрати протягом звітного періоду попередньо відображають (збирають) на дебеті збірно-розподільчих рахунків, а наприкінці місяця списують з кредиту цих рахунків на дебет рахунка "Виробництво" і розподіляють між об'єктами калькулювання пропорційно встановленому базису.

За допомогою цих рахунків, крім того, здійснюється контроль за відповідністю фактичних витрат затвердженому кошторису, дотриманням норм витрат. Після списання облічених затрат збірно-розпо-дільчі рахунки закриваються, залишку не мають, а тому в балансі не відображаються.

Бюджетно-розподільчі рахунки використовуються для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами (місяцями, кварталами, роками) з метою рівномірного включення у затрати виробництва (обігу) або відображення в обліку одержаних доходів. Використання цих рахунків дає змогу визначити витрати і доходи саме того періоду, якого вони стосуються, незалежно від часу фактичного витрачання коштів або отримання доходів.

Бюджетно-розподільчі рахунки можуть бути активними і пасивними. До активних належить рахунок "Витрати майбутніх періодів", до пасивних - "Доходи майбутніх періодів".Рахунок "Витрати майбутніх періодів" призначений для обліку витрат, фактично здійснених у звітному або попередніх звітних періодах, але які піддягають віднесенню на витрати майбутніх періодів.

До них належать, наприклад, витрати на освоєння нових видів продукції, сплачена наперед орендна плата за взяті в оренду основні засоби, суми передплати періодичних видань та ін. Всі ці витрати в момент їх здійснення відображають на дебеті рахунка "Витрати майбутніх періодів". З кредиту цього рахунка облічені витрати поступово, рівними сумами списують на відповідні рахунки витрат (виробництво, загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут тощо), до яких вони належать. Залишок рахунка "Витрати майбутніх періодів" може бути тільки дебетовим і показує суму витрат, що підлягають списанню в наступні звітні періоди.

Калькуляційні рахунки. Калькуляційні рахунки призначені для обліку сукупності витрат, пов'язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію (визначають собівартість), то самі рахунки одержали назву калькуляційних. Якість складання калькуляції значною мірою залежить від правильності обліку виробничих затрат на калькуляційних рахунках.

До калькуляційних належать рахунки: "Виробництво", "Капітальні інвестиції" (субрахунки "Капітальне будівництво", "Придбання (виготовлення) основних засобів", "Формування основного стада" тощо). На дебеті калькуляційних рахунків відображають всі затрати, пов'язані з виробництвом продукції (виконанням робіт, послуг), а з кредиту цих рахунків списують фактичну собівартість випущеної із виробництва продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Сальдо (дебетове) калькуляційних рахунків показує затрати у незавершене виробництво.

До групи забалансових належать рахунки: "Орендовані необоротні активи", "Активи на відповідальному зберіганні", "Контрактні зобов'язання", "Гарантії та забезпечення одержані", "Списані активи", "Обладнання, прийняте для монтажу", "Бланки суворого обліку" та ін.Відмітною особливістю забалансових рахунків є те, що вони не кореспондують ні між: собою, ні з балансовими рахунками, правило подвійного запису на них не поширюється; господарські операції на забалансових рахунках відображаються одинарним записом: тільки по дебету або тільки по кредиту відповідного рахунка. Тобто, при прийнятті об'єкта на облік забалансовий рахунок тільки дебетується (без кредитування іншого рахунка), а при списанні - кредитується (без кореспонденції з дебетом іншого рахунка).

1.3.4. План рахунків бухгалтерського обліку, принципи його будови і значення

Важливе значення для одержання різнобічної інформації, необхідної для управління і контролю, має застосування науково обґрунтованого плану рахунків.Під планом рахунків розуміють систематизований перелік рахунків, який визначає організацію всієї системи бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю.Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" Міністерством фінансів України розроблений і затверджений (наказом від 30.11.99 № 291) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Він є обов'язковим для всіх підприємств і організацій України (крім банків і бюджетних установ).

Рахунки в Плані за економічним змістом згруповані у дев'ять класів: 1 "Необоротні активи", 2 "Запаси", 3 "Грошові кошти, розрахунки та інші активи", 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань", 5 "Довгострокові зобов'язання", 6 "Поточні зобов'язання", 7 "Доходи і результати діяльності", 8 "Витрати за елементами", 9 "Витрати діяльності".В окремий клас (нульовий) виділено забалансові рахунки.Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності. Тому в Плані розмежовано балансові рахунки, які об'єднані в класи з розділами активу (1, 2 і З класи), пасиву балансу (4, 5, 6 класи) і номінальні рахунки, призначені для обліку затрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства (7, 8 і 9 класи). Таким чином, показники розділів балансу заповнюються за даними рахунків 1-6 класів, а показники Звіту про фінансові результати - за даними рахунків 7 - 9 класів.

До синтетичних рахунків, які потребують більшої деталізації об'єктів, що обліковуються, Планом рахунків передбачені субрахунки, які визначають напрямки подальшої деталізації обліку, показують, в якому розрізі треба групувати показники рахунків аналітичного обліку в межах того або іншого синтетичного рахунка, щоб мати інформацію, необхідну для управління, складання балансу та інших форм звітності.Кожному синтетичному рахунку і субрахунку, крім назви, присвоєно номер (код), тобто умовне цифрове позначення.

Використання кодів рахунків значно прискорює і скорочує облікову роботу, а також є необхідною умовою при автоматизованому опрацюванні облікової інформації на обчислювальних машинах.У Плані рахунків використано децимальну систему нумерації (кодування) рахунків. Це значить, що максимально можлива кількість синтетичних рахунків в Плані - не більше 99, а кількість субрахунків до відповідних синтетичних рахунків - не більше 9.

За кожним класом закріплено певну серію номерів (кодів) рахунків з урахуванням деякого резерву вільних номерів (на випадок, якщо виникне потреба в додаткових синтетичних рахунках).Номери (коди) синтетичних рахунків - двозначні. Субрахункам присвоєно порядкові номери (коди) в межах відповідного синтетичного рахунка. Номер (код) кожного субрахунка складається з номера синтетичного рахунка і порядкового номера самого субрахунка. При цьому перша цифра номера (коду) субрахунка означає номер класу, друга - номер синтетичного рахунка, третя - номер субрахунка.

Економічний зміст і призначення окремих класів рахунків.

Рахунки класу 1 "Необоротні активи" призначені для обліку довгострокових інвестицій підприємства в матеріальні, нематеріальні і фінансові активи. До них належать рахунки: 10 "Основні засоби", 12 "Нематеріальні активи", 13 "Знос необоротних активів", 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 15 "Капітальні інвестиції" та ін.

Рахунки класу 2 "Запаси" призначені для обліку оборотних матеріальних активів, що знаходяться в різних операційних циклах підприємства (запаси, виробництво, готова продукція). До них належать рахунки: 20 "Виробничі запаси", 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети", 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 28 "Товари" та ін.

Рахунки класу 3 "Грошові кошти, розрахунки та інші активи" призначені для обліку оборотних фінансових активів (грошових коштів, фінансових інвестицій, коштів у розрахунках), а також витрат майбутніх періодів. До них належать рахунки: 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти", 36 "Резерв сумнівних боргів", 39 "Витрати майбутніх періодів" та ін.

Рахунки класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань" за своїм змістом об'єднуються в дві групи рахунків. Перша група рахунків (40 - 46) призначена для обліку величини власного капіталу підприємства (рахунки 40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)" та ін.). Друга група рахунків (47 - 49) призначена для обліку джерел фінансування майбутніх витрат і платежів (рахунки 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 48 "Цільове фінансування і цільові надходження").

Рахунки класу 5 "Довгострокові зобов'язання" призначені для обліку зобов'язань, які виникають у підприємства протягом операційного циклу діяльності підприємства (постачання, виробництва, реалізації тощо) строком погашення більше 12 місяців після дати балансу. До них належать рахунки: 50 "Довгострокові позики", 51 "Довгострокові векселі видані", 52 "Довгострокові зобов'язання з оренди", 54 "Відстрочені податкові зобов'язання" та ін.

Рахунки класу 6 "Поточні зобов'язання" призначені для обліку зобов'язань, які будуть погашені у звичайному порядку операційної діяльності підприємства протягом 12 місяців від дати балансу. До них належать рахунки: 60 "Короткострокові позики", 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", 64 "Розрахунки по податках і платежах", 65 "Розрахунки по страхуванню", 66 "Розрахунки по оплаті праці" та ін.

Рахунки класу 7 "Доходи і результати діяльності" і класу 9 "Витрати діяльності" призначені для складання Звіту про фінансові результати. Тому для кожної статті Звіту передбачено окремий рахунок: 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", 72 "Дохід від участі в капіталі", 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" та ін.

Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" призначені для відображення витрат за елементами: 80 "Матеріальні витрати", 81 "Витрати на оплату праці", 82 "Відрахування на соціальні заходи", 83 "Амортизація", 84 "Інші операційні витрати" та ін. Підприємства можуть одночасно використовувати рахунки класів 8 і 9, що дасть змогу системно одержувати інформацію, необхідну для заповнення відповідного розділу Звіту про фінансові результати, а потім перегрупувати ці витрати за видами діяльності і центрами відповідальності.

Суб'єкти малого підприємництва можуть не використовувати рахунки класу 9 "Витрати діяльності", а обліковувати відповідні витрати тільки за елементами, які одночасно з доходами, відображеними на рахунках класу 7 "Доходи і результати діяльності", списувати безпосередньо на рахунок 79 "Фінансові результати".Рахунки класу 0 "Забалансові рахунки" призначені для обліку активів, які не належать підприємству, а також умовних зобов'язань, одержаних і виданих забезпечень. До них належать рахунки: 01 "Орендовані необоротні активи", 02 "Активи на відповідальному зберіганні", 05 "Гарантії і забезпечення видані", 06 "Гарантії і забезпечення одержані", 08 "Бланки суворого обліку" та ін.Плани рахунків в додатку 1 і 2.

Документація

Документація — це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами, призначений для первинного спостереження за господарськими операціями як обов’язкова умова відображення їх в обліку. Документація відіграє також важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, забезпечує контроль за збереженням майна господарства, раціональним його використанням. Вона має юридичне значення як письмовий доказ здійснення господарських операцій. Використовують документацію для аналізу господарської діяльності, фінансового контролю, аудиту й документальних ревізій.

Документ — це письмове свідчення на паперових або машинних носіях про здійснення господарських операцій. Документи бувають первинні та зведені. Первинний документ складають під час виконання господарської операції чи одразу після її завершення, а зведений — на основі кількох первинних документів для отримання узагальнених даних

Класифікація бухгалтерських документів

Для оформлення господарських операцій, що здійснюються на підприємствах, використовують різні за формою та змістом документи. Правильному складанню й використанню документів в обліку сприяє їх класифікація (рис.1).

Залежно від змісту господарських операцій, які підлягають документуванню, первинні документи поділяють на грошові, матеріальні та розрахункові.

Грошовими документами оформлюють операції з грошовими коштами (це банківські чеки, прибуткові та видаткові касові ордери).

Матеріальними називають документи з надходження й вибуття основних засобів, товарно-матеріальних цінностей (це прибуткові й видаткові накладні, вимоги, ордери, лімітні картки).

Розрахунковими документами оформлюють розрахункові операції між підприємствами, підприємцями — фізичними особами (це рахунки-фактури, платіжні вимоги та ін.).

Одним із видів розрахункових документів є вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя. Простий вексель містить просту й нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після обумовленого строку визначену суму. Переказний вексель містить адресований платнику (трасату) письмовий наказ векселедержателя (трасанта) сплатити третій особі (ремітенту) обумовлену суму грошей у певний строк.

Предметом векселя є гроші: як у національній, так і в іноземній .

Вимоги до змісту й оформлення бухгалтерських документів

Від якості оформлення документів залежать повнота й достовірність показників обліку та звітності.

Основні вимоги до складання документів:

• своєчасність складання;

• достовірність показників;

• правильність оформлення;

• заповнення всіх реквізитів.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку первинні документи мають бути складені в момент здійснення господарських операцій або одразу після їх завершення. Реквізити — це показники, які характеризують сутність господарської операції.

Основні реквізити є в кожному документі, а додаткові притаманні певним окремим документам. Документи складають на бланках типових форм, затверджених Міністерством фінансів і Міністерством статистики України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Форма документа має бути простою, зручною й такою, що характеризує відповідну операцію, задовольняючи вимоги оперативного, статистичного й бухгалтерського обліку. Для виконання цих вимог велике значення мають уніфікація і стандартизація документів. Уніфікація документів — це розробка єдиних форм документів для оформлення однотипних господарських операцій. Стандартизацією називають встановлення для бланків однотипних документів однакового найраціональнішого розміру та форми з певним розміщенням відповідних реквізитів.

Документооборот і його організація. Зберігання документів

Документооборот — це рух документів з моменту їх складання чи одержання від інших підприємств до передавання на зберігання в архів після здійснення певних записів в облікових реєстрах.

Основні етапи документообороту: • складання і оформлення документа

• прийняття документа бухгалтерією;

• рух документа відділами;

• передавання документа для обробки засобами обчислювальної техніки й повернення назад;

• передавання документа в архів.

Для забезпечення рівномірного руху документів розробляють графік документообороту, в якому передбачають послідовність проходження документів, роботу кожної ланки, зазначають конкретних виконавців тощо.

Документи зберігають в архіві, який може бути поточним і постійним.

Поточний архів організовують безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів поточного року, а постійний розміщують у спеціально обладнаному приміщенні. Строки зберігання документів і звітності встановлює Головне державне управління при Кабінеті Міністрів України. Наприклад, Головні книги та особові рахунки робітників і службовців, баланси та звіти зберігають постійно, акти документальних ревізій — 5 років, документи, що стали підставою для облікових записів, — 3 роки. Додаток 3.

Розділ 3. Характеристика сучасного комплексу маркетингу підприємства ПП „Магдалена”

Загальна характеристика діяльності підприємства та основні показники діяльності

Фірма „ Магдалена ” створена у квітні 1993 року у формі приватного підприємства. Основний вид діяльності – торгівля канцелярським товарами, офісним устаткуванням та витратними матеріалами для оргтехніки. Загальна кількість працюючих 285 чол. Юридична адреса: м.Київ, вул. Набережно-Крещатицька, 39 Фірма має більш як 1500 клієнтів, серед яких:

· Конституційний Суд України;

· Міністерство Юстиції;

· Міненерго;

· Видавництва "Київська Правда", "Сільські вісті", "Команда";

· Київміськбуд-1;

· Київквартсервис .

Для того, щоб оцінити ефективність діяльності підприємства в сучасних умовах треба проаналізувати його організаційну структуру (. рис. 1.)

Рис. 2.1. Організаційна структура управління ПП „ Магдалена”

Головним керуючим органом фірми є Рада власників в яку входять 4 особи, що створили дане підприємство. В компетенцію Ради власників, згідно Статуту підприємства, входить визначення стратегічних напрямків розвитку підприємства, обрання генерального директора та призначення головного бухгалтера підприємства.

Генеральний директор займається поточним управлінням підприємством, до його компетенції входить прийняття рішень щодо управління підприємством як фінансового так і організаційного змісту, найом працівників (крім головного бухгалтера, так як це компетенція Ради власників). Має право підпису фінансових документів

До функцій головного бухгалтера відносяться:

1. ведення бухгалтерського і податкового обліку відповідно до національних стандартів і нормативних актів, що діють на Україні;

2. надання податкової, фінансової і статистичної звітності в терміни й органи, установлені чинним законодавством;

3. надання щорічного звіту Раді власників.

До функцій відділу маркетингу відносяться:

1. начальник відділу є заступником головного бухгалтера;

2. моніторинг, аналіз і планування поточної діяльності підприємства;

3. проведення маркетингових досліджень з можливим залученням фахівців на тимчасову роботу;

4. планування і керування запасами підприємства;

5. надання щорічного звіту Раді власників.

Вертикальний аналіз (аналіз структури) – полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об’єкта, наприклад структури активів, пасивів балансу підприємства.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягіввиробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний аналіз (аналіз динаміки) – має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Вертикальний і горизонтальний аналіз доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального і горизонтального аналізів.

Проведемо аналіз структури та динаміки балансів підприємства за 1999- 2001 роки, який поданий в таблицях Б1 і Б2 (див. додаток 4).

Як видно, підприємство, в цілому, є прибутковим і працює стабільно. Спостерігається ріст грошових коштів на рахунках підприємства, проте об’єм їх ще досить низький - 3,6% від оборотного капіталу, як за період з 1999 по 2000 рік та і за період з 2000 по 2001 рік, при нормі не менш 10%. Такі низькі показники негативно впливають на показники абсолютної ліквідності підприємства. Відбувається значне зниження дебіторської заборгованості підприємства, так за період з 1999 по 2001 вона зменшилась на 1443 тис. грн., або 40,9%. Це свідчить про виважену політику керівництва фірми щодо дебіторів. Спостерігається зменшення вартості незавершеного будівництва (на 43 тис. грн., або 74%), та збільшення вартості основних фондів підприємства на 3900 тис. грн., або 15,39%. Що означає, що на підприємстві відбувається оновлення основних засобів. Збільшується виручка підприємства, а відповідно і сума нерозподіленого прибутку підприємства, так за період, що аналізується він збільшився на 210 тис. грн., або 25,77%. Збільшився статутний та резервний капітали підприємства на 1590 тис. грн.., або 69,6%. та 237 тис. грн., або 51,41% відповідно. Як негативний фактор можна відмітити збільшення на 4260 тис. грн.., або 13,07% постійних зобов’язань підприємства. Також слід відмітити, що відбувається зниження кредиторської заборгованості на 2171 тис. грн., або 66,94%.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВУ:

- збільшити суму грошових коштів на рахунках до рівня, необхідного для покриття поточних зобов’язань. Це можна зробити за рахунок нерозподіленого прибутку;

- зменшити суму боргу по постійним зобов’язанням.

Для того, щоб проаналізувати ефективність господарювання підприємства необхідно розрахувати показники, які наведені в таблиці 2.1.

Як бачимо спостерігається стала тенденція до збільшення практично всіх показників господарської діяльності підприємства, що свідчить ріст прибутковості і ефективності господарювання підприємства.Таблиця 2.1

Аналіз ефективності господарювання ПП „Магдалена”

Щоб проаналізувати структуру майна підприємства проведемо дослідження за допомогою показників, наведених в таблицях 2.2 та 2.3.

Таблиця 2.2

Зміни в майновому стані ПП „Магдалена”

Таблиця 2.3

Зміни в майновому стані ПП „Магдалена”

З наведених даних видно, що за аналізуємий період майно підприємства збільшилось на 4388 тис. грн., або 11%. Питома вага необоротних активів на 50% більша ніж оборотних, що свідчить про нераціональну структуру основних засобів підприємства: багато основних засобів, менше обігових коштів. Ця структура більш характерна для виробничого підприємства, а не для торгового.

Основні засоби підприємства оновлюються погано, про що свідчать коефіцієнти зносу основних засобів, та коефіцієнт оновлення основних засобів. Внаслідок цього підприємству слід зменшити свої основні засоби, та за рахунок цього збільшити оборотні активи.

Аналіз фінансової стійкості.

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення власного обігового капіталу (ВОК) – мінімальна умова фінансової стійкості

Таблиця 2.4

Дані для визначення типу фінансової стійкості ПП „Магдалена”

Як бачимо підприємство має абсолютну фінансову стійкість, тобто такий стан, коли для забезпечення запасів достатньо обігових коштів. Протягом періоду, що аналізується товарні запаси підприємства покриваються його власним обіговим капіталом.

Для того, щоб визначити ринкову стабільність підприємства проведемо аналіз показників ринкової стійкості підприємства. Отримані дані наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Аналіз ринкової стійкості підприємства

Проведений аналіз показує, що підприємство є ринково стабільним, про що свідчать розраховані в таблиці 2.5 показники. Охарактеризуємо деякі з них.

Так коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами свідчить про абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти, його нормативне значення більше 0,1. У 2001 році цей показник на підприємстві становить 0,88.

Показник маневреності робочого капіталу показує яка частка запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах. У 2001 році його значення на підприємстві складає 0,90 при нормативному значенню 1. Цей показник близький до нормативного, проте спостерігається негативна тенденція до його зниження в динаміці (з 0,97 у 1999 році до 0,90 у 2001 році).

Показник маневреності власних обігових характеризує частку абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах. Його рекомендоване значення – не менш 0,5, проте його показники на підприємстві вкрай низькі – 0,04 (за всі роки), що свідчить про нестачу абсолютно ліквідних коштів (тобто грошей на рахунках). Цей показник тісно пов’язаний з показником абсолютної ліквідності і свідчить також про неможливість підприємства покрити свої найтерміновіші зобов’язання в найкоротший період, проте і вірогідність того, що всі кредитори пред’являть в один момент свої вимоги до підприємства досить низька.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів. Нормативне значення - >= 0,5. Як бачимо, у підприємства цей показник у 2001 році дорівнює 0,96. Це досить таки високий результат, який свідчить про можливість підприємства розрахуватися з кредиторами власними силами підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує забезпеченість заборгованості власними коштами його показник на підприємстві збільшується в динаміці з 9,90 у 1999 році до 24,36 у 2001. Нормативне значення >1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стабільність підприємства.

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Як бачимо його значення на підприємстві дорівнює нулю, тобто підприємство абсолютно незалежне від довгострокових зобов’язань.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Нормативне значення 0,85 – 0,90. Показник підприємства у 2001 році – 0,97 , що свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Для того, щоб визначити здатність підприємства розплатитись за своїми зобов’язаннями проведемо аналіз показників ліквідності підприємства. Результат аналізу наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз ліквідності підприємства

Дані таблиці 2.6 свідчать про наступне:

1. коефіцієнт поточної ліквідності на підприємстві у 2001 році дорівнював 12,11 при нормативному значенні не менш 1. Цей показник характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року.

2. коефіцієнт швидкої ліквідності у 2001 році складав на підприємстві 2,12 при нормативному значенні 0,7 – 0,8. Він характеризує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.

3. коефіцієнт абсолютної свідчить про готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Нормативне значення – 0,2 -0,35. Його значення на підприємстві у 1999 році становило 0,1 і не відповідало нормативному, проте в подальшому спостерігається його збільшення і в 2001 році цей показник становив 0,42.

4. показник співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості показує здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Нормативне значення – 1,0. На підприємстві цей показник становить: 1999 – 1,33, 2000 – 1,48, 2001 – 2,03. Це свідчить про можливість підприємства покрити кредиторську заборгованість за рахунок дебіторської.

Проведений аналіз свідчить про ліквідність підприємства і його можливість ліквідувати свої борги за рахунок власних засобів.

Додаток 1

План рахунків бухгалтерського обліку на недержавних підприємствах

Додаток 2

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ

Розділ I. Балансові рахунки

Розділ ІІ. Позабалансові рахунки

Додаток 3