Вступ

Діяльність суб’єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов’язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Взагалі поняття “капітал” виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу, відповідає його грошовій формі. В економічній теорії “грошовий капітал” розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарської-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

1. Сутність і основи організації оборотних коштів.

1.1. Сутність, склад і структура оборотних коштів.

Фонди обігу – це залишки готової продукції на складі підпри­ємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розра­хунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в коротко­строкові цінні папери.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) – це кош­ти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забез­печення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Склад оборотних коштів – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів – це си­ровина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова проду­кція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисло­вості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у до­бувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.[3]

Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окре­мих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цін­ностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих по­слуг), проведення розрахунків.

Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витра­тами, що передують видобутку корисних копалин (планування май­бутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.

Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалі­стю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборот­них коштів, авансованих у незавершене виробництво.[7]

1.2. Класифікація і принципи організації оборотних коштів.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;

2) за методами планування, принципами організації та регулю­вання;

3) за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборот­ні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кру­гообігу коштів двох самостійних сфер – сфери виробництва і сфе­ри обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненор­мовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних вироб­ничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків гото­вої продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах май­бутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підпри­ємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винят­ком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

1) власні та прирівняні до власних;

2) залучені;

3) інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і струк­туру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпоряд­ження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забез­печила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів). По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використан­ням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефекти­вності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.[13]

2. Джерела формування оборотних коштів .

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарноматеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.[1]

2.1. Нормування оборотних коштів для cтворення виробничих запасів.

Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23.02.96 р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій».

Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибугку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.[8]

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви – це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбугніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика визначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.

З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви.

Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.

Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за другу половину – 10-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває дев'ятиденна сума заробітної плати.[1]

Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів створюється головним чином за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховуються як джерело формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році.

Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатися і спрощеним методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна заборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фонди також постійно є в обігу підприємства, її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.[17]

Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умовздачi продукції і порядку розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановомуроцi, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

2.2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів .

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язкузi зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських кредитів – фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.[16]

Кредити банку дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.

Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Сума кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.

Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обігу.

2.3. Залучення коштів інших суб'єктів господарювання .

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.[15]

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливаєна економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість – це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо це зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.[7]

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі.

Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо – від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Стан кредиторської і дебіторської заборгованості, їх участь у формуванні та використанні оборотних коштів промислових підприємств свідчать про серйозні негаразди в господарській діяльності.

У цілому в промисловості України станом на 1.07.1999 р. у запаси товарно-матеріальних цінностей вкладено оборотних коштів на суму 27960,2 млн грн. Дебіторська заборгованість перевищує суму оборотних коштів, вкладених разом у виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію і товари і становить 62115,4 млн грн. Кредиторська заборгованість становить 88578,9 млн грн. і більше ніж у 1,4 раза перевищує дебіторську. Така сама тенденція мала місце й у 1998 році. Наведені дані дають змогу зробити висновок, що для підприємств кредиторська заборгованість є ледве чи не головним джерелом короткострокового фінансування.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.[9]

3. Норматив оборотних коштів .

3.1. Нормування оборотних коштів для cтворення виробничих запасів.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечен­ня безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина,матерiали й покупнiнапiвфабрикати.

Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається з формули:

Н = ON

де Н – норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів (тис. грн.); О – одноденні витрати сиро­вини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.); N – норма оборотних коштів (днів).

Одноденне витрачання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за номенклатурою сировини, що спожи­вається, матеріалів і покупних напівфабрикатів розраховується ді­ленням суми їх витрат у IV кварталі планового року на 90.

Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покуп­них напівфабрикатів включає такі елементи: транспортний запас; час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матері­алів; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантій­ний (страховий) запас.

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебу­вання вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення ван­тажовідправником і обробки банками за місцем знаходження поста­чальника і споживача.

За наявності кількох постачальників транспортний запас щодо конкретних видів матеріальних цінностей розраховується як серед­ньозважена величина.[11]

Якщо сировина й матеріали надходять до споживача раніше за прибуття розрахункових документів (або ці процеси збігаються в часі), транспортний запас не встановлюється.

Підготовчий запас – це час для прийняття, розвантаження, сор­тування, складування матеріалів.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), як­що вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма тех­нологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кож­ного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.[10]

Поточний запас – норма оборотних коштів у частині поточного запасу залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Що частіше вони над­ходять на адресу споживача, то меншим буде поточний запас.

У норму оборотних коштів, як правило, включається середній поточ­ний запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками. Інтервал поставок визначається на підставі договорів із постачальниками або ви­ходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.

У разі, коли за розробки норм оборотних коштів у частині поточно­го запасу щодо окремих видів матеріалів відсутні планово-календарні строки поставок, середній інтервал між поставками визначається на підставі даних про фактичне надходження матеріалів. Для цього кіль­кість днів у році (360) слід розділити на загальну кількість поставок да ного виду матеріалів за звітний рік. У розрахунках середнього інтерва­лу не враховуються дрібні партії та надміру великі надходження.

Поставки від кількох постачальників можуть суттєво різнитися за обсягом і за величиною інтервалів між окремими партіями, що залежить від різних причин – особливостей транспортування, пері­одичності випуску тих чи тих матеріальних цінностей постачальни­ками, умов конкретних договорів на постачання тощо. У такому разі середній інтервал між поставками розраховується як середньозва­жена величина. Для її визначення обсяг кожної поставки сировини й матеріалів множать на інтервал у днях до наступної поставки і суму

Гарантійний (страховий) запас створюється з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні: порушення умов поста­чання або затримка вантажу в дорозі; зміна постачальником строків відвантаження в межах, що допускаються особливими умовами постачання чи договором. Норма оборотних коштів на страховий за­пас встановлюється, як правило, в межах 50 % поточного запасу.[4]

Для матеріалів, що надходять зі складів постачальницьких і збу­тових організацій з доставкою автотранспортом, страхового запасу здебільшого не передбачається.

В окремих випадках, пов'язаних із підвищеним ризиком несвоє­часного надходження матеріалів, норму оборотних коштів у частині страхового запасу щодо окремих видів матеріалів можна збільшити понад 50 % норми оборотних коштів на поточний запас.

На підставі норм оборотних коштів, обчислених за складовими елементами, визначається норматив для окремих видів, груп і в ці­лому щодо сировини, основних матеріалів і покупних напівфабри­катів. До виробничих запасів входять також допоміжні матеріали, па­ливо, тара, запасні частини й малоцінні швидкозношувані предмети, які беруть участь у створенні нової вартості і теж потребують визначення оптимальної потреби в них.

Норматив оборотних коштів щодо допоміжних матеріалів розраховується множенням норми на величину одноденного їх ви­трачання за кошторисом витрат на виробництво. Норми за видами і групами допоміжних матеріалів розраховуються в такому самому порядку, як і для основних матеріалів.

Норматив оборотних коштів на паливо встановлюється для всіх видів палива (крім газу), що використовується як для техноло­гічних цілей, так і для господарських потреб виробництва. Величи­на нормативу оборотних коштів на цю статтю визначається за методом, аналогічним методу розрахунку нормативу оборотних коштів на основні матеріали.

Розраховуючи одноденне витрачання за статтею «Паливо», із кошторису витрат на виробництво необхідно виключити вартість газового палива і додати витрати палива у непромислових господар­ствах, якщо ці витрати не були враховані в кошторисі витрат на ос­новне виробництво.[2]

Норматив оборотних коштів щодо тари визначається мно­женням норми, вираженої в гривнях, на обсяг товарної продукції в оптових цінах підприємства в плановому році.

Норматив розраховується для різних видів тари: покупна, влас­ного виробництва і разова тара, яка надходить з матеріалами і не під­лягає поверненню постачальникам; яка підлягає поверненню; тарні матеріали, які враховуються за статтею «Тара».

Норма оборотних коштів на тару визначається в гривнях на 1000 грн. товарної продукції (діленням потреби в оборотних коштах на тару в плановому році на товарну продукцію в цінах реалізації").

Норматив па запасні частини для ремонтів машин, устатку­вання і транспортних засобів визначається з урахуванням їхньої вартості за початковою оцінкою і норми оборотних коштів.

На тих підприємствах, де вкладення оборотних коштів у запасні частини незначні, а прямий підрахунок перехідних залишків їх утруднений, норматив оборотних коштів на запасні частини може бути розрахований укрупненим методом (виходячи із даних про за­лишки запасних частин для ремонтів і вартості діючого виробничо­го, силового обладнання і транспортних засобів). Для цього необ­хідно визначити середньорічні залишки запасних частин за виклю­ченням зайвих, непотрібних, віднесених до недіючого обладнання за звітний рік. Далі розраховують середню вартість діючого вироб­ничого, силового обладнання і транспортних засобів, виходячи із даних про їхню вартість на початок і кінець звітного року. Потім ви­значають вартість запасних частин на 1000 гривень діючого облад­нання діленням вартості середньорічних фактичних залишків запас­них частин на середню вартість виробничого, силового обладнання і транспортних засобів.

Розрахована норма оборотних коштів береться за основу розра­хунку нормативу оборотних коштів на запасні частини на плановий рік. Ця норма може коригуватися з урахуванням продовження стро­ків міжремонтних періодів у запланованому році.[12]

Норматив оборотних коштів на запасні частини в планованому ро­ці визначається множенням середньорічної вартості виробничого, си­лового обладнання і транспортних засобів, передбачених планом, на скориговану норму оборотних коштів на запасні частини.

Норматив для малоцінних та швидкозношуваних предметів залежить від складу цієї статті. Малоцінні та швидкозношувані пре­дмети служать, як правило, менше одного року і, беручи участь у процесі виробництва, не є предметами праці. Свою вартість на вар­тість готової продукції вони переносять не повністю, а частинами.

Норматив оборотних коштів для малоцінних і швидкозношува­них предметів визначається окремо для кожної групи незалежно від характеру їх використання у виробництві: малоцінний і швидко­зношуваний господарський інвентар; спеціальний одяг і спеціальне взуття; спеціальний інструмент і спеціальні пристосування; змінне обладнання; виробнича тара.

Потреба в оборотних коштах для кожної групи розраховується для створення запасів на складі та в експлуатації. У зв'язку з тим, що вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, які знахо­дяться в експлуатації, відображається в обліку за мінусом зносу, то, визначаючи норматив, беруть у рахунок 50 % їхньої повної вартості. Решта вартості списується на собівартість продукції під час переда­чі зі складу в експлуатацію. Для визначення нормативу оборотних коштів на складі малоцінні та швидкозношувані предмети врахову­ються за їхньою повною вартістю.

3. 2. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів.

Незавершене виробництво – один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Мого питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом уважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).[14]

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з формули:

Н=З-Д-К , де

3 – одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.;

Д – тривалість виробничого циклу, днів;

К – коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90.

Тривалість виробничого циклу визначаєтьсяна основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва.

Вона складається із часу, витраченого на обробку деталей (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і передачі готової продукції на склад (транспортний запас), перебування виробів між окремими операціями (оборотний запас), а також зі страхового запасу оброблених деталей. Якщо кількість виробів у незавершеному виробництві велика, а тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво різниться, слід об'єднати продукцію в групи, а потім на цій підставі визначити середньозважений показник. Його величину розраховують, виходячи з частини окремих видів або груп виробів у загальному обсязі продукції, що випускається, за плановою собівартістю.

Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення втрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і темпи зростання витрат у різних виробництвах різні. Вони залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виробництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є коефіцієнт зростання витрат і більшим – норматив оборотних коштів.[16]

Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, якi надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.

До наступних витрат відносять усі інші витрати – заробітну плату, амортизаційні відрахування, електроенергію тощо.

Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать витрати, зв'язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються із фонду розвитку виробництва, витрати, пов'язані з проведенням гірничих розробок, гірничопідготовчих, розкривних та інших робіт.

Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції включаються в розрахунок потреби в оборотних коштах на витрати майбутніх періодів на основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період освоєння з розподілом по роках, а також на плановий рік по кварталах.

Розрахунок нормативу оборотних коштів на витрати майбутніх періодів здійснюється на кожний рік.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечен­ня безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина,матерiали й покупнiнапiвфабрикати.

3.3. Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції.

До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником, відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.

Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку її оплати.

Норматив оборотних коштів для готової продукції (Н) визначається як добуток норми оборотних коштів у днях і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівартістю:

Н=3-Р , де

3 – одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю (грн.);

Р – норма запасу оборотних коштів для готової продукції (днів).

Норма запасу оборотних коштів для готової продукції обчислюється в днях і включає такі елементи: час на комплектування виробів для поставки, упаковку продукції, час на оформлення і здачу платіжних документів у банк. Час на окремі операції визначається розрахунковим способом.[9]

За великої номенклатури продукції, що випускається, норма оборотних коштів для готової продукції на складі може бути визначена як середньозважена стосовно норм для груп продукції, які включають не менше 70-80 % запланованого випуску готової продукції.

Розрахована за цими даними середня норма оборотних коштів поширюється на всю готову продукцію на складі.

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на плановий рік визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормованих оборотних коштів. Виходячи із загальної потреби підприємства в оборотних коштах, розраховують приріст (зменшення) їхнього нормативу в запланованому періоді. Ці дані використовуються під час складання фінансового плану. У фінансовому плані для покриття приросту нормативу оборотних, коштів мають бути забезпечені відповідні джерела.

Економічний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Економічний метод доцільно також використовувати на рівні галузевих міністерств, відомств, виробничих об'єднань у процесі перспективного планування або прогнозування.[8]

Незавершене виробництво – один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Мого питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом уважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Висновок

Нині виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий та економічний.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Отже, господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об’єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Задача 1

Оволодіти розрахунком показників ефективності використання основних фондів. Використовуючи дані таблиці 1 (дод. Б) визначити: вартість основних фондів на кінець року; середньорічну вартість основних фондів; фондовіддачу; фондоозброєність; рентабельність активів; коефіцієнти вибуття і оновлення основних фондів.

Таблиця 1

Розв’язання

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру споживання.

Вартість основних виробничих фондів на кінець року визначається за формулою:

де ВОФкін.р. – вартість основних фондів на кінець року, грн.;

ВОФп.р – вартість основних фондів на початок року, грн.;

ВОФвв. – вартість основних фондів, що були введені протягом року, грн.;

ВОФвив. – вартість основних фондів, що вибувають протягом року, грн..

Середньорічна вартість основних фондів в нашому випадку розраховується поквартально за формулою:

де ВОФсер.р. – середньорічна вартість основних фондів , грн.;

ВОФп.р – вартість основних фондів на початок року, грн.;

ВОФ1- ВОФ4 – початкова вартість основних фондів на кінець I-VI кварталів грн.

Фондовіддача – це показник ефективності використання основних виробничих фондів, що відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих фондів. Визначимо фондовіддачу за формулою:

де Фвід. – фондовіддача, грн./грн.;

Q(П) – обсяг продукції, що випускається протягом року, грн. ;

ВОФсер.р. – середньорічна вартість основних фондів , грн.;

Показник фондоозброєності характеризує величину основних фондів на одного працівника і визначається за формулою:

де Фозб. – фондоозброєність, грн./чол.;

ВОФсер.р. – середньорічна вартість основних фондів , грн.;

Чпвп – середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Рентабельність активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

де Р – рентабельність, %;

П – загальний прибуток підприємства за рік, грн.;

Ка – середня сума активів за річним балансом (в даному випадку це сума основних фондів і нормативних оборотних коштів), грн.

Загальний прибуток знайдемо за формулою:

де П – загальний прибуток підприємства за рік, грн.;

В – випуск товарної продукції, грн.;

С – собівартість випуск річної продукції, грн.

Коефіцієнт вибуття характеризує інтенсивність вибуття основних виробничих фондів і розраховується за формулою:

де Квиб. – коефіцієнт вибуття;

ВОФвив. – вартість основних фондів, що вибувають протягом року, грн..;

ВОФп.р – вартість основних фондів на початок року, грн.

Коефіцієнт оновлення показує частку введених основних фондів у загальній вартості основних фондів. Він визначається за формулою:

де Кон. – коефіцієнт оновлення;

ВОФвв. – вартість основних фондів, що були введені протягом року, грн.;

ВОФкін.р. – вартість основних фондів на кінець року, грн.;

Відповідь: Вартість основних фондів на кінець року рівна 1750 тис. грн.

Середньорічна вартість основних фондів рівна 1720 тис. грн.

Фондовіддача рівна 1,24грн./грн.

Фондоозброєність рівна 275,2 грн./чол.

Рентабельність підприємства рівна 29,6%

Коефіцієнт вибуття рівний 0,3

Коефіцієнт оновлення рівний 0,34.

Задача 2.

Оволодіти методикою розрахунків обсягів товарної, валової, реалізованої і чистої продукції. На основі вихідних даних, приведених в таблиці 2 визначити обсяг товарної, валової, реалізованої і чистої продукції по машинобудівному об’єднанню.

.................................................................................................................. Табл. 2

Товарна продукція – це загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт і послуг виробничого характеру, що признацені для продажу або реалізації різним споживачам, капремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств свого підприємства, роботи, пов’язані з освоєнням нової технології, тари, що не входить в гуртову ціну виробу:

, грн, де

Ц _i – гуртова ціна підприємства одиниці виробу і -го виду, грн,

n – кількість видів продукції, що виготовляються на підприємстві,

N_i – випуск продукції і -го виду в натуральних показниках,

Р – вартість робіт і послуг на сторону, грн.

ТП=(1,46*14840)+(2,24*18270)+(1,89*16600)+(1,67*10560)+305+

+1380+1300=114585.4 тис. грн.

Валова продукція включає елементи, що входять до складу товарної продукції, крім того зміну залишків незавершеного виробництва, вартість сировини і матеріалів замовника та деякі інші елементи, в залежності від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства (включаючи всю продукцію у вартісному виразі незалежно від ступеня її готовності)

ВП=ТП+(НЗВ_п -НЗВ_к ) , грн, де

НЗВ_п , НЗВ_к – вартість залишків незавершеного виробництва на початок і на кінець планового періоду, грн.:

ВП=114585,4+350+830=115765,4 тис. грн.

Реалізована продукція – це продукція, яка відвантажена споживачу і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін:

РП=ТП+(Г_п -Г_к )+(В_пп -В_кк ) , де

Г_п -Г_к – залишки нереалізованої продукції на початок і кінець періоду.

В_пп -В_кк – залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав, продукції на відповідальному зберіганні у покупців відповідно на початок і кінець планового періоду.

Реалізована продукція – це сума обсягу товарної продукції та зміни залишків готової продукції на складах протягом року:

РП=114585,4+(715-395)=114905,4 тис. грн.

Чиста продукція – це обсяг товарної продукції за мінусом всіх матеріальних затрат і амортизаційних відрахувань:

ЧП=ТП-(М+А) , де

М – матеріальні затрати,

А – амортизаційні відрахування.

ЧП=114585,4-(38535+5650+17180+1240+920*0,26+10405)=

=41336,2 тис. грн.

Відповідь: обсяг товарної продукції на підприємстві 114585,4 тис. грн., валової продукції – 115765,4 тис. грн., реалізованої продукції – 114930 тис. грн., чистої продукції – 41336,2 тис. грн.

Задача 3

Виробничий підрозділ підприємства, побудований за технологічним принципом, включає устаткування трьох різновидів. У підрозділах виготовляється продукція на яку є стабільно зростаючий попит. Характеристика продукції і устаткування, а також необхідні дані для для розрахунків приведені в таблиці 3.

Завдання

Для формування бізнес-плану на наступний рік керівництво підприємства доручило виробничому відділу обгрунтувати можливості виготовлення продукції, представити такі розрахунки:

1) аналіз пропускної здатності (виробничої потужності) підрозділу щодо річної програми випуску продукції в поточному році, виходячи з фактичної інтенсивності праці;

2) яку кількість виробів можна виготовити протчгом року, врахувати підвищену інтенсивність праці і фактичну пропускну здатність устаткування;

3) яку кількість виробів можна виготовити протягом року, якщо пропускна здатність (виробнича потужність) кожної групи устаткування буде дорівнювати максимальній пропускній здатності з врахуванням підвищеної інтенсивності праці.

Довідково: режим роботи двозмінний, тривалість зміни – 8 год., число робочих днів в році – 255, основні робітники перевиконують норми виробітку на всіх верстатах однаково – на 20 %, тобто коефіцієнт виконання норм виробітку Квн=1,2.

Існує можливість збільшення інтенсивностіпраці до Квн=1,4.

Річна програма випуску продукції – 40 тис. шт.

Таблиця 3.

Розв’язання

1. Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції за умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ:

, де

– річний фонд часу роботи устаткування,

– середньорічна кількість устаткування,

– трудоміскість виготовлення одиниці продукції.

год.

Визначаємо середню трудомісткість виготовлення одиниці продукції по формулі:

, де

– трудоміскість виготовлення одиниці продукції на початок року,

– трудоміскість виготовлення одиниці продукції на кінець року.

Визначаємо середньорічну кількість устаткування:

, де

т_{п -} кількість устаткування на початок року;

т_{к -} кількість устаткування на кінець року.

верстатів,

верстатів,

верстатів.

Після цього визначаємо виробничу потужність середню по підприємству за формулою:

, де

– коефіцієнт виконання норм (, );

– норма випуску виробів ( шт).

Тепер визначаємо планову потужність, враховуючи підвищення коефіцієнту виконання норм:

2. Визначаємо об’єм продукції, враховуючи фактичну пропускну здатність обладнання.

Визначаємо об’єм виготовленої продукції за рік за формулою:

, де

– виробнича потужність;

– коефіцієнт виконання норм.

(шт.)

3. Визначаємо об’єм продукції за максимальної пропускної здатності

(шт.)

Отже:

1) Враховуючи, що є обмеження по групі верстатів, підприємство може випустити Q₁ =0,96*40000=38400 (шт.)

2) Враховуючи підвищення інтенсивності праці і фактичну пропускну здатність устаткування, виробнича потужність становитиме:

- для шліфувальних – 1,52 річної приграми;

- стругальні – 1,22 річної приграми;

- револьверні – 1,12 річної приграми;

Відповідно випуск продукції становитиме:

(шт.)

3) Якщо пропускна здатність підприємства буде дорівнювати максимальній пропускній здатності, то

(шт.)
Задача 4.

Обчислити можливе підвищення продуктивності праці, обумовлене дією окремих чинників у машинобудівному об’єднанні, користуючись даними таблиці.

Таблиця 4.

Розв’язок

1. Економія чисельності працівників внаслідок підвищення технічного рівня виробництва шляхом введення в дію нового і модернізації діючого устаткування визначаємо на основі змін у структурі парку устаткування з урахуванням коефіцієнта продуктивності певних його видів, користуючись такою формулою:

, де

α_р.в. – частка робітників-верстатників у загальній чисельності виробничого персоналу у %;

і – частка i-тої групи устаткування в загальному його парку відповідно у звітному і плановому роках, у %;

і – випуск продукції і -го виду в натуральних показниках;

n – кількість груп устаткування;

– вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу в розрахунковому періоді

, де

Q_пл – обсяг виробництва в плановому періоді, тис.грн.;

П_баз – виробіток продукції на 1 працівника в базовому періоді, грн.

Q_пл =1,15*45040000=51796000 (грн.) , тоді

=51796000/10054=5151 (чол.)

Звідси

чол.

2. Розрахунок економії робочої сили за рахунок розвитку кооперованих зв`язків шляхом збільшення частки купованих напівфабрикатів у собівартості товарної продукції здійснюється на основі формули

, де

Q _кв – частка купованих виробів і напівфабрикатів у повній собівартості товарної продукції відповідно у звітному і прановому роках, у %. Тоді

Е_к.з. =5151*(1-(100-26)/(100-28))=-144 чол.

3. Для визначення економії робочої сили внаслідок кращого використання робочого часу застосовуємо формулу

, де

і – це кількість робочих днів відповідно у звітному і розрахунковому роках;

– це частка виробничих робітників у загальній чисельності персоналу підприємства, тоді

Е_р.с. =5151*0,81*(1-249/250)=-16 (чол.)

4. Враховуємо, що деякі виробничі підрозділи об’єднання передбачають перейти на безцехову структуру управління. Значно підвищиться комп’ютеризація планово-економічних, обліково-бухгалтерських та інженерних робіт, буде введено у плановому році автоматизований контроль якості прдукції і відмінено проведення міжопераційного контролю якості деталей. Здійснення зазначених заходів дозволить відносно вивільнити 1% працівників від загальної кількості працюючих в об’єднанні у звітному році. Це становить

Е_о.р .=(45040000/10054)*0,01=-45 (чол.)

5. Розрахунок економії робочої сили за рахунок скорочення витрат від браку визначається:

,де

Б_з і Б_пл – це втрати від браку в звітному та пановому році, відсоток до собівартості продукції;

– чисельність основних робітників у звітному періоді, чоловік.

=(45040000/10054)*0,81=3629 (чол.)

(чол).

6. Сумарну зміну чисельності визначаємо

Е_с =Е_т.р.в. +Е_к.з. +Е_к.с. +Е_о.р. +Е_в.б.

Ес=-(377+144+16+45+51)=-633 (чол.)

7. Розраховуємо загальний приріст продуктивності праці у розрахунковому періоді

ΔПП=(633/(5151-633))*100%=14%

Задача 5

Визначити прямий (основний), погодинний, денний, місячний і річний фонди заробітної плати робітників-відрядників цеху, а також середньомісячну заробітну плату робітника. Вихідні дані приведені в табл.5.

Довідково:

1. Годинні тарифні ставки 3, 4, 5 розрядів відповідно : 75,0; 85,0; 97,0 коп.

2. Оплата робітників ведеться по відрядно-преміальній системі.

3. Кількість робочих днів в році – 262 дні.

4. Годинні тарифні ставки робітників, які працюють в нічний час збільшуються на 15%.

Таблиця 5.

Розв’язання

Фонд заробітної плати основних робітників за окремими елементами визначається в певній послідовності. Спочатку розраховується прямий фонд (тарифний), потім – погодинний, денний, місячний (річний), який відрізняється між собою включеними в них елементами заробітної плати.

Для визначення тарифного фонду заробітної плати робітників – відрядників використовується формула:

де

С_год. – годинна тарифна ставка робітника – відрядника і_-го розряду, грн.;

Т_{год .} – фактично відпрацьований час робітниками даного розряду в рік, нормо годин;

п – число розрядів робітників-відрядників.

Ф_тар. =0,75*50700+0,85*74300+0,97*86180=184774,6 (грн.)

Якщо до тарифного фонду оплати праці додати суму доплат по преміальних системах, то одержимо фонд основної заробітної плати:

де

Д_пр. – сума доплат по преміальних системах, грн.

де

Р_пр. – розмір премії за преміальною системою, %

Д_пр = 184774,6*0,21=38802,67 (грн.)

Ф_осн = 184774,6+38802,67=223577,27 (грн.)

Якщо до фонду основної заробітної плати додати суму доплат за роботу в нічний час, керівництво бригадою (незвільненим бригадирам), доплату за навчання учнів, то ми одержимо годинний фонд оплати праці:

де

Д_н.ч. – розмір доплат за роботу в нічний час, грн.

де

С_н.ч. – годинна тарифна ставка робітника-відрядника і_-го розряду при роботі в нічний час, грн.;

Т_н.ч. – фактично відпрацьовано робітниками даного розряду в нічний час, нормо годин;

п – число розрядів робітників-відрядників,

Д_н.ч. = ((0,75*31800+0,85*10200)*1,15)/7=5342,6 (грн.)

Д_н.б. – розмір доплат незвільненим бригадирам.

де

С_н.б. – середня годинна тарифна ставка бригадирів, грн.;

F _е.ф. – ефективний фонд часу одного робітника, год.;

Р_н.б. – доплата за керівництво бригадою в % до тарифного заробітку, %

Д_н.б. = 0,97*1860*8*0,1=1443,4 (грн.)

Д_н.у. – розмір доплат за навчання учнів

де

Ч_н.у. – кількість навчених учнів, чол.;

В_н.у. – витрати на навчання одного учня, грн. ;

Д_н.у. = 11*24=264 (грн.)

Звідси

Ф_год. = 223577,27+5342,6+1443,4+264=230627,27 (грн.)

Якщо до годинного фонду заробітної плати додати суму доплат кормлячи матерям за одну невідпрацьовану годину, виділену на годування дітей, то одержимо денний фонд заробітної плати:

де

Д_км. – розмір доплати кормлячим матерям за одну невідпрацьовану годину, виділену на годування дітей, грн.

де

С_к.м. – середня годинна тарифна ставка кормлячих матерів, грн.;

F_{p . q .} – число робочих днів у році, днів;

f _{Н –} число недопрацьованих годин в день, f _Н = 1год

Ч_к.м – кількість кормлячи матерів, чол.

Д_к.м. = 0,844*262*1*3=663,38 (грн.)

звідси

Ф_ден. = 230627,27 + 663,38=229963,89 ( грн.)

Сума денного фонду заробітної плати і доплат за чергові і додаткові відпустки, виконання державних і громадських обов’язків становлять місячний (річний) фонд заробітної плати.

де

Д_ч.д.в. – доплати за чергові і додаткові відпустки, грн.

де

Р_ч.д.в. – процент невиходів на роботу в зв’язку з черговими і додатковими відпустками, %

Д_ч.д.в. =229963,89*0,074=17017,33 ( грн.)

Д_в.д.о. – доплати за відсутність на роботі у зв’язку з виконанням державних і громадських обов’язків, %

Д_в.д.о. =229963,89*0,07=16097,47 ( грн.)

Ф _міс. =229963,89+17017,33+16097,47=263078,69 ( грн.)

Річний фонд заробітної плати визначається так як і місячний і становить 263078,69 (грн.)

Середньомісячна заробітна плата робітника-відрядника визначається за формулою:

де

R _с.п. – спискова чисельність робітників;

, де

Т_п.л. – річний обсяг робіт по плану;

– ефективнийфонд часу роботи одного робітника, год.

=(50700+74300+86180)/1860= 114 (чол.)

Отже, середньомісячна зарплата становить:

З_с..м. =263078,69/(114*12)=193,08 (грн.)

Відповідь: Основний фонд заробітної плати становить 223577,27 (грн.)

Погодинний фонд заробітної плати становить 230627,27 (грн.)

Денний фонд заробітної плати становить 229963,89 (грн.)

Місячний фонд заробітної плати становить 263078,69 (грн.)

Річний фонд заробітної плати становить 263078,69 (грн.)

Середньомісячна заробітна плата становить 193,08 (грн.)

Задача 6.

Внаслідок проведення технічного переозброєння і здійснення комплексної механізації виробничих процесів на молочному заводі поліпшилася технологія виробництва молочних продуктів. Суттєво збільшився їх добовий випуск, розширився асортимент та суттєво підвищилась якість продукції. Виробнича потужність заводу (у перерахунку на молоко, що підлягає переробці) збільшилась, збільшився коефіцієнт її використання. Суттєве підвищення якості продукції уможливило отримання в розрахунку на кожну тонну молочної продукції додаткового продукту.

Вихідні показники, необхідні для відповідних розрахунків, наведені в таблиці 6.

На підставі наведених даних визначити:

А) валові витрати на виробництво (виробничу собівартість) одиниці продукції за порівнюваними варіантами ситуації на заводі;

Б) термін окупності додаткових інвестицій у здійснення комплексної механізації виробництва;

С) річний економічний ефект від здійснення механізації молочного заводу.

Таблиця 6

Розв’язання:

1. Визначити загальні валові витрати на виробництво (виробнича собівартість) річного обсягу продукції:

Взаг=Взм+Впост , де

Взм – валові витрати на виробництво річного обсягу продукції за елементами, що змінюються

Впост – умовно-постійна частина витрат на виробництво продукції, грн. Після здійснення комплексної механізації матимемо:

, де

– загальні валові витрати на виробництво (виробнича собівартість) річного обсягу продукції до здійснення комплексної механізації;

– витрати на заробітну плату робітників з нарахуваннями до здійснення комплексної механізації;

– витрати на електроенергію до здійснення комплексної механізації;

– витрати на охолоджувальні матеріали до здійснення комплексної механізації;

– витрати на утримання і ремонт устаткування до здійснення комплексної механізації.

– витрати на амортизаційні відрахування до здійснення комплексної механізації;

– умовно-постійна частина витрат на виробництво продукції:

(грн)

Вище вказана формула після здійснення комплексної механізації матиме такий вигляд:

Отже,

(грн)

2. Виробнича потужність заводу (у перерахунку на молоко, що підлягає переробці) до здійснення комплексної механізації становила 3560 тонн і 5060 тонн після здійснення комплексної механізації, а коефіцієнт використання потужності заводу визначається за формулою:

, де

– коефіцієнт використання потужності заводу відповідно до і після комплексної механізації;

– річний випуск продукції відповідно до і після комплексної механізації.

– середньорічна виробнича потужність заводу відповідно до і після комплексної механізації.

Звідси знаходимо річний обсяг випуску продукції до і після комплексної механізації:

=3560*0,88= 3132,8 (тонн)

=5060*0,96= 4857,6 (тонн)

Порахуємо питомі витрати на одиницю продукції:

В=/;

В=1143774/3132,8= 365,1 (грн)

В=1644948/4857,6= 338,6 (грн)

Розрахунковий термін окупності додаткових інвестицій у здійснення комплексної механізації виробництва обчислюється:

Т_ОК =К_Д /∆П, де

∆П – додатковий прибуток;

∆П=р*, де

р – додатковий прибуток на кожну тонну продукції

К_Д – додаткові інвестиції;

К_Д =К^ПКМ _{у –} К^ДКМ _у

∆П=66*5070*0,95=317889 (грн.)

К_Д =2675060–1156000=1519060 (грн.)

Т_ОК =1519060/ 317889=4,78 (років);

Порахуємо річний економічний ефект:

Е_Р =(р-Е_Н *К_п )* , де

К_п – питомі капіталовкладення (на одиницю продукції)

К_п = (К^ПКМ _{у –} К^ДКМ _у )/

К_п = 1519060/ 4857,6 =312,7 (грн.)

Е_Р =(66 – 0,15*312,7)*4857,6= 92294,4 (грн.)

Відповідь: економічна ефективність порахована за даною формулою дорівнює 92294,4 гривень.

Задача 7.

Для організації випуску товарів народного споживання із деревини в комплексних лісових підприємствах потрібні нові вертати-автомати, потреба яких визначена на основі перспективного плану розвитку галузі. Для розробки нових верстатів на науково-дослідній і конструкторські роботи, а також на організацію виробництва нових верстатів на машинобудівному заводі потрібні одноразові витрати. Виробництво нових верстатів, їх поступлення на підприємства лісового комплексу і списання передбачається рівномірне на протязі року. При використанні нової техніки покращаться умови виробництва, що знаходить своє відображення в вартісній оцінці супутніх результатів. Вихідні дані для виконання цієї задачі приведені в таблицях 7, 8, 9 на основі вихідних даних визначити економічний ефект розробки, виробництва і використання нового верстату. Розрахунок економічного ефекту заходу НТП звести в таблицю 10.

Таблиця 7.

Довідково:

1) Середньорічне число нових верстатів в сфері використання в кожному році розрахункового періоду (2001-2010 роки) визначається як кількість цих верстатів на початок року збільшене на 50% річного обсягу виробництва і зменшене на 50% річного обсягу списання верстатів.

2) нове устаткування для виготовлення нових верстатів після 5 років служби, тобто до моменту припинення виробництва нових верстатів після 5 років служби, тобто до моменту припинення виробництва нових верстатів, буде мати залишкову вартість, яка визначається по формулі.

Таблиця 8.

Таблиця 9.

Таблиця 10.

Задача 8.

Необхідно вибрати найбільш ефективний варіант, розрахувати річний ефект від його впровадження, а також показники фондовіддачі, рентабельності активів, підвищення продуктивності праці по порівнювальних варіантах, абсолютної економічної ефективності і дати висновки по роботі, вихідні дані в таблицях 11-18 .

Таблиця 11

Таблиця 12

Таблиця 13

Таблиця 14

Таблиця 15

Вихідні дані для розрахунку інших статей собівартості, ціни на виріб по базовому варіанту

Довідково: По варіантах проекту виробнича собівартість виробу в порівнянні з базовим варіантом змінюється. Дані для розрахунку по варіантах проекту приведені в таблиці 16.

Таблиця 16

Таблиця 17

Таблиця 18

Розв’язання

Одним з найважливіших показників ефективності виробництва є собівартість продукції. Виробнича собівартість продукції визначається за формулою:

ВСП=МВ_п +ВОП_п +ІВ_п +ЗВ , де

ВСП – виробнича собівартість продукції

МВ_п – матеріальні витрати прямі

ВОП_п – витрати на оплату праці

ІВ_п – інші витрати прямі

ЗВ – загальновиробничі витрати

1. Розрахунок виробничої собівартості, оптової ціни по виробу в умовах діючого виробництва проводиться за наступними калькуляційними статтями:

А) сировина і матеріали;

Б) покупні комплектуючі вироби;

В) паливо і електроенергія для технологічних цілей;

Г) основна заробітна плата;

Д) додаткова заробітна плата;

Е) відрахування на соціальні потреби;

Є) утримання та експлуатація машин і устаткування;

Ж) загальновиробничі витрати;

З) виробнича собівартість.

А) Визначаємо витрати основних матеріалів і купівельних напівфабрикатів на одиницю продукції по базовому варіанту виходячи із норм їх витрат на даний виріб і цін на відповідні матеріали і напівфабрикати:

Визначаємо вартість відходів виробництва по базовому і проектних варіантах.

Кількість відходів =маса основного матеріалу ∙ відходів/100%

Вартість відходів =кількість відходів ∙ ціна відходів

- відходи стального прокату:

709*0,46=326,14 (кг.)

- вартість відходів стального прокату:

326,14 кг*0,22 грн.=71,75 (грн.)

- відходи стальних труб:

31*0,08=2,48 (кг.)

- вартість відходів стальних труб:

2,48 кг*0,22 грн.=0,55 (грн.)

- відходи литва чорних металів:

3154 кг*0,3=946,2 (кг.)

- вартість відходів литва чорних металів:

946,2 кг*0,22 грн.=208,16 (грн.)

- відходи литва кольорових металів:

6,3 кг.*0,26=1,64 (кг.)

- вартість відходів литва кольорових металів:

1,64 кг.*3,5=5,74 (грн.)

Вартість відходів основних матеріалів знайдемо як суму щойно визначених величин :

Вартість відходів_ос.м. =71,75 грн+0,55 грн+208,16 грн.+5,74 грн=286,2 (грн.)

Загальні витрати на сировину і матеріали=17525,1-286,2=16051,9 (грн.)

Б) Визначаємо витрати купівельних комплектуючих на один виріб.

Витрати_{куп.ком} =141 грн+212 грн+40 грн+28 грн+988 грн+174 грн=1583 (грн.)

Таким чином, витрати сировини, основних матеріалів, комплектуючих на виготовлення одиниці продукції становлять:

17525,1-286,2+1583=18821,9 (грн.)

В) паливо і електроенергія для технологічних цілей:

(17525,1-286,2+1583)∙0,1=1882,2 (грн.)

Г) Визначаємо заробітну плату (ЗП) виробничих робітників в собівартості виробу по базовому варіанту:

ЗП=3_тар.в. +Д_в, де

3_тар.в – тарифний заробіток виробничих робочих при прямій відрядній системі оплати праці;

Д_в – доплати по преміях;

З_тар.в. =Т_шт.і ∙С_т, де

Т_шт.і ∙ – час на виготовлення одного виробу і- того виду, нормо-год.;

С_т – годинна тарифна ставка по розряду робітника, грн.;

Визначимо тарифну зарплату для робітників по кожному виду роботи:

а) для заготівельних робіт :

З_тар.в. ^зогот. =7,8 нормо-год*0,75 грн.=5,85 (грн.)

б) для механічних робіт:

З_тар.в. ^механ =103 нормо-год*0,85 грн.=87,6 (грн.)

в) для складальних робіт:

З_тар.в. ^склад =45*1,02=45,9 (грн.)

г) для малярних робіт:

З_тар.в. ^маляр =28*0,85=23,8 (грн.)

д) ля інших робіт:

З_тар.в. ^ін. =86*0,85=73,1 (грн.)

Загальна тарифна заробітна плата виробничих робочих у собівартості виробу по базовому варіанту складає:

З_тар.в. ^заг = З_тар.в. ^загот +З_тар.в. ^механ +З_тар.в. ^склад +З_тар.в. ^маляр +З_тар.в. ^ін = 236,25 (грн.)

Якщо до тарифного фонду оплати праці додати суму доплат по преміальних системах, то одержимо фонд основної заробітної плати:

А) Для заготівельних робіт:

З_осн. ^загот =5,85+5,85∙20/100=7,02 (грн.)

Б) для механічних робіт:

З_осн. ^механ =87,6+87,6*23/100=107,7 (грн.)

В) для складальних робіт:

З_осн. ^склад =45,9+45,9*23/100=56,46 (грн.)

Г) для малярних робіт:

З_осн. ^мал =23,8+23,8*20/100=28,6 (грн.)

Д) для інших робіт:

З_осн. ^ін =73,1+73,1*25/100=91,38 (грн.)

Загальна основна заробітна плата виробничих робочих в собівартості виробу по базовому варіанту складає:

З_осн ^заг. =З_осн ^загот +З_осн ^мех +З_осн ^скл +З_осн ^мал +З_осн ^ін =291,2 (грн.)

Розрахуємо інші статті калькуляцій, виходячи з даних табл.15:

Д) додаткова заробітна плата виробничих робітників:

291,2*0,1=29,1 (грн.)

Е) відрахування на соціальні потреби:

(291,2 грн.+29,1 грн.)*0,3784=121,2 (грн.)

Є) витрати на утримання і експлуатацію обладнання:

236,25*1,7=401,62 (грн.)

Ж) загальновиробничі витрати:

в тому числі:

а) умовно-змінні: (236,25+401,62)*0,1=63,8 (грн.)

б) умовно-постійні: (236,25+401,62)*0,2=127,57 (грн.)

Витрати=63,8+127,57=191,37(грн.)

З) Сума витрат по всіх калькуляційних статтях складе виробничу собівартість, яка по базовому варіанту становитиме:

17525,1+1583+291,2+1882,2+29,1+121,2+401,62+191,37=22024,8 (грн.)

Визначаємо ціну на виріб по базовому варіанту

П = Р * С/100% , де

Р – норматив рентабельності;

С – повна собівартість за вирахуванням прямих матеріальних витрат (витрат на основні матеріали, витрати на купівельні комплектуючі і паливо);

П – прибуток підприємства;

С=22024,8 грн.-(17525,1 грн.+1583 грн.+1882,2 грн.)=1034,5 грн.

П=60%*2812,7/100%=620,7 грн.

Ц _вир. =П +С;

Ц_вир .=620,7+22024,8=22645,5 (грн.)

2. Проектна виробнича собівартість виробу по першому і другому варіантах визначається з врахуванням зниження витрат по окремих статтях калькуляції за рахунок наступних факторів:

А) збільшення обсягу виробництва;

Б) зменшення трудомісткості виготовлення продукції в результаті впровадження більш прогресивної технології;

В) зниження норм витрат матеріалів, зниження вартості купівельних комплектуючих виробів.

А) Абсолютна величина умовно-постійних витрат в раніше розрахованій по базовому варіанту виробничій собівартості одиниці виробу складає:

127,57/22024,8*100%=0,6%;

Загальна величина умовно-постійних витрат у всій програмі виробництва по базовому періоді становить:

5600*22024,8*0,006=740033,28 (грн.);

У зв’язку із зростанням умовно постійних витрат із-за збільшення обсягу виробництва умовно-постійні витрати на одиницю продукції по періодах становитимуть:

Варіант 1): (740033,28*0,09+740033,28)/10800=74,69 (грн.)

Варіант 2): (740033,28*0,09+740033,28)/10000=80,7 (грн.)

Б) Зменшення трудомісткості виготовлення продукції в результаті впровадження більш прогресивної технології призведе до зменшення:

- фонду основної заробітної плати;

- фонду додаткової заробітної плати;

- відрахування на соціальні потреби;

- витрат на утримання і експлуатацію машин;

- загально-виробничих витрат.

Проектний 1.

- Використавши дані табл.16 , розрахуємо трудомісткість виробу:

, де

T_k ^і і T_б ^і – трудомісткість по і-тому виду робіт по проектному к-тому і базовому варіантах.

T₁ ^загот =7,8-7,8*27/100=5,6 (нормо-год.)

Т₁ ^механ =103-103∙27/100=75,2 (нормо-год.)

Т₁ ^сллад =44-44*27/100=32,1 (нормо-год.)

Т₁ ^маляр =28-28*27/100=20,4 (нормо-год.)

Т₁ ^ін =87-87*27/100=63,5 (нормо-год.)

Тоді тарифна заробітна плата по і -му варіанту становитиме:

З_тар.1 ^і =Т₁ ^і ∙годинна тарифна ставка

З_тар1 ^загот =5,6*0,75=4,2 (грн.)

З_тар1 ^механ =75,2∙0,85=63,9 (грн.)

З_тар1 ^склад =32,1*1,02=32,7 (грн.)

З_тар1 ^маляр =20,4*0,85=17,3 (грн.)

З_тар1 ^ін =63,5*0,85=54 (грн.)

Отже, загальна тарифна зарплата по першому варіанту (З_тар.1 ^заг ) становить:

З_тар.1 ^заг =4,2+63,9+32,7+17,3+54=172,1 (грн.)

А основна заробітна плата(З_осн.1 ):

З_осн.1. ^загот =4,2+4,2*20/100=5,0 (грн.)

З_осн.1. ^механ =63,9+63,9∙23/100=78,6 (грн.)

З_осн.1. ^склад =32,7+32,7*23/100=40,2 (грн.)

З_осн.1. ^маляр =17,3+17,3*20/100=20,7 (грн.)

З_осн.1. ^ін =54+54*20/100=64,8 (грн.)

Загальна основна зарплата виробничих робітників в собівартості виробу по 1-ому варіанту складає.

З_осн.1. ^заг =209,3 (грн.)

Проектний 2

Обчислимо трудомісткість виробу для проектного 2:

T₂ ^загот = 7,8-7,8*33/100=6 (нормо-год.)

Т₂ ^механ =103-103∙33/100=79,3 (нормо-год.)

Т2^сллад =44-44*33/100=33,8 (нормо-год.)

Т₂ ^маляр =28-28*33/100=21,6 (нормо-год.)

Т₂ ^ін =87-87*33/100=67 (нормо-год.)

Тарифна зарплата по 2-гому варіанту складає:

З_тар2 ^загот =6*0,75=4,5 (грн.)

З_тар2 ^механ =79,3*0,85=67,4 (грн.)

З_тар2 ^склад =33,8*1,02=34,5 (грн.)

З_тар2 ^маляр =21,6*0,85=18,36 (грн.)

З_тар2 ^ін =67*0,85=56,95 (грн.)

Загальна тарифна зарплата по 2-гому варіанту складає:

З_тар2 ^заг =181,71 (грн.)

А основна заробітна плата (З_осн.1 ):

З_осн.2. ^загот =4,5+4,5*20/100=5,4 (грн.)

З_осн.2. ^механ =67,4+67,4*23/100=82,9 (грн.)

З_осн.2. ^склад =34,5+34,5*23/100=42,44 (грн.)

З_осн.2. ^маляр =18,36+18,36*20/100=22 (грн.)

З_осн.2. ^ін =56,95+56,95*20/100=68,34 (грн.)

Загальна основна зарплата виробничих робітників в собівартості виробу по другому варіанту складає:

З_осн.2. ^ін =221,08 (грн.)

-додаткова зарплата виробничих робітників:

Варіант 1): 209,3*0,1=20,9 (грн.)

Варіант 2): 221,08*0,1=22,1 (грн.)

-відрахування на соціальні потреби:

Варіант 1): (209,3+20,9)*0,3784=87,1 (грн.)

Варіант 2): (221,08+22,1)*0,3784=92,01 (грн.)

-витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання:

Варіант 1) 172,1*1,7=292,57 (грн.)

Варіант 2) 181,71*1,7=308,9 (грн.)

-загальновиробничі витрати:

Умовно-постійні:

Варіант 1) 92,9 (грн.)

Варіант 2) 98,12 (грн.)

Умовно-змінні:

Варіант 1): (172,1+292,57 )*0,1=46,46 (грн.)

Варіант 2): (181,71+308,9)*0,1=49,06 (грн.).

Витрати:

Варіант 1): 46,46+92,9=139,36 (грн.)

Варіант 2): 49,06+98,12=147,18 (грн.)

В) Зниження норм витрат матеріалів і напівфабрикатів, зниження вартості купівельних комплектуючих виробів відповідно призведе до зменшення матеріальних витрат.

Проектний 1.

Витрати матеріалу = (Витрати_баз -витрати_баз* %зниження витрат)/100;

Проектний 2

Визначимо вартість відходів основних матеріалів:

Проектний 1: 55,96+0,47+162,36+4,48=223,27 (грн.)

загальні витрати на сировину і матеріали складуть:

13730,7-223,27=13507,4 (грн.)

Проектний 2: 60,27+0,47+174,85+4,82=240,41 (грн.)

загальні витрати на сировину і матеріали складуть:

14728,65-240,41=14488,24 (грн.)

Розрахуємо витрати на комплектуючі вироби:

Проектний 1

Витрати на комплектуючі вироби=1583-1583∙14/100=1361,4 (грн.)

Проектний 2

Витрати на комплектуючі вироби=1597-1597∙15/100=1357,5 (грн.)

-паливо і електроенергія для технологічних цілей:

Варіант 1): (13507,4+1361,4)*0,1=1486,88 (грн.)

Варіант 2): (14488,4+1357,5)*0,1=1584,9 (грн.)

Сума витрат по всіх калькуляційних статтях складе виробничу собівартість, яка становитиме:

Варіант 1):

13507,4+1361,4+209,3+1486,88+20,9+87,1+292,57+139,36=17104,91 (грн.)

Варіант 2):

14488,24+ 1357,5 +221,08+1584,9+22,1+92,01+308,9+ 147,18 =18221,91 (грн.)

Визначимо ціну на виріб по першому і другому варіантах

Варіант 1

П=(17104,91-13507,4-1361,4-1486,88)*0,6=809,54 (грн.)

Ціна = 17104,91 +809,54=17914,45 (грн.)

Варіант 2

П=(18221,91-14488,24-1357,5-1584,9)*0,6=474,77 (грн.)

Ціна =18221,91+474,77=18696,68 ( грн.)

3. Загальна сума капіталовкладень по варіантах представляє суму вкладень в розширення даного підприємства і в суміжні галузі (сполучені капітальні вкладення ):

К_і =К_осн. +К_об .+К_пд .+К_суп +К_пно +К_пом +К_вих +К_сп , де

К_і – загальна сума капітальних вкладень по і-тому кварталу;

К_осн . – капітальні витрати на створення основних фондів;

К_об – витрати на створення нормативу обігових коштів;

К_пд – витрати на проектно-дослідні роботи;

К_суп – супутні капіталовкладення;

К_пно – витрати на випуск, наладку і освоєння виробництва;

К_лом – залишкова вартість основних фондів, які повинні піти на лом або подальше використання яких невідоме;

К_вих – залишкова вартість основних фондів діючого виробництва, які будуть використовуватись в новому варіанті;

К_сп .- сполучені капіталовкладення.

Для визначення витрат на створення обігових коштів необхідно встановити їх загальні нормативи. Загальний норматив складається з часткових нормативів по окремих елементах нормованих оборотних коштів:

-основні матеріали:

для всіх елементів норматив обігових коштів розраховується за формулою:

, де

Н_о.к. ^і – норматив обігових коштів по і-тому елементу, тис.грн.

Q_i – сумарні витрати по і-тому елементу обігових коштів в кошторисі витрат на виробництво на плановий період, тис.грн.

Т_нор . – норма запасу, встановлена для і-того елемента обігових коштів, дн.

F_річ – календарна тривалість періоду, дн.

По основних матеріалах і напівфабрикатах сумарні витрати необхідно розрахувати – виходячи з їх вартості на один виріб і річного плану випуску продукції; поготовій продукції – виходячи з плану випуску і виробничої собівартості.

Отже,

-Основні матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби:

Варіант 1) Н _{комп.вироби} .=14,9*10800*67/360=29949 (тис.грн.);

Варіант 2) Н _{комп.вироби} .=15,8*10000*63/360=27650 (тис.грн.);

-Допоміжні матеріали:

Варіант 1): Н _{доп.матер} .=1070*66/360=196,2 (тис.грн.);

Варіант 2): Н _{доп.матер} .=930*66/360=170,5 (тис.грн.);

-Інструмент, запасні частини:

Варіант 1): Н _{зап.частини} =3530*126/360=1235,5 (тис.грн.);

Варіант 2): Н _{зап.частини} .=3160*126/360=1106 (тис.грн.);

-Паливо:

Варіант 1): Н _паливо .=681*56/360=105,93 (тис.грн.);

Варіант 2): Н _паливо .=584*56/360=90,84 (тис.грн.);

-Готова продукція:

Варіант 1): Н_{гот.прод} .=10800*17,1*16/360=8208 (тис.грн.);

Варіант 2): Н_{готюпрод} .=10000*18,2*13/360=6572,2 (тис.грн.);

- Норматив обігових коштів унезавершеному виробництві розраховується по формулі:

, де

N _пл – програма виробництва продукції на плановий період, шт.;

S _вс – виробнича собівартість виробу, грн.;

Т_ч – тривалість виробничого циклу, дн.;

К_н – коефіцієнт наростання витрат;

F _річ – календарна тривалість періоду (рік – 360 днів).

Для розрахунку коефіцієнта наростаючих витрат можна користуватися виразом:

, де

т – доля одноразових початкових витрат у виробничій собівартості продукції. До них можна від­нести всі матеріальні витрати, тобто основні матеріали, допоміжні матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі ви­роби.

т1=14,9/17,1=0,87

т2=15,8/18,2=0,87

Звідси

Кн¹ =(0,87+(1-0,87))/2=0,5

Кн² =(0,87+(1-0,87))/2=0,5

Тоді

Н_о.к. ^н.в 1=(10800* 17104,91 *38*0,5)/(360*1000)=9749,8 (тис.грн.);

Н_о.к. ^н.в 2=(10000*16263,56*38*0,5)/(360*1000)=8583,5 (тис.грн.);

З отриманих даних визначимо К_об. :

К_об ¹ =196,2+1235,5+105,93+8208+29949+9749,8=49444,43 (тис.грн.);

К_об ² =170,5+1106+90,84+6572,2+27650+8583,5=44172,68 (тис.грн.);

Залишкова вартість основних фондів діючого виробництва, які будуть використовуватись в проектних варіантах виробництва, визначається так:

, де

К_баз – загальна сума капіталовкладень в основні фонди по базовому варіанту,

К% – відсоток основних фондів, які будуть використовуватись в новому варіанті:

К_вих ¹ =13460000∙35/100=4711 ( тис.грн.)

К_вих ² =13460000∙42/100=5653,2 (тис.грн.)

Залишкова вартість основних фондів, які повинні піти на лом або подальше використання яких невідоме, визначається:

, де

К% – відсоток основних фондів, які повинні піти на лом в новому варіанті:

К_л ¹ =13460000*8/100=1076,8 (тис.грн.)

К_л 2=13460000*9/100=1211,4 (тис.грн.)

Отже, визначимо загальну суму капіталовкладень по двох варіантах:

К1_заг =8090+1076,8+4711+860+560+680+12960+49444,43=78382,23 (тис.грн.)

К2_заг =7910+1211,4+5653,2+785+526+680+12840+44172,68=73748,28 (тис.грн.)

При розрахунку ефективності капітальних вкладень по варіантах необхідно врахувати різницю їх по термінах будівництва і по розподілу капітальних вкладень по роках будівництва. Різночасові витрати приводяться до року початку робіт з до­помогою коефіцієнта приведення (дисконтного множника) по формулі

, де

К_пр – загальна сума приведених до року початку робіт капіталовкладень, тис.грн.;

Т – загальний термін освоєння капіталовкладень (термін будівництва або реконструкції), років;

К _t – капітальні вкладення в 1-му році їх освоєння, тис.грн.

α_t – коефіцієнт приведення витрат, який визначається за формулою

, де

Е_п.р – норматив приведення різночасових витрат, що дорівнює 0,1 (станка дисконту, %);

t – рік, за який витрати і результати приводяться до розрахункового року;

t_p – розрахунковий рік.

-Розрахуємо величину капітальних вкладень по роках для 1_го варіанту:

1-й рік: 78382,23*0,4=31352,89 (тис.грн.);

2-й рік: 78382,23*0,3=23514,67 (тис.грн.);

3-й рік: 78382,23*0,2=15676,45 (тис.грн.);

4-й рік: 78382,23*0,1=7838,2 (тис.грн.);

-Розрахуємо величину капітальних вкладень по роках для 2_го варіанту:

1-й рік: 73748,28*0,2=14749,66 (тис.грн.);

2-й рік: 73748,28*0,2=14749,66 (тис.грн.);

3-й рік: 73748,28*0,3=22124,48 (тис.грн.);

4-й рік: 73748,28*0,2=14749,66 (тис.грн.);

5-й рік: 73748,28*0,2=14749,66 (тис.грн.);

Звідси

К_пр ¹ =31352,89+23514,67/1,1+15676,45/1,21+7838,2/1,33=71577 (тис.грн.);

К_пр ² =14749,66+14749,66/1,1+22124,48/1,21+14749,66/1,33+14749,66/1,46=67635,7 (тис.грн.)

Вибір найбільш ефективного варіанту проекту здійснюється по формулі приведених витрат:

, де

С_і – виробничі собівартість одиниці продукції по і-му варіанту, тис.грн.;

Е _n – розрахунковий коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень (En = 0,15);

K_i – питомі капітальні вкладення (на одиницю продукції) приведені по часу, по і-му варіанту, грн.;

З_пр. ^б =22024,8+0,15*(36860/5600)=22025,8 (тис.грн.);

З_пр. ¹ = 17104,91 +0,15*(71577/10800)=17105,9 (тис.грн.);

З_пр. ² =18221,91+0,15*(67635,7/10000)=18222,9 (тис.грн.)

Отже, найбільш ефективний варіант 1_го проекту, так як витрати в ньому менші.

Визначимо загальну (абсолютну) економічну ефек­тивність капітальних вкладень:

, де

Е_р – розрахунковий коефіцієнт ефективності додаткових капітальних вкладень;

ΔП – річний приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, тех­нічне переоснащення, тис.грн.;

К – загальна сума капіталовкладень (кошторисна вартість проекту), тис.грн.

Знайдемо річний приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію та технічне переоснащення:

П_і =(Ц_і -С_і )* N _і , де

Ц_і – ціна виробу по і_му проектному варіанту, грн.

С_і – собівартість виробу по і_му проекту, грн.

N _і – річний обсяг продукції по і_му проекту, шт.

П_{баз.заг.} = 620,7*5600=3475920 (грн.)

П_1.заг. = 474,77 * 10800 = 5127516 (грн.)

Δ П = П_{баз.заг} – П_2.заг =1651596 (грн.)

Звідси

Е_р =1651,596/78382,23=0,021

Розрахунок ефективності капітальних вкладень доповнюється розрахунком таких показників:

- термін окупності додаткових капітальних вкладень, який визначається за формулою:

, де

Т_о =1/0,021=47,7(років)

- загальної рентабельності активів

, де

П – загальний прибуток підприємства за рік, тис.грн.;

К_а – середня сума активів за річним балансом (в нашому прикладі це сума основних фондів і оборотних кош­тів), тис.грн.

Р_в = 5127516 /(27650+9749,8)*100=14%

- росту продуктивності праці, який визначається за формулою:

, де

t – процент зниження трудомісткості продукції;

ΔП – процент підвищення продуктивності праці.

ΔП=(27*100)/(100-2 7)= 37%

Отже, найбільш ефективним варіантом капіталовкладень є 1_й проектний, бо

сума зведених витрат по цьому варіанту є найменшою. Але вкладення коштів у цей проект є недоцільним, так як Е_р <Е_н , а Т_о =47,7, що перебільшує нормативний.

Відповідь: найбільш ефективний варіант – 1_й проектний; Е_р =0,021; Т_о =47,7;

Р_в =14%; ΔП=37%

Задача 1. Оволодіти розрахункам показників ефективності використання основних фондів. Використовуючи дані таблиці 1(дод.5) визначити: вартість основних фондів на кінець року; середньорічну вартість основних фондів; фондовіддачу; фондоозброєність; рентабельність активів; коефіцієнт вибуття і оновлення основних фондів.

Дані показники:

1. Випуск товарної продукції в оптових цінах, тис.грн. 2400

2. Собівартість річного випуску товарної продукції, тис.грн. 1410

3. Вартість основних фондів на початок року, тис.грн. 1730

4. Введено основних фондів протягом року, тис.грн. 600

в тому числі по кварталах

І 150

ІІ 150

ІІІ ---

І" 300

5. Вибуло основних фондів протягом року, тис.грн. 200

в тому числі по кварталах

І ---

ІІ 150

ІІІ ---

І" 50

6. Середньорічна вартість нормованих оборотних коштів 915

7. Середньоспискова чисельність промислово-виробничого

персоналу, тис.чол. 6,35

Розрахунок

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється частинами в міру спрацювання.

1) Вартість основних фондів на кінець року визначається:

Ф_кін.р = Ф_поч.р + Ф_вв – Ф_виб. , де

Ф_поч. - початкова вартість основних фондів на початок року, тис.грн.;

Ф_вв , Ф_виб. – вартість основних фондів, що вводиться чи виводиться протягом року, тис.грн.

Ф_кін.р = 1730тис.грн. + 600тис.грн. – 200тис.грн. = 2130тис.грн.

2) Середньорічну вартість основних фондів можна визначити таким чином:

Ф_сер.р = (Ф_поч.р + Ф_поч. (І) + Ф_поч. (ІІ) + Ф_поч. (ІІІ) + Ф_поч. (І" )) / 5, де

Ф_поч. (І) – Ф_поч. (І" ) – початкова вартість основних фондів на кінець І - І" кварталів, тис.грн.;

Вартість основних фондів на кінець кожного кварталу визначається із вартості основних фондів в попередньому періоді і рухам основних фондів в даному кварталі

Ф_поч.р = 1730тис.грн.

Ф_поч. (І) = 1730тис.грн. + 150тис.грн. – 0тис.грн. = 1880тис.грн.;

Ф_поч. (ІІ) = 1880тис.грн. + 150тис.грн. – 150тис.грн. = 1880тис.грн.;

Ф_поч. (ІІІ) = 1880тис.грн. + 0тис.грн. – 0тис.грн. = 1880тис.грн.;

Ф_поч. (І" ) = 1880тис.грн. + 300тис.грн. – 50тис.грн. = 2130тис.грн.;

Ф_сер.р = (1730 + 1880 + 1880 + 1880 + 2130)тис.грн. / 5 = 1900тис.грн.;

3) Фондовіддача (за показником обсягу продукції та прибутку) визначається відношенням обсягу продукції (прибутку) до середньорічної вартості основних фондів

Ф_від = Q(П)/Ф_сер.р , грн.

Ф_від = 2400тис.грн. / 1900тис.грн. =1,26грн.

4) Показник фондоозброєності праці характеризує рівень оснащення робітників основними фондами

Ф_озб = Ф_сер.р / Ч_пвп , грн./чол., де

Ф_сер.р - середньорічна вартість основних фондів, тис.грн.

Ч_пвп – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.;

Ф_озб = 1900тис.грн. / 6,35тис.чол. = 299грн./чол.

5) Рентабельність активів характеризує ефективність використання всього наявного підприємства і обчислюється за формулою:

Ра = (Пз / Ка) * 100%, де

Пз – загальний прибуток підприємства за рік, тис.грн.;

Ка – середня сума активів за річним балансом (в нашому прикладі це сума основних фондів і нормованих оборотних коштів), тис.грн.;

Ра = (2400 – 1410)тис.грн. / (1900 + 915)тис.грн. * 100% = 990тис.грн. / / 2815тис.грн. * 100% = 35,2%

6) Коефіцієнт вибуття основних фондів визначається як відношення вартості фондів, які вибули протягом року до їх загальної вартості на початок року.

К_виб = Ф_виб / Ф_поч.р

К_виб = 200 / 1730 = 0,12

7) Коефіцієнт оновлення основних фондів – це доля введених в році основних фондів в загальній вартості на кінець року. Він визначається за формулою:

Кон = Фвв / Фкін.р, тис.грн.; де

Ф_кін.р – вартість основних фондів на кінець року, тис.грн.; вартість основних фондів на кінець року визначається виходячи із вартості основних фондів (в загальній їх вартості на кінець року) на початок року і рухам основних фондів протягом року.

Кон = 600тис.грн. / 2130тис.грн. = 0,28

Відповідь: таким чином вартість основних фондів на кінець року становить 2130тис.грн.; середньорічна вартість основних фондів становить 1900тис.грн.; фондовіддача становить 1,26грн.; фондоозброєність становить 299 грн./чол.; рентабельність активів становить 35,2%; коефіцієнт вибуття і оновлення основних фондів відповідно 0,12 і 0,28.

Задача 2. Оволодіти методикою розрахунків обсягів товарної, валової, реалізованої і чистої продукції. На основі вихідних даних, приведених в табл. 2 (дод.5) визначити обсяги товарної, валової, реалізованої і чистої продукції по машинобудівному об’єднанню.

Дані показники табл. 2 :

1) Готові вироби в тому числі:

Виріб А

Гуртова ціна підприємства одиниці продукції, грн. 1390

Річний випуск по плану шт. 14800

Виріб Б

Гуртова ціна підприємства одиниці продукції, грн. 21800

Річний випуск по плану шт. 19000

Виріб В

Гуртова ціна підприємства одиниці продукції, грн. 1850

Річний випуск по плану шт. 16560

Виріб Г

Гуртова ціна підприємства одиниці продукції, грн. 1630

Річний випуск по плану шт. 10600

2) Інша продукція, тис.грн. 290

3) Вартість виконаних на сторону робіт промислового характеру і послуг,

тис.грн. 1340

4) Вартість матеріалів замовника, що поступили в промислову переробку,

тис.грн. 790

5) Вартість капремонту обладнання і транспортних засобів підприємства,

тис.грн. 1400

6) Зміни залишків незавершеного виробництва, тис.грн. 370

7) Зміна залишків напівфабрикатів, тис.грн. 240

8) Залишки готової продукції на складах, тис.грн.

на початок планового року 695

на кінець планового року 375

9) Затрати на виробництво і реалізацію продукції визначені у плановому

кошторисі у сумі тис.грн. 88845

в тому числі:

-- сировина і матеріали (за мінусом відходів) 38555

-- допоміжні матеріали 5710

--куповані напівфабрикати 17350

-- паливо та енергія на технологічні цілі 1185

-- заробітна плата основна і додаткова 13500

-- відрахування на соціальні заходи 1245

-- амортизація основних фондів 10430

-- інші грошові витрати 870

10) Питома вага матеріальних витрат в інших грошових витратах, % 24

Розрахунок

Товарна продукція являє собою загальну вартість усіх видів готової продукції, робіт і послуг виробничого характеру, що призначені для продажу або реалізації різним споживачам (капітальний ремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств свого підприємства, роботи пов’язані з освоєнням нової техніки, товару, що не входить у гуртову ціну виробу).

1) Обсяг готової продукції (ТП) визначають за формулою

, де

Ці – гуртова ціна підприємництва одиниці виробу і-го виду, грн.;

n – кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві;

Ni – випуск продукції і-го виду в натуральних одиницях, шт.

Р – вартість робіт і послуг на сторону, тис.грн.

ТП = (14800шт. * 1,39тис.грн.) + (19000шт. * 2,18тис.грн.) + (16560шт. * * 1,85тис.грн.) + (10600шт. * 1,63тис.грн.) + 1340тис.грн. + 290тис.грн. + + 240тис.грн. + 1400тис.грн. = 113176тис.грн.

2) Валова продукція – продукція, окрім елементів, які входить до складу товарної продукції включаючи також зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового року і вартість сировини і матеріалів замовника та деякі інші елементи в залежності від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства.

ВП = ТП – (НЗВп – НЗВк) + ВМ, де

НЗВп, НЗВк – вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, тис.грн.

ВП = ТП + ЗНВ + ВМ, де

ЗНВ – зміна залишків незавершеного виробництва, тис.грн.

ВМ – вартість матеріалів замовника, що поступили в промислову переробку, тис.грн.

ВП = 113176тис.грн. + 370тис.грн. + 790тис.грн. = 114336тис.грн.

3) Реалізована продукція – це продукція, яка відвантажена споживачеві, за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства постачальника або мають надійти у зазначений термін.

РП = ТМ + (Гп – Гк) + (Внп – Внк), де

Гп, Гк – залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового року, тис.грн.

Внп, Внк – залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав і продукція на відповідальному зберіганні у покупців відповідно на початок і кінець року, тис.грн.

РП = 113176тис.грн. + (695 – 375)тис.грн. = 113496тис.грн.

4) Обсяг чистої продукції підприємства обчислюється за формулою

ЧП = ТП – (М + А), де

М – матеріальні витрати на виробництво продукції, тис.грн.

А – сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.

М = 38555тис.грн. + 5710тис.грн. + 17350тис.грн. + 1185тис.грн. + 0,24 * * 870тис.грн. = 63008,8тис.грн.

ЧП = 113176тис.грн. – (63008,8 + 10430)тис.грн. = 60597,2тис.грн.

Відповідь: обсяг товарної продукції становить 113176тис.грн.; валової продукції – 114336тис.грн.; реалізованої продукції – 113496тис.грн.; чистої продукції – 60597,2тис.грн.

Задача 3. Виробничий підрозділ підприємства, побудований за технологічним принципом, включає устаткування трьох різновидів. У підрозділах виготовляється продукція, на яку є стабільно зростаючий попит. Характеристика продукції і устаткування, а також необхідні дані для розрахунків приведенні в таблиці 3(дод.Б).

Завдання: для формування бізнес-плану на наступний рік керівництво підприємства доручило виробничому відділу обґрунтувати можливості виготовлення продукції, представленими такі розрахунки.

1) Аналіз пропускної здатності (виробничої потужності) підрозділу щодо річної програми випуску продукції в поточному році, виходячи з фактичної інтенсивності праці.

2) Яку кількість виробів можна виготовити протягом року, врахувавши підвищену інтенсивність праці і фактичну пропускну здатність устаткування?

3) Яку кількість виробів можна виготовити протягом року, якщо пропускна здатність (виробнича потужність) кожної групи устаткування буде дорівнювати максимальній пропускній здатності з врахуванням підвищеної інтенсивності праці.

Довідково: режим роботи двох змінний, тривалість зміни 8год., число робочих днів в році 255. Основні робітники перевиконують норми виробітку на всіх верстатах однаково на 20%, тобто коефіцієнт виконання норм виробітку Квн = 1,4. Річна виробнича програма 40000 шт. виробів для кожного виду станків.

Дані показники. Табл. 3.

1. Трудомісткість виготовлення виробу, нормо-год.

в т. ч. роботи

- шліфувальні 0,5

- стругальні 1,2

- револьверні 1,5

2. Зниження трудомісткості по плану на роботах, %

- шліфувальні 12

- стругальні 19

- револьверні 10

3. Кількість верстатів на початок року, шт.

- шліфувальні 5

- стругальні 15

- револьверні 16

4. Зміна числа верстатів протягом року, шт.

Введення:

- шліфувальні 1

- стругальні --

- револьверні --

Вибуття:

- шліфувальні --

- стругальні 2

- револьверні 2

5. Регламентовані простої обладнання від режимного фонду часу, %

Розрахунок

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально – можливий річний обсяг випуску продукції, заздалегідь визначених номенклатур асортименту та якості за умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування програмних технологій та організації виробництв.

І. 1. У самому загальному вигляді виробнича потужність цеху з виготовлення однорідної продукції можна визначити за формулою:

IV = Tpm / ti , де

Тр – річний фонд часу роботи устаткування;

m – середньорічна кількість устаткування;

ti – трудомісткість виготовлення одиниці продукції, год.

2. Річний фонд часу роботи устаткування визначається за формулою:

Тр = Др. * З * t_зм

Др. – кількість робочих днів у році;

З – число змін роботи обладнання;

t_зм – тривалість зміни, год.;

Тр = 255*2*8 = 4080 (год.)

3. Фактичний фонд часу роботи устаткування обчислюється:

Тр^Ф = Тр * (100 - %пр) / 100 , де

%пр – регламентовані прості обладнання, %

Тр^ф = 4080 * (100 – 12) / 100 = 3590,4 (год.)

4. Кількість одиниць устаткування на кінець року визначається:

m_к = m_поч. + m_вв – m_виб ;

m_{поч .} – кількість одиниць устаткування на початок року, шт.

m_вв – кількість введених одиниць устаткування на кінець року, шт.

m_виб – кількість виведених одиниць устаткування протягом року, шт.

m_к ^шл = 5 + 1 – 0 = 6 (шт.)

m_к ^стр = 15 + 0 – 2 = 13 (шт.)

m_к ^рев = 16 + 0 – 2 = 14 (шт.)

5. Середньорічна кількість один6иць устаткування визначається:

m_поч. + m_к / 2

m_сер.р ^шл = 5 + 6 / 2 = 5 (шт.)

m_сер.р ^стр = 15 + 13 / 2 = 14 (шт.)

m_сер.р ^рев = 16 + 14 / 2 = 15 (шт.)

6. Трудомісткість виготовлення виробу з врахуванням зникнення трудомісткістю плану обчислюємо:

t_пл = t_баз – ((t_баз * %) / 100), тоді

t_пл ^шл = 0,5 – ((0,5 * 12) / 100) = 0,44 (нормо-год)

t_пл ^стр = 1,2 – ((1,2 * 19) / 100) = 0,97 (нормо-год)

t_пл ^рев = 1,5 – ((1,5 * 10) / 100) = 1,35 (нормо-год)

7. Визначаємо середньорічну трудомісткість виготовлення одиниці продукції, год.

8. t_сер.р = (t_баз + t_пл ) / 2

t_сер.р ^шл = (0,5 + 0,44) / 2 = 0,47(год.)

t_сер.р ^стр = (1,2 + 0,97) / 2 = 1,08 (год.)

t_сер.р ^рев = (1,5 + 1,35) / 2 = 1,42 (год.)

Отже, виробнича потужність кожної групи устаткування дорівнює:

ВП = (Т_р ^ф * m_сер.р ) / (t / Квн * 40000);

ВПшл = (3590,4 * 5) / ( 0,47 / 1,2 * 40000) = 1,14(річних програм)

ВПстр = (3590,4 * 14) / (1,08 / 1,2 * 40000) = 1,39(річних програм)

Впрев = (3590,4 * 15) / (1,42 / 1,2 * 40000) = 1,13(річних програм)

Виходячи з наведених даних, можна зробити висновок , що на підприємстві найбільш повно використовуються стругальні верстати, оскільки їх виробнича потужність найбільша і дорівнює 1,39.

ІІ. Для відповіді на друге питання повторимо наведені розрахунки, замінивши коефіцієнт виконання норм, оскільки існує можливість збільшення інтенсивності праці до Квн = 1,4

ВПшл = (3590,4 * 5) / (0,47 / 1,4 *40000) = 1,33(річних програм)

ВПстр = (3590,4 * 14) / (1,08 / 1,4 * 40000) = 1,6(річних програм)

Впрев = (3590,4 * 15) / (1,42 / 1,4 * 40000) = 1,32(річних програм)

З врахуванням індивідуальних особливостей устаткування необхідно взяти номінальну виробничу потужність, для визначення кількості виробів

N = 1,32 * 40000 = 52800(шт.)

Враховуючи підвищену інтенсивність праці і фактичну пропускну здатність устаткування протягом року можна виготовити вироби кількістю 52800 штук.

ІІІ. Визначаємо кількість виробів, яку можна виготовити протягом року, якщо пропускна здатність кожної групи устаткування буде дорівнювати максимальній пропускній здатності з врахуванням підвищеної інтенсивності праці:

N = 1,6 * 40000 = 64000(шт.)

Висновок: враховуючи максимальну пропускну здатність та підвищену інтенсивність праці, найбільша кількість виробів, яку можна виготовити протягом року, буде становити 64000 штук.

Задача 4. Обчислити можливе підвищення продуктивності праці, обумовлене дією окремих чинників у машинобудівному обєднанні , користуючись даними таблиці 4(дод.Б).

Дані показники таблиці 4.

1) обсяг товарної продукції в звітному році, тис.грн. 45080

2) збільшення обсягу продукції в плановому році, % 17

3) виробіток продукції в розрахунку на одного працівника, грн. 10050

4) верстатний парк машинобудівного об’єднання, шт.

звіт 865

план 985

5) ріст продуктивності нового верстату в порівнянні з середнім за строком служб в наявному парку устаткування, % 22

6) кількість найбільш застарілих верстатів, які будуть замінені на нові, шт. 90

7) ріст продуктивності нових верстатів в порівнянні з замінюваними, % 41

8) кількість верстатів, які будуть модернізовані у плановому періоді, шт. 43

9) ріст продуктивності модернізованих верстатів, % 28

10) частка робітників – верстатів у загальній чисельності персоналу обладнання в плановому році становить, % 42

11) питома вага купованих виробів і напівфабрикатів, %

звіт 26

план 30

12) кількість днів, що мають бути відпрацьовані одним робітником протягом року

звіт 252

план 256

13) частка виробничих робітників у загальній чисельності працівників в об’єднанні у звітному році становила, % 82

14) витрати від виробничого браку від валових витрат на виробництво продукції, %

звіт 3,2

план 1,6

Довідково: деякі виробничі підрозділи, об’єднання передбачається перевести на без цехову структуру управління. Значно підвищиться комп’ютеризація планово-економічних, обліково-бухгалтерських та інженерних робіт. Буде введено в плановому році автоматизований контроль якості продукції і відмінено проведення між операційного контролю якості деталей. Здійснення зазначених заходів дозволить відносно вивільнити один відсоток працівників від загальної кількості працюючих в об’єднанні у звітному році.

Розрахунок

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг). У практиці реального управління підприємством завжди є актуальною необхідність кількісного визначення впливу окремих факторів (чинників) на рівень продуктивності праці. Розрахунки базується на виявленні резервів зростання продуктивності праці, що виявляється просторі, так і в часі.

1. загальний вплив на зміни у продуктивності праці на підприємстві визначається у такому порядку:

· розраховується вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу в розрахунковому періоді (Ч_вих ^пл. ), тобто чисельність, що була б необхідною для забезпечення планового обсягу виробництва за збереження базового рівня виробітку продукції на одного працівника;

· визначається зміна (зменшення “ – “; зростання” + “;) вихідної чисельності працівників під впливом окремих чинників продуктивності праці, а також загальна зміна чисельності Езаг.;

· розраховується загальний приріст продуктивності праці у розрахунковому періоді () відносно базового періоду за формулою:

2. Визначаємо економію чисельності працівників внаслідок підвищення технологічного рівня виробництва шляхом уведення в дію нового і модернізації діючого устаткування з урахуванням коефіцієнтів продуктивності певних його видів користуючись формулою:

, де

Qрв – частка робітників відрядників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %

l⁰ _і , l¹ _і – частки і-тої групи устаткування в загальному його парку відповідно у звітному і плановому роках, %

Кni– коефіцієнт продуктивності і-тої групи устаткування

n – кількість груп устаткування

- вихідна чисельність виробничо-промислового персоналу в розрахунковому періоді

= Qпл. / В , де

Qпл – обсяг виробництва в плановому періоді, тис.грн.

В – виробіток продукції на одного працівника в базовому періоді, грн.

Qпл = 1,17 * Язв

Qпл = 1,17 * 45080 = 57243,6 (тис.грн.)

= 57243,6 / 10,05 = 5695 (чол.)

Отже,

3. Визначаємо економію робочої сили за рахунок розвитку кооперативних зв’язків шляхом збільшення частки купованих виробів і напівфабрикатів у собівартості товарної продукції за такою формулою:

Екз = * (1- (100 – q⁰ кв) / (100 – q¹ кв)), де

q⁰ кв, q¹ кв – частка купованих виробів і напівфабрикатів у повній собівартості продукції відповідно у звітному і плановому роках, %

Екю = 5695 – (1 – (100 – 26) / (100 – 30) = -284(чол.)

4. Розраховуємо економію робочої сили внаслідок кращого використання робочого часу за формулою:

Ерг = * lвр (1 – (К⁰ рд / К¹ рд)), де

К⁰ рд, К¹ рд – кількість робочих днів відповідно у звітному та плановому роках;

lвр – частка виробничих робітників у загальній чисельності персоналу підприємства, %

Ерг = 5695 * 0,82 (1 – 252 / 256) = 93(чол.)

5.Враховуємо, що деякі виробничі підрозділи об’єднання передбачається перевести на без цехову структуру управління. Значно підвищиться комп’ютеризація планово-економічних, обліково-бухгалтерських та інженерних робіт. Буде введено у плановому році автоматизований контроль якості продукції і відмінено проведення між операційного контролю якості деталей. Здійснення зазначених заходів дозволить відносно вивільнити один відсоток працівників від загальної кількості працюючих в об’єднанні у звітному році.

Ев = 45080000 / 10050 * 0,01 = 44(чол.)

6. розрахуємо економію робочої сили за рахунок скорочення витрат від браку:

Евб = (Бзв – Бпл) * Ч^зв осн.р / 100, де

Бзв, Бпл – витрати від виробничого браку в звітному та плановому роках від валових витрат на виробництво продукції.

Ч^зв осн.р – чисельність основних робітників у звітному періоді, чол.

Ч^зв осн.р = (45080 / 10,05) * 0,82 = 3678(чол.)

Евб = (3,2 – 1,6) * 3678 / 100 = 58(чол.)

7. Визначаємо загальну зміну чисельності за формулою:

Езаг = Етрв + Екз + Ерг +Ев + Евб

Езаг = 406 + 284 + 93 + 44 + 59 = 885(чол.)

Таким чином, ПП = 885 * 100 / (5695 – 885) = 18,3(%)

Задача 5. Визначити прямий (основний), погодинний, денний, місячний і річні фонди заробітної плати робітників – відрядників цеху, а також середньомісячну заробітну плату робітника.

Вихідні дані приведенні в табл. 5(дод.Б)

Довідково:

1. годинні тарифні ставки 3, 4, 5 розрядів відповідно: 75,0; 85,0; 97,0 коп.

2. оплата робітників ведеться по відрядно-преміальній системі.

3. кількість робочих днів в році 262 дні.

4. годині тарифні ставки робітників, які працюють в нічний час збільшується на 15%.

Дані показники. Табл. 5

1. витрати по нормах часу на роботи, людино-год.

ІІІ розряд 50300

ІÚ розряд 81250

Ú розряд 87150

2. середній розмір премії за перевиконання норми виробітку в % до відрядної зарплати 25

3. кількість незвільнених бригадирів, чол. 8

4. склад бригади, чол. 4

5. середня годинна ставка бригадира, коп. 97

6. доплата за керівництво бригадою в % до тарифного заробітку 10

7. відроблено робітниками в нічний час, людино-год

ІІІ розряд 31700

ІÚ розряд 11500

Ú розряд ---

8. кількість навчених нових робітників, чол. 8

9. оплата за 20

10. кількість матерів-годувальниць, чол. 5

11. середнььогодина ставка матері годувальниці, коп. 84,0

12. плановий % невиходів на роботу в зв’язку з,

- відпуском 8,2

- виконанням державних і суспільних обов’язків 0,7

13. ефективний фонд часу одного робітника за рік, год 1858

Розрахунок

Фонд заробітної плати основних робітників за окремими альтернативами визначається в певні послідовності. Спочатку розраховується прямий фонд (основний), потім – погодинний, денний, місячний і річний, які відрізняються між собою включеними в них елементам заробітної плати.

Визначаємо тарифний фонд зарплати

, де

Сгод – годинна тарифна ставка робітника відрядника і-того розряду, грн.;

Тгод – фактично відпрацьований час робітниками даного розряду в рік, нормо-год;

Фтар = 50300 * 0,75 + 81250 * 0,85 + 81150 * 0,97 = 191323(грн)

Якщо до тарифного фонду оплати праці додати суму доплат по систем, то одержимо фонд основної зарплати

Фосн. = Фтар + Дпр, де

Дпр – сума доплат по окремих системах, грн.

Дпр = Фтар * (Рпр / 100), де

Рпр – розмір премій за перевиконання норми виробітку в % до відрядної зарплати.

Дпр = 191323 * (25 / 100) = 47830(грн)

Якщо до фонду основної зарплати додати суму доплат за роботу в нічний час, керівництво бригади (незвільненим бригадиром), то ми одержимо годинний фонд оплати праці: Фгод = Фон + Дпр + Днг + Днб + Дну, де

Днг – розмір доплат за роботу в нічний час, грн.

, де

Снг – годинна тарифна ставка робітника відрядника і-того розряду при роботі в нічний час, грн.

Тнг – фактично відпрацьовано робітниками даного розряду в нічний час, нормо-год.

n – число розрядів робітників відрядників

Днг = (0,1125 * 31700) + (0,1275 * 11500) + (0,1455 * 0) = 5032,5(грн.)

Днб – розмір доплат незвільненим бригадирам, грн.

Днб = Снб * Fеф * Чнб * (Рнб / 100), де

Снб – середня година тарифна ставка бригадирів, грн.

Fеф – ефективний фонд часу одного робітника за рік, год.

Чнб – кількість незвільнених бригадирів, чол.

Рнб – доплата за керівництво бригадою в % до тарифного заробітку

Днб = (40,97) * 1858 * 8 * (10 / 100) = 5767,23(грн.)

Дну – розмір доплат за навчання учнів, грн.

Дну = Чну * Вну, де

Чну – кількість навчених учнів, чол.

Вну – витрати на навчання одного учня, грн.

Дну = 8 * 20 = 160(грн.)

Фгод = 191323 + 47830 + 5032,5 + 5767,23 + 160 = 250112,73(грн)

Якщо до годинного фонду заробітної плати додати суму додати суму доплат кормлячи матерям за одну невідпрацьовану годину, виділену на годування дітей, то одержемо дитячий фонд заробітної плати

Фден = Фгод + Дкм, де

Дкм – розмір доплати кормлячи матерям за одну невідпрацьовану годину, виділену на годування дітей, грн.

Дкм = Скм * Fрд * fн * Чкм, де

Скм – середня годинна тарифна ставка кормлячи матерів, грн.

Fрд – число робочих днів в році, днів

Fн – число недопрацьованих годин в день, fн = 1год.

Чкм – кількість кормлячи матерів, чол.

Дкм = 0,84 * 262 * 1 * 5 = 1100,4(грн)

Фден = 250112,73 + 1100,4 = 251213,13(грн)

Визначаємо місячний фонд зарплати: сума деного фонду заробітної плати і доплат за чергові і додаткові відпустки, виконання державних і громадянських обов’язків за формулою:

Фмк = Фден + Дгдв + Двдо , де

Дгдв – доплати за чергові і додаткові відпустки, грн.

Двдо – доплати за відсутність на роботі у зв’язку з черговим виконанням державних і громадських обов’язків, грн.

Дгдв = Фден * (Ргдв / 100), де

Ргдв – процент невиходів на роботу у зв’язку з черговими і додатковими відпустками, %

Дгдв = 251213,13 * (8,2 / 100) = 20599,5(грн)

Двдо = Фден * (Радо / 100), де

Радо – процент невиходів на роботу у зв’язку з виконанням державних і громадських обов’язків, %

Двдо = 251213,13 * (0,7 / 100) = 1758,5(грн)

Фміс = 251213,13 + 20599,5 + 1758,5 = 273571,13(грн)

Визначаємо річний фонд заробітної плати:

Фрн = Фміс * 12

Фріч = 273571,13 * 12 = 3282853,56(грн)

Визначаємо середньомісячну заробітну плату робітника відрядника за формулою:

Зсер.м = Фміс / (Чсп * 12), де

Чсп – спискова чисельність робітників, чол.

Чсп = Тгод / Fеф

Чсп = (50300 + 81250 + 87150) / 1858 = 117(чол.)

Зсер.м = 273571,13 / (117 * 12) = 194(грн)

Відповідь: Фпр = 191323 грн.

Фгод = 250112,73 грн.

Фден = 251213,13 грн.

Фміс = 273571,13 грн.

Фр = 3282853,56 грн.

Зсер.м = 194 грн.

Задача 6. Внаслідок проведення технологічного переозброєння і здійснення комплексної механізації і виробничих процесів на молочному заводі поліпшилась технологія виробництва молочних продуктів, суттєво збільшився їх добовий випуск, розширився асортимент та суттєво підвищилась якість продукції.

Виробнича потужність заводу (у перерахунку на молоко, що підлягає переробці) збільшилась, збільшився коефіцієнт її використання. Суттєве підвищення якості продукції уможливило отримання в розрахунку на кожну тонну молочної продукції додаткового прибутку. Вихідні показники, необхідні для відповідних розрахунків, наведені в табл.6(дод.Б).

На підставі наведених вихідних даних визначити:

- валові витрати на виробництво (виробничу собівартість) одиниці продукції за порівнюваними варіантами ситуацій на заводі;

- термін окупності додаткових інвестицій у здійснені комплексної механізації виробництва.

- річний економічний ефект від здійснення механізації молочного заводу.

Дані показники табл.6

1. виробнича потужність заводу,

до здійснення комплексної механізації 3515

після здійснення комплексної механізації 5015

2. коефіцієнт використання потужності заводу

до здійснення комплексної механізації 0,86

після здійснення комплексної механізації 0,92

3. додатковий прибуток на кожну тонну технологічної продукції, грн. 66

4. валові витрати на виробництво (виробнича собівартість) річного обсягу продукції за елементами, що змінюються, грн.

а) заробітна плата робітників з нарахуванням до здійснення комплексної механізації 232996

після здійснення комплексної механізації 330650

б) електроенергія

до здійснення комплексної механізації 31461

після здійснення комплексної механізації 89495

в) олоджувальні матеріали

до здійснення комплексної механізації 140584

після здійснення комплексної механізації 156414

г) утримання і ремонт устаткування

до здійснення комплексної механізації 97348

після здійснення комплексної механізації 198229

д) амортизації відрахування

до здійснення комплексної механізації 172491

після здійснення комплексної механізації 401200

5. умовно-постійна частина витрат на виробництво продукції, грн.

до здійснення комплексної механізації 468963

після здійснення комплексної механізації 468963

6. вартість устаткування й засобів механізації, грн.

до здійснення комплексної механізації 1151150

після здійснення комплексної механізації 2675100

7. коефіцієнт прибутковості інвестиційних ресурсів

до здійснення комплексної механізації 0,15

після здійснення комплексної механізації 0,15

Розрахунок

1. Визначаємо загальні валові витрати виробництва річного обсягу продукції

Взаг = Взм + Впост, де

Взм – валові витрати на виробництво річного обсягу продукції за елементами, що змінюються, грн.;

Впост – умовно-постійна частина витрат на виробництві продукції, грн.;

Взм = Взп + Ве + Вом + Вуру + Вав + Вуп , де

Взаг – загальні валові витрати на виробництво річного обсягу продукції, грн.;

Взп – витрати на заробітну плату робітників з нарахуваннями, грн.;

Ве – витрати на електроенергію, грн.;

Вом – витрати на охолоджувальні матеріали, грн.;

Вуру – витрати на утримання і ремонт устаткування, грн.;

Вав – витрати на амортизаційні відрахування, грн.;

Вуп – умовно постійна частина витрат на виробництво продукції, грн.;

Розраховуємо загальні валові витрати відповідно до і після здійснення комплексної механізації

= 232996 + 31461 + 140584 + 97341 + 172491 + 468963 = 1143836(грн)

= 330650 + 89495 + 156414 + 198229 + 401200 + 468963 = 1644951(грн)

2. Виробнича потужність заводу у перерахунку на молоко, що підлягає переробці до здійснення комплексної механізації становила 3515 тон ( після здійснення комплексної механізації – 5015 тон), а коефіцієнт використання потужності заводу до здійснення комплексної механізації 0,86 (після здійснення 0,92). Враховуючи, що коефіцієнт використання потужності визначається Квп = , де

Q – річний випуск продукції, тон

N – середньорічна виробнича потужність, тон

Масло Q = Kвп * N

= 0,86 * 3515 = 3022,9(тон)

= 0,92 * 5015 = 4613,8(тон)

3. Валові витрати на виробництво одиниці продукції за порівнюваними варіантами ситуації на заводі складають

4. термін окупності додаткових інвестицій у здійсненні комплексної механізації виробництва визначається:

Ток = Кд / ∆П , де

Кд – додаткові інвестиції у здійсненні комплексної механізації виробництва, грн.

∆П – додатковий прибуток за суттєве підвищення якості продукції після здійснення комплексної механізації, грн;

, де

- вартість устаткування й засобів механізації після здійснення комплексної механізації, грн.;

- вартість устаткування й засобів механізації до здійснення комплексної механізації, грн.;

Кд = 2675100 – 1151150 = 1523950(грн)

, де

р – додатковий прибуток в розрахунку на кожну тонну молочної продукції, одержаної за суттєве підвищення якості продукції після проведення комплексної механізації, грн.

∆П = 66 * 4613,8 = 304511,8(грн)

Тому, Ток = 1523950 / 3045110,8 = 5(років)

5. Річний економічний ефект від здійснення комплексної механізації молочного заводу розраховуємо за формулою:

Ер = (р – Ен * Кд) * N^nкм , де

Р – додатковий прибуток від реалізації одиниці продукції, грн;

N – додатковий обсяг випуску продукції, тон;

Ен – коефіцієнт прибутковості інвестиційних ресурсів;

Кд – додаткові інвестиції у здійсненням комплексної механізації, грн.

Ер = (66 – 0,15 * 330) * 4613,8 = 76127(грн)

Де Кд = 1523950 / 4613,8 = 3309(грн)

Відповідь: внаслідок проведення технологічного переозброєння і здійснення комплексної механізації виробничих процесів на молочному заводі на виробництво валові витрати зменшились від 378 до 357 гривень. Термін окупності додаткових інвестицій у здійсненні комплексної механізації становить 5 років. При цьому річний екологічний ефект складає 76127 грн. Технологічне переозброєння молочного заводу за даних умов є ефективним.

Задача 7. Для організації випуску товарів народного споживання з деревини в комплексних лісових підприємствах потрібні нові верстати – автомати, потреба яких визначена на основі перспективного плану розвитку галузі. Для переробки нових верстатів на науково-дослідні і конструкторські роботи, а також на організацію виробництва нових верстатів на машинобудівному заводі потрібні одноразові верстати. Нові верстати будуть використовуватись комплексними лісовими підприємствами для випуску товарів народного споживання.

Виробництво нових верстатів, їх поступлення на підприємства лісового комплексу і списання передбачається рівномірне на протязі року. При використанні нової техніки покращаться умови виробництва, що знаходить своє відображення в вартісній оцінці сукупних результатів.вихідні дані для виконання цієї задачі приведені в таблицях 7, 8, 9, додатку Б. На основі вихідних даних визначити екологічний ефект розробки, виробництва і використання нового верстату. Розрахунок екологічного ефекту заходу НТП звести в таблицю 10 (дод.Б)

Довідково:

1) Середньорічне число нових верстатів у сфері використання в кожному році розрахункового періоду (2002 – 2011 р.р.) визначається як кількість цих верстатів на початок року збільшена на 50% річного обсягу виробництва і зменшення на 50% річного обсягу списання верстатів.

2) Нове устаткування для виготовлення нових верстатів буде мати залишкову вартість, яка визначається по формулі (7.10)

Дані показники табл.7

1. одноразові витрати на НД і КР по створенню нового верстату

2000 60,0

2001 45,0

2. Одноразові витрати на організацію виробництва нових верстатів (придбання і монтаж устаткування), тис.грн.

2001 169,0

3. Експлуатаційні нормативи устаткування нового виробництва верстатів

- строк служби, років 10

- ліквідаційне сальдо, % 6

4. Обсяг виробництва нових верстатів, шт.

2002 8

2003 16

2004 22

2005 24

2006 25

5.Поточні витрати на виготовлення 1-го верстату, тис.грн. 6,3

6. Експлуатаційні нормативи верстату

- строк служби, років 5

- ліквідаційне сальдо 1-го верстату, грн. 3000

7. Одноразові витрати на підготовку виробництва предметів народного споживання з використанням нових верстатів, тис.грн.

2000 26,0

2001 32,0

8. Оцінка одиниці продукції, випущеної на нових верстатах, грн. 22,0

9. Поточні витрати на виробництво одиниці продукції, тис.грн.

в 2002 – 2003 р.р. 0,5

останні роки 0,4

10. Вартість супутних результатів на 1 верстат, грн. 5000

11. Річна продуктивність 1 верстату, тис.шт. 300

12. Транспортні витрати на доставку 1 верстату, грн. 4000

Таблиця 8.

Абсолютні значення коефіцієнтів приведення a_t для відповідних роківt розрахункового періоду.

Таблиця 9.

Значення коефіцієнта реновації (Кр) основних фондів з врахуванням фактору часу

Таблиця 10.

Розрахунок економічного ефекту розробки, виробництва і використання нового верстату

Задача 8. Необхідно вибрати найбільш ефективний, розрахувати річний ефект від його впровадження, а також показники фондовіддачі, рентабельності активів підвищення продуктивності праці по порівнювальних варіантах, абсолютної економічної ефективності і дати висновки по роботі.

Вихідні данні проведенні в таблиці 11-18(дод.Б)

Дані показники таблиці 11.

1. річний обсяг продукції, виробів, шт.

- базовий варіант 6000

- І проектний варіант 10800

- ІІ проектний варіант 9780

2. терміни реалізації розширення підприємництва і роз приділення капітальних вкладень по роках, %

а) 1-й рік

варіант 1 15

варіант 2 10

б) 2-й рік

варіант 1 30

варіант 2 20

в) 3-й рік

варіант 1 20

варіант 2 30

г) 4-й рік

варіант 1 15

варіант 2 20

д) 5-й рік

варіант 1 20

варіант 2 20

Таблиця 12.

1. стальний прокат

- маса основного матеріалу, кг 710

- відходи основного матеріалу, % 43

2. труби стальні

- маса основного матеріалу, кг 39

- відходи основного матеріалу, % 13

3. литво чорних металів

- маса основного матеріалу, кг 3215

- відходи основного матеріалу, % 34

4. литво кольорових металів

- маса основного матеріалу, кг 7,1

- відходи основного матеріалу, % 22

5. витрати на основні матеріали, грн.

- прокат кольорових металів 2,7

- лакофарбові матеріали 21,5

інші матеріали 678

Таблиця 13.

1. ціна основного матеріалу, грн.

- стальний прокат 1,48

- труба стальна 2,42

- литво чорних металів 3,8

- литво кольорових металів 260

2. ціна відходів основного матеріалу, грн.

- стальний прокат 0,26

- труби стальні 0,26

- литво чорних металів 0,26

- литво кольорових металів 3,7

3. витрати купівельних комплектуючих виробів на одиницю продукції, грн.

- електромотори, електронасоси, електроапаратура 149

- шафа управління 220

- гідроапаратура 40

- пневмообладнання 24

- вузли і деталі 996

- інші комплектуючі вироби 182

Таблиця 14.

Вихідні дані розрахунку заробітної плати виробничих робітників в собівартості виробу по базовому варіанту.

1. заготівельні роботи

а) трудомісткість, нормо-годин 8,1

б) середній розряд 3

в) годинна тарифна ставка, грн. 0,75

г) доплати по преміальній системі, % 24

2. механічні роботи

а) трудомісткість, нормо-годин 106

б) середній розряд 4

в) годинна тарифна ставка, грн. 0,85

г) доплати по преміальній системі, % 26

3. складальні роботи

а) трудомісткість, нормо-годин 43

б) середній розряд 5,5

в) годинна тарифна ставка, грн. 1,02

г) доплати по преміальній системі, % 26

4. малярні роботи

а) трудомісткість, нормо-годин 28

б) середній розряд 4

в) годинна тарифна ставка, грн. 0,85

г) доплати по преміальній системі, % 24

5. інші роботи

а) трудомісткість, нормо-годин 81

б) середній розряд 4

в) годинна тарифна ставка, грн. 0,85

г) доплати по преміальній системі, % 24

Таблиця 15.

Вихідні дані для розрахунку інших сталей собівартості, ціни на виріб по базовому варіанту

Довідково: по варіантах проекту виробнича собівартість виробу в порівняні з базовим варіантом змінюється. Дані для розрахунку по варіантах проекту приведені в таблиці 16.

Таблиця 16.

1. зниження трудомісткості, %

варіант 1 26

варіант 2 28

2. зниження витрат стального прокату, чорного і кольорового литва, %

варіант 1 23

варіант 2 20

3. зниження витрат всіх інших видів матеріалів і вартості комплектуючих виробів, %

варіант 1 11

варіант 2 10

4. приріст умовно-постійних витрат, %

варіант 1 6

варіант 2 6

Таблиця 17.

Вихідні дані для розрахунку капітальних вкладень по варіантах

1. загальна сума капітальних вкладень, тис.грн.

а) базовий 36940

б) проектний 1

в) проектний 2

в тому числі

- в основні фонди

а) базовий 14000

б) проектний 1 13000

в) проектний 2 12800

- в оборотні кошти

а) базовий 5190

б) проектний 1

в) проектний 2

2. залишкова вартість основних фондів, які використовуються в новому варіанті виробництва, %

а) проектний 1 32

б) проектний 2 42

3. залишкова вартість основних фондів, які повинні піти на лом або дальніше використання яких невідоме, %

а) проектний 1 9

б) проектний 2 7

4. витрати на проектно-пошукові роботи, тис.грн.

а) проектний 1 700

б) проектний 2 700

5. супутні капітальні вкладення, тис.грн.

а) проектний 1 880

б) проектний 2 810

6. витрати, пов’язані з пуском, наладкою і освоєнням виробництва, тис.грн.

а) проектний 1 570

б) проектний 2 528

7. сполученні капітальні вкладення, тис.грн.

а) проектний 1 8160

б) проектний 2 7860

Таблиця 18.

1. річні витрати по кошторису витрат на виробництво, тис.грн.

- по допоміжних матеріалах

варіант 1 1030

варіант 2 930

- по інструменту, запасних частинах

варіант 1 3530

варіант 2 3200

- по паливу

варіант 1 689

варіант 2 573

2. норма запасу

- по основних матеріалах, купівельних напівфабрикатах комплектуючих виробах

варіант 1 67

варіант 2 64

- по допоміжних матеріалах

варіант 1 57

варіант 2 57

- по інструменту, запасних частинах, інвентарю

варіант 1 125

варіант 2 125

- по паливу

варіант 1 60

варіант 2 60

- по готовій продукції

варіант 1 15

варіант 2 10

3. тривалість виробничого циклу виготовлення виробу, днів

варіант 1 35

варіант 2 35

Розрахунок

Розрахунок планової собівартості оптової ціни по виробу в умовах даного виробництва проводиться по наступних калькуляційних статтях витрат

1. сировина і матеріали (зворотні відходи відраховуються);

2. потужні комплектуючи вироби, напівфабрикати;

3. паливо, електроенергія для технологічних цілей;

4. заробітна плата основних виробничих робітників;

5. відрахування на соціальні страхування;

6. витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання;

7. загально виробничі витрати;

8. виробнича собівартість;

1). Визначаємо витрати сировини і матеріалів

ВТі = mі * Ці;

ВТі – витрати основного матеріалу і-го виду, грн.;

mі – маса основного матеріалу і-го виду, кг.;

Ці – ціна 1кг. Основного матеріалу і-го виду, грн.;

ВТст.пр = 710 * 1,48 = 1050,8(грн.)

ВТтр.ст. = 39 * 2,42 = 94,38(грн.)

ВТлгм = 3215 * 3,8 = 12217(грн.)

ВТлкм = 7,1 * 260 = 1846(грн.)

До витрат сировини і матеріалів за умови задачі включено також: - витрати на прокат кольорових металів, які становлять 2,7грн.

- витрати на лакофарбові матеріали, які становлять 21,3грн.

- витрати на інші матеріали, які становлять 618грн.

Вартість визначаємо, відходів виробництва, які викликаються із суми калькуляційної статті під назвою: витрати на сировину і матеріали

Вст.пр = 710 * 0,26 * 0,43 = 79,4(грн.)

Втр.ст. = 39 * 0,26 * 0,13 = 1,32(грн.)

Влчм = 3215 * 0,26 * 0,34 = 284,20(грн.)

Влкм = 7,1 * 3,7 * 0,22 = 5,78(грн.)

Вартість відходів основних матеріалів становить:

В = Вст.пр + Втр.ст. + Влчм + Влкм

В = 79,4 + 1,32 + 284,20 + 5,78 = 370,7(грн.)

Отже, витратина сировину, матеріали становлять

ВСМ = 1050,8 + 94,38 + 12217 + 1846 + 2,7 + 21,5 + 678 + 370,7 = 15539,68(грн.)

2). Визначаємо витрати на покупки комплектуючих вироби і напівфабрикати. Виходячи із даних таблиці 13 отримаємо

ВПВН = 149 + 220 40 24 + 996 + 182 = 1611(грн.)

3). Витрати на паливо і електроенергію для технологічних цілей визначаємо із даних табл. 15 і коли становлять 10% від вартості матеріалів та комплектуючих виробів. ВПЕС = (15539,68 + 1611) * 0,1 = 1715,07(грн.)

4). Визначаємо заробітну плату (ЗП) виробничих робітників (яка включає основну і додаткову заробітну плату) в собівартості виробу по базовому варіанту:

Зпосл = ЗПпар + Дн,

Зпосл - заробітна плата основних виробничих робітників, грн.

Запар – тарифна заробітна плата виробничих робітників, грн.

Дн – доплати по преміальних системах, %

ЗПпар = Ті * Сі ,

Ті – трудомісткість (нормо-годин),

Сі – година тарифна ставка, грн.

А) заготівельні роботи ЗПтар¹ = 8,1 * 0,75 = 6,075(грн.)

Б) складальні роботи ЗПтар² = 43 * 1,02 = 43,86(грн.)

В) механічні роботи ЗПтар³ = 106 * 0,85 = 90,1(грн.)

Г) столярні роботи ЗПтар⁴ = 28 * 0,85 = 23,8(грн.)

Д) інші роботи ЗПтар⁵ = 81 * 0,85 = 68,85(грн.)

Загальна тарифна зарплата виробничих робітників в собівартості виробу по базовому варіанту становить: ЗПтар^з = ЗПтар¹ + ЗПтар² + ЗПтар³ + ЗПтар⁴ + ЗПтар⁵

ЗПтар^з = 6,075 + 43,86 + 90,1 + 23,8 + 68,85 = 232,685(*грн.)

а) загально звітні роботи Дн¹ = 6,075 * 0,24 = 1,458(грн.)

б) механічні роботи Дн² = 90,1 * 0,26 = 23,426(грн.)

в) складальні роботи Дн³ = 43,86 * 0,26 = 11,404(грн.)

г) столярні роботи Дн⁴ = 23,8 * 0,24 = 5,712(грн.)

д) інші роботи Дн⁵ = 68,85 * 0,24 = 16,524(грн.)

загальна сума доплат по преміальній системі становить:

Дн^з = Дн¹ + Дн² + Дн³ + Дн⁴ + Дн⁵ ,

Дн^з = 1,458 + 23,426 + 11,404 + 5,712 + 16,524 = 58,524(грн.)

ЗПон = 232,685 + 58,524 = 291, 209(грн.)

Додаткова заробітна плата виробничих робітників становить 10% від основної заробітної плати. ЗПдод = 291,209 * 0,1 = 29,12(грн.)

Отже, зарплата виробничих робітників становить ЗП = 291,209 + 29,12 = 320,33(грн.)

5). Відрахування на соціальне страхування становить 37,84% від суми зарплати виробничих робітників

ВСС = 320,33 * 0,3784 = 121,2(грн.)

6). Витрати на утримання, експлуатацію машин і обладнання становить 170% від основної заробітної плати виробничих робітників без доплати преміальних системах ВУЕМ = 232,685 * 1,7 = 395,56(грн.)

7). Загально-виробничі витрати становлять 30% від суми основної заробітної плати виробничих робітників (без доплат по преміальних системах) витрат на утримання і експлуатацію машин і обладнання.

ЗВВ = (232,685 + 395,56) * 0,3 = 188,5(грн.)

В тому числі: умовно-змінні витрати становлять:

ЗВВуз = (232,685 + 395,56) * 0,1 = 62,8(грн.)

умовно-постійні витрати становлять:

ЗВВуп = (232,685 + 395,56) * 0,2 = 125,6(грн.)

8). У базовому році виробнича собівартість становить:

ВСПб = ВСМ + ВПВН + ВПЕС + ЗП + ВСС + ВУЕМ + ЗВВ..............

ВСПб = 15539,68 + 1611 + 1713,07 + 320,33 + 121,2 + 395,56 + 188,5 = 19891,3(грн.)

Визначимо ціну на виріб по базовому варіанті за нормативом рентабельності по відповідно до виробничої собівартості за вирахуванням прямих матеріальних витрат Р = П / С * 100%,

Р- норматив рентабельності, %

П – прибуток по базовому варіанті, грн.

С – собівартість виробу, грн.

Зведем П = С * з / 100;

П = (19811,34 – 15539,68 – 1611 – 1715,07) * 60 / 100 = 615,4(грн.)

Ціна = С + П = 19891,34 + 615,4 = 20506,74(грн.)

Вираховуючи, що по практичних варіантах собівартості виробу зменшилась, обчислимо собівартість виробу по 1 і 2 пронектних.

1. обчислюємо трудомісткість після зниження

а) заготівельні роботи Т1 = 8,1 * ( 1 – 0,26) = 5,9(нормо-годин)

Т2 = 8,1 * (1 – 0,28) = 5,8(нормо-годин)

б) механічні роботи Т1 = 106 * (1 – 0,26) = 78,44(нормо-годин)

Т2 = 106 * (1 – 0,28) = 76,32(нормо-годин)

в) складальні роботи Т1 = 43 * (1 – 0,26) = 31,82(нормо-годин)

Т2 = 43 * (1 – 0,28) = 30,96(нормо-годин)

г) стлярні роботи Т1 = 28 * ( 1 – 0,26) = 20,72(нормо-годин)

Т2 = 28 * (1 – 0,28) = 20,16(нормо-годин)

д) інші роботи Т1 = 81 * (1- 0,26) = 59,94(нормо-годин)

Т2 = 81 * (1 – 0,28) = 58,32(нормо-годин)

Т1 = 196(нормо-годин) Т2 = 191(нормо-годин)

2. визначити витрати основних матеріалів по 1 і 2 варіантах з урахуваннями того, що в 1 варіанті зменшились на 22%, а у 2-му на 20%

А) стальний прокат СП1 = 1050,8 * (1 – 0,23) = 809(грн.)

СП2 = 1050,8 * (1 – 0,20) = 840,6(грн.)

Відходи: СП1 = 79,4 * (1 – 0,23) = 61,14(грн.)

СП2 = 79,4 * (1 – 0,20) = 63,52(грн.)

Б) труби стальні: СТ1 = 94,38 * (1 – 0,23) = 72,6(грн.)

СТ2 = 94,38 * (1 – 0,20) = 75,5(грн.)

Відходи: СТ1 = 1,32 * (1 – 0,23) = 1,02(грн.)

СТ2 = 1,32 * (1 – 0,20) = 1,06(грн.)

В) литво чорних металів: ЛЧМ1 = 12217 * (1 – 0,23) = 9407,09(грн.)

ЛЧМ2 = 12217 * (1 – 0,20) = 9773,6(грн.)

Відходи: ЛЧМ1 = 284,20 * (1 – 0,23) = 218,8(грн.)

ЛЧМ2 = 284,20 * (1 – 0,20) = 227,36(грн.)

Г) литво кольорових металів: ЛКМ1 = 1846 * (1 – 0,23) = 1421,42(грн.)

ЛКМ2 = 1846 * (1 – 0,20) = 1476,8(грн.)

Відходи: ЛКМ1 = 5,78 * (1 – 0,23) = 4,45(грн.)

ЛКМ2 = 5,78 * (1 – 0,20) = 4,62(грн.)

Д) прокат кольорових металів ПКМ1 = 2,7 * (1 – 0,23) = 2,08(грн.)

ПКМ2 = 2,7 * (1 – 0,20) = 2,16(грн.)

Е) лакофарбові матеріали ЛФМ1 = 21,5 * (1 – 0,23) = 16,56(грн.)

ЛФМ2 = 21,5 * (1 – 0,20) = 17,2(грн.)

Є) інші матеріали ІМ1 = 678 * (1 – 0,23) = 522,06(грн.)

ІМ2 = 678 * (1 – 0,20) = 542,4(грн.)

Всього по варіанту 1 = 12250,81(грн.); відходи по варіанту 1 = 285,41(грн.)

Всього по варіанту 2 = 12728,26(грн.); відходів по варіанту 2 = 296,56(грн.)

3. визначаємо витрати купівельних комплектуючих виробів на одиницю продукції

- електроапаратура: В1 = 149 * (1 – 0,26) = 110,26(грн.)

В2 = 149 * (1 – 0,28) = 107,28(грн.)

В1 = 220 * (1 – 0,26) = 162,8(грн.)

В2 = 220 * (1 – 0,28) = 158,4(грн.)

В1 = 40 * (1 – 0,26) = 29,6(грн.)

В2 = 40 * (1 – 0,28) = 28,8(грн.)

В1 = 24 * (1 – 0,26) = 17,76(грн.)

В2 = 24 * (1 – 0,28) = 17,28(грн.)

- деталі В1 = 996 * (1 – 0,26) = 737,04(грн.)

В2 = 996 * ( 1 – 0,28) = 717,12(грн.)

- інші комплектуючі вироби В1 = 182 * (1 – 0,26) = 134,68(грн.)

В2 = 996 * (1 – 0,28) = 133,2(грн.)

Всього по варіанту 1 = 1192,14(грн.)

Всього по варіанту 2 = 1162,08(грн.)

4. розрахуємо тарифну заробітну плату в собівартості виробів по 1 і 2 варіантах.

А) заготівельні роботи: В1 = 5,9 * 0,75 = 4,42(грн.)

В2 = 5,8 * 0,75 = 4,35(грн.)

Б) механічні роботи: В1 = 78,44 * 0,85 = 66,67(грн.)

В2 = 76,32 * 0,85 = 64,87(грн.)

В) складальні роботи: В1 = 31,82 * 1,02 = 32,46(грн.)

В2 = 30,96 * 1,02 = 31,58(грн.)

Г) столярні роботи: В1 = 20,72 * 0,85 = 17,61(грн.)

В2 = 20,16 * 0,85 = 17,14(грн.)

Д) інші роботи: В1 = 59,94 * 0,85 = 50,95(грн.)

В2 = 58,32 * 0,85 = 49,57(грн.)

Всього по варіанту 1 = 172,11(грн.)

Всього по варіанту 2 = 167,51(грн.)

5. доплатити по преміальних системах по роботах ставлять по варіантах 1 і 2;

А) заготівельні роботи: Д1 = 4,42 * 0,24 = 1,06(грн.)

Д2 = 4,35 * 0,24 = 1,04(грн.)

Б) механічні роботи: Д1 = 66,67 * 0,26 = 17,33(грн.)

Д2 = 64,87 * 0,26 = 16,86(грн.)

В) складальні роботи: Д1 = 32,46 * 0,26 = 8,44(грн.)

Д2 = 31,58 * 0,26 = 8,21(грн.)

Г) столярні роботи Д1 = 17,61 * 0,24 = 4,23(грн.)

Д2 = 17,14 * 0,24 = 4,11(грн.)

Д) інші роботи Д1 = 50,95 * 0,24 = 12,2(грн.)

Д2 = 49,57 * 0,24 = 11,9(грн.)

Всього по варіанту 1 = 43,26(грн.)

Всього по варіанту 2 = 42,12(грн.)

Звідси ЗГон¹ = 172,11 + 43,26 = 215,37(грн.)

ЗПон² = 167,51 + 42,12 = 209,63(грн.)

6. розраховуємо інші статті собівартості і ціну виробу 1 і 2 варіантах:

- паливо і електроенергія для технологічних цілей

варіант 1 :(12250,81 – 285,41 + 1192,14) * 0,1 = 1315,75(грн.)

варіант 2 : (12728,26 – 296,56 + 1162,08) * 0,1 = 1359,38(грн.)

- додаткова заробітна плата виробничих робітників

варіант 1: 215,37 * 0,1 = 21,53(грн.)

варіант 2 : 209,63 * 0,1 = 20,96(грн.)

- витрати на утримання і експлуатацію обладнання

варіант 1 : 172,11 * 1,7 = 292,59(грн.)

варіант 2 : 167,51 * 1,7 = 284,77(грн.)

- відрахування на соціальні потреби

варіант 1 :(215,37 + 21,53) * 0,3784 = 89,64(грн.)

варіант 2 : (209,63 + 20,96) * 0,3784 = 87,26(грн.)

7. загально виробничі витрати:

- умовно-змінні варіант 1: 0,1 * (215,37 + 292,59) = 50,8(грн.)

варіант 2: 0,1 * (209,63 + 284,77) = 49,44(грн.)

для визначення умовно-постійних витрат спочатку обчислюємо скільки умовно-постійних витрат у загально вироблених витратах у базовому році 125,6 – (125,6 * *0,3) = 87,92(грн.) абсолютна сума умовно постійних витрат на одиницю продукції. На весь обсяг продукції становить: 87,92 * 6000 = 527520(грн.)

визначимо умовно-постійні витрати по 1 і 2 практичних варіантах, враховуючи, що порівняно з базовим ваш зріс відповідно на 6% і 6%

варіант 1: 527520 * 1,06 = 559171(грн.)

варіант 2: 527520 * 1,06 = 559171(грн.)

шукаємо питомі умовно-практичні витрати по 1 і 2 варіантах шляхом ділення на обсяг виробництва: варіант 1: 559171 / 10800 = 51,8(грн.)

варіант 2: 559171 / 9780 = 57,2(грн.)

Визначимо виробничу собівартість по 1 і 2 варіантах

ВСП1 = 12250,81 – 285,41 + 1192,14 + 1315,75 + 215,37 + 21,53 + 89,64 + 50,8 + +51,8 + 292,59 = 15195,02(грн.)

ВСП2 = 12728,26 – 296,56 + 1162,08 + 1359,38 + 254,77 +20,96 + 209,63 + 87,26 + +49,44 + 57,2 = 15662,42(грн.)

Визначити ціну на виріб:

Варіант 1 П1 = (15195,02 – (12250,81 – 285,41) – 1142,14 – 1315,75) * 60 / 100 = =433(грн.)
П2 = (15662,42 – (12728,26 – 296,59) – 1162,08 – 1339,38) * 60 / 100 = =426(грн.)

Ціна 1 = 433 + 15195,02 = 15628,02(грн.)

Ціна 2 = 426 + 15662,42 = 16088,42(грн.)

Визначаємо загальну суму капітальних вкладень на верстатах. Залишкова вартість основних фондів діючого виробництва, які будуть використовуватись в практичних варіантах виробництва визначається за формулою Квих = (Кбаз * К%) / 100;

Кбаз – загальна сума капіталовкладень в валові фонди по базовому варіанту;

К% - процент основних фондів, які будуть використовуватись в новому варіанті:

Квих1 = (14000 * 32) / 100 = 4480(тис.грн.)

Квих2 = (14000 * 42) / 100 = 5880(тис.грн.)

Залишкова вартість основних фондів, які повинні піти на лом або подальше використання.

Клом1 = (14000 * 9) / 100 = 1260(тис.грн.)

Клом2 = (14000 * 7) / 100 = 980(тис.грн.)

Загальна сума капітальних вкладень по варіантах представляє собою суму вкладень в розширення даного підприємства і в суміжні галузі.

Кі = Косн + Коб + Кпд + Ксуп + Кпно + Клом + Квич + Ксп ,

де Кі – загальна сума капітальних вкладень по і-му варіанту, грн.

Косн – капіталовкладення на створення основних фондів, грн.

Коб – витрати на створення нормативу обігових коштів, грн.

Кпд – витрати на проектно-дослідницькі роботи, грн.

Ксуп – супутні капіталовкладення, грн.

Кпно – витрати, пов’язані із пуском, і освоєнням виробництва, грн.

Клом – залишкова вартість основних фондів, які повинні піти на лом або подальше використання,

Квих – залишкова вартість основних фондів діючого виробництва, які будуть використовуватись в новому варіанті, грн.

Ксп – сполученні капіталовкладення, грн.

................................................................................................. - норматив обігових коштів по і-тому елементу, грн.

................................................................................................ - норматив обігових коштів у незавершеному виробництві, грн.

............................................................................................ = (Qi * Тнор) / Fріч;

Qi – сумарні витрати по і0тому елементу обігових коштів в кошторисі витрат на виробництво по плановому періоді, грн.

Тшр – норма запасу, встановлення для і-го елемента обігових коштів

Fріч – тривалість періоду, днів.

Визначаємо норматив обігових коштів по допоміжних матеріалах:

Н^дм _ок1 = (1030 * 57) / 360 = 163 (тис.грн.)

Н^дм _ок2 = (930 * 57 ) / 360 = 147,3 (тис.грн.)

- по інструменту, запасних частинах

Н^із _ок1 = (3530 * 125) / 360 = 1225,7(тис.грн.)

Н^із _ок2 = (3200 * 125) / 360 = 1111,1(тис.грн.)

-по паливу:

Н^п _ок1 = (689 * 60) / 360 = 114,8(тис.грн.)

Н^п _ок2 = (573 * 60) / 360 = 95,5(тис.грн.)

- по основних матеріалах, купівельних напівфабрикатах і комплектуючих виробах:

Н^ом _ок1 = ((12050,81 + 285,41 + 1192,14) * 67 * 10800)) / 360 * 1000 = 27192(тис.грн.)

Н^ом _ок2 = (( 12728,26 + 296,56 + 1162,08) * 64 9780)) / 360 * 1000 = 24666(тис.грн.)

- по готовій продукції

Н^гп _ок1 = (10800 * 15195,02 * 15) / 360 * 1000 = 6838(тис.грн.)

Н^гп _ок2 = (9780*15662,42*10)/360*1000=4255(тис.грн.)

Норматив оббігових коштів у незавершеному виробництві розраховується за формулою:

Н^нв _ок =(Nпл*Sвс*Ту*Кнв)/Fріч,

Nпл. – програма виробництва продукції на планові період,шт.

Sвс –виробнича собівартість виробу, грн.

Ту – тривалість виробничого циклу, днів;

Кнв – коефіцієнт наростання витрат;

Можна користуватись виразом:

;

m– доля одноразових початкових витрат у виробничій собівартості продукції. До початкових витрат можна віднести всі матеріальні витрати, тобто основні матеріали, купівельні напівфабрикати, допоміжні матеріали.

m1 =(12050,81+285,41+1192,14)/15195,02=0,9

m2 =(12728,26+296,56+1162,08)/15662,42=0,91

звідси: Кнв1=(0,9+(1-0,9))/2=0,5

Квн2=0,91+(1-0,91))/2=0,5

Тоді: Н^нв _ок1 =(10800+15195,02*35*0,5)/360*1000=7977(тис.грн.)

Н^нв _ок2 =(9780*15662,42*35*0,5)/360*1000=7446(тис.грн.)

З вище отриманих результатів визначаємо:

Коб¹ =163+1225,7+114,8+27192+6838+7977=43510,5(тис.грн.)

Коб² =147,3+1111,1+95,5+24,666+4255+7446=37720,9(тис.грн.)

Кі¹ =13000+43510,5+700+880+570+1260+4480+8160=72560,5(тис.грн.)

Кі² =12800+37720,9+700+810+528+980+5880+7860=67278,9(тис.грн.)

Для розрахунку ефективності капіталовкладень по варіантах необхідно врахувати різницю по термінах будівництва. Різночасові витрати проводяться до року початку робіт з допомогою коефіцієнта приведення

Кпр – загальна сума приведених до року початку робіт капіталоавкеладень, тис.грн.

Т – загальний термін освоєння капіталовкладень

Кпр¹ =72560,5+0,15+72560,5*0,3/1,1+72560,5*0,2/1,21+725695*0,15/1,331=50843(тис.грн.)

Кпр² = 61278,9*0,1+67278,9*0,2/1,1+67278,9*93/1,21+67278,9*0,2/1,331=45752(тис.грн.)

Зпр⁰ = 19891,34+(0,15*36940)/6000=19892(тис.грн.)

Зпр¹ =15195,02+0,15*50843/10800=15196(тис.грн.)

Зпр² = 15662,42+0,15*45752/9780=15663(тис.грн.)

Найбільш ефективним е 1 варіант. Визначимо загальну економічну ефективність капіталовкладень для найбільш-ефективного варіанту Ер=ΔП/К

Пі=(Ці-Сі)*Ni;

Пбаз=(20506,74-19891,34)*6000=3692400грн.

П1=(15628,02-15195,02)*1000=4676400грн.

ΔП=П1-Пбаз;

ΔП=4676400 –3692400=984000грн.

Ер=984000/50843000=0,019

Розрахуємо термін окупності за формулою:

Ток=1/Ер Ток=1/0,19=5,2років

Розрахуємо загальну рентабельність підприємства:

Рв=П/Ко*100%

П – прибуток підприємства,грн.

Ко – середня величина основних виробничих фондів і оборотних коштів за рік

Рв=4676400/(13000000+43510500)*100%=8,3

Ріст продуктивності праці визначається: ΔП=(t*100)/100-t;

ΔП=(25*100)/100-26=35,1%

Найбільш ефективний варіант капіталовкладень є 1-й варіант, оскільки сума зведених витрат по цьому варіанту є найменшою. Вкладення коштів у дані проект є доцільним, так як Ерñ Еи(0,19ñ0,15)

Обчислимо фондовіддачу

Фвід = N/Коф

N – обсяг виробництва продукції

Коф – вартість основних фонів капіталовкладень

Фвід = 10800*15628,02/13000000=12,98грн.

Річний економічний ефект при використання 1-го проекту варіоліту може бути обчислений як різниця приведених витрат може бути обчислений як різниця приведених витрат по базовому і проектному варіантах

Еріч = (Зпр^б – Зпр¹ ) * N1

Еріч = (19892 – 15196) * 10800=50716800(тис.грн.).