Дипломная работа: Нетрадиційні уроки як засіб виховання молодших школярів до української мови

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДИПЛОМНА РОБОТА

НЕТРАДИЦІЙНІ УРОКИ ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ ІНТЕРЕСУ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи виховання інтересу молодших школярів до навчання

1.1Аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми

1.2Нетрадиційні уроки у системі навчання мови учнів початкових класів

Висновки до першого розділу

Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота на уроках рідної мови в 2 класі

2.1 Стан досліджуваної проблеми в сучасній початковій школі

2.2 Організація експериментального навчання

2.3 Результати дослідно-експериментальної роботи

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сучасна початкова школа діє в умовах швидкого розвитку науки, зростання обсягу нової інформації. Саме вона, на думку Ю.Бабанського, повинна « підготувати активних, самостійних людей, які б мали високі творчі здібності та володіли певними якостями: уміли самостійно критично та творчо мислити; знаходили шляхи вирішення проблеми; грамотно опрацьовували інформацію; удосконалювали розвиток особистої моральності, інтелекту, культурного рівня » [ 4, 7 ].

Основне завдання сучасного вчителя – залучити учнів до активної та самостійної діяльності, перетворити їх у суб’єктів цієї діяльності. Зацікавленість, викликана педагогом на уроці, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань. Тільки в разі такого підходу формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я, яке є одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні, згідно з Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, стане можливим [ 13 ].

Учіння – цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння уміннями й навичками. Компонентами учіння виступають, як зазначає З.Друзь, « мета, мотиви, зміст, засоби роботи, результати » [ 16, 10 ].

У зв’язку з цим педагоги та психологи (І.Лернер, О.Савченко, Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв та інші) все більше усвідомлюють гостру потребу в удосконаленні традиційних форм навчання, одним із головних недоліків якого залишаються об’єктивно-суб’єктивні взаємини між учителем і учнем. Так, наприклад, О.Савченко, академік АПН України, дидакт початкової школи, підкреслює, що « провідним принципом організації навчальної діяльності має бути розвивальне навчання, смисл якого – у створенні найсприятливіших умов для інтенсивного розвитку тих здібностей і якостей дитини, що перебувають у стадії формування » [ 46,104]. Цю стадію Л.Виготський назвав « зоною найближчого розвитку » [ 8, 26 ].

Науковці (Г.Костюк, О.Скрипченко, Б.Друзь, О.Киричук, Н.Бібік, О.Савченко та інших) надають винятково важливого значення інтересу до пізнання в процесі шкільного навчання. Г.Костюк наголошує на тому, що « в умовах, коли навчання стає активною пізнавальною і практичною діяльністю учнів, важливого значення набувають пізнавальні інтереси, любов до знання…» [ 21, 369 ].

Нестандартні уроки як розвивальне проблемне та випереджаюче навчання виступає альтернативною формою організації навчання молодших школярів з метою виховання в них пізнавального інтересу. Це збагачення обох сторін навчального процесу інтелектуальними почуттями, це шанс вчителя спілкуватися з дітьми душею, це почуття краси, співпереживання, це радість пізнання, подолання труднощів та насолода від праці. Нестандартні уроки дають можливість ефективно оволодіти тим максимумом знань, який потрібен сильним дітям для розвитку, а слабким – для полегшення програмного мінімуму [ 32, 8 ]. Саме це і зумовило вибір теми нашого наукового дослідження: «Виховання інтересу молодших школярів до уроків рідної мови засобом нестандартних уроків ».

Об’єктом дослідження виступає процес організації навчальної діяльності молодших школярів.

Предмет – нестандартні уроки як засіб виховання інтересу молодших школярів до уроків рідної мови.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність нестандартних уроків у системі навчання мови учнів початкових класів.

Ми припускаємо, що використання нестандартних уроків як активної форми навчання дозволить виховати інтерес учнів до рідної мови.

Досягнення мети і необхідність доведення гіпотези передбачає вирішення таких завдань:

- проаналізувати наукову психолого-педагогічну та методичну літературу з даної теми;

- теоретично обґрунтувати проблему нестандартних уроків як дієвого засобу виховання пізнавального інтересу молодших школярів до навчання;

- вивчити досвід роботи вчителів-практиків;

- розробити дослідно-експериментальну програму та експериментальним шляхом перевірити її ефективність.

Дослідження проводилося з опорою на наступні методи:

- теоретичні: метод теоретичного аналізу і синтезу при визначенні об’єкта, предмета, мети та завдань дослідження, висування гіпотези, узагальнення матеріалу, отриманого в результаті експерименту;

- емпіричні: аналіз наукової психолого- педагогічної та методичної літератури, відбору фактичного матеріалу, педагогічні спостереження, аналіз досвіду роботи вчителів загальноосвітніх шкіл і результатів діяльності учнів, анкетування вчителів, педагогічний експеримент та аналіз результатів експерименту.

Практичне значення роботи полягає у тому, що матеріали дослідження та його висновки можуть бути використані вчителями початкових класів в їх практичній діяльності.

Експериментальна робота проводилась у 2-А (учні) та 2-Б (учнів) класах на базі середньої загальноосвітньої школи № 103 м.Миколаїва упродовж 2006– 2007 навчального року.

Результати роботи доповідалися на методичному об’єднанні вчителів початкових класів ЗОЩ № 103 м. Миколаїва (січень 2008); на студентській науково-практичній конференції МДПУ (квітень 2008).

Розділ І. Теоретичні основи виховання інтересу молодших школярів до навчання

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми

Запорукою ефективності навчальної діяльності й процесу учіння молодших школярів є результативність пізнавальної діяльності, від якої залежить цілеспрямованість розумової активності, розвиток інтелектуальної рефлексії та природжених задатків учнів тощо.

Л.Артемова справедливо зазначає: « Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально – зацікавлено, з найменшими труднощами » [ 2, 6 ].

Виховання в учнів інтересу до вивчення будь-якого предмета – одне з важливих завдань, що стоять перед учителем. В « Українському педагогічному словнику » С.Гончаренка знаходимо таке визначення: «Інтерес – це вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення особистості до предметів, явищ, подій навколишньої дійсності, а також до відповідних видів людської діяльності. Тут виступають в єдності об’єкт інтересу, що має захоплюючі, привабливі сторони, і суб’єкт, для якого ці сторони життєво важливі » [ 9, 147 ]. Науковець пропонує розрізняти:

Схема 1

Стійкість інтересу, на думку Б.Друзя, виражається в тривалості його збереження і в його інтенсивності [ 16, 12 ].

Г.Щукіна виділяє такі види інтересів:

Емоційний інтерес дарує радість творчості, радість пізнання. Він міцно пов’язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам’яттю, мисленням і волею.

Інтереси до самого процесу діяльності – оволодіння знаннями, до творчості і до результатів діяльності – до набуття професії, до матеріальних результатів праці. У активних особистостей ці інтереси поєднуються.

У навчанні фігурує особливий вид інтересу – інтерес до пізнання, або, як його зараз прийнято називати, пізнавальний інтерес. Його область – пізнавальна діяльність, у процесі якої відбувається оволодіння змістом навчальних предметів і необхідними засобами або уміннями й навичками, за допомогою яких учень отримує освіту [ 59, 96 ].

Досліджуючи проблему виховання пізнавальних інтересів молодших школярів, Б.Друзь визначив характерні ознаки пізнавального інтересу: динамічність, поступальний рух, перехід від явища до сутності, встановлення глибоких зв’язків, оволодіння закономірностями. На його думку, інтереси різняться змістом, широтою, стійкістю, силою і дієвістю. Зміст інтересів визначається тим, на що вони спрямовані (наприклад: на читання, математику, спорт); широта визначається різнобічністю, спрямованістю на різні об’єкти при наявності основного, стрижневого інтересу; стійкість характеризується часом, протягом якого вони зберігають свою силу і впливають на поведінку людини, її життя й діяльність [ 16, 6 ].

У школярів одного й того ж класу пізнавальний інтерес може мати різні рівні свого розвитку:

- елементарним рівнем пізнавального інтересу може враховуватись відкритий інтерес до нових фактів, явищ, які фігурують в інформації, що отримують учні на уроці;

- більш високим рівнем його є інтерес до пізнання істотних властивостей предметів та явищ. Цей рівень вимагає пошуку й активного оперування знаннями;

- ще більш високий рівень пізнавального інтересу складає інтерес школярів до причинно-наслідкових зв’язків, до виявлення закономірностей, до встановлення загальних принципів явищ, діючих в різних умовах. Цей рівень характеризується пошуковою творчою діяльністю, з придбанням нових і більш досконалих способів навчання [ 59, 97 ].

Аналіз психологічної структури пізнавального інтересу привів психологів (С.Рубінштейн, Г.Костюк, О.Леонтьєв) до висновку, що пізнавальний інтерес це сугубо особистісне утворення, пов’язане з потребами, в якому в органічній єдності представлені усі важливі для особистості процеси: інтелектуальні, емоційні, вольові [ 59, 103 ].

1. Про інтелектуальну активність можна судити за такими діями:

- питання учнів, звернені до вчителя. Як показують спеціальні дослідження (Г.Щукіна, О.Савченко та ін.), питання учнів носять різний рівень пізнавальної цінності, тому слід звертати особливу увагу лише на ті питання, які дійсно мають пізнавальний сенс, бажання учня або уточнити неясності, або відкрити перед собою перспективу пізнання даної області. Однак будь-яке самостійне питання це вже показник існуючого пізнавального інтересу [ 49, 124 ];

- прагнення учнів до власної участі у діяльності, в обговоренні піднятих на уроці питань, у доповненнях, виправленнях відповідей товаришів, у бажанні відстояти свою точку зору;

- активне оперування придбаними знаннями та уміннями говорить про пізнавальний інтерес високого рівня.

- прагнення поділитися з іншими (товаришами, учителем) новою, свіжою інформацією, отриманою з різних джерел за межами навчання.

2. Емоційні прояви. Так, об’єктивними апаратурними методиками (по замірам орієнтовних реакцій у дослідженнях Ю.Кулюткіна) зафіксовано, що кульмінація емоцій у ситуаціях пошуку досягає піку у той самий момент пошуку рішення, коли складається визначене відношення до нього. Тоді ж, коли вибір зроблений і відношення визначене, емоційна напруга знижується. Ці дослідження дають ключ до вирішення багатьох питань при аналізі процесу навчання [ 59, 106 ].

3. Вольові прояви, а саме:

- зосередження уваги;

- поведінка учня при виникненні ускладнень. Стійкий і достатньо глибокий інтерес знаходиться у тісному зв’язку з прагненням подолати труднощі, спробувати різні шляхи для вирішення складної задачі;

- прагнення до завершеності учбових дій. Інтерес завжди пов’язаний з поглинаючою діяльністю, з уходом у діяльність, незважаючи навіть на зовнішні подразники (наприклад, дзвоник з уроку). Лише завершивши роботу, школярі реагують на них.

В.Онищук звертає увагу на чотири якісні етапи розвитку інтересу.

Формування пізнавальних інтересів – процес тривалий. Дослідження Г.Костюка, О.Скрипченка, Б.Друзя, Г.Щукіної та інших виявили такі основні етапи процесу формування пізнавального інтересу:

- підготовка ґрунту для появи пізнавального інтересу – створення умов, які сприяють виникненню потреби в даних знаннях і відповідному виді діяльності;

- створення позитивного ставлення до навчального предмета і до діяльності;

- організація діяльності, за якої формується справжній пізнавальний інтерес [ 16, 16 ].

Науковці зазначають, що формування позитивного ставлення до навчальної діяльності залежить від багатьох умов:

Схема 2

1). розуміння дитиною змісту і значення виучуваного;

2). наявність нового як у змісті виучуваного, так і в самому підході до його розгляду;

3). емоційна привабливість навчання;

4). наявність оптимальної системи тренувальних творчих вправ і пізнавальних завдань до відповідної «порції» програмового матеріалу;

5). зміст навчального матеріалу – ступінь добротності інформації, що визначається такими якостями, як систематизованість, відповідність інтересам даного класу, предметність, новизна;

6). самостійність у пізнавальній діяльності;

7). оцінка успіхів учнів з боку вчителя [ 16, 29-30 ].

Видатний педагог В.Сухомлинський вважав, що навчальний процес у сучасній школі повинен розвивати всемогутню радість пізнання, а школа повинна бути справжнім « будинком радості »: « дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання » [53, 164]. Щоб реалізувати цю вимогу, треба насамперед знати, який навчальний предмет найбільше приваблює учня і чому; про що хотілося б учневі довідатися на уроках, прочитати у книжках; чим любить займатися дитина у вільний час; з якого шкільного предмета їй найбільше доводилося готуватися і чому. Дослідженнями встановлено, що учнів приваблює можливість набувати знання в процесі активної пізнавальної діяльності.

С. Логачевська теж відмічає, що молодші школярі вчаться з інтересом тоді, коли їм цікаво і, найголовніше, коли навчальні дії стають для них особистісно значущими, тобто коли ними рухає пізнавальна потреба – знати, міркувати [ 25, 21 ]. « На уроці цікаво, коли знаєш, розумієш і працюєш. А якщо не працюєш і не розумієш, сидиш і мовчиш, - нудно », - така характерна відповідь більшості опитаних учнів. Тому слід так організувати навчальний процес, створити таку атмосферу на уроці, щоб кожний відчував, що його праця – то частка загальної роботи.

На вихованні дитячих інтересів позначаються:

1. Глибоке знання вчителем свого предмета і любов до нього, прагнення до постійного вдосконалення педагогічної майстерності.

2. Висока ефективність кожного уроку, раціональна його будова, використання наочних посібників.

3. Цілеспрямованість уроків, уміння вчителя зосередити увагу на головному, основному. Залучення всіх учнів до роботи шляхом створення проблемно-пошукових ситуацій, дослідницького підходу до засвоюваного матеріалу.

4. Практична спрямованість викладання з урахуванням особистого досвіду учнів.

5. Індивідуалізація підходу до дітей і диференціація вимог до них.

6. Піклування вчителя про успіхи кожного учня. Створення моделі педагогічної структури особистості.

Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках доцільно будувати у такій послідовності: « цікаво » « знаю » « вмію » [ 16, 24 ].

Виховання відбувається за допомогою різних методів. Методи виховання – це «сукупність найбільш загальних способів розв’язання завдань і здійснення виховних взаємодій, способів взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованих на досягнення цілей виховання; сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, які використовуються в процесі формування особистісних якостей учнів для розвитку їхньої свідомості, мотиваційної сфери і потреб, для вироблення навичок і звичок поведінки й діяльності, а також їх корекції і вдосконалення» [ 9, 206 ]. Сучасна дидактика озброює вчителя такими методами:

І. Методи формування суспільної поведінки й організації діяльності школярів:

1. Гра сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів дітей за рахунок залучення цікавого матеріалу; вимагає від учнів активної вдумливої роботи та уважного аналізу; інтенсифікує навчання; сприяє не лише емоціональному, а й інтелектуальному збудженню, що, без сумніву, позитивно позначається на засвоєнні матеріалу.

2. Доручення – це залучення дітей у різноманітну навчальну діяльність з метою забезпечення набування учнями досвіду виконання поставлених перед ними завдань.

3. Змагання сприяє розвитку творчих сил і підвищенню активності учнів з метою досягнення вищих показників у навчанні.

ІІ. Методи формування свідомості – бесіди, диспути, лекції, обговорення матеріалів преси, літературних творів, кінофільмів.

Слід зазначити, що ці групи методів спрямовані не лише на зміну особистості у позитивний бік, а й на виникнення у школярів потреб, почуттів, думок, інтересу, які спонукають їх до певних вчинків, поведінки та діяльності [30, 94 ];

ІІІ. Методи заохочення і покарання не створюють нового у становленні особистості школяра, вони виступають як регулятор тих дій, які здійснюються за допомогою основних методів виховання. До заохочень і покарань вдаються у випадках, коли треба посилити позитивні мотиви або, навпаки, загальмувати негативні [30, 102 ].

Г.Щукіна, досліджуючи динаміку пізнавального інтересу учнів протягом 45 хвилин уроку, виявила найбільш типові прояви динаміки пізнавального інтересу:

* самою сприятливою тенденцією руху пізнавального інтересу на уроці є його поступове наростання від початку до кінця. У перші 5 хвилин, пов’язаних з організацією діяльності, пізнавальний інтерес ще мало помітний. З усвідомленням поставленої задачі, яка реалізується або у проблемному навчанні, або за допомогою цікавої інформації вчителя, інтерес починає проявлятися, підтримується протягом уроку різноманіттям самостійних робіт, проблемною ситуацією, цікавою інформацією, яка поступає як від вчителя, так і від учнів;

* самою неблагополучною лінією руху інтересу є його «ниспадаючий» характер. У значній частині досліджуваних уроків фіксувалася висока напруга уваги після перших 5 хвилин, пов’язаних з орієнтуванням учнів у запропонованих задачах. Частіш за все це був інтерес-очікування (викличуть – не викличуть). Він тримався під час опитування, коли, по-перше, шанси на виклик до відповіді є у кожного і, по-друге, коли можна приєднати свої міркування до відповіді товариша. Потім, коли мотив очікування виключається, інтерес до уроку згасає навіть при наявності цікавої інформації, але слабкій її подачі, а також без необхідної стимуляції самих учнів;

* сходинкова динаміка пізнавального інтересу така, що інтерес непостійний і виступає в якості загального мотиву діяльності. Даний тип динаміки пізнавального інтересу на уроках - це свідчення їх аморфності, недостатньої стійкості. Успіх у формування пізнавального інтересу на таких уроках вирішують останні 10-15 хвилин;

* своєрідність 4-го типу динаміки пізнавального інтересу учнів на уроці у тому, що в ньому дуже яскраво помітні кульмінації та точки падіння [ 59, 124 ].

1.2 Нетрадиційні уроки у системі навчання мови учнів початкових класів

В останні роки зроблено чимало спроб удосконалити побудову уроку як форми організації навчальної діяльності учнів, що диктує необхідність застосування так званих « нетрадиційних » форм навчання.

Нетрадиційні форми навчання можна визначити як такі, які відрізняються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оптимальність розв’язання навчально-виховних завдань [26, 30]. У сучасній дидактиці вживається поняття « нетрадиційний урок », «нестандартний урок ».

Поняття « нестандартний урок » введене в методику майже всіх навчальних предметів педагогами-новаторами наприкінці 80-х років ХХ століття. Воно означає імпровізаційне навчальне заняття, яке має нетрадиційну (невстановлену) структуру і специфічну цільову установку [39, 8 ].

Аналіз педагогічної літератури дає можливість розкрити значення нетрадиційних форм навчання, яке полягає в тому, що вони:

- урізноманітнюють форми роботи з учнями;

- сприяють вихованню творчої особистості школярів;

- дозволяють повніше врахувати особливості навчального матеріалу;

- вимагають розробки технології застосування нових освітніх форм;

- сприяють раціональному використанню навчального часу;

- підвищують продуктивність роботи учнів на уроці;

- розширюють функції вчителя [ 19, 344 ].

Уперше спроба класифікувати нетрадиційні форми навчання, залежно від їх способу спілкування суб’єктів навчання була зроблена у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Н.Стяглик у 1994 році « Нетрадиційні форми навчання і їх вплив на якість навчального процесу в школі » [ 52 ].

Залежно від історії їх розвитку, Н.Стяглик визначає дві групи:

- « пульсуючі», тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна;

- « нестандартні форми» - це форми, які раніше не застосовувались і відрізняються оригінальністю їх організації. Вони в основному виникли в останні роки під впливом засобів масової інформації.

Відповідно до реалізації основних компонентів навчання під час розв’язання дидактичних завдань освітнього процесу дослідниця виділяє такі групи:

- нетрадиційні форми цілісного розв’язання завдань навчання (прийняття мети, організація сприйняття, осмислення, закріплення, застосування змісту того, що засвоюється, контроль та самоконтроль);

- « пролонговані» форми, які не реалізують дидактичних завдань під час проведення, вони потребують тривалої підготовки.

Для ефективної організації навчально-виховної діяльності школярів необхідно враховувати способи взаємодії суб’єктів навчального процесу, що дозволяє виділити такі моделі нетрадиційних форм навчання:

Модель А. Нетрадиційні форми, що забезпечують однобічну дію на учня (учитель – учень, учень – учень). Організація спілкування за даними схемами робить дитину об’єктом дії, а вчителеві належить провідна роль. Дана модель застосовується тоді, коли необхідно подати інформацію, якої немає в навчальних посібниках, для її наступної поглибленої переробки.

Модель В. Нетрадиційні форми навчання, які забезпечують взаємодію у процесі спілкування суб’єктів навчання в умовах парної роботи, роботи малих груп, між групової роботи. У даній моделі організації спілкування учень є одним із рівноправних суб’єктів. Між учителем і школярем (учнем і учнем) виникає співтворчість. Організовуючи взаємодію, учитель керує пізнавальною діяльністю, творчим пошуком дітей.

Модель С. Нетрадиційні форми навчання, які передбачають, як однобічну дію, так і взаємодію суб’єктів навчання.

Ця класифікація нетрадиційних форм представлена в таблиці [52 ].

Таблиця 1.1

Класифікація нетрадиційних форм відповідно

до способу взаємодії суб’єктів навчального процесу

Багато вчених і педагогів замислювалися над визначення поняття «нестандартний урок». На думку науковців (О.Антипової, В.Паламарчук,

Д.Румянцевої), сутність нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми навчання, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню [1 ]. Л.Лухтай (м. Дніпропетровськ) називає нестандартним уроком такий урок, який не вміщується (повністю або частково) у рамки сформульованого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи [27 ]. Е.Печерська (м. Одеса) вбачає головну відміну нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності [43]. О.Митник і В.Шпак (м. Київ) наголошують на тому, що нестандартний урок народжується завдяки нетрадиційній педагогічній теорії, поміркованому самоаналізу вчителя, психологічному передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше – завдяки відсутності штампів у педагогічній технології [28 ].

Класифікація нестандартних уроків ще не склалася, але « бібліотечка » їх уже досить різноманітна. На сучасному етапі для початкової школи можливе таке групування нестандартних уроків (за формами проведення) [39, 11 ]:

1. Бінарні уроки (І – ІV клас; 2 рази на семестр).

Бінарними називаємо заняття, на яких матеріал даної теми уроку подається блоками різних предметів. При цьому такий нестандартний урок готується вчителями - предметниками, кожний із яких проводить етапи (блоки) уроку стосовно того предмета, що викладає. Тому проведенню таких занять передують етапи підготовки:

- ознайомлення вчителів – предметників з діючими програмами;

- знаходження сумісних програм з різних предметів;

- складання структури майбутнього уроку;

- написання спільного плану – конспекту [34, 50 ].

2. Віршовані (римовані) уроки (І – ІV клас; 1 раз на місяць):

Віршовані (римовані) – це такі нестандартні уроки, що проводяться у віршованій формі. Всі етапи такого заняття, всі завдання, задачі, пояснення – римовані тексти. Як правило, ці уроки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими (систематизуючими), і за своєю структурою нічим не відрізняються від традиційної форми організації навчання. Римовані уроки максимально зосереджують увагу школярів, бо матеріал подається стисло – віршами, і не можна пропустити основне, треба зуміти виділити головне й зробити певні висновки [51, 52 ].

3. Інтегровані (міжпредметні) уроки (І – ІV клас; 3 рази на семестр).

У сучасному педагогічному процесі значного розвитку набула ідея між- предметної інтеграції – поповнення, відновлення; об’єднання в ціле будь-яких окремих частин. Такі нестандартні заняття дають можливість учителеві опанувати з учнями значний за обсягом навчальний матеріал, домогтися міцних, усвідомлених міжпредметних зв’язків, усунути дублювання у вивченні ряду питань, досягти цілісності знань.

Підготовка інтегрованих уроків включає:

- аналіз річного календарного планування;

- зіставлення матеріалу різних предметів для виділення тем, близьких за змістом або метою використання;

- « конструювання » занять;

- визначення завдань уроку.

О.Савченко у праці « Дидактика початкової школи » розробила класифікацію цих нестандартних уроків [47, 243 ]. На думку науковця, інтегровані уроки можуть поділятися залежно від:

1). навчального предмета, з яким інтегруються:

- урок української мови і мовлення з уроком образотворчого мистецтва;

- урок української мови і мовлення з уроком курсу « Я і Україна »;

- урок української мови і мовлення з художньою працею;

- урок української мови і мовлення з народознавством;

2). постановки мети уроку:

- урок з автономними цілями;

- урок з домінуючими та супровідними цілями;

3). форми проведення уроку:

- класна форма;

- позакласна (урок у залі музею, на виставці; урок творчості серед природи);

- комплексна форма;

4). часу:

- академічний урок;

- спарений (2-3 45-ти чи 30-хвилинних уроки);

5). кількості інтегрованих уроків:

- подвоєні (інтегрування змісту двох навчальних предметів);

- потроєні (інтегрування змісту трьох навчальних предметів).

4. Уроки – дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок-круглий стіл, урок-конгрес, урок-конференція, урок-семінар, урок-телеміст) (ІV клас; 2-3 рази на семестр).

Уроки –дискусії проводяться після вивчення певної теми, розділу програми. Мета таких занять – поглиблення і систематизація знань школярів з предмета.

Обов’язково такі нетрадиційні уроки мають підготовчий етап. Учням повідомляється тема діалогу (диспуту, засідання), основні питання теорії, за якими буде проведено опитування, вказуються номери завдань підручника. Діти повинні показати на уроці різні раціональні способи їх виконання.

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або суперечного питання та залучити дітей до активної роботи, сприяє розвитку пізнавальних інтересів школярів, збагаченню учнівського лексичного запасу, необхідного для висловлювання своїх думок як в усній, так і в письмовій мовах. О.Митник та В.Шпак зауважують, що такі уроки розширюють також досвід спілкування, бо особлива увага під час їх проведення приділяється саме формуванню умінь запитувати і відповідати [28, 19 ].

5. Уроки – дослідження (урок-знайомство, урок-панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок «Слідство ведуть знавці», урок-усний журнал) (І ІІ – ІV клас; 3 рази на семестр).

Створюють умови для самостійної роботи учнів з вивчення навчального матеріалу за рахунок розвитку інтелектуальних умінь зокрема такого важливого, як уміння працювати з інформацією, що самостійно добута з різних джерел, оперативно подавати її в згорнутому та розгорнутому виглядах.

Такі нестандартні заняття мають певні особливості:

- учні, спираючись на раніше здобуті знання, в процесі самостійної діяльності опановують нові;

- діти вчаться застосовувати за різних умов ці знання, навички, уміння;

- молодші школярі займаються конструюванням і розв’язуванням життєвих ситуацій, які вимагають від них творчої самостійності та відповідного емоційного стану.

Цінність уроків – досліджень у тому, що під час проведення таких нестандартних занять поєднуються індивідуальні та групові форми роботи, завдяки яким у школярів формується позитивна мотивація до плідного співробітництва. А це сприяє активізації пізнавальних здібностей учнів, стимулює процес їх мислення [29, 95 ].

6. Уроки – звіти (урок-аукціон, урок-захист, урок-інтерв’ю, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок-огляд знань, урок-практикум, урок-ярмарок) (І – ІV клас; 3-4 рази на семестр).

Ці уроки, як правило, проводяться в кінці семестру (навчального року) з метою перевірки знань, умінь і навичок учнів з однієї або декількох тем.

Програма уроків – звітів планується завчасно. Вчителем або дітьми обирається ведучий (ведучі) концерту, конферансьє презентації, журналісти, опоненти захисту, вчена рада огляду знань тощо.

Значущість таких уроків безсумнівна: це і повторення вивченого матеріалу (віршів, пісень, розв’язування нетрадиційних завдань), і розширення кругозору дітей. Особливо цінним у педагогічному плані є те, що в процесі проведення таких нестандартних занять у школярів формується пізнавальний інтерес – бажання виконати музичний (поетичний) твір чи розповісти про нього своїм однокласникам. А цей інтерес може впливати на подальшу освіту (самоосвіту) дитини. Також уроки – звіти сприяють розвитку артистизму, мислення, мовлення, вміння спілкуватися, виховують культуру поведінки. Не слід забувати і про психологічні особливості молодшого школяра: кожній дитині треба дати можливість самоствердитися [30].

7. Уроки – змагання (урок «Брейн-ринг», урок « Що? Де? Коли?», урок-вікторина, урок КВД – конкурс кмітливих та допитливих, урок КВК – конкурс веселих та кмітливих, урок-турнір) (І – ІV клас; 3-4 рази на семестр).

Готуючись до уроку – змагання, вчитель проводить таку роботу (п. 6, 7 – розробляються всім класом):

1. Спостереження за учнями.

2. Проведення різноманітних тестувань, індивідуальних бесід з метою виявлення лідерів класу.

3. Підготовка декількох школярів для роботи в ролі консультантів команд і асистентів учителя для запису отриманих балів на дошці.

4. Опрацювання на звичайних уроках окремих ігрових ситуацій.

5. Розв’язання критеріїв оцінки журі (артистизм, виразність співу, ерудиція, оригінальність виконання танку, ритмічність гри на музичному інструменті, чітка дикція під час виконання поетичного твору).

6. Визначення кількості балів, одержаних за правильну відповідь чи обґрунтоване доповнення.

7. Виготовлення наочності, дидактичного матеріалу, добір ТЗН та музичних творів.

8. Розподіл учнів класу на команди.

Уроки – змагання дають змогу учням працювати активно, зацікавлено: виконавці знову зазнають радощі творчості, а їхні друзі – судді матимуть можливість проявити самостійність, продемонструвати вміння оцінювати почуте й обґрунтовано висловлюватися. При цьому в учня, навіть найслабшого, формується почуття відповідальності за власні знання. Бажання не підвести однокласників спонукає дитину підвищувати свій рівень знань, тренувати навички та вміння, допомагає розкрити особисті здібності задля користі команди, до складу якої вона входить. Робота на кінцевий результат, на перемогу змушує школяра працювати самостійно, виробляє навички самоаналізу, формує правильну самооцінку [10, 50 ].

Не слід забувати, що такі уроки сприяють розвитку творчості, виробленню особистих поглядів на проблеми, які вирішуються. Під час цих занять молодші школярі вчаться співставляти, узагальнювати, систематизувати й збагачувати власну мову за рахунок інтеграції знань.

8. Уроки – мандрівки (урок-екскурсія, урок-екскурс, урок – «картинна галерея», урок-марафон, урок-подорож) (І – ІV клас; 3-4 рази на семестр).

Особливість цих нестандартних занять у тому, що педагогічний процес реалізується як в умовах класного приміщення, так і поза ним.

Зрозуміло, що в умовах класного приміщення проводяться заочні уроки – мандрівки. Їх різновидами можуть бути уроки – екскурси (у минуле, у майбутнє) та уроки – подорожі (за планом чи за картою). В свою чергу власне мандрівки (очні) – це уроки – екскурсії (у природу, на виробництво, до музею, до зоопарку тощо) та уроки – марафони (за зупинками чи за маршрутом).

Складовими компонентами уроку – мандрівки вважають:

1. Підготовку вчителя та учнів до уроку.

2. Проведення заняття.

3. Підведення підсумків уроку.

Також фахівці продумали організаційні заходи та шляхи підготовки дітей до заняття. Для очних мандрівок це:

1) знайомство малюків з темою, метою, місцем проведення та зупинками екскурсій (марафонів);

2) актуалізація знань про правила дорожнього руху; правила поведінки на вулиці; правила поводження в природі;

3) демонстрація відеофільмів з метою мотивації та пробудження інтересу до майбутнього уроку;

4) поділ класу на групи – поїзди по 8-10 чоловік у команді;

5) знайомство дітей з проблемно – пізнавальними завданнями;

6) добір необхідного обладнання (наочності) [17, 6 ].

Уроки – мандрівки, що проводяться в умовах класної кімнати, передбачають виготовлення карти чи плану, за якими буде здійснена подорож (до країни Музики, до замку Граматики, у космос) та влучний добір музичного матеріалу. Ця карта, а також усе необхідне для виконання завдань (подолання перешкод) обладнання, наочність прикріплюються на дошку.

Проведення уроків – мандрівок привертає увагу багатьох вчителів тому, що ці нестандартні заняття по-перше, зацікавлюють майже усіх учнів; по-друге, базуються на грі, яка розряджає напружену обстановку, допомагає створити атмосферу невимушеності та веселий настрій у дітей; по-третє, стимулюють до розвитку творчих задатків учнів: кмітливості, логічного мислення, уяви.

9. Уроки – сюжетні замальовки (урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль) (І – ІV клас; 2-3 рази на рік).

Уроки – вечорниці, казки, ранки, спектаклі та інші школярі завжди чекають з нетерпінням, бо такі заняття проводяться рідко (2-3 рази на рік) та вимагають великої підготовки, до якої залучаються навіть батьки, що допомагають надрукувати тексти, виготовити афішу – запрошення, декорації, записати музичні твори на плівку тощо.

Основна робота, безумовно, лягає на плечі вчителя. Класовод складає план – конспект майбутнього нестандартного уроку, тема якого заздалегідь обговорюється з учнями. Проводячи спостереження за дітьми, педагог приходить до висновку: кому доручити виконання певної ролі. В І – ІІ класах учитель сам розподіляє ролі між школярами, а в ІІІ – ІV класах – цю роботу виконують діти, але під мудрим керівництвом класовода.

Сам же урок по суті – театральне дійство, яке ніколи не повторюється, а кожного разу вимагає від вчителя й учнів кращої підготовки та проведення. Виконуючи ролі, школярі розвивають свої мовленнєві навички, набувають досвіду спілкування з аудиторією, самостійно відкривають для себе системні зв’язки у вивченому матеріалі, роблять власні висновки, тобто всебічно розвиваються й удосконалюються [20, 60 ].

Із поданої « бібліотечки » видно, що вона не суперечить технології, розробленій у дидактиці. Бо головне завдання педагога – не тільки чітко усвідомлювати мету кожного окремого уроку, а й розуміти важливість проведеного заняття як органічної ланки загального перебігу даної теми, розділу, курсу, циклу, всього навчально-виховного процесу.

Стимулюючи творчість учителя та його вихованців, нетрадиційні заняття створюють сприятливі умови для співробітництва, що надзвичайно важливо в роботі початкової школи, якій належить значне місце у формуванні всебічного розвитку людини. А тривалі спостереження вчителів – практиків Д.Демчук й І.Гукач [12, 65 ] дають змогу зробити висновок, що нетрадиційні форми роботи захоплюють учнів новизною, дозволяють вести міжпредметну розмову під час проведення занять, сприяють задоволенню навчальних інтересів школярів, а також забезпечують фундаментальні засвоєння або глибоку перевірку набутих знань.

Висновки до першого розділу

Сучасність висуває серйозні проблеми розвитку й удосконалення освіти. Від якості, глибини та обсягу знань, якими оволодіває підростаюче покоління , значною мірою залежить прогрес нашого суспільства.

У молодших класах в учнів формуються основні інтелектуальні уміння, розвиваються пізнавальні сили і здібності, змінюються їх уміння й навички самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал. Найважливішою умовою виховання цих цінних якостей є підвищення пізнавальної активності дітей, розвиток у них пізнавальних інтересів.

У навчальному процесі пізнавальний інтерес виступає, з одного боку, як мотив навчання, а з другого, - як умова успішного навчання. Інтерес – це особливість людини, що виявляється в її спрямованості на певні об’єкти, в прагненні пізнати їх, оволодіти ними.

Виховання стійкого інтересу – процес тривалий і складний. Основними шляхами виховання інтересу є виховання свідомого, відповідального ставлення до навчальної діяльності; виховання позитивних емоцій, пов’язаних з навчальними заняттями; опосередковане виховання інтересу (використання наявних у дітей інтересів для виховання нових).

Формуванню пізнавальних інтересів школярів сприяє використання нестандартних уроків, які дають матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Пізнавальна діяльність учнів при таких способах її організації в основному має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб’єктів навчання, дає можливість обміну інтелектуальними цінностями, зіставленню і узгодженню різних точок зору про об’єкти, що вивчаються на уроці.

Уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи, використання вчителем таких занять у певній системі та досконале володіння методикою їх проведення забезпечують високу ефективність нестандартних уроків.

Розділ ІІ. Дослідно–експериментальна робота на уроках рідної мови в 2 класі

2.1 Стан досліджуваної проблеми в сучасній початковій школі

Ми виходили з припущення, що використання нетрадиційних уроків української мови як активної форми навчання дозволить виховати у молодших школярів інтерес до цього шкільного предмету.

Експериментальна робота проводилася на базі СЗОШ № 103 м. Кривого Рогу у 2-А (30 учнів) та 2-Б (29 учнів) класах..

Щоб перевірити гіпотезу дослідження, необхідно було провести педагогічний експеримент у три етапи:

І етап – констатувальний експеримент.

Його мета полягала в тому, щоб:

1). вивчити досвід роботи вчителів щодо виховання у молодших школярів інтересу до уроків української мови;

2). виявити ставлення педагогів-практиків до нетрадиційних уроків;

3). виявити ставлення учнів 2-х класів до уроків української мови та рівень навчальних досягнень з рідної мови;

4). розробити програму експериментального навчання.

Досвід роботи вчителів початкових класів ми вивчали методом спостереження. Так, наприклад, Лариса Володимирівна Кацюк, вчитель-методист СЗОШ № 103, відмінник освіти України використовує у своїй практичній діяльності нетрадиційні уроки. Саме вони, на її думку, забезпечують ґрунтовне засвоєння учнями матеріалу з рідної мови. Володіння рідним словом на високому рівні – це один із показників загальної культури особистості.

Проводячи урок читання в період навчання грамоти, Лариса Володимирівна вибрала форму гри-фантазії.

Мотивація навчальної діяльності почалася грою « Нісенітниці »:

· Послухайте уважно текст. Які нісенітниці ви помітили. Доведіть, що такого не може бути.

У лісі було гарно, тихо. Раптом ми побачили білочку. Яка ж вона чудова! Вся біленька, пухнаста. У неї була довга мордочка, маленькі чорні очі і куций хвостик. Білочка щось тримала в лапках – це була маленька срібляста рибка. Але, побачивши нас, білочка перелякалася і втекла.

Надзвичайно цікавими виявилися завдання, які учні виконували за власним вибором:

1. Прочитайте зашифровані слова 2. Прочитайте лист від

казкових героїв.

ратіноБу У вітіс ликаве стькількі

рашкаЧебу зокка. В жнійко з инх

булино Ци їство роїте. Зки

васикІ – лесик Ка чатьв асн

Те брудо.

Ніна Іванівна Резніченко, вчитель вищої категорії, старший вчитель ЗОШ І –ІІ ступенів № 4 м. Лебедин Сумської області [ 46, 8-11 ] пропонує своїм вихованцям різноманітні граматичні ігри та цікаві вправи. Наприклад:

· Діти, Весняний Вітерець приніс слова, щоб ви їх запам’ятали, правильно вимовляли і писали.

Стілець, шафа, радіо, велосипед, квітка.

· Допоможіть Мудрасику розв’язати кросворд.

Порядок роботи.

У клітинах кожного рядка треба записати іменники. Відгадати ці слова вам допоможуть речення, в яких пропущені відповідні іменники.

1. Ще не смеркало, а на заході вже зійшла вечірня…. (зірка)

2. Опівдні на вахту заступила нова…. (зміна)

3. Ми живемо в Україні. Прекрасна це…. (земля)

4.… була цікава, і її швидко прочитали всі учні класу. (книга)

5 .Бабусі допомагає …. (онука)

6 ..Найпершим у нашому саду цвіте абрикос, а потім…. (вишня)

7 Діти зійшли на вершину гори і побачили, що … звисає над глибокою ущелиною. (скеля)

Такі завдання, на нашу думку, дають можливість у цікавій формі розвивати, збагачувати мову учнів, поглиблювати знання, закріплювати вивчений на уроках матеріал.

Наталія Петрівна Гордуз, вчитель початкових класів ЗОШ І – ІІІ ступенів № 9 м. Ужгорода [ 10, 1-4 ], на сторінках фахового видання ділиться власним досвідом використання нестандартних форм навчання молодших школярів на уроках рідної мови. Вчитель-практик широко використовує роботу в парах, у групах з різною кількістю дітей. Така навчальна співпраця, на її думку, виховує в школярів повагу до інших, уміння дати оцінку роботі товаришів або висловлювати з цього приводу критичних зауважень. Саме з цією метою Наталія Петрівна намагається уроки рідної мови перетворити на урок мислення-спілкування, урок-діалог.

Найкращі результати на уроці мови, як зазначає Н.П.Гордуз, дає групова робота, що проводиться за таким планом:

1 етап (1 клас) – спілкування і співпраця

1.1. Психологічна діагностика готовності дітей до навчання у школі.

1.2. Заохочування дітей до спілкування через гру.

1.3. Створення уявних ситуацій.

1.4. Використання діалогів (усно).

1.5. Робота в парах.

2 етап (2, 3 класи) – розвиток позитивного ставлення до спільної діяльності.

2.1. Використання пошукової діяльності на уроках.

2.2. Розв’язування пізнавальних завдань у групах постійного чи змінного складу.

Шкільна практика підтверджує, що спільно виконане загальне завдання, внесення посильного доробку у працю свого колективу, захоплення від спілкування в процесі спільної праці – це створює комфортні умови кожному школяреві, перетворює навчальну діяльність у радісний, цікавий, пізнавальний процес.

Цікавою виявилася для нас і система нестандартних уроків з теми «Прикметник » (урок-казка, урок-віночок, урок ігор та розваг та ін.), яку запропонувала Людмила Іванівна Новак, вчитель початкових класів Грядівської загальноосвітньої школи Іваничівського району Волинської області [ 33, 1-10 ]. Так, наприклад, урок ігор та розваг пропонується на тему: Цей чудовий дивограй.

Роль прикметників у мовленні.

Зв’язок прикметників з іменниками.

Мета: формувати уміння встановлювати зв’язок між словами в реченні; вправляти у доборі прикметників до іменників;

вчити удосконалювати текст, активізувати словниковий запас учнів; поглиблювати знання про роль прикметників у мовленні; розвивати увагу й спостережливість; виховувати любов до рідної мови.

Цікавий початок уроку.

Актуалізація опорних знань учнів розпочалася з колективної відповіді на питання:

· Яку частину мови почали вивчати?

· Що означає прикметник?

· На які питання відповідає?

· Наведіть приклади.

Завершився цей етап вивченням напам’ять вірша зі слів вчителя (див. додаток 3).

Упродовж зазначеного уроку було використано ігри « Хто швидше? », « Чарівна шкатулка » (підготовчий етап до сприйняття нового матеріалу); « Влучний стрілок », « Хто найбільше ? » (етап засвоєння та закріплення нового матеріалу).

Закріплення нового матеріалу відбувалося під час відгадування загадки:

· Відгадайте загадку.

Не сніг, не камінь, не мед.

· Чи можна одразу відгадати загадку? Чому?

· А спробуйте ще раз:

Білий, а не сніг; твердий, а не камінь; солодкий, а не мед ….(цукор)

· Яка загадка вам більше сподобалася? Чому?

· Для чого нам потрібні прикметники? (для опису предмет; збагачення словникового запасу; увиразнення нашого мовлення).

Як бачимо, вчителі досить часто звертаються до нетрадиційних уроків з метою активізації навчальної діяльності молодших школярів.

Щоб виявити ставлення вчителів початкової школи до нетрадиційних уроків, нами було проведено опитування 126 осіб із різних шкіл м. Кривого Рогу. Результати виявилися такими: 100 % опитаних позитивно ставляться до нетрадиційних уроків у початкових класах і вважають, що саме вони дозволяють виховувати у молодших школярів інтерес до навчання та до виучуваних дисциплін, активізувати пізнавальну діяльність учнів; при цьому лише 37 осіб (29,4 %) використовують такі типи уроків часто, тоді як переважна більшість – 89 осіб (70,6 %) нетрадиційні уроки проводять епізодично (переважно це відкриті уроки; узагальнюючі уроки у кінці семестру чи навчального року тощо).

Щоб виявити ставлення учнів 2-х класів (59 осіб) до уроків української мови, ми запропонували їм проранжувати навчальні дисципліни за ступенем інтересу до них. Отримані дані занесено до таблиці:

Таблиця 2.1

Ранжування навчальних дисциплін учнями 2-х класів (%) (констатувальний експеримент)

Із таблиці 2.1 видно, що учні обох класів мають подібні відповіді: перевага віддається фізичній культурі, художній праці, малюванню, іноземній мові; слабший інтерес другокласники виявляють до математики, української та російської мов.

Рівень навчальних досягнень з української мови учнів 2-х класів було встановлено за результатами поточної роботи. Його було внесено до таблиці:

Таблиця 2.2

Показники рівня навчальних досягнень з української мови учнів 2-х класів (%) (констатувальний експеримент)

Результати ранжування навчальних дисциплін та рівень навчальних досягнень учнів 2-х класів з української мови були враховані при визначенні експериментального класу. Ним було обрано 2-А клас далі – 2-А (Е), а контрольним – 2-Б (далі – 2-Б (К)).

Щоб покращити отримані показники, нам необхідно було створити програму експериментального навчання.

Подамо її для зручності сприйняття у вигляді таблиці:

Таблиця 2.3

Програма дослідно-експериментального навчання

Із таблиці 2.3 видно, що наша програма охоплювала 9 уроків, переважна більшість з яких 6 уроків (66,7 %) – нетрадиційні: урок-подорож, урок-казка, урок-гра, урок-віночок, урок– «Поле чудес». Лише 3 уроки планувалося провести за традиційною типологією за відповідною до неї структурою.

2.2 Організація експериментального навчання

На ІІ етапі – формувальний експеримент – передбачалася організація експериментального навчання у 2-А (експериментальному) класі.

Його мета: перевірити ефективність нашої програми.

Слід зазначити, що вивчення теми « Частини мови » у 2-А (Е) класі передбачалося за допомогою використання досить великої кількості різних нетрадиційних уроків; у 2-Б (контрольному) класі ця тема вивчалася у звичайному режимі (класовод спланувала провести урок-подорож як узагальнення після вивчення всіх частин мови: іменника (5 год), прикметника (3 год), дієслова (4 год)).

На початку вивчення теми « Частини мови » ми запропонували учням 2-А (експериментального) класу послухати лінгвістичну казку:

Вчитель: За високими горами, за дрімучими лісами, за синіми морями живе собі стара королева Мова. В країні, де вона живе, все цікаве і зовсім незвичне. Вона живе не сама. Поряд з Мовою мешкають її вірні сини. Для кожного з них матуся спорудила величезні замки. На воротах цих замків є імена. Прочитати їх ми зможемо, якщо виконаємо завдання:

· Прочитайте текст. Дайте йому назву. Випишіть з тексту за групами:

а). слова – назви предметів;

б). слова, що означають дію;

в). слова, що вказують на ознаки предметів.

Стоїть на узліссі замріяний багряний клен, ніби сумує, що надійшов жовтень. Часом тихо зронить вирізьблений свій лист. Ось налетить вітер і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена, оголить його і гулятиме серед голого гілля.

Спостереження за мовним матеріалом з метою виділення різних частин мови завершилося читанням вірша Дмитра Білоуса:

Як намистини диво калинове –

Частини мови !

Іменник! Він узяв собі на плечі

Велике діло – визначати речі ….

Ну а візьмемо назву дієслово,

Саме підказує, що діє слово!

Прикметник дасть іменнику-предмету

Якусь ознаку чи прикмету….

Відчути другокласникам важливість кожної частини мови в нашому мовленні допомогло виконання творчого завдання:

· Прочитайте твір, написаний Незнайком. Чи все вам у ньому сподобалося? Спробуйте доповнити його, використавши необхідні частини мови.

Осінь.

Тихо в лісі. Червоніють клени. Пожовкли берези і дуби. Стало тихо. Зрідка заспіває синичка чи застукає дятел.

Осінь. Сонячна.. Задумана. Небо голубе. Повітря прозоре.

Цікавим, на нашу думку, виявився і урок-гра:

Тема: Власні і загальні іменники. Велика буква у власних іменах.

Мета: поглибити учнівські знання про різноманіття українських імен; розвивати мислення; виховувати любов до рідного слова.

Обладнання: таблиця «Велика буква пишеться»; демонстраційна таблиця букв, індивідуальні листи, моделі слів, плакат, малюнок, конверти зі скоромовками, карточки-листки, призи.

Хід уроку

1. Слово вчителя.

Сьогодні на уроці ми будемо разом гратися, логічно мислити, обмінюватися враженнями, висловлювати свої думки, пропонувати допомогу слабшому, міркувати, заперечувати і змагатися! Вас чекає нагородження переможців, учасників гри.

Дорогі діти! Ви любите гратися?

За допомогою логіки визначимо ряд, який розпочне змагання. Моєю помічницею буде Настя.

Полічи, будь ласка, своїх однокласників по рядах.

(Учениця показує лічилку)

Котилася торба

З високого горба,

А в тій торбі хліб-паляниця,

Кому доведеться,

Той буде жмуриться.

- Спасибі, Насте!

Увага! Гра називається « Оголоси тему ».

- Назви своє ім’я та імена кількох твоїх друзів (2-3 відповіді).

- Назви ім’я по батькові своєї учительки, мами, тата.

- Назви своє прізвище та прізвище сусіда чи сусідки за партою

- Що вам відомо про написання імен, по батькові та прізвищ людей? (Імена, по батькові та прізвища людей пишуться з великої букви.)

- Оголосіть тему! (Велика буква в іменах, по-батькові та прізвищах – тема нашого уроку-гри.)

- Ваша взяла! Правильно!

Блочне ознайомлення з темою –

« Велика буква пишеться »

Щоб пограти в іншу гру, нам треба оформити класну роботу і провести каліграфічну хвилинку (зразок на дошці, поруч – демонстраційна таблиця букв Фф.)

Найкращі рядочки каліграфії – це вже перемога.

Старайтеся усі! А 3 учням, чиї роботи на шкільній виставці, - індивідуальне завдання – записати з пам’яті 5 словникових слів – назв предметів. Писати правильно і красиво!

Аргументована самоперевірка

на індивідуальному листі біля дошки

- Завдання виконано, вперед!

Усі звуки мовлення позначаються на письмі буквами.

Слово складається з

Друге слово – « прізвище »

- Молодці! Я думаю, що ми можемо грати далі. Гра називається «Віконечко ».

Записати імена дівчаток, що виглядають у вікно. Початкові букви перед вами. Бажано, пестливі варіанти.

Взаємоперевірка. Світлофори

А зараз мовна розминка. Чергування швидкого вдиху носом і повільного видиху ротом (2-3 рази).

2. Хвилинка поезії.

Ми маленькі школярі.

І в науці нас, і грі

Сонце ясне осіває, а хмаринки про всіх дбають.

3. Етимологічна хвилинка.

- Перед вами сонечко « Твоє ім’я ». більшість з вас знає, що означають ваші імена. Поділіться вашими знаннями (оцінювання відповідей).

- А хто не знає, підходить до сонечка, промінці якого закінчуються хмаринкою-іменем, на звороті якої написано значення вашого імені, і читає його виразно, чітко, емоційно! (Діти виконують завдання.)

- Чудово! Легко грати – легко вигравати.

- У нашім класі 2 Аліни, 2 Насті, Денисів 2. як назвати ці слова?

- Чи знаєте ви, як називають людей, які мають однакові імена? (Тезки.)

(Звертаюсь до тексту на плакаті.)

- Хлопчики! Прочитайте!

Подивіться лиш хлоп’ята на луги

Тезки ваші ось – васильки навкруги,

Миколайчики й петрові батоги.

В.Кочевський

Чи зрозуміли ви, як звуть хлоп’ят, до яких звертається поет? Запишіть їхні імена. Хто найкраще виконає завдання?

(Допомагаю слабким – картки, підказки. Оформляйте роботу так: тезки: Василечки, Миколайчики, Петрики. Взаємоперевірка за допомогою світлофорів.)

- Що треба сказати про ці виділені слова? Чому вони написані з малої букви? Фізкультхвилинка

Руки в боки, нахилились вперед,

Нахилились назад,

І направо, і наліво,

Щоб нічого не боліло

Раз, два, три, чотири –

Набираємося сили.

Нахились, повернись,

До товариша всміхнись.

- А зараз слово нашому Всезнайці.

(Для допитливих! З книги «Україна в цифрах і фактах»: найпоширеніше чоловіче ім’я на Україні – Іван, а жіноче – Ганна…)

- Дякуємо Всезнайці за цікаві факти, а ось яке завдання – сюрприз приготували наші знавці української мови з 6-В класу, ми дізнаємося під час гри «Скоро-скоро мовить Ганка скоромовку-спотиканку».

Правила цієї гри: вимовити мовчки, пошепки і, нарешті, вголос. Граємо бригадами. У якої бригади краще полічиться, та й переможе!

4. Зачитують скоромовки з конвертів. Виховний момент.

1. Дала Даша Маші сироватку з-під простокваші.

2. Не жаліла мама мила, мила мама з милом Милу.

- Пам’ятаєте з першого класу: мама милила уміло, мама мила з милом Милу.

3. Схопив Клим клин, почав Клим клином клин вибивати.

4. Улас у нас, Панас у вас.

- Розділилися, домовились.

5. Смаженю смажив, смажив Саша, замість смажені у Саші – сажа.

6. Кричав Архип, Архип охрип. Не треба Архипу кричати до хрипу.

- Бережіть горлечко, крикуни!

7. В горішнику горішинька

горішками обвішана.

Оришка і Тимішка

обтрушують горішки.

- Розумнички! Непогана техніка читання.

5. Робота з підручником.

- Тему нашого уроку продовжимо по підручнику п. 18, с. 100, вправа 215 – прочитай, спиши і підкресли прізвища (один учень біля дошки). А Яся Кузіна та Марія Оганесян виконають вправу 217 – індивідуальне завдання.

- Олівцем підрахуйте, скільки в абзаці « Гулліверів ». Хто більше?

- Поясніть, чому слова написані з великої букви?

- Прізвища яких ще письменників ти можеш назвати як найкраща читачка шкільної бібліотеки?

6. Завдання на дошці.

- Продовжуємо грати. Поміркуйте! Як утворилися ці прізвища – Коваль, Петренко, Васильченко, Луцький, Береза, Іванюк?

- Випишіть ті, які походять від імен. Для перевірки підкресліть на дошці. Правильно! Я так рада за вас! (Аналогічна вправа 218 для домашнього завдання, тільки письмово.)

7. Самостійна робота.

- І на завершення попрацюємо самостійно. Гра « Ваша візитна карточка » - з якої букви записують на карточках своє прізвище, ім’я, по-батькові?

8 .Підведемо підсумок уроку-гри.

Нагородження переможців, учасників гри.

Під час проведення експериментального навчання у 2-А (Е) класі нами було проведено інтегрований урок-подорож:

Тема: «Червона книга» та її таємниці (природознавство),

Слова, що називають ознаки предметів (рідна мова),

В.Струтинський « Річ чина хвороба » (читання).

У ході уроку каліграфічна хвилинка проводилася у ігровій формі:

Вчитель: Сьогодні на урок до нас завітала поважна гостя. Без неї не можна вивчати українську мову.

Це охайна і красива дівчинка – панночка Каліграфія. Прийшла вона не просто так, а буде весь урок спостерігати, як каліграфічно ми пишемо в зошитах:

Вивчення нового матеріалу на станції « Текстова »розпочалося проблемною ситуацією (запис на дошці):

… вуха, … хвіст,

… сам на зріст.

На городі побував,

нам капусту попсував.

Вчитель: Ось загадка, але, мабуть, вітерець-пустунець повіяв і деякі слова зникли. Вставимо їх і відгадаємо, хто це?

(довгі, куций, невеличкий)

- Прочитайте загадку ще раз. Які слова допомогли нам її відгадати? На які питання вони відповідають?

(учні вільно висловлювали свої власні думки, підкріплювали їх прикладами).

Вивчення нової теми з рідної мови завершилося роботою в парах:

Завдання: створіть цікаву правило-таблицю про чистину мови, що називається прикметником (див. додаток 1).

Наступна станція « Джерельна ».

1. Читання вчителем оповідання В.Струтинського « Річ чина хвороба».

2. Робота над змістом тексту (колективний аналіз).

3. Робота в групах.

Завдання (за власним вибором учнів):

· Поставити кілька запитань до прочитаного.

· Підготувати стислий переказ.

· Скласти діалог за описаною в оповіді ситуацією.

· Продовжити текст.

Слід зазначити, що робота школярів на уроці в групах чи парах заохочувала до активного спілкування й співпраці, уважного ставлення один до одного, допомоги слабшим.

Тому в процесі спілкування в 2-А (експериментальному) класі склалися правила співробітництва:

На станції « Флора і фауна » цікавою виявилася словникова робота:

· Які нові слова вам зустрілися? Що вони означають?

(Флора – це сукупність усіх видів рослин на планеті.

Фауна – сукупність усіх видів тварин на планеті.)

· Скласти прислів’я про природу (робота в парах).

Наступна зупинка « Червонокнижна ».

Довідкове бюро:

Червона книга – це список рідкісних видів тварин та рослин, що перебувають під загрозою зникнення.

Уперше видана в 1966 році. В Україні видана в 1980 році (докладно див. додаток 4).

Ефективним прийомом виявилося об’єднання учнів 2-А (експериментального) класу у групи за інтересами. У такий спосіб учні мали змогу виконувати різні ролі (лідер, слухач, коментатор тощо). Ознайомлення молодших школярів з правилами « етикету » (див. додаток 2) дозволяє підготувати їх до уроку-дискусії. Саме на таких уроках молодші школярі мають змогу самостійно зробити необхідні висновки. Наші спостереження показали, що особливо корисними є підказки, що містять допомогу для чіткого власного висловлювання:

2.3 Аналіз результатів експериментального навчання

Після завершення експериментального навчання у 2-А (експериментальному) класі, в обох класах було зроблено контрольний зріз.

Його мета полягала в тому, щоб отримати нові дані (ранжування навчальних дисциплін, рівень навчальних досягнень учнів 2-х класів з української мови) та порівняти їх з попередніми.

Результати було занесено до таблиць:

Таблиця 2.4

Ранжування навчальних дисциплін

учнями 2-х класів (%)

Із таблиці 2.4 видно, що у 2-Б (контрольному) класі суттєвих зрушень не відбулося; у 2-А (експериментальному) класі значно зросла увага школярів до уроків української мови і читання.

За поточними показниками навчальних досягнень учнів з української мови було виявлено зміни, що відбулися в обох 2-х класах.

Результати занесено до таблиці:

Таблиця 2.5

Динаміка показників рівня навчальних

досягнень з української мови учнів 2-х класів (%)

Із таблиці 2.5 видно, що показники рівня навчальних досягнень з української мови в учнів 2-А (експериментального) класу значно вищі, ніж в 2-Б (контрольному): учнів з високим рівнем на 13,2 % більше; відбулося збільшення кількості учнів з достатнім рівнем успішності (46,7 % проти 37,9 %); зменшення кількості учнів з низьким рівнем навчальних досягнень як у межах свого експериментального класу (було 23,3 %, а залишилося 6,6 %), так і в порівнянні з 2-Б (контрольним) класом: 6,6 % проти 10,3 %.

Враховуючи результати порівняння, можемо зробити висновок про те, що наша програма експериментального навчання є результативною, а гіпотеза доведеною

Висновки до другого розділу

За результатами дослідно-експериментальної роботи, що проводилася поетапно, можна зробити висновки про те, що:

· вчителі початкових класів у навчально-виховному процесі використовують нетрадиційні уроки; разом з тим, більшість педагогів-практиків надають перевагу традиційним типам уроків з відповідною структурою;

· експериментальним шляхом доведено, що нетрадиційні уроки дозволяють значно активізувати пізнавальну діяльність молодших школярів, виховати у них інтерес до уроків української мови, а згодом і любов до рідного слова;

· нетрадиційні уроки дозволяють молодшим школярам подолати труднощі, що виникають у процесі навчання; свідомо й легко засвоїти мовний матеріал; набути стійких комунікативних та мовленнєвих умінь і навичок.

Висновки

Вивчення теоретичних основ виховання інтересу молодших школярів засобом нетрадиційних уроків та апробація дослідно-експериментальної програми, дозволили нам зробити наступні висновки.

1. Розвиток психологічних чинників навчальної успішності, внутрішні функціональні зміни в структурі пізнавальної сфери учня, динаміка інформаційної ваги психічних функцій навчальної успішності молодших школярів залежить від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів.

2. Стійкий пізнавальний інтерес – ознака готовності дитини до навчання. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що проявляється у запитаннях та діях.

3. У школі дитина поглиблює і розширює свої пізнавальні інтереси. У неї виникає бажання змістового і досконалого вивчення певних навчальних дисциплін, коли матеріал виходить за межі навчального. Такий інтерес має стійкий характер.

4. На сучасному етапі роботи початкової школи в основу педагогічної практики кожного вчителя слід покласти, насамперед, творчий підхід.

5. Слід пам’ятати, що новації – не самоціль: вони мусять бути педагогічно виправданими та відповідати основним вимогам навчання і виховання.

6. На уроці необхідно досягти органічного поєднання ігрової і навчальної форм діяльності.

7. Нетрадиційні заняття дозволяють урізноманітнювати форми і методи роботи на уроці, позбавлятися шаблонів, виховують творчу особистість школяра, розширюють функції вчителя, дають можливість враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальність кожного учня.

8. Вивчивши наукову та методичну літературу, досвід роботи вчителів-практиків, ми з’ясували, що всі вчителі початкових класів розуміють важливість використання нетрадиційних уроків як активної форми виховання інтересу до навчання, але у практичній роботі більшість надають перевагу все ж таки традиційним урокам.

9. Дослідно-експериментальна програма, розроблена з метою виховання пізнавального інтересу учнів до української мови передбачала проведення 9, переважна більшість із яких 6 уроків (66,7 %) - нетрадиційні («урок-подорож», «урок-гра», «урок-казка», «урок-віночок», «урок «Поле чудес»»).

10. Апробація дослідно-експериментальної програми показала, що використання нетрадиційних уроків значно підвищує інтерес учнів до вивчення учбових дисциплін та покращує показники рівня навчальних досягнень. Зокрема, після формувального експерименту зросла увага школярів експериментального класу до уроків української мови (з 33,3% до 80,0%). Відбулося збільшення кількості учнів з високим (з 0% до 16,7%) та достатнім (з 26,7% до 46,7%) рівнем успішності з цього предмету, при одночасному зменшенні кількості учнів із середнім (з 50,0 % до 30,0 %) та низьким (з 23,3 % до 6,6%). Тим самим було доведено висунуту на початку дослідження гіпотезу.

Список використаної літератури

1. Антипова О.Й., Румянцева Д.І., Паламарчук В.Ф. У пошуках нестандартного уроку // Радянська школа. – 1991. - № 1. – С. 65-69.

2. Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися // Дошкільне виховання. – 2005. - № 5. – С. 6-7.

3. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.

4. Бабанский Ю.К. Анализ эффективности современного урока // Народное образование. - 1979. – № 9. – С. 7 - 9.

5. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. – К.: Віпол, 1987. – 96 с.

6. Вашуленко М.С. Українська мова. 2 клас (І частина). – К.: Освіта, 169 с.

7. Волошина В., Лохвицька Л. До школи зі стійкими пізнавальними інтересами // Початкова школа. – 2002. - № 7. – С. 5-17.

8. Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М.: Педагогика, 1991. – 131с.

9. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

10. Гордуз Н. Нестандартні форми навчання молодших школярів на уроках рідної мови // Початкова школа. – 2003. - № 4. – С. 1-4.

11. Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідального ставлення школярів до навчання // Рідна школа. – 1999. -№9. – С. 49-50.

12. Демчук Д.А., Гукач І.Я. Нетрадиційні форми навчання // Рідна школа. – 1995. - № 9. – С. 65-67.

13. Державна національна програма „Освіта”. Україна ХХІ століття. – К.: Райдуга, 1994. – 104 с.

14. Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. – К.: Высшая школа, 1987. – 238 с.

15. Друзь Б.Г. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів у процесі навчання. – К.: «Радянська школа», 1978. – 126 с.

16. Друзь З.В., Бай І.О. Формування в учнів зацікавленості до учіння: Знання – це скарб, а вміння вчитися – ключ до нього. – Кривий Ріг, 2005. – С.10-12.

17. Дьоміна С. Майстри будувати гнізда. Урок – подорож // Початкова освіта. – 2003. - № 9 (201). – С. 6.

18. Киричук О.І. Навчальні інтереси молодших школярів. – К.: Радянська школа, 1982. – 128 с.

19. Конаржевский Ю.А. Анализ урока. – М.: Общеобразовательный центр «Педагогический поиск», 1999. – 366 с.

20. Копосов П. Казкова граматика. Мовний ранок // Початкова школа. – 2000. - № 2. – С. 60-63.

21. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Рад. школа, 1989. – 634 с.

22. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. – Т.2. – М.: Педагогика, 1990. – 374 с.

23. Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности. – М.: Знание,, 1980. – 96 с.

24. Логачевська С.П. Дійти до кожного учня. – К.: Рад. школа, 1991. – 194 с.

25. Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі. – К.: Освіта, 1997, - 312 с.

26. Лозова В., Москаленко П., Троцко Г. Педагогіка. Розділ «Дидактика». – К.: ІСДОУ, 1993. – 140 с.

27. Лухтай Л.К. Нестандартний урок // Початкова Школа. – 1992. - № 3. – С. 31-35.

28. Митник О. Шпак В. Народження нестандартного уроку // Початкова школа. – 1997. - № 12. – С. 11-23.

29. Мохова И. Урок – исследование в начальной школе // Начальная школа. – 1997. - № 12. – С. 95.

30. Навчання і виховання учнів 2 класу. Методичний посібник для вчителів / Упор. Савченко О.Я. – К.: Початкова школа, 2002. – 606 с.

31. Нетрадиційні уроки в початковій школі. 2 клас / Укладач Л.І.Нечволод. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 96 с.

32. Нестандартні уроки української мови в 2 класі // Початкове навчання. – 2006. - № 6(82) лютий. – С. 8-11.

33. Новак Л.І. Система нестандартних уроків з української мови // Бібліотечка вчителя початкових класів. – 2003. - № 3 (липень). – С. 1-10.

34. Олефіренко Г. Мистецтво збуджує інтерес до знань // Початкова школа. – 2001. - № 12. – С. 50-51.

35. Онищук В.О. Типи, структура і методика уроку в школі. – К.: Радянська школа, 1973. – 198 с.

36. Онищук В. Шлях до глибоких знань. – К.: Знання, 1969. – 240 с.

37. Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить. – М.: Просвещение, 1983. – 214 с.

38. Паламарчук В., Рудаковська С. Від творчої особистості до нових технологій навчання // Рідна школа. – 1998. - №2. – С.15-20.

39. Педагогика / Под ред. П.И. Пидкасистого. – М.: Педагогическое общество России, 1998. – 640 с.

40. Педагогика в вопросах и ответах / Л.В.Кондрашова, А.А.Пермяков, Н.И.Зеленкова, А.Ю.Лаврешина. – Кривой Рог: КГПУ, 2003. – 234 с.

41. Педагогика / Под ред. Ю.К.Бабанского. – М.: Просвещение, 1988. – 349 с.

42. Педагогический поиск: Сб. / Амонашвили Ш.А., Лысенкова С.Н., Волкова И.П. и др. / Амонашвили Ш.А. В школу в шесть лет. – М.: Педагогика, 1988. – 40с.

43. Печерська Е.П. Уроки різні та незвичайні // Радянська школа. – 1995. - № 4. – С. 62-65.

44. Подласый И.П. Педагогика начальной школы. – М.: Владос, 2000. – 400 с.

45. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1 – 4 класи. – К.: Вид-во «Початкова школа», 2006. – 637 с.

46. Резніченко Н.І. Нестандартні уроки української мови в 2 класі // Початкове навчання. – 2006 (лютий). - № 6(82). – С. 8-11.

47. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997. – 416 с.

48. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах: Посібник для вчителя. – К.: Магістр, 1997. – 256 с.

49. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. – К.: Радянська школа, 1982. – 176 с.

50. Скрипченко О.В. Зміна динаміки розумового розвитку учнів 1-2 класів залежно від змісту навчання // Психологія: Респ. наук. метод. зб. –Випуск 4. – К.: Радянська школа, 1967. – С. 3-20.

51. Сторожев С. Віршовані правила // Початкова школа. – 1998. - № 12. –С.52.

52. Стяглик Н.І. Нетрадиційні форми навчання і їх вплив на якість навчального процесу в школі / Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. – ХДПУ, 1994. – 184 с.

53. Сухомлинський В. Вибрані твори.–К.: Радянська школа, 1973. Т. 3.– 664 с.

54. Турищева Л.В. Психолого-педагогічні аспекти уроку. – Харків: Вид. група «Основа», 2004. – 128 с.

55. Фридман Л.Ф., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. –М.: Совершенство, 1998. – 432 с.

56. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. Работы советских психологов периода 1946-1980 гг. / Под ред. И.И.Ильясова. – М.: Издательство Московского университета, 1981. – 304 с.

57. Чекіна О.Ю. Нестандартні форми проведення уроку // Початкова освіта. – 2004. - № 5. – С. 2 – 13.

58. Чекіна О.Ю. Нестандартні уроки у початковій школі: Методичний посібник для вчителів. – Х.: «Скорпіон», 2005. – 96 с.

59. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе: Учебное пособие для студентов педагогических институтов. – М.: Просвещение, 1979. – 160 с.

Додаток 1

Додаток 2

Правила мовного етикету

· коли висловиш свою думку, запитай однокласників: «Ти згоден?», «А яка твоя думка?»;

· якщо всі згодні, можна діяти далі;

· якщо є різні міркування, запитай один в одного: «Чому ти так гадаєш?», «А це можна довести?».

Додаток 3

Прикметник – це частина мови,

Без нього нам не обійтись.

Ти вслухайсь в слово пречудове,

Йому, як другові, всміхнись.

Земля – ласкава, люба, рідна,

А сонце – щире, золоте,

А небо – лагідне й погідне,

Життя – прекрасне, дороге.

А очі в мами – добрі, ніжні,

А голос – чистий і дзвінкий.

А руки – теплі і надійні,

А погляд – сонячний, ясний.

Л.Лужецька

Додаток 4

Розповідь Червоної книги

Червона книга – це список рідкісних тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення.

Уперше видана в 1966 році. У нашій країні видана в 1980 році.

Червона книга. Рослини і тварини занесені на мої сторінки, охороняються законом, їх не можна знищувати. Щороку я поповнююся новими видами рослин і тварин.

Як ви думаєте, чому мене назвали Червоною? Про що свідчить червоний колір?

Червоною назвали так тому, що червоний колір – це сигнал, який попереджує про небезпеку, що нависла над великим багатством природи. Я звертаюся до людей: зупиніться! Подумайте, що робите, і до чого це призведе! У мене є такі сторінки:

- чорні;

- червоні;

- оранжеві;

- зелені.

Як не сумно, але в мене є і « чорні » сторінки. Що означає чорний колір?

Це колір трауру. На чорних сторінках записані назви тварин і рослин, які вже зовсім зникли з лиця землі.

Це – дикий кінь, біла куріпка, соболь.

На « червоних » сторінках записані рослини і тварини, які є рідкісними або перебувають під загрозою знищення. Це – шульга, лісовий кіт, підсніжник.

На « оранжевих » сторінках відзначено ті рослини і тварини, що можуть скоро зникнути.

Це – тритон карпатський, горний лелека, сон-трава, конвалія, пролісок.

Учитель: Діти, добре те, що люди не просто заносять до книги цих тварин чи рослин. Люди допомагають зберегти, відновити втрачені види. Тому в Червоній книзі є зелені сторінки.

Червона книга. На цих сторінках записані назви рослин і тварин, кількість яких збільшилася завдяки турботі людей.

Це – зубр, дрофа, бабак, фазан.

Бесіда

Ми занесли до Червоної книги рідкісні рослини і тварини і робота на цьому скінчилась?

Ні, це тільки початок. Потрібно ще багато робити для їх охорони і збереження.

У справі охорони природи велика заслуга належить заповідникам, які створені і працюють у нашій країні. У різних куточках України є 15 заповідників.

Найбільші – Асканія-Нова, Карпатський, Поліський.

Та про це ми будемо говорити на наступних уроках.

Тому читайте, знайомтеся з літературою, готуйте повідомлення про рослину чи тварину, яка охороняється.