Реферат: Організація оплати праці в сільському господарстві

ЗМІСТ

Вступ

На даному етапі розвитку економіки, в зв’язку з переходом підприємств на повний господарський розрахунок та самофінансування, вся система праці також перебудувалась.

В цих умовах зусилля трудових колективів направлене на всебічне збільшення прибутку підприємства, прискорення темпів росту продуктивності праці, введення нових та ефективне використання наявних потужностей, на збільшення випуску та покращення якості продукції при одночасному зниженні матеріальних та трудових витрат.

До найбільш важливих відноситься показник раціонального використання робочої сили. Сьогодні є дуже великі резерви зниження трудоємкості завдяки досягненням науки та техніки, покращенню використання робочого часу в результаті поліпшення організації праці та виробництва.

Збирання врожаю – найвідповідальніший період у господарсько-фінансовому житті будь-якого сільськогосподарського підприємства. Від того, наскільки організовано будуть проведені жнива, залежить кінцевий результат господарювання та ефективність господарської діяльності для кожного сільськогосподарського підприємства. У вирішенні цього питання важливу роль відіграє організація та оплата праці працівників, зайнятих на збиральних роботах, встановлення ефективних мотиваційних стимулів до високопродуктивної праці.

Враховуючи особливо важливе значення збирання врожаю зернових культур у стислі строки і без зайвих втрат, з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників сільськогосподарського виробництва у кінцевих результатах, умови оплати праці на збиранні зернових культур на підприємствах усіх організаційно-правових форм власності повинні визначатися з урахуванням фактичних умов та способів збирання, характеру хлібостою, наявної спеціальної зернозбиральної техніки тощо.

Базою для розрахунку оплати праці на збиранні врожаю є норми і положення щодо оплати праці, визначені в колективному договорі кожного підприємства.

У свою чергу ці норми не можуть бути нижчими, ніж передбачено Галузевою угодою, укладеною між Міністерством аграрної політики України, галузевими об‘єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2003 – 2004 роки і Змінами до даної Галузевої угоди, підписаними сторонами 18 квітня 2005 р.

Курсова робота написана на онові господарської діяльності ТОВ «Веселка», що займається вирощуванням зернових культур в Івано-Франківській області. Дане підприємство є приватним, основною метою його діяльності є отримання прибутку.

Отже, метою написання роботи є вивчення організації оплати праці в сільському господарстві.

Для виконання поставленої мети, необхідно виконати наступні завдання:

- визначити правові основи організації оплати праці;

- проаналізувати теоретичні аспекти організації оплати праці на підприємстві;

- проаналізувати оплату праці на ТОВ «ВЕСЕЛКА».

І. Теоретичні основи організації оплати праці в сільському господарстві

1.1. Нормативно-правові основи організації оплати праці на підприємствах України

Організація оплати праці являє собою систему організаційно-правових засобів, спрямованих на встановлення змісту і порядку введення системи оплати праці, тарифної системи, нормування праці, відрядних розцінок, преміювання, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, встановлення норм оплати праці при відхиленні від тарифних умов, форм і строків виплати заробітної плати, порядку обчислення середнього заробітку, індексації зарплати у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін, компенсації зарплати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Підприємства самостійно встановлюють фонди, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів, передбачені законодавством, при цьому підприємства мають право використати тарифні сітки і шкали співвідношення посадових окладів, які визначаються галузевими угодами, як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності та інших умов робіт (ст. 19 Закону України "Про підприємства в Україні").

Всі норми з оплати праці в рамках своєї компетенції підприємства встановлюють у колективному договорі.

У колективному договорі, з урахуванням норм і гарантій, передбачених законодавством і угодами, встановлюються такі умови в сфері оплати праці працівників конкретного підприємства:

1) визначаються фонди оплати праці;

2) системи оплати праці;

3) норми праці й грошові розцінки;

4) тарифні сітки;

5) розмір тарифної ставки І розряду, що перевищує розмір, встановлений нормами більш високого рівня;

6) схеми посадових окладів;

7) надбавки і доплати, що перевищують розміри, встановлені законодавством, а також додаткові види надбавок і доплат;

8) премії, що входять до системи оплати праці, та види і розміри матеріального заохочення;

9) компенсаційні і гарантійні виплати.

Потрібно відмітити, що до змісту колективного договору включаються як норми оплати праці, встановлені законодавством і угодами, так і норми підвищеної оплати. Перша група норм носить інформаційний характер, друга - і є власне локальними правовими нормами конкретного підприємства.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство здійснює, крім виробничої діяльності, також і діяльність соціальну. Природно, вона реалізується за рахунок прибутку підприємства. Ця сфера включає різного роду матеріальні виплати (як у грошовій, так і в натуральній формі) не тільки працівникам підприємства, а також і колишнім працівникам - пенсіонерам, ветеранам праці, особам похилого віку. У рамках соціальної діяльності в колективному договорі підприємства можуть передбачатися як різні види матеріального заохочення, так і додаткові соціальні виплати:

1) оплата гарячого харчування працівникам підприємства;

2) укладення договорів про додаткове медичне, оздоровче обслуговування працівників за рахунок коштів підприємства;

3) індексація заробітку працівника в більш високих розмірах порівняно із законодавством;

4) доплати за зниження норм праці для осіб із зниженою працездатністю, неповнолітніх, осіб перед пенсійного віку;

5) доплати за додаткові відпустки і скорочений робочий час працівникам, які поєднують роботу з навчанням;

6) фінансування платного навчання працівників підприємства за рахунок коштів підприємства;

7) оплата транспортних витрат і витрат на житло працівникам за рахунок коштів підприємства;

8) виділення коштів профкому на культурні, спортивні й оздоровчі програми;

9) виплата одноразової допомоги працівнику при виході на пенсію;

10) встановлення заводської пенсії працівникам підприємств;

11) додаткові виплати сім'ям з дітьми.

Потрібно особливо підкреслити роль трудового колективу у встановленні умов праці. Передусім колективний договір обговорюється на загальних зборах трудового колективу, і лише після прийняття позитивного рішення - схвалення, колектив уповноважує профком (або іншого представника) підписати його (ст. 13 Закону України "Про колективні договори і угоди").

Що ж до питань соціального розвитку, то вони вирішуються трудовим колективом за участю власника відповідно до статуту підприємства (ст. 26 Закону України "Про підприємства в Україні"). Така норма існує, але практично не реалізується. На момент реєстрації підприємства, коли виробляється зміст статуту, ніякого трудового колективу ще не існує. А коли здійснюється набір працівників, тобто формується трудовий колектив, статут вже затверджений, і, звичайно ж, його права в розподілі прибутку щонайбільш мінімальні. Отже, відповідно до діючого законодавства, коли дія норм, що передбачають права трудових колективів на державних підприємствах (абзаци другий, третій і четвертий п. З ст. 15 Закону України "Про підприємства в Україні"), припинена Декретом Кабінету Міністрів України №8-92 від 15 грудня 1992 р. і за відсутності Закон України "Про трудові колективи" ще не прийнятий, - залишається один правовий шлях для реалізації трудовими колективами своїх прав у сфері оплати праці та соціальної діяльності підприємства - колективний договір. Всіляке розширення прав власника підприємства веде до звуження прав трудового колективу. З цією тенденцією не можна погодитися. Не можна забувати про те, що власник виступає роботодавцем в трудових відносинах, і його природне прагнення володіти якомога більшою частиною прибутку обертається ущемленням прав найманих працівників, їх повним безправ'ям, особливо в умовах економічної кризи. Досвід промислове розвинених країн свідчить про широке застосування матеріального стимулювання і додаткового соціального забезпечення працівників.

Якщо колективний договір на підприємстві не укладений, власник зобов'язаний погодити всі питання щодо встановлення умов оплати праці з профспілковим органом, який представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Умови оплати праці найманого працівника, який працює за трудовим договором у окремого громадянина (фізичної особи) визначаються угодою між роботодавцем і працівником.

Застосування встановлених умов праці шляхом конкретизації розміру оплати праці, надбавок, доплат, премій здійснюється власником за погодженням з працівником при укладенні трудового договору.

При укладенні контракту розмір оплати праці, її види встановлюються угодою сторін з урахуванням колективного Договору.

1.2. Формування умов та розмірів заробітної плати в сільському господарстві

Особливість встановлення розмірів оплати праці та норм продуктивності на сільськогосподарських підприємствах 2005 року полягає в тому, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" передбачено поетапне (щоквартальне) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно у Змінах до Галузевої угоди також встановлено мінімальний гарантований розмір тарифної ставки робітника першого розряду за повністю виконану норму праці (обсяг робіт):

з 1 квітня – 348 грн.;

з 1 липня – 372 грн.;

з 1 вересня – 399 грн.

Оскільки збирання врожаю залежить від пори, підприємствам необхідно розробляти умови оплати праці поквартально з урахуванням поетапного підвищення рівня оплати праці.

Розглянемо приклади розрахунку принципів нарахування та розмірів оплати праці на збиранні зернових культур наведені з місячної мінімальної заробітної плати – 310 грн. та передбаченого до впровадження в сільському господарстві з 1 липня 2005 року мінімального гарантованого розміру тарифної ставки робітника І розряду за повністю виконану норму праці – 372 грн.

Базою для розрахунків є мінімальні гарантовані розміри годинних тарифних ставок та коефіцієнти між розрядних співвідношень, визначені Галузевою угодою:

1

Годинні тарифні ставки робітників, грн.

Враховуючи те, що норми праці на збиранні зернових культур визначені за семигодинну зміну, для розрахунку розцінок визначається тарифна ставка за семигодинну роботу. Наприклад, робота на прямому комбайнуванні зернових, скошуванні у валки, підбиранні й обмолочуванні валків комбайнами тарифікується VI розрядом тарифної ставки тракториста-машиніста за виконану нормо зміну, яка складає: 5,18грн. х 7год = 36,26 грн.; скошуванні у валки зернових, зернобобових, олійних та інших культур жниварка з шириною захвату до 6 м – V розрядом тарифної ставки тракториста-машиніста 4,46грн. х 7год = 31,22 грн., понад 6 м – VI розрядом відповідно 36,26 гривень.

Тарифікація механізованих робіт у сільському господарстві, норми продуктивності та витрати палива на збиранні урожаю сільськогосподарських культур містяться у збірнику "Механізовані польові роботи", підготовленим і виданим Міністерством сільського господарства і продовольства України та Українською центральною нормативно-дослідною станцією по праці в 1996 р.. На нову техніку вітчизняного і зарубіжного виробництва, які не ввійшли в цей збірник (зернозбиральні комбайни "Дон-1500Б", "Лан", "Славутич", "Jaguar-870", "John Deere-9500", КЗС, "Case", "Dominator" та ін.) в 1998 - 2000 рр. були видані тимчасові норми праці та витрат палива на збиранні зернових. У даний час готується до видання збірник "Методика розробки та норми продуктивності машин і витрат палива на збиранні сільськогосподарських культур і стаціонарні роботи".

Мінімальні гарантовані розміри годинних тарифних ставок окремих категорій робітників сільськогосподарських підприємств та коефіцієнти між розрядних співвідношень регулюються законодавчо. Вони наведені в дод.1. Мінімальні гарантовані розміри місячних окладів працівників наскрізних професій наведені в дод.2

1.3. Характеристика продуктивності праці ат фактори вплив у неї

Продуктивність праці найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.

Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількість продукції, випущеної до одиниці часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції. Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну продуктивність праці одного працюючого або одного робітника [11]. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино – годин і людино – днів, а інші – як відношення того самого обсягу до середньо списової чисельності робітників або всіх працівників. Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Найуніверсальніша система її вимірників є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції. Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат. Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є форма 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”. Використання робочого часу аналізується за допомогою таких показників:

1. середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період;

2. середня тривалість робочого дня .

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях. На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням.

Тривалість робочого дня робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу простого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу; часу інших скорочень робочого дня; передбачених зако6нодавством. Повному використанню трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз потрібно проводити, щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.

ІІ. Організація оплати праці на ТОВ «Веселка»

2.1. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

ТОВ «Веселка» спеціалізоване господарство по вирощуванню зернових у в Західному регіоні України. Відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" наказом Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 13 вересня 1996 року державне підприємство агрофірма-радгосп "ВЕСЕЛКА", шляхом приватизації, перетворено у ТОВ "ВЕСЕЛКА".

Напрямок діяльності в Товаристві не змінено. Виробнича діяльність Товариства сезонна. Сезонність виробництва впливає на стабільність фінансового стану протягом року.

Площа гранту складає 780 га. У даний час Товариство забезпечує повний цикл виробництва з обслуговуючими ланками-вирощування, реалізація, зберігання та транспортування продукції.

2.1.

Розрахунок показників використання трудових ресурсів ТОВ «Веселк» за І, ІІ кв. 2005 рр.

Відносна економія (перевитрати) ресурсів (характеризує величину необхідних ресурсів при досягнутому обсязі виробництва на базовому рівні ефективності їх використання): (668 - 670) х (70000 - 60000) = - 20 (чол.).

Відносна економія оплати праці: (10000 - 9000) х 1,167= 1167 (тис. грн.).

За наведеними в табл. 2.1. даними темпи зростання продуктивності праці є більшими у порівнянні з темпами зростання оплати праці. Це сприяло економії фонду оплати праці на суму 1167 тис. грн., що є свідченням інтенсифікації використання трудових ресурсів.

Щоб з'ясувати причини відхилень у використанні фонду заробітної плати, необхідно зіставити фактичну їхню витрату за звітний період з передбаченим кошторисом по відповідних напрямках. Кошторис зазначених витрат складається на рік з розподілом по кварталах, обговорюється і затверджується трудовим колективом. Аналіз використання фонду заробітної плати приведений у табл. 2.2.

2.2.

Аналіз використання фонду заробітної плати ТОВ «Веселка» , за ІІ кв.2005 року

Для оцінки ефективності використання засобів на оплату праці необхідно застосовувати такі показники, як обсяг виробництва продукції в діючих цінах, виторг, суму валового, чистого, реінвестованого прибутку на карбованець зарплати й ін. У процесі аналізу варто вивчити динамікові цих показників, виконання плану по їх рівні. Дуже корисним буде міжзаводський порівняльний аналіз, що покаже, яке підприємство працює більш ефективно.

З табл. 2.2. видно, що аналізоване підприємство домоглося підвищення ефективності використання засобів фонду оплати праці. На гривню зарплати в звітному році зроблено більше товарної продукції, отримано більше валового і чистого прибутку, зроблено більше відрахувань у фонд нагромадження, що варто оцінити позитивно. Рівень перших двох показників вище, ніж у підприємства-конкурента. Однак по розміру чистого прибутку і відрахуванням у фонд розвитку конкуруюче підприємство має кращі результати, з чого варто зробити відповідні висновки.

Тепер установимо фактори зміни кожного показника, що характеризує ефективність використання фонду заробітної плати.

2.3.

Фактори зміни кожного показника, що характеризує ефективність використання фонду заробітної плати ТОВ «Веселка» за ІІ квартал 2005 року.

Проведений аналіз показує основні напрямки пошуку резервів підвищення ефективності використання коштів на оплату праці. На досліджуваному підприємстві це скорочення понадпланових цілоденних, внутрізмінних і невиробничих втрат робочого часу, підвищення коефіцієнта реалізації продукції і т.д.

2.2. Організація праці на збиранні зернових культур

Однією з основних складових організації праці є визначення сезонного завдання кожному екіпажу жаткарів та комбайнерів, яке розробляється виходячи з фактичної площі збирання, наявності збиральної техніки, продуктивності комбайнів, видової урожайності й оптимальних строків збирання урожаю зернових культур. Важливу складову становить також встановлення режиму праці і відпочинку на період збиральних робіт.

Так, загальна збиральна площа зернових (без кукурудзи) на підприємстві дорівнює 780 га, з них 510 га передбачається обмолочувати з валків. Наявні технічні засоби: комбайни СК-05 "Нива" – 5 од., комбайни "Дон" – 2 од., жниварки ЖРБ-4,2 – 4 од., ЖВН-6А – 3 од. З урахуванням всіх вищезазначених умов на підприємстві розробляється сезонне завдання трактористам-машиністам на період збиральних робіт, приклад якого наведено в табл. 2.4.

2.4.

Сезонне завдання на збиранні зернових культур на ТОВ «Веселка»

Жаткарі

Комбайнери

Сезонне завдання конкретизується по культурах та полях.

Враховуючи необхідність проведення збиральних робіт в оптимальні строки при наявних технічній базі та трудових ресурсах, як правило, на підприємствах під час проведення жнив роботи тривають протягом усього світлового дня. Тому важливе значення має встановлення режиму праці і відпочинку з дотриманням норм чинного законодавства з праці.

При неможливості забезпечення нормальної тривалості робочої зміни найоптимальнішим варіантом є запровадження підсумованого обліку робочого часу.

Пунктом 4.8 Галузевої угоди між Міністерством аграрної політики України, галузевими об’єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2003-2004 роки визначено, що у зв’язку з особливостями виробництва на окремих підприємствах АПК може застосовуватися підсумований облік робочого часу. Порядок, сфера його застосування, тривалість облікового періоду встановлюються у колективному договорі сільськогосподарського підприємства з тим, щоб тривалість робочого часу облікового періоду не перевищувала нормального числа робочих годин (на 2005 рік нормативна річна тривалість робочого часу при 40 годинному робочому тижні складає 2004 люд.-год).

Загального нормативно-правого акта в чинному законодавстві України, який би визначав порядок застосування підсумованого обліку робочого часу немає.

Для застосування річного підсумованого обліку робочого часу на підприємствах сільського господарства рекомендується користуватися постановою Ради Міністрів СРСР від 24 травня 1962 р. № 475 "Про режим робочого часу працівників радгоспів та інших державних підприємств сільського господарства", якою передбачена можливість встановлення режиму підсумованого обліку робочого часу для працівників, зайнятих у рослинництві. Зокрема, обліковим періодом роботи цієї категорії працівників є календарний рік. Збільшення тривалості роботи даної категорії працівників до 10 год на день у період напружених польових робіт компенсується зменшенням тривалості роботи в інші періоди.

Тому в рослинництві при встановленні режиму підсумованого обліку робочого часу доцільно користуватися нормою зазначеної постанови з встановленням річного підсумованого обліку робочого часу з обмеженням максимальної тривалості робочої зміни до 10 год.

Якщо на підприємстві допущено перевищення, прийнятої у колективному договорі на відповідний період тривалості робочої зміни, цей час вважається надурочним.

КЗпП України (ст. 62, 65) чітко регламентує застосування граничних розмірів надурочних робіт та порядок їх обмеження. Надурочні роботи не мають перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 год на рік.

Робота понад установлену норму робочого часу за обліковий період за підсумованого обліку робочого часу не може компенсуватися зменшенням тривалості робочого часу у наступному обліковому періоді. Таку роботу має бути оплачено за нормами, встановленими для надурочних робіт.

При складанні графіка змінності необхідно також враховувати, що відповідно до ст. 62 КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. До виняткових випадків, які дають право застосовувати надурочні роботи в сільському господарстві відповідно до зазначеної статті закону, можна віднести: відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків, за необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідного невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх призводить до припинення робіт для значної кількості працівників.

Для сільськогосподарських підприємств до таких робіт можна віднести закінчення виконання польових робіт, збирання врожаю в оптимальні строки відповідно до визначеного сезонного завдання, які внаслідок непередбачених обставин, зокрема природньо-кліматичних умов чи випадкової затримки з технічних причин не були закінчені в нормальний робочий час та інших об’єктивних причин.

Якщо у колективному договорі підприємства не передбачено підсумований облік робочого часу, то тривалість щоденної роботи повинна відповідати тривалості, передбаченій у ст. 52 КЗпП України, години роботи, виконані понад передбачену норму, вважаються надурочними.

На підприємствах, які у колективному договорі на 2005 рік не передбачили річного підсумованого робочого часу, можуть у встановленому порядку внести зміни до колективного договору і запровадити для працівників, зайнятих на роботах у рослинництві, або лише для трактористів-машиністів підсумований облік робочого часу на півріччя, або квартал.

При запровадженні підсумованого обліку робочого часу час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) на кожен місяць передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку. У період напружених сільськогосподарських робіт, за необхідності запровадження змінної роботи, складаються графіки змінності. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожен робочий тиждень у години, визначені в графіках змінності

2.3. Визначення відрадних розцінок та додаткової оплати

На підставі прийнятих у господарстві тарифних ставок і норм продуктивності та відповідно до умов колективного договору може встановлюватися два види розцінок: за одиницю продукції в тоннах або за одиницю продукції та гектар зібраної площі (в цьому випадку 60-80% фонду оплати праці доцільно направити для розрахунку розцінки за намолочену тонну зерна). На роботах при скошуванні у валки оплата праці здійснюється за 1 га.

Розцінки необхідно розрахувати перед початком масового збирання урожаю, коли є змога з достатньою точністю визначити врожайність, а отже і сезонну норму продуктивності по окремих видах збиральних агрегатів, у тому числі шляхом проведення контрольних обмолотів.

Основою для визначення відрядної розцінки є розмір годинної тарифної ставки. Галузевою угодою передбачено, що окремим висококваліфікованим працівникам, які зайняті на особливо складних, важких та відповідальних роботах, на період їх виконання оплата праці може встановлюватися на основі підвищених тарифних ставок із застосуванням вищих між розрядних коефіцієнтів (до 2,7) до тарифної ставки робітника 1 розряду відповідної категорії працівників на умовах колективного договору.

Враховуючи те, що збирання зернових культур є особливо важливою і відповідальною роботою, та з метою дотримання між розрядного співвідношення рекомендується для визначення годинної тарифної ставки для робіт, що тарифікуються V розрядом, тарифну ставку робітника І розряду тарифної сітки трактористів-машиністів підвищувати на коефіцієнт 2,3, а робіт, що тарифікуються VI розрядом, – на 2,7, конкретний коефіцієнт встановлюється у колективному договорі.

Крім того, при розрахунку відрядної розцінки відповідно до норм Галузевої угоди тарифну ставку рекомендується підвищувати за рахунок доплат за інтенсивність праці та за високу професійну майстерність, встановлювати підвищену оплату в перші дні масового збирання. Приклад розрахунку оплати за змінну норму праці наведено в табл. 2.5.

2.5.

Розрахунок оплати праці для трактористів-машиністів на збиранні урожаю 2005 року (ІІ група підприємств), грн.

Крім того, на збиранні зернових традиційно застосовується рекомендована підвищена оплата у перші дні масового збирання.

Наприклад, оплату праці трактористів-машиністів, що виконують змінні норми продуктивності на обмолочуванні зернових в перші 10 днів, а на скошуванні зернових культур у валки в перші 7 днів масового збирання рекомендується проводити за розцінками, збільшеними на 60%, іншим працівникам – на 15%.

При невиконанні норм продуктивності в цей період, а також у решту обмежених днів збирання врожаю зернових культур оплату праці рекомендується здійснювати за розцінками, збільшеними на 30%.

Конкретні обмежені календарні строки (в днях), на які встановлюються підвищені розцінки на збиранні врожаю, визначаються в господарстві залежно від наявності машин і кадрів механізаторів у межах оптимальних строків, встановлених для відповідних культур.

Підвищені розцінки на збиральних роботах за рішенням керівника (власника, правління) сільськогосподарського підприємства та профспілкового комітету можуть бути зменшені або зовсім не застосовуватись при зниженні якості збиральних робіт чи погіршенні якості продукції з вини працівника.

Приклад розрахунку норм праці та відрядних розцінок жаткарям на скошуванні зернових культур у валки наведено в табл.2.6.

2.6.

Приклад розрахунку норм праці та відрядних розцінок на скошуванні зернових і зернобобових культур у валки, грн.

На роботах по скошуванню зернових культур у валки за умови полеглості хлібостою до 25-30% рекомендується норми продуктивності знижувати, а витрати палива підвищувати до 20%.

При скошуванні зернових культур при русі в одну сторону за умови сильної полеглості хлібостою більше 50% норми продуктивності знижуються, а витрати палива підвищуються до 40%.

На обмолочуванні зернових та зернобобових культур підприємства самостійно визначають норму праці, за яку провадиться нарахування заробітної плати: одиницю продукції у тоннах або за одиницю продукції та гектар зібраної площі.

Більш поширеним є нарахування оплати за намолочену тонну, приклад такого розрахунку наведено в табл. 2.7.

2.7.

Приклад розрахунку норм праці та відрядних розцінок на підбиранні

й обмолочуванні валків та прямому комбайнуванні, грн.

При роботі комбайна в одну сторону рекомендується норми продуктивності знижувати, а витрати палива підвищувати до 40%.

У тих випадках, коли на період масового збирання урожаю у зв‘язку з виробничою необхідністю, для роботи на комбайнах призначають помічників трактористів-машиністів, які мають посвідчення тракториста-машиніста, оплату їх праці рекомендується провадити у розмірі не менше 85% від заробітку трактористів-машиністів, які працюють на комбайнах. Окремі підприємства формують екіпажі комбайнерів, яким нараховується по 100% належної заробітної плати кожному.

Оплату праці трактористів-машиністів, зайнятих на відвезенні соломи, і водіїв на відвезенні зерна від комбайна рекомендується провадити в розмірі 80% від середньої оплати комбайнерів, яких обслуговують зазначені працівники.

Трактористам-машиністам, яким атестаційною комісією підприємства присвоєно І та ІІ класи, відповідно до Галузевої угоди щомісячно при нарахуванні заробітної плати до заробітку на механізованих роботах, які оплачуються по тарифних ставках трактористів-машиністів нараховується надбавка: трактористам-машиністам І класу – 20%, ІІ класу – 10%.

Ефективність роботи на збиранні зернових культур значною мірою залежить від додаткового матеріального стимулювання. Крім зазначеної оплати, підприємства відповідно до умов колективного договору встановлюють інші види додаткової оплати. Зокрема, ефективним видом матеріального стимулювання є встановлення додаткової оплати за перевиконання змінних норм продуктивності або сезонних завдань. Окремі підприємства роботу, яка виконується якісно понад установлену змінну норму, оплачують за подвійними або іншими підвищеними розцінками.

Ефективно зарекомендувала практика стимулювання за виконання сезонного завдання у визначені строки. Приклад такого стимулювання наведено в табл. 2.8..

2.8.

Приклад розрахунок додаткової оплати за виконання сезонного завдання на збиранні зернових

При стимулюванні механізаторів на збиранні врожаю особливу увагу доцільно приділяти зацікавленості працівників у зменшенні втрат і підвищенні якості збирання врожаю. Для цього можна застосовувати додаткові виплати за зниження втрат зерна порівняно з контрольним обмолотом.

Контрольні показники врожайності (на основі актів контрольної і фактичної врожайності) та розміри доплати встановлюють у кожному господарстві

Преміювання може бути включене в розрахунок комплексної розцінки або нараховуватися і виплачуватися за індивідуальні показники роботи кожному працюючому на жнивах.

Сума премії, визначена працівнику за виконання певних показників роботи, максимальними розмірами не обмежується.

Ефективним є застосування прогресивно зростаючих розцінок, коли розцінки за продукцію (намолочену тонну) за рахунок премій зростають пропорційно до збільшення намолоту з 1 гектара порівняно з урожайністю, визначеною контрольним обмолотом.

Сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, виходячи з фінансових можливостей, крім зазначеної оплати, можуть застосувати винагороди, стимулюючі виплати, преміювання за окремі показники роботи не передбачені чинним законодавством, Галузевою угодою та цими рекомендаціями.

При оплаті праці на жнивах (незалежно від фінансового стану) відповідно до ст. 106 КЗпП України повинна обов‘язково проводитися підвищена оплата за роботу в надурочний час у розмірі 100% годинної тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації (в даному випадку VI розряду).

Висновки

З масовою організацією фермерських (селянських) господарств аграрна економіка стає антимонопольною та конкурентноздатною. Фермерські господарства спроможні збільшити виробництво і поповнити торгівлю продуктами харчування і тим самим зробити вагомий внесок у вирішення національної продовольчої проблеми. Зрозуміло, високотоварні, конкурентноздатні господарства будуть сформовані за сприятливих умов за певний час, але саме в наш час закладаються економічні, законодавчі, нормативні, організаційні підвалини агро бізнесу.

Організація праці на підприємствах сільського господарства здійснюється відповідно до Закону України «Про оплату праці». В державних підприємствах організація оплати праці здійснюється міністерством аграрної політики.

Організація праці— це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В роботі розглянуто організацію оплати праці на ТОВ «Веселка», що займається вирощуванням зернових.

Виділено такі напрями поліпшення умов праці на підприємстві

1. удосконалення технологічних процесів ;

2. механізація та автоматизація виробничих процесів;

3. впровадження дистанційного управління виробничими процесами для виведення людини з зони несприятливих умов праці;

4. раціональне планування та інженерне забезпечення виробничих процесів;

5. улаштування та реконструкція діючих вентиляційних систем;

6. виготовлення та установка ефективних інженерно-технічних засобів охорони праці (огороджень, засобів сигналізації, контролю запобіжних пристроїв тощо);

Список використаної літератури

1. Закон України „Про охорону праці”

2. Абрамов В. М., Данюк В. М.,., Колот А. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. — Одеса, 2005.

3. Буряк Ю.П., Карпінський Б.А. Економіка праці і соціально-трудові відносини. Навч. посібник. – Львів: Логос, 2003.

4. Василъченко В. С. Ринок праці та зайнятість. — К., 2002.

5. Гангслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. — К.: Основа, 2005.

6. Данюк В. М. Управление трудом в условиях рыночной экономики — К.: Знание, 2001.

7. П.Долишний М. И. Трудовые ресурсы производственных систем. — К.: Наукова думка, 1990.

8. Жуков Л. И., Погосян Г. Р. Экономика труда. — М.: Экономика, 2001.

9. Завіновська Г.Т. Економіка праці. – К.: КНЕУ, 2003

10. Калина А. В. Организация и оплата труда в условиях рынка. — К.: МАУП, 2003.

11. Казановський А. В., Колот А. М. Соціальне партнерство на ринку праці. — Краматорськ: Нац. Центр продуктивності, 2002.

12. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. — К., 1999.

13. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. — К.: КНЕУ, 2000.

14. Лукьянченко Н. Д. Управление трудом в промышленных предприятиях. — Донецк, 1996.

15. Петюх В. М. Формування робочої сили в ринкових умовах. — К.: Знання, 2003.

16. Петюх В. М. Ринок праці та зайнятість. — К., 1999.

17. Плоткін Я.Д. Економіка праці. Навч. посібник. – Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, Ужгород: Патент, 2001.

18. www.minagro.gov.ua

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 2