Реферат: Невиробнича сфера Екологічні проблеми

Фізико-географічний

опис

Житомирської області.

План.

1. Географічне положення, межі, розміри.

2. Населення і трудові ресурси.

3. Природні умови і ресурси.

4. Народногосподарський комплекс.

а) Промисловість.

б) Агропромисловий комплекс.

в) Транспортна система.

5. Невиробнича сфера.

6. Екологічні проблеми.

Житомирська область утворена 22.IX . 1937 року.Розташована на півночі країни, переважно в межах У краї нськ ого Полі сся. На півночі межу є з Гомельською обл астю Республіки Білорусь, на сході — з Киї вською областю, на півд ні — з Вінн ицькою областю, на зах оді — з Хмельницькою і Рівн енською областями України. Площа – 29,9 тис.кв. км, що становить 4,9 % території У країни. Населення області на 1.01.1999 р. становило1445,5 тис.чол . Центр — м Житомир. В області — 23 рай они, 9 мі ст, у т.ч . 4об ласного пі дпорядкування, 45 селищ міськ ого типу і 1631сільські н ас елені п ункти . Територію області перетинають залізничні магі стралі , а також важливі автомагі стралі , що сполу чають її з столицею Украї ни м.К иєвом та су сі дні ми областями. Житомирська область лежить у зоні мі шаних лі сі в, півд енна частина — у лі состепові й зоні. Грунтові і агрокліматичні у мови сприятливі для розвитку сільс ького і лі сового господарств.

Населення і трудові ресурси. Нац іональний склад населення області однорі дний: у краї нці станов лять 84, 9 %, росі яни —7,0%, поляки —5,2 %, євреї — 1,8 %.Середня гу стота населення — 48,3чол на 1 кв.км. Найгустіше заселені південні райони області. Досить гострою є демографічна проблема.Смертність в багатьох районах області перевищує народжуваність. Внаслідок цього зменшується кількість населення. Житомирська область характеризує ться інтенсивними мі грацій ними процесами , що значною мі рою вплинули на пропорції мі ж сі льським і міськ им населенням. Внаслі док і нтенсивної мі грації зростає кількість мі ського населення. Незважаючи на швидкі темпи зростання мі ського населення, рі вень урбанізаці ї області нижчий, ні ж у ці лому по Україні. На 1 січня 1999 року в мі стах жило 810,1 тис. чоловік. В мі ських поселеннях переважають малі мі ста. Найбі льші мі ста: Житомир, Бердичі в, Коростень, Новоград -Волинський , Коростиші в. Осн овна частина трудових ресурсів зай нята в галузях матеріального виробництва (55,3 %), з них 35,7%—у промисловості .

П риродні умови і ресурси. В геоструктурному ві дношенні територія області знаходиться у ме жах півн ічно-зах ідної частини Українсь кого щита (переважно Волино-Поді льського блоку). В геологічній будові беруть участь метаморфічні, місцями магматичні і вулканогенно-теригенні породи докембрійського фундаменту, перекриті корою в ивітрювання і осадочним чохлом. Корінні породи чохла, що виповнюють зниження у рельєфі фунда-менту, залягають на сході і півдні області , решта території вкрита антропогеновими відкладами. За площею переважають водно-льодовикові відклади, на окремих ділянках перекриті льодовиковими. Річкові долини ви-повнені алювієм терас. На півдні області і у межах Словечансько-Овруцького кряжа верхню частину розрі зу складають лесовидні породи.

Рельєф території області тісно пов'язаний з геологічною будовою. При-уроченість Житомирської області до північно-західної частини Українського щита зумовило її більш високе гіпсометричне положення порівняно з іншими областями Українського Полісся, поширення вузьких і глибоко врізаних річкових долин, наявність великих лесових « островів» і меншу заболоченість. Більша частина Житомирської області лежить у межах Придніпров ської височини, північну і північно-східну частини займає Поліська низовина. Поверхня хвиляста із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280—220 м до 150 м і менше). В ооласті — значні пло щі моренних і моренно-зандрових рівнин з пасмово-горбистим рельє фом. У західній частині переважає зандрова слабохвиляста рі внина з незн ачним коливанням в исот і наявністю мікрозападин. З нею пов'язані значні масиви торфових боліт (2,9 % території об-ласті), окремі ділянки займають лесові «острови» з розвинутою сіткою ярів і балок. У північній частині —алювіально-зандрові рівнини. У місцях високого залягання кристалічних порід розвинуті денудаційні форми рельєфу у вигляді пасом, горбів, скель з крутими схилами (Словечансько-Овруцький кряж з найвищою точкою області — 316 м, Білокоровицький кряж , Озерянський кряж ).

Область багата на цінні будівельні матеріали (граніти, габро, лаб-радорити, кварцити). Видобуток їх здійснюється більше ніж на 50 родовищах. Розробляють Овруцьке родовище кварциту. В районі м. Коростишева, сіл Головиного, Турчинки добувають лабрадорити. На Головинському і Поромівському родовищах добувають унікальне за красою і якістю оздоблю-вальне каміння — пегматити і мармур. Особливо багаті на по-клади будівельних матеріалів Коростенський, Новоград-Волинський, Малинський і Овруцький райони. Є значні поклади каолі ні в, вогнетривких глин, кварцових пі скі в На ряді родовищ облас ті добувають самоцві ти — бурштин , гранати, топази, турмалін, гі рський кришталь, гі дрофан, яшму. 3 горючих корисних копалин є буре вугі лля і торф, з металевих пром ислове значення мають родовища титанових руд, пегматиті в.В області розві дані і експлуатуються джерела мі неральних вод, зокрема радонових, та лі карські грязі .

Клі мат області помі рно континентальний з вологим лі том і м’якою зимою. Пересі чна температура сі чня —5,7°, липня +18,9°. Абс олютний мі ні мум —35, —40°, абсолютний максимум +35, + 40°. Пері од з температурою понад +10° становить 158 дні в. Сума активних температур 2390—2520°. Опаді в на півночі випадає 600 мм, на півдні- 570 мм на рі к, найбі льше ї х випадає влі тку. Висота сні гового покриву 20— 30 см. 3 несприятливих кліматичних явищ спостері гаються бездощові пері оди до 60 дні в, можливі посух и і суховії, сильні дощі , 1—2 дні (рі дше 4—6 дні в) з градом. Значної шкоди завдають пі зні весняні та ранні осі нні заморозки. Взимку можливі низькі температури протягом 25 дні в, ожеледь до 15 дні в і бі льше. Житомирська область належить до вологої, помі рно теплої агрокліматичноі зони. На території області ді ють 5метеостанцій (Житомир, Овруч , Олевськ, Коростень, Новоград-Волинський) Гі дрографі чна сі тка густа, територією області проті кає 221 рі чка завдовжки понад 10 км кожна. Всі вони належать до басейну Дніп ра. Найбі льші притоки Дніпра —Тетері в з Гнилоп ’ яттю, Гуйвою та Іршею ; І рпі нь і Здвиж (верхні течії ), притоки Прип ’яті —Уборть, Словечна та Уж з Жеревом і Норином , притока Горині —Случ. Пересі чна густота рі чкової сі тки 0,36км/кв.км , у лі состепові й частині 0,20—0,26км/кв.км. Для рі чок області характерне міша не живлення з переважанням сні гового. Понад 50 %річкового стоку припадає на талі снігові води. Багато озер (найбіль ше —Кам ’яне), збудовано 16 водосховищ (заг альною пл ощею понад 2,9 тис. га); найбі льші : Іршанське, Малинське, Житомирське і Лі сне.

Серед зональних типі в грунті в за площею поширення переважають дерново -пі дз олисті грунти пі щаного, глинисто-піщаного і супі щаного механі чного ск лад у, оглеєні ( 52 ,4 % площі області ). В балках, долинах рі чок переважають дернові грунти, в заплавах і зниженнях рельє фу сформувалися болотні і торфово -болотні грунти. В лісостеповій частині області — с ірі лісові, тем но-сі рі опідзолен і грунти, а також чорноземи опід золені , на лесових «остро-вах» формуються ясно-сір і лісові грунти. Є не великі масиви чорноземі в малогумусних гли боких і негли боких, вилугу ваних (35 % площі області ).

Житомирська область лежить у межах Захі дно-Української геоботаніч ної підпровінції . Лі сами вкри то 1 млн. га (28 %пл ощі області ). Головні лісо-утворюючі породи: сосна, ду б, береза, ві льха та і н. В північній і північно-зах ідній частинах пош ирені соснов і ліси (бори), в усі й поліській частині —сосново-дубово-березові (субори). Знач ні п лощі займають дубово-грабові і гра-бові ліси (груди і сугрудки). В лі состепові й частині Житомирської області ду-бово -грабові лі си, де переважа є дуб з домі шкою граба, ясе на , клена та явора. Лісистість південних районі в області стан овить 3— 4 %. Пі д луками бл изько 5,3 % території області .

Тваринний сві т області різн омані тний, всього налічується близько 400в иді в, у т. ч. ссавців — 67, птахі в — 270, риб — ЗО. Водяться лось, козуля, сви ня дика, вовк, лисиц я, борс ук, білка, зає ць, бобер, куниця, сон я лі сова, полі вка лі сова, миша лісова, миша польова, бурозубка звичайна, кроти, хом'як звичай ний і ховрах крапчастий; з птахі в — тетері в, рябчик, шпаки , дятели синиці , дрозди, качки дикі, курі пки, кулики, перепілки, виві льги, горлиці , лелеки та ін . У рі чках і оз ерах — щука, краснопі рка, лин, густира, лящ, карась, сом. У ставках —ко роп, окунь тощо, досить різноманітний світ плазунів і зем-новодних. Акліматизовано оленя благородного і фазана.

Північн а частина області лежить у межах Житомирського Полісся, південна —Дністровсько-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції. Поліську частину території Житомирської області займають недреновані перезволожені та заболочен і, а також поліські алювіально-зандрові й терасні природно-тер иторіальні комплекси. В лісостеповій частині Житомирської області переважає тип місцевості вододільних слабо- і добре дренованих лесових рівнин, по долинах річок —долинно-зандрові типи місцевостей, подекуди розвинуті типи моренно-зандрових і моренних рівнин. Серед сучасних природних процесів, несприятливих для сільсько-господарського виробництва, в поліській частині області спостерігаються оглеєння, окислення, заболочування, на осушених масивах —переосушення і вторинне заболочування грунтів.

Розвинуті дефляція, площинна і глибинна ерозія, замулення водоймищ. В Житомирському Поліссі проводять комплексні (осушувально-зволожувальні , ґ рунтозахисні, хімічні) меліорації . В лісостеповій частині поширені прискорені лі нійний розмив і площинний змив, розвинуті суфозійно-просадочні явища, на піщаних терасах — дефляція, подекуди карстоутворення (на межиріччі Ужу і Грезлі). У цій частині здійснюють комплексні ґ рунтозахисні меліорації (хі мічні, водорегулюючі), проводять роботи по ві дновленню лісів і поліпшенню луків.

В Житомирській області— 102 території і об'єкти природно-заповідного фонду (заг альною площею 32,1 тис. га), у т. ч. Поліський заповідник ; 43 заказники, (ботанічний Городницький заказник, гідрологічні —Ді дове Озеро, Забарський заказник, Червоновільський заказник, зоологічні —Казява, Кутне, лі сові —Поясківський заказник, Туганівський заказник, ландшафтний —Плотниця, орні тологічний —Часниківський заказник), 26 пам'яток природи, у т. ч. урочище Корніїв , З1 парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва.

Народногосподарський комплекс. Основу сучас ного господарства області становлять пром исловий та агропромисловий комплекси, прові дними галузями спеці алі зації є машинобудування, харчова та легка промисловість, а також зернове господарство, льонарство, хмелярство, картоплярство. буряківництво та м'ясо-молочне і молочно-м'ясне тваринництво. В заг альному обсязі сукупної валово ї продукції промисловості і сільського господарства питома вага промисловості становить понад 70 %. Житомирська область виділяється в поділі праці виробництвом льняних тканин, хмелю, продукції фарфоро-фаянсової промисловості, видобуванням титанового ільменіту, лабрадориту і пірофі літу.

Промислові сть. Галузева структура пром ислового комплексу області постійно вдоскон алюється. Так, зростає частка машинобудування і металообробки в загальному обсязі валової продукції всієї промисловості , в той час як питома вага харчової промисловості (незважаю чи на зростання її абс олютних показників) зменшується. Підприємства маш ино-будівного комплексу виробляють хімічне устаткування (Бердичів, Коростень), верстати (Житомир, Бердичів), шляхові машини і комунальне устаткування (Коростень), сільсько-г осподарські машини (Новоград-Волинський), запчастини до тракто-рі в (Олевськ, Малин), автозапчастини (Житомир), електроприлади та електроустаткування (Житомир, Коростишів). Характерною особливістю сучас ного розвитку більшості галузей харчової і легкої (зокрема, текстильної.) промисловості є те, що їхні підприємства є інтеграторами при формуванні і розвитку агропромислових комплексів і основною ланкою структури цих комплексів. З галузей харчової промисловості — важливої складової агропром ислового комплексу — найрозвинуті ша цукрова (з-ди у Бердичеві , Андрушівці, Червоному, Корнині, Іванополі та ін.). Розвиваються м'ясна, молочна, маслосироробна, овочеконсервна галузі, а також виробництво солоду (в Бердичеві працює є диний в Україні солодовий завод) та ін. Підприємства цих галузей працюють у Житомирі, Коростені, Андрушівці, Радомишлі, Новограді-Волинському, Овручі та і н. Серед галузей легкої промисловості, не пов'язаних з АПК області, виділяються швейна (Житомир, Коростень, Новоград-Волинський , Малин, Бердичів), шкіряно-взут тєва (Бердичів, Житомир). У Житомирі працює фабрика музичних інструментів. У промисловому комплексі області представлені також галузі — лісова, деревообробна, зокрема паперова (Житомир, Малин, Коростишів), скляна (Мар'янівський, Романівський, Биківський, Броницький скляні заводи , Житомирська дзеркальна фабрика), фарфоро-фаянсова (Баранівський фарфоровий завод — найбільше підприє мство галузі в Україні). В Житомирі діє завод хімічного волокна. На базі місц евої будівної сировини значно розвинувся промислово-будівельний комплекс: видобування бутового каменю,лабрадориту, габро, червоного і сірого граніту - в Коростишівському, Овруцькому, Черняхівському, Малинському, Володарсько-Волинському, Коростенському та інш. районах ,мармуру – дослідно-промислова розробка в Радомишльському р-ні, а також виробництво панелей, цегли, асфальту (Житомир, Бердичів, Малин, Чуднів, Черняхів). Розвиваеться гірничо-добувна промисловість , яка постачає чорній металургії республіки вогнетривкі динасові кварцити (Овруцький р-н), титановий ільменіт (Іршанськийкий гірничо-збагачувальний комбінат). Поблизу Овруча добувають рожевий пірофіліт, у Володарсько-Волинському р-ні — самоцвіти. Основу паливно-енерг етичної бази області становлять місц евий торф та буре вугілля і довізні нафта й газ. Електроенергія надходить від об'єднаної системи «Київенерго». В області сформувався Житомирсько - Бердичівськ ий пром исловий вузол, в його галузевій структурі провідну роль відіграють машинобудування, легка і харчова п ромисловість.

Агропромисловий комплекс Житомирської області включає сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Основна його сфера — сільське господарство — має зерново-картоплярсько - льонарсько- хме лярський напрям у поє днан ні з м'ясо-молочним тваринництвом на Поліссі і зерново-бу-ряківничий напрям з молочно-м'ясним тваринництвом — у лісостеповій зоні. В заг альному обсязі валової продукції сільського господарства на тваринництво припадає 45 %, рослинництво- 55 %. Сільсько-г осподарські угіддя займають 72,5 % всіє ї площі області, з них орні з емлі — 78,4 %, сіножаті — 1 0,9 %, пас ови ща — 9,6% . Серед технічних культур 47 % припадає на льон, 4 5,7 % — на цукр ові буряки. Основні культури: зернові (озима пшениця, озиме жито, зернобобові , ячмі нь, гречка, овес, просо), техні чні (льон-довгунець, хмі ль, цукр ові буряки). Розвинутіка ртоплярс тво, с адівництво, ягі дництво. Ді ють 22 комбікормові заводи. Розвинутім'ясо-молочне та молочно-м'ясне скотарство і свинарство; допоміж ні галузі : птахі вництво, ві вчарство, бджі льництво. Внаслі док рі зномані тності природних та економічних умов на території області сформувалися агропромислові комплекси рослинн ицької (льонопромисловий , бурякоцукровий, зерново-картоплярсько-спиртовий, плодоовочеконсервний та хмелепромисловий) і тваринницької (м’ясо- та молокопромислові) орі єнтації . Неві д’ємною складовою частиною агропромислового комплексу є примі ське

сільське господарство овоче-молочно-м ясного напряму .

Транспортна система області представлена залі зничним, автомобільним, тру бопровідним і повітряним транспортом. Прові дними з них є залі зничний і автомобільний . Заг альна довжина залізниць у межах області становить 1125 км, у т.ч . електрифі кованих 160 км. Гус тота залізниць на 1000 кв.км становить

37,6 км. Основні залізниці:Київ—Львів, Киї в — Брест, Санкт-Петербург — Одеса, Овруч—Шепеті вка та ін . Найбі льші залі зничні вузли: Коростень, Житомир, Бердичі в, Новоград-Волинський , Овруч . Автомобільний транспорт обслу говує переважно внутріобл асні перевезення. Загальна довжина автомобільних шляхі в 8,1 тис. км , з них з твердим покриттям — 7,3 тис км, густота автомобільних шляхі в на 1000 кв.км становить 27,0 км. Осн овні автомобільні шляхи : Киї в— Житомир —Рівне, Санкт-Петербург — Житомир —Ізмаіл , Киї в — Коростень — Ковель. Територією облас ті проходит ь траса нафтопроводу « Дружба» . У Житомирі є аеропорт.

Внутрі шні відміни. В Житомирській області за сукупністю природних і економічних ознак виді ляють два пі драйони.

Лі состеповий підр ай он (Лі состеповий Пі вдень) спеці алі зується на переробці сільсько-господарської сировини, тут зосереджені великі цукр ові заводи, ряд підприємств легкої та харчової промисловості, а також найбі льші підприємства машинобудування, добре розвинута сі тка залізнич них та ав-томобільних шляхі в. Важливим промисловим центром, трансп ортним ву злом і культурним центром є м. Бердичі в.

Полі ський пі драйон (Лі сова Пі вні ч) — район деревообробної та фарфоро-фаянсово ї промисловості, видобування і обробки каменю, розвинутого льонарства і тваринництва. Найбі льші промислові центри —Житомир, Бердичі в, Новоград-Волинський .

Житомирщина має екон омічні зв'яз ки з і ншими областями Украї ни.

З Житомирської області вивозять мі неральні буд івельні матері али, довозять нафту та нафтопродукти, кам 'яне вугі лля, зерно. Житомирська область підтримує дружні зв’язки з Тарновським воєводством (Польща) .

Невиробнича сфера. В Житомирській області єпед агогічні та сільсько-господарські і нститути, фі лі ал Киї вського політех нічного університету , 20 середніх спеціалізованих навч альних закладі в, 34профес ійно-технічних училища , Жит омирський краєзнавчий музей, Житомирський обласний будинок природи.

Рекреаці йні ресурси Житомирської області включають сприятливі клі ма-тичні умови, значні масиви лі сі в, рі чки, озера і ставки, а також джерела мі неральних вод (радонові води в районі Житомира і с. Денишів), які використовуються санаторі єм в районі мі ст Володарська-Волинського і Коростишева, здійснюється промисловий р озлив мінеральних столових вод (овруцька, радомишльська, верхівнянська, новоград-волинська). На півночі області є родовища торфових (с. Зарі чани) та сапропелевих (с. Ві лька) лі карських грязей. В області 6 санаторії в і пансі онаті в, 17 баз і 3 будинки ві дпочинку, 17 пі онерських таборі в. Численні об'єкти туризму . Ді є обласна рада по туризму та екскурсі ях (Житомир), бюро подорожей та екскурсі й (Житомир, Бердичі в, Коростень, Новоград-Волинський, Овруч), туристська база « Лі совий берег» у Житомирі., Територі єю області проходить 5 туристських маршруті в, у т. ч. велосипедний маршрут «По Житомирському Полі ссю».

Гострими в області є екологічні проблеми . Передусім це пов’язано з чорнобильською трагедією. Житомирська область одна з найбільш радіаційно забруднених. Із господарського обігу вилучено багато тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, значні площі лісових масивів, створилася ненормальна психологічна обстановка. Триває відселення з районів, де життя і виробнича діяльність населення внаслідок високого рівня радіації неможливі.

Література:

1. Карповський Ю. [та ін.]. Житомирщина. Довідник-путівник. Київ, 1974.

2. Природа Житомирщини. Київ, 1984.

3. Атлас. Географія України. 8-9 клас. Київ, 1999.