Реферат: Фізична оптика
Название: Фізична оптика Раздел: Рефераты по физике Тип: реферат |
Реферат з теми: ФІЗИЧНА ОПТИКА 1. Природа світла і закони його розповсюдження Фізичною оптикою звичайно називають науку, пов'язану з вивченням природи оптичного випромінювання, законів його розповсюдження і взаємодії з іншими матеріальними об'єктами. Оптичне випромінювання, зумовлене коливаннями вхідних до складу речовин електронів і іонів, володіє одночасно корпускулярними і хвильовими властивостями. На базі вивчення цих властивостей розроблені корпускулярна (квантова) і хвильова (електромагнітна) теорії світла. Ці теорії не можна протиставляти одна одній, і лише в своїй сукупності вони дозволяють пояснити всі відомі оптичні явища. Хвильова теорія добре пояснює дифракцію, інтерференцію і поляризацію світла. За допомогою квантової теорії зручно описувати поглинання світла, фотоефект і різні енергетичні характеристики випромінювання. Деякі явища, наприклад тиск світла, можна пояснити в рамках як тієї, так і іншої теорії. Основу хвильової теорії складає система чотирьох диференціальних рівнянь Максвелла, які описують у взаємозв'язку диференціальні властивості напруженості електричного
де e – відносна діелектрична проникність середовища;
m – відносна магнітна проникність середовища;
g – питома провідність. На межі розподілу двох середовищ для рівнянь електромагнітного поля виконуються граничні умови, з яких найбільш широко використовується рівність в будь-який момент часу по обидві сторони межі розподілу тангенціальних складових
де індекси 1 і 2 відносяться до першого і другого середовищ відповідно. Рисунок 1 – Напрямок коливань векторів Е і Н у вільній електромагнітній хвилі З урахуванням матеріальних рівнянь і граничних умов система рівнянь Максвелла є повною і дозволяє вивчити всі властивості електромагнітного поля. З системи рівнянь Максвелла випливає, що змінне магнітне поле породжує змінне електричне поле і навпаки. У результаті в просторі розповсюджується змінне електромагнітне поле, зване електромагнітними хвилями. Такі хвилі розповсюджуються як у вакуумі, так і в різних середовищах. Електромагнітну хвилю у вакуумі можна охарактеризувати двома векторами
Поширення хвиль відбувається відповідно до хвильового рівняння, що має такий вигляд:
де Електромагнітна хвиля переносить енергію. Цей процес зручно пояснити за допомогою вектора Пойнтінга
Напрям вектора Пойнтінга співпадає з напрямом поширення енергії випромінювання, а абсолютне значення дорівнює відношенню потужності випромінювання, що проходить крізь перпендикулярну до напряму вектора поверхню, до площі цієї поверхні, тобто являє собою щільність потоку енергії. Відповідний направлений відрізок, співпадаючий у напрямі у вибраній точці простору з вектором Пойнтінга, характеризує світловий промінь, який є основним поняттям геометричної оптики. Квантова теорія світла базується на припущенні про те, що енергія випромінюючих атомів і молекул може змінюватися не на будь-яке значення, а тільки на окремі порції, і тому кожна молекула при променеспусканні може виділяти тільки ціле число таких порцій. Це припущення було зроблено на початку XX ст. М. Планком і отримало подальший розвиток в працях А. Ейнштейна. Порції світлової енергії, що випромінюються, існують у вигляді нейтральних часток, які називають світловими квантами або фотонами. При взаємодії з речовиною фотони світла поглинаються і їх енергія передається елементарним часткам речовини. Таким чином, з позицій хвильової теорії світло – це електромагнітні хвилі, а згідно з квантовою теорією – це потік фотонів. У найпростішому випадку один фотон можна зіставити з плоскою монохроматичною хвилею, причому енергія фотона – квант
де Співвідношення (6) дозволило зрозуміти багато явищ, що нез'ясовні з позицій хвильової теорії. До таких явищ відноситься, наприклад, фотоелектричний ефект, при якому не відбувається передачі окремій частці енергії, пропорційної інтенсивності світла, як цього вимагає хвильова теорія: повідомлена часткам енергія визначається лише частотою оптичного випромінювання. Представлення світла у вигляді хвилі і корпускул не виключає одне інше і є наближеним описом одних і тих же процесів, причому квантово-хвильовий дуалізм властивий природі загалом. У одних випадках більшою мірою виявляються корпускулярні властивості і зручніше користуватися поняттям частки. В інших випадках сильніше виявляються хвильові властивості матерії і доцільніше користуватися хвильовими уявленнями. При розв’язанні більшості задач прикладної оптики корпускулярними властивостями оптичного випромінювання можна нехтувати. Виключенням є лише питання, пов'язані з описом механізму випромінювання джерел світла. Більше того для розгляду різних прикладних питань хвильову теорію можна використати в спрощеному варіанті і вважати світлову хвилю не векторною, а скалярною хвилею, що переносить деяке світлове обурення. Це дозволяє успішно пояснити інтерференцію і дифракцію світла, і лише у разі вивчення поляризації необхідно використати властивості поперечности світлових хвиль. Розрахунок оптичних систем найбільш зручно виконувати за допомогою представлень геометричної оптики, основним поняттям якої є світловий промінь, що підкоряється законам відображення і заломлення. 2. Світлові хвилі. Поляризація світла Будь-які хвилі, включаючи електромагнітні, утворюються за одним загальним принципом. Обурення, що виникає в будь-якій точці у відомий момент часу, виявляється пізніше на деякій відстані від початкової точки. У електромагнітній хвилі обуреннями є вектори Плоска монохроматична хвиля, що розповсюджується в напрямі осі
Рис.2 – Діапазон довжини хвиль Безпосередньою підстановкою функції (7) у хвильове рівняння (4) можна пересвідчитися, що функція (7) є розв’язком цього рівняння. Величину Фазова швидкість
Електромагнітні хвилі можуть існувати з будь-якою довжиною хвилі При розв’язанні багатьох задач, наприклад при підсумовуванні хвиль, замість тригонометричної форми запису хвилі (7) зручніше використати експонентний запис. Функції
Символ
де Зручним поняттям є комплексна амплітуда
де Рисунок 3 – Графіки синусоїдальної напруженості електричного і магнітного полів. Щільність потоку енергії для випадку монохроматичної хвилі Геометричне місце точок, в яких фаза хвилі в даний момент часу має одне і те ж значення
де Оптичний діапазон характеризується дуже великою частотою коливань (
Графіки синусоїдальної напруженості електричного і магнітного полів, що змінюються в часі, а також щільність потоку енергії для випадку монохроматичної хвилі зображена на рис. 3. З формул (3), (5) і (7) випливає, що
Величину, що пропорційна квадрату амплітуди електромагнітного коливання, називають інтенсивністю
де Світло називають поляризованим,
якщо напрям векторів Рис. 4 – Прямокутна система координат
Останнє рівняння задає еліпс, велика вісь якого нахилена під деяким кутом
Рис. 5 – Поляризація світової хвилі У цьому випадку світло називають лінійно - або плоскополяризованим (рис. 5, б). При виконанні умов Поняття «поляризація» відноситься до поведінки світлової хвилі в одній точці поля, і в загальному випадку стан поляризації може бути неоднаковим в різних точках поля. Для виділення лінійно поляризованого світла використовують оптичні пристрої, звані поляризаторами. Дія будь-якого поляризатора полягає в тому, що він розділяє пучки світла на два ортогонально поляризованих пучок, пропускає один з них і поглинає або відхиляє інший. Поляризатори, що застосовуються для аналізу стану поляризації світла, називають аналізаторами. При послідовному проходженні природного світла через поляризатор П і
аналізатор А
інтенсивності
де Закон Малюса виходить з того, що поляризатор і аналізатор пропускають тільки проекцію коливання на свою площину поляризації. Для зміни стану поляризації застосовують фазовій пластини, дія яких основана на розділенні поляризованих пучок світла на два взаємно ортогонально лінійно поляризованих пучки, що введені різниці фаз між цими пучками і повторному з'єднанні їх в єдині пучок. У залежності від введеної різниці фаз 3. Поширення світла в ізотропному середовищі. Відображення і заломлення на межі двох середовищ Монохроматичні хвилі розповсюджуються в оптичному середовищі з фазовою швидкістю
Величину Залежність показника заломлення від довжини хвилі Поняття фазової швидкості дозволяє правильно зрозуміти поширення монохроматичної хвилі в ізотропному середовищі. Однак на практиці оптичне випромінювання розповсюджується у вигляді імпульсів, які за допомогою перетворення Фур’є можна представити у вигляді кінцевої або нескінченної сукупності монохроматичних хвиль. Важливим окремим випадком є квазімонохроматичні хвилі, для яких відносна ширина спектра значно менше одиниці У реальних експериментах зручно реєструвати максимум інтенсивності імпульсу випромінювання (хвильового пакета). Швидкість переміщення цього максимуму енергії в групі хвиль, що досліджується, називають груповою швидкістю
де Якщо Будь-яке середовище тією чи іншою мірою поглинає світлову енергію, що призводить до поступового зменшення інтенсивності хвилі при її поширенні (загасання хвилі). Для затухаючої хвилі, що розповсюджується вздовж осі Z, справедливий закон Бугера:
де У багатьох випадках більш зручно характеризувати поглинання речовини безрозмірним головним показником поглинання
При
Вираз Розглянемо проходження електромагнітної хвилі через межу двох середовищ, що характеризуються показниками заломлення
Крім того, падаючий, відображеними заломлений промені, а також нормаль до межі в точці падіння променя лежать в одній площині, яку називатимемо площиною падіння. Закони відображення і заломлення служать основою геометричної оптики. Знайдемо співвідношення між інтенсивністю падаючою Вектор лежить в площині падіння електромагнітної хвилі. Падаючу, відображену і заломлену хвилі визначимо трійками векторів
У відповідності з (3) маємо також при
Рисунок 6 – Падаюча, відображена і заломлена хвилі де Підставляючи вирази (19) у друге рівняння (18) і розв’язуючи систему двох рівнянь, отримуємо формули, зв'язуючі амплітуди відображеної (
Аналогічно можна записати вираз для амплітуд магнітної напруженості відображеної і заломленої хвиль. Вектор Граничні умови (2) в цьому випадку можна записати у такому вигляді:
Розв’язуючи систему рівнянь (21), з урахуванням рівності (19) отримаємо
Вирази (20) і (22) називають формулами Френеля. При нормальному падінні (
Коефіцієнтом відображення р називають відношення потоку випромінювання, відображеного даним тілом, до потоку випромінювання, що падає на нього. Для коефіцієнта відображення кордону двох прозорих середовищ, використовуючи усереднені у часі значення модуля вектора Пойнтінга в падаючій і відображеній хвилях, запишемо
Коефіцієнтом пропущення
При нормальному падінні на основі виразів (11) і (23) можна записати такі формули для
З формул (20) і (22) видно, що якщо
При вуглі Брюстера відображена хвиля завжди лінійно поляризована в напрямі, перпендикулярному площині падіння, а хвиля, поляризована в площині падіння, не відбивається взагалі. При Крім розглянутої енергетичної залежності важливу роль відіграють фазові співвідношення в падаючій, відображеній і заломленій хвилях. З формул Френеля випливає, що при відображенні від оптично більш щільного середовища ( У разі падіння світлових хвиль на межу двох середовищ з оптично більш щільного середовища, починаючи з деякого граничного кута падіння
Якщо світлова хвиля падає на межу двох поглинаючих середовищ, то формули Френеля залишаються справедливими при заміні дійсних показників заломлення Проілюструємо використання формул Френеля на прикладі нормального падіння світлової хвилі з вакууму на поглинаюче середовище. Підставляючи у формулу (24)
|