Міністерство агропромислового комплексу України

Інститут післядипломної освіти керівників та спеціалістів АПК

Кафедра економіки,

реформування та

ринкових відносин

Біржі і біржова діяльність:

їх роль та призначення в становленні

ринкової економіки

( курс лекцій для системи післядипломного

навчання сільськогосподарських кадрів)

Київ 1998

БВК 65. 9 (2) 421

В 19

Висвітлюються питання ринку засобів виробництва, його складові елементи: історія розвитку та становлення в Україні, зарубіжні досвід і економічна роль бірж, їх класифікація тощо.

Для слухачів системи післядипломної освіти керівників і спеціалістів АПК, студентів економічних спеціальностей.

Рекомендовано науково-методичною Радою Інституту післядипломної освіти керівників і спеціалістів АПК, протокол від 1999 р.

Підготували : Збарський В. К. , зав. кафедрою економіки, реформування і ринкових відносин, доцент;

Бузовський Є. А. , професор, проректор ІПОКС АПК.

Рецензенти: Орехівський Г. А. , доцент НАУ, канд. ек. наук,

Семенов Ю. Г. – доцент, канд. ек. наук ІПОКС АПК. Відповідальний за випуск:

ректор ІПОКС АПК, професор Бабієнко М. Ф.

Серія “Біржі і біржова діяльність ”

Випуск 1

(Лекції для системи післядипломного навчання сільськогосподарських кадрів)

Редактор: Сердюк С. П. , Бургомістренко

Підписано до друку 1999 р. Формат 60 х 84 1/16.

Ум. друк. арк. . Обл. вид. арк. . Тираж 500

Ціна 3 грн. Замовлення № .

ІПОКС АПК:252041, Київ, вул. Героїв Оборони, 11

Лекція І. ' Економічна роль товарних бірж і основні тенденції їх розвитку на сучасному етапі'

1. Роль і функції ТБ в умовах ринкової економіки

2. Класифікація ТБ

3. Огляд розвитку міжнародної біржової торгівлі

4. Характеристика і основні тенденції розвитку ТБ України

1. Роль і функції ТБ в ринковій економіці

Сучасний етап розвитку України характеризується переходом до ринкової економіки, ринкових відносин, актинним формуванням інфраструктури ринку. В складі цієї інфраструктури одне з основних місць належить біржам: товарним, фондовим, валютним та іншим. Найбільш масовий розвиток одержали товарні біржі (ТБ), які являють собою організований товарний ринок, в межах якого відповідно до встановлених правил здійснюються угоди купівлі-продажу певних видів товарів.

У відповідності з діючим на Україні законодавством 'ТБ – це організація, що об'єднує юридичні і фізичні особи, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність і має за мету надання послуг при укладанні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту і пронозиції на товари , вивчення, впорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торгівельних операцій'.

ТБ діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням. ТБ не займається комерційним посередництвом і не має. на меті одержання прибутку.

Діяльність ТБ здійснюється відповідно до Закону України 'Про товарну біржу', статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Розвиток ТБ зумовлений рядом економічних умов, які в найбільшій мірі проявляються в умовах функціонування вільної ринкові економіки. До найважливіших із цих умов відносяться (схема 1):

8.

Схема 1. Найважливіші умови розвитку ТБ в ринковій економіці

1. Вільний вибір і здійснення підприємницької діяльності. Економічне законодавство повинне надавати можливість будь-якому господарському суб'єкту вільно вибирати напрямки і методи своєї підприємницької діяльності. самостійно приймати економічні рішення і нести повну відповідальність за їх наслідки і зв'язаний з цим ризик. При цьому основою підприємницької діяльності в будь-якій сфері, включаючи біржову, є одержання прибутку.

2. Економічна самостійність господарських суб'єктів, основана на різноманітності форм власності. В найбільшій мірі ця самостійність забезпечується правом приватної або колективної власності на майно. При цьому одні господарські суб'єкти не повинні впливати на економічні рішення, які приймаються іншими господарськими суб'єктами.

3. Необмежене число учасників підприємницької діяльності сфері товарного виробництва і торгівлі. Економіка в цілому, і біржова торгівля зокрема, тим ефективніша, чим ефективніша конкуренція і кращі умови для неї. Конкуренція передбачає створення ряду організаційних і економічних передумов, зокрема, наявності в кожному спеціалізованому секторі товарного виробництва і торгівлі достатньої кількості господарських суб'єктів, вільний вхід кожного з них в той або інший товарний ринок.

4. Повна проінформованність кожного господарського суб'єкту про поточну економічну і біржову кон'юнктуру. Ця інформація стосується стану попиту і пропозиції, рівня цін, норм прибутку на капітал, джерел товарних ресурсів тощо. Без цього підприємець не в змозі приймати правильні економічні рішення, робити найкращий для себе вибір. Реалізація цієї умови пов'язана з створенням широкої біржової інфраструктури, зокрема, консалтингових, маркетингових та інших фірм.

5. Мобільність обігу матеріальних, трудових, фінансових та інших видів ресурсів . Підприємці вкладають свій капітал в ту чи іншу сферу діяльності з метою одержання прибутку. Розраховувати на вони можуть в тому випадку, якщо в результаті переміщення капіталу розширюється обсяг виробництва і реалізації продукції. А це в свою чергу відбувається тоді, коли залучаються ресурси, застосовують найбільш вигідні їх комбінації. Стосовно до біржової торгівлі першочергову роль відіграє мобільність обігу товарно-сировинних ресурсів. Мобільність обігу ресурсів передбачає повне охоплення ринковими відносинами всіх сфер економіки.

6. Вільний вибір партнерів по угоді . На відміну від директивно-командної економіки, якій властиві глобальні відносини розподілу продукції при жорсткій прив'язці поставників до споживачів, ринковій економіці властиві відносини між рівноправними партнерами, основані на договорах і контрактах за принципом горизон­тальних господарських зв'язків. Це відноситься до сфери виробництва і реалізації всіх видів товарної продукції. закупки необхідно сировини, матеріалів, машин та обладнання.

7. Вільне ціноутворення . Господарські суб'єкти повинні володіти правом самостійного встановлення ціни на свої товари. Ці ціни базуються на співвідношенні попиту і пропозиції і формуються процесі торгів між продавцем і покупцем. Державне регулювання цін повинне охоплювати мінімальне число товарів і здійснюється в основномуекономічними методами, в першу чергу за допомогою системи оподаткування.

8. Відкритість економіки держави зовнішнім зв'язкам . Вільна підприємницька діяльність, в тому числі і біржова, повинна розповсюджуватись і на зовнішньоекономічні зв'язки. Це відображається у можливості господарських суб'єктів здійснювати господарську діяльність в даній країні на рівних засадах. Реалізація цієї умови необхідна для інтеграції країни в систему світових господарських зв'язків і проникнення на світовий ринок, побудови системи міжбіржових зв'язків.

Слід відмітити, що ринкова економіка не лише створює умови виникнення і ефективного функціонування біржової торгівлі, але за її допомогою все більш зміцнює свої позиції. Розповсюджуючи принципи вільної торгівлі, характерні сьогодні для ТБ, на всю економіку нашої держави, біржова торгівля сприяє прискоренню формування ринкової економіки.

Багатовіковий досвід функціонування біржової торгівлі повністю показав її ефективність у встановленні товарно-грошової рівноваги на ринку, збалансуванні обсягів попиту і товарної пропозиції, у використанні сучасних засобів інформатики і обчислювальне техніки, в формуванні цивілізованого товарного ринку. Характеризуючи біржову торгівлю як важливий елемент ринкових відносин, можна достатній мірі стверджувати, що вона відноситься до розряду загальнолюдських цінностей, є надбанням світової цивілізації і залишиться такою в майбутньому.

Ефективність функціонування товарних бірж в умовах ринкової економіки визначається функціями, які вони виконують (схема 2). 0сновними з цих функцій є:

1. Забезпечення високої корнцентрації попиту і пропозиці в одному місці. Це досягається шляхом залучення до біржових операцій якомога більшого числа продавців і покупців оптових партій товарів. Конкуренція попиту і пропозиції дає змогувиявити реальну збалансованість товарних риків, направлять економічні зусилля виробників на випуск необхідних суспільству товарів, обмежу вати випуск товарів по мірі насичення потреб в них. Для забезпечення цієї функції ТБ створюються, як правило, в місцях концентрації виробництва або споживання продукції.

2. Регулювання оптового товарообороту на основі ринкових законів. Оскільки ТБ є інструментом ринкової економіки, важливою складовою частиною її інфраструктури, реалізація оптових партій товарів повністю спирається на закони ринку. Це дозволяє впорядкувати оптовий товарооборот, намітити найбільш ефективні шляхи просування товарів від виробника до споживача, мінімізувати зв'язані з цим витрати.

3. Формування нової системи господарських зв'язків . В умовах, коли

старий розподільчий механізм в значній мірі зламаний, нові господарські зв'язки між виробниками і споживачами продукції ще не відрегульовані. ТБ сприяє формуванню нової системи цих зв'язків. Особливу актуальність ця функція одержує в умовах тривалого розриву міждержавних і внутрішньорегіональних господарських зв'язків.

4. Здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями покупцями товарів. На ТБ одержують "прописку" найбільш кваліфіковані посередники, добре ознайомлені з умовами реалізації або закупівлі товарів, станом поточної біржової кон'юнктури, які в найкоротші строки можуть зв'язати продавця й покупця між собою. Біржове посередництво сприяє прискоренню товарних і грошових потоків, подальшому росту виробництва необхідної продукції, мінімізації зв'язаних з цим витрат.

5. Зближення продавців і покупців у просторі і часі . Біржова торгівля не терпить автаркії (територіальної економічної замкнутості), активно проникає на регіональні товарні ринки, сприяє формуванню ефективних міжрегіональних зв'язків між продавцями і покупцями. Крім того, через механізм форвардних і ф'ючерсних угод (характер цих угод буде детально нами розглянутий в наступній лекції) біржа дозволяє ув'язати не лише поточні, але і перспективні взаємні інтереси продавців і покупців товарів.

6. Формування ринкових цін, які найбільш об'єктивно відображають співвідношення попиту і пропозиції на товари. Товарну біржу об'єктивно називають "Інститутом цін", яка заміняє величезну, гро­міздку, неперспективну і неефективну систему колишнього Державного комітету цін.

Біржовий механізм ціноутворення прямо протилежний так званому 'плановому'. Він дає змогу повністю врахувати поточні співвідно­шення попиту і пропозиції, умови поставки і оплати товарів та ряд інших факторів, які формують ефективність торгівлі. Крім того, меха­нізм ціноутворення на біржі в максимальній мірі враховує еконо­мічні інтереси партнерів по угоді.

7. Боротьба з проявом монополізму на товарному ринку. ТБ сприяє створенню умов для активізації різних форм цінової і нецінової конкуренції серед продавців і покупців. Боротьба з монопольним то­варним ринком здійснюється шляхом залучення до біржової торгівлі все більшої кількості продавців і покупців, забезпечення гласності і суперництва в процесі торгів.

8. Нормування умов для мінімізаці ї комерційного і фінансового ризику . Біржа виступає гарантом виконання укладених на ній угод, підвищує надійність їх виконання. Крім того біржа виробила свій власний механізм страхування цінового ризику, який в умовах нестабільності економічної і біржової кон'юнктури сприяє до міні­муму знизити комерційний і фінансовий ризик продавців і покуп­ців, зв'язаний із зміною цін на товари.

9. Надання учасникам товарних ринків найбільш цінної комерційної інформації. Результати регулярно здійснюваних біржових тор­гів дозволяють забезпечити повну проінформованість учасників як біржового, так і небіржового ринку про стан попиту, пропозиції, цін, конкуренції на ринку того чи іншого товару. Ця інформація носить відкритий характер і використовується не лише підприємцями, але і державними регулюючими органами (при оцінці бартерних угод в про­цесі оподаткування, при державному регулюванні цін тощо).

Поряд з вище перерахованими основними функціями, ТБ здійснюють і ряд допоміжних функцій, серед яких можна виділити такі:

а) стандартизація якісних параметрів тих чи інших товарів. Така стандартизація здійснюється по всіх так званих 'біржових ' то­варах, що дає змогу здійснювати торгівлю ними по опису якості без пред'явлення при укладанні угоди, не лише партії товару, який реа­лізується, але і його зразків;

б) стандартизація біржових контрактів на купівлю-продаж товарів. Розробка таких біржових документів суттєво полегшує укладання угод і прискорює процес їх оформлення. Типові біржові контракти впроваджуються нині в практику роботи не лише окремих бірж, але і міжбіржових операцій;

в) здійснення арбітражу між учасниками біржових угод. Біржовий арбітраж сприяє забезпеченню захисту майнових прав і законних інтересів учасників біржової торгівлі, дотриманню виконання договірних зобов'язань, підвищенню ефективності укладених угод;

г) прискорення і реалізація розрахункових операцій. На окремих ТБ створені Розрахункові палати, які і здійснюють розрахунки укладених угодах, утримання грошових застав, проводять клірингові операції;

д) надання різних послугклієнтам. Ці послуги носять інформаційний і консультативний характер, зв'язані з процесом здійснення угод і руху товарів;

є) участь у формуванні доходної частини державного і місцевого бюджетів. Біржа і її члени є платниками податків, зборів, мита, інших обов'язкових платежів, які формують доходи відповідних бюджетів.

Різноманітність функцій ТБ визначає їх величезну роль в ринковій економіці, визначає необхідність вивчення і використання міжнародної біржової торгівлі з метою підвищення ефективності біржових угод і операцій.

2. Класифікація ТБ

Розвиток біржової торгівлі протягом тривалого періоду привів до появи великого різноманіття видів ТБ. 3 метою упорядкування цих видів проводиться класифікація ТБ по окремих найбільш суттєвих ознаках (схема 3).

По регіонудії відрізняються такі види ТБ:

а) національні. Ці біржі обслуговують операції купівлі-продажутоварів в межах окремої держави або її регіонів.

б) міжрегіональні. Діапазон дії цих бірж охоплює території двох і більше сусідніх держав;

Схема 3. Ознаки класифікації товарних бірж.

в) міжнародні. Біржові операції на таких біржах здійснюють представники різних країн. Котирування цін на таких біржах являють собою світові ціни на реалізовані на них товари.

За характером асортименту реалізованих на біржі товарів вони діляться на такі види:

а) вузькоспеціалізовані . На таких ТБ предметом біржової тор­гівлі є один вид товару;

б) спеціалізован і. Предметом біржових операцій на таких бір­жах є, як правило, однотипні групи товарів;

в) універсальні . На біржах даного виду операції купівлі-прода­жу здійснюються по широкому асортименту різноманітних товарів.

За характером здійснення біржових угод виділяють такі ви­ди ТБ:

а) реального товару. Предметом купівлі-продажу на таких ТБ є реальний товар, який вже вироблений або передбачений до випуску в майбутньому періоді;

б) ф'ючерсні . На таких біржах торгівля здійснюється не реаль­ним товаром, а лише контрактами на них;

в) опціонні. Предметом торгів на даних ТБ є лише права на ку­півлю або продаж реальних товарів або контрактів на них в май­бутньому періоді;

г) комплексні. На таких ТБ відбувається укладання угод на ре­альний товар, ф'ючерсні і опціонні контракти.

За ступенем відкритості (можливості участі в торгах) відрізняються біржі:

а) відкриті (публічні). На таких біржах крім її членів в бір­жових операціях можуть приймати участь і відвідувачі торгів (од­норазові і постійні);

б) закриті . Право участі в біржових торгах і укладанні угод мають лише члени даної біржі.

За організаційно-правовими формами діяльності розрізняють то­варні біржі, створені у вигляді:

а) АТ відкритого типу. Ними є біржі, які мають статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вар­тості, які можуть розміщуватись шляхом відкритої підписки і купів­лі-продажу на фондовій біржі;

б) АТ закритого типу. Акції таких бірж розповсюджуються лише між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки і вільно продаватись-купуватись на фондовій біржі;

в) товариств з обмеженою відповідальністю . Ними є біржі, які мають статутний фонд, поділений на частини серед їх засновників;

г) інших організаційно-правових фірм. Ці фірми визначаються відповідним законодавством окремих держав.

Вказана класифікація дає змогу більш цілеспрямовано формувати систему ТБ, проводити поглиблений аналіз їх діяльності з врахуван­ням ознак, які визначають тенденції їх розвитку.

3. Огляд розвитку міжнародної біржової торгівлі

В прагненні створити розвинутий цивілізований біржовий ринок, ми орієнтуємося на досвід інших країн, які успішно пройшли етап становлення біржової торгівлі і мають розвинуту і ефектив­ну систему ТБ.

Міжнародна біржова торгівля має багату історію. Існує декілька трактувань терміну 'біржа'. Згідно перекладу з німецького "біржа" - це "гаманець", за іншою версією походження цього терміну пов'язу­ється з ім'ям багатого торговця Ван дер Вурже, який жив у 13 ст. в бельгійському місті Врюгге. На своєму будинку у центрі міста він прибив родовий герб сім'ї із зображенням трьох гаманців і надпису:

'Допоможу усім, хто повідомить, що він бажав купити чи продати'. Не­забаром господар був вже не в змозі приймати у себе вдома усіх ба­жаючих, тому призначив певний час для збору купців перед будинком і ввів фінансовий внесок за передачу торгової інформації. Це зіб­рання і отримало назву 'біржа'.

Вже в першій половині 16 ст. біржі у розумінні, близькому до сучасного, виникають у Нідерландах, Італії, Франції. В 1531 р. відкри­ваються біржі в Врюгге і Антверпені, в 1549 р. - в Ліоні та Тулу­зі, в 1558р. - в Гамбурзі, в 1560 р. - Франкфурті-на-майні і Лейпцігу. Виникають вони по однаковій схемі. Звичайно, це зібрання куп­ців, маклерів, мінял в певний час в одному, як правило, місці: пивних, міських ярмарках, просто на вулицях біля готелю. Лише в 1983 р. в Парижі під біржу вперше відводиться спеціальна будівля.

Чим же біржа відрізняється від інших складових ринкової еко­номіки - звичайних базарів, ринків, ярмарок, виставок? На звичайному ринку, ярмарку товар обов'язково мав бути в наявності, за нього зразу ж потрібно внести плату або обміняти його на інший товар. На біржу ж товар не доставляється, під час укладання угоди він може знаходиться у будь-якому місці, навіть поза межами краї­ни. Крім того на біржі торгують не індивідуальними цінностями, а спорідненими, з яких одна по рівню якості може замінити іншу. На­решті біржа - це організований ринок, тут існують певні правила торгівлі, відповідні органи управління і контролю.

За свою майже п'ятисотрічну історію біржова торгівля пройшла ряд етапів свого розвитку (схема 4).

На першому етапі біржова торгівля здійснювалась в обмеженому числі країн, носила локальний характер. На ТБ в цей період здійсню­вались угоди лише на реальний товар в негайною поставкою, як пра­вило, за готівку. Асортимент реалізованих товарів на біржах був досить обширним - він включав практично всі види сільськогосподарської продукції, вироби домашнього виготовлення, шкіри і хут­ро, текстиль, лісоматеріали тощо.

На другому етапі розвитку біржової торгівлі почали укладатись угоди на реальний товар з поставкою в майбутньому періоді.

5 етап

4 етап

3 етап

1 етап

Схема 4. Основні етапи розвитку світової біржової торгівлі.

В найбільшій мірі потреба в таких угодах виникла при торгівлі сільськогосподарською продукцією, виробництвоякої носить сезонний ха­рактер. В процесі таких угод продавці і покупці заздалегідь уз­годжували кількість, ціну і строки майбутніх поставок певних видів товарів. Перша угода з реальним товаром з поставкою в майбутньому періоді була зареєстрована в 1730р. на японській рисовій біржі “Дояма”. Приблизно в цей же час аналогічні угоди починають здійснюватись на європейських ТБ.

Третій_етап_ розвитку біржової торгівлі зв'язаний з впровад­женням в біржову практику угод на строк (ф'ючерсних). Ріст вироб­ництва і розширення світової торгівлі привели до появи на біржі великої кількості стандартизованих товарів. Вдосконалення методів визначення їх кількості дозволило типізувати важливіші якості па­раметрів окремих товарів найбільш масового виробництва. В 1865р. Чікагська ТБ розробила стандартний, типовий контракт на майбутню поставку зерна, назвавши його 'ф'ючерсним'. В цьому контракті були стандартизовані якість, кількість, строк і місце поставки товару, по якому здійснюється угода. Для багатьох біржових торговців покупка-продаж таких контрактів стала більш приємливішою угодою з ре­альним товаром в майбутньому періоді (відпала необхідність в транспортуванні і зберіганні товару, перевірці його якості; зник ри­зик недопоставок товару тощо).

Одночасно з появою ф'ючерсних контрактів була введена в дію система гарантованих внесків біржі на випадок невиконання учасни­ками угод своїх зобов'язань. Ці основоположні принципи ф'ючерсних угод не змінились і понині. Товарна оболонка залишилась лише зовнішнім атрибутом таких угод; по суті вони не пов'язані з реальним товаром, хоч і відіграють важливу роль в біржовій торгівлі.

Четвертий етап розвитку біржової торгівлі пов'язаний з розробкою і впровадженням механізму страхування цінового ризику ( хед­жирування) . Нестабільність біржової кон'юнктури приводить до того, що ціни по угодах за реальний товар з поставкою його в майбутнь­ому період, узгоджені в момент їх укладання, можуть суттєво зміни­тись до моменту виконання зобов'язань по угоді. В результаті цього одна із сторін покупець або продавець будуть нести фінансові втрати. Механізм хеджирування ( це розглянуто в наступній лекції 'Види біржових угод і операцій) дозволяє зняти ціновий ризик або мінімізувати його. Вперше механізм хеджирування одержав практичну реалізацію в 1920 р. на біржах США при закупках бавовника, який направлявся уВеликобританію.

П'ятий етап біржової торгівлі зв'язаний з появою нового виду угод - опціонних, в процесі здійснення яких продаються не самі товари або ф'ючерсні контракти, а лише права на них за певну премію. Перші опціонні контракти були укладені на Чіказькій (США) ТБ на сою і кукурудзу відповідно в 1984 і 1985 рр. За останні роки вони одержали широкий розвиток на міжнародних ТБ.

На сучасному етапі світову біржову торгівлю представляють 50 ТБ. (Слід відмітити, що в це число не входить жодна з бірж СНГ, так як вони не відповідають міжнародним стандартам). Обсяг укладених на них угод перевищує нині 10 трил. долл. (в це число входять угогди на реальний товар, ф'ючерсні і опціонні). Основний обсяг біржо­вої торгівлі товарами або контрактами на них, приходиться на США: 80-85% від загального обсягу світової біржової торгівлі.

Структура угод, укладених на міжнародних ТБ, характеризуєтьсянині такими даними: 2% - угоди, пов'язані з куплею-продажею реальних товарів; близько 20% - складають опціонні угоди, решта - угоди на строк (ф'ючерсні).

Безумовним центром розміщення ТБ є США - на їх території іс­нує 1 ТБ і Великобританія - 10 ТБ.

Більшість міжнародних ТБ є спеціалізованими, тобто здійснюютьторгівлю окремими групами товарів (зерном, живою худобою, кавою і какао, нафтопродуктами, металами тощо)

Важливою характеристикою міжнародних ТБ є їх розміри, які визначаються числом укладених на них угод. Про провідні світові біржові центри - 'першу десятку' –дає уявлення табл. 1.

Для сучасного етапу розвитку світової біржової торгівлі характерні слідуючі основні тенденції:

а. ) ріст обсягу біржової діяльності. За останні 35 років кіль­кість угод, укладених на ТБ, зросла в 15 разів;

б) постійне скорочення реалізованого асортименту і числа угод по даному товару. Ця тенденція проявляється особливо чітко на най­більших ТБ світу. Ряд ТБ повністю виключили угоди з реальним това­ром, перетворивши у ф'ючерсні або опціонні біржі;

в) підвищення рівня концентрації біржової торгівлі в окремих країнах. В кожній країні виділяються провідні ТБ, число угод ні­яких росте більш високими темпами. На одну Лондонську ТБ металів, наприклад, приходиться нині 15% біржового обороту Великобританії .

г) переважне розміщення ТБ в місцях концентрації споживання товарів. В місцях концентрації виробництва на ТБ набагато вищий рівень угод з реальним товаром, в той же час як в місцях концент­рації споживання основні угоди зв'язані з купівлею-продажем ф'ючерсним і опціонним контрактом;

д) вирівнювання рівня біржових цін на товари на різних бір­жах. За останній час розрив у цінах на окремих біржах постійно скорочується. Де зв'язано з тим, що основна частина угод здійсню­ється не по реальних товарах (ціни по яких включають витрати на транспортування, зберігання, охорону тощо), а по ф'ючерсних і опціонних контрактах;

є) ріст технічного оснащення ТБ і вдосконалення техніки бір­жових операцій. Використання ЄОМ і інформатики та зв'язку дозволяє швидше здійснювати котирування цін, здійснювати окремі операції виявлення тенденції біржової кон'юнктури. Викорис­тання сучасних технічних засобів дав змогу приймати участь у бір­жовій торгівлі особами, які проживають в самих різних куточках країни.

Знання цих тенденцій дозволяє прогнозувати характер розвитку біржової торгівлі в нашій країні.

Схема 1. 10 провідних ТБ світу, щорічно здійснених угод.

4. Характеристики і основні тенденції розвитку ТБ України

Історія біржової торгівлі на Україні нерозривно зв'язана з розвитком ТБ колишнього СРСР в склад якого вона входила. Що ж стосу­ється першої ТБ на території України, то вона була відкрита в 1796 р. в Одесі. Цю дату можна вважати початком першого етапу бір­жової торгівлі на Україні (див. схему 5).

Проте ні Одеська, ні створені в наступні кілька десятиліть ряд ТБ не відігравали помітної ролі в оптовій торгівлі - торги на них проходили в'яло при невеликому скупченні покупців і продавців.

Предметом біржової торгівлі були, в основному, зерно і мануфактура.

Другий етап біржового руху на території України зв'язаний з реформою 1861 р. , яка стимулювала підвищення ірозширення товарно-грошових відносин. ТБ почали виникати практично у всіх торгових центрах, причому багато з них спеціалізувалися на торгівлі окремими групами товарів (хлібом, фруктами, м'ясом, худобою, вином, яйцями, лісом, маслом тощо).

До 1914р. на території України було розміщено 11 ТБ (в Києві, Одесі, Запоріжжі, Харкові . Херсоні, Маріуполі, Бердянську). Най­більш великою з них була Київська ТБ, відкрита у 1865 р. ( основний обсяг її біржових угод припадав на цукор. З початком першої сві­тової війнибіржова торгівля прийшла в різкий упадок, а з 1917 р. взагалі перестала існувати.

Третій етап біржової торгівлі відноситься до 20-х років і нерозривно зв'язаний в здійсненням НЕПу. До 1925 р. була відновлена робота усіх 11 ТБ. Проте цей період тривав недовго, уже в 1928 р. перестали оснувати остання з цих ТБ.

Четвертий етап – сучасний етап розвитку біржової торгівлі, приходиться на 1990 р. Сьогодні в Україні діє понад 70 ТБ.

Схема 5. Основні етапи розвитку біржової торгівлі на території України.

За даними експертів обсяг біржової торгівлі на Україні в останні роки

становить до 10 млн. грн. за рік.

Особливості організації ТБ на Україні визначаються Законом України “Про товарні біржі”, прийнятим 10 грудня 1991 р. і введеним в дію 1 січня 1992 р.

Переважне число ТБ на Україні є універсальні (75% їх кількості).

Багато ТБ України об'єднані в різні біржові союзи. Найбільш представницькими з них є Конгрес бірж, Біржовий союз, Міжбіржовий синдикат 'Метал України', міжбіржова картель “Дніпро”.

Основними задачами розвитку міжбіржової торгівлі на Україні на сучасному етапі є :

1. Збільшення темпів росту біржового обороту , підвищення його питомої ваги в Батальному обсязі оптового товарообороту. Розрахун­ки показують, що оптимальниа питома вага біржового обороту повинна становити близько 20% від загального обсягу оптового обороту України. Це означає, що число біржових угод повинно зрости в 7-10 раз порівняно з 1991 р. Зростанню біржового обороту буде сприяти скорочення питомої ваги державного замовлення на вироблену про­дукцію, укладання через біржі ряду зовнішньо-торгіведьних угод, скорочення переліку ліцензованих товарів.

2. Скорочення числа ТБ. Виходячи з критеріїв міжнародної бір­жової торгівді число ТБ на Україні не повинне бути більшим 6-7.

На початковому етапі переходу до ринкової економіки, їх число може становить 20-25 (необхідно скоротити втричі). частина ТБ повинна бути перотворена в торгові будин­ки, аукціонні фірми; друга їх частина може бути об'єднана (в першу чергу у М. Києві, де в такій їх кількості немає необхідності).

3. Спеціалізація ТБ. Спеціалізовані ТБ повинні відігравати основну роль в скуладі ТБ України. Процес спеціалізації на Україні повинен здійснюватись в два етапи. На першому етапі слід визначити профіль перспективних ТБ. На другому етапі слід розпочати повне “очищення” цих ТБ від непрофільних товарів. Основу товарного профілю бірж повинні складати так звані “біржові” товари.

4. Впровадження сучасних видів біржових угод. Це стосується ф'ючерсних і опціонних угод. Їх впровадження в нашу біржову проактику дасть змогу залучити на біржу більшу кількість членів, краще котирувати ціни, здійснювати страхування цінового ризику.

5. Впорядкування розрахункових операцій на біржах. Вже сьогодні виникає потреба в створенні на ТБ Розрахункових палат для обслуговування членів біржі. З ростом обсягів біржового обороту функціонування біржових розрахункових центрів – необхідна умова ефективності їх роботи.

6. Оптимізація економічних умов діяльності учасників біржової торгівлі. В першу чергу це стосується системи оподаткування посередницької біржової діяльності, яка в Україні набагато жорсткіша, ніж в інших країнах.

7. Створення розвинутої біржової інфраструктури. Для забезпечення ефективної діяльності біржі повинні володіти системою складських приміщень, певними транспортними засобами, користуватися послугами консалтингових та маркетингових фірм.

Розв'язання цих задач дозволить Україні створити систему біржової торгівлі, яка б відповідала міжнародним стандартам.

Лекція 2. 'ВИДИ БІРЖОВИХ УГОД І ОПЕРАЦІЙ'

1. Характеристика біржових угод

2. Мета і особливості здійснення біржових операцій

1. Характеристика біржових угод

Основне призначення біржі - створення оптимальних умов продав­цям і покупцям для укладання біржових угод. У відповідності до закону України 'Про товарні біржі' угода вважається біржовою при виконанні слідуючих умов:

а) якщо вона являє купівлю-продаж, поставку і обмін товарів, до­пущених до обігу на ТЕ;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації і зареєстрована на біржі не наступного за здійсненням угод дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному зас­відченню. Зміст біржової угоди (за виключенням назви товару, кіль­кості, ціни, місця і строку виконання) не підлягають розголошен­ню. Ця інформація може бути поданою лише за вимогою органів слідс­тва і суду. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Здійснювати біржові операції на Україні дозволено лише чле­нам біржі або брокерам (в ряді держав такі угоди можуть укладати і відвідувачі біржі, які купили пропуск на торги).

На біржі укладається три основні види угод (див. схему 6):

угоди з реальним товаром; ф'ючерсні угоди (угоди на строк) і опціонні угоди (угоди з премією за право укладання угоди).

1. Угоди з реальним товаром (див. схему 7) передбачають купів­лю і продаж конкретної партії виробленого або належного до вироб­ництва в конкретному періоді товару.

Схема 6. Основні види угод, укладених на ТБ.

Схема 7. Класифікація біржових угод з реальним товаром

Особливістю цього виду угод є те, що її предметом може бути будь-який товар, допущений до обігу на да­ній біржі в будь-якій кількості, будь-якої якості, з будь-якими умо­вами поставки (транспортування) і формами розрахунку. Угоди з ре­альним товаром можуть укладатися як з правом перепродажу, так і без права його продажі. Вони не підлягають ліквідації і завершуються обов'язковою поставкою товару (або передачі права розпоряд­жатися ним).

В залежності від строків поставки реального товару, угоди з ним діляться на два основних види:

а) з негайною поставкою (угода 'спот' або 'кеш'). В цьому ви­падку товар, який реалізується на біржі, обов'язково повинен бути у наявності, а після укладання угоди - зразу ж переданий покупцю (в строк від 1 до 15 днів). У сучасній біржовій практиці України цей вид біржових угод є переважаючим;

б) з поставкою в майбутньому періоді (угоди типу 'фор­вард'), строк поставки до 6 місяців. Необхідність таких угод зумовлена тим, що вони дозволяють виробничому або торгівельному підприємству забезпечити непреривність технологічного процесу (за ра­хунок ритмічності поставки), а також знизити витрати на складські зберігання товарів. Проте, при форвардських угодах виникає ризик недопоставки товарів у зв'язку з мінливими умовами виробницт­ва, так як при укладанні форвардної угоди реалізується товар, яко­го, як правило, у продавця ще немає у наявності. Окремі недобросовіс­ні продавці можуть при укладанні форвардної угоди продати 'повіт­ря', тобто товар, який заздалегідь не передбачений ними до поставки (предметом наживи тут виступає авансовий платіж покупця, яким про­давець користується як безкоштовним кредитним ресурсом). І, накі-нець, при форвардних угодах існує ризик зміни цін на товар, внас­лідок чого один з біржових контрагентів по угоді може понести фі­нансові втрати. У звичайній біржовій практиці країн з розвинутою ринковою економікою цей ціновий ризик однаковий для продавців і покупців. В наших умовах, постійної інфляції, фінансові втрати від зміни ціни при здійсненні поставок товарів по форвардних угодах, як правило, несе продавець. Проте, біржа виробила спеціальний механізм страхування цінового ризику продавця і покупця при укла­данні форвардних угод, які будуть розглянуті нами в наступних лек­ціях.

В залежності від умов ознайомлення з товаром угоди з ним мо­жуть бути укладеними:

а) без попереднього ознайомлення з товаром. В цьому випадку предметом угоди е товар, добре відомий покупцю, який не має різно­видів зовнішнього оформлення або якісних характеристик (наприклад пиво 'Жигулівське', горілка 'Столична' і т. п. , випущені певним ви­робником) ;

б) на основі попереднього огляду всього товару або окремих його зразків. На більшості ТБ України обладнані спеціальні кімнати або стенди зразків товарів, які в силу їх особливих фізико-хімічних властивостей або великих габаритів не можуть бути представле­ні на біржі, продавець вказує, де перебуває цей товар і як покупець може ознайомитись з ним;

в) за стандартами, технічними умовами або іншими мінімальними і середніми параметрами якості продуктів (товарів). Цей вид попе­реднього ознайомлення з товаром практикується, як правило, при ук­ладанні форвардної угоди, тобто по товару, який ще не вироблений або не поставлений в район, в якому знаходиться біржа. Порядок ро­боти з товаром регулюється „Правилами роботи відповідних бірж. '

В залежності від особливостей формування контрактних цін роз­різняють угоди з реальним товаром, у кладеними:

а) за ціною, яка склалась на біржовому ринку в момент прове­дення торгів. Так як в наших умовах основними видами угод з реаль­ним товаром є угоди типу 'спот' або 'кеш', то ціна, як правило фік­сується у біржовому контракті за результатами торгів, на яких ця угода була здійсненою;

б) за ціною, яка фіксується згодом (у момент поставки, за до­відковими котирувальними цінами у місяці поставки, по інших періо­дах).

Така угода носить назву 'онкольної угоди' - вона являє собою покупку реального товару, при якій ціна не фіксується до тих пір, поки цього не вимагає покупець. Наступні фіксування ціни ха­рактерні лише для біржових угод типу 'форвард'.

В залежності від особливостей умов здійснення угод у нашій біржовій практиці виділяють такі їх види:

а) бартерні біржові угоди. Ці угоди здійснюються лише на окремих ТБ (на більшості ТБ України такі угоди заборонені). В про­цесі здійснення бартерних угод продавець і покупець виступає в одній особі, так як і його біржовий партнер. З розвитком біржової торгівлі цей вид угод повинен припинити своє Існування;

б) угоди з умовою. Під цим терміном розуміється угода з реаль­ним товаром, коли продаж одного товару здійснюється за умови одно­часної купівлі іншого товару. Відміна цього виду угод від бартер­них полягає в тому, що вони укладаються на відкритих (публічних) торгах при посередництві брокера, а розрахунки по них носять гро­шову форму;

в. ) угоди з заставою. Цей вид угод з реальним товаром передба­чає, що при їх укладанні один контрагент виплачує другому певну суму грошової застави як гарантію своїх зобов'язань по біржовому контракту. В залежності від ризику невиконання зобов'язань по бір­жовому контракту розрізняють угоди з заставою на купівлю (у якій платником застави є покупець в цьому випадку забезпечується стра­хова гарантія платоспроможності і своєчасності розрахунків покупця) і угоди з заставою на продажу (у якій платником застави є продавець - в цьому випадку забезпечується страхова гарантія поставки товарів в зазначений строк).

Перераховані особливості умови угод характерні для лише нашої біржової практики і викликані нестабільністю ринку в умовах спаду виробництва і інфляції. нечіткою договірною диоціпдіною поставок і розрахунків, а в окремих випадках і недобросовісністю партнерів по угоді. У світовій практиці вищеперераховані види біржових угод не застосовуються.

2. Ф'ючерсні угоди (угоди на строк) передбачають купівлю або продажу не реального товару, а лише контрактів на нього в наступному періоді. Цей період на більшості ТБ прийнятий до 1 року, хоч в сві­тові ТБ, які допускають укладання ф'ючерсних контрактів на строк до 5 років.

Для наших багатьох підприємств досить важливо зрозуміти, чому об'єктом торгівлі на біржі е не реальний товар, а його паперовий еквівалент - ф'ючероний контракт (раніш відмічалось нами, що ф'ючероні угоди займають переважну питому вагу практично на всіх провідних ТБ світу).

Справа в тому, що торгівля реальним товаром вимагає великих матеріальних, трудових і фінансових втрат. Адже в переважній біль­шості випадків для пред'явлення товару до торгів він повинен бути доставленим на біржу або перебувати в тому ж регіоні, в якому вона розташована. Навіть в умовах України, при всій різноманітності її ТБ, радіус доставки товару на біржу досить великий. А при світовій спеціалізації ТБ і відносно невеликій їх кількості цей радіус ба­гатократно зростає. Якщо ж врахувати такі ситуації, коли продавець і покупець знаходяться в одній країні, а біржа - в другій, або якщо доставлений на біржу товар з обмеженим отроком зберігання не буде на ній своєчасно реалізований, то отавзрозумілим відсутність не­обхідності в реалізації виробленого реального товару через біржу.

Можна висунути і таке доведення - завозити товар на біржу зовсім не обов'язково. Достатньо укласти на біржі ф'ючерсну уго­ду, а товар при її виконанні направити покупцю самим коротким шля­хом. Проте, раніш відмічалось, що форвардні угоди зумовлюються високим рівнем цінового ризику для однієї з сторін. При їх укладанні може бути одна біржова ціна, а при виконанні - зовсім інша. Крім то­го, зберігається ризик порушення договірних зобов'язань, як продав­цем, так і покупцем товару. Ф'ючерсні угоди позбавлені багатьох з цих нецінових ризиків і в значній мірі згладжують ціновий ри­зик. Це зв'язано з тим, що ф'ючерсні угоди, будучи сконцентрованими на крупних ТБ, дають змогу невеліювати коливання регіональних цін на товари. Сукупність цих угод дозволяє ТБ здійснювати її головну функцію - ціноутворення. Встановлені, в ході укладання ф'ючерсних угод біржові ціни виступають орієнтиром і для конкретних регіо­нальних ринків реального товару. Крім того, як ми розглянемо зго­дом, лише за допомогою ф'ючерсних угод на біржі може бути забезпе­чене страхування цінового ризику по угодах з реальним товаром ти­пу 'форвард'.

Впровадженню ф'ючерсних угод на біржі передує велика робота по вивченню товарного ринку і розробці типового біржового контрак­ту. В той час як біржовий контракт по угодах з реальним товаром (тиііу 'спот'' або 'форвард') може бути в значній мірі стандартизованим з тим, щоб у продавця і покупця не виникало недовіри щодо предмету такого біржового контракту. Стандартизація по біржовому контракту ф'ючерсної угоди охоплює такі параметри (схема 8):

а) кількість товару, яка охоплюється одним контрактом (у бір­ жовій практиці - 'лот'). Так, наприклад, розмір одного ф'ючерсного контракту на біржах світу по пшеницях дорівнює 5 тис. бушелями (близько 136 тон); по бавовнику - 50 тис. тон англійських фунтів (близько 23 т) тощо. Ф'ючерсні угоди можна укладати на будь-яку кількість товару, кратну цим розмірам. При цьому для характеристики загальної партії товару по ф'ючерсній угоді користуються показни­ками не його натуральних вимірників, а кількості біржових контрак­тів (наприклад, обсяг ф'ючерсної угоди - 6 біржових контрактів);

б) якісний стандарт товару. Як правило, ф'ючерсні угоди можуть укладатися лише по одному якісному сорту, який іменується базис­ним.

Схема 8.

Схема 8. Основні параметри стандартизації типового ф'ючерсного контракту.

Схема 9. Класифікація опціонних угод, укладених на ТБ

У тому випадку, коди крім базисного сорту біржа встановлює для ф'ючерсних угод ще декілька сортів товару, то розрахунок при цьому проводиться на основі котирування цін базисного сорту з надбавкою (премією), за товар більш високого сорту, або із скидкою ('дисконтом') за товар більш низького сорту;

в) базис поставки товару (тобто місце куди він повинен бутипоставлений). Цей параметр біржового контракту передбачається на той випадок, якщо по окремих ф'ючерсних угодах продавець або поку­пець нададуть перевагу при їх виконанні реальному товару це не заборонено правилами здійснення біржової торгівлі). Базис поставки повинен бути пов'язаний з залізничними, водними або автомобільними магістралями і відповідними складськими приміщеннями для збері­гання товарів;

г) строк закінчення контракту. При ф'ючерсних угодах він нази­вається 'тривалістю позиції' і встановлюється , як правило, в міся­цях. Тривалість позиції може мати інтервал в один, два або три мі­сяці. Так, наприклад, біржові контракти по ф'ючерсних угодах на кау­чук укладаються на кожний наступний місяць, по пшениці - на кожну наступну двохмісячну позицію;на цукор, какао, кольорові метали - на кожну наступну трьохмісячну позицію. Це дозволяє уникнути надмірно­го подрібнення строків реалізації ф'ючерсних угод;

д) останній день торгівлі ф'ючерсними контрактами. Він вста­новлює на кожній конкретній біржі останній строк продажі куплено­го контракту або покупки проданого в місяці виконання. Якщо цей строк порушений, то з наступного дня контракт повинен здійснювати­ся шляхом поставки або одержання реального товару. Наприклад, якщо позиція контракту завершується в червні, то останнім днем торгівлі може бути визначений десятийробочий день від кінця червня;

б) останній день поставки товару від реалізації ф'ючерсного контракту. В цей день товар повинен бути доставлений до місця призначення. Здебільшого таким днем призначається останній робочий день того місяця, по якому передбачена позиція контракту по ф'ючерсній угоді.

При таких стандартизованих параметрам біржового контракту предметом торгів по ф'ючерсній угоді може бути лише ціна. На від­міну від угод з реальним товаром, ціна по ф'ючерсній угоді фіксу­ється в момент укладання біржового контракту.

Оскільки учасники ф'ючерсних угод не можуть мати за мету пос­тавку або одержання реального товару, то уклавши таку угоду, вони передають її для виконання розрахунковій палаті біржі (і в по­дальшому мають справу не між собою, а лише з розрахунковою пала­тою, яка виступає гарантом її виконання). Біржовий контракт по ф'ючерсній угоді не може бути просто анульованим по закінченні його строку, а вимагає спеціальної процедури - 'ліквідації конт­ракту'.

Ліквідація контракту по ф'ючерсній угоді може здійснюватись двома шляхами:

1) укладання протилежної (зворотньої) угоди на рівну кіль­кість товару (така угода в біржовій практиці носить назву офсет­ної). Так, наприклад, якщо продавець продав у березні контракт на певний товар з позицією на вересень за ціною і0 тис. грн. , а у ве­ресні реальна ціна склала 12 тис. грн., то продавець, як програвша сторона в угод і, повинен сплатити різницю в 2 тис. грн. шляхом укла­дання зворотньої (офсетної. ) ф'ючерсної угоди на такий же контракт в сумі 12 тис. грн. - тим самим контракт по ф'ючерсній угоді буде анульований;

2) поставкою або одержанням реального товару в кількості, яка передбачена контрактом по ф'ючерсній угоді (в цьому випадку учас­ник угоди буде нести додаткові витрати по транспортуванню това­ру, його зберіганню тощо). Поставка реального товару проти ф'ючерсної угоди носить назву 'тендер'.

Ф'ючерсні угоди є найбільш складним видом біржових угод. Над впровадженням цих угод в нашу практику працює в даний час ряд ТБ, хоч сучасні економічні умови і характер розвитку біржового ринку здебільшого не сприяють можливостям здійснення ф'ючерсних угод. Сукупність ф'ючерсних контрактів, які обертаються на бір­жі, являють собою як би дзеркальне відображення сукупності наявних товарів. Таким чином, ф'ючерсний контракт дав можливість зосередити попит і пропозицію на даний товар в єдиному центрі незалежно від руху фізичного товару.

3. Опціонні угоди (угоди з премією) передбачають купівлю пра­ва або продажу зобов'язання укласти біржовий контракт на обумов­лену кількість товару по заздалегідь зазначеній ціні в межах вза­ємно узгодженого періоду. Контракт між контрагентами такої угоди носить назву опціон. У відповідності з цим контрактом продавець опціону одержує премію і бере на себе зобов'язання продавати або купувати, а покупець опціону виплачує премію і одержує право купи­ти або продати конкретний товар на вищеобговорених умовах. Таким чином, ціною опціону (опціонного контракту) виступає розмір премії, тобто суми, яку виплачує покупець опціону його продавцю.

Опціонна угода може бути укладеною як по реальному товару, так і по ф'ючерсному контракту.

Покупець опціону, оплативши продавцю премію, не несе перед ним жодних зобов'язань (тобто він не зобов'язаний до моменту закін­чення строку опціонної угоди купити або продати товар або ф'ючерсний контракт по заздалегідь обумовленій ці ні). В такий же час продавець опціону, одержавши від покупця премію, зобов'язаний протягом обумовленого опціонним контрактом періоду продати або купити передбачуваний товар, як би не змінилися умови біржового ринку, якщо лише покупець захоче реалізувати своє право).

Опціонна угода, так як і ф'ючерсна, укладається на основі стан­дартизованого контракту. Проте період здійснення опціонних угод дещо коротший і не перевищує 9 місяців. Куплений опціонний конт­ракт може бути потім переданий другому покупцю.

Принцип іальний механізм формування опціонної угоди розглянемо на такому прикладі.

Приклад. На поточних торгах запропонований реальний товар на суму 500 млн. грн. Покупець опціону пропонує власнику товару премію в сумі 50 млн. грн. за право придбати цю партію товару через три місяці. Протягом цього строку власник товару продати його нікому не має права. Якщо за вказаний в опціонному контракті період ціна на товар знизилась і вся партія коштує вже 400 млн. грн. , то поку­пець опціону може відмовитись від її придбання. Якщо ж ціна на то­вар зросла і становить по біржових цінах уже 600 млн. грн., то по­купець вимагатиме у власника товару укладання біржового контракту на реальний товар у сумі 500 млн. грн.

Розрізняють такі основні види опціонних угод (схема 9):

а) простий опціон; його покупець одержує право вибору - вимагати від подавця опціону виконання його зобов'язань' або 'відступитися' від угоди,

використавши 'право відступу'. Розрізняють два види простого опціону: опціон-по­пит (або опціон на покупку) і опціон-пропозиція (опціон на прода­жу). Покупець опціону-попиту має право купити реальний товар або ф'ючерсний контракт. Відповідно продавець опціон-попиту бере на себе зобов'язання продати реальний товар або ф'ючерсний контракт (при пред'явленні покупцем попиту), а продавець опціон-пропозиції зобов'язаний (при пред'явленні відповідної пропозиції) купити у покупця наявний у нього реальний товар або ф'ючерсний контракт;

б) подвійний опціон, при якому його покупець одержує право ви­бору між позицією продавця і позицією покупця реального товару або ф'ючерсного контракту, а також право відмовитись від наступної угоди. В цьому випадку права покупця опціону стають вдвічі ширші порівняно з його правами при простому опціоні. Як правило, вдвічі збільшується у зв'язку з цим і розмір премії, яка виплачується за такий опціон,

в) кратний опціон, за яким його покупець одержує право за певну додаткову премію продавцю опціону збільшити в декілька ра­зів партію товару або ф'ючерсних контрактів в наступній угоді. Ця нова партія повинна бути 2-х, 3-х, 4-х і т. п. кратною по відношенню до попереднього обумовленого початкового розміру, але в межах мак­симального розміру, який визначається опціонним контрактом.

Опціонні угоди, так як і ф'ючерсні угоди, лише починають впро­ваджуватись в практику нашої біржової торгівлі. Їх впровадження також обмежує нестабільність економіки, високі темпи інфляції, які практично викликають зниження рівня біржових цін на товари в нас­тупних періодах. Розглянуті нами види біржових угод дозволяють здійснювати різноманітні біржові операції.

2. Мета і особливості здійснення біржових операцій

Укладання тих чи інших видів угод підпорядковане певній меті здійснення біржових операцій, які учасники біржі проводять на тор­гах. Основною метою проведення біржових операцій є (схема 10):

1) купівля і продаж реальних товарів, необхідних для здійснен­ня виробничого і торгівельного процесу на окремих підприємс­твах. Цей вид біржових операцій дозволяє виробнику реалізувати, а споживачу придбати необхідний товар. В процесі цих операцій вироб­ник виступає в якості продавця своєї готової продукції, а споживач в якості покупця конкретної партії товару виробничого або спожив­чого призначення, яка визначається індивідуальними кількісними і якісними параметрами;

2) страхування цінового ризику (тобто можливих фінансових втрат продавця або покупця при зміні ціни на реальний товар в процесі здійснення форвардних угод). Механізм страхування цінового ризику визначається терміном 'хеджирування', дає змогу учаснику да­ної біржової операції базувати свої біржові комерційні операції на певній ціні, що забезпечує більшу передбачуванність його дохо­дів івитрат.

Схема 11. Основні форми спекулятивних операцій, які здійснюються на ТБ.

Особа, яка здійснює біржові операції страхування ці­нового ризику, називається 'хеджер'. Ці операції не слід плутати із звичайними операціями страхових компаній, які страхують комерцій­ний ризик і які відшкодовують страхувальнику відповідні втрати;

3) біржові спекуляції (на різниці в цінах), не заборонені за­конодавством. В біржовій торгівлі - спекуляція - це один із найбільш вживаних термінів, які відображають бажання учасника біржі одержати прибуток, правильно прогнозуючи аміну біржової кон'юнкту­ри. Ці біржові операції здійснюються з єдиною метою - вилучення прибутку а коливань цін на товари. Сам товар учасників цих біржо­вих операцій не цікавить - вони не зв'язані безпосередньо з ви­робництвом, переробкою, реалізацією реального товару. Особа, яка здійснює такі операції - 'біржовий спекулянт' або 'біржовий тор­говець', будує свою біржову комерційну діяльність на прогнозуван­ні коливань біржових цін.

Учасники біржових спекуляцій відіграють надзвичайно важливу роль на ТБ. Без здійснення спекулятивних операцій неможливий про­цес страхування цінового ризику на біржі (механізм страхування цінового ризику побудований на тім, що хтось повинен взяти на себе цей ризик, тобто хеджирування і спекуляція являють собою протилеж­ні за своїми економічними цілями операції. При цьому, якщо хеджер може у всіх випадках компенсувати свої фінансові втрати на бір­жі, то біржовий спекулянт повинен бути постійно готовим до можли­вих збитків. В той же час біржовий спекулянт може одержати прибу­ток від своїх операцій, тоді як хеджер такої можливості не має. Крім того біржові спекулянти є 'виробниками' найбільш важливої інформа­ції - прогнозні ціни, у зв'язку з чим їх роль на ТБ досить висока.

З врахуванням вище викладеної мети розглянемо детально меха­нізм здійснення окремих видів біржових операцій.

Купівля і продаж реального товару є найбільш простим видом біржових операцій. Сьогодні вона переважає на наших біржах. Вона направлена на задоволення потреб виробничих підприємств в сирови­ні, матеріалах і обладнанні необхідних для випуску готової продук­ції; для одержання фінансових засобів, призначенних для здійснення наступного виробничого циклу; для придбання торговими підприємс­твами товарів для наступної реалізації, населенню.

Простота цієї біржової операції полягає в тому, що її здійснення кожному конкретному випадку вимагає укладання лише однієї біржової уго­ди (на купівлю або продаж необхідного товару). При цьому для здійснення цієї операції використовується лише один вид біржових угод - угоди з реальним товаром.

Якщо виробниче або торгове підприємство вирішує свої поточні завдання в галузі постачання або збуту, воно, здійснюючи купівлю або продаж реального товару, укладає біржову угоду типу 'спот', внаслідок якої реальний товар негайно передається продавцем покупцю. В тих випадках коли підприємство планує безперервне постачання або збут, в наступному періоді, воно відповідно укладає біржову угоду типу 'форвард' (або цілий ряд таких угод - з різни­ми контрагентами і на різні періоди).

Таким чином, в основі здійснення біржової угоди операції ку­півлі або продажу реального товару лежить механізм укладання бір­жових угод типу 'спот' або 'форвард'.

Страхування цінового ризику (хеджирування) являє собою досить складну біржову операцію, яка вимагає використання трьох біржових угод: 1)купівлю (продаж) реального товару з поставкою в реальномуперіоді (угода типу 'форвард');

2) продаж (або відповідно купів­лю) ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товарів;

3) ліквідацію позиції по ф'ючерсних контрактах шляхом укладання офсетної угоди. Перші два види біржових угод здійснюються в початковій стадії операції по страхуванню цінового ризику, а третій їх вид - на стадії її завершення. Принцип операції по страхуванню цінового ризику оснований на тому, щоякщо її учасник несе фінансові втрати із-за зміни біржових цін, як продавець реального товару, то він виграє в тих же розмірах як покупець ф'ючерсних контрактів на ту ж кількість товару і навпаки.

В зв'язку з цим на біржовому ринку розрізняють два види опе­рацій страхування цінового ризику: хеджирування купівлею і хеджирування продажею.

Хеджирування покупкою являє собою біржову операцію, в процесі якої продавець реального товару, уклавши форвардну угоду на його продаж, одночасно здійснює купівлю ф'ючерсних контрактів на анало­гічну кількість товару.

Розглянемо мехалізм хеджирування купівлею на прикладі звичай­ної форвардної угоди.

Приклад. Підприємство-виробник бензину здійснило на біржі йо­го продаж в січні з поставкою в березні. Форвардна угода укладена на 10 т бензину за ціною 400 грн. за 1 тону. На даний момент у підприємства-виробника бензину ще немає нафти для його виробницт­ва, воно закупить цю нафту дише в березні. Боячись, що до моменту поставки бензину ціни на нафту, а відповідно і на бензин, зростуть, в результаті чого підприємство-виробник понесе фінансові збитки, воно купує 10 ф'ючерсних контрактів по 1 т бензину (які забезпечують кількість проданогореального товару), по ціні 410 грн. кожний або на суму 4100 грн.

Припустимо, що побоювання підприємства-виробника оправдились і ціна нафти, а отже і бензину, в березні зросла. Ціна 1 т бензину на біржовому ринку реального товару становить в березні вже 500 грн., а на ф'ючерсному ринку - відповідно 510 грн.

При цьому умови, механізм і результати хеджирування купівлею будуть виглядати для продавця слідуючим чином:

1. Укладена форвардна угода на 2. Відкрита позиція на купівлю продаж 10 т бензину за ціною по 10 ф'ючерсних контрактів по 1 т 400 грн. на загальну суму бензину за ціною 410 грн. на 4000 грн. загальну суму 4100 грн.

Березень

3. Здійснена поставка 10т бен- 4. Закрита позиція (шляхом

зину покупцю реального здійснення офсетної угоди) по

товару, партія якого на бір- куплених 10 ф'ючерсних

жовому ринку коштує тепер контрактах, які на даний

5000 грн. (500 х 10т) момент становили 5100 тис. грн.

(510 х 10)

Результати хеджирування покупкою

При угоді з реальним това­ром понесені втрати засо­бів в сумі 1000 грн.

(5000 - 4000)

При ф'ючерсній угоді одержаний прибуток в сумі 1000 грн. (5100 - 4100)

Із наведеного прикладу видно, що фінансові втрати по угоді з реальним товаром в результаті хеджирування покупкою повністю відшкодовані підприємству-виробнику по ф'ючерсній угоді.

Хеджирування продажею являє собою біржову операцію, в процесі якої покупець реального товару, уклавши форвардну угоду на його покупку, одночасно здійснює продаж ф'ючерсних контрактів на анало­гічну кількість товарів. В цьому випадку вищенаведений нами прик­лад з позиції покупця мав би слідуючий механізм хеджирування:

1) укладання форвардної угоди на покупку реального товару;

2) відкриття позиції на продаж ф'ючерсних контрактів на ана­логічну кількість товару (із боязні, що до моменту поставки ціна реального товару може знизитись);

3) закриття позиції по ф'ючерсній угоді при одержанні від продавця передбаченої партії реального товару. Якщо ціна до моменту поставки реального товару знизиться, покупець, понесе фінансові втрати по форвардній угоді, але одержить прибуток по ф'ючерсній угоді, але забезпечує відшкодування втрат.

Хеджирування продажею може здійснювати не лише покупець, але і продавець товару при онкольних угодах на біржі (тобто коли ціна в контракті фіксується не на момент укладання угоди, а в наступному періоді, який вказує покупець). При онкольних угодах ризик фінансо­вих втрат від зниження цін на реальний товар несе його прода­вець. В цьому випадку хеджирування продажою дає змогу зняти цей ризик.

Розглянемо особливості хеджирування продажою при онкольних форвардних угодах.

Приклад. Підприємство-виробник бензину, з метою забезпечення ритмічності збуту продукції здійснило на біржі його продаж в січ­ні з поставкою у березні в кількості 10 т. На момент укладання форвардної угоди бензин був на біржі по ціні 400 грн. за 1 т. Поку­пець, проте, не захотів зафіксувати цю ціну в біржовому контрак­ті, так як боїться, що на момент поставки ціна на бензин знизиться. Він домовляється з продавцем (підприємством-виробником), що за­фіксує ціну по біржовому котируванні бензину у березні в день торгів, перед поставкою реального товару. В березні при настанні строку поставки товару покупець, у відповідності до умов онкольної угоди, зафіксував ціну (по результатах біржового котирування попе­редніх торгів) у розмірі 340 грн. за 1 т бензину.

Продавець бензину з тим, щоб застрахувати себе від можливих фінансових втрат у випадку зниження ціни при онкольній угоді про­дає (у момент продажу реального товару) 10 ф'ючерсних контрактів по 1 т бензину по ціні 410 грн. кожний або на суму 4100 грн. У бе­резні один ф'ючерсний контракт на бензин (у зв'язку із зниженням цін на нього на біржовому ринку реального товару) коштує 350 грн. Отже, при закриттіпозиції по ф'ючерсних контрактах їх загаль­на вартість буде становити 3500 грн.

За цих умов механізм і результати хеджирування продажою по даній онкольній угоді будуть виглядати для продавця слідуючим чи­ном:

Січень

1.Укладена онкольна угода на продаж 10 т бензину. Якщо б ціна була зафіксована у момент угоди, то сума продажу становила

4000 грн.

Березень

2.Відкрита позиція на продаж 10 ф'ючерсних контрактів по 1 т бензину за ціною 410 грн на загальну суму

4100 грн.

3.По ці ні, зафіксованій покупцем, продавець поста­вив йому 10 т бензину, одержавши за цю операцію 3400 грн. (340 х 10т)

4.Закрита позиція (шляхом

здійснення офсетної угоди) по раніш проданих ф'ючерсних контрак-тах, які на даний момент коштують 3500 грн. (350 х і0т)

Результат хеджирування продажою

При онкольній угоді з реальним товаром продавцем понесені фінансові втрати в сумі 600 грн. (4000 –З400)

По ф'ючерсній угоді продавець одержує прибуток в сумі 600 грн. (4100 - 3500)

З наведеного прикладу видно, що фінансові втрати продавця по угоді з реальним товаром повністю компенсовані одержанням прибут­ку по ф'ючерсній угоді.

Розглянуті приклади показують, що біржові операції страхування цінового ризику (хеджирування) можливі завдяки тому, що ціни на реальний товар і на ф'ючерсні контракти на нього, як правило, мають тенденцію одночасного руху в одному і тому ж напрямку (можливі виключення з цього правила зберігаються досить рідко і носять ко­роткостроковий характер - вони будуть розглянуті згодом). Це зв'язане з тим, що ціни, як у першому так і у другому випадках пе­ребувають під впливом одних і тих же факторів і тісно пов'язані між собою.

Біржові спекуляції на різниці в цінах, самий складний вид біржових операцій. Вони вимагають досконалого знання механізму біржо­вого ринку, вміння здійснювати його прогнозуванння по окремих гру­пах товарів, а в ряді випадків - володіння технікою оптових тор­гових операцій. Успішне застосування цих операцій вимагає великого практичного досвіду роботи на біржі, але саме ці операції можуть принести досить відчутний прибуток (хоч у випадку їх невдачі вони приносять і відчутні фінансові втрати). Спекулятивні біржові операції вимагають, як правило, здійснення двох видів біржових угод - спочатку на покупку, а потім на продаж реального товару або ф'ючерсних контракт і в. Фінансовий результат такої операції (розмір прибутку або збитку) визначаєтьсяв кінці кінців тим, наскількиціна продажу може відрізнятись від ціни покупки. При цьому слід знати одне біржове правило - на суму прибутку, одержаного одними учасниками біржових спекуляцій, несуть фінансові втрати другі її учасники.

Спекулятивні біржові операції можуть бути основаними (схема 12):

1) на динаміці (підвищенні або зниженні) біржових цін на ре­альні товари або на ф'ючерсні контракти;

2) на різниці в біржових цінах на споріднені у виробництві або в споживанні товари:

3) на різниці в біржових цінах на окремі сорти (або інші якісні характеристики) одного й того ж товару;

4) на різниці в цінах на одні й ті ж товари на різних товарних біржах;

5) на різниці в біржових цінах на реальний товар і на ф'ючероний контракт на нього;

6) на різниці в біржових цінах на ф'ючерсні контракти по од­ному і тому ж товару, але з різною тривалістю позиції (строками закінчення).

Розглянемо особливості здійснення кожної з перерахованих спе­кулятивних біржових операцій.

Спекулятивні операції, основані на динаміці біржових цін мо­жуть відбуватись як з реальним товаром, так і з ф'ючерсними конт­рактами.

При здійсненні цих операцій з реальним товаром відбувається закупка його на біржі з негайною поставкою або з поставкою в майбутньому періоді (тобто укладанням угод на покупку типу 'спот' або 'Форвард') в розрахунку на підвищення цін. Якщо укладена угода типу 'спот' на покупку товару, то при здійсненні спекулятивної операції слід враховувати додаткові витрати по зберіганню товару до моменту його реалізації в найбільший сприятливий період біржо­вої кон'юнктури (тривалість такого зберігання необхідно розрахо­вувати заздалегідь). Крім того, при угодах обох типів необхідно враховувати темпи інфляції (з тим, щоб не змішувати інфляційний ріст цін на товари, з ростом цін, визваним зміною біржової кон'юнктури). Продаж. товару за цінами, які зросли за рахунок інфляції, реального прибутку не приносить (незважаючи на номінальний її ріст), а по угодах типу спот визве навіть фінансові втрати за рахунок додаткових витрат по зберіганню. В цьому можна впевнитись на слідуючому прикладі:

Приклад. В ході здійснення спекулятивної біржової операції то­вар був закуплений по ціні 100 тис. грн. за одиницю на загальну суму 50 млн. грн. Через місяць цей товар був проданий по ціні 110 тис. грн. за одиницю. За зберігання товару протягом місяця понесені втрати в сумі 3 млн. грн. Середньоденний темп інфляції складає 10%. При цих умовах перш за все слід визначити інфляційний ріст цін. Виходячи з вищеприведених даних визначаємо, що ціна зросла до 110 тио. грн. виключно під впливом інфляції 100 х 10 100%

Нормальний прибуток від цієї угоди складає 7 млн. грн. (110-100-3). Проте, заку­пить аналогічний товар в даний час можна, лише потративши на нього на 10 млн. грн. більше. Отже, реальний прибуток не одержаний, а сума збитку складає 3 млн. грн. (10-7).

Форвардні угоди а реальним товаром можуть бути використаними і для спекулятивних операцій, розрахованих на подальше зниження цін. Укладаючи форвардний контракт на продажу реального това­ру. продавець розраховує до моменту виконання угоди купити товар на біржі по більш низькій ціні для поставки його покупцю. В цьому випадку відпадає необхідність в обмеженні інфляційного росту цін і врахуванні додаткових витрат по зберіганню товару. Проте в сучасних умовах нашого біржового ринку розраховувати на пониження рівня біржових цін досить важко (хоч після окремих інфляційних вибухів, коли продавці різко підвищують ціни пропозиції, наступне зниження рівня цих цін до реального ринкового їх рівня можливе).

При здійсненні спекулятивних операцій, основаних на динаміці цін за ф'ючерсними контрактами, угоди укладаютьоя як у розрахунку на підвищення, так і на зниження цін на них в майбутньому періоді. Покупець ф'ючерсного контракту, який укладає угоду в розрахунку на те, що ціна на нього зросте, називається 'бик', а сама угода но­сить назву 'довга'. Продавець ф'ючерсного контракту, який укладає угоду в розрахунку на те, що ціна на нього знизиться називається 'ведмідь', а сама угода носить назву 'коротка'. Результати цих бір­жових спекуляцій стануть відомими лише до моменту закінчення отроку ф'ючероного контракту. Біржовий термін 'займати коротку або довгу позицію' означає продаж (або покупку) ф'ючерсного контракту без його ліквідації офсетною (протилежною) угодою.

Спекулятивні операції, основані на різниці в біржових цінах на споріднені у виробництві або в споживанні товари проводяться на основі попереднього вивчення характеру і рівня такої спорідненос­ті, встановлення стійкого співвідношення цін між ними і викорис­тання біржових ситуацій, коли це співвідношення ріако порушуєть­ся. Прикладом товарів, споріднених у виробництві, є:сировинні товари - готова продукція (приклад, цукрові буряки - цукор; нафта - бензин тощо, а споріднені у споживанні - взаємозамінні або взаємодоповню­ючі товари (наприклад, свинина - яловичина, автомобіль - бензин то­що).

Здійснення спекулятивних операцій даного типу вимагає прове­дення ряду підготовчих етапів.

На першому етапі в рамках біржового асортименту даної біржі підбираються окремі групи споріднених товарів. серед яких виділя­ються пари товарів з найбільш високим ступенем взаємозв'язку. Один з таких товарів називається 'базовим' а інший 'спорідненим, взає­мозв'язаним' .

На другому етапі на основі вивчення співвідношення цін між базовим і взавмозв'язаним товаром за тривалий період на даній і інших товарних біржах регіону встановлюється звичайне стійке співвідношення цін між ними. При цьому рівень цін на базовий товар приймається за 1.

На третьому етапі на основі вивчення біржової кон'юнктури ви­являються ситуації різкого порушення звичайного стійкого співвідношення цін на взаємозв'язані товари. Приклад такого співвідношен­ня рівнів цін на взаємозв'я8ані товари наведений в табл. 2.

Таблиця 2. Співвідношення рівнів цін на взаємозв'язані товари.

На четвертому етапі вибираються товари з найбільшим ступенем порушення звичайного стійкого співвідношення рівнів цін і прийма­ється рішення про закупку одного з взаємозв'язаних товарів. При різкому збільшенні співвідношення цін слід купувати базовий то­вар (виходячи з даних таблиці - свинину), а при різкому зменшенні співвідношення – взає- мозв'язаний товар (виходячи в даних таблиці - бензин).

Механізм даної біржової спекуляції побудований на тому, що протягом відносно невеликого періоду часу звичайне стійке спів­відношення рівнів цін знову встановиться на біржі. Якщо для закупки товару використана угода типу 'спот', то необхідно при здійсненні спекулятивної операції врахувати додаткові витрати по зберіганню товарів протягом цього періоду.

Спекулятивні операції, основані на різниці в біржових цінах на окремі сорти (або інші якісні характеристики) одного і того ж то­вару, принципово нічим не відрізняються від аналогічної операції на взаємозв'язані товари. В цьому випадку в якості базового товарурозглядається базисний сорт даного товару, а аналогом взає­мозв'язаного товару виступав товар іншого сорту. Наприклад, бензин А-76 може бути представлений як базисний сорт, а бензин АИ-93 - як інший взаємозв'язаний сорт. При різкому порушенні звичайного стій­кого співвідношення цін між цими сортами товару приймається шення про початок спекулятивної операції.

Спекулятивні операції. основані на різниці цін на одні і ті ж товари на різних ТБ носять нааву 'арбітраж' або 'арбітражні угоди'. Міжбіржовий арбітраж може відбуватися як з реальним товаром, так і з ф'ючерсними контрактами.

Якщо міжібіржовий арбітраж відбувається а реальним товаром, то незалежно від типу угоди на закупку ('спот' або 'форвард'), необ­хідно врахувати ряд додаткових витрат, пов'язаних з ліцензуванням його вивозу, транспортуванням в регіон реалізації тощо. При угоді ти­пу 'форвард' слід, крім того, врахуватипри спекулятивній операції і інфляційний ріст цін. Лише в тому випадку, якщо різниця а міжбіржових рівнях цін достатньо велика, щоб перекрити додаткові витрати по переміщенню товару а регіону закупки в регіон його реалізації, а також інфляційні витрати, можна застосувати рішення про початок даної спекулятивної операції.

Спекулятивні операції, основані на різниці в біржових цінах на реальний товар і ф'ючерсний контракт на нього, досить широко роз­повсюджені на міжнародних ТБ. Механізм здійснення спекулятивних операцій такого типу оснований на тому, що взагалі для кожної бір­жі по кожному товару характерне отйке співвідношення цін на реальний товар і ф'ючерсні контракти (ціни ф'ючерсних контрактів взагалі дещо вищі, так як операції з ними, на відміну від угод з ре­альним товаром, не вимагають витрат по зберіганню і доставці цих товарів). Якщо співвідношення цін порушується, то в очікуванні ви­рівнювання цього співвідношення можна здійснити спекулятивну опе­рацію.

Із сдійсненням спекулятивних операцій зв'язані дві біржові ситуації 'контанго' і 'беквордейшн'.

Контанго - це ситуація, при якій ціни по ф'ючерсних контрактах суттєво перевищують ціни на реальний товар. Здебільшого така ситу­ація виникав у випадках, коли пропозиція реального товару на окла­дах біржі зростає і відповідно зменшуються витрати по їх збері­ганню. Можливе також підвищення цін на ф'ючероні контракти, коли прогноз біржової кон'юнктури дає підстави передбачити, що в май­бутньому періоді поставки реального товару на біржі скоротяться.

Беквордейшн - це ситуація, при якій ціни на реальний товар вище цін на ф'ючерсні контракти (в прямому перекладі ця ситуація ха­рактеризується терміном 'перевернутий ринок'). Здебільшого така ситуація виникає на біржі у тих випадках коли скорочується пропо­зиція реальних товарів і зменшується їх надходження на біржові оклади. В той же час покупцям необхідний реальний товар для поточ­них виробничих потреб і вони готові заплатити більш високу ці­ну, щоб одержати його негайно (укладаючи угоди типу 'опот'). Беквердейшн виникає і в тих випадках, коли виробники з метою штучного підвищення цін утримуються від пропозиції реального товару на біржі і навіть самі скуповують його на певний період.

Спекулятивні операції, основані на різниці у біржових цінах на ф'ючерсні контракти по одному і тому ж товару, але з різною_тривалістю позиції (строком закінчення) також відбуваються лише на ф'ючерсних ТБ. Механізм цих операцій оснований на тому, що рівень цін на ф'ючерсні контракти з дальними позиціями звичайно вище, ніж на контракти з ближчими позиціями (так як віддалена перспектива зв'язана з невизначенніотю біржової кон'юнктури). Якщо це звичайне співвідношення цін на ф'ючерсні контракти з різними позиціями по­рушується, то можна розпочинати біржову спекулятивну операцію в розрахунку на майбутню нормалізацію цього співвідношення. Ситуа­ції, які викликають порушення звичайного співвідношення рівня цін на ф'ючерсні контракти тривалістю позицій, також характеризується термінами 'контанго' (коли ціна на ф'ючерссні контракти з ближчим строком закінчення різко знижуються порівняно з цінами на конт­ракти з віддаленим строком завершення) і 'беквордейшн' (коли ціни на ф'ючероні контракти а ближнім отроком завершення вище цін на контракти з віддаленим отроком завершення.

Із всіх розглянутих форм спекулятивних операцій на наших ТБ вже сьогодні можуть здійснюватись операції з реальним товаром, основані на динаміці цін; на різниці в цінах на взаємозв'язані това­ри; на різниці в цінах на окремі сорти товару; на різниці в цінах на товар на різних біржах.

Детальну методику розрахунку ефективності по всіх видах біржових операцій розглянемо на практичних заняттях.