Реферат: Дидактичний проект підготовки робітника за фахом
Название: Дидактичний проект підготовки робітника за фахом Раздел: Рефераты по педагогике Тип: реферат | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
МІНІСТЕРСТВО освіти І НАУКИ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ Кафедра педагогіки і методики професійного навчання К У Р С О В А Я Р А Б О Т А З МЕТОДИКи ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ на тему: «Дидактичний проект підготовки робітника за фахом: «Кравець 3 розряду» з поглибленою розробкою технологій навчання по темі: «Загальні відомості при конструюванні одягу» предмет «Конструювання одягу» Розробила Студентка групи Перевірила Харків, 2010 ЗМІСТ
ВСТУП На сучасному етапі розвитку України система професійної підготовки спеціалістів для легкої промисловості набуває все більшого значення. Головною метою підготовки спеціалістів для легкої промисловості є надання підприємствам висококваліфікованих та конкурентоздатних кадрів. Сьогодні існує багато шляхів реалізації поставлених завдань, серед них державна програма розвитку промисловості на 2003 — 2011 роки, яка була схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2003 року. Програма спрямована на створення конкурентоспроможного промислового комплексу, здатного в умовах інтеграції та глобалізації розв’язувати основні завдання соціально-економічного розвитку та утвердження України як високотехнологічної держави. Прискорення розвитку промисловості передбачається здійснити шляхом системного залучення сучасних організаційних, інтелектуальних, матеріальних, інформаційних, кадрових та інших ресурсів. В Україні налічується 47,3 тис. промислових підприємств, з них 37,6 тис. малих. На підприємствах працює 18,8 відсотка всього зайнятого населення і виробляється продукції та послуг для більше ніж 70 підгалузей промисловості. Економічні трансформації, створення ринкових засад функціонування і розвитку, зміни форм власності підприємств та їх реструктуризація (понад 80 відсотків підприємств недержавної форми власності) істотно поширили можливості розвитку промислового комплексу. Проте проведені реформи не змінили технологічної складності промисловості. Технічна регуляторна політика у промисловому комплексі здійснюється на основі національних стандартів, які недостатньо гармонізовані із світовими. Участь промисловості в процесах глобалізації є поки що мінімальною: практично немає вітчизняних транснаціональних компаній, які б працювали на глобальних ринках, мала частина в Україні дочірніх підприємств світових виробників, низький рівень міжнародних коопераційних зв’язків. Процеси глобалізації потребують посилення стимулювання інноваційної діяльності, освоєння нової культури виробництва, наближення умов і оплати праці до європейських стандартів. Основними складовими потенціалу розвитку промисловості є такі: · значні виробничі потужності — одні з найбільших в Європі, здатні до реалізації сучасних технологій і швидкого нарощування обсягів виробництва, у тому числі в інвестиційно спроможних галузях: машинобудуванні, приладобудуванні, ракетно-космічному комплексі; · великомасштабна науково-технічна система, яка включає понад 100 академічних організацій, понад 150 вузівських науково-технічних центрів, 300 галузевих науково-дослідних інститутів, конструкторських і технологічних установ з розвинутою інфраструктурою, що спроможна задовольнити потреби інноваційного розвитку промисловості; · наявність працівників високої кваліфікації, у тому числі понад 67 тис. наукових працівників, та система відтворення кадрів; · природні ресурси, які дають змогу виробляти конструкційні та функціональні матеріали в обсягах, достатніх для самозабезпечення замкнених технологічних циклів у промисловості. · Важливою є наявність основної умови для реалізації цього потенціалу — значний, поки що недостатньо платоспроможний, внутрішній ринок промислової продукції та ринкова інфраструктура, що динамічно розвивається.[4] Таким чином, ми бачимо, що в нашої держави є великий потенціал розвитку у промисловій сфері, тільки потрібно його вдало використати. Об’єктом курсової роботи є проектування технологій навчання за фахом кравець 3 розряду, а предмет - загальні відомості при конструюванні одягу. Мета роботи – спроектувати технології навчання за фахом «Кравець 3 розряду». Для того щоб досягти поставленої мети, необхідно вирішити наступні задачі: 1. Проаналізувати умови здійснення професійної діяльності робітника за фахом «Кравець 3 розряду». 2. Визначення програми професійної підготовки фахівця. 3. Обґрунтування доцільності обраного змісту, обсягу і послідовності викладу навчального матеріалу за темою «Загальні відомості про конструювання одягу» курсу «Методика професійного навчання». 4. Визначення технологій навчання майбутніх фахівців на рівні теми розділу, теми уроку. Робота написана на сторінках комп’ютерної верстки і складається зі вступу, двох глав, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури. У роботі представлені таблиці (12), малюнки (8) та схема (1). РОЗДІЛ І. «ПРОЕКТУВАННЯ ПРОГРАМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ РОБІТНИКА ЗА ФАХОМ «КРАВЕЦЬ 3 РОЗРЯДУ» 1.1. Визначення видів діяльності робітника. Проектування програми професійної підготовки фахівця можливо при наявності повного представлення про дії, що складають процес професійної діяльності цього фахівця, вимоги до якості і швидкості їх виконання. З метою одержання такого представлення необхідно здійснити аналіз діяльності, що з позицій системного підходу повинний починатися з встановлення її зовнішніх зв'язків. Високі темпи інформатизації та глобалізації промислової сфери суспільства вимагають інтенсивної підготовки фахівців в області легкої промисловості, що забезпечують їхню ефективну експлуатацію й розвиток. Ці функції покладені на спеціальність «Кравець 3 розряду». Випускники даної спеціальності мають комплексні знання, що охоплюють проблеми діяльності з використанням складних алгоритмів, що вимагають конструювання рішення, яке охоплює весь технологічний процес на виробництві. Випускники мають знання знаступних навчальних дисциплін: «Технологіявиготовленняодягу»,«Матеріалознавство», «Обладнання», «Спеціальнемалювання»,«Основиконструюванняодягу». Вичення цих предметів дозволить майбутнім кравцям розумітися на асортименті одягу; технології виконання машинних, ручних, волого-теплових операцій; вимогах до якості швейних виробів; термінології ручних, машинних, волого-теплових операцій; послідовність виконання операцій при підготовці виробу до примірок та інші. До базових вмінь навичок, які отримають випускники можна віднести:виготовляння швейних виробів нескладної технологічної обробки за індивідуальними замовленнями або в бригаді з розподілом праці; виконання всіх видів ручної роботи (прокладання строчок копіювальних стібків, зметування, виметування, наметування деталей одягу); виконання всіх видів волого-теплових робіт (спрасування, відтягування, припрасування, запрасування, розпрасування, дублювання); з’єднування машинними строчками деталей виробу (в тому числі, виконувати операції обметування на спецобладнанні); обробка крайовими швами зрізи деталей; виметуванн петлі; приготування виробів до примірок індивідуально або в бригадах з розподілом праці; проводення дрібного лагодження швейних виробів з використанням машинних та ручних робіт; усування дефектів під час виконання робіт; виконання ескізу моделі; усування дрібних неполадок в роботі швейного устаткування. Актуальність спеціальності «Кравець 3 розряду» важко перебільшити, маючи на увазі відродження розвитку легкої промисловості, перетворення суспільства, у якому ми живемо, в європейське. Молоді люди, що обрали цю спеціальність, орієнтовані на роботу в сфері легкої промисловості. Таблиця 1.1 Професійне використання фахівця
1.2. Проектування кваліфікаційної характеристики фахівця. Таблиця 1.2 Функціональна структура діяльності фахівця і пропоновані до нього вимоги з професії
Продовження таблиці 1.2
Продовження таблиці 1.2
Продовження таблиці 1.2
Продовження таблиці 1.2
Продовження таблиці 1.2
Вивчивши кваліфікаційну характеристику кравця 3 розряду ми провели аналіз змісту робітників конструкторського профілю за функціями праці, визначивши дидактичні засоби діяльності. 1.3. Розробка змісту професійної підготовки фахівця. Таблиця 1.3 Постановка тактичних цілей навчання
Продовження таблиці 1,3
Таблиця 1. 4 Розподіл учбового часу по видах підготовки
Таблиця 1.5. Розподіл навчального часу між навчальними дисциплінами професійної підготовки
Підсумовуючи таблицю ми бачимо що предмет конструювання одягу тісно пов’язаний з багатьма дисциплінами. Таблиця 1.6 Формування набору тем професійної теоретичної підготовки фахівця
Продовження таблиці 1.6
РОЗДІЛ ІІ. ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ПО ТЕМІ: «ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРИ КОНСТРУЮВАНІ ОДЯГУ» КУРСУ «МЕТОДИКА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ» 2.1. Постановка цілей вивчення теми й вибір типу навчання Постановка цілей вивчення темивизначається насамперед окресленим програмою переліком знань, умінь і навичок. Саме на його основі розробляються вимоги стосовно конкретної теми. Необхідно враховувати, що загалом цілі поділяються на: 1. особистісні – осмислення цілей навчання, набуття віри в себе, свої потенційні можливості; реалізація їх; 2. предметні – формування позитивного ставлення до предмета; знання основних понять, явищ і законів певної теми; вироблення умінь; вирішення типових чи творчих задач з теми; 3. креативні – складання збірника задач; малювання картини; 4. когнітивні - пізнання об’єктів оточуючої дійсності; вивчення способів вирішення можливих проблем; оволодіння навичками роботи з першоджерелами; постановка експерименту; проведення досліду. 5. оргдіяльнісні – оволодіння навичками самоорганізації учбової діяльності; уміння поставити перед собою ціль, планувати діяльність; розвиток навичок роботи в групі; освоєння техніки ведення дискусій За рівнем творчості їх поділяють: 1. формальні (отримати “5”, розв’язати задачу); 2. смислові (навчитися аналізувати, розуміти, оволодіти); 3. творчі (скласти вірш, придумати сценарій тощо). Сучасні педагоги вказують на важливість розуміння того, що ціль завжди пов'язана з очікуваним результатом не тільки одного уроку, а довгостроковими перспективами. Педагоги-технологи не цілком згодні з названими способами постановки цілей. Вони затверджують, що недостатньо проглядаються передбачувані результати навчання при визначенні цілей через зміст діяльності й процес діяльності вчителі й учня. Педагогічна технологія пропонує інший спосіб постановки цілей, що відрізняється підвищеною інструментальністю. Він полягає в тому, що цілі навчання формуються й через результати навчання, виражені в діях учнів, причому таких, які вчитель або який-небудь інший експерт може надійно пізнати. У М.В. Кларина вони сформульовані так: 1) побудова чіткої системи цілей, усередині якого виділені їхні категорії й послідовні рівні (ієрархія), - такі системи одержали назву педагогічних таксономій; 2) створення ясної, конкретної мови для опису цілей навчання, на який учитель може перевести недостатньо ясні формулювання. Постановка цілей пов'язана з дотриманням цілого блоку правил, приписань і норм до нього, що випливають із дидактичних закономірностей і принципів, специфіки соціального розвитку, концептуальних підходів і установок на розвиток особистості, особистих орієнтацій учнів. До основних правил побудови й проведення вивчення теми можна віднести наступні групи: загальні правила, дидактичні, виховні й розвиваючі. Співвідношення: ціль - результат, виражений у показниках, - це підстава, на якому з окремих елементів (їхніх сполучень) вибудовується структура вивчення теми й форми навчальної діяльності. Одна з цілей даної курсової роботи – розглянути постановку цілей навчання теми «Локальні мережі». Оперативна мета повинна бути сформульована у формі знань і вмінь, які необхідно сформувати в майбутнього фахівця в ході вивчення теми. [7. c.179] Таблиця 2.1 Постановка оперативних цілей та вибір методів їх реалізації
2.2. Перелік джерел інформації . Для вивчення теми «Загальні відомості про конструювання одягу» ми будемо використовувати наступну літературу: 1. Мешкова В. Конструирование одежды. У навчальному посібнику відповідно до учбової програми приведені загальні відомості про одяг і її класифікацію, основні дані про розмірну типологію, системи і методи конструювання. Детально викладені питання конструювання жіночих швацьких виробів різних силуетних форм і кроїв на базі Єдиного методу конструювання. 2. Ларькина Л.В., Шершнева Л.П.Конструирование одежды. У посібнику викладені матеріали для вивчення теорії і практики конструювання одягу на типові і індивідуальні фігури. Описані методи побудови креслень деталей типових і модельних конструктивних основ плечового і поясного одягу для дорослих і дітей, розглянуті особливості конструювання сучасного одягу з натурального хутра і трикотажу, представлена інформація по проектуванню одягу спеціального призначення. 3. Куренова С.В., Савельева Н.Ю. Конструирование одежды. У навчальному посібнику висвітлені питання проектування швацьких виробів для індивідуального і промислового виробництва, в нього включені основні відомості про анатомію і морфологію дорослого і дитячого населення, питання побудови розгорток при конструюванні одягу по різних методиках, основи автоматизованого проектування одягу і конструкторської підготовки виробництва. 2.3. Проектування плану та струнко-логічної схеми з теми «Загальні відомості при конструюванні одягу»
2.4. Проектування мотиваційних технологій навчання Загальний зміст розвитку навчальної мотивації студентів полягає в тому, щоби переводити їх із рівнів негативного й байдужного ставлення до навчання до зрілих форм позитивного ставлення до навчання - дієвого, усвідомленого, відповідального. Об'єктом формування варто вважати всі компоненти мотиваційної сфери і всі сторони вміння вчитись. А саме: · мотиви соціальні та пізнавальні, їх змістовні й динамічні характеристики; · цілі та їх якості (нові, гнучкі, перспективні, стійкі, нестереотипні); · емоції (позитивні, стійки, вибіркові, регулюючої діяльності); · уміння вчитись і його характеристики (знання, стан навчальної діяльності, навченість). Відповідно до цього програма діяльності викладача в цьому напрямі повинна складатися з кількох блоків: I - власне мотиваційного; II - цільового; III - емоційного; IV - пізнавального. Усередині кожного блоку викладачем організується робота з актуалізації та корекції колишніх мотивів, стимуляції нових мотивів і появи в них нових якісних характеристик. [22] Охарактеризуємо кожний із названих блоків більш докладно. I. Мотиваційний блок.Робота в ньому спрямована на усвідомлення студентом того, заради чого вчитись і що його спонукає до навчання. Необхідно створювати ситуації, в яких різні за спрямованістю мотиви можуть проявитись, - створювати умови супідрядності мотивів, тобто їх «боротьби», ситуації реального вибору: · вибір при наявних варіантах відповіді (закритий вибір); · ситуація вільного (відкритого) вибору без відповідей; · вибір кількох різноспрямованих спонукань; · ситуація вибору з обмеженнями (дефіцит часу, змагання, різні типи оцінювання іншою людиною); · помилковий вибір (пропонується вибір між двома однаково невірними альтернативами, що відбивають протилежні схильності). Назвемо деякі можливі педагогічні прийоми в ситуаціях реального вибору учня: · вибір навчальних завдань різного рівня (репродуктивних, продуктивних, проблемних); · вибір із двох завдань, де в одному варіанті треба знайти кілька способів рішення задачі, а в іншому варіанті - швидко одержати результат; · вибір у ситуації з обмеженими умовами (наприклад, менше часу - і суб'єктивного дефіциту, коли часу стільки ж, але говориться, що менше); · вибір із вирішених задач різної складності деяких, що найбільш сподобались; · вибір ситуації конфлікту між пізнавальним і соціальним мотивами; · ситуації морального вибору. Описаний компонент мотиваційної сфери можна назвати диспозиційним, оскільки в характеристиці мотивів розкриваються установочно-орієнтовні форми мотивації, що свідчать про певні ціннісні орієнтації особистості, її установки. ІІ. Цільовий блок.У даному блоці здійснюється навчання цілепокладання в навчанні, спрямованість на усвідомлення цілей навчання та їх реалізацію. Відомо, що реалізація мотивів залежить від процесу цілепокладання, тобто вміння школярів ставити цілі та досягати їх у навчанні. Цілі - це очікувані кінцеві та проміжні результати тих дій учня, що ведуть до реалізації їх мотивів. Мова йде про поведінковий компонент мотиваційної сфери, тому що його функціональні характеристики мають діяльнісний характер. Необхідно створювати спеціальні ситуації, що висвітлюють ті чи інші сторони цілепокладання, актуалізують їх: · переривання та незавершеність діяльності через зовнішні причини; повернення до перерваного завдання та його поновлення; · варіювання ситуацій за ступенями їх обов'язковості та виявлення поведінки учнів у них; · виконання задач різної складності й обґрунтування цього вибору; · спостереження за поведінкою в ситуаціях труднощів, що виникли; · виконання нерозв'язаної задачі та вивчення можливої реакції студентів; · реакція на помилку; · створення перешкод, дефіциту часу, змагань, варіювання оцінки, одержаної від іншої людини. III. Емоційний блок.Робота педагога спрямовується в даному випадку на розвиток емоційного компонента мотивації, головною характеристикою якого є емоційні переживання студента в навчальній діяльності. Навчання охоплює емоційну сферу студента, тому, впливаючи на неї, учитель стимулює мотивацію або, навпаки, приглушує її. Викладачу варто заохочувати емоційні прояви студентів у природних умовах навчально-виховного процесу, допомагати їх усвідомлювати. Для цього можуть бути використані такі прийоми: · завдання «незавершені розповіді на студентські теми» (несподіваний виклик до дошки, вибір важкого чи легкого варіанта контрольної роботи, цікава проблема на парі, оцінкастудентом своєї відповіді біля дошки); · підбір неважких, але захоплюючих завдань, що створять у аудиторії особливий радісний настрій, грайливий стан, дозволять позбавитись напруги; · просити студента описати, проговорити свій емоційний стан у найбільш напружені, проблемні моменти уроку; · демонстрація виклалачем розмаїтості пережитих на парі емоцій, промовляння їх уголос для студентів (демонстрація власної емоційної відкритості); · розвиток у собі емоційної виразності (як вербальними, так і невербальними засобами). Формування мотивації необхідно починати саме з емоційного компонента як найбільш чутливого до стимулюючих впливів. Призначення системи емоційного впливу в тому, щоб викликати в учня цікавість - причину пізнавального інтересу, що, у свою чергу, здатний підтримати повсякденну навчальну роботу, спрямовувати сприйняття, пізнання, дії. IV. Пізнавальний блок.Передбачається звернути увагу на стан (рівень) уміння студента вчитись, на розвиток навичок у навчальній роботі. Виділення цього блоку у програмі розвитку мотивації представляється необхідним, тому що психологічні дослідження підтверджують взаємозв'язок між ставленням студентів до вміння та сформованістю навчальної діяльності. Отже, проникнення викладача в сутність ставлення студентів до навчання і вплив на нього неможливі без урахування вміння студентів учитись, без збільшення ступеня розвитку їхньої навчальної діяльності. Відповідно до основних положень педагогічної психології навчання стає навчальною діяльністю тільки в тому випадку, якщо студент у ході здобування знань опановує нові способи навчальних дій, що випливають із самостійно поставлених навчальних задач, засвоює прийоми самоконтролю й самооцінки своєї навчальної діяльності. Таким чином, навчальною діяльністю стає лише таке навчання, при якому студент активний і опановує не тільки знання, а і способи їх отримання. Задача викладача - формувати навчальну діяльність, кожний з її компонентів. [6, c.26] 2.5. Аналіз і діагностика процесу навчання . Таблиця 2.2 Аналіз МТЗ, вибір базового матеріалу, визначення способів контролю і формування базових знань по темі «Загальні відомості про конструювання одягу»
Продовження таблиці 2.2
2.6. Аналіз технічних і дидактичних засобів навчання . Механічні візуальні засоби являють собою відносно старою групою складних засобів. Свій початок вони беруть з моменту створення в 1839 р. так називаної дагерротипія. В даний час багатство ідей і їхнє застосування, наприклад, у вигляді фотоапарата, кінокамери, телеприймача або відеомагнітофона виходить за рамки звичайної уяви. Існують наступні види технічних засобів навчання: інформаційні, програмовані навчання, контролю знань, тренажери й комбіновані. До них відносяться: кінопроектори, діапроектори, епіпроектори, графопроектори, відеомагнітофони, телевізійні комплекси, персональні комп'ютери й комп'ютерні системи (класи). Сучасна техніка створила величезні можливості для удосконалювання роботи вчителів й учнів. Сьогодні важко було б уявити собі навчання особливо інформаційним технологіям, яке б відбувалося без використання цих можливостей. Причому, зрозуміло, використання цього багатого арсеналу засобів залежить від змісту навчання, від дидактичного уміння і технічної підготовленості вчителя. Дидактичні засоби навчання - це джерело одержання знань, формування вмінь. До них належать наочні приладдя, підручники, дидактичні матеріали, устаткування, лабораторії. Основні функції засобів навчання - це інформаційна, дидактична, контрольна. Дидактичні функції, отже, характеризують сутнісні властивості й можливості засобів навчання в певному освітньому середовищі. Дидактичні функції можуть відігравати різну роль - інформаційну, адаптивну, інтерактивну, компенсаторну, мотиваційну. У реальному педагогічному процесі всі зазначені функції засобів навчання представлені комплексно, вирішуючи, таким чином, суттєві методичні проблеми навчання. В окремому ж засобі навчання може домінувати та або інша функція, визначаючи його роль і місце в навчальному процесі, у системі засобів навчання. Саме ці функції враховуються при проектуванні системи навчання, визначенні методики комплексного використання засобів навчання. При вивченні теми «Загальні відомості при конструювані одягу» доцільно користуватися як технічними засобами навчання: - наочні приладдя (див. ДОДАТОК А), - підручники: · Мешкова В. Конструирование одежды. · Ларькина Л.В., Шершнева Л.П.Конструирование одежды. · Куренова С.В., Савельева Н.Ю. Конструирование одежды. - технічними засобами навчання - персональні комп'ютери. А також є доцільним використовувати наступні методи навчання: Лекція — це метод, за допомогою якого педагог у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів. Практична робота спрямована на використання набутих знань у розв´язанні практичних завдань. Ілюстрація припускає показ студентам ілюстративних посібників: плакатів, таблиць, картин, карт, замальовок на дошці та ін. Демонстрація звичайно пов'язана з демонстрацією приладів, досвідів, технічних установок, кінофільмів, діафільмів та інші. Обов'язковим є використання лабораторних занять. [12, с544] 2.7. Проектування технологій формування орієнтованої основи діяльності, виконавчих та контрольних дій (ООД, ВД, КД ). Головна мета навчальної діяльності: формування нових знань є формування «орієнтирів» майбутньої діяльності, які надалі забезпечать правильність її виконання. Провідною метою розробки технологій формування нових знань є проектування та реалізація оптимальної орієнтовної основи діяльності, що дозволить сформувати необхідні якості професійних дій. Орієнтована основа діяльності містить наступні складові: · Уявлення про кінцевий результат. У теоретичному навчанні це відповіді до завдань і задач, опис результатів, схеми, графіки, а в практичному навчанні – деякі зразки, макети, моделі. · Матеріал для діяльності та її предмет. У практичному навчанні це заготовки, матеріали, майданчики для монтажу, пристрої, які необхідно відремонтувати, тощо, а в теоретичному навчанні – умови задач, завдань, питання, сформульована проблема і т. ін. · Засоби діяльності, тобто інструменти, інструкції та креслення, карти, таблиці, алгоритми й формули розрахунку, обґрунтування, теорії, висновки. · Уявлення про способи здійснення діяльності, які містять склад прийомів, їхню послідовність, подану у формі карт, таблиць, навчальних елементів, методику вибору, порядок рішення, вказівки й інструкції. [8, c.178] Перший тип навчання ООД - неповна орієнтована основа (вихідні дані, виконавчу частину дії і образ кінцевого продукту). Навчання здійснюється методом «проб і помилок», процес його формування відбувається повільно, із великою кількістю помилок. Другий тип навчання – повна ООД. За наявності всіх умов, необхідних для здійснення діяльності, що подаються у вигляді готового алгоритму діяльності в окремій формі, стосовно конкретної ситуації. Викладач, подаючи навчальний матеріал, демонструє кожен крок діяльності щодо конкретного завдання. При цьому формування діяльності відбувається безпомилково й швидко, але ступінь його узагальнення та перенесення на нестандартні ситуації обмежений складом конкретних умов його використання. Третій тип навчання – повна орієнтована основа з використанням узагальнення та систематизації. Це такий тип навчання, у разі якого орієнтири подані в узагальненому вигляді, притаманному класу явищ. Викладач не дає готових орієнтирів, а пояснює лише принципи їхнього формування. Одне й те саме явище вивчається з використанням кожного з типів навчання. Визначимо, для яких ситуацій вслід застосовувати відповідні типи навчання.[23,с111] Таблиця 2.3 Вибір способів формування ООД, ВД та КД у тих, хто навчається Вибір технологій формування ООД, ВД та КД з теми «Загальні відомості про конструювання одягу»»
2.8. Перспективно-поурочному плані вивчення теми: « Загальні відомості при конструювані одягу ». Таблиця 2.4 Перспективно-поурочний план проведення теоретичних занять по темі «Загальні відомості про конструювання одягу»
За результатом даної таблиці ми бачимо, що нам вдалося скласти перспективно-поурочний план, який можна використовувати для розробки бінарних дій. чого і потрібно було досягти. 2.9. Розробка бінарних дій викладача і учнів на уроці « Конструювання швейних виробів» Таблиця 2.5
Бінарні дії викладача і студентів на уроці «Загальні відомості про Продовження таблиці 2,5
Бінарні дії викладача і студентів на уроці « Методи побудови розгорток поверхонь при проектуванні одягу» Підсумовуючи, можна сказати що нам вдалось розробити «бінарні дії викладача та учня», що в подальшому дозволить краще передбачати дії учнів і направити їх у правильний напрямок. ВИСНОВКИ Метою роботи було спроектувати технології навчання за фахом «Кравець 3 розряду». Для того щоб досягти поставленої мети, ми вирішили наступні задачі: 1. Проаналізували умови здійснення професійної діяльності робітника за фахом «Кравець 3 розряду». 2. Визначили програми професійної підготовки фахівця. 3. Обґрунтували доцільності обраного змісту, обсягу і послідовності викладу навчального матеріалу за темою «Загальні відомості при конструюванні одягу» курсу «Методика професійного навчання». 4. Визначили технології навчання майбутніх фахівців на рівні теми розділу, теми уроку. На сьогодні спеціалісти за фахом «Кравець 3 розряду» користуються попитом на сучасному ринку праці. Слід враховувати, що на конкуренто спроможність фахівця впливає рівень його базової підготовки та ті практичні вміння і навики, які він отримав під час засвоєння спеціальності. Саме тому проектування технологій навчання за фахом є дуже важливим внеском у професійній діяльності кравця. СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Абасов З.А. Системный подход при проектировании целей урока // Завуч. – 2003. - №2. – с. 68 – 75. 2. Байкова Л.А. Методика самоопределения учащихся. Методические рекомендации по организации рефлексивной деятельности учащихся на уроке // Завуч. – 2003. - №3. – с. 52 – 54. 3. Безрукова B.C. Педагогика. Проективная педагогика. Учебное пособие для инженерно-педагогических институтов и индустриально-педагогических техникумов. - Екатеринбург: Издательство «Деловая книга», 1996. - 344 с. 4. Васильев И,Б. Профессиональная педагогика: конспект лекций для студентов инженерно-педагогических специальностей. - Харьков, 1999.- 151 с. 5. Девятьярова Т.А. Методика профессионального обучения: Методика и организация производственного обучения в учебно-производственных мастерских швейного профиля. Конспект лекций для студентов специальности 7.010104 Профессиональное обучение. Технология текстильной и легкой промышленности. - Харьков: УИПА, 2000.-'33 с. 6. Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки// Режим доступу: http://industry.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36412&cat_id=36198. 7. Закон України "Про професійно-технічну освіту" // Професійно-технічна освіта, 1998, - № ). - С, 2-12. 8. Коваленко О.Е. Методика професійного навчання: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Нар. укр. акад. – Х.: Вид – во НУА, 2005. - 360 с. 9. Отбор содержания обучения квалифицированных рабочих в профессиональных образовательных учреждениях: Методические рекомендации / Т.Т. Новикова. -М.:ИРГЮ, 1995. - 60 с. 10. Организация работы по комплексному методическому обеспечению предметов и профессий: Метод, рекомендации - М.: ВНМЦ, 1989. - 28 с. 11. Падалка О. С., Нісімчук А. С., Смолюк І. О., Шпак О. Т. Педагогічні технології: навчальний посібник. – К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. – 253 с. 12. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений / С. А. Смирнов, И. Б. Котова, Е. Н. Шиянов, Т. И. Бабаева и др.; Под ред. С. А. Смирнова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Издательский центр «Академия», 1999. – 544 с. 13. Хуторской А.В. Современная дидактика: Учебник для вузов. – СПб: Питер, 2001. – 544 с. 14. Панкратова В. А. Основы производственного обучения швейников. -М.: Высш. шк., 1991.- 240 с. 15. Пастушенко Н.М., Пастушенко Р.Я. Діагностування навченості. Гуманітарні дисципліни. – Л.: ВНТЛ, 2000. – 130 с. 16. Педагогічна книга майстра виробничого навчання: Навч.-метод. Посібник / Н.Г. Ничкало, В.О. Зайчук, Н.М. Розенберг та ін.; За ред. Н.Г. Ничкало.-К.: Вища школа, 1997-С. 21-28. 17. Поздняк И.Г., Малышевич В.В. Организация и методика обучения в профессионально-технических училищах. - Минск: Выш. шк., 1983. 18. Положення про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах // Професійно-технічна освіта. - 1999. -№ 1. -С. 2-11. 19. Сподарик Г. Цілі та їх конкретизація на уроках літератури // Дивослово. – 2003. - №4. – с. 34 – 36. 20. Чайка В. Педагогіка (тестові завдання). Навчальний посібник для студ. вищих пед. закладів освіти. – Тернопіль: ТДПУ, 2000. – 168 с. 21. Шлезингер Брет. Оценка проекта или школы продуктивного обучения // Школьные технологии. – 2000. - №4. – с. 96 – 102. 22. Шматков СВ., Коваленко O.E. Методика професійного навчання. Час тина 2. Методика професійно-практичного навчання. Навчальний посібник для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів II-IV рівней акредитації. - Харків, 2002. - 214 с. 23. Шматков E.B. Методика професійного навчання. Навчальний посібник для студентів вищих закладів зі спеціальностей "Професійне навчання". - Харків, 2000. - 111 с. 24. Шматков E.B. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів // Гадецький М.В., Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі. – Х.: Ранок, 2003. – 136 с. 25. Устемирова К.У., Васильев И.Б., Девятьярова Т.А. Методика обучения общетехническим и специальным дисциплинам. – Алматы: РАД и АЛ. 2006. – 304 с. ДОДАТОК А Методи коструювання одягу 1. Муляжний метод конструювання одягу 2. Клітковий метод конструювання одягу 3. Тригометрична система кроєння 4. Система Легриджа 5. Координатна система констру ювання Короткова 6. Геометричний метод 7. Метод триангуляції 8. Метод січної плоскості |