Реферат: Середовище менеджменту Ефективні комунікації Ситуація
Название: Середовище менеджменту Ефективні комунікації Ситуація Раздел: Рефераты по астрономии Тип: реферат | ||||||||||||||||||||
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИКонтрольна робота зменеджменту Виконала: студентка групи М11-01зМотрук Уляна Михайлівна Перевірив викладач: Шепетюк Ольга МирославівнаКоломия 2002 р. Варіант 10. 1. Зовнішнє і внутрішнє середовище менеджменту. 2. Забезпечення ефективних комунікацій. 3. Ситуація: Найважливішим аспектом керівництва, діловою активністю є точне визначеня ідеалів корпорації. На цьому заснований весь бізнес. Бо, зрештою, навіщо ми кожного дня ходимо на роботу і займаємось своїми справами ? Дуже важливо, щоб однакова відповідь на це запитання була у всіх працівників, що працюють в компанії починаючи з президента і закінчуючи щойно найнятим службовцем. Хороший приклад цьому ― епізод з історії середніх віків. Трьох каменярів запитали: “ Для чого ви працюєте ?” Перший відповів: “ Щоб мати їжу ”, другий : “ Щоб обтесати камені для цієї стіни ”, третій : “Для того, щоб побудувати цей чудовий замок ”. Різниця у відповідях демонструє різницю у ставленні до життя. І, якщо залишається хоч найменший шанс на успіх, завжди треба орієнтуватися на третій варіант відповіді . Запитання: Прокоментуйте дану ситуацію і дайте відповідь, для чого Ви працюєте чи вчитеся ? 1. Зовнішнє і внутрішнє середовище менеджменту. Організація ― це група людей з усвідомленими загальними цілями. Внутрішні зміни ― це ситуаційні чинники в межах організації. Ці зміни, в основному, є результатом управлінських рішень. Внутрішнє середовище підприємства або мікросередовище організації містить п’ять складових: - цілі; - структуру; - завдання; - технологію; - персонал організації; тобто те, що характеризує виробничий цикл і потребує уваги керівництва. Розглянемо їх основні характеристики та взаємозв’язок: Цілі ― це конкретний кінцевий стан, або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом. Під час прцесу планування керівництво розробляє цілі і доводить їх до відома членів організації. Організація може мати різноманітні цілі. Бізнесова організація зосереджена на створенні певних товарів в рамках спецефічних обмежень ― за витратами і отриманим прибутком. Відповідно, цілі ― рентабельність (прибутковість) і продуктивність. Для цього необхідна координація зусиль в таких галузях, як частка ринку, розробка нової продукції, якість послуг тощо. Державні органи не мають на меті отримання прибутку, але витрати їх хвилюють. Звідси, їх цілі ― надання конкретних послуг в межах певних бюджетних обмежень. При виконанні більшу увагу будуть приділяти соціальній відповідальності. Цілі підрозділів повинні робити внесок у цілі організацій і не суперечити їм. Формальна організація складається з декількох рівнів управління і підрозділів (функціональних областей), таких як маркетинг, виробництво, навчання персоналу чи планування фінансів. Структура організації ― це логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних областей, побудовані у формі, яка дозволяє ефективно досягати цілей організації. Існує дві основні концепції відносно до структури: - спеціалізований розподіл праці; - сфера контролю. Майже у всіх організаціях має місце розподіл праці по спеціалізованих лініях ― по горизонталі . Спеціалістів групують разом в межах функціональної області. Вертикальний розподіл праці, тобто відокремлення роботи по координації, від безпосереднього виконання завдань, дає ієрархію управлінських рівнів. Кількість осіб, підлеглих одному керівнику, є сферою контролю. Завдання ― це предписана робота, серія робіт або частина роботи, що повинна бути виконана заздалегіть встановленим способом у визначений термін. З технічного боку, завдання адресовані посаді, а не працівнику, що її займає. Характеристика завдань полягають у тому, що вони традиційно поділяються на три категорії. Це робота злюдьми, предметами та інформацією . Технологія розглядається, як засіб трансформування сировини в продукти чи послуги, заздалегідь заплановані. Люіс Дейвід резюмує: “Технологія ― це поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформаціях чи людях”. Всі типи технологій поділяються на три категорії: 1) одиничне, дрібносерійне, або індивідуальне виробництво; 2) масове або багатосерійне виробництво; 3) безперервне виробництво. Існує ще одна класивікація технологій: 1) багатоланцюгові технології ― характеризуються серією взаємозалежних завдань, які повинні виконуватись послідовно; 2) посередницькі технології ― характеризуються застосуванням спеціаліних прийомів, навичок та послуг для того, щоб викликати певні зміни в конкретному матеріалі, що надходять у виробництво (монтаж фільму). Відносно персоналу організації та її кадрового потенціалу необхідно передбачити як поведе себе конкретна людина в даній ситуації. З цією метою враховують її здібності, обдарованість, схиліність до певної діяльності, потреби, сподівання, сприйняття, ставлення, точку зору тощо. Всі внутрішні зміни взаємозв’язані. Усвоїй сукупності вони розглядаються як соціотехнічні підсистеми. Зміни однієї з них певною мірою впливають на всі інші. Зовнішнє середовище. Успіх організацій, головним чином, залежить від сил зовнішніх відносно організації і діючих у глобальному зовнішньому оточенні. Охаректиризуємо зовнішнє середовище та чинники, що мають найважливіше значення для керівництва організацією. Зовнішнє середовище ― це сукупність неконтрольованих суб’єктів і сил, що діють за межами підприємства (фірми) і непідвладні апаратові управління. Зовнішнє середовище підприємства поділяється на середовище прямого та опосередковоного впливу . Середовище прямого впливу , тобто таке, що активно, реально та негайно впливає або може вплинути на діяльність організації, містить у собі такі сили, як конкуренти, покупці та постачальники, органи державного регулювання, власники підприємства і ділові партнери, інвестори, маркетингові посередники, контактні аудиторії, профспілки, масс медіа, аудитори і інші. Неконтрольовані фактори розвитку підприємства впливають на поведінку виробника на ринку. Такі фактори відстежуються і вивчається динаміка їх розвитку з метою пристосування до умов, спричинених неконтрольованими факторами. Слід відзначити, що в науковій літературі по різному визначаються неконтрольовані фактори, існують розбіжності в їх кількості та назві:
2. Забезпечення ефективних комунікацій. Комунікації ― це обмін інформацією, на оснсві якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації. Проблема ефективних комунікацій ― одна з ключових у діяльності керівників, оскільки за їх допомогою здійснюється обмін повідомленнями, що виражені різними символами і мають певне смислове навантаження. У спрощеній формі комунікації відбуваються за схемою: ХТОСЬ здійснює ЩОСЬ у напрямку КОГОСЬ із ПЕВНИМ ЕФЕКТОМ. Ефективність будь-яких комунікацій залежить від кількох елементів, зокрема: - джерела; - повідомлення; - аудиторія; - каналів і засобів комунікацій. Джерело . Арістотель вказував, що для успішного спілкування людина повинна володіти здоровим глуздом, справжнім бажанням та істинними моральними якостями. Протягом тривалого часу більшість досліджень у даній сфері була сконцентрована на елементах правдивості, достовірної інформації. Згодом дослідники дійшли висновку, що ефективність того, хто спілкується, залежить від: - правдивості (достовірності); - динамізму; - соціалізації; - авторитарних рис; - надійності; - особистої привабливості. Окремі дослідження свідчать про залежність ефективності комунікацій від соціального статусу, віку відправника інформації, зовнішнього виду, манери спілкування тощо. Повідомлення. При виробі шляхів ефективних комунікацій відправник інформації стикається з рядом проблем: - порядком викладу аргументів; - першочерговістю; - однобічністю чи двобічністю; - спрощеним чи ускладненим викладом висновків; - особистими якостями. Аудиторія. Ефективність спілкування суттєво залежить від аудиторії. До чинників ефективності належать: - рівень підготовленості, здатність зрозуміти повідомлення; - якості особистості (самоповага, догматизм, авторитаризм); - загальномотиваційні риси (побоювання ускладнення); Канали комунікацій. Ефективність будь-якого спілкування залежить від того, як воно здійснюється, через який канал. Канадський вчений Маршал МакЛюен вказував, що “засіб є повідомлення”. Найчастіше дослідники зосереджують увагу на мові, яка є вищою формою спілкування. Вербальний (словесний) компонент будь-якого людського повідомлення супроводжують як тон і сила голосу (паравербальний компонент), так і рухи, жести того хто надсилає повідомлення, і того, хто його отримує, що є невербальним компонентом повідомлення. Теорія і практика менеджменту виробила багато методів, які можуть бути використані для поліпшення системи комунікацій в організаціях. Серед них виділяють дві групи: вдосконалення міжособових комунікацій і вдрсконалення організаційних комунікацій. Вдосконалити міжособові комунікації можна на основі: 1. Розуміння потреб і настроїв підлеглих. 2. Вдосконалення персональних стосунків. 3. Використання зрозумілої мови та повторів. 4. Правильний вибір засобів комунікацій. 5. Забезпечення довіри у підлеглих. 6. Розвиток вміння слухати. 7. Забезпечення активності слухача. Вдосконалення організаційних комунікацій можливе шляхом реалізації таких кроків: 1. Об’єктивна оцінка трудоміскості кожної управлінської функції. 2. Вдосконалення інформаційних 3. Перегляд організаційної структури управління організацією. 4. Застосування сучасних інформаційних технологій. 3. Ситуація. Для чого потрібно вчитися ? Як часто ми чуємо це питання. Інколи воно звучить досить банально, а деколи зовсім риторично. А справді: для чого потрібно вчитися ? Америку вже давно відкрили, колесо теж уже придумали, в космос навіть екскурсантом можна полетіти… Вже все відоме, тоді, для чого мені вчитися ? Даю сама собі відповідь: для себе. Що ? Надто просто ? Надто скромно ? Зате, досить правдиво. Хочу вчитися, щоб знати. Знати те, що до тепер ще не знала, знати те, що для когось є досить простим, відомим, а для мене це щось таке, що мене зацікавило, заставило вивчити. Хочу вчитися, щоб удосконалюватись як людина, як майбутній підприємиць чи бізнесмен. Хочу вчитися, щоб поборотися за своє місце в суспільстві, щоб бути незалежною, без комплексів, знаючою. Хочу вчитися, щоб відкрити свою справу, а не залежати від когось, не просити зарплати у вигляді милостині. Хочу вчитися ? Ні, я мушу вчитися, щоб вижити, ні, щоб жити в цей складний час, щоб твердо стати на ноги, щоб не бути сіренькою мишкою. Для цього і треба вчитися. Використана література: Тарнавська, Пушкар “Менеджмент теорія та практика” |