Реферат: Професійне самовизначення звукорежисера як проблема становлення професійної самосвідомості

Міністерство Освіти України

Національний Авіаційний Університет

Гуманітарний Інститут

Курсова робота

З дисципліни: Психологія праці

На тему: «Професійне самовизначення звукорежисера як проблема становлення професійної самосвідомості»

Виконала:

Студентка ПС 309

Лісогор Маргарита

Володимирівна

Перевірила:

Помиткіна Любов

Віталіївна

Київ 2010

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ І Теоретичний аналіз з проблеми становлення професійної самосвідомості особистості у науковій літературі

1.1. Становлення професійної самосвідомості особистості…………………5

1.2. Місце професійного самовизначення у становленні професійної самосвідомості особистості…………………………………………………………7

1.3. Особливості професійної діяльності звукорежисера…………………..10

1.4. Становлення професійної самосвідомості звукорежисера…………….11

Висновок до Розділу І…………………………………………………………13

Розділ ІІ Емпіричне дослідження формування професійної самосвідомості звукорежисера.

2.1. Організація дослідження професійної самосвідомості………………...14

2.2. Підбір та обґрунтування методик……………………………………….15

2.3. Обробка та інтерпретація отриманих даних……………………………18

2.4. Встановлення взаємозв'язку професійного самовизначення та професійної самосвідомості звукорежисера за допомогою методів математичної статистики……………………………………..……………………………………20

Висновок до Розділу ІІ………………………………………………………..23

Висновок……………………………………………………………………….25

Список використаної літератури……………………………………………..27

Додатки………………………………………………………………………...29

Вступ

Актуальність дослідження. Психологічна наука значну увагу приділяє дослідженню чинників соціального і, зокрема, професійного буття людини. Одним із таких чинників виступає професійна самосвідомість. Розуміння професійної самосвідомості як специфічного феномена людської психіки, що зумовлює саморегуляцію особистістю власних дій у професійній сфері завдяки усвідомленню професійних вимог, своїх професійних можливостей й емоційного ставлення до себе як суб'єкта професійної діяльності. Важливим є й динамічний аспект професійної самосвідомості, суть якого – в утворенні цілісного образу професіонала й ототожненні з ним – якщо не на рівні «Я – реального», то «Я – ідеального».

Згідно з теоретичними положеннями В.С. Мерліна, Л.Д. Олійник, І.І. Чеснокової, В.В. Століна, самосвідомість є засобом саморегуляції суб’єкта. Власне професійна самосвідомість як різновид самосвідомості має виражену змістову специфіку. За Б.Г. Паригіним, зміст професійної самосвідомості – це усвідомлення власної належності до професійної групи. В.М. Казієв вважає, що професійна самосвідомість виступає тією інстанцією, у якій відбувається оцінювання досягнень, набутих особистістю, планування саморозвитку та його здійснення. П.О. Шавір характеризує професійну самосвідомість як вибіркову діяльність самосвідомості, що підпорядковується завданню професійного самовизначення і проявляється в усвідомленні себе суб’єктом професійної діяльності.

Отже, дослідження професійної самосвідомості зазвичай розгортається у напрямку з’ясування ставлення суб’єкта до професійної діяльності. Однак за такого підходу бракує розгорнутого аналізу специфіки самосвідомості у фахівців конкретних галузей, а також у молодих людей, що оволодівають відповідними професіями. Це стосується, зокрема, професії звукорежисера, де своєрідне поєднання труднощів, спричинених, з одного боку, їхньою об’єктивною складністю й динамічністю, а, з іншого, соціально-економічними негараздами, якість виконання поставленої мети та потрясіннями, що створюють у багатьох випадках особливо напружені психологічні ситуації. Це зумовлює потребу в дослідженнях професійної самосвідомості, що завважували б специфіку предмету, способів і соціальних умов діяльності звукорежисера в яких досягався б належний ступінь узагальнення.

Об ’ єкт дослідження : Становлення професійної самосвідомості звукорежисера.

Предмет дослідження: Взаємозв’язок професійного самовизначення з становленням самосвідомості звукорежисера.

Мета дослідження : Встановити взаємозв’язок професійного самовизначення звукорежисера з професійною самосвідомістю.

Завдання дослідження:

1. Теоретично проаналізувати поняття: «самосвідомість», «професійна самосвідомість» та «професійне самовизначенність».

2. Теоретично ознайомитись зі специфікою вибору професії звукорежисера.

3. Провести емпіричне дослідження.

4. Встановити взаємозв’язок професійного самовизначення та професійної самосвідомості звукорежисера за допомогою методів математичної статистики.

5. Розробити рекомендації щодо полегшення вибору професії.

Методи дослідження: Для реалізації дослідження можна використовувати комплекс теоретичних та емпіричних методів: теоретичний аналіз та систематизацію наукових літературних джерел; експеримент (констатувальний, контрольний, формувальний); бесіду, анкетування, опитувальники, тести, проективні методики; методи математичної статистики та ін.

Методика дослідження : «тест-опитувальник самовідношення Століна»

Практичне значення дослідження: полягає у розробці й впровадженні у навчально-виховний процес та майбутню роботу авторської практико-орієнтованої програми, спрямованої на сприяння становленню професійної самосвідомості звукорежисерів. Отримані результати дослідження можуть бути використані також практичними психологами з метою профорієнтації та здобуття особистісних вмінь та навичок у професії.

Розділ І Теоретичний аналіз з проблеми: становлення професійної самосвідомості у науковій літературі.

1.1. Становлення професійної самосвідомості особистості.

Згідно з Н.В.Кузьміною й А.О.Реаном, суттєвими психологічними факторами, що впливають на досягнення соціально прийнятного рівня професійної самосвідомості особистості, є: об’єктивні, що зумовлюються діяльністю людини у певному середовищі – ці фактори актуалізують досягнення, значущих для системи, у якій перебуває суб’єкт (сфера діяльності, спільнота тощо) результатів; суб’єктивні, що зумовлюються особистісними передумовами – мотивація, спрямованість, здібності, креативність (особливості їхнього проявлення можуть як сприяти, так і ускладнювати набуття професіоналізму, що у свою чергу позначатиметься на особливостях професійної самосвідомості); об’єктивно-суб’єктивні, пов’язані з особливостями організації професіонального середовища, професіоналізмом керівників, якістю здійснюваного ними управління. На думку В.Г.Зазикіної, загальними психологічними факторами формування професійної самосвідомості є належні рівні антиципації й саморегуляції, розвинутість образної сфери, уміння приймати рішення, комунікативні уміння. В.Д.Шадріков, розглядаючи проблему факторів професійної самосвідомості, виокремлює: потреби особистості, рівень мотивації досягнення й соціальний престиж діяльності.

Визначення професійної самосвідомості, зазвичай, здійснюється за допомогою таких понять: професіоналізм, професійна компетентність, професійна майстерність, професійне становлення, професійне самовизначення, професійні здібності, професійне мислення, професійна придатність.

Важливою функцією професійної самосвідомості виступає системоутворення, тобто інтегрування низки компонентів особистості у процесі її функціонування та розвитку. Суттєвим аспектом професійної самосвідомості є образ результату діяльності, до якого спрямовується особистість (Н.В. Кузьміна, О.О. Деркач). Потреба у наближенні до цього образу (певного ідеалу діяльності) й аналіз відповідних дій, пошук засобів, які уможливлюють (або ускладнюють) цей процес впливають на успішність формування професійної самосвідомості.

Приділяючи увагу зв’язку професійної самосвідомості та професійної ідентичності, потрібно відзначити, що професійна самосвідомість структурується через усвідомлення власної належності до професійної спільноти. Відбувається визначення „Я” шляхом завваження його відповідності професійним еталонам і професійним ролям.

Є.О.Калитієвський зосереджує увагу на процесуальному аспекті професійної самосвідомості – наголошуючи на тому, що остання функціонує у діалогічній формі розмови із собою, що не завжди усвідомлюється. Тому професійна самосвідомість формується на базі співвіднесення образу професії з “Я - концепцією” на певному ступені розвитку особистості під впливом способу життя, який вимагає від людини самоконтролю й рефлексії власних дій, прийняття відповідальності за них. Еталоном професійної самосвідомості за Є.О.Калитієвським стає персоніфікований образ професії, або узагальнений образ професіонала.

Таким чином, в дослідженнях успішності трудової діяльності виявлено, що спеціалістам із високим рівнем продуктивності притаманні адекватна самооцінка, чутливість щодо своєї гідності та вад, уміння розкрити причини успіхів і невдач, аналізувати й узагальнювати результати професійної діяльності, зокрема у порівнянні з результатами, які досягаються колегами.

Суттєвим аспектом професійної самосвідомості є образ результату діяльності, до якого спрямовується особистість. Багато вчених приділяють значну увагу факторам впливу на професійну самовизначенність у встановленні професійної самосвідомості, наприклад, потреби особистості, рівень мотивації досягнення й соціальний престиж діяльності, належні рівні антиципації й саморегуляції, розвинутість образної сфери, уміння приймати рішення, комунікативні уміння.

1.2. Місце професійного самовизначення у становленні професійної самосвідомості особистості.

За останні десятиліття істотно збільшився інтерес учених до проблеми професійного самовизначення особистості. Чималий внесок зробили Є.О.Клімов (психологічна характеристика професійної діяльності), Є.С.Пряжников (використання ігрових технологій у груповому консультуванні), А.І.Сухарева (психологічні механізми розвитку трудового й професійного самовизначення), О.Т.Ростунов (формування професійної придатності), С.С.Нікіфоров (роль професіознавства як інформаційна база вибору професії), Л.І.Божович (самовизначення у віковому аспекті).

Самовизначення особистості в контексті формування життєвої позиції, перспектив саморозвитку й самоактуалізації вивчалося в роботах К.А.Абульханової-Славскої, М.О.Головко, Л.М.Когана, І.С.Кона, В.О.Ядова. Професійна самосвідомість (професійне «Я») як найважливіше психічне новоутворення й інтегральний регулятор процесу професійного становлення майбутнього фахівця розглядалась у дослідженнях М.М.Гуревич, М.І.Дьяченко, Л.А.Кандибович, О.В.Москаленко.

Відомо, що психологічний зміст процесу професійного самовизначення полягає не лише у формуванні спрямованості на вибір конкретної професії, але й у пошуку суб'єктивних причин свого вибору. Через те невід'ємним компонентом професійного самовизначення є професійна самосвідомість, під якою розуміють усвідомлення особистістю себе як суб'єкта майбутньої професійної діяльності.

Формою прояву професійної самосвідомості молоді є переважно усвідомлення своєї соціальної позиції, своїх інтересів, нахилів, здібностей, характерологічних особливостей, рівня своєї загальної та спеціальної готовності. При цьому усвідомлення своїх психічних особливостей нерозривно пов'язано з певним ставленням до себе, з самооцінкою. Тому самосвідомість - це не лише пізнання себе, але й емоційне відношення до себе, інтегральним результатом якого є самоповага.

Треба відмітити, що інтерес особистості до себе як до майбутнього професіонала виникає не стихійно, саме в юнацькі роки, а проходить у своєму розвитку ряд етапів. У зв'язку з цим доцільно розглянути генезис професійної самосвідомості в процесі професійного самовизначення особистості.

Розвиток професійного самовизначення майбутніх звукорежисерів відбувається у двох аспектах. Ціннісно - орієнтаційний аспект являє собою створення системи цінностей, визначення своєї відповідності обраній професії. Діяльнісний аспект професійного самовизначення й становлення – це реальні дії, діяльність, їх реальні результати. Основу для розгортання професійного самовизначення в цьому аспекті становлять якості особистості, що так чи інакше, стабільно проявляються в діях людини, пов'язаних з вибором і здійсненням професійної діяльності.

Теоретичний аналіз структури професійної самосвідомості спеціалістів технічних профілів підтверджує доцільність її побудови як загальної структури самосвідомості особистості, у вигляді поєднання трьох підструктур – когнітивної, афективної та поведінкової. Структура наведена нижче Рисунок 1.1, як психологічна готовність звукорежисера до професійної діяльності.

Когнітивна підструктура забезпечує усвідомлення себе особою в якості належної певній системі професійної діяльності. У процесі створення власного уявлення про себе – в різних професійних ситуаціях, з урахуванням відгуків і думок колег – складається стійка “Я - концепція” спеціаліста, що надає або не надає йому почуття професійної гідності й упевненості в собі.

Афективна підструктура розкривається в емоційно насиченому оцінюванні спеціалістом власних здібностей (актуальна самооцінка), минулих (ретроспективна самооцінка) і майбутніх досягнень (потенційна самооцінка), а також в уявленні про те, як його оцінюють інші спеціалісти (рефлексивна самооцінка).

Поведінкова підструктура реалізується у цілеспрямованих діях, спрямованих на досягнення професійних інтересів. Ці інтереси можуть визначатися як середовищем, так і самим суб’єктом. Ступені їхньої об’єктивності, актуальності й суголосності соціальним вимогам позначаються на самоусвідомленні.

Структура психологічної готовності звукорежисера до професійної діяльності

Рисунок 1.1.

Отже, становлення потреби у самовизначеннім призводить до появи різних суперечностей особистості, що є рушійними силами професійного самовизначення. «Узагальнено їх можна представити як суперечності між потребою й вимогами діяльності, а також знаннями, уміннями, способами, необхідними для реалізації цілей, що встають перед людиною» [4 ].

1.3. Особливості професійної діяльності звукорежисера.

Професія звукорежисера виникла з появою перших технічних засобів для запису і відтворення звуку і розвитком кінематографа. Протягом минулого століття і звукова техніка, і кіно стрімко еволюціонували, тому професія звукорежисера все більш ускладнювалася і спеціалізувалася. Сучасна людина не мислить свого життя без постійного електронного звукового фону. Кіно, радіо, телебачення, шоу-програми, оформлені за допомогою якісного, продуманого звукового супроводу, завжди привертають нашу увагу. Діяльність людини, який за нього відповідає, залишається за кадром, але, тим не менш, саме він забезпечує цей супровід, доставляючи нам масу позитивних вражень та емоцій.

Сучасний звукорежисер здійснює забезпечення зйомок, записів, ефірів, монтажів, озвучування всіх видів передач і несе відповідальність за художнє та технічне якість звукової продукції, будучи керівником і організатором всього процесу звукозапису, який здійснює відповідно до трактуванням виконавців і задумом режисера, перебуваючи у тісній взаємодії з іншими підрозділами. Звукорежисер - фахівець, який має підготовку як музичну, так і технічну. Чітке уявлення про електроакустичної процесі, що відбувається в тракті звукопередачі, знання апаратури для його обробки дозволяють звукорежисеру відтворити звукову картину без порушення натуральності звучання.

Звукорежисер - це фахівець, який за допомогою технічних звукових засобів здійснює запис, відтворення, обробку, і зведення різних звукових компонентів. Це творча професія, адже звукорежисер завжди створює художній звуковий образ, формує драматургію і концепцію звуку, а також створює нові звуки і займається їх обробкою.

Навчитися майстерності звукорежисури можна на спеціальних курсах, які проводяться у великих звукозаписних, телевізійних, радіо-і кіностудіях. У багатьох музичних, гуманітарних і технічних вищих навчальних закладах сьогодні існує спеціальність «Звукорежисура кіно і телебачення».

Навички і знання, які необхідні звукорежисеру як професіоналу. Звукорежисер повинен володіти хорошим слухом, глибокої ерудицією, високою музичною культурою, почуттям музичної і художньої форми, навичками аналізу літературного, музично-драматичного, музичного твору, володіти методами створення звукоряду програми як художнього цілого з використанням сучасних художніх і технічних засобів, мати навички роботи з виконавцями, володіти знаннями в області загальних основ історії та теорії звукорежисури, вміти орієнтуватися в спеціальній літературі, вивчати і знати вітчизняні та зарубіжні досягнення в області звукорежисури; мати навички в науково-дослідної та експертної діяльності, повинен бути знайомий з комп'ютерною технікою і комп'ютерними технологіями та сферами їх застосування від музичної до мультимедійної.

1.4. Становлення самосвідомості звукорежесера

Звукорежисер має такі особисті якості: оволодіння професійною сумлінністю, умінням концентрувати увагу, організаторськими здібностями, великою працездатністю Звукорежисер повинен уміти швидко адаптуватися на робочому місці будь-якої технічної складності. Для того щоб стати хорошим звукорежисером, необхідно володіння як творчими, так і технічними аспектами професії. Звукорежисеру необхідно мати знання в галузі фізики, акустики, звукового технічного обладнання, що суміщаються з музичною освітою і відмінним музичним слухом. Робота звукорежисера вимагає великих творчих навичок, адже створення унікальної звукової середовища - надзвичайно складний художній процес. У більшості випадків робота звукорежисера пов'язана з діяльність великої кількості людей суміжних професій, тому йому необхідні такі якості як комунікабельність, вміння працювати в команді й підкоряти свої творчі ідеї загального режисерським задумом.

Сучасні звукові пульти - це дуже складні багатоканальні електронні пристрої, що мають сотні регуляторів і перемикачів У розпорядженні звукорежисера також багатоканальні аналогові і цифрові магнітофони, цифрові робочі станції, широкий набір приладів спецефектів. Такі професійні якості, як управляти цією складною технікою, швидко вирішувати конкретні завдання, вибирати варіанти заміни в разі відмови устаткування, своєчасно і чітко переходити на резерв може тільки людина, що володіє здатністю миттєво реагувати на події і великою витримкою.

У професії звукорежисера враховуються наявність плюсів та мінусів. У наш час, коли телебачення, кіно, музика займають одну із головних позицій нашого життя, ця професія є дуже престижна, цікава та популярна для молоді. Але, дуже складно зробити кар'єру в режисурі: цілодобова робота, низька зарплата. Людина, з якихось причин не зуміла заявити про себе в професійних колах, закінчивши ВУЗ, може залишитися зовсім нікому не потрібною. Тому, викладачі вузів влаштовують майбутнім режисерам максимально серйозні творчі випробування, намагаючись не допустити в професію випадкових людей.

На думку Савчина М. В., формування професійної самосвідомості найчастіше відбувається стихійно, без належного методичного забезпечення і психолого-педагогічного керівництва [2].

Отже, професійна діяльність звукорежисера дуже складна, широкого профілю спрямування. В наш час професія звукорежисера потрібна практично в усіх культурно-мистецьких закладах. Наприклад: на радіо, телебаченні, театрі, кіно, музикальних концертів, клубах, тощо. Особистість, яка працює звукорежисером необхідна мати наведені вище професійні та особисті якості,які дають змогу справитись з об’ємом виконання роботи та подальшому розвитку професійної кар’єри.

Висновок до Розділу І

Вибір професії відбиває визначений рівень особистих домагань, заснованих на оцінці своїх здібностей і можливостей. Крім того, вибір професії, професійне самовизначення вимагає високої активності суб'єкта, залежить від рівня сформованості усвідомленої психічної саморегуляції, ступеня розвитку контрольно-оцінної сфери.

Отже, важливими факторами в професійному самовизначенні є:

• здатність адекватно оцінювати свої якості як фактори вибору професії;
• здатність вивчати світ професій, спираючи на невипадкові фактори, формувати адекватне представлення про нього;
• здатність виділяти головне для себе при виборі професії, тобто сформувати індивідуальну ієрархію факторів, максимально адекватно оцінити ситуацію вибору професії.

Робота звукорежисера вимагає великих творчих навичок, адже створення унікальної звукової середовища - надзвичайно складний художній процес. У більшості випадків робота звукорежисера пов'язана з діяльність великої кількості людей суміжних професій, тому йому необхідні такі якості як комунікабельність, вміння працювати в команді й підкоряти свої творчі ідеї загального режисерським задумом.

Розділ ІІ Емпіричне дослідження формування професійної самосвідомості звукорежисера.

2.1. Організація дослідження професійної самосвідомості

Використання в професійному консультуванні методик, спрямованих на виявлення самосвідомості і самооцінки людини, дає не тільки діагностичний, але і, до деякої міри, психокорекційний ефект.

У молодих людей, стурбованих своїм професійним майбутнім, тих, що прагнуть учитися в професійному чи навчальному закладі, одержати професію в процесі роботи, спостерігається випереджальний розвиток в оцінці своїх особистісних якостей у порівнянні з оцінкою своїх професійних якостей. Люди, які отримують знання, краще представляють себе як особистість узагалі, тобто в сукупності моральних, фізичних, інтелектуальних якостей, своїх інтересів і схильностей, але меншою мірою мають представлення про своє професійне «Я».

Наявні розходження в самооцінці насамперед стосуються її змістовних компонентів. Одні знають про себе більше, інші менше; визначені якості особистості, здатності, значимі на даний момент, піддаються аналізу і оцінці, інші, у силу їхньої неактуальності, людиною не оцінюються (хоча і можуть бути оцінені по ряду параметрів). Існують такі особистісні властивості і якості, що не включаються в сферу усвідомлення і самооцінки, людина просто не може оцінити себе по ряду параметрів.

Експериментальне дослідження розвитку професійної самосвідомості звукорежисерів – описуються принципи організації, методи проведення констатуючої частини дослідження, а також отримані результати.

Емпіричне дослідження особливостей професійної самосвідомості звукорежисерів можна розглядати за трьома етапами, де предметами вивчення відповідно будуть:

1) самоатрибутивні судження (коґнітивний аспект) – виявлялись соціокультурні та фахово-ціннісні змісти, які приймаються досліджуваними як значимі;

2) способи реакцій на ситуативні виклики (конативний аспект) – виявлені самоатрибуції могли мати стереотипний, зумовлений конформізмом характер, домінуючі реакції розкривали момент їхньої достеменності;

3) характеристики рефлексії – адже згідно з гіпотезою, саме від розвитку рефлексії (особистісної, предметної, соціальної) залежить стан професійної самосвідомості.

Отже, дослідження було проведене на базі Національної школи телебачення імені Карпенка Карого. Дослідженням були охоплено 25 осіб на підвищення кваліфікації звукорежисури. Серед досліджуваних 60 % становили чоловіки (проте, як засвідчило дослідження, істотні розбіжності у професійній самосвідомості чоловіків і жінок відсутні).

У дослідженні приймали участь 15 чоловіків і 10 жінок віком 24 - 45 років, при чому слід зазначити різної професійної підготовки, адже включаємо багато з них тільки навчаються та освоюють цю складну професію.

2.2. Підбір та обґрунтування методик

Виявлення не тільки змістовних, але й оцінних параметрів самосвідомості можна використовувати різні модифікації методики Дембо - Рубінштейн для самооцінки за допомогою розміщення себе на шкалі. Шкали самооцінки повинні включати як професійно значимі, так і загальноособистісні якості, що дозволяє визначити місце і значення в структурі самооцінки професійно значимих якостей.

Методика вибрана для визначення професійного самовизначення особистості, ми використовуємо тест - опитувальник Століна, який допоможе у самовизначенні особистості та виокремлення власних якостей індивіда.

Самовідношення – це деяке стійке відчуття в адресу власного «Я», яке містить ряд специфічних модальностей (вимірів), що розрізняються як по емоційному тону, переживанню, так і по семантичному змісту відповідного відношення до себе. Це особливий опитувальник, направлений на дослідження комплексу чинників відношення до себе. Методика є багатовимірним психодіагностичним інструментом, заснованим на принципі стандартизованого самовідліку. Опитувальник містить 57 пунктів у вигляді тверджень типу: «Навряд чи мене можна любити по-справжньому», «Мої достоїнства сповна переважують мої недоліки», «Інколи я сам себе погано розумію» і так далі використовується два варіанти відповідей: «згоден», «не згоден». Опитувальник має 12 шкал, основні з них:

1. «Відвертість» (внутрішня чесність). Низькі значення говорять про глибоку усвідомленість «Я», підвищену рефлексивність і критичність, здатність не приховувати від себе і інших значиму неприємну інформацію.

2. «Самовпевненість». Високі значення відповідають високій зарозумілості, відсутності внутрішньої напруженості, низькі – про незадоволення собою і своїми можливостями.

3. «Самокерівництво», внутрішня послідовність. Людина з високим балом за шкалою виразно переживає власне «Я» як внутрішній стрижень, інтегруючий його особу і життєдіяльність, вважає, що його доля знаходиться в його власних руках.

4. Відбитий сумнів – «Дзеркальне Я». Високі значення шкали відповідають уявленням суб'єкта про те, що його особа, характер і діяльність здатні викликати в інших пошану, симпатію, схвалення і розуміння.

5. «Самоцінність». Шкала відображає емоційну оцінку себе. Високі показники відображають любов до себе, відчуття цінності власної особи, низькі, – сумнів в цінності власної особи, втраті інтересу до свого внутрішнього світу.

6. «Самосприйняття». Високий полюс відповідає дружньому відношенню до самого себе, схваленню своїх планів і бажань, емоційному, безумовному прийняттю себе.

7. «Самоприв’язанність». Високі показники за шкалою говорять про ригідність «Я-концепції», прихильність, небажання мінятися на тлі загального позитивного відношення до себе.

8. Внутрішня конфліктність. Високі значення за даною шкалою свідчать про наявність внутрішніх конфліктів, сумнівів, незгоди з собою. Украй низькі значення говорять про заперечення проблем, закритість, поверхневому самовдоволенні.

9. «Самозвинувачення». Високі значення говорять про самозвинувачення, готовність поставити собі в провину свої промахи і невдачі, власні недоліки.

Мета. Використати даний тест для оцінки професійного самовизначення у 2 вибірках.

Необхідний матеріал. Раніше підготовлені бланки для заповнення.

Хід проведення. Дослідження проводиться на раніше заготовлених бланках, пред’являється інструкція виконання, необхідність відповісти на поставлені запитання «згоден» чи «не згоден», позначаючи знаком «+» чи «-» відповідаючи на запитання чесно.

Стимульний матеріал, 57 запитань відзначений у Додатку А.

Таким чином, у проведенні дослідження ми використовуємо тест – опитувальник самовідношення Століна за яким отримаємо 12 шкал, показників відношення до свого «Я», вираження самовпевненості, само інтересів, самозвинувачення, само розуміння, аутосимпатії та ін. за оцінкою отриманих даних можна оцінити ступінь професійного самовизначення досліджуючи, як проблеми встановлення професійної самосвідомості.

Таким чином професійна діяльність й здатність до неї – це передумова майбутньої активної діяльності, необхідна умова її успіху без відчуття дискомфорту, напруженості та внутрішнього конфлікту особистості з професійним та соціальним оточенням для задоволення та самосприйняття себе та оточуючих.

2.3. Обробка та інтерпретація отриманих даних.

Проведення методики «тест – опитувальник само відношення Століна» у 25 людей, 10 дівчат та 15 хлопців віком 24 – 45 років при однаковій умові виконання в один і той час її проведення дали такі результати. При обробці та аналізі результатів використовуємо дані окремо для дівчат та хлопців для зручності використання, які наведені у Додатку Б1 та Додатку Б2.

У Додатку Б1 наведені отримані сирі бали відповідей дівчат, тобто ті бали, котрі ми отримали після підсумку результатів методики. У Додатку Б2 ми побачимо результати отримані хлопцями, сирі показники.

Для повного характеру методики представлено шкали, по яким досліджуються професійне самовизначення звукорежисерів:

S – шкала глобальне самовідношення;

Отже, можемо побачити, що самовідношення до власного «Я» у хлопців вище ніж у дівчат, тобто, хлопці більш впевнені у своєму виборі. Найменш виражений показник очікуваного відношення від інших, адже у професії звукорежисера індивід розраховує тільки на себе.

Жіночий простір гнучкіший, ніж чоловічий. Він формується раніше, інтенсивніше, цілеспрямованіше й протягом усього життя є краще структурованим. Завжди актуальна потреба орієнтації в людських взаєминах допомагає жінкам постійно перебудовувати, реставрувати свій простір. Жінки вміють залишати незмінними певні дорогі їм стосунки й водночас більш відкриті до стосунків нових.

Інтерпретація отриманих даних переведених у накопичені частоти (у %):

• менше 50 – ознака не виявлена;
• 50-74 - ознака виявлена;
• більше 74 - ознака яскраво виявлена.

Переведемо середні дані, тобто суму отриману по кожній шкалі ми ділимо на кількість дівчат чи хлопців і отримуємо середні дані окремо для дівчат та окремо для хлопців переведемо у накопичені частоти і маємо дані наведені у Таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Накопичені частоти показують явну різницю між показниками дівчат та хлопців. Результати хлопців явно превалюють, отже, високий рівень самоповаги, аутосимпатії задоволеність власним «Я» зацікавленість своєю роботою здатність швидко навчатися та прагнення до поліпшення кваліфікаційного рівня. З отриманих даних можна відокремити, розглядаючи середню оцінку, високу самооцінку як дівчат так і хлопців, але також високий рівень внутрішніх конфліктів для прояву своєї індивідуальності.

Таким чином, спостерігаємо на порядок вищі показники у хлопців, що свідчить про більшу самозакоханість, ніж у дівчат. Найбільш високі показники у хлопців самоінтерес так є провідною ланкою у встановленні та самовдоволенні своєї особистості. Найнижчим є показник шкали очікуваного відношення від інших, тобто, ознака не виявлена. Отже, можна зробити висновок, що люди, які працюють в системі «людина – художній образ» направленні на виявлення свого власного «Я» за рахунок, якого стають майстрами своєї справи та відданими своїй роботі.

2.4. Встановлення взаємозв'язку професійного самовизначення та професійної самосвідомості звукорежисера за допомогою методів математичної статистики.

Розглянемо простий непараметричний критерій Розенбаума на встановлення взаємозв'язку професійного самовизначення та професійної самосвідомості звукорежисера.

Критерій Q – Розенбаума використовується для оцінки розбіжностей між двома вибірками по рівню будь-якої виміряної ознаки обов’язковою умовою для використання саме цього критерію є наявність n>11,хоча б в одній вибірці. В даному випадку ми розглянемо 2 вибірки показник дівчат і хлопців по шкалі глобальне самовідношення (Табл.1.2).

Умова задачі: У групі звукорежисерів провели дослідження на в становлення взаємозв'язку професійного самовизначення та професійної самосвідомості. Час проведення однаковий, умови здійснення також однакові, кількість дівчат 10 осіб, а хлопців – 15 осіб. Цікавить питання чи існують відмінності між показниками витривалості та продуктивності роботи дівчат та хлопців? Дані відтворення наведені нижче у Таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Гіпотези:

Но – рівень відтворення у дівчат не нижче рівня відтворення у хлопців, тобто, відмінностей показників між отриманими даними дівчатами та хлопцями не існує.

Нı – рівень відтворення у дівчат нижче рівня відтворення у хлопців, тобто, відмінності показників між отриманими даними дівчатами та хлопцями існують.

Після сформульованих гіпотез нам необхідно впорядкувати значення наведені вище у Табл.1.2.

S1 = 3;

S2 = 2;

Qемп. = S1+ S2 = 3+2 = 5;

Qкр.

Qемп. > Qкр. , тобто Но приймається.

Отже, емпіричне значення перевищує критичне, приймається альтернативна гіпотеза. Рівень відтворення у дівчат не нижче рівня відтворення у хлопців, тобто, відмінностей показників витривалості та продуктивності отриманих даних дівчат та хлопців не існує.

Таким чином, ми встановили взаємозв’язок між показниками дівчат та хлопців професійного самовизначення та професійної самосвідомості. Якості професійної самосвідомості розгортаються у площині самовизначення, самоороганізації та персоналізації. Психологічне єство самосвідомості розглядається у перспективі “фаху”, “образу Я” та “професійної спільноти”. Ця сукупність створює цілісне, динамічне утворення – професійну самосвідомість. Формуватись професійне самовизначення та професійна самосвідомість, що виражається в сполученні успішності учбово - професійної, трудової діяльності із задоволеністю обраним шляхом.

Висновок до Розділу ІІ

Таким чином, у Розділі ІІ ми емпірично дослідили формування професійної самосвідомості звукорежисера за допомогою методики «тест – опитувальник самовідношення Століна» у якому 57 запитань та 12 вимірюваних шкал, які дозволяють виявити рівень самовпевненості, самоінтересів, аутосимпатії, самозвинувачення та ін.

Суттєвим аспектом професійної самосвідомості є образ результату діяльності, до якого спрямовується особистість. Багато вчених приділяють значну увагу факторам впливу на професійну самовизначенність у встановленні професійної самосвідомості, наприклад, потреби особистості, рівень мотивації досягнення й соціальний престиж діяльності, належні рівні антиципації й саморегуляції, розвинутість образної сфери, уміння приймати рішення, комунікативні уміння.

Робота звукорежисера вимагає великих творчих навичок, адже створення унікальної звукової середовища - надзвичайно складний художній процес. У більшості випадків робота звукорежисера пов'язана з діяльність великої кількості людей суміжних професій, тому йому необхідні такі якості як комунікабельність, вміння працювати в команді й підкоряти свої творчі ідеї загального режисерським задумом.

Проте, професійна самосвідомість звукорежисера завжди базується на особистісному уявленні людини про себе, яке закладається ще у ранньому дитинстві. Формування Я-концепції, наприклад, жінки є складнішим і глибиннішим процесом, на нього впливає багато факторів протягом всього життя, зокрема особливості виховання у батьківській сім’ї, підліткова ідентифікація, зовнішня привабливість, створення сім’ї, народження власних дітей або їх відсутність, професійна реалізованість та самоактуалізація. Тому деяка відмінність до самовираження свого «Я» жінки існує. Чоловіки більш раціонально міркують, а жінки чуттєво, інтуїтивно, тому і сфера впливу на діяльность може бути різною навіть працюючи на одній сфері в одному напряму чоловіки і жінки дивляться на речі по-різному.

Висновок

Список використаних джерел

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М. : Просвещение, 1980 – 234 с.

2. Асмолов А.Г. Психология личности. - М. : Просвещение, 1990 – 167 с.

3. Баклицький І.О. Психологія праці: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 655 с.

4. Бородулькіна Т.О. Вплив образу професії на становлення професійної ідентичності особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України /За ред. С.Д. Максименка. Т.IX.4.2. - К., 2007. - 420 с.
5. Вірна Ж.П. Професійна ідентифікація: побудова і валідизація тесту кольорових відношень ( для діагностики усвідомлення професійного образу) // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - № 3. - С.21-23.

6. Ершов К.Г., Беспрозванный М.В. Оборудование звукотехнических комплексов киностудий. – К., 1991г. – 305 с.

7. Жирун О.А. До проблеми професійного становлення майбутніх редакторів // Теоретичні та прикладні проблеми психології і педагогіки. – 2004. – № 1 (6). – С.79-84.

7. Казміренко В.П. Програма дослідження психо-соціальних чинників адаптації молодої людини до навчання у ВНЗ та майбутньої професії // Практична психологія та соціальна робота. №6. 2004.

8. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону, 1996. – 512 с.

9. Кон И.С. Категория "Я" в психологии. – Психол. журн., 1981, т. 2, №3.

10. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М. : Политиздат, 1981.

11. Ліфарева Н.В . Психологія особистості. – К. : Центр навчальної літератури, 2003.

12. Методика индивидуальной профконсультации. - М.: Высшая школа, 1992. - 175 с.

13. Мясищев В.Н. Сознание как единство отражения действительности и отношения к ней человека. – В кн.: Проблема сознания. М., 1966.

14. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных. Учебное пособие. – Спб. : Речь, 2004. – 392 с.

15. Нисбетт Алекс Звуковая студия. Техника и методы использования. – 1988г. – 256 с.

16. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. – М. : Воронеж, 1996. –173 с.

17. Реан А.А. Психологический анализ проблемы удовлетворённости избранной профессией//Вопросы психологии. - 1988.-№1.- С.83-88.

18. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навч. посіб. – К. : Ін-т педагогіки і психології проф. освіти, 1996. – 236 с.

20. Синклер Ян Введение в цифровую звукотехніку. – М., 1987г. – 115 с.

21. Спиркин А.Г . Сознание и самосознание. М., 1972.

22. Столин В.В. Исследование эмоционально-ценностного отношения к себе с помощью методики управляемой проекции. – Психол. журн., 1981, №3.

23. Толстих А.А. Психологические аспекты профориентации. - М., 1990 г.

24. Хуторский А.В. Ключевые компетенции и образовательные стандарты. // Интернет-журнал "Эйдос". – 2002. – 23 апреля. – http://www.eidos.ru/ journal/2002/0423.htm.

25. Шадриков В.Д. Проблемы системогенеза профессиональной деятельности. – М.: Наука, 1982. – 231 с.

26. Шнейдер Л.Б. Профессиональная идентичность: теория, эксперимент, тренинг. – М.: МО ДЕК, 2004. – 600 с.

27. Шорохова Е.В. Проблема "Я" и самосознание. – В кн.: Проблемы сознания. М., 1966. – 342 с.

Додаток А

1. Думаю, что большинство моих знакомых относится ко мне с симпатией.

2. Мои слова не так уж часто расходятся с делом.

3. Думаю, что многие видят во мне что-то сходное с собой.

4. Когда я пытаюсь себя оценить, я прежде всего вижу свои недостатки.

5. Думаю, что как личность я вполне могу быть притягательным для других.

6. Когда я вижу себя глазами любящего меня человека, меня неприятно поражает то, насколько мой образ далек от действительности.

7. Мое «Я» всегда мне интересно.

8. Я считаю, что иногда не грех пожалеть самого себя.

9. В моей жизни есть или по крайней мере были люди с которыми я был чрезвычайно близок.

10. Собственное уважение мне еще надо заслужить.

11. Бывало, и не раз, что я сам себя остро ненавидел.

12. Я вполне доверяю своим внезапно возникшим желаниям.

13. Я сам хотел во многом себя переделать.

14. Мое собственное «Я» не представляется мне чем-то достойным глубокого внимания.

15. Я искренне хочу, чтобы у меня было все хорошо в жизни.

16. Если я и отношусь к кому-нибудь с укоризной, то прежде всего к самому себе.

17. Случайному знакомому я скорее всего покажусь человеком приятным.

18. Чаще всего я одобряю свои планы и поступки.

19. Собственные слабости вызывают у меня что-то наподобие презрения.

20. Если бы я раздвоился, то мне было бы довольно интересно общаться со своим двойником.

21. Некоторые свои качества я ощущаю как посторонние, чужие мне.

22. Вряд ли кто-либо сможет почувствовать свое сходство со мной.

23. У меня достаточно способностей и энергии воплотить в жизнь задуманное.

24. Часто я не без издевки подшучиваю над собой.

25. Самое разумное, что может сделать человек в своей жизни – это подчиниться собственной судьбе.

26. Посторонний человек, на первый взгляд, найдет во мне много отталкивающего.

27. К сожалению, если я и сказал что-то, это не значит, что именно так и буду поступать.

28. Свое отношение к самому себе можно назвать дружеским.

29. Быть снисходительным к собственным слабостям вполне естественно.

30. У меня не получается быть для любимого человека интересным длительное время.

31. В глубине души я бы хотел, чтобы со мной произошло что-то катастрофическое.

32. Вряд ли я вызываю симпатию у большинства моих знакомых.

33. Мне бывает очень приятно увидеть себя глазами любящего меня человека.

34. Когда у меня возникает какое-либо желание, я прежде всего спрашиваю у себя, разумно ли это.

35. Иногда мне кажется, что если бы какой-то мудрый человек смог увидеть меня насквозь, он бы тут же понял, какое я ничтожество.

36. Временами я сам собой восхищаюсь.

37. Можно сказать, что я ценю себя достаточно высоко.

38. В глубине души я никак не могу поверить, что я действительно взрослый человек.

39. Без посторонней помощи я мало что могу сделать.

40. Иногда я сам себя плохо понимаю.

41. Мне очень мешает недостаток энергии, воли и целеустремленности.

42. Думаю, что другие в целом оценивают меня достаточно высоко.

43. В моей личности есть, наверное, что-то такое, что способно вызывать у других неприязнь.

44. Большинство моих знакомых не принимают меня так уж всерьез.

45. Сам у себя я довольно часто вызываю чувство раздражения.

46. Я вполне могу сказать, что унижаю себя сам.

47. Даже мои негативные черты не кажутся мне чужими.

48. В целом, меня устраивает то, какой я есть.

49. Вряд ли меня можно любить по-настоящему.

50. Моим мечтам и планам не хватает реалистичности.

51. Если бы мое второе «Я» существовало, то для меня это был бы самый скучный партнер по общению.

52. Думаю, что мог бы найти общий язык с любым разумным и знающим человеком.

53. То, что во мне происходит, как правило, мне понятно.

54. Мои достоинства вполне перевешивают мои недостатки.

55. Вряд ли найдется много людей, которые обвинят меня в отсутствии совести.

56. Когда со мной случаются неприятности, как правило, я говорю: «И поделом тебе».

57. Я могу сказать, что в целом я контролирую свою судьбу.

Додаток Б1

Показники дівчат по проходженню тесту (сирі бали)

Додаток Б2

Показники хлопців по проходженню тесту (сирі бали)