Дипломная работа: Облік аналіз і аудит валових доходів і валових витрат

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УАБС

До захисту допускаю:

завідувач кафедри обліку

і фінансів, д.е.н., професор

В.М. Тимофеєв

ДИПЛОМНА РОБОТА

ОБЛІК, АНАЛІЗ І АУДИТ ВАЛОВИХ ДОХОДІВ І ВАЛОВИХ ВИТРАТ

Керівник роботи,

викладачМ.О. Катречко

Консультант з питань використання

економіко-математичних методів,

к.т.н., доцентЛ.Д. Філатова

Консультант з питань використання

інформаційних систем і технологій,

к.т.н., доцентА.М. Макаренко

Консультант з питань охорони праці,

ст. викладачА.В. Марков

Студент факультету банківської справи,

обліку і фінансів, V курсу, групи 57-ОА-с

спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”В.О. Тарасенко

Харків 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоритичні основи формування валових доходів і валових витрат в страховій компанії

1.1 Економічна сутність обліку валових доходів і валових витрат

1.2 Нормативно-правове регулювання обліку валових доходів і валових витрат страхової компанії

1.3 Аудит операцій з обліку валових доходів і валових витрат

1.4 Характеристика компанії (аналіз компанії: відшкодування, платежі, чисельність, обороти)

Розділ 2. Діюча система обліку, аналізу та аудиту валових доходів і валових витрат

2.1 Аналіз валових доходів і валових витрат

2.2 Фактичний і документальний контроль обліку і контролю валових доходів і валових витрат

2.3 Використання регресійного аналізу в управлінні витратами страхової компанії

2.4 Використання ПЕОМ для автоматизації обліку валових доходів і валових витрат

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку, аналізу і аудиту валових доходів і валових витрат

3.1 Узагальнення результатів аналізу валових доходів і валових витрат

3.2 Вдосконалення обліку валових доходів і валових витрат

3.3 Шляхи підвищення ефективності використання валових доходів і зниження валових витрат

3.4 Оцінка ефективності втілення рекомендацій і пропозицій в ХОДС УСК ВАТ «Гарант-АВТО»

Розділ 4. Охорона праці

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці

4.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика

4.3 Розрахунок повітрообміну за надлишком тепла в кабінеті бухгалтерії

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УАБС

Кафедра обліку і фінансів

ЗАВДАННЯ ДО ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Студент Тарасенко Валентина Олексіївна

Факультету банківської справи, обліку і фінансів, курсу V групи 57-ОАс

Спеціальності 7.050104 «Фінанси»

Тема ДР: Облік, аналіз і аудит валових доходів і валових витрат

затверджена наказом від „__” ________________ 200__ р. №_________

База переддипломної практики ХОДС УСК ВАТ «Гарант-АВТО»

Строк здачі дипломної роботи__________________________________

Вихідні дані:

а) анотація до теми;

б) список основної літератури;

в) матеріали переддипломної практики.

Графік виконання роботи

Короткі методичні вказівки до теми ______________________________

_____________________________________________________________

Перелік графічного матеріалу____________________________________

_____________________________________________________________

Керівник роботи ________________ / ________________ /

Підпис П.І.Б.

Консультант з питань використання економіко-математичних методів________________/________________/

Консультант з питань використанняінформаційних систем і технологій________________ / ________________ /

Консультант з питань охорони праці ________________ / ________________ /

Дата видачі завдання „___” ________ 200_ р.

Завдання прийнято до виконання________________/ ________________/

Дата отримання завдання „___” ________ 200_ р.

Анотація

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні зростає роль податкового, бухгалтерського обліку, економічного аналізу та аудиту діяльності страхової компанії, як складової частини системи економічної інформації і керування. Валові доходи і валові витрати становлять значну частину податкового обліку і відображаються в декларації про доходи (прибуток) страховика. Необхідність існування податкового підходу обумовлена невідповідністю подання в бухгалтерському і податковому обліку валових доходів, витрат і фінансових результатів. Саме формування валових доходів і валових витрат, їх облік, аналіз і аудит мають велике значення для ведення податкового обліку страхових компаній. Тому питанню організації обліку валових доходів і валових витрат приділяється велика увага.

Об’єктом дослідження дипломної роботи є виробнича діяльність страхової компанії, предметом – методи обліку, аналізу і аудиту валових доходів і валових витрат.

Метою дипломної роботи є вивчення діючого обліку (його поділ на податковий та бухгалтерський), аналізу і аудиту валових доходів і валових витрат досліджуваної страхової компанії та розробка пропозицій і рекомендацій по удосконаленню обліку, аналізу і аудиту їхнього ефективного використання.

Мета дипломної роботи визначила необхідність вирішення таких задач: визначити роль та значення валових доходів і валових витрат в сучасних умовах; визначити, чи правильно поділили облік валових доходів і валових витрат на податковий та бухгалтерський; розкрити зміст обліку, аналізу та аудиту валових доходів і валових витрат; визначити особливості обліку та аудиту валових доходів і валових витрат; провести аналіз валових доходів і валових витрат; розробити напрямки вдосконалення щодо аудиту валових доходів і валових витрат.

Методи дослідження – системний підхід, методи економічного аналізу, математичної статистики і теорії оптимальних рішень.

Основні результати дослідження: розглянуто теоретичні основи валових доходів і валових витрат; розкрито роль та значення; визначено зміст аудиту в сучасних умовах господарювання; викладено особливості організації обліку валових доходів і валових витрат в страховій компанії; проведено аналіз валових доходів і валових витрат у системі контролю; узагальнено результати аудиту валових доходів і валових витрат; визначено напрями вдосконалення внутрішньогосподарського контролю доходів і витрат та запропоновано шляхи їх зниження.

Робота складається із вступу, чотирьох розділів та висновків; містить 112 сторінок, 6 рисунків, 11 таблиць, наукових джерел інформації 101. У додатку наведено альбом графічного матеріалу у вигляді презентацій.

Ключові слова: ВАЛОВИЙ ДОХОД, ВАЛОВІ ВИТРАТИ, СКОРИГОВАНИЙ ВАЛОВИЙ ДОХОД, ОБЛІК, АНАЛІЗ, АУДИТ, СТРАХОВА КОМПАНІЯ.

Вступ

Ефективність функціонування компанії залежить не лише від обсягу одержуваного прибутку, а й від характеру його розподілу. В бухгалтерському обліку діяльності компанії потрібно розрізняти поняття валових доходів, валових витрат. Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку було досягнуто оптимальності в задоволенні інтересів держави, компанії і працівників. Держава зацікавлена одержати якомога більше прибутку до бюджету. Керівництво компанії прагне спрямувати більшу суму прибутку на розширення відтворення. Акціонери і працівники зацікавлені у збільшенні їхньої частки у використанні прибутку.

Проте якщо держава обкладає компанію дуже високими податками, то це не стимулює її розвитку, у зв‘язку з чим скорочується обсяг реалізації страхових послуг і зменшується надходження коштів до бюджету. Те саме може статися, якщо всю суму прибутку використати на виплату дивідендів акціонерам компанії. У цьому разі в перспективі зменшиться надання страхових послуг, оскільки не оновлюватимуться основні фонди, скоротиться власний капітал, що в кінцевому підсумку може стати причиною банкрутства компанії. Якщо ж зменшується частка дивідендних виплат у використанні прибутку, то це, у свою чергу, призведе до зниження інвестиційної привабливості компанії. Тому в компанії має бути знайдено оптимальний варіант розподілу прибутку. Велику роль у цьому має відіграти аналіз господарської діяльності.

Облік валових доходів, валових витрат ведеться без застосування рахунків, проте з використанням даних бухгалтерського обліку.

На сьогоднішньому етапі розвитку бухгалтерського обліку роль бухгалтера не зводиться тільки до чіткого виконання інструкцій та вказівок. Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» йому надається широке коло для професійної творчості, розвитку його професійної думки.

Водночас із збільшенням прав зростає і відповідальність бухгалтера: користувачі інформації мають право вимагати пояснень, чим саме керувався бухгалтер при вирішенні спірних питань. Невипадково потрібно більше часу присвячувати розгляду проблем вибору форми та методу обліку, формуванню облікової політики компанії.

Значна увага повинна приділятися і питанням оцінки, яка в Україні традиційно зводилась до собівартості. Сьогодні потрібно навчитись застосовувати різноманітні методики оцінювання.

Також, основним питанням, що потребує нового осмислення є облік валових доходів та валових витрат.

Формування бухгалтерського і податкового обліку ставить питання визначення валових доходів і валових витрат на якісно новий рівень. Мета компанії націлена на одержання прибутку, який «є основним рушійним моментом компанії». Тому не випадково в центрі уваги спеціалістів знаходиться вибір процедури та методологічних підходів до його обліку

Ці обставини і зумовили вибір теми роботи. Актуальність проблеми, її теоретична і практична значущість визначили мету та основні напрями дослідження.

Метою роботи є висвітлення ведення обліку валових доходів і валових витрат в умовах застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку складання декларації про доходи (прибуток) страховика, поділ обліку валових доходів і валових витрат на бухгалтерський і податковий облік.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання роботи: ознайомитись з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та визначити економічний зміст валових доходів і валових витрат ; систематизувати та вивчити класифікацію діяльності компанії; ознайомитись з формуванням та порядком визначення валових доходів і валових витрат; чи потрібно було розділяти облік валових доходів і валових витрат на бухгалтерський і податковий?

Об’єктом дослідження виступає Харківська Обласна Дирекція Страхування Українська Страхова Компанія Відкритого Акціонерного Товариства «Гарант-АВТО» (далі компанія), що займається страхуванням автомобілів.

Теоретичною та методологічною основою є законодавчі акти, нормативно-правові документи, що регулюють та регламентують роботу компаній, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, фінансової звітності.

Розділ 1. Теоритичні основи валових доходів і валових витрат в страховій компанії

1.1 Економічна сутність обліку валових доходів і валових витрат

З прийняттям змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до системи оподаткування внесено ґрунтовні зміни, стався розкол бухгалтерського обліку валових доходів і валових витрат на бухгалтерський і податковий обліки [15].

Введення нового, недостатньо обґрунтованого, експериментально не перевіреного й не відпрацьованого обліку валових доходів і валових витрат привело до значного ускладнення народногосподарського обліку в Україні, до непродуманого поєднання системного бухгалтерського обліку з елементами несистемного податкового обліку.

В статті «Про бідного бухгалтера замовте слово» один із провідних спеціалістів України з бухгалтерського обліку і контролю доктор економічних наук, професор З. Гуцайлюк не без підстав стверджував: «Найбільшою шкодою, завданою підприємцям, є розробка «теоретичних основ» та практичне впровадження податкового обліку. Як кажуть світ такого не бачив… Просто податківці полегшили собі завдання, спростивши трудомісткість перевірки» …І далі: «У всьому світі облік насамперед обслуговує управління виробничо-господарськими процесами, є його інформаційним забезпеченням. А в Україні обслуговує насамперед податкову адміністрацію». Правильно написали, нічого не додаси [94].

Для розрахунку суми прибутку до оподаткування необхідно вести окремий податковий облік, який відрізняється від бухгалтерського за деякими ознаками [Додаток А].

Поняття «валові доходи» і «валові витрати» не є аналогічними витратам виробництва та обігу і доходам від реалізації та позареалізаційних операцій. Тому балансовий прибуток і прибуток за декларацією про доходи страховика стали різними величинами [4].

З метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих в перестрахування, повернутих страхувальниками надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку, що не мають статусу юридичної особи [5].

Датою збільшення валового доходу від страхової діяльності вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів на банківський рахунок, оприбуткування в касу або дата виникнення у страховика страхових зобов’язань перед страхувальником, тобто дата набуття чинності договорами страхування і перестрахування [6].

До складу валового доходу страхової компанії, що оподатковується за ставкою 3 % не включаються доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, нагромаджених протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування життя на території України або за її межами [].

Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків на території України, оподатковується за ставкою 15 % у джерела їх виплат за рахунок таких виплат.

Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від страхування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 25 % у джерела їх виплат за рахунок таких виплат.

Згідно із законом України «Про страхування» нерезиденти не можуть здійснювати страхування на території України, тобто існує неузгодженість у названих законодавчих актах.

Водночас слід звернути увагу на те, що підвищенні ставки оподаткування доходів нерезидентів від страхової діяльності в Україні створюють сприятливі умови для діяльності українських страховиків на внутрішньому страховому ринку [6].

Звільняється від оподаткування валовий дохід страхових компаній, пов'язаний зі страхуванням життя фізичної особи, що передбачає страхову виплату в разі таких страхових випадків:

смерть застрахованої особи;

рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою;

дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або досягнення нею віку, визначеного договором страхування. У цьому випадку строк дії договору не повинен бути меншим від 120 календарних місяців. Договір не може передбачити часткових виплат до закінчення строку його дії або настання страхового випадку. (На перехідний період 2008 року строк дії договору зі страхування життя громадян віком до 50 років встановлюється від 60 календарних місяців) [78].

Якщо договір страхування життя буде розірваний достроково і це не пов’язано зі смертю застрахованої особи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню в оподатковуваному періоді, протягом якого відбулося розірвання договору.

При цьому використовується ставка податку в розмірі 6 %. Доходи від страхування фізичних осіб на інших умовах, окрім щойно перелічених, оподатковуються за ставкою в розмірі 3 % [77].

Крім доходів від страхової діяльності страховики можуть одержувати доходи з інших джерел: прибуток від продажу цінних паперів; доходи від здійснення операцій з оперативного лізингу, оренди землі та приміщень; доходи від торгівлі борговими зобов’язаннями і вимогами у вигляді суми нарахованих відсотків за кредитно-депозитними операціями, доходи у вигляді додатної різниці від перерахунку у гривні іноземної валюти і дебіторської заборгованості в іноземній валюті; доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги і безкоштовно отриманих товарів; доходи від операцій з основними фондами і нематеріальними активами [57]. Ці доходи оподатковуються в загальному порядку. Тобто об’єктом оподаткування є прибуток, який обчислюється зменшенням валового доходу звітного періоду від зазначених операцій на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань при їх здійсненні [64].

Всі доходи та витрати по наданим страховим послугам обліковують в компанії в межах затверджених страхових тарифів (за обов'язковими видами страхування) та встановлених максимальних розмірів агентських винагород. Принципи нарахування та відповідності застосовуються в межах принципу обережності. При визначені у звітному періоді доходів компанія повинна бути впевнена в отриманні цих доходів та визначити їх точну суму [22].

При цьому до складу валових витрат, пов’язаних з отриманням доходів з інших джерел, не включаються витрати страхової компанії, які мають місце при здійсненні операцій з основної діяльності (страхування і перестрахування). Тобто потрібно вести окремий від основної діяльності облік доходів, що надходять з інших джерел .

У разі неможливості прямим підрахуванням визначити розмір амортизаційних відрахувань за основними фондами, що використовуються під час здійснення страхової та іншої діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов’язаних із страхуванням (перестрахуванням) у загальному валовому доході [31].

При оподаткуванні прибутку страхових компаній від іншої діяльності застосовується ставка 25 %. Податкове зобов’язання страховика – платника податку від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, зменшується на суму сплаченого до бюджету податку на дивіденди. Схему оподаткування валового доходу і прибутку страховиків наведено у додатку Б [71].

Завдяки змінам в оподаткуванні результатів основної діяльності страховиків, тобто переходу до оподаткування валового доходу від страхової діяльності (крім доходу від страхування і перестрахування життя), розширюється самостійність страхових компаній у здійсненні фінансово-господарської діяльності, у формуванні поточних витрат, а отже, і прибутку. Одночасно перехід до оподаткування валового доходу замість прибутку підвищує відповідальність страховиків за поточні і кінцеві результати їхньої діяльності [33].

До складу валового доходу не включаються суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством; суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів; суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платником податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат [31].

Згідно з пп. 7.2.3 Закону про податок на прибуток до категорії валових витрат страховика, пов’язаних з одержанням доходів, які не пов’язані зі здійсненням операцій зі страхування або перестрахування обкладаються податком на прибуток в загальному порядку, не включаються витрати, понесені страховиком при здійсненні операцій зі страхування (перестрахування). Згідно зі ст. 31 Закону про страхування, до складу витрат страховика, пов’язаних зі страховою діяльністю, належать:

виплати страхових сум і страхових відшкодувань;

відрахування до централізованих страхових резервних фондів;

відрахування до технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;

витрати на проведення страхування;

інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Якщо на практиці достатньо просто відстежити витрати, перелічені в перших трьох пунктах цього переліку, то з витратами, зазначеними в четвертому і п’ятому пунктах, можуть виникнути деякі проблеми. Відповідно до п. 5.1

Порядку про складання про доходи страховика платник податку веде окремий облік витрат, пов’язаних з одержанням доходів, інших, ніж суми валових внесків. Згідно ж з п. 5.2 цього порядку, у разі неможливості шляхом прямого підрахунку визначити розмір витрат, пов’язаних з одержанням доходів від страхової діяльності і доходів з інших джерел, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов’язаних зі страховою діяльністю [3].

1.2 Нормативно-правове регулюваня обліку валових доходів і валових витрат страхової компанії

Для здійснення фінансово-господарської діяльності страховою компанією необхідно дотримуватися певних законодавчих та нормативних актів.

Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:

Цивільним кодексом України;

Законами та постановами Верховної Ради України;

Указами та розпорядженнями Президента України;

декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України

нормативними актами (інструкції, методики, положення накази), котрі ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Міністерстві юстиції України;

нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності було делеговано цим органам за рішенням Президента або Уряду України;

окремими нормативними актами колишнього Радянського Союзу та УРСР, які не було відмінено законодавством незалежної України.

Улітку 1992 року Укрдержстрах за участю провідних страхових компаній, утворених у період 1990—1992 років, подав до Кабінету Міністрів України перший проект Закону «Про страхування» [7], спрямований на узгодження позицій кількох причетних до страхової справи міністерств і відомств. У грудні 1992 року цей проект після узгодження повторно було внесено на розгляд Кабінету Міністрів України. Оскільки згідно з рішенням Верховної Ради України в цей період Уряд дістав право видавати декрети, які мали статус законів, зазначений проект було прийнято як декрет у травні 1993 року.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування» став фактично першим базовим законодавчим актом, який забезпечив системне правове регулювання страхової діяльності. Цей Декрет визначив базові терміни й поняття, пов'язані зі страховою діяльністю (ринком страхових послуг).

Декрет «Про страхування» міг розглядатися лише як проміжний законодавчий акт. Головний його недолік полягав у тому, що тут було зроблено спробу поєднати суперечливі положення: з одного боку, «держстрахові» принципи здійснення страхової діяльності, що базувалися на планово-адміністративній економіці, а з іншого — принципи страхування в умовах ринку.

Наприклад, Декрет передбачав здійснення страхових виплат за рахунок страхових резервів, що відповідало ринковим принципам, не визначаючи фінансового механізму формування цих резервів, і суто адміністративно обмежував перераховування до резервів 50 % страхових платежів. Окрім того, Декрет над ліберально забороняв державі втручатися в діяльність страхових організацій, а водночас визначав державний орган, відповідальний за стан розвитку страхового ринку. I таких суперечностей було немало.

Отже, з розвитком ринкової економіки в Україні постала потреба ухвалити новий законодавчий акт, який повністю врегульовував би як понятійний апарат, так і порядок здійснення страхової діяльності (давно застосовуваний у розвинених країнах).

6 березня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про страхування», до якого 4.10.2001 р. Верховною Радою внесено зміни та доповнення. Він є головним законодавчим актом у цій галузі в нашій державі. Коли Закон було прийнято, Уряд упровадив низку підзаконних актів, зокрема постанов і розпоряджень, що регулюють окремі питання здійснення страхової діяльності.

Так, окремою постановою Уряду визначено порядок регулювання системи перестрахування в Україні. Зокрема, передбачається, що страховик, перестраховуючи в нерезидента свої зобов'язання, має зважати на певні обмеження, а саме: він може здійснювати таке перестрахування лише за наявності в нерезидента ліцензії від свого вітчизняного органу страхового нагляду, за відсутності порушень протягом певного часу та в разі виконання низки інших вимог. Прийнято також постанову Уряду стосовно правового регулювання діяльності посередників — брокерів та агентів на страховому ринку. Насамперед передбачаються певні вимоги щодо реєстрації брокерів, обмеження діяльності посередників, зокрема щодо можливості прийому коштів страхувальника на власний рахунок, термінів укладання договору страхування з боку посередників, деяких інших моментів.

Окремою постановою Уряду визначено особливості функціонування товариств взаємного страхування.

Постановами Уряду регулюється порядок здійснення кожного виду обов'язкового страхування. Окремою постановою визначаються граничні розміри витрат на ведення справи у разі здійснення обов'язкового страхування, а також регулюються питання щодо створення державних і національних страхових компаній та обов'язкових об'єднань страховиків.

Розпорядженнями Уряду подаються окремі доручення щодо проведення експериментів у галузі страхування. 3 допомогою розпоряджень можуть вирішуватися й окремі питання регулювання тарифів, умов договорів тощо, коли це не суперечить законам України.

Нормативними актами міністерств і відомств — інструкціями, положеннями, методиками, наказами, що реєструються в Міністерстві юстиції, деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Це передусім стосується тих питань, які належать до сфери регулювання кількох відомств. Наприклад, такими актами регулюється порядок ведення бухгалтерської та статистичної звітності страховиків, здійснення з боку митних або правоохоронних органів спільного фінансового та страхового нагляду. Іноді такими актами затверджуються методики розрахунку страхових тарифів.

Облік валових доходів і валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку» [6], визначає платників податку на прибуток, об’єкт оподаткування, ставки податку, оподаткування операцій особливого виду, правила ведення податкового обліку, особливості оподаткування нерезидентів, порядок нарахування та строки сплати податку на прибуток.

Далі застосовується Порядок складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика Цей Порядок розроблено на підставі норм Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями) з урахуванням Перехідних положень Закону України від 24 грудня 2002 року N 349-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (та Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами і доповненнями).Порядок застосовується страховиками (резидентами)-юридичними особами, діяльність яких регулюється Законом України «Про страхування» 85/96-ВР та які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, а також їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, розташованими на території іншої територіальної громади (платники податку) [3].

На основі вище перелічених законодавчих і нормативних актів здійснюється облік валових доходів і валових витрат. З їх допомогою ведеться контроль за валовими доходами і валовими витратами страхової компанії.

1.3 Аудит операцій з обліку валових доходів і валових витрат

Метою аудиту є висловлення думки аудитора щодо достовірності, об'єктивності та відповідності чинному законодавству показників звітності по нарахуванню валових доходів і валових витрат.

Функціональними задачами є: коригування (рекомендації щодо виправлення помилок) та розроблення пропозицій на підставі проведеного аудиторського дослідження щодо альтернативних методів оподаткування, які для клієнта є більш оптимальними [17].

В Кодексі професійної етики аудиторів України, затвердженому рішенням Аудиторської палати України від 18.12.1998р. № 73, окремий розділ 5 «Податкова практика» присвячено діяльності аудиторів, які надають професійні послуги в сфері оподаткування. В даному розділі наголошується на тому, що завданням аудитора є створення атмосфери найбільшого сприяння клієнтові за умови дотримання принципів об’єктивності та конфіденційності. При цьому у разі підготовки податкової звітності для клієнтів аудитор не має права гарантувати абсолютну правильність, а також те, що запропоновані рекомендації щодо оподаткування не підлягають ніякому сумніву. Навпаки, аудитор повинен переконатися в тому, що клієнту відомо про існуючі обмеження, властиві консультаціям з питань оподаткування, щоб у разі неправильного або неоднозначного тлумачення окремих питань третіми особами його думка не сприймалася б користувачами послуг за остаточну істину [12].

При укладанні договору на аудиторські послуги аудитору бажано відразу встановити метод організації аудиторської перевірки: суцільний чи вибірковий. У зв'язку з тим, що дана сфера аудиту є надзвичайно актуальною, а також зважаючи на часті зміни в нормативних документах аудит податкової звітності доцільно проводити суцільним шляхом [21].

Аудит правильності нарахування податку на прибуток здійснюється до вимог закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 7.06.2004 року, а також численних підзаконних нормативних документів, затверджених у межах своєї компетенції органами виконавчої влади України.

При цьому треба враховувати численні зміни, які були внесені до згаданого Закону, серед яких особливої уваги заслуговують зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 7 липня 2005 року № 2771-ІV. Саме через цей Закон порядок оподаткування податком на прибуток підприємств із 1 січня 2005 року зазнав змін.

На початку аудиторської перевірки необхідно врахувати особливості галузі компанії, адже порядок формування валових доходів і валових витрат, а також форма складання декларації мають свої особливості у страхових організаціях [49].

Страхова діяльність регулюється Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР у редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року № 2745-ІІІ (із змінами і доповненнями) та які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності замість Декларації про прибуток підприємства (з 1 січня 2003 року – Декларації з податку на прибуток підприємства) складають та подають Декларацію про доходи (прибуток) страховика, форма і порядок складання якої затверджені наказом Державної податкової адміністрації(ДПА) України «Про затвердження Порядку складання Декларації про доходи страховика» від 29 липня 1997 року №265 (із змінами і доповненнями), а з 1 січня 2003 року – Декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика, форма і порядок складання якої затверджені наказом ДПА України «Про затвердження форми Декларації з податку на доходи(прибуток) страховика та Порядку її складання» від 21.06.2005 року №224 [Додаток В].

Аналізуючи податкові декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, аудитор повинен виконати такі дії: визначити необхідний перелік податкових декларацій, виходячи з періоду діяльності компанії та періоду перевірки. При цьому необхідно зважати на те, що необхідні податкові декларації незалежно від того, виникло у звітному періоді у компанії податкове зобов’язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків; перевірити правильність заповнення усіх передбачених у податкових деклараціях рядків. При цьому необхідно використовувати нормативні документи, які визначають форму, зміст та порядок заповнення кожного окремого податкового звіту; звернути увагу на правильність заповнення податкових декларацій та розрахунків із податку на доход компанії [42].

У податковій звітності з податку на доход компанії повинні бути заповнені усі передбачені в ній показники. Незаповнені через відсутність операцій рядки прокреслюються. Податкова звітність з податку на доход компанії заповнюється чорнильною, кульковою ручками, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та інших засобів, які забезпечують збереження цих записів протягом установленого терміну. У згаданих податкових деклараціях та розрахунках не повинно бути жодних підчищань, виправлень.

Виправлення помилок проводиться з дотриманням норм Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2001 року №88. Податкові декларації та розрахунки з податку на доход компанії заповнюється у тисячах гривень з одним десятковим знаком; перевірити наявність усієї визначеної у податковій звітності з податку на доход компанії інформації:

у заголовній частині зазначають повну назву компанії відповідно до установчих документів, зареєстрованих у встановленому порядку; форму власності, за якою зареєстрована компанія, згідно з Господарським кодексом України від 15.03.2006 №3541-IV; ідентифікаційний код; місце розташування та номер телефону платника;

в основній частині подають звітну інформацію, згідно з вимогами, встановленими нормативними документами;

податкова звітність з податку на доход компанії в обов’язковому порядку повинна бути підписана керівником і головним бухгалтером, а за відсутності в компанії бухгалтерської служби – фахівцем, що веде облік. Підписи необхідно засвідчити відбитком печатки, яка має дані про назву компанії й ідентифікаційний код;

кожна форма податкової декларації з податку на доход компанії повинна мати відмітку податкового органу про її прийняття із зазначенням дати прийняття та підпису відповідального працівника.

Із 1 липня 2004 року об’єктом обкладання податком на доход страховика є прибуток, що визначається за даними податкового обліку, згідно з нормами Закону №1957-IV, зменшенням суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків і суму амортизаційних відрахувань [23].

Скоригований валовий дохід – це сукупний валовий дохід без обліку доходів, які необхідно виключити зі складу валових доходів із метою оподаткування.

Валовий доход компанії охоплює:

доходи від продажу товарів (робіт, послуг);

фінансові та інвестиційні доходи;

прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами;

доходи від врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості;

самостійно виявлені помилки за результатами податкових періодів.

Сума перелічених доходів і є сукупним валовим доходом компанії. Окремо обліковуються доходи, які підлягають вилученню зі складу валових доходів [20]. Після такого вилучення аудитор повинен отримати показник скоригованого валового доходу.

Під час перевірки аудитор повинен звернути увагу на особливість податкового обліку податку на доход – принципово інший, ніж у бухгалтерському обліку, підхід до моменту виникнення доходів.

Аудитору необхідно з’ясувати правильність визначення компанією-платником податку на доход дати збільшення свого валового доходу відповідно до вимог пункту 11.3 статті 11 Закону №1957-IV: датою збільшення валового доходу від страхової діяльності вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів на банківський рахунок, оприбуткування в касу або дата виникнення у страховика страхових зобов’язань перед страхувальником, тобто дата набуття чинності договорами страхування і перестрахування [40].

Під час перевірки аудитор повинен визначити суму кожного з перелічених видів валових доходів компанії щодо звітних періодів із врахуванням моменту виникнення валових доходів. Здійснюючи таку перевірку, аудитор зіштовхується з двома різними підходами щодо подання в обліку даних (цифр), які характеризують обсяг продажу товарів (робіт, послуг) компанії:

бухгалтерський підхід – згідно зі статтею 2 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться компанією. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи компанії та її розкриття у фінансовій звітності визначає затверджене наказом Міністерства фінансів України Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 „Дохід” від 29 листопада 1999 року № 290 (зі змінами і доповненнями). Традиційні доходи за даними бухгалтерського обліку формуються на субрахунках рахунку 70 „Доходи від реалізації” і складається з продажної вартості відвантажених за звітний період товарів, продукції або наданих послуг чи виконаних робіт незалежно від того, оплачені вони чи ні [29]. Крім того, на решті рахунках класу 7 відображаються інші доходи від операційної та неопераційної діяльності компанії, а також надзвичайні доходи. При цьому у системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності компанії використовуються принцип нарахування – доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів [28];

податковий підхід – статтею 11 Закону №1957-IV визначені правила ведення податкового обліку, необхідність існування якого обумовлена невідповідністю подання в бухгалтерському і податковому обліку валових доходів, витрат і фінансових результатів. Валовий дохід у системі податкового обліку компанії визначається за першою із можливих подій (наведені вище). За нормами статті 2 Закону № 996-ХІV, в якій визначено, що податкова звітність компанії ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а також статті 8 названого Закону, згідно з якою компанія має право самостійно обирати форму бухгалтерського обліку, під час перевірки правильності нарахування та сплати податку на прибуток компанії, аудитор повинен зважати на можливі способи нагромадження даних про валові доходи:

без записів у системі синтетичних та аналітичних реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку з наступним складанням податкової звітності на основі інформації системи бухгалтерського обліку та її коригування;

без записів у системі синтетичних реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку, але з веденням нагромаджувальних позабалансових реєстрів податкового обліку з наступним складанням податкової звітності на основі інформації таких реєстрів;

за допомогою записів у системі синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку на спеціальних рахунках (переважно використовується тими компаніями, які ведуть бухгалтерський облік із використанням автоматизованої форми обліку) [35].

Обрана компанією методика ведення бухгалтерського обліку та формування інформації для складання податкової звітності повинна бути закріплена у наказі „Про облікову політику компанії”. Залежно від обраного компанією способу податкового обліку робота аудитора із перевірки правильності визначення валового доходу та скоригованого валового доходу компанії за звітний період відрізнятиметься: у першому варіанті аудитор коригує дані системи бухгалтерського обліку компанії за вимогами податкового законодавства.

У кінцевому підсумку він повинен отримати дані, які компанія вказала у податковій звітності з податку на прибуток. Усі відхилення необхідно з’ясувати [23]. Можливий і зворотній шлях, коли аудитор, відштовхуючись від даних податкової звітності компанії, коригує їх відповідно до вимог бухгалтерського законодавства, а отримані результати зіставляє з даними синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку; у другому варіанті аудитор порівнює нагромаджувальні реєстри з даними системи бухгалтерського обліку компанії з урахуванням вимог податкового законодавства, а пізніше звіряє правильність перенесення узагальнених показників із нагромаджувальних реєстрів податкового обліку у податкові декларації та розрахунки з податку на прибуток компанії.

Тут також можливий зворотній шлях; методика перевірки третього варіанта схожа із методикою другого, проте у разі використання компанією автоматизованої форми обліку аудитор повинен перевірити закладений у програму алгоритм формування сум валових доходів різних видів на спеціальних рахунках та пересвідчитись у його правильності, повноті та відповідності вимогам податкового законодавства [16]. Незалежно від обраного серед запропонованих варіанта аудитор повинен пов’язати дані про доходи від продажу товарів, надання послуг чи виконання робіт у системах бухгалтерського обліку компанії.

Крім того, не все, що включається до складу валового доходу, розглядається в бухгалтерському обліку як дохід і відображається за кредитом рахунків класу 7. До того ж , якщо платник податків у звітному періоді мав доходи, що підлягають виключенню з валового доходу, їх також треба враховувати під час порівняння доходів компанії за даними бухгалтерського і податкового обліку [9].

Далі, перевіряючи валові доходи, аудитор повинен аналізувати первинні документи, дані бухгалтерського обліку для визначення їх відповідності даним податкового обліку та звітності. При цьому кожен із розглянутих видів валових доходів компанії перевіряють окремо [41].

Аудитор повинен переглянути склад валових витрат. До складу валових витрат, пов’язаних з отриманням доходів з інших джерел, не включаються витрати страхової компанії, які мають місце при здійсненні операцій з основної діяльності (страхування і перестрахування).

Тобто потрібно вести окремий від основної діяльності облік доходів, що надходять з інших джерел.

У разі неможливості прямим підрахуванням визначити розмір амортизаційних відрахувань за основними фондами, що використовуються під час здійснення страхової та іншої діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов’язаних із страхуванням (перестрахуванням) у загальному валовому доході [54].

До складу валових витрат відносяться витрати на придбання товарів (робіт, послуг); витрати на оплату праці; сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов’язкового страхування (ДЗС); сума податків, зборів (обов’язкових платежів) крім збору до фонду ДЗС; добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг); від’ємне значення об’єкта оподаткування, одержане за результатами попереднього податкового року; витрати на поліпшення основних фондів; сума внесків на довгострокове страхування життя, додаткове пенсійне страхування; інші витрати, крім витрат на придбання товарів (робіт, послуг) та сум внесків на довгострокове страхування життя, додаткове пенсійне страхування [78].

По закінченню перевірки, аудитор складає аудиторський висновок, на основі отриманих доказів, як підставу для висловлення думки. Якщо обґрунтовано доведено стабільність дільності компанії на найближче майбутнє, аудитор не змінює змісту аудиторського висновку, але якщо таке припущення необґрунтоване, треба розкрити інформацію про це.

Якщо така інформація не була розкрита у фінансовій та податковій звітності компанії, аудитору треба скласти відповідний аудиторський висновок. Якщо інформація у фінансовій та податковій звітності розкрита відповідним чином, аудитору належить скласти позитивний висновок і доповнити його параграфом про концепцію стабільності компанії, посилаючись на фінансовий і податковий звіт компанії. У разі негативного висновку, аудитор повинен чітко описати всі причини і , за змоги, дати кількісний опис їх можливого впливу на фінансові і податкові звіти [89].

1.4 Техніко-економічна характеристика ХОДС УСК ВАТ «Гарант-АВТО»

Українська страхова компанія «Гарант-Авто», що працює під назвою «Гарант-Авто», є відкритим акціонерним товариством, зареєстрованим в Україні, м. Київ, 26 березня 1992 року. Юридична адреса Компанії: м. Київ, 01042, Ново-Печерський провулок, 19/3. Головний офіс Компанії знаходиться у м. Києві. Компанія має широко розвинену, розгалужену по всій території країни мережу обласних дирекцій, філій, представництв (понад 50) – у кожному обласному центрі, у районних центрах, на більшості міждержавних переходів та прикордонних міжнародних переходах.

Президентом Компанії є Юрій Олександрович Лахно. Акціонерами Компанії є майже 600 фізичних та юридичних осіб. Середня кількість її працівників склала протягом року 895 осіб (в 2004 році – 607 осіб).

Клієнтами Компанії є підприємства усіх форм власності: промислові підприємства різних галузей, сільськогосподарські підприємства (у тому числі фермерські), підприємства транспорту, підприємства малого бізнесу, торгівельні установи, рекламні агенції та видавництва, фінансові та банківські установи, представництва, посольства та консульства і т.ін. Компанія є одним із засновників та повним членом Моторного (транспортного) страхового бюро України. Також вона є членом Морського страхового бюро України, Авіаційного страхового бюро України, Ліги страхових організацій України та Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств.

Основний вид діяльності Компанії – надання страхових та пов’язаних з ними послуг на території України. Компанія працює відповідно до ліцензій, наданих Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.

Компанія здійснює страхову діяльність у формі добровільного та обов’язкового страхування. Послуги Компанії включають медичне страхування, страхування майна, страхування від нещасних випадків, страхування на випадок хвороби, особисте страхування, а також перестрахування. Компанія не має ліцензії на страхування життя.

Таблиця 1.2

Показники страхової діяльності УСК ВАТ «Гарант-Авто» (за видами страхування за 2008 р.), тис. грн.

Основи подання фінансової звітності. Фінансова звітність Компанії станом на 31 грудня 2008 року стала її першою фінансовою звітністю, підготовленою у відповідності до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Таким чином, звіт про рух грошових коштів та звіт про зміни власного капіталу за 2008 фінансовий рік, подання яких вимагає Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 1 (нова редакція) «Подання фінансової звітності», не надавалися.

Компанія веде бухгалтерський облік відповідно до правил бухгалтерського обліку в Україні. Фінансову звітність Компанія готує відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), які видає Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), видані Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), та Пояснення Постійного Комітету з пояснень.

Компанія веде свій облік відповідно до правил та положень, що регулюють страхову діяльність та бухгалтерський облік в Україні. МСФЗ не містять правил, що стосувалися б підходу до обліку операцій, характерних для страхової діяльності. У таких випадках, як передбачено «Принципами підготовки та складання фінансової звітності», Компанія застосовує положення US GAAP, які стосуються страхових продуктів, модифіковані таким чином, щоб забезпечити їх відповідність Принципам МСФЗ та самим стандартам. У 2008 році Компанія зазнала чистий збиток в сумі 3050 тис. грн., що стала причиною збільшення накопиченого дефіциту до розміру 7307 тис. грн.

Однак, Компанія відобразила позитивні грошові потоки від операційної діяльності в сумі 10440 тис. грн. та збільшення грошових коштів та їх еквівалентів на 87 тис. грн. В цьому же році Компанія отримала 12152 тис. грн. премії від продажу полісів страхування цивільної відповідальності українських водіїв, які на автомобілях перетинають кордон України (Зелені карти). Компанія перестрахувала ризик збитків, що перевищують 100 тис. доларів США, через іноземного страхового брокера Компанії.

Станом на 31 грудня на 2008 року Компанія мала капітальні зобов’язання щодо будівництва центрального офісу у сумі 1556 тис. грн. Розрахункова вартість завершення будівництва становить близько 3916 тис. грн. Керівництво вважає, що майбутніх доходів буде достатньо, щоб забезпечити фінансування цих зобов’язань.

Таблиця 1.3

Фінансові показники УСК «Гарант-Авто» на 31 грудня 2008 р.(тис. грн.)

В 2005 році Компанія розробила план заходів, метою якого є підвищення ліквідності активів. До того ж, зважаючи на відсутність боргових зобов’язань в балансі Компанії, керівництво вважає, що буде в змозі залучити додаткове фінансування зі сторони банків для задоволення будь-яких короткострокових потреб в ліквідності.

Враховуючи вищенаведені плани та заходи, яких вживає Компанія для поліпшення свого фінансового та виробничого стану, керівництво вважає, що Компанія продовжуватиме свою діяльність та виконуватиме свої зобов’язання протягом принаймні 12 місяців після звітної дати.

У 2008 році Компанія змінила метод оцінки страхових резервів на покриття збитків, використовуючи актуарні розрахунки. Відповідно до МСБО 8 «Чистий прибуток чи збиток за період, фундаментальні помилки та зміни в обліковій політиці», ефект зміни в бухгалтерській оцінці був відображений у консолідованому звіті про фінансові результати поточного року та став результатом збільшення страхових резервів на покриття збитків приблизно на 2000 тис. грн.

Розділ 2. Діюча система аналізу та аудиту валових доходів і валових витрат

2.1 Аналіз валових доходів і валових витрат

Жодний фінансовий аналіз не може вважатися повним, якщо він не охоплює всіх сфер діяльності компанії і складається лише з цифр. Якісний аналіз має навіть передувати кількісному; завдяки йому можна встановити й узагальнити коло найактуальніших проблем [46].

Типовою є ситуація, коли компанія потрапляє в „ножиці” еластичного попиту на свої послуги, і водночас, нееластичності свого попиту на використовувані ресурси. Зміна рівня цін, зниження транспортних витрат, кредитних ставок можуть суттєво позначатися на фінансовому становищі компанії [60]. Корисно проаналізувати, як поводилася компанія в минулому за схожих обставин.

На підставі результату аналізу розробляють заходи, спрямовані на поліпшення фінансово-господарського стану компанії [18].

Аналіз валових витрат на послуги по елементах показує, як змінеться їх величина в звітному періоді проти базового, а також за рахунок росту (чи спаду) якого елементу витрат змінюється собівартість страхових послуг. Доцільність таких витрат визначається з урахуванням специфіки компанії. Порівняння витрат на 1 грн. страхових послуг, свідчать, як коливається вартість послуг з вартістю реалізації [60]. Собівартість страхових послуг – це виражена в грошовій формі сукупність витрат на страхові послуги. Собівартість залежить від виду послуг [86].

Під час проведення аналізу використовувалися показники: валові витрати; собівартість реалізованої продукції; витрати на 1 гривню; собівартість окремих послуг.

Аналізуючи собівартість страхових послуг, вирішують такі основні завдання [62]:

оцінювання виконання плану за собівартість страхових послуг в цілому по компанії, а також за окремими видами послуг;

вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових за статтями, а також за окремими видами послуг;

виявлення резервів зниження собівартості страхових послуг та розробка відповідних заходів щодо їх використання.

Дані для аналізу використовують дані звіту виробничої собівартості наданих страхових послуг, звіту про фінансові результати і звіту компанії з праці.

План із собівартості страхових послуг вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від нього. В останньому випадку говорять про понадпланове зниження собівартості послуг [83].

Для вивчення собівартості страхових послуг у динаміці більш придатний показник витрат на 1 гривню страхових послуг за три роки, який обчислюється так [76]:

, (2.1)

де С – собівартість реалізованої продукції;

Т – чистий дохід від реалізації продукції (послуг).

2003 рік:

2007 рік:

2008 рік:

Цей показник одночасно може певною мірою виконувати роль показника рентабельності. Природно, цей показник залежить від зміни суми собівартості послуг [86].

Проте, він також залежить від: структури і видів страхових послуг; рівня цін на послуги. Особливих пояснень потребує фактор асортиментно-структурних зрушень, дія якого проявляється тоді, коли рівень витрат на окремі види послуг неоднаковий [100].

Для визначення впливу кожного із зазначених факторів на зміну рівня витрат на 1 гривню страхової послуги порівняно з планом застосовують спосіб ланцюгових підстановок.

Вихідні дані для розрахунків наведені в табл. 2.1 і 2.2, з яких видно, що порівняно з первісним планом (2006 р.) та фактичним (2007 р.) фактичні витрати збільшились на 1,4 коп.(66,6-65,2); порівняно з первісним планом (2007 р.) і фактичним (2008 р.) фактичні витрати збільшились на 7,1 коп. ( 73,7-66,6), беруться з форми 2 «Звіт про фінансові результати».

Визначимо кількісний вплив різних факторів на відхилення послідовним відніманням відповідних показників [101]:

2006 рік: зрушення у структурі та асортименті послуг: 65,7-65,2=0,5 (коп.); зміна собівартості окремих видів послуг: 65,8-65,7=0,1 (коп.); зміна цін на послуги: 66,6-65,8=0,8 (коп.). Разом: +1,4 коп.

2007 рік: зрушення у структурі та асортименті послуг: 66,6-66,6=0(коп.); зміна собівартості окремих видів послуг - 66,6-66,6=0(коп.); зміна цін на послуги - 73,7-66,6=+7,1(коп.). Разом: +7,1 коп.

Таблиця 2.1

Вихідні дані для розрахунків (2007, 2008 рік)

Аналіз фінансових результатів та фінансового стану компанії є важливим елементом для прийняття конкретних рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану.

Економічний аналіз фінансових результатів починається з дослідження валового доходу. Стійке функціонування компанії, фінансова стійкість залежить від його здатності приносити достатній обсяг доходів [36].

Таблиця 2.2

Вихідні дані для розрахунків (2007, 2008 рік)

Одним із головних економічних важелів у господарському механізмі є валовий доход. Як економічна категорія валовий доход від реалізації послуг являє собою частину вартості послуг, яка призначена для покриття витрат обігу утворення прибутку компанії. За надані послуги по доведенню послуг до споживачів, по їх реалізації компанія отримує плату, яку можна назвати ціною страхових послуг [50]. Валовий доход є складовою частиною вивчення фінансових результатів діяльності страхової компанії. Аналіз виконання плану з прибутку від реалізації наданих послуг починається з розрахунку впливу основних факторів [53]. Для цього необхідно взяти вихідні дані з форми №2 «Звіт про фінансові результати» за звітний і попередній рік.

Таблиця 2.3

Показники формування валового прибутку (2007, 2008 рік)

Обсяг реалізації в незмінних цінах у звітних періодах становив 95 % до минулого року.

2003 рік:

1) 1016545х0,95=965717 (тис. грн.);

2) 663175х0,95=630016 (тис. грн.);

3) 1510241х0,95=1434728 (тис. грн.).

Таблиця 2.4

Показники формування валового прибутку (2007, 2008 рік)

Обсяг реалізації в незмінних цінах у звітних періодах становив 95 % до минулого року.

2004 рік:

1) 1510241х0,95=1434728 (тис. грн.);

2) 1005649х0,95=955366 (тис.грн.);

3) 6098026х0,666=4061285 (тис.грн.);

Валовий прибуток від реалізації страхових послуг у звітному 2008 році збільшився порівняно з минулим 2007 роком на 151222 тис. грн.(504592-353370), а у звітному 2008 році порівняно з минулим 2007 збільшився на 1099163 тис. грн.(1603755- 504592).

Вплив факторів на відхиленя з валового прибутку обчислюють таким чином:

вплив зміни обсягу реалізації послуг:

2007 рік: 335701-353370=-17669 (тис.грн.), або ;

2008 рік: 479362–504592=-25230 (тис. грн.), або

Із зменшеням обсягу реалізації послуг у звітному 2007 році порівняно з минулим 2008 валовий прибуток від реалізації зменшився на 17669 тис. грн., а у звітному 2007 році порівняно з минулим 2008 роком валовий прибуток від реалізації зменшився на 25230 (тис. грн.);

вплив зміни цін:

2007 рік: 75513-335701=-260188 (тис. грн.);

2008 рік: 2036741-479362=+1557379 (тис. грн.),

вплив зміни цін на аудит, представницькі витрати, тарифів на енергію:

2007 рік:1434728-630016=+804712 (тис. грн.);

2008 рік: 4061285-955366=+3105919 (тис. грн.).

вплив зміни собівартості страхових послуг та асортиментно-структурних зрушень:

2007 рік: 504592-75513=+429079 (тис. грн.), або 1005649-1434728=-429079 (тис. грн.);

2008 рік: 1603755-2036741=-432986 (тис. грн.), або 4494271-4061285=+432986 (тис. грн.).

Подорожчання собівартості страхових послуг та збільшення в загальному обсязі реалізованих послуг призвело до зменшення прибутку в 2007 році на 429079 тис. грн., а у 2004 році на 432986 тис. грн.

Загальний вплив усіх факторів:

2007 рік: -17669-260188+429079=151222 (тис. грн.), що дорівнює відхиленню валового прибутку звітного 2004 року від минулого 2003 року;

2008 рік: -25230+1557379-432986=+1099163 тис. грн., що дорівнює відхиленню валового прибутку звітного 2005 року від минулого 2004 року:

2008 рік: 1603755-504592=+1099163 (тис. грн.).

В результаті проведеного аналізу можно зробити висновок, що збільшення витрат на 1 грн. страхових послуг відбулося за рахунок зміни собівартості окремих видів страхових послуг, за рахунок зміни цін на послуги та за рахунок зрушення у структурі та асортименті послуг, а на валовий прибуток негативно вплинули подорожчання собівартості і асортиментно-структурні зрушення, що призвело до зменшення прибутку компанії.

2.2 Фактичний та документальний контроль обліку валових доходів і валових витрат

Підвищення загального рівня якості управлінських кадрів і професійної підготовки менеджерів господарюючих суб’єктів стає актуальним на сучасному етапі господарювання. З метою більш ефективного управління створюється служба внутрішнього аудиту, яка дозволяє оперативно виявляти поточні проблеми [49].

З розширенням повноважень і набуття досвіду господарювання керівника компанії все частіше в компаніях зустрічаються відділи внутрішнього аудиту. Такий структурний підрозділ об'єднує у своєму складі досвідчених бухгалтерів, які згідно затвердженого керівником плану за погодженням з головним бухгалтером здійснюють наступний бухгалтерський контроль - внутрішній аудит - достовірності обліку та звітності, їх повноти та відповідності чинному законодавству, встановленим нормативам і стандартам [26].

Потреба у внутрішньому аудиті виникає у зв'язку з тим, що система внутрішнього контролю за станом обліку має тенденцію з плином часу змінюватись, якщо відсутній механізм постійної її верифікації. Відомо, що при відсутності контролю і оцінки персонал починає працювати недбало. Крім того, незалежно від якості системи контролю, можливі навмисні викривлення реального стану справ.

Внутрішній аудит стає одним із основних інструментів підвищення ефективності управління компанією. Серед усіх елементів управління (прогнозування, планування, регулювання, контроль, аналіз, стимулювання) саме контроль дає реальну оцінку стану компанії. Однак невідповідність роботи існуючих контрольно-ревізійних служб, що виконують зазначену функцію контролю вимогам ринкових перетворень потребує удосконалення контрольної функції внутрішнього аудиту. Потреба у створенні служби внутрішнього аудиту зумовлена тим, що керівник хоче знати реальний стан справ в компанії. Адміністрація розробляє політику і процедури роботи компанії, але персонал не завжди зрозуміє їх і не завжди виконує їх вказівки з тих чи інших причин [32].

Потреба у внутрішньому аудиті зумовлена також тим, що верхня ланка управління не займається безпосередньо контролем повсякденної діяльності структурних підрозділів компанії, в зв'язку з чим вона відчуває потребу в інформації, що формується на більш низькому рівні. Менеджери не мають достатньо часу, щоб перевірити виконання вказівок і часто не володіють специфічними інструментами такої перевірки. Тому вони не можуть своєчасно виявити приховані недоліки та відхилення на допомогу приходять внутрішні аудитори, які допомагають їм: забезпечують захист від помилок і зловживань, визначають "зони ризику", можливості усунення майбутніх недоліків або відхилень, допомагають ідентифікувати та "посилити" слабкі сторони. Їх дії доповнюються обговоренням проблем з вищими органами управління [58].

Внутрішній аудит є одним із способів контролю за правомірністю та ефективністю діяльності усіх підрозділів компанії.

Під внутрішнім аудитом розуміється організована в компанії, діюча в інтересах його керівництва і регламентована внутрішніми нормативними актами система контролю за дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, складання та подання звітності, внутрішнього її аналізу, та надійністю функціонування всієї системи внутрішнього контролю.

Основне завдання внутрішнього аудиту - забезпечити ефективність функціонування всіх підрозділів компанії на всіх рівнях управління, а також захистити законні майнові інтереси компанії та її власників [72].

В страховій компанії внутрішній аудит виконує головний бухгалтер і бухгалтер. На внутрішніх аудиторів покладаються обов'язки:

знати закони України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні та інструктивні документи органів державного управління, що регулюють діяльність;

на науковій основі використовувати методи та форми проведення аудиту;

належним чином перевіряти стан бухгалтерського обліку та достовірність звітності, інші питання, передбачені планом внутрішнього аудиту;

повідомляти керівництво про всі факти виявлених під час аудиту недоліків у здійсненні господарської діяльності та вносити пропозиції щодо їх усунення тощо.

Документальне оформлення облікових та контрольних операцій валових доходів і валових витрат знаходить своє відображення в декларації про доходи страховика [3]

Декларація про доходи страховика змінилася і по суті, і за формою. Додатки є розшифровкою окремих рядків Декларації. Декларація складається із заголовної та основної частин, одного додатка, які подаються щокварталу, у тому числі за рік [3].

У заголовній частині декларації відображаються повна назва компанії (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині, додатках та відомостях показники відображаються напідставі норм, установлених Законом від 7 червня 2004 року № 2771-ІV «Про оподаткування прибутку підприємств» [6].

Рядки Декларації згруповані у чотири частини: перша частина – доходи від діяльності зі страхування; друга частина – інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування; третя частина – сума нарахованого податку за ставкою 25 % (значення рядка 12 додатка до декларації); четверта частина – податкове зобов’язання, додаткові показники.

Рядки Декларацій заповнюються на підставі:

показників додатку;

безпосередньо показників бухгалтерського або податкового обліку;

підсумок показників інших рядків Декларації;

Таким чином: декларація пов¢язана з додатками; кожному рядку основної форми або додатка відповідає певний пункт Порядку; керуватися при заповненні рядків слід тими чи іншими статтями, пунктами і підпунктами Закону; показники для заповнення Декларації і додатків необхідно формувати на підставі певних облікових документів, даних бухгалтерського і податкового обліку, спеціальних розрахунків.

Під час заповнення додатків може виявитися, що в деяких з них взагалі не буде показників.

Більшість показників у Декларації і додатку є фактичними даними, відображеними у первинних бухгалтерських документах [3]. Разом з тим є цілий ряд показників, які будуть вноситись до Декларації на підставі розрахунків. Можна виділити три групи таких показників:

розрахунки сум, які включаються до складу валових витрат з урахуванням процентних обмежень;

розрахунки, результати яких відображаються як у податковому, так і в бухгалтерському обліку;

розрахунки, які виконуються спеціально для цілей оподаткування.

Особливість показників цієї групи полягає в тому, що вони можуть відрізнятися від фактичних, і це буде відображатися в податковому, і не буде відображатися в бухгалтерському обліку [82].

Під час перевірки Декларацій про доходи (прибуток) страховика за період 2006 – 2008 років не виявлено ні помилок, ні виправлень. Декларація заповнена згідно наказу ДПА України №224 від 21.06.2005 року «Про затвердження форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядку її складання». Відповідно до діяльності страхової компанії віднесені суми по рядках.

2.3 Використання регресійного аналізу в управлінні витратами страхової компанії

Економетрія – наука, яка вивчає кількісні закономірності економічних процесів за допомогою математико-статистичних методів.

Типи даних у економетричному аналізі: будемо розрізняти такі дані: просторові та часові.

Просторовими називаються такі дані, для яких їх порядок розташування не має значення.

Часові – це такі дані, для яких їх порядок має принципове значення [44].

Лінійна багатовимірна модель (ЛБМ) має такий вигляд

y=β0+ β1x1+ … + βpxp, (2.1)

y – залежна змінна – витрати на 1 грн.;

- питома вага заробітної плати в собівартості страхових послуг;

- фондоозброєність;

- коефіцієнт оборотності обортних коштів;

- питома вага робітників в загальній чисельності персоналу;

- коефіцієнт зносу основних засобів [44].

У зв’язку з тим, що економетрична модель обов’язково має випадкову помилку, модель (2.1) переписується у вигляді (2.2)

y=β0+ β1x1+ … + βpxp+ε, (2.2)

де ε – випадкова помилка або перешкода.

Якщо після необхідних обчислень визначені чисельні значення коефіцієнтів β, то кажуть, що ми отримали оцінку коефіцієнтів моделі:, тобто оцінкою коефіцієнта β є його чисельне значення b=.

Якщо замінити у виразі 2.2 коефіцієнти моделі оцінками, то ми отримаємо такий вираз

, (2.3)

Основними передумовами використання моделі (2.1-2.3), а такі моделі ще називаються регресійними багатовимірними моделями, є такі:

M (ε)=0 математичне сподівання перешкоди равно 0;

перешкода взаємонезалежна із змінними cov (xi,)=0;

для 2-х визначень перешкоди коефіцієнтів коваріації між ними також дорівнює 0 cov;

перешкода ε нормально розподілена величина з параметрами (0;1) ε=N (ε, 0;1);

від виміру до виміру дисперсія перешкоди не змінюється .

Остання властивість, носить спеціальну назву:

гомоскедастичність (однорідність).

Якщо остання умова не виконана, то кажуть, що дисперсія має властивість гетероскедастичності [45].

Чисельний аналіз регресійної моделі починають з того, що визначають значення регресійних коефіцієнтів β1... βр та коефіцієнтів β0, який має спеціальну назву – вільний член.

Найчастіше дані для регресійного аналізу записують у вигляді таблиці. Приклад таблиці наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Дані для регресійного аналізу

Якщо нам необхідно визначити вільний член, то ми записуємо 1.

Якщо вільний член не потрібний, то стовпчик x0 до таблиці не вводять. Регресійні коефіцієнти визначають за допомогою методів найменших квадратів.

, (2.4)

Візьмемо частичні похідні по кожному з виразів, дорівняти їх і отримаємо систему рівнянь

, (2.5)

Ця система рівнянь має спеціальну назву – нормальна система.

Отримати цю систему [45].

, (2.6)

Невідомі у системі 2.6 – це коефіцієнти в0, в1...

х1, y1 – ми маємо внаслідок спостережень;

в0, в1 - це коефіцієнти, які ми повинні визначити;

n – кількість спостережень, вони нам завжди відомі.

Якщо центрувати наші дані, необхідно замість х1 записувати [51]:

, (2.7)

По діагоналі системи будемо мати дисперсію відповідно змінною, а недіагональні елементи нормальної системи будуть коваріаціями відповідних пар елементів.

Розв’язання нормальної системи у матричному вигляді буде таким:

B=(XTX)-1XTY, (2.8)

де B- це вектор коефіцієнтів b0,b1…bp

Х - матриця даних вимірності n на р;

Х = n х p, (2.9)

де n – кількість рядків у таблиці спостережень

р - кількість коефіцієнтів регресійної моделі, якщо нам не потрібен вільний член.

Або це буде вимірність Хр х (р+1), якщо нам потрібен вільний член [44].

Т – символ транспонування.

Якщо розкрити вираз ХТ х Х, то ми отримаємо коефіцієнти нормальних рівнянь

1 – це символ зворотньої матриці;

Y - це стовпчик спостережень.

Для того, щоб ми могли отримати зворотню матрицю, визначник вихідної матриці не повинен рівнятися 0.

Перевірка значущості (якості) регресійного рівняння [45].

Після того, як визначені оцінки вектора b, треба перевірити якість отриманого рівняння b0 +b1х1+ b2 х2+...+ bр хp

перевірити загальну адекватність рівняння;

перевірити значущість окремих коефіцієнтів.

Перевірку якості отриманого рівняння ми починаємо з побудови таблиці дисперсійного аналізу регресійного рівняння (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Дисперсійний аналіз регресійного рівняння

де ŷ – обчислене значення;

y – фактичне значення;

- середнє значення (фактичне);

n – кількість спостережень;

p – кількість коефіцієнтів, які ми визначаємо.

Можна довести, що величина SST=SSR+SSE

Перевірку значущості регресійного рівня здійснюють за критерієм Фішера. Для цього обчислимо таку величину [51]:

, (2.10)

Якщо величина F буде більше Fтабл, то ми вважаємо, що наше рівняння значуще. Вираз (2.8) поділимо зліва та справа на величину SST, тоді отримаємо [56]:

, (2.9)

Величина отримала спеціальне позначення:

R2 спеціальну назву – коефіцієнт детермінації:

= R2, (2.10)

R2=1-, (2.11)

Фізичний зміст цієї величини: вона показує, яку долю загальної дисперсії пояснює наше рівняння регресії.

Коефіцієнт детермінації використовується для порівняння якості конкуруючих регресійних моделей, кожна з якої значуща.

Те рівняння буде краще, для якого коефіцієнт детермінації буде більше.

Для того, щоб порівняти якість конкуруючих регресійних моделей, треба, щоб у них співпали кількість спостережень та змінних [59].

У загальному випадку для порівняння моделей використовують скоригований коефіцієнт детермінації:

, (2.12)

Для перевірки статистичного зв’язку між вибраними змінними та величиною y використовують коефіцієнт множинної кореляції: R- позначення цього коефіцієнта [44].

Можна показати, що коефіцієнт детермінації рівняється квадрату коефіцієнта кореляції.

Таблиця 2.3

Властивості коефіцієнта множинної кореляції R та парного коефіцієнта кореляції r

Чим більше по модулю величина R і r, тим зв’язок тісніший між величиною y і xp.

Якщо ці коефіцієнти рівняються 1, то зв’язок функціональний.

Якщо коефіцієнт парної кореляції r>0, то зростанню величини х відповідає зростання величини y [45].

Якщо r<0, то збільшенню однієї з величин відповідає зменшення іншої. Одна з формул, за якою обчислюють коефіцієнт множинної кореляції, така:

, (2.13)

де - середнє обчислених значень.

Для перевірки значущості отриманих коефіцієнтів (якщо в цілому за критерієм f рівняння було значущим) використовуємо критерій ст’юдента. Для перевірки значущості кожного коефіцієнта регресії обчислюють величину [59]:

, (2.14)

де bi – обчислене значення коефіцієнта;

- це його середньоквадратичне відхилення.

Чим величина більше, тим більш значущим є отриманий коефіцієнт. Величину порівнюють з величиною tтабл . Якщо > tтабл , то вважаємо, що рівняння значуще [44].

У свою чергу tтабл розподілено згідно з розподілом ст’юдента з n-p степенями свободи на рівні значущості α. α – імовірність помилки. Якщо α=0,01, то ми можемо помилитись 1 раз із 100. Якщо прийняти α=0,05, то , якщо p-value<0,05, то коефіцієнти значущі.

Визначення коефіцієнтів регресії у стандартизованій формі. Для того, щоб отримати рівняння у стандартизованих змінних, перетворюють і величину y і змінні х таким чином:

, (2.15)

~ - символ стандартизації

Кожну змінну х перетворюємо аналогічно [13]:

, (2.16)

Система нормальних рівнянь для стандартизованих змінних буде такою [56]:

(2.17)

- коефіцієнт кореляції між величиною y і кожною змінною коефіцієнти кореляції між відповідними змінними.

Розв’язавши відносно величини β всю систему, отримаємо коефіцієнти регресії у стандартизованій формі [45].

На базі вибірки обсягом n даних визначити параметри лінійної моделі залежності витрат на 1 грн. страхових послуг (y), від питомої ваги заробітної плати в собівавартості страхових послуг(), фондоозброєніст (), коефіцієнт оборотності оборотних коштів (), питома вага робітників в загальній чисельності персоналу (), коефіцієнт зносу основних засобів ().

Перевірити обчислені значення F- та t-критеріїв, пояснити їх сутність, записати отримане рівняння регресії. Роботу оформити згідно з додатками Г, Д, Е.

Рівняння регресії має такий вигляд:

З цього можно зробити висновок, що рівняння не значуще, за даними 2007 року.

Рівняння регресії має такий вигляд:

З цього можна зробити висновок, що рівняння значуще, за даними 2005 року.

2.4 Використання ПЕОМ для автоматизації обліку валових доходів і валових витрат

Автоматизація діяльності компанії в цілому , і бухгалтерського в податкового обліку зокрема, у даний час є одним з головних способів підвищення економічної ефективності фінансово-господарської діяльності. Автоматизація сприяє більш організованому і деталізованому веденню регістрів бухгалтерського і податкового обліку, оперативній обробці первинних документів; скорочує трудові і тимчасові витрати співробітників бухгалтерії на складання внутрішніх і зовнішніх звітів [38].

При наявності в компанії локальної комп'ютерної мережі в керівника компанії і співробітників, що відповідають за реалізацію товарів (робіт, послуг), з'являється можливість працювати з загальною інформаційною базою, що сприяє веденню бухгалтерського обліку в реальному тимчасовому режимі – бухгалтерська операція в таких компаніях завжди фіксується в момент здійснення.

Найбільш розповсюдженою бухгалтерською програмою, якою на сьогоднішній день користуються тисячі організацій, є програма «1С:Бухгалтерія» [48].

При пошуку чи пропозиції бухгалтерських кадрів знання цієї програми найчастіше розцінюється як складений елемент кваліфікації фахівця в області бухгалтерського і податкового обліку.

В даний час компанія в більшій мірі цікавить комплексний підхід до автоматизації управлінської діяльності, коли автоматизуються не тільки функції бухгалтерського, а й податкового обліку.

У відповідь на цю потребу фірмою 1С розроблена й активно розвивається система програм комплексної автоматизації «1С:Підприємство» [63].

Система програм «1С:Підприємство» складається з декількох взаємозалежних компонентів, що можуть працювати як комплексно, так і в автономному (незалежному режимі), Найважливішою складовою частиною системи є компонент «Бухгалтерський облік». Цей компонент – прямий спадкоємець програми «1С:Бухгалтерія», що розвиває її основні ідеї і принципи.

Головна відмінність «1С:Бухгалтерії» від інших комп'ютерних бухгалтерських програм полягає в тому, що в системі «1С» найбільше повно реалізована можливість одночасно звести і бухгалтерський і податковий облік, існує безупинний автоматичний зв'язок «Первинний документ - Аналіз рахунка – Оборотна відомість - Заповнення звітів» [73].

Крім цього, програма володіє добре продуманим інтрефейсом (практично для будь-якого документа мається шаблонова форма), що істотно скорочує час на обробку первинних документів.

Таким чином, у досвідченого бухгалтера з'являється можливість вести одночасно облік декількох підприємств у рамках однієї програми, а для початківця – освоїти сучасний бухгалтерський і податковий облік.

Порядок роботи з програмою визначається її конфігурацією. Конфігурація, говорячи коротко, являє собою набір довідників, документів, звітів, бухгалтерських рахунків, інших об'єктів, що у сукупності «знають», як вводити інформацію в програму, як вона зберігається, як з неї витягти, щоб представити в потрібному для користувача виді, а також багато чого іншого.

Робота користувача безпосередньо з програмою «1С: Бухгалтерія» (введення даних, одержання звітів) ведеться на підставі структури даних і правил їхньої обробки, заданих у конфігурації [54].

Конфігурація розроблена таким чином, щоб більшість користувачів могли застосовувати програму без додаткового настроювання.

Дані, що вводяться користувачем, зберігаються в інформаційній базі. Інформаційна база і конфігурація тісно зв'язані між собою: інформаційна база створюється під конкретну конфігурацію, і зміни, що вносяться в конфігурацію, призводять до змін в інформаційній базі. Для можливості зміни конфігурації програми, «1С:Бухгалтерія» може працювати в двох принципово різних режимах [73].

Режим «Конфігуратор» призначений для внесення яких-небудь змін в конфігурацію: від самих найпростіших, наприклад, редагування шаблона друкованої форми якого-небудь документа, до істотних, наприклад, створення нового документа.

Як правило, зміни в «Конфігураторі» вносить досвідчений користувач, що уявляє собі роботу конфігурації в цілому.

У програмі «1С:Бухгалтерія» основним поняттям бухгалтерського обліку є рахунок. Рахунок являє собою об'єкт угруповання інформації про майно і зобов'язання організації. Кожен рахунок акумулює інформацію про конкретний вид майна чи зобов'язань.

Сукупність рахунків називається планом рахунків, і в цій якості план рахунків «1С:Бухгалтерії» найбільш близький до «бухгалтерського» поняттю плану рахунків. Однак у програмі «1С:Бухгалтерія» план рахунків — більше, ніж просто список рахунків. Фактично настроювання плану рахунків у програмі визначають структуру обліку в компанії.

При цьому звертають увагу на те, чи «підходить» план рахунків у програмі тому набору рахунків, що використовується в компанії.

На сьогоднішній день найбільш сучасним, могутнім і в той же час гнучким інструментом ведення комп'ютерного бухгалтерського обліку є версія «1С:Підприємство 7.7».

Природно, щоб максимально використовувати можливості цієї програми, фахівцю необхідно розуміти модель бухгалтерського обліку, реалізованого програмою, знати методи і засоби реалізації комп'ютерного обліку, уміти застосовувати їх на практиці. Податки становлять основну частину державних доходів.

Абсолютна сума податкових надходжень в Україні постійно зростає. І цим пояснюється те, що податковому обліку зараз приділяється не меньше уваги, ніж іншим видам обліку: фінансовому, управлінському тощо. Предметом податкового обліку є формування бази оподаткування діяльності підприємств податками на прибуток.

Не сприйняття податкового обліку певною частиною фахівців зумовлено інерційністю минулої практики, коли функції податкового обліку повною мірою виконував бухгалтерський облік ще до його поділу [88].

Тепер же сфера фінансового обліку чітко окреслена відповідними положеннями (стандартами), які, проте, не охоплюють предмета податкового обліку, що й зумовлює цілий ряд відмінностей, зокрема, у застосуванні елементів методу бухгалтерського обліку (табл. 2.5)

Якщо метою фінансового обліку є комплексна оцінка реального фінансового стану підприємства і його методологія регулюється виключно Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, то мета податкового обліку локальніша – визначення бази для фіскальних платежів.

Податковий облік в Україні базується на Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями (далі – Закон про прибуток), а також інструктивними матеріалами податкової адміністрації України [61].

Таблиця 2.5.

Об’єкти фінансового і податкового обліку

Головна проблема податкового обліку – визначення першої події. Податковий облік ведеться по відвантаженню і по сплаті, що відображається на стані розрахунків з контрагентами.

Відповідно валові прибуток/витрати можна визначити по зміні сальдо розрахунків з контрагентом після реєстрації господарської операції. Автоматичне ведення податкового обліку можливе лише при реєстрації господарських операцій за допомогою документів, тому що алгоритми для визначення першої події входять до складу їх програмних модулів [73].

У плані рахунків є декілька позабалансових рахунків, передбачених для ведення податкового обліку. Це рахунки з літерними кодами і знаходяться вони наприкінці списку.За більшістю рахунків ведеться аналітичний облік з використанням видів субконто, що підключені і до балансових рахунків також.

В страховій компанії «Гарант – АВТО» для автоматизації обліку валових доходів і валових витрат використовується програма „1С:Бухгалтерський облік для України 7.7”.

Для заповнення «Декларації про доходи (прибуток) страховика» необхідно вести облік валових доходів, валових витрат і амортизації.

У типовій конфігурації для цього використовуються позабалансові рахунки (рис. 2.1), у якості третього розрізу аналітичного обліку на рахунках валових доходів і валових витрат використовується довідник «Валовые доходы/расходы», кожен елемент якого відповідає одному рядку «Декларації про доходи (прибуток)страховика». Інші рахунки використовуються для обліку амортизації основних фондів і нематеріальних активів, а також балансової вартості валюти в податковому обліку [88].

Рис. 2.1 Накопичення облікової інформації

Протягом звітного періоду в інформаційній базі компанії при проведенні документів реєструються господарські операції.

Частина цих документів (прибуткові документи, видаткові документи, документи повернень, банківська виписка, документи щодо оформлення переоцінки) формують обороти за рахунками валових доходів і валових витрат.

При заповненні їхніх екранних форм ви бачите аналітичні статті у вигляді рядків Декларації про доходи (прибуток) страховика, які при необхідності можете редагувати [63].

Суми валових доходів і витрат визначаються з урахуванням «першої» події. При автоматичному складанні звітності інформація, що міститься в інформаційній базі, буде інтерпретуватися вбудованими алгоритмами. Таким чином, якість заповнення звітів залежить від дотримання користувачами визначених правил ведення комп'ютерного обліку.

Скористаємося засобами програми «1С:Бухгалтерія для України», щоб перевірити дотримання цих правил.

Адже той, хто вважає, що ніколи не помиляється - ніколи не буває правим. Режим Проведение документов (меню Операции/Проведение документов) дозволяє автоматично виконати перепроведення документів і відновити їхню правильну послідовність до зазначеного моменту (рис. 2.2). Для кожної послідовності документів програма автоматично підтримує «межу послідовності».

Це поняття визначає останній документ, уведений без порушень хронології (порушенням можна вважати введення документа «заднім числом» чи із скасуванням проведення, коректуваннями після проведення тощо).

Рис. 2.2. Перевірка аналітичних даних

Складання будь-якої звітності починають з перевірки - чи всі документи, що відносяться до даного періоду, внесені в облікову систему. Такий контроль виконують тільки адміністративними заходами.

Однією з найбільш розповсюджених помилок при накопиченні інформації є невідповідність рахункам аналітичних статей.

На рахунку ВР виявляються «дохідні» субконто, а на рахунку ВД - «витратні», у результаті чого операції не відображаються в Декларації.

Таку помилку складно знайти. Щоб виключити подібні помилки сформуємо стандартний звіт «Оборотно-сальдовая ведомость по счету» (меню Отчеты/Оборотно-сальдовая ведомость по счету) за рахунками ВД і ВР.

Фрагмент такого звіту, що ми одержуємо також і при деталізації Декларації, представлено на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Відновлення хронологічної послідовності документів

При перегляді видно, що на рахунку ВД у якості субконто повинні бути рядки за алфавітом менші Ж (далі починаються вже статті валових витрат). Якщо це не так, із звіту шляхом деталізації потрібно дійти до конкретного документа, що сформував проведення, і виправити значення. Так само перевіряється звіт з рахунку ВР.

Типовою помилкою є наявність статті «А1.1.Продажа товаров, работ, услуг» за рахунком ВР (за замовчуванням це значення підставляється в документ «Договор»).

Реєструючи договір на придбання, користувачі забувають змінювати значення, і при введенні на основании значення копіюється в прибуткові документи.).

1С:Бухгалтерія для України використовує алгоритм автоматичного визначення «першої» події і формування проведень за рахунками ВД і ВР. При цьому аналізуються поточні (на момент проведення кожного конкретного документа) підсумки і визначаються суми «першої» чи «другої» події. Але за великої кількості документів забезпечити їхнє введення в хронологічному порядку неможливо. Крім того при виправленні і перепроведенні документів «заднім числом» такий порядок теж порушується. З моменту порушення порядку проведення за валовими доходами і витратами будуть невірними. Для того, щоб такі помилки виключити, потрібно відновити хронологічну послідовність документів [84].

Програма містить внутрішні засоби контролю правильності проведення документів, алгоритми роботи яких використовують дані поточних підсумків. Для цього введено поняття Последовательности документов. У типовій конфігурації використовуються дві такі послідовності: «Первое событие» і «Партии ТМЦ». Список документів, включених до послідовності, визначено в конфігураторі. Зокрема, там можна побачити, які документи при проведенні аналізують «першу» подію.

Перед складанням звітності з прибутку необхідно виконати перепроведення документів послідовності «Первое событие». Після цього будуть правильно визначені суми ВД і ВР періоду.

Після перевірки даних податкового обліку, можна формувати звіт. Нагадаємо, що для побудови необхідної звітності до податкових і статистичних органів та різних фондів конфігурація містить набір готових шаблонів у вигляді зовнішніх файлів у каталозі ExtForms. Оскільки звітність регламентується законодавством і часто змінюється, оновлений комплект таких звітів для 1С:Бухгалтерії випускається щокварталу. Для початку роботи із звітністю потрібно вибрати пункт Регламентированные отчеты в меню Отчеты. Вікно, що відкрилося, містить список звітів для кожного кварталу. У списку вибирають потрібний звіт і натискають кнопку «Открыть» [88].

Регламентовані звіти в 1С:Бухгалтерії складаються з двох частин. У верхній частині розташовані реквізити і кнопки керування, що слугують для вибору компанії, періоду, формату виводу сум (якщо не зазначена точність «з копійками», тоді показники формуються так, як це передбачено для звітної форми). Нижня частина звіту - образ типової форми, у якому знаходяться білі, жовті і зелені поля. При натисканні кнопки «Заполнить» комірки заповнюються розрахованими показниками. Показники в жовтих комірках можуть змінюватися користувачем.

При встановленому режимі «Автоматический расчет» показники підсумкових полів (зелених) перераховуються вбудованим алгоритмом з урахуванням внесених змін. Для редагування показники зелених полів у цьому режимі недоступні. Якщо режим автоматичного розрахунку відключити, для редагування будуть доступні як жовті, так і зелені поля, однак, перерахування в цьому випадку не виконується. При закритті звіту програма запропонує його зберегти. За замовчуванням для збереження використовується підкаталог з назвою аналогічною назві підприємства у каталозі ExtForms.

Звіт «Декларация о прибыли» складається за квартал і звичайно використовує точність виводу в тисячах гривень з одним десятковим знаком. Форма звіту відповідає типовій формі і містить 1 додаток, заголовну і основну частину Декларації [3].

Алгоритми розрахунку показників побудовані відповідно до «Порядку складання декларації про доходи (прибуток) страховика», затвердженого наказом ДПАУ від 21.06.2005 р. № 224. Щоб оцінити правильність формування деяких показників, можна скористатися їх «розшифровкою». Для цього необхідно виділити потрібний показник і натиснути екранну кнопку «Раскрыть» (F5). Кожен показник у розшифровці можна деталізувати глибше, якщо двічі клацнути по ньому мишею (у цей момент курсор миші приймає вигляд «лупи» із хрестиком). При закритті сформованого звіту бажано дозволити програмі його зберігати. Ім'я файлу, що складається з назви компанії і дати звіту, буде сформовано автоматично.

Збережена «Декларація про доходи(прибуток) страховика» буде використана при формуванні аналогічного звіту за наступний квартал. При обліку збитків, що зменшують об'єкт оподатковування наступних 20 кварталів (п.6.1 Закону про прибуток), значення рядка 40 береться програмою з попередньої збереженої декларації (його можна також внести вручну). Крім того, у випадку виправлення помилок відповідно до вимог п. 5.1. Закону № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» і податкового роз'яснення № 360 уточнені декларації надаються за формою того звітного періоду, у якому була допущена помилка (примітимо, що форма декларації досить часто змінювалася), тому бажано зберігати і групи звітів.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення аналізу та аудиту валових доходів і валових витрат

3.1 Узагальнення результатів аналізу валових доходів і валових витрат

При аналізі валових доходів і валових витрат найбільш загальним підходом по вивченню діяльності компанії є встановлення залежностей між різними факторами на основі вивчення простих математичних зв’язків між окремими статтями звітних форм, компонентного аналізу фінансових звітів для порівняння в динаміці.

При проведенні аналізу дотримувалася певної послідовності дій. На початковому етапі виконувала підготовчі дії, що забезпечують правильність аналітичних розрахунків. Тут підбираються і систематизуються подібні звітні матеріали, перевіряється взаємний зв’язок економічних показників і оцінюється їх співставність (співставність може порушуватися в наслідок інфляційних процесів, відсутності впорядкованих групувань по статтям звітності).

Кількісний аналіз збалансований з серйозним розглядом всього пакету проблем, що впливають на діяльність компанії.

Зміна рівня цін, зниження транспортних витрат, ставок процентів мають для компанії дуже значні наслідки.

Проаналізувала, як компанія поводила себе у минулому, коли зустрічалася з подібними змінами. Визначила становище компанії у галузі і оцінку того, що вона визначає як «ключ до успіху».

При аналізі враховувала зміни загальних пропозицій у всьому господарстві, положення справ галузі, до якої відноситься компанія.

При проведенні аналізу враховувала галузеву специфіку, вид власності, розміри компанії (велике, середнє, мале), в залежності від цілей аналізу:

аналіз собівартості робіт (валових витрат);

аналіз валового прибутку.

Розширення чи оновлення асортименту та підвищення конкурентноздатності послуг, розгортання інноваційної діяльності – це внутрішні резерви, які можуть значно підвищити ефективність функціонування компанії.

Поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності компанії проводиться в компанії, платежі надходжень в бюджет якого являють вагомий внесок в загальний обсяг надходжень до бюджету України, а підвищення стійкості відіграє певну роль для відповідної галузі і регіону розміщення.

На підставі проведеного аналізу можно зробити висновок, що на відхилення з валового прибутку від реалізації послуг негативно вплинули подорожчання собівартості та асортиментно-структурні зрушення.

Ефективність аналізу залежить від виявлення основних тенденцій формування прибутку, економічної обґрунтованості планів прибутку на майбутній період.

Обґрунтування розміру прибутку компанії на плановий період не передбачає визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування компанії і вирішення тих стратегічних і тактичних задач, що стоять перед ним, дивлячись з іншого боку – розрахунок можливості отримання прибутку при прогнозній величині реалізації наданих послуг, розмірів доходу і затрат.

Резерви збільшення суми прибутку пов'язані з напрямками господарювання компанії, для керівників і відповідних спеціалістів, важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю компанії [75].

Головні внутрішні та зовнішні чинники підвищення ефективності діяльності компанії: сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найстатичний вплив на рівень і динаміку ефективності страхових послуг.

Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі послуг недостатньо.

Пропоновані компанією для реалізації страхові послуги мають з'явитися на ринку в потрібному місці, в потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між наданням п внутрішні та зовнішні чинники підвищення ефективності діяльності підприємства:ослуг та окремими стадіями маркетингових досліджень [39].

Головні внутрішні та зовнішні чинники підвищення ефективності діяльності компанії:

працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники – керівники, страхові агенти, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом в компанії, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі;

організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності компанії, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на страховому ринку;

методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності компанії. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого в інших компаніях позитивного досвіду;

стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності компанії. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності в компанії. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності компанії;

державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є: практична діяльність владних структур; різноманітні види законодавства; фінансові інструменти (заходи, стимули); економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури; макроекономічні структурні зміни; програми приватизації державних підприємств; комерціалізація організаційних структур виробничої сфери;

інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів – організацій. Їхню діяльність треба зосередити на: розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем; практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління;

інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності компанії є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничогосподасрької інфраструктури. Інші всі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності компанії справляє належний розвиток виробничої інфраструктури;

структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру.

Головні з них відбуваються в таких сферах:

склад та технічний рівень основних фондів;

масштабів діяльності;

склад персоналу за ознаками статті, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності діяльності.

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

3.2 Вдосконалення обліку валових доходів і валових витрат

У сучасних умовах особливого значення набуває підвищення ефективності ведення бухгалтерського обліку і зниження ефективності ведення податкового обліку.

Податковий облік можна визначити як підсистему бухгалтерського обліку, яка за певними правилами, затвердженими державою, виконує функції нарахування та сплати податків. Зокрема у ст.1013 (53) проекту Податкового кодексу податковий облік визначається як система обов’язкових форм і методів відображення платниками податків результатів господарської діяльності або інших об’єктів, пов’язаних з визначенням податкового зобов’язання з відповідних податків. Тобто мова фактично йде про те, що податковий облік обгрунтовує, регулює взаємовідносини між платниками податків і державою щодо обсягів і структури податків та інших обов’язкових платежів.

Отже, склалася ситуація, яка фактично призвела до формування паралельної системи обліку, що не контролюється подвійним записом, і значно підвищила витрати на його ведення і призвела до поглиблення протиріч з міжнародними правилами. Це можна побачити на прикладі податку на прибуток. Так, оподатковуваний прибуток у податкових деклараціях – це не прибуток взагалі, а певна довільна величина, слабо пов’язана з результатами господарської діяльності, що може збігатися з величиною приросту капіталу в даному звітному періоді тільки випадково. У цьому разі держава вилучає не приріст капіталу, а безпосередньо капітал.

Отже, на даний момент податкове законодавство взаємодіє з бухгалтерським обліком таким чином, що особливості реального оподаткування впливають на порядок відображення сум, пов’язаних з податком на прибуток у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, тобто податок, який підлягає сплаті до бюджету, обчислюється не за бухгалтерськими правилами, які реально визначають кінцевий фінансовий результат, а за окремими правилами, встановленими податковим законодавством.

Щодо Звіту про фінансові результати, то аж до статей «Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток або збиток» (ряд. 170 або 175) ніякі правила податкового законодавства не можуть вплинути на фінансові показники, що визначаються згідно з нормами чинних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, і передусім П(С)БО 15 «Дохід» і П(С)БО 16 «Витрати» Це основна відмінність між міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 12 “Облік податків на доходи” і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 “Податок на прибуток” [60]. Така відмінність на сьогодні є реальністю, і тому необхідно шукати шляхи найефективнішого вирішення цього питання. Тому можна говорити про те, що в сучасних умовах однією з основних проблем є інтеграція різних видів обліку в єдину інформаційну систему. Хоча податковий і фінансовий облік пов’язані між собою, результати за даними цих двох систем обліку суттєво відрізняються між собою. До найпоширеніших причин таких відхилень можна віднести:

принципово новий підхід до визначення моменту виникнення валових доходів та валових витрат, який не збігається з моментом отримання доходів і витрат діяльності підприємств (правило “першої події” в податковому обліку та принцип нарахувань в бухгалтерському);

відмінність у методиці визначення сум валових доходів і витрат, а також сум витрат і доходів діяльності;

новий підхід до визначення об’єкта оподаткування (об’єкт оподаткування в податковому обліку є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань і який не збігається з прибутком, що є різницею між доходами і витратами, відображеними у фінансовому обліку);

існування у фінансовому обліку певних теоретичних категорій, цілісної методології обліку та обмеження теоретико-методологічної бази податкового обліку лише правилами його ведення;

відмінність у призначенні фінансової та податкової звітності (якщо за даними першої можна охарактеризувати фінансовий стан, то за даними другої – стан розрахунків з бюджетом).

Усе це свідчить про те, що назріла необхідність інтеграції податкового і бухгалтерського обліку. Слід зазначити, що незалежно від шляху, який буде обрано щодо взаємоузгодження обліку та оподаткування, податкову і фінансову звітність слід складати, керуючись загальними методологічними принципами бухгалтерського обліку, тобто податкове законодавство повинно бути зорієнтоване на формування податкових показників на основі даних бухгалтерського обліку, який базується на Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Можна припустити, що наявність розбіжностей між даними бухгалтерського обліку і податкової звітності зумовлені тільки тим, що більшість податкових законів були прийняті раніше вищеназваного Закону. Проте вже сьогодні очевидно, що у проекті Податкового кодексу проблема розбіжностей не знайшла вирішення, серйозним недоліком є те, що у ньому не передбачено механізму отримання з бухгалтерського обліку інформації для складання податкової звітності. Тому навіть при відмові від застосування правила «першої події», проблему не буде вирішено.

Для вирішення проблеми необхідно розробити проект наказу «Про затвердження Положення про бухгалтерський облік валових доходів та валових витрат суб'єктів господарювання». Різні підходи, закладені до формування прибутку в податковому законодавстві і національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, призвели до того, що бухгалтерський облік є джерелом інформації для складання лише фінансової звітності, хоча відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такий облік також повинен бути підґрунтям для складання податкової звітності. Аналогічних нормативно-правових актів у діючому правовому полі України на сьогодні не існує.

Прийняття проекту наказу «Про затвердження Положення про бухгалтерський облік валових доходів та валових витрат суб’єктів господарювання» забезпечить процес формування податкового прибутку за даними бухгалтерського обліку, створить умови для формування бухгалтерської інформації про валові витрати і валові доходи, що має здійснюватися паралельно з формуванням інформації про витрати і доходи для складання фінансової звітності.

Методологічна відмінність облікового і податкового прибутків обумовлена використанням при їх обчисленні різних способів оцінки і підходів до визнання доходів і витрат, активів і зобов'язань суб'єкта господарювання.

Для визначення податкового прибутку цим Положенням передбачається використовувати систему облікових регістрів. Регістри призначені для систематизації даних бухгалтерського обліку з метою складання декларації з податку на прибуток підприємства.

Показники Декларації розраховуються шляхом коригування показників, що використовуються для складання фінансової звітності, на величину постійних і тимчасових податкових різниць. За своїм економічним змістом та характером узагальнення інформації зазначені регістри є регістрами аналітичного обліку, які деталізують дані синтетичних рахунків та субрахунків з метою складання Декларації. За технічною будовою зазначені облікові регістри є відомостями та розроблювальними таблицями. Відомості ведуться до рахунків, за даними яких розраховуються тимчасові та постійні податкові різниці, валові витрати і валові доходи. Розроблювальні таблиці призначені для підготовки даних до складання відомостей. Підсумкові дані відомостей використовуються для складання заключного регістру з розрахунку показників Декларації з податку на прибуток підприємства за даними бухгалтерського обліку. У Заключному регістрі здійснюється зведення всіх даних бухгалтерського обліку, необхідних для складання Декларації.

Прийняття зазначеного проекту позитивно вплине на процес складання податкової звітності та надасть можливість більш якісно та ефективно проводити аудит компаній.

3.3 Шляхи підвищення ефективності використання валових доходів і ефективності використання валових витрат

Розвиток недержавного сектора економіки — один з основних напрямків реформ, що відбуваються в економіці України.

В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів,саме страхові компанії, які не потребують великих стартових інвестицій, спроможні за певної підтримки найшвидше і найефективніше розв'язати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

На жаль, цей сектор в Україні поки що не відіграє в національній економіці такої важливої ролі, як в економічно розвинутих країнах, і не розвивається достатньо енергійно для того, щоб забезпечити нас, громадян України, страховими послугами.

Ринкові відносини потребують від страховиків грамотної оцінки фінансового стану компанії, фінансової ситуації країни у цілому. Інакше вони не зможуть прийняти правильних управлінських рішень у цій сфері і їхні шанси на успіх у конкурентній боротьбі залишатимуться мінімальними.

Високий тягар оподаткування, обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових і кредитних ресурсів спонукає відійти у тіньову економіку.

Отже, найгострішою проблемою розвитку є дефіцит фінансових ресурсів.

Основним вихідним посиланням у розв'язанні фінансових проблем має бути врахування загальноприйнятих ринкових закономірностей на основі очевидних національних особливостей сучасної української економіки. Тобто ця проблема може бути розв'язана, якщо під час проведення економічної політики враховуватимуться особливості сучасної української економіки як на макрорівні, так і на рівні компаній. Потреба в капіталі виникає в компанії тому, що потоки надходжень і платежів зазвичай покривають одні одних несинхронно упродовж певного періоду часу. Як правило, у перші місяці після утворення компанії переважають платежі, пов'язані з оплатою будівництва виробничих приміщень, оплатою праці, придбанням обладнання і т. ін. Але поступово збільшуються і надходження, наприклад, у формі страхових платежів. Нарешті у завершальній стадії підготовчого періоду переважають то страхові платежі, то страхові виплати.

Позитивна потреба в капіталі виникає у ті періоди часу, коли переважають платежі, і навпаки, від'ємна (негативна) потреба в капіталі виявляється в періоди, коли виплати перевищують платежі. Саме забезпечення покриття позитивної потреби в капіталі є одним із найважливіших завдань управління фінансами в компанії з метою збереження фінансової рівноваги.

Негативна ж потреба у капіталі (перевищення платежів над виплатами), навпаки, може виступати як додаткове джерело фінансування.

На особливу увагу страховиків у сучасному розвитку компанії заслуговує зовнішнє фінансування за допомогою позичкового капіталу, яке є кредитним фінансуванням і має використовуватися у страховій діяльності ширше, ніж це відбувається нині, коли тільки за недостатності власних джерел фінансування страховик звертається у банк по кредит. Основним критерієм під час прийняття рішень про кредитування для позичальника повинно стати врахування дії фінансового важеля, так званого "ліверидж-ефекту", який при кредитному фінансуванні дає певну перевагу.

Необхідними складовими зростання доходів страхових компаній є:

реформування податкового законодавства (держава може піти шляхом зниження податкового навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів компаній для інвестицій, або застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій);

збільшення джерел інвестування — внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економіки в цілому;

збільшення джерел інвестування — внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економіки в цілому;

орієнтація на залучення стратегічного інвестора та розвиток фондового ринку. Головною метою стратегічного інвестора є концентрація власності й досягнення ефективності роботи страхової компанії у перспективі, а не одержання прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Велика розпорошеність акцій між дрібними акціонерами значно ускладнює ефективність управління компанією. Неможливість продати акції на фондовому ринку через їх неліквідність загострює цю проблему;

розвиток системи правових гарантій захисту інвестора за допомогою хеджування: застави майна та страхування інвестиційних ризиків;

забезпечення ефективного управління державними корпоративними частками;

формування ефективної прозорої системи банкрутства компаній як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;

державне регулювання цін на страхові послуги та розвиток конкурентних відносин.

Дуже актуальною проблемою для всіх компаній України, є вдосконалення оподаткування прибутку. Відомо, що частка податків у чистому доході компанії (якщо при цьому врахувати, що частиною чистого доходу є також обов'язкові відрахування, включені у витрати) значно перевищує прийнятий у світі оптимальний рівень вилучень з даного джерела (30—35 %). Але не тільки в цьому— сутність проблеми [46].

Можна було б змиритися з відрахуванням з чистого доходу в розмірі, який перевищує оптимальний рівень (який досягає, скажімо, 50 %). Головна проблема полягає в тому, що всі види відрахувань, які проводяться з доходів компанії, знеособлюються, втрачають зв'язок з компанієй — хоча деякі з відрахувань, тим часом, повинні його зберігати. У всьому цивілізованому світі прийнято порядок, за якої компанії за рахунок своїх доходів оплачують страхові листи, а створювані на цій основі страхові фонди використовуються для відшкодування відповідних затрат.

При ключовій ролі процесу формування прибутку динамічний розвиток неможливий без удосконалення системи розподілу прибутку. У 2004 році на виробничий розвиток було спрямовано 22% бюджетних коштів. Ця частка залишилася майже без змін у порівнянні з 2003 роком — 22,66%, але скоротилася на 5,6% щодо 2005 року. Це негативно впливає на процес оновлення виробничих потужностей, впровадження нових технічних і технологічних досягнень [43].

Привертає увагу оцінка зв'язку між формою власності й результатами діяльності компаній. В Україні ще не до кінця досліджено проблему впливу приватизації на показники прибутковості й продуктивності праці. У поведінці українських компаній різних форм власності не спостерігається відмінностей, що піддаються оцінці, бо основні валові показники роботи компанії як державного, так і недержавного секторів економіки за останні роки погіршувалися одночасно.

3.4 Оцінка ефективності втілення рекомендацій і пропозицій в страховій компанії

У дипломній роботі запропоновані напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування, які базуються на європейських підходах до контрольної діяльності держави, які формуються міжнародною організацією страхових наглядів та Комітетом зі страхування при Європарламенті.

За експертними оцінками вдосконалення законодавчої бази відповідає світовому рівню (Б1 = 7, а1 = 0,35), є важливим з точки зору галузі і підприємства (Б2 = 7, а2 = 0,35), планується до використання у галузі національної економіки (Б3 = 7, а3 = 0,2), і має високу ступінь досягнення позитивних результатів у випадку використання результатів у галузі або на підприємстві (Б4 = 10, а4 = 0,1) [19].

На підставі балів та коефіцієнтів вагомості показників розрахунок НПВ виконують за формулою:

НПВ = Б1а1 + Б2а2 + Б3а3 + Б4а4 , (3.1)

де Б1 – оцінка новизни роботи у балах;

Б2 – оцінка перспективності роботи у балах;

Б3 – оцінка масштабу використання роботи у балах;

Б4 – оцінка ймовірності досягнення результатів роботи у балах;

а1…а4 – коефіцієнти вагомості відповідних показників.

При цих значеннях показників значення показника науково-практичного рівня буде таким [91]:

НПР = 7 * 0,35 + 7 * 0,35 + 7 * 0,2 + 10 * 0,1 = 7,3 бала.

Максимальне значення цього показника:

НПРmax = 10 * 0,35 + 10 * 0,35 + 10 * 0,2 + 10 * 0,1 = 10 балів.

Таким чином, НПР є достатньо високим і складає 73% від його верхньої межі (7,3 * 100 / 10).

Також у дипломній роботі запропоновано впровадження системи управління страховою діяльністю. Величина економічної ефективності визначається шляхом зіставлення трудових і вартісних витрат по існуючому і запропонованому варіанту обробки інформації при рішенні задач [19].

В даний час така задача зважується вручну щомісяця, тобто 12 разів у рік (крім річних показників, така ж сама таблиця розраховується щомісячно). Щомісяця її рішенням зайняти два бухгалтера у середньому 20 годин кожний, таким чином, трудові витрати при одноразовому рішенні задачі складають:

Т0 = Кроб х r , (3.2)

де Кроб – кількість робітників бухгалтерії (Кчол = 2);

r – середній час на одного робітника для виконання задачі (tсз = 20 год.)

Відповідно:

Т0 = 2 * 20 = 40 людино/годин.

Трудові витрати за рік складають:

Тгод = Т0 * р, (3.3)

де р – кількість разів розв`язання задачі (р=12);

Тгод = 40 * 12 = 480 людино/годин.

Вартість витрат визначається за формулою:

З0 = Т0 * t2 * (1 + k1 + k2), (3.4)

де t2 – середньогодинна ставка робітника, який виконує обробку інформації по задачі (t2 = 1,20 грн. /час);

k1 – коефіцієнт, який визначає розмір додаткової заробітної плати та відрахувань на соціальне страхування (k1 = 0,10);

k2 – коефіцієнт, який визначає розмір накладних витрат (k2 = 0,20).

Таким чином, вартість витрат часу на обробку інформації при рішенні задачі складає [91]:

З0 = 40 * 1,20 * (1 + 0,10 + 0,20) = 62,4 грн.

За рік вартісні витрати дорівнюють:

Зрік = З0 * r = 62,4 * 12 = 748,8 грн.

Сукупні витрати часу на обробку інформації при рішенні задачі за розробленим варіантом (Т1) визначаються сумуванням витрат часу на виконання ручних (Тр) та автоматизованих операцій (Тавт) за формулою:

, (3.5)

До ручних відносять підготовку інформації для обробки на ЕОМ, оформлення інформації, контроль та випуск машинограм. В розрахунках Тр приймається за 12% від загальної трудомісткості розв`язання задачі на ЕОМ [47]. Час необхідний для автоматичної обробки інформації при розв`язанні задачі можна визначити за формулою:

Тавт = Твв + Т обр + Твывод - Тавт , (3.6)

де: Твв - кількість машинного часу для вводу первиної інформації при розв`язанні задачі;

Тобр – час на логічну та арифметичну обробку інформації на ЕОМ;

Тавт – час роботи в автоматичному режимі (1000сек.);

Твивод – машинний час для виводу інформації.

Кількість машинного часу для введення первинної інформації розраховується за формулою:

(3.7)

де: - швидкість вводу інформації для і-того пристрою;

- об`єм інформації, яка вводиться через і-тий пристрій вводу;

m – контроль різних пристроїв вводу інформації.

Таким чином

Твв = (300 * 1024) / (1,6 * 102) = 307200 / 160 = 1920 машинозмін

Час на логічну та арифметичну обробку інформації на ЕОМ розраховується так:

Тобр = , (3.8)

де - кількість коротких операцій, які виконуються в процесорній машині;

- середній час виконання однієї короткої операції в процесорній машині;

- кількість звернень до і-того зовнішнього запам`ятовуючого пристрою;

– середній час звертання до і-того зовнішнього запам’ятовуючого пристрою;

р – кількість різних зовнішніх запам`ятовуючих пристроїв.

Таким чином:

Тобр = 3,5 * 108 * 4,6 * 10-8 + 87 * 102 = 16,1 + 8700 = 8716 машинозмін.

Машинний час для виводу інформації розраховується по формулі:

Т вив = , (3.9)

де: - об`єм інформації, яка виводиться через і-тий пристрій виводу;

- швидкодія і-того пристрою виводу;

l – кількість різних пристроїв виводу [19].

Таким чином:

Твив = (300 * 1024) / 2,5 * 102 + (300 * 1024) / 2,6 * 103 = 1346,95 маш.зм.

Таким чином, час для автоматичної обробки інформації становить:

Тавт = 1920 + 8716,1 + 1346,95-1000 = 1083,05 машинозмін

Тавт = 10983,05 / 3600 = 3,051 машиногодини

Час необхідний для виконання ручних операцій становить:

Тр = 0,12 * 80184 = 9622,08 с, ча 9622,08 / 3600 = 2,673 людинозмін.

Трудові витрати при одноразовому рішенні задачі складають:

Т1 = 2,673 + 3,051 = 5,724 м/год

А за рік:

Т1 рік = 5,724 * 12 = 68,65 м/год

Зниження трудових витрат на обробку інформації при розв`язанні задачі можна визначити за формулою:

Тз = Т1 - То , (3.10)

де Тз – зміна трудових витрат;

Т1 – витрати часу на обробку інформації;

Т0 – одноразові трудові витрати.

Тоді:

Тз = 5,721 - 40 = -34,279 годин

За рік:

Тз рік = Т1 рік – Т0 рік , (3.11)

Тз рік = 68,65 – 480 = -411,35 годин.

При одноразовому розв`язання задачі вартісні витрати при використанні ЕОМ визначається за формулою [91]:

З1 = Tр * tпр * (1+ k1+ k2) + Tавт * См/год, (3.12)

де: tпр – середньогодинна ставка оператора при виконанні ручних операцій (tпр = 1,00);

См/год – вартість машино-години роботи на ЕОМ(См/год = 0,5).

Тобто:

З1 = 2,673 * 1,00 * (1 + 0,10 + 0,20) * 3,051 * 0,5 = 5,3 грн.

А за рік склала:

З1 рік = 5,3 * 12 = 63,6 грн.

Зниження вартості обробки інформації, тобто показник прямої економічної ефективності (Єпр) визначається за формулою:

Єпр = З0 рік - З1 год, (3.13)

де З0 – річні вартісні витрати при рішенні задачі ручним способом;

З1 рік – річні вартісні витрати при рішенні задачі автоматизованим способом.

Отже, порівнюючи існуючий і пропонований варіанти обробки інформації, одержимо:

Єпр = 748,8 – 63,6 = 685,2 грн.

Таким чином, при впровадженні проекту машинної обробки інформації при аналізі ступеню ділової активності страхова компанія «Гарант-АВТО» може скоротити свої витрати на 685,2 грн. за рік, що безумовно говорить про доцільність впровадження цього проекту. Основними видами соціальних наслідків проектів, що визначаються в межах його ефективності, є: зміни в кількості робочих місць на об’єкті, де впроваджується нововведення; зміни в структурі персоналу та його кваліфікації, у тому числі зміни чисельності працівників, із них жінок зайнятих шкідливими видами праці, зміни чисельності працівників різної кваліфікації та тих, що потребують її підвищення; зміни в рівні здоров’я працівників об’єкта визначаються за допомогою рівня відвернутих витрат, пов’язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров’я; зміни довкілля.

Розділ 4. Охорона праці

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці

Харківська обласна дирекція страхування українська страхова компанія «Гарант-АВТО» знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд.129 на першому поверсі двоповерхової будівлі ЗАО «Бізнес центр» . До будівлі влаштовано зручний під’їзд, існує майданчик для паркування автотранспорту.

Площа ХОДС УСК «Гарант-АВТО» дорівнює 182 м2 з висотою 4 м (від підлоги до низу горизонтальних несучих конструкцій на опорі, що відповідає стандарту БНіП 2.09.02-85 - не менше 3 м), обсяг приміщення 728 м3.

Стіни приміщення обклеєні шпалерами світлого кольору, стеля виконана з підвісних конструкцій з вмонтованими пристроями протипожежної безпеки, вентиляції, штучного освітлення, підлога вкрита кахельною плиткою сірого кольору з антистатичними властивостями. Гарним доповненням інтер’єра приміщення є велика кількість живих квітів. Оформлення інтер’єра виконано згідно рекомендацій по створенню сприятливих умов для здорового відчуття і гарного настрою у працівників.

Площа приміщень на одного працюючого дорівнює 9,6 м² (загальна кількість працюючих – 19 чоловік), що є дотриманням нормативу 4,5 м², об’єм повітря в помешканні не менше на одного працівника.

Нові меблі, виготовлені за сучасними зразками, є зручними та мінімізують нагромадження паперу, канцелярських приналежностей.

Природного освітлення достатньо для нормальної роботи, тому що вікна займають всю передню стіну приміщення і їх загальна кількість складає 10. Будинок не знаходиться у затінку висотних будинків та дерев. Також на кожному столі встановлені лампи денного освітлення, що відповідає нормам штучного освітлення. Для освітлення робочих місць використовують люмінесцентні лампи та лампи розжарювання. Освітлення вмонтоване в стелю над кожним робочим місцем [52].

Взагалі у приміщенні страхової компанії знаходиться 19 комп’ютерів типу IBM та 19 принтерів LaserJet 1100 Hewlett PACKARD, що є джерелом електромагнітного випромінювання. З метою захисту працівників на них встановлено захисні екрани, що знижують негативну дію електромагнітного випромінювання.

Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці занесені в табл.4.1.

Таблиця 4.1

Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці

Для зберігання особистих речей робітників в приміщенні страхової компанії передбачені приміщення гардеробної, яка розташована ізольовано і суміжно з приміщенням бухгалтерії. Вона обладнана індивідуальними шафами та умивальником. Санітарний вузол розташований поряд з гардеробною. При розробці фасаду будинку враховане розташування рекламного оформлення та його візуальне сприйняття в денний і вечірній час. Для запобігання накопиченню статичної електрики в приміщенні та для зниження рівня запиленості двічі на день проводиться вологе прибирання.

Проаналізуємо умови праці в приміщенні бухгалтерії страхової компанії. Бухгалтерія представляє собою кабінет загальною площею 28 м2. В відділі працює 3 працівники та встановлено 3 персональних комп’ютери.

Таким чином, після проведення аналізу санітарно-гігієнічних умов праці харківської обласної дирекції страхування української страхової компанія “Гарант-АВТО” можна зробити висновок, що приміщення відповідає нормам БНіП ІІ-90-81, СН 512-78, ДСанПіН 3.3.2.007-98, параметри мікроклімату бухгалтерії страхової компанії є оптимальними згідно зі БНіП 2.04.95-91, ДЕСТ 12.1.005-88, СН 4088-86, санітарно-побутові приміщення теж відповідають встановленим нормам БНіП 2.09.04-87 та БНіП 2.0.02-89 [81].

4.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика

Для прикладу розглянемо одне з приміщень страхової компанії – кабінет бухгалтерії, яке не відноситься до приміщень з підвищеною небезпечністю. У кабінеті знаходяться три комп’ютера типу IBM, що працюють від мережі 220V. Схеми комп’ютерів застраховані від короткого замикання і мають вбудовані датчики системи перевантаження, тобто при незначних неполадках з електрикою вся мережа комп’ютерів автоматично відключається. Крім того, комп’ютери працює у автономному режимі тобто мають акумулятори на випадок непередбаченого відключення електрики, що дає можливість працювати ще три години без якої б то не було втрати даних. Для захисту працівників від поразки електричним струмом передбачений тип захисту – заземлення. На екранах моніторів встановлено екрани, що захищають користувачів від електромагнітного випромінювання. Монітори розташовані таким чином, що потік світла з вікон не падає на них і не створює бліків. Столи, на яких розташовані комп’ютери мають довжину 1,5 м. Робоче місце перед клавіатурою складає 0,4 м. Поверхня, на якій знаходиться дисплей горизонтальна, а клавіатура має кут відхилення 120-150. У приміщені прихована електропроводка з екранованим кабелем, яка прокладена під штукатуркою. [52]У приміщенні знаходяться 4 розетки під напругою 220 В, на відстані 90 см від підлоги. Для створення безпечної експлуатації електроустаткування щорічно проводиться перевірка електромережі, електроустаткування, контурів заземлення на відповідність установленим вимогам міцності ізоляції, параметрів контуру заземлення.

Кабінет бухгалтерії забезпечений пожежною сигналізацією, яка обладнана датчиками ІП – 104.

В приміщенні страхової компанії та в бухгалтерії горючі речовини не зберігаються.

В страховій компанії не передбачено спеціального відділу з охорони праці. Проте, за належним виконанням усіх вимог до санітарних, протипожежних заходів та техніки безпеки відповідає керівник страхової компанії. Для працівників компанії проводиться вступний і первинний види інструктажу. Дані про проведені інструктажі записуються у спеціальний журнал, де розписується кожний працівник, що прослухав інструктаж і той, хто його проводив, також ставиться дата.

Існують такі причини виникнення пожежі в приміщенні: вихід з ладу електропроводки; навмисний підпал; необережне поводження з вогнем (паління в непридатних для цього місцях).

Бухгалтерія компанії знаходиться праворуч від головного входу. Категорія виробництва Д. Ступінь вогнестійкості будівлі 3. Максимальна відстань від найбільш віддаленого робочого місця до аварійного виходу складає 14,5 м, що відповідає встановленим нормам.

Відповідно до правил пожежної небезпеки в Україні приміщення страхової компанії забезпечене протипожежним інвентарем і засобами пожежегасіння. На кожній кімнаті є вогнегасник. А також на поверсі є електрощит, на якому встановлено вуглекислотний вогнегасник ВВ – 5.

4.3 Розрахунок повітрообміну за надлишком тепла в кабінеті бухгалтерії

Зробимо розрахунок повітрообміну за надлишком тепла в кабінеті бухгалтерії ХОДС УСК ВАТ «Гарант-АВТО». Нам відомо, що там працюють 3 особи. В офісі встановлено три комп’ютера з установленою потужністю 0,3 кВт та кондиціонер Samsung продуктивністю 600

Зробимо розрахунок надходження тепла в кабінеті [81]:

, (4.1)

де - виділення тепла від устаткування;

, (4.2)

де n=3, кількість комп’ютерів (устаткування);

P = 0,3 кВт – установлена потужність комп’ютера;

= 0,8 – коефіцієнт використання установленої потужності;

= 0,5 - коефіцієнт одночасності роботи устаткування;

860 – коефіцієнт відношення між потужністю комп’ютера (устаткування) і кількістю виділеного тепла при переході електричної енергії в теплову: 1 кВт=860 ккал/год.

Підставляємо чисельні значення у формулу:

- надходження тепла, зумовлене працюючими людьми.

, (4.3)

де n=3 – кількість працюючих людей у приміщенні;

q =125 ккал/год – кількість тепла, що виділяється однією людиною.

Підставляємо чисельні значення у формулу:

- надходження тепла від приладів освітлення.

, (4.4)

де N = 0,56 кВт – сумарна потужність ламп (кількість ламп, помножених на їх потужність);

k = 0,5 – коефіцієнт способу установки приладів освітлення.

- надходження тепла через зовнішні огородження конструкцій від сонячної радіації. Для західної півкулі 50-ї широти =135.

309,6+375+240,8+135=1060,4 ккал/год.

Зробимо розрахунок повітрообміну за надлишком тепла в приміщенні офісу компанії за формулою:

, (4.5)

де с = 0,24 ккал/кг*град – питома теплоємність повітря,

р =1,3 кг/- щільність повітря;

t вид – температура повітря, що виділяється,

t п – температура приливного повітря (5- С нижче).

Для підтримки встановлених параметрів мікроклімату в кабінеті бухгалтерії 1 кондиціонера Samsung 600достатньо.

Висновки

Висвітлені в роботі теоретичні та практичні засади і методологія ведення бухгалтерського обліку валових доходів і валових витрат дають можливість зробити наступні висновки.

Повернення до комплексного бухгалтерського обліку та категорична відмова від непотрібного й економічно неефективного податкового обліку валових доходів і валових витрат, який на практиці нічого не дав, не дасть і дати не може ні для звітності і контролю, ні для поповнення державного бюджету України. Єдиний результат – це неймовірна плутанина в обліку і звітності, суттєве збільшення трудомісткості обліку, значне зростання навантаження на бухгалтерів і, на кінець, значні економічні втрати. Важливе значення в ефективній компанії відіграють як всебічний і нормативно-обгрунтований бухгалтерський, податковий обліки, економічний аналіз і аудит, так і організація роботи компанії в цілому.

В ході дослідження, керуючись нормативними і законодавчими актами, економічною літературою зарубіжних і вітчизняних авторів, а також використовуючи форми бухгалтерського та податкового обліку і звітності, розглянута діяльність УСК ВАТ «Гарант-АВТО».

Виходячи з проведеного аналізу компанії, можна зробити висновок, що подорожчання собівартості страхових послуг та збільшення в загальному обсязі реалізованих послуг призвело до зменшення прибутку. До недавнього часу компанія визначала фінансові результати шляхом калькулювання фактичної повної собівартості продукції і порівнювала її з виручкою від реалізації. Національні стандарти бухгалтерського обліку передбачають для визначення фінансових результатів проводити калькулювання лише виробничої собівартості продукції, а всі інші витрати - адміністративні, збутові та інші операційні витрати - списувати безпосередньо на результати звітного року.

Запровадження національних стандартів бухгалтерського обліку та звітності наближує методику визначення фінансових результатів українських підприємств до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Основними принципами, які використовуються при визначенні фінансових результатів згідно міжнародних стандартів обліку, є принцип нарахування та принцип відповідності валових доходів і валових витрат. Принцип нарахування означає, що результати операцій та інших подій слід відображати в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли компанія отримує або сплачує кошти. Тому валові доходи слід відображати в тому періоді, коли вони були зароблені, а валові витрати на основі їх відповідності заробленим доходам. Фінансовий результат звітного періоду визначається зіставлення доходів звітного періоду з витратами, що здійснені для отримання цих доходів. Витрати, які не мають безпосереднього зв'язку з певними доходами, слід відображати в тому періоді, коли вони виникли. За міжнародними стандартами обліку валові доходи слід визнавати лише в тих випадках, коли на це є обґрунтована впевненість, а валові витрати - як тільки виникає обґрунтована на це можливість. Тобто прибуток повинен підлягати відображенню в бухгалтерському обліку після здійснення господарської операції, а збитки - після виникнення їх ймовірності. Застосування аналогічного підходу в обліковій практиці компанії допоможе забезпечити реальну оцінку їх фінансового становища.

Отже, висвітлені в роботі теоретичні засади те методологія ведення обліку валових доходів і валових витрат, розроблені на їх підставі висновки сприятимуть покращенню роботи по організації обліку і складання фінансової і податкової звітності компанії, підвищенню ефективності фінансового бухгалтерського обліку, зближенню з міжнародною практикою.

Єдиний найбільш доцільний шлях – це раціональне удосконалення первинної бухгалтерської документації, системи бухгалтерського обліку й інструктивних документів з організації і ведення бухгалтерського обліку в Україні.

Список використаних джерел

1. “Про аудиторську діяльність” Закон України від 06.07.2005 № 2738-IV з наступними змінами та доповненнями //http:// www. rada.kiev.ua

2. “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” Закон України від 22.06.2000 № 1829-III V з змінами та доповненнями //http:// www. rada.kiev.ua

3. “Про затвердження форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядку її складання” із змінами від 21.06.2005 №224// http:// www. rada.kiev.ua

4. “Про оподаткування прибутку підприємств” Закон України від 28.12.1994 р. №334/94 в редакції Закону України від 22.05.1997 р. з змінами та доповненнями //http:// www. rada.kiev.ua

5. “Про оподаткування прибутку підприємств” Закон України від 1.07.2004 р. №1957-IV з змінами і доповненнями//Бібліотека законодавства “Фактор”– 2004.

6. “Про оподаткування прибутку підприємств” Закон України від 7. 07.2005 р. №2771-IV//Бібліотека законодавства “Фактор” – 2005.

7. “Про страхування” Закон України від 04.10.2001 № 2745-III//http:// www. rada.kiev.ua

8. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -2004. - №4: Бухгалтерський облік. Правове регулювання, стандарти, контроль. – 416 с.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 «Дохід» затверджений наказом МФУ від 29.11.1999 р. №290 із змінами та доповненнями від 14.06.2000 р. №131//Нормативна база; Курсор – Х, 2003. – 203 с.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» затверджений наказом МФУ від 31.12.1999 р. №318 //Нормативна база; Курсор – Х, 2003. – 203 с.

11. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємства та організації. Лист ДПА №759/10/20-2117 від 27.01.2004 р. №98 //http:// www. rada.kiev.ua

12. Національні нормативи аудиту в Україні, затверджені рішенням Аудиторської палати України від 18.12.98 р. №73 //http:// www. rada.kiev.ua

13. Айвазян С.А. Основы эконометрики. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, 2001.–432 с.

14. Александров С.В., Кучерявенко Н.П., Сидорова Н.В. Налоговое право: Уч. пособие. – К., 1998.

15. Азаров М.Я., Кольга В.Д. Довідник :Все про податки. –К., 2000.

16. Азаренкова Г.М., Самородова Н.М. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивч.дисципліни.- К.:Знання, 2004. – 415 с. – (Вища освіта XXI століття).

17. Аудит: Практическое пособие // Под ред. А.Н. Кузьминского. – К.: Учётинформ, 1996. – 283 с.

18. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. – М.: Фінанси і статистика, 2000. – 456 с.

19. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективносты инвестиций/United Nations Organization (ЮНИДО): Пер. с англ. Перераб. и доп. изд. – М.: АОЗТ «Интерэк-сперт», «

20. Білик М.Д., Золотко І.А. Податкова система України: Навч. метод посібник для сам ост. вивч. дисц. – К., 2000.

21. Білуха М.Т. Курс аудиту. – К.: Знання, 2000. – 492 с.

22. Бурлакова Л.В. и др. Система налогообложения (отечественный и зарубежный опыт). Экономика: Обзор информационный. - К.: УкрНИИНТИ, 1991.

23. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік в торгівлі. – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 576 с.

24. Бутинець Ф.Ф., Олійник О.В., Шигун М.М. Організація бухгалтерського обліку. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 512 с.

25. Бутинець Ф. Ф. "Бухгалтерський фінансовий облік", ПП "Рута" Житомир 2003р.

26. Вареня В’ячеслав – «Відображення у бухгалтерському обліку виплати страховиком страхового відшкодування» («Вестник бухгалтера и аудитора Украины», травень 2003 р., № 9–10 (149–150), c. 20).

27. Вербицька Л.В. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: Логос, 1999. – 294 с.

28. Верхов В.А, Т.В. Козлова. «Аудит - 2000»: проблемы и перспективы развития.-Бухгалтерский учет, №10, 1998.

29. Вирога Ю., Пшенична А. “Особливості аудиту бухгалтерського балансу” / Бухгалтерський облік і аудит. - №11. – 2001. – С. 12-15

30. Волинец Л. Класифікація моделей бухгалтерського обліку//Современный бухгалтер. – 2004. - №20 с.19-20

31. Волинец Л. Использование фин.отчётности для составления налоговых деклараций и расчётов//Современный бухгалтер. – 2004. №4. с.13-20.

32. Габрук О. Зміни в оподаткуванні прибуту підприємств, їх вплив на податкові зобов’язання платника податку// Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - № 9. – с. 33-39.

33. Герасим П.М. Фінансовий, управлінський і податковий облік у ГТ (ВАТ,ЗАТ,ТОВ): Навч. посіб для студ. вищ. навч. закладів.- Економічна думка, 2003. – 479 с.

34. Глобова Н. М. "Теорія бухгалтерського обліку 2001" , Київ "А. С. К." 2003 р.

35. Голов С.Ф. Управлінський облік:Підручник. – К.:Лібра, 2003. – 679 с.

36. Головко Т.В. Методика аналізу фінансової звітності підприємства. – К.: Компас, 2000. – 293 с.

37. Грачова Римма – «Облік страхової діяльності» («Дебет–Кредит», 3 березня 2003 р., № 9, с. 12; 10 березня 2003 р., № 10, с. 12 (www.dtkt.com.ua));

38. Гуржій А.М, Поворознюк Н. І., В. В. Самсонов "Інформатика та інформаційні технології" Харків 2003 р.

39. Гуцайлюк Л.О.“З’їзд бухгалтерів і аудиторів Росії”//Бухгалтерський облік і аудит. №6, 2004. – с.43

40. Давидов Г. М. Аудит: навч посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: “Знання”, КОО, 2001. – 363с.

41. Держава – податки – бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): монографія/В.М. Суторміна, В.М. Федоров, В.Л. Андрущенко. –К.,1992.

42. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. -К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. - 402с.

43. Доходы, расходы: учёт и налоги. Практ. и нормат. док-ты. – К.: Универсал – Бизнес, 2005. – 303 с.: табл. – (Библиотека Главбуха; №4,2004)

44. Єгоршин А.А., Малярец Л.М. Корреляционно-регрессионный анализ.– Харьков.: Основа, 1998.–208 с.

45. Єгоршин О.О., Зосімов А.М., Пономаренко В.С. Методи багатовимірного статистичного аналізу. – Київ.: ІЗМН, 1998. – 208 с

46. Жолобчук Тетяна– «Страхова діяльність: аналіз змін» («ГоловБух», 21 квітня 2003 р., № 16 (222), с. 42 (www.glavbuh.com.ua)).

47. Журавель Г.П., Крупка Я.Д., Палюх М.С., Гуцай люк Л.О., Бухгалтерський облік:особливості в галузях економік:Навч. посіб. – Тернопіль: Екон.думка, 1999. – 475 с.

48. Завгородній В. П. “Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту”. - К., 1998. - 768 с.

49. Загородній А.Г., Корягін М.В. Аудит:теорія і практика. Навч. посіб. – Львів, 2004. – 453 с.

50. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу.–К.:Знання, 2000. – 275 с.

51. Клебанова Т.С., Дубровина Н.А. и др. Эконометрия на персоальном компьютере. Учебное пособие. – Харьков: ИЗД ХГЭУ, 2002. – 208с.

52. Кобевник В.Ф. Охрана труда. – Киев.- Вища школа. 1990. – 286 с.

53. Ковалёв В.В. Финансовый анализ:методы и процедуры. – М.:Финансы и статистика, 2001.

54. Коваль Л.С. Налоговый учёт в организациях. – М.: Геллос, 2003. – 223 с.

55. Костюк Д. Бухгалтерський облік на малих підприємствах згідно з П(с)БО. – Х.: Фактор, 2001. – 194 с.

56. Кремер Н.Ш., Путко Б.А. Эконометрика: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2002. – 311 с.

57. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів: “Новий світ-2000”, 2000. - 504 с.

58. Кучерявенко Н.П. Основы налогового права. - Харьков: Эспада,2004;

59. Лукяненко І.Г., Краснікова Л.І. Економетрика: Практикум з використанням комп’ютера. – К.: Тов. "Зання", КОО, 1998. – 220 с.

60. Малишкін О.І. Фінансова звітність підприємства:Міжнародні та національні стандарти:Навч. посіб. – 3 –ге видання, виправлене та доповнене. – Суми: вид. “Університетська книга”,2003. – 675 с.

61. Марчук Юрій – «Бухгалтерський облік діяльності страхових компаній в Україні» («Вісник податкової служби України», березень 2001 р., № 12, с. 46 (www.visnuk.com.ua);

62. Мец. В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. Посібник. – Київ.: КНЕУ, 1999. – 132 с.

63. Митичкин С. «Разработка в системе 1С:Предприятие 8.0»: - Москва, 2003 – 267 с.

64. Мурашко О. Податковий облік і його узгодженість з фінансовим облікомі // Бухгалтерський облік і аудит. – 2003. - № 3. – с. 50-53.

65. Нова бухгалтерія. Як правильно платити податок на прибуток. – Бібліотека “Дебета - Кредита”. 2001

66. Нусинов В. “Методологічні особливості аудиторської оцінки фінансової стійкості підприємства” // Бухгалтерський облік і аудит. - №9. - 2001. – С. 43-49.

67. Оксаніч О. Податкове регулювання страхування//Справочник экономиста, 2005. -№5, с.5-12.

68. Оністрат А.А. Організаційно-методологічні спрямування обліку і аналізу в системі оподаткування. – К.,2005.

69. Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. Податкова система: Підручник. – Львів, “Магнолія Плюс”, 2004.

70. Онисько С.М., Марич П.М. Податкова система:підручник. – Львів, “Магнолія Плюс”, 2004.

71. Онищенко В.О. Податковий аудит. – Ірпінь, 2003.

72. Онищенко В.О. Податковий контроль. Основи організації: Навчальний посібник. – К., 2003.

73. Очеретяный С.В. Информационные системы страховой компании //Корпоративные системы, 2001, №4, с. 24-28

74. Панасюк В.М. “Податковий облік” вид.“Карт-бланш”, 2002. – 567 с.

75. Податкова система:Підручник. 2-ге видання, виправлене і доповнене/За загальною редакцією Онисько С.М. – Львів: “Магнолія Плюс”; видавець В.М.Піча, 2004. – 332 с.

76. Попович П.Я. Економічний аналіз і аудит на підприємстві. – Тернопіль: Економічна думка, 1998. – 444 с.

77. Приходько Валерій – «Бухгалтерський облік операцій із страхування життя» («Бухгалтерський облік і аудит», січень 2002 р., № 1, с. 51);

78. Приходько В.С. Бухгалтерський облік страхової діяльності:Навч. посіб. – 2-ге видання.- К.:Лібра, 2002. -215 с.

79. “Про бідного бухгалтера замовте слово’//Урядовий кур’єр .2004.

80. “Проект уряду-програма занепаду”//Голос України. 2005.

81. Рожков А.П. Пожарная безопасность на производстве. Учебное пособие. – Киев: Редакция журнала «Охрана Труда», 1997. – 219 с.

82. Розширений коментар до Закону України “Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 01.07.2004р. №1957-IV // Все про бухгалтерський облік. – 2004. - №71 (982). – с. 20-37.

83. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.посіб. – К.:Знання,2004. – 654 с.

84. Савчук Т. Податковий облік як підсистема бухгалтерського обліку та основа реалізації системи оподаткування в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. – 2003. - № 3. – с. 45-49.

85. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 448 с.

86. Тарасенко Н.В.Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – 2-ге вид.,стер.-К.: Алеута, 2003. – 485 с.

87. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. – К.: “А.С.К.”, 2000. – 618 с.

88. Харитонова С.А. «Налог на прибыль: методология учета в 1С:Бухгалтерии 7.7», - Москва, 2005. – 187 с.

89. Хілінський Г. Аудит дебіторсько-кредиторської заборгованості. // «BUSINESS Україна» - 2001. - № 23. - с. 2.

90. Царенко О.В. Удосконалення організації діяльності// Фин. рынки и ценные бумаги. – 2005, №9, с. 31-36

91. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Білий М.М., Мозіль О.І. Аналіз і розробка інвестиційних проектів: Навч. посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 160с.

92. Чабанова Н.В.,Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. – К.:вид. центр “Академія” 2002.

93. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов.-М.: «Дело», «BusinessРечь», 1992.-320с.

94. Шолошенко В.А. Про бідного бухгалтера замовте слово//Урядовий кур’єр – 2.12.04.

95. Юровский Б. Актуальные проблемы налообложения и налоговой отчётности//Современный бухгалтер. – 2004. №23. с.11-22

96. Юрченко О.Л. Проект уряду – програма занепаду//Голос України – 2.10.2005 р.

97. Юхно С.Г. З’їзд бухгалтерів//Бухгалтерський облік і аудит, №6,2004.

98. http://www.rada.kiev.ua – Законодавство України.

99. http://www. rada.kiev.ua – Бібліотека Верховної Ради.

100. http://www.ukrstat.gov.ua/.-“Соціально-економічне становище України”.

101. http://www.aup.ru/articles/finance/2.htm -“Наиболее распространен-ные финансовые показатели ”

Додаток А

Ознаки податкового обліку

Додаток Б

Схема оподаткування валового доходу та прибутку страховиків

Додаток В

Шляхи забезпечення страхової діяльності фінансовими ресурсами (збільшення капіталу).

Додаток Г

Вихідні дані для задачи