РЕФЕРАТ

На тему:

“Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища”

ПЛАН

1. Система екологічного законодавства України.

2. Право власності на природні ресурси.

3. Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища.

4. Основні принципи Охорони навколишнього середовища.

5. Екологічні права та обов’язки громадян щодо охорони навколишнього середовища.

6. Види використання природних ресурсів.

7. Відповідальність за порушення законодавства, про охорону навколишнього природного середовища.

Починаючи писати реферат, слід зазначити, що наука екологія має дуже давню передісторію. Тобто виникла вона ще у роки до нашої ери, з появою відомостей про спосіб життя, залежність від зовнішніх умов та характеру розподілу рослин і тварин. Хоч не під такою назвою, та все ж ще в працях Аристотеля (384-322 до н.е.) описано багато видів тварин та наведено відомості про своєрідність рослин у різних умовах, залежність їх росту від типу грунту і клімату. В епоху Відродження особливого розвитку набули роботи перших систематиків А.Цезальпіна, Ж.Турне фора, та інших. І лише у 1866 р. завдяки Е.Геккелю нова галузь знань, що пов’язувала взаємовідносини живих істот та їх зв’язки з органічними компоне6нтами середовища дістала назву у “екології”.

Екологія – в широкому значенні цього слова – це наука (галузь знань), що вивчає взаємодію організмів та їх угрупувань із середовищем існування. На поч.. ХХ ст. сформувалися екологічні напрями гідробіології, фітоценології, ботаніки і зоології, у кожному з яких розвивались певні напрями екологічної науки. Вчені всього світу намагаються приділяти велику увагу предмету екологія. Відповідно до нього ними розроблено багато законодавств, щодо охорони навколишнього середовища. В більшості країн світу, зокрема в Україні, існує своя система екологічного законодавства. Екологічна безпека довкілля організаційними, правовими, економічними та соціальними заходами. Основні напрями державної політики в сфері охорони довкілля втілюються за допомогою екологічного права. Правовий механізм цілеспрямованості, визначеності, сприяти застосуванню заходів до юридичних та фізичних осіб, щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів та їх відходів, екологічної безпеки та юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Вивчення, та застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснюються в двох напрямах.

1) складання і затвердження екологічних нормативів пиродокористування 9стосовно надр, грунтів, води. Повітря, рослинного і тваринного світу);

2) складання і затвердження компле5ксу еколого-економічних показників державного контролю за станом довкілля та діяльністю господарчих структур. Відносини між людьми та природою в державі регулюється Конституцією, законами, урядовими актами, місцевих органів влади.

Основним базовим законом є Конституція України, прийнята в 1996 р., відповідно до якої розробляються правові основи державної політики України у сфері охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки людини. В статті 16 визначено, що забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги на території держави та збереження генофонду, українського народу є обов’язком держави. Для втілення основних напрямів державної політики щодо охорони довкілля в повсякденне життя людського суспільства прийнято такі закони та акти: “Про охорону навколишнього природного сер едовища”, “Про тваринний світ”, “Про природно-заповідний фонд”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Лісовий кодекс України”, “Водний кодекс України”, “Земельний кодекс України”, “Кодекс України про надра”. На даний час екологічний стан в Україні характеризується як кризовий. Низький рівень екологічної культури населення в наслідок незадовільної екологічної освіти та виховання, нераціонального структура народного господарства, пов’язана із застосуванням енергоємних технологій, низький рівень технологій, очищення, газоповітряних викидів в атмосферу і складів стічних вод у водоймах, приводять до зниження продуктивності господарства, погіршення стану здоров’я людей і навіть до зменшення чисельності несення внаслідок переважання смертності над народжуваністю дітей. Це відбувається на фоні руйнування заводів, фабрик, аграрних господарств і нераціонального використання погіршується стан довкілля і створюється загроза завдання непоправної шкоди біологічному і ландшафтному різноманіттю – лісовим, гірським і морським об’єктам, водоймам лукам, землям. Такі об’єкти потребують належної охорони, адже вони відіграють велику роль у житті людини. Тому з метою подолання зазначених недоліків уц 1998 р. Верховна Рада України прийняли постанову “Про основні напрями державної політики в галузі охорони навколишнього, природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, яка розглядається як державна програма охорони довкілля в Україні. В цій програмі сформульовані основні пріоритети та завдання охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів:

- формування збалансованої системи природокористування й адекватна структура перебудова виробничого потенціалу економіки;

- екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві;

- поліпшення екологічного стану і запобігання. Забрудненню. Р. Дніпро та інших річок, Чорного й Азовського морів;

- будівництво нових та реконструкцію діючих потужностей, комунальних очисних каналізаційних споруд;

- забезпечення населення якісною питною водою;

- захист повітряного басейну від забруднення, особливо у великих містах і промислових центрах;

- зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення та інші.

Раціональне природокористування передбачає відтворення спожитих відновних первинних природних ресурсів, і мінімальне споживання невідновних при одночасному мінімальному утворенні відходів. Концептуальною основою Державної програми раціонального використання природних ресурсів є принцип дотримання балансу між негативним впливом антропогенної діяльності на об’єкти навколишнього середовища та їх здатністю до самозбереження і самовідновлення. Державна політика охорони і раціонально використання природних ресурсів визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозбережний, та відтворювальний характер.

Всі вищезгадані законодавства, щодо охорони навколишнього середовища і збереження природних ресурсів є законом для кожної людини. Адже від кожного з нас залежить те у якому природному середовищі ми живемо і будемо жити.

І порушення того чи іншого екологічного законодавства карається відповідно до вимог Кримінального кодексу України. Вимоги закону передбачають установлення чіткого зв’язку між скоєним порушенням і погіршенням навколишнього середовища. Злочин вважається завершеним, якщо настали відповідні наслідки скоєних дій. До екологічних злочинів належать екоцид забруднення навколишнього природного середовища (води, повітря, грунту), знищення і пошкодження рослинного й тваринного світу, незаконне мисливство та заготівля водяних тварин і рослин, порушення режиму, особливо охоронних природних територій і природних об’єктів, незаконно обертання радіоактивних матеріалів, приховування інформації про обставини, що створюють небезпеку для життя чи здоров’я людей тощо.

За скоєні екологічні злочини порушники несуть правову відповідальність. Екологічне законодавство передбачає три рівні покарання: порушення; порушення, що завдали значних збитків; порушення, що спричинила смерть людей (тяжкі наслідки). Залежно від величини заподіяних збитків це можуть бути штрафи, заборона обіймати певні посади на встановлений термін, виправні роботи, та позбавлення воді на визначений законом термін. Отже, як бачимо природа, що оточує нас є дуже важливим фактором для нашого існування. І зникнення хоча б одного компоненту природи унеможливлять життя людини на землі. Тому потрібно не лише державі піклуватись та видавати законодавства щодо охорони природи, а й зусиллями кожного з нас, турбуватись про чистоту і красу нашого навколишнього середовища, частинами якого є ми самі.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник – К.: Вища школа, 2001. – 358 с.

Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001- 500с.