Реферат: Порядок реалізації спадкових прав

Прийняття спадщини. Внаслідок відкриття спадщини у спад­коємців за законом або за заповітом виникає право спадкуван­ня. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття Спадщини — це не обов'язок спадкоємців, а їх право. Якщо спад­коємець виявив згоду прийняти спадщину, вона визнається на­лежною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст.548 ЦК України).

Для того щоб прийняти спадщину, спадкоємець повинен по­дати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини щодо її прийняття або фактично вступити в управління чи володіння спадковим майном.

Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою час­тиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спад­кової маси.

Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спад­щину, повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст.549 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подасть заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини або фак­тично не вступить в управління чи володіння спадковим май­ном, вважається, що даний спадкоємець не прийняв спадщини, і його частка переходить до інших спадкоємців, які закликають­ся до спадкування.

Якщо всі спадкоємці не прийняли спадщини або не заклика­ються до спадкування, майно за правом спадкування перехо­дить у власність держави.

Іноді спадкоємець внаслідок певних об'єктивних обставин не має змоги протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подати заяву до нотаріального органу щодо прийняття спадщи­ни чи вступити в управління чи володіння спадковим майном. Оскільки такий спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини, він не має права вимагати від нотаріуса видачі нему свідоцтва про спадкування. Свої інтереси цей спадкоємець має можливість захистити через суд за місцем відкриття спадщини.

Якщо пропуск шестимісячного строку на прийняття спадщи­ни стався з поважних причин (тривале відрядження, тривала хво­роба тощо), суд може продовжити цей строк.

У випадку винесення судом рішення щодо продовження стро­ку на прийняття спадщини вважається, що спадкоємець прий­няв її. В цьому разі не треба звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, який пропустив зазна­чений строк, передається лише те з належного йому майна, що збереглося в натурі, а також гроші, виручені від реалізації решти належного йому майна (ст.550 ЦК України).

Спадщина може бути прийнята після закінчення шестимісяч­ного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відмова вад спадщини. Як уже зазначалося, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців виникає право, а не обов'язок прийня­ти її. Тому спадкоємець може відмовитись від прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не вчинив жодної з дій, передбачених статтею 549 ЦК України, дій, що свідчать про прийняття спад­щини, вважається, що він відмовився від спадщини. Спадко­ємець за законом або за заповітом може відмовитись від спад­щини і шляхом подачі про це заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Таку заяву спадкоємець може по­дати протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщи­ни (ст.553 ЦК України). Разом з тим у законі передбачається можливість відмовитись від спадщини (також протягом шести місяців з дня її відкриття) на користь кого-небудь з інших спад­коємців, закликаних до спадкування за законом чи за заповітом, а також на користь держави, окремих державних, кооператив­них або громадських організацій.

Якщо спадкоємець за законом або заповітом відмовиться від спадщини, не зазначивши, на чию користь зроблена ця відмова (або відмовиться на користь осіб, не згаданих у першій частині ст.553 ЦК України), його частка переходить до спадкоємців За законом та розподіляється між ними в рівних частках. Те саме правило застосовується і до випадків, коли спадкоємець позбав­лений спадкодавцем права спадкування.

Якщо все майно спадкодавець заповідає призначеним ним спад­коємцям, частка спадкоємця, що відпав, переходить до інших спад­коємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.

Наприклад, якщо заповідач у заповіті зазначить, що предмети домашньої обстановки та вжитку він заповідає дочці, а автома­шину — сину, то в разі відмови сина від прийняття спадщини автомашина перейде до спадкоємців за законом (у тому числі й до дочки), що випливає з аналізу статей 554 і 537 ЦК України.

Коли ж заповідач залишив би все своє майно дочці та сину, то в разі відмови сина від прийняття спадщини його частка перей­шла б до дочки, інші ж спадкоємці за законом не були б у цьому випадку закликані до спадкування (звичайно, коли ніхто з них не має права на обов'язкову частку в спадщині).

Перехід права на прийняття спадщини. Перехід права на прий­няття спадщини до спадкоємців особи, яка мала це право, нази­вається спадковою трансмісією. Спадкова трансмісія має місце, коли спадкоємець, закликаний до спадкування за законом або за заповітом, помре після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк. Отже, якщо спадкоємець по­мре після смерті спадкодавця, але до закінчення шестимісячно­го строку, встановленого для прийняття спадщини, належне йому (спадкоємцю) право на спадщину разом з іншими його правами і обов'язками переходить до його спадкоємців.