.
Проблеми профілактики і виправлення порушень постави і стопи ще далекі від повного вирішення і дуже актуальні. Сучасне вчення про реабілітацію хворих з функціональним і статичним порушеннями органів опори і руху виходить за рамки вузької спеціальності.
Серед порушень органів опорно-рухового апарату людини, є такі, які розвиваються поступово, проте дуже часто бувають причиною різних страждань і нерідко призводять до інвалідності.
Дослідження багатьох фахівців свідчать, що одним із найпоширеніших захворювань є плоска стопа, яка спостерігається у 40-50% дорослих і дітей.
Деформація у вигляді плоскої стопи дуже негативно впливає на дитячий організм оскільки це захворювання порушує ресорну та амортизаційну функції склепіння стопи. Струси та вібрації під час ходьби, бігу та інших рухів передаються внутрішнім органам, що призводить до порушення їх функції. Струси хребта і головного мозку спричиняють мікротравми і головну біль, підвищену втомлюваність, загальне нездужання, що звичайно знижує працездатність, або призводить до її втрати.
Під час обстеження дітей з плоскою стопою помічено 2 типові ознаки захворювання – це опущення поздовжнього склепіння і відхилення п’ятки назовні. Треба пам’ятати, що стопа є конструктивно складною частиною опорно-рухового апарату, яка складається з великої кількості кісток і зв’язок. Пластичність і легкість ходи, здатність стопи витримувати значні поштовхи під час трибків і бігу визначаються формою її кістяка і функцією м’язово-зв’язкового апарату.
Велика кількість авторів зазначає, що дитяча стопа порівняно з дорослою коротка, широка, а в п’ятці звужена; пальці розходяться, тоді, як у дорослих вони щільно прилягають один до одного. У дітей на підошві сильно розвинута підшкірна клітчатка, яка заповнює склепіння стопи.
Обсяг рухів дитячої стопи більший, ніж дорослої, внаслідок більшої еластичності м’язово-зв’язкового апарату. Через це дитяча стопа найменш пристосована до статичних навантажень, швидко втомлюється і легко піддається деформації.
Заслуговує на увагу і той факт, що між плоскою стопою і правильною поставою існує певний зв’язок. Неправильне положення тіла, ніг і стоп разом з несприятливим впливом навколишнього середовища може спричинити, особливо під час росту дитячого організму, розвиток деформацій і захворювання постави.
Відомо, що постава – це вміння тримати своє тіло, навичка як а зовнішньо відображає запас тілесних і душевних сил людини. Правильна постава – результат виховання, навчання, тренування і своєчасного лікування різних функціональних деформацій. При неправильній поставі зазвичай голова опущена, плечі напружені і зведені вперед або одне плече вище від іншого, живіт виступає вперед, значно посилений поперековий згин, відставлений назад таз, кругла спина і запала грудна клітка. У процесі фізичного розвитку дитини формуються фізіологічні кривизни хребта, набуваються звички правильного утримання голови, сидіння, стояння. Все це забезпечує високі ресорні властивості органів опори, оберігає від небажаного впливу внутрішні органи і ЦНС. Адже неправильна постава і плоска стопа призводять до кіфотичної, сколіотичної або кіфосколіотичної постави, що в свою чергу погіршує діяльність серцево-судинної, нервової і дихальної систем, а також печінки і нирок. Найчастіше плоска стопа спостерігається у дітей ослаблених, які часто хворіють, мають різні порушення стану здоров’я, фізичного розвитку.
Плоска стопа – це деформація, яка характеризує зниження висоти склепіння стопи, її “розплющення”. Плоска стопа може бути природженою (до 5%) і набутою (до 95%). природжена плоска стопа буває дуже рідко. Вона зв’язана з внутрішньоутробним розвитком кістяка дитини. Ця деформація стопи дитини потребує особливої уваги рідних. Займатися цією патологією треба вже через 2 тижні після пологів. Під час кожного сповивання 10-20 разів на день слід обережно прогинати склепіння стопи, тримаючи однією рукою за п’ятку і гомілку, а другою – за склепіння і пальці. (6-8 разів на кожній нозі). Після лікувальних пасивних вправ треба помасажувати підошовну поверхню стопи. Тримати стопу треба двома руками, а великими пальцями рук від п’ятки до пальців глибоко масажувати підошву (10-12 разів кожну ногу). У повзунки необхідно вкладати щільний валик. Коли дитина навчиться сидіти, то під стопи підкладають круглу палицю діаметром 1,5 – 2 см і вчать катати її по підлозі. Як тільки дитина почне вставати у взутті, треба впоперек склепіння стопи вкласти щільний ватяний валик. Коли дитина почне ходити, необхідно замовити супінатори і регулярно виконувати спеціальні фізичні вправи. Влітку рекомендується ходити босоніж по піску, гальці, проводити пасивні вигинання склепіння стопи, масаж і спеціальні фізичні вправи. Всі ці заходи треба проводити до 3-5 років доти, поки не відновиться нормальне склепіння стопи. Надалі спеціальні фізичні вправи слід проводити як профілактичний захід.
Набута плоска стопа може бути статичною, рахітичною, травматичною і паралітичною.
Рахітична плоска стопа розвивається, як результат хвороби рахіт, при якому кістки стають м’якими, піддатливими і легко деформуються під час навантаження.
Лікування – загальнозакріплювальне, вітамінотерапія, фізіотерапія. При нефіксованих формах показані гіпсові пов’язки, ортопедичні устілки, а при фіксованих деформаціях треба використовувати ортопедичне взуття.
Травматична плоска стопа є результатом неправильного зростання кісток стопи при переломах і пошкодженні м’язів склепіння стопи. Лікування включає фізіотерапевтичні процедури, ортопедичні устілки, взуття, лікувальну гімнастику і масаж.
Паралітична плоска стопа утворюється при паралічі м’язів, які деформують склепіння стопи, найчастіше внаслідок поліомієліту. В легкому випадку рекомендуються ортопедичне взуття, фізіотерапія, масаж і лікувальні фізичні вправи.
Найчастіше трапляється набута статична плоска стопа, яка формується протягом життя, статична плоска стопа може бути з поперечною або поздовжньою деформацією. Причини цієї патології можуть бути зовнішніми або внутрішніми. Зовнішні – це перевантаження, зв’язані з тривалим перебуванням на ногах, невідповідним взуттям. Внутрішні причини полягають у спадково-конституційній схильності, первинній слабкості м’язово-зв’язкового апарату. Реалізація цих причин пов’язана з початком ходьби, інтенсивним ростом дитини, статевою зрілістю. У дітей сила і тонус м’язів слабші, ніж у дорослих, а формування скелета ще не зовсім завершене. Тому раннє вставання на ноги ще при порівняно слабкому м’язово-зв’язковому апараті призводить до порушення постанови стопи. Дитина звикає до такого положення стопи і при слабкості м’язово-зв’язкового апарату, ослабленому здоров’ї та інших захворюваннях формується плоска стопа. Не останню роль у деформації стопи в дитини відіграють швидке нарощування ваги і відносна слабкість м’язів.
Важливим етапом профілактики лікування ускладнень у разі плоскої стопи є раннє виявлення, своєчасне і якісне лікування дитячої патології опорно-рухового апарату, особливо нижніх кінцівок. У результаті масового обстеження у дошкільних закладах і школах виявлено велику кількість дітей з порушеннями постави, скривленням хребта і різними деформаціями стопи, що викликає занепокоєння лікарів, педагогів і батьків.
Проблема з фізичної підготовки в школі деякою мірою передбачає вправи, які зміцнюють м’язово-зв’язковий апарат нижніх кінцівок і тулуба, але відсутня адекватна комплексна реабілітація дітей дошкільного і раннього шкільного віку, з використанням різних засобів і методів кінезіотерапії.
Діагноз плоскої стопи ставлять на основі огляду, рентгенографії, плантографії, подометрії. Лікуванню підлягають ті діти, в яких у 4-річному віці вже є ознаки плоскої стопи і хоча б у одного з батьків є це захворювання. Лікування в основі своїй консервативне і комплексне, в ньому провідне місце посідають лікувальна гімнастика, масаж і фізіотерапія. Спеціальні фізичні вправи зміцнюють м’язи, які підтримують склепіння стопи, сприяють натягуванню зв’язкового апарату, коригують хибну постанову стоп, виховують стереотип правильного положення всього тіла і нижніх кінцівок під час стояння, сидіння і ходьби, зміцнюють організм, поліпшують обмін речовин, активізують руховий режим. Особливе місце належить спеціальним вправам, які спрямовані на виправлення деформації стопи.
На початку курсу лікування вправи виконують у вихідному положенні сидячи або лежачи, що виключає вплив ваги, тіла на склепіння стопи, коли м’язи ще недостатньо зміцніли. Надалі призначаються вправи з вихідного положення стоячи або в ходьбі, які надають змогу, крім тренування і зміцнення м’язів коригувати склепіння стоп і вальгусне встановлення їх. Всі ці вправи рекомендується включати в режим дня дітей (ранкова гігієнічна гімнастика, уроки фізкультури в школі, спеціальні вправи для домашніх занять і процедура лікувальної гімнастики). Для зміцнення м’язів, які активно беруть участь у підтриманні нормальної висоти склепінь, крім лікувальної гімнастики, треба застосовувати вправи. які необхідні в природних умовах, - ходьбу босоніж по пухкій землі, піску, колоді, лазіння по канату, жердині, підгрібання піску стопами, плавання.
Під час лікування і для профілактики плоских стоп широко застосовують масаж. Особливо він показаний при появі болю і втоми в ногах після довгого стояння, ходіння, наприкінці дня. Лікувальний масаж належить до найбільш адекватних фізіологічних методів впливу на організм дитини з патологією стопи. Особливо важливу роль він відіграє у відновному лікуванні, бо сприяє нормалізуванню порушених функцій та зміцненню захисних сил організму. Масаж має широкий спектр дії на організм, з якого слід виділити, як найбільш важливі, вплив на макро – і мікро-циркуляцію, регулювання тонусу м’язів і функції з’єднувальної тканини, дію на больові рецептори – гіпоальгезію та седативний ефект. Крім нервово-рефлекторної дії масажу на організм, слід відзначити його безпосередній механічний тиск на м’які тканини стопи дитини, що сприяє утворенню в шкірі і м’язах високоактивних хімічних речовин (гістомін, ацетил-холін), які спричинюють розширення капілярів і забезпечують мобілізацію захисних сил організму дитини. Масаж проводять курсами протягом 1,5-2 місяців, тривалість однієї процедури – 10-15 хв.
Усі згадані заходи дуже важливі під час лікування плоскостопості, але необхідно знати і пам’ятати, що лікувати вже сформовану плоскостопість значно складніше, ніж застерегти появу цієї патології. У цьому разі спеціальні фізичні вправи і масаж просто необхідні, оскільки в основі профілактики плоскостопості лежать зміцнення м’язово-зв’язкового станату стопи, підвищення тонусу і сили м’язів стопи і гомілки.
Профілактика плоскостопості складається з організації правильного фізичного виховання дітей у всіх вікових періодах, зміцнення м’язово-зв’язкового апарату нижніх кінцівок, забезпечення дітей національним взуттям. Також необхідно слідкувати за правильною ходою дитини і гігієною стоп. Для оздоровлення рекомендуються ті види спорту, які не зв’язані з перевантаженням нижніх кінцівок, наприклад плавання. Таким чином, систематичне використання спеціальних фізичних вправ і комплексних порад з профілактики дають змогу запобігти плоскостопості або стабілізувати процес деформації, зняти біль у м’язах і суглобах і підвищити можливості всього опорно-рухового апарату дитини.
Література
Каптелин А.С. Восстановительное лечение при травмах и деформациях опорно-двигательного аппарата. – М.: Медицита, 1968. – с. 403.
Крамаренко Г.И., Илларионов В.П. Плоскостопие // БМЭ / Гл. ред. Б.В. Петровский. – Изд. з-с. – Т.19. – с. 481.
Лечебная физическая культура при заболеваниях в детском возрасте / под ред. С.М. Иванова. – М.: Физическая культура и спорт, 1975.
Надворний А.Н. Відновно-профілактичний комплекс при варикозному розширенні вен та плоскостопості // Ваше здоров’я. – 1996 - №28. – с. 7.
Граиквилитати А.Н. Никто не обращает внимание, а надо бы (по борьбе с плоскостопием) // Физкультура и здоровье. – 1986. – Вып. 2. – с. 22-23.
|