План:
Вступ.................................................................................................................... 2
Забезпечення права на захист............................................................................ 4
Обвинувачений............................................................................................... 5
Процесуальні права і обов`язки обвинуваченого (підсудного)................. 5
Захисник.......................................................................................................... 6
Обов`язкова участь захисника....................................................................... 7
Відмова від захисника.................................................................................... 7
Порядок призначення захисника.................................................................. 8
Процесуальні права і обов`язки захисника.................................................. 9
Захист у кримінальному судочинстві............................................................. 10
Висновки........................................................................................................... 15
Використана література:.................................................................................. 17
Сноски:............................................................................................................... 18
Вступ.
Історія формування принципу забезпечення обвинуваченому права на захист була дуже неоднорідною. Наприклад, ще 1917 року Центральна Рада ухвалила закон "Про заведення апеляційних судів", — тобто важливий крок на шляху формування права на захист; у положенні "Про судочинство" від 3 червня 1919 року взагалі не знало інституту касаційного оскарження вироків — допускалося лише подання клопотання про помилування та пом`якшення покарання, а участь у процесі обвинувачення і захисту була обов`язковою лише при розгляді справ про найбільш тяжкі злочини; 13 вересня 1922 року була прийнята постанова "Про введення в дію Кримінально-процесуального кодексу УСРР", в якому право обвинуваченого на захист викладалося в повній мірі (на той час), а в більш новому КПК від 20 липня 1927 року це право дуже звужувалося — на стадії попереднього слідства, а також дізнання Кодекс не передбачав участі захисту, захисник тепер брав участь у процесі тільки зі стадії судового розгляду; і так далі.
Актуальність вибраної мною теми доводити не потрібно, бо сучасне законодавство теж не дає повної гарантії забезпечення цього права — все ще існує дуже багато прогалин, які треба якнайшвидше усувати.
У своїй роботі я намагався висвітлити основні засади забезпечення обвинуваченому права на захист, розповісти про права та обов`язки обвинуваченого і його захисника, та про їх участь у кримінальному судочинстві.
Для написання роботи я користувався чудовою книгою заслуженого юриста України Варфоломеєвої Тетяни Вікторівни "Защита в уголовном судопроизводстве", Конституцією України та Кримінально процесуальним Кодексом України зі змінами і доповненнями.
Кожен має право
на захист та правову
допомогу.[1]
Забезпечення права на захист.
Право обвинуваченого на захист
включає в себе як право захищатися від підозри та обвинувачення, так і право захищати свої особисті і майнові інтереси.
Воно забезпечується тим, що закон:
а) наділяє обвинуваченого цілим комплексом процесуальних прав, використання яких дозволяє йому особисто захищатися від підозри і обвинувачення у вчинені злочину;
б) надає йому право скористатися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає участь захисника в справі обов`язковою;
в) покладає на слідчі органи, прокурора і суд обов`язок розяснити обвинуваченому його процесуальні права (статті 53, 142, 294 КПК) і забезпечити можливість здіснення цих прав і захисту від підозри й обвинувачення.
В жодному випадку не можливо перекладувати обов`язок доведення своєї винуватості або невинуватості на громадянина - це мають робити посадові особи, тобто слідчі, прокурори, судді тощо.[2]
Порушення права на захист завжди означає істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону[3]
і є однією з найбільш поширених підстав для скасування вироку та інших рішень у справі.[4]
Обвинувачений.
Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому Кримінально-процесуальним кодексом України порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після віддання до суду обвинувачений називається підсудним.
У вузькому розумінні слова обвинувачений є лише на попередньому слідстві. Але це поняття вживається і в більш широкому розумінні: щодо підсудного, засудженого і виправданого
Процесуальні права і обов`язки обвинуваченого (підсудного).
Серед тих осіб, які мають і відстоюють свій інтерес у кримінальній справі, обвинувачений, як і потерпілий, є центральною фігурою. Для захисту від обвинувачення та реалізації інших законних інтересів закон наділяє обвинуваченого процесуальними правами і передбачає гарантії їх здіснення.
Основні процесуальні права обвинуваченого:
- знати, в чому його обвинувачують;
- давати показання з пред`явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
- мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
- подавати докази;
- заявляти клопотання;
- ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріалами справи;
- брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;
- заявляти відводи;
- подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;
- підсудний має право на останнє слово.
Обвинувачений не тільки має процесуальні права, а й несе процесуальні обов`язки
. Він, зокрема, зобов`язаний з`являтися за викликом слідчих органів, прокурора і суду, не ухилятися від слідства й суду та виконання вироку, не перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі, додержуватися порядку в судовому засіданні і підкорятися розпорядженням судді (головуючого). В разі невиконання обвинуваченим своїх обов`язків до нього можуть бути застосовані засоби процесуального примусу: привід, запобіжний захід, попередження і вивід із залу судового засідання тимчасово або на весь час розгляду справи. А якщо таке невиконання має ознаки злочину (наприклад, примушування чи підкуп свідка до відмови від дачі показань або висновку), то воно тягне кримінальну відповідальність (ст.180 КК).
Захисник.
Захисник - це учасник кримінального процесу, уповноважений у передбаченому законом порядку здіснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених та виправданих і подавати їм необхідну юридичну допомогу. Участь зашисника в кримінальному процесі дозволяє цим особам більш повно реалізувати своє право на захист.
На практиці захисниками є переважно адвокати, тому для забезпечення обвинуваченому права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державніх органах в Україні діє адвокатура[5]
- неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України,[6]
в якій зазначується, що адвокат в своїй професійній діяльності повинен суворо додержуватись вимог чинного законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики і так далі.[7]
Порушення цього положення тягне за собою накладення на адвоката дисциплінарної відповідальності.[8]
Обов`язкова участь захисника.
Передбачаючи, що участь захисника в стадіях попереднього розслідування і судового розгляду кримінальних справ є, як правило, обов`язковою, законодавець має за мету забезпечити право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного на захист, змагальність процесу.
Відмова від захисника.
Кожна людина може звернутися до адвоката або відмовитися від його послуг. Така відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного (тобто повинна бути тільки добровільною) і не може бути перешкодою для продовження участі у справі державного або громадського обвинувача, а також захісників інших підозрюваних, обвинувачених чи підсудних.[9]
Проте існують випадки, коли відмова від захисника не може бути прийнята:
- у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років;
- у справах осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, сліпі, глухі та інші) не можуть самі реалізувати своє право на захист;
- у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство;
- коли санкція статі, за якою кваліфікується злочин, передбачає смертну кару;
- у спрвах про застосування примусових засобів медичного характеру.
Порядок призначення захисника.
Захисник з числа осіб, зазначених у частині першій статті 44 КПКУ (тобто особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю чи, за згодою підсудного, в якості захисника допускаються близькі родичі, опікуни та піклувальники) запрошується підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним, його законими представниками, родичами або іншими особами за дорученням чи на прохання обвинуваченого.[10]
Одна і таж сама особа не може бути захисником двох або більше підозрюваних, обвинувачених і підсудних, коли інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.
Закон не обмежує кількості захисників, які можуть захищати одного підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
У статті 59 конституції України зазначено, що кожен вільний у виборі захисника своїх прав. Оскільки вибір захисника клієнтом повинен бути вільним, то рекомендування слідчим іншого захисника прав (у випадку ст.46, 47 КПК) є антиконституційним. Буде порушено право на захист, якщо підсудному назойливо рекомендують того чи іншого адвоката.
Процесуальні права і обов`язки захисника.
Протягом судового слідства захисник повинен повністю використати всі зазначені в законі засоби захисту з метою з`ясування обставин, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого і підсудного або пом`якшують чи виключають їх відповідальність, і подавати їм необхідну юридичну допомогу.[11]
З моменту допущення до участі у справі захисник має право:
- мати побачення з підозрюваним до першого його допиту;
- мати подачення із засудженим і особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру;
- бути присутнім при допитах підозрюваного і обвинуваченого, а також при провадженні інших слідчих дій, виконуваних за їх участю або клопотанням підозрюваного чи його захисника;
- брати участь в деяких слідчих діях, наприклад, в діях, які проводяться за участю обвинуваченого або підозрюваного, за клопотанням захисника чи в інших слідчих діях з дозволу слідчого; обов`зкова участь адвоката лише при допиті, крім випадків, передбачених статтею 46 КПКУ;
- застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких він бере участь, а також при ознайомленні з матеріалами справи - з дозволу слідчого або особи, яка провадить дізнання, а у суді - з дозволу судді чи суду;
- ознайомлюватися з матеріалами, якими обгрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред`явлення обвинувачення, а після закінчення попереднього слідства - з усіма матеріалами справи;
- виписувати з матеріалів справи, з якими він ознайомився, необхідні відомості;
- брати участь у судовому розгляді справи;
- подавати докази і заявляти клопотання і відводи, представляти документи, звертатися до спеціалістів з питань, які потребують спеціальних познань. Слідчий повинен задовольняти ці клопотання;
- подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;
- збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справі.[12]
Захист у кримінальному судочинстві.
Для участі в кримінальному процесі адвокат повинен предоставити свідотство про право на заняття адвокатською діяльністю і ордер адвокатського об`єднання або довіреність на ведення справи, видану його клієнтом - з цього моменту він набуває процесуальних прав захисника. За згодою підсудного захисником можуть бути близькі родичі, опікуни або піклувальники.
Забезпечення захисника покладається на голову (керівника) відповідного адвокатського об`єднання (зараз в Україні зареєстровано 174 таких об`єднань).
У кримінальному судочинстві адвокат може виступати у двох формах:
- здіснення захисту обвинуваченого або підозрюваного;
- забезпечення інтересів потерпілого.
Адвокат може вступати в справу з моменту пред`явлення обвинувачення
, а у разі затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто в усіх справах щодо підозрюваного, що знаходиться під вартою, - протягом 24 годин моменту затримання
;[13]
у справах про злочини, що були скоєні у стані неосудності, а також про злочини осіб, які захворіли на душевну хворобу після його скоєння, - захисник допускається до справи з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи
;[14]
у разі, коли дізнання або попередне слідство не проводилося, захисник допускається до участі в справі після віддання обвинуваченого до суду
.[15]
Після вступу в кримінальне судочинство перша дія адвоката - побачення з підозрюваним (обвинуваченим) до першого допиту віч-на-віч, конфеденційно[16]
. Обов`язкова участь захисника лише при допиті. До першого допиту можливе лише одне побачення, після - без обмеження кількості і тривалості.
Коли обвинуваченого допитують спочатку в якості свідка, то одержані при такому допиті відомості не можуть бути використані в якості доказів.[17]
Знайомитись з усіма матеріалами захисник може тільки після закінчення попереднього розслідування, до цього - лише з матеріалами що обгрунтовують обвинувачення (підозру) чи обрання запобіжного заходу до обвинуваченого.[18]
Захисник може брати участь у деяких слідчих діях:
- за участю обвинуваченого;
- за клопотанням захисника
- та в інших діях з дозволу слідчого.
На різних стадіях розгляду справи можуть бути різні адвокати. Це пов`язано з тим, що на практиці адвокати беруть доручення, як правило, на окремі стадії.
Дозвіл на побачення обвинуваченого з захисником після віддання обвинуваченого до суду видається судом на кожний раз окремо.
При ознайомленні з матеріалами справи обвинувачений і захисник мають перевірити чи підшиті і пронумеровані документи справи. Недодержання цього правила є істотним порушенням права на захист.
Протягом судового слідства адвокат має повністю використати свої права як захисника:
- брати участь у допиті свідків, експертів, потерпілих;
- заявляти клопотання щодо допиту свідків;
- ставити запитання свідкам, експертам, потерпілим, проводити перехресний допит.
Під час судових дебатів захисник виконує судову промову, в якій він зобов`язаний викласти суду свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсудного чи пом`якшують його відповідальність, а також свою правову позицію щодо застосування кримінального закону та міри покарання, котру потім може змінити. Але в останній захисній промові позиція має бути чітка. Захисна промова має бути об`єктивною і сомостійною. Вона повинна грунтуватись лише на тих обставинах і матеріалах, що були розглянуті судом.
Дебати не можуть бути обмежені у часі, тобто обмеження у тривалості викладення захисником і підсудним обставин на свою користь забороняється.
Якщо обвинувачений захищає себе сам, то він повинен брати участь і у судових дебатах, які не обмежуються.
Раніше захисна промова будувалася за певною схемою:
- мала починатися політичним аналізом ситуації в країні;
- аналіз суспільної небезпечності злочину, його осудність;
- правова позиція захисника;
- висновок.
Після оголошення вироку в суді адвокат повинен ознайомитись з протоколом судового засідання і запитати думку засудженого: чи бажає він оскаржити вирок. У випадку, коли адвокат бачить у вироку неправильну кваліфікацію чи правові помилки (якщо вони не на користь підсудного), то він зобов`язаний обов`язково подати касаційну скаргу. Але засуджений може відкликати касаційну скаргу захисника, якщо він не погоджується з викладеними в ній позиціями.
Обвинувачений має право на останнє слово.
Підсудному і захиснику надається деякий час для ознайомлення з протоколом судового засідання. Вони мають право вносити зауваження до нього протягом 3 діб.Якщо копію вироку було вручено не вчасно, або вчасно, але без перекладу на рідну мову обвинуваченого, то це є підставою для продовження цього строку.
Касаційна інстанція.
Про день розгляду справи в касаційній інстанції суд першої інстанції своєчасно повідомляє учасників судового процесу та прокурора. День і місце проведення справи повідомлаються пізніше. Участь захисника на цій стадії необов`язкова.
Захисником в касаційній інстанції може бути як "старий" адвокат, так і "новий". На цій стадії адвокат може або лише скласти касаційну скаргу або скласти скаргу і приймати участь у судовому розслідуванні в касаційному порядку.
Розгляд справи починається доповіддю одного з членів суду, який викладає суть справи і основні доводи скарги. Потім підсудний та його захисник дають пояснення. Після цих пояснень прокурор висловлює міркування щодо вироку у справі. Заслухавши пояснення учасників процесу і міркування прокурора суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали.
Висновки.
В роботі детально розглянуті теоретичні та практичні аспекти питання про забезпечення права на захист в кримінальному судочистві. Це право на захист стосується як обвинуваченого, так і, що дуже важливо, потерпілого. Бо, формально, захистом прав потерпілого займається багато осіб: його захисник, слідчі, прокурор. А іноді в результаті порушень процесуального порядку на етапах попереднього слідства та в судовому засіданні, обвинувачення не в змозі в повному обсязі довести вину підсудного (чим користуються захисники підсудного для оскарження та пом¢якшення вироку), тим самим порушується право на захист потерпілого, але реалізується право на захист обвинуваченого. Тому неухильне додержання процесуальних норм на всіх етапах розгляду справи, ¢¢якість¢¢ попереднього слідства - головні запоруки здійснення права на захист обох сторін процесу: як потерпілого, так і обвинуваченого. Роль захисника - стояти на сторожі прав та інтересів свого клієнта, бути, так би мовити, ¢¢відділом технічного контролю¢¢ попереднього слідства та судового розгляду. Виходячи з цього, дуже важливим є рівень професійної кваліфікації захисника, тому що для контролю над процесом потрібно знати правила, які ним керують, до останьої коми та крапки.
Отже, обвинувачений та потерпілий мають право на захист і воно повинно забезпечуватися і виконуватися на високому рівні. Ми побачили чим забезпечується право обвинуваченого на захист, хто такий обвинувачений, його процесуальні права та обов`язки, його права щодо призначення і відмовлення від захисника, права та обов`язки захисника, їх участь у кримінальному процесі. Але ми ще зустрічаємо деякі розбіжності між законом і текстом Конституції, між тим, що написано і практикою. Це я і намагався показати в своїй роботі.
Використана література:
1. Конституція України;
2. Кримінально-процесуальний Кодекс України;
3. ППВСУ №10 від 7 липня 1995р. "Забезпечення права на захист";
4. Судова практика в цивільних і кримінальних справах (1960 - 1988рр.). 1989, Київ;
5. Варфоломеева Т.В. "Защита в уголовном судопроизводстве" Киев - 1998;
6. Закон України "Про адвокатуру".
Сноски:
[1]
Ст. 59 ч.2 Конституції України.
[2]
ППВСУ №10 від 7 липня 1995р. "Забезпечення права на захист".
[3]
Ст. 370 КПКУ.
[4]
Судова практика в цивільних і кримінальних справах (1960 - 1988рр.). 1989, Київ.
[5]
Ст.59 ч.2 Конституції України.
[6]
Ст.2 ч.1 Закону про адвокатуру.
[7]
Ст.15 Закону про адвокатуру.
[8]
Ст.16 Закону про адвокатуру.
[9]
Частина 1 статті 46 КПК.
[10]
Частина 1 статті 47 КПК.
[11]
Частина 1 статті 48 КПК.
[12]
Частина 2 статті 48 КПК.
[13]
Частина 2 статті 44 КПК.
[14]
Ст. 44 частина 3 КПК.
[15]
Там же. Частина 4.
[16]
Ст. 48 КПК.
[17]
ППВСУ №10 від 7 липня 1995р. "Забезпечення права на захист".
[18]
Ст. 218 КПК.
|