Курсовая работа: Статистичне вивчення рослинництва

Вступ

На сучасному етапі розвитку сільського господарства України все більш помітною стає необхідність наукового, теоретично обгрунтованого підходу до виробництва. Вивчення внутрішніх закономірностей галузі та її ланок – рослинництва і тваринництва – неможливе без використання методів статистичної науки. При цьому необхідно враховувати, що сільське господарство має ряд особливостей, порівняно з іншими галузями виробництва. І з цими природно-економічними, економічними та соціально-економічними особливостями пов¢язана система показників, що за змістом і формою істотно відрізняються від відповідних показників інших галузей матеріального виробництва.

Природно-економічні особливості сільського господарства проявляються у тому, що економічний процес відтворення тісно переплітається з природним відтворенням рослин і тварин. Виробництво сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від природно-кліматичних умов. Треба також наголосити і на сезонності виробництва, при якій проявляється нерівномірність витрат праці і засобів виробництва, а також одержання продукції протягом року.

Економічні особливості полягають у тому, що відтворення здійснюється безпосередньо на власній основі в натуральній формі. Це призводить до того, що більша частина продукції залишається в сільському господарстві і використовується для поновлення виробництва.

Соціально-економічні особливості сільського господарства виявляються в тому, що продукцію цієї галузі виробляють підприємства, які засновані на різних формах власності. В останні роки виникають нові організаційні форми господарювання.

Особливістю розвитку рослинництва як галузі сільського господарства є порівняно висока питома вага селянських, фермерських і особистих підсобних господарств у виробництві зернових, цукрових буряків, овочів та інших видів продукції. Це зумовлює потребу у статистичному дослідженні сучасних тенденцій змін посівних площ і обсягів виробництва продукції.

І тому, враховуючи специфіку сучасного сільського господарства, процедура статистичного аналізу виробництва, інструментарій статистики повинні відображати потреби виробництва, а статистичні показники мають давати змогу зробити висновки і розробити рекомендації щодо можливостей раціонального і ефективного господарювання в умовах нашого часу.

Особливу увагу слід приділяти вивченню різноманітних форм господарювання, розвитку орендних, підрядних, кооперативних, акціонерних відносин. В цих умовах статистичний аналіз рослинництва має бути спрямований на удосконалення економічного механізму діяльності, впровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду, формування у працівників галузі навичок економічного мислення..

Метою даної роботи є дослідження і аналіз даних про виробництво цукрових буряків в сукупності господарств, знайти середні показники виробництва, провести групування підприємств за різними ознаками, визначити основні внутрішні закономірності процесу виробництва цукрових буряків, з¢ясувати міру впливу на врожайність таких факторів як внесення органічних і мінеральних добрив. Під час виконання роботи необхідно буде використати основні методи статистичного дослідження, навчитися застосовувати на практиці теоретичні положення науки. Крім того, необхідно також ознайомитися із завданнями та показниками статистики рослинництва, визначити головні тенденції розвитку статистики сучасної України.

Розділ 1. Система показників статистики рослинництва

Сільське господарство є однією із найважливіших галузей народного господарства України. Частка сільського господарства становить 15% ВВП, більше 20-ти% національного доходу, в аграрній сфері працює понад 20% зайнятого населення, використовується 25% основних засобів. В аграрному секторі виробляються продукти харчування для населення, сировина для переробної промисловості, забезпечуються інші потреби суспільства. Попит населення на товари народного споживання на 75% покривається за рахунок цієї галузі економіки.

Сільське господарство України є складним, різноманітним об¢єктом, що вивчається різноманітними науками. Важливу роль у вивченні його надається статистиці. Сільське господарство має свої специфічні особливості:

- основним засобом виробництва тут є земля, що не зношується в процесі експлуатації і навіть покращує свої якості при правильному використанні;

- в сільському господарстві застосовують біологічні об¢єкти виробництва, живі організми: тварин і рослин;

- невідповідність робочого і календарного періоду виробництва.

Рослинництво – одна із основних галузей сільськогосподарського виробництва, що зайнята вирощуванням, переробкою та зберіганням сільськогосподарських культур. Воно забезпечує населення високоякісними продуктами харчування, крім того, ця галузь є джерелом кормової бази для тваринництва, а також виробництва промислової і лікарської сировини.

Важливим напрямом розвитку рослинництва є його інтенсифікація на основі прискореного розвитку селекції, впровадження нових форм господарювання та організації виробництва, поглиблення, освоєння передового досвіду та прогресивних технологій вирощування, поліпшення агрономічної роботи і технологічного обслуговування.

В успішному розвитку рослинництва важливу роль відіграє статистика, яка повинна всебічно відображати стан і розвиток цієї галузі.

Діяльність керівників і спеціалістів рослинницьких галузей пов¢язана із збиранням, розробкою і аналізом статистичних матеріалів. Залежно від розв¢язуваних завдань і умов виробництва керівники і спеціалісти найчастіше вивчають внутрішньогосподарські сукупності і явища. Об¢єктом їх спостереження можуть бути результати грунтів, підсумки роботи трудових колективів, дані використання виробничих потужностей. Для прийняття управлінських рішень треба систематично вивчати внутрішньогосподарські сукупності, своєчасно виявляти відхилення від планових завдань, вживати заходів для забезпечення нормального ходу господарських процесів.

Предметом статистики сільського господарства загалом і статистики рослинництва зокрема є кількісна сторона масових суспільних явищ і процесів в сільському господарстві у нерозривному зв¢язку з їх якісною стороною. Головними завданнями статистики рослинництва є:

- Створення системи натуральних і вартісних показників галузі на основі первинного обліку і вибіркового спостереження ;

- визначення оптимальних співвідношень між посівими площами і урожайністю культур;

- виявлення резервів збільшення виробництва продукції і підвищення ефективності галузі;

- вивчення впливу форм господарювання на розвиток виробництва;

- характеристика стану рослинництва по різних господарствах, районах, регіонах;

- збір даних про стан і розвиток рослинництва;

- оцінка виконання планів і програм розвитку рослинництва;

- вивчення динаміки показників рослинництва;

- аналіз факторів і результатів розвитку сільського господарства;

- публікація статистичних даних про стан і розвиток рослинництва;

- вдосконалення статистичного інструментарію.

Статистика рослинництва включає кілька основних напрямів дослідження, які мають власні особливості побудови показників і аналізу. Це, зокрема:

Земельна статистика

Статистика посівних площ

Статистика багаторічних насаджень

Статистика врожаю та врожайності

Статистика агротехніки

Стан і розвиток рослинництва вивчають за допомогою системи статистичних показників, як натуральних, так і вартісних, які дають змогу виявити резерви збільшення виробництва продукції і підвищення ефективності галузі.Система показників статистики рослинництва в загальному вигляді характеризує:

1) Показники наявнисті виробничих ресурсів

2) Показники виробництва продукції

3) Показники ефективності виробництва.

Система показників постійно змінюється, вдосконалюється, ці зміни відбуваються зі зміною самого життя. З іншого боку статистика повинна дотримуватися принципу стабільності, щоб вивчати динаміку зміни певних явищ.

Земельна статистика вивчає земельний фонд країни. До нього відносять територію країни: площу суходолу та внутрішніх водоймищ.

Земельний фонд розподіляється між користувачами. Основними користувачами є користувачі сільськогосподарського напрямку (державні підприємства, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, орендні, приватні підприємства і т. д.) В країні завжди є резерв землі, державні земельні і лісові фонди.

Земельна статистика вивчає склад земельного фонду за угіддями. Землі мають неоднакову цінність і призначення, відповідно їх можна розділити на сільськогосподарські і несільськогосподарські угіддя. До сільськогосподарських угідь належать: рілля, багаторічні насадження, луки. пасовища, перелоги. До несільськогосподарських - піски, чагарники, ліс, землі під водою, будівлями, вулицями. Деякі несільськогосподарські землі можна перетворити в сільськогосподарські при раціональному використанні і навпаки.

В практиці використання землі відбувається систематична трансформація земельних угідь (властивість земельних угіддь переходити з одного виду до іншого). Земельна статистика вивчає земельний фонд за користувачами

Статистика посівних площ базується на їх класифікації і обчисленні на цій основі показників використання земельних ресурсів підприємств.

Посівна площа – це площа, зайнята посівами сільськогосподарських культур. Статистика вивчає їх розміри і структуру. Це досить складне завдання, оскільки вони постійно змінюються. Статистичні органи 2 рази на рік фіксують посівні площі. 1 раз – станом на момент закінчення сівби (1 червня). Це дає попередні дані про посівні площі під урожай поточного року. 2 раз – станом на 1 листопада. Це будуть кінцеві дані про посівні площі під урожай поточного року.

Посівні площі індивідуальних і фермерських господарств обстежуються вибірково на договірній основі в системі бюджетних обстежень. Такі обстеження проводять працівники державної статистики. Посівні площі використовуються в статистиці і економіці при розв¢язанні різних задач. Для характеристики загальних розмірів посівів використовуються такі категорії посівних площ: засіяна, весняна продуктивна, збиральна, фактично зібрана.

Засіяна – площа, де висіяно насіння сільськогосподарських культур. Якщо протягом року на тій самій площі культури висівалися 2 рази, то її включають в засіяну двічі. Подвійний облік окремих ділянок застосовують при пересіві загиблих озимих культур, повторних посівах. Засіяна площа поділяється на засіяну під урожай поточного року і засіяну в календарному році.

Площа, засіяна під урожай поточного року включає посіви ярих культур поточного року і озимих культур минулого року. Площа, засіяна в календарному році, включає посіви ярих культур поточного року та озимих культур під урожай наступного року.

Показник засіяної площі використовується для розрахунку потреби в насінні, для перевірки виконання плану посівів сільськогосподарських культур.

Весняна продуктивна площа – це площа, зайнята посівами на кінець весняної сівби. Вона включає: площу посівів озимих культур, що збереглися до кінця весняної сівби, посіви ярих культур поточного року, пересів загиблих озимих, площу багаторічних технічних культур, укісну площу посівів багаторічних трав минулого року. З цієї площі передбачається врожай поточного року. До її складу ділянки можна включати лише один раз. Вона є основною категорією посівних площ, з розрахунку на цю площу визначається урожайність.

Збиральною називають ту площу, з якої в поточному році збиратимуть врожай сільськогосподарських культур. Її визначають відніманням від весняної продуктивної площі площі загиблих влітку посівів і площі під культурами, урожай з яких в поточному році не збирається та додаванням до результату площі посівів, з яких урожай в поточному році буде збиратися двічі.

Показник збиральної площі використовується для визначення обсягів збиральних робіт і контролю за їх виконанням.

Фактично зібрана площа – це площа, де проведені збиральні роботи. Від збиральної площі вона відрізняється на розмір посівів, які залишились незібраними з різних причин.

Порівнюючи фактично зібрану площу із збиральною, можна зробити висновок про рівень організації і проведення збирання врожаю. Аналізують також розмір посівів, порівняно з окремими категоріями посівних площ. Відношення фактично зібраної площі до збиральної характеризує виконання завдання по збиранню посівів. Коефіцієнт обороту посівних площ є відношенням засіяної площі до весняної продуктивної. Окремо визначаються показники зимово-весняної та літньої загибелі посівів. Всі коефіцієнти вимірюються у відсотках.

Динаміку посівних площ аналізують порівняно фактичних розмірів посівів по окремим культурам і в цілому у поточному році з відповідними фактичними даними за минулий рік. При цьому використовуються показники динаміки (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту) і способи визначення основних тенденцій розвитку в рядах динаміки.

Багаторічні насадження – це ті насадження, що дають плоди протягом багатьох років. Це плодові і ягідні насадження, виноградники, кормові, технічні культури.

Облік багаторічних насаджень спирається на їх класифікацію.

За видами: сім¢ячкові, горіхоплідні, кісточкові, цитрусові, субтропічні.

За групами вікових насаджень: молоді, насадження в плодоносному віці.

При розподілі насаджень на молоді і в плодоносному віці беруть до уваги не фактичне плодоношення, а встановлений нормативний віковий ценз. Для молодих дерев не обчислюють ні обсяг продукції, ні врожайність.

Статистика багаторічних насаджень визначає площу багаторічних насаджень в цілому і за видами. Визначає валовий збір, врожайність з 1 га насаджень у плодоносному віці.

Дані про площу збирають за допомогою переписів багаторічних насаджень. Крім цього, статистика збирає поточні дані з одноразових звітів. Також площі обліковуються в індивідуальному секторі і у фермерів. Для цього сектору є спеціальні нормативи щільності, розроблені для кожної зони, які множать на кількість рослин і визначають площу посіву. Крім рослин, що дають продукцію, статистика обліковує і розсадники: дорослі дерева, що дають насіння. саджанці. Інформація збирається у липні і січні. При аналізі урожайності багаторічних насаджень необхідно брати досить великі проміжки часу.

Урожай та врожайність сільськогосподарських культур – це важливі результативні показники розвитку рослинництва. Урожай – це загальна кількість продукції конкретного виду, одержаної з усієї площі даної культури, його ще називають валовим збором. Це абсолютний показник, вимірюється в ц, га.

Врожайність – це кількість врожаю в розрахунку на 1 га площі даної культури, або це середній розмір валового збору в розрахунку на 1 га площі. Це відносний показник, вимірюється в ц/га, т/га. Серед усіх факторів урожаю найважливішим є фактор урожайності.

В обліку врожаю і врожайності є свої особливості: продукція однієї і тієї ж культури може відноситися до різних груп в залежності від її використання. Для більшості культур урожайність визначається діленням фактичного врожаю у фізичній масі на уточнену весняну продуктивну площу. Іноді, наприклад, урожайність цукрових буряків обчислюється не за виходом буряків, а за виходом цукру. Урожайність кукурудзи на зерно обчислюється діленням урожаю в перерахунку на сухе зерно на фактично зібрану площу.

Є три види врожаю: видовий, біологічний (на корню), фактичний (амбарний).

Видовий – очікуваний розмір валового збору в певний період вегетації рослин. Його визначає агроном на око.

Біологічний урожай перед початком збирання визначають на око або вибірковим збиранням врожаю без врахування його втрат. Цей показник застосовується для планування організації зберігання, перевезення, переробки врожаю.

Фактично зібраний урожай статистика визначає 2 рази. Першого листопада обліковується попередній розмір фактичного врожаю, а по закінченні року облік проводять ще раз. Ці дані входять у річний звіт, але його дані є офіційними лише тоді, коли вони затверджені статистичними органами.

Агротехніка – це встановлені агрономічною наукою і практикою прийоми вирощування сільськогосподарських культур, які сприяють одержанню високого врожаю, підвищенню родючості грунтів і продуктивності праці.

Задачею статистики агротехніки є облік обсягу агротехнічних заходів, що застосовуються при вирощуванні культур та оцінка ефективності цих заходів. До агротехнічних захоів належать впровадження і освоєння сівозмін, прогресивний спосіб обробітку грунту, застосування і раціональне використання органічних і мінеральних добрив, забезпечення насінням високоврожайних сортів і гібридів, догляд за посівами, раціональний спосіб збирання врожаю, застосування меліорації земель і заходів захисту грунтів від ерозії.

Статистика агротехніки визначається кількома групами показників:

1. Показники, що характеризують підготовку грунту під посів.

2. Загальна кількість внесених органічних і мінеральних добрив за видами, під окремі культури, в цілому.

3. Показники, що характеризують посівний чи посадковий матеріал.

Статистика вивчає стан і розвиток рослинництва по категоріях господарств, адміністративних районах та економічних регіонах, сільськогосподарських зонах та підзонах, по виробничих типах господарств.

Статистика рослинництва не лише аналізує дані обліку посівів, проводить їх групування, визначає певні закономірності і співвідношення, вона також досліджує процес виробництва продукції, його динаміку, рентабельність.

Для виконання своїх основних завдань статистика рослинництва використовує всі статистичні методи дослідження, і представляє результати аналізу у вигляді певних показників, на основі яких і робляться висновки. Як вже було відмічено, ці показники складають цілу систему і поділяються на натуральні і вартісні. З іншого боку їх класифікують як показники наявності виробничих ресурсів, показники виробництва продукції, показники ефективності виробництва..

Значна частка показників рослинництва є розрахунковими величинами: різні види середніх, індекси, коефіцієнти. Так, наприклад, розраховують показник виконання плану отримання врожаю.

Велике значення для характеристики розбіжностей у рівні розвитку рослинництва мають показники інтенсифікації виробництва: споживання і якості добрив, наявності основних виробничих фондів і енергетичних потужностей, рівня механізації виробничих процесів, забезпеченості кваліфікованими кадрами, форми та якість агротехнічних заходів.

Під час аналізу розвитку рослинництва вивчають рівень виконання плану і динаміку виробництва продукції і врожайності, оцінюють вплив ріних факторів на врожай та врожайність, виявляють резерви їх збільшення. Слід враховувати, що процес виробництва у рослинництві здійснюється сезонно, а залежність результатів виробництва від економічних факторів (забезпеченості добривами, вкладень праці і коштів) має менш стійкий характер, ніж у тваринництві.

Зміну врожайності сільськогосподарських культур порівняно з планом або в динаміці визначають за допомогою індивідуального індексу:

,

де у₁ і у₀ – рівень врожайності відповідно у звітному і базисному періодах.

Для характеристики зміни врожайності по господарству в цілому або групі господарств обчислюють індекс середньої продуктивності:

де S₁ іS₀ – посівна площа відповідно у звітному і базисному періодах.

Величина індексу середньої врожайності залежить від двох факторів: зміни врожайності окремих культур і зміни структури посівних площ. Щоб

запобігти впливу структурних зрушень земельних угідь на зміну середньої врожайності, обчислюють індекс постійного складу:

Для визначення індексу структури потрібно індекс середньої врожайності поділити на індекс постійного складу.

Залежно від мети аналізу використовують інший спосіб розкладання індексів середньої врожайності – на індекс врожайності при структурі земель базисного періоду і індекс земель при врожайності звітного періоду. Індекс врожаю розкладають на індекс структури посівних площ та індекс середньої врожайності.

В абсолютному вираженні визначають зміну валового виробництва продукції певного виду за рахунок зміни факторів, що на нього впливають.

Основними вартісними показниками продукції рослинництва, які характеризують ефективність її виробництва є: валова, кінцева, товарна та чиста продукція. Валова продукція – це сума продукції окремих галузей у вартісному вираженні за певний період. Кінцева продукція – це частина валової продукції, яка надходить у товарний оборот, на особисте споживання і збільшення запасів. Вона становить різницю між вартістю валової продукції та вартістю продукціїї, використаної на внутрішньогосподарські потреби і відходів. Товарна продукція – це частина валової продукції, реалізована або призначена для реалізації. Чиста продукція – це знову створена частина вартості валової продукції. Її розраховують як різницю між вартістю валової продукції і витратами на виробництво.

Найбільш узагальнюючим показником виробництва є рентабельність. Вона характеризує доходність господарства і означає, що вартість виробленої продукції і надходження коштів від її реалізації перевищує витрати на виробництво і реалізацію продукції, тобто забезпечує прибуток.

Отже, відповідно поставлених перед нею завдань, статистика рослинництва сформувала систему показників, які якнайкраще описують стан галузі та дають змогу визначити перспективи її розвитку.

Розділ 2. Статистичні групування

Групування – це спосіб обробки статистичних даних при якому одиниці сукупності об¢єднують в групи і підгрупи, це підрахунок групових та загальних підсумків, табличне те графічне оформлення статистичних показників.

Групування має 3 види:

Типологічне – при якому складна сукупність, що містить неоднорідні одиниці, розкладається на ряд якісно однорідних груп за типологічними ознаками.

Структурне – використовується для характеристики співвідношення мвж окремими частинами якісно однорідної сукупності.

Аналітичне групування служить для дослідження взаємозв¢язку між факторними та результативною ознаками.

Групування може здійснюватися за кількісними чи якісними ознаками. Кількісні ознаки виражаються числом і поділяються на дискретні та неперервні. Дискретні – це такі, які приймають окремі ізольовані одне від одного значення. Неперервні – це ті ознаки, які можуть приймати будь-яке значення із деякого проміжку числової осі. Якісні ознаки – це ті ознаки, значення яких виражається словом. Різновидом якісних ознак є альтернативна ознака – це та ознака, яка може приймати лише 2 значення.

Основними завданнями групування є: розклад сукупності на якісно однорідні групи; дослідження структури сукупності; проведення аналізу зв¢язків або залежностей між ознаками.

При групуванні слід вирішити такі питання: вибір групувальної ознаки, визначення числа груп і розміру інтервалу, визначення показників, які повинні характеризувати групу.

Групування за однією ознакою називається простим, а за кількома – складним. При складному групуванні сукупність повинна бути великого розміру.

Якщо групування проводиться за атрибутивною ознакою, то кількість груп, на які поділяється сукупність, легко визначити кількістю різновидів цих ознак.

Методом аналітичного групування розділимо господарства по рівню врожайності цукрових буряків і виявимо залежність між урожайністю та кількістю міжрядних обробітків і якістю грунту. Для цього використаємо інтервальний ряд розподілу господарств за врожайністю. Величину рівновеликого інтервалу визначемо за формулою:

Таблиця 2. Аналітичне групування господарств за врожайністю цукрових буряків

Провівши розрахунки, ми можем зробити висновки, що у таблиці 2 розподіливши на 5 груп дану сукупність господарств за урожайністю цукрових буряків встановили, що середній рівень урожайності в першій групі (7 господарств) становить 242,86 ц/га, для другої (7 господарств) – 281,86 ц/га, для третьої (8 господарств) – 328,88, для четвертої (6 господарств) – 361,33 ц/га і для п’ятої (2 гоподарства) – 413 ц/га.

Відповідно до врожайності збільщується і кількість міжрядних обробітків (67,57; 69;72,63;74;77,50) і якості грунту (1,56; 1,7; 2; 2,18;2,10). При збільшенні якості грунту в 1,14 рази і кількості міжрядних обробітків в 1,34 раз, урожайність збільшується в 1,7 рази. Це свідчить про те, що вона залежить і від недосліджуваних нами факторів.

Аналогічно проведем групування господарств за якістю грунту (х₂ ) і кількістю міжрядних обробітків (х₁ ).

Таблиця 3.Аналітичне групування господарств за кількістю міжрядних обробітків

В результаті проведеного групування встановлено, що кількість міжрядних обробітків впливає на врожайність. Так, зі зростанням кількості міжрядних обробітків в 1.96 рази урожайність зростає 1,25 разів. Це свідчить про те, що урожайність залежить і від якості грунту, і від недосліджуваних нами факторів.

Таблиця 4.Аналітичне групування господарств за якістю грунту.

За даними таблиці 4 можна сказати, що якість грунту впливає на врожайність. Так, зі зростанням якості в 1.3 рази урожайність зростає 1,2 рази. Це свідчить про те, що урожайність залежить і від кількості міжрядних обробітків, і від недосліджуваних нами факторів.

Розділ 3. Статистична оцінка показників врожайності цукрових буряків та факторів, що на неї впливають

3.1 Ряди розподілу

Рядом розподілу називається розподіл одиниць сукупності по групах за величиною варіюючої ознаки. Ряди складаються з двох елементів: переліку груп і кількості одиниць, що входять у кожну групу. Ряди розподілу поділяються на ранжировані, варіаційні та атрибутивні. Варіаційні бувають дискретними та інтервальними. Дискретними називаються ряди, в яких варіанти виражені цілими числами. Інтервальними називаються ряди, в яких варіанти виражені у вигляді інтервалів. При побудові інтервалів неможливо вказати кожне значення варіанти, тому сукупність розподіляють за інтервалами.

Таблиця 5.Ряд розподілу за урожайністю зернових

Таблиця 6.Ряд розподілу за кількістю міжрядних обробітків

Таблиця 7.Ряд розподілу за якістю грунту.

На основі таблиці зробимо графічне зображення рядів розподілу.

Рис.1 Гістограма розподілу господарств за урожайністю цурових буряків

Рис. 2.Полігон розподілу господарств за урожайністю цукрових буряків

Рис. 3. Огіва розподілу господарств за урожайністю цукрових буряків

Рис. 4. Кумулята розподілу господарств за урожайністю цукрових буряків

3.2 Характеристики рядів розподілу

Середні величини – це величини, що характеризують типові рівні або значення варіюючої ознаки в конкретних умовах місця і часу. Середні величини бувають прості та зважені. В статистиці застосовують такі види середніх величин: середня арифметична, середня гармонійна, середня геометрична, середня квадратична та ін. Правильну характеристику сукупності можна отримати лише за певним видом середньої. Найбільш поширеною є середня арифметична. Середня гармонічна використовується для узагальненої характеристики варіюючої ознаки, коли відомі окремі занчення варіюючої ознаки і обсяг явищ, а частоти невідомі. Середня геометрична використовується для визначення середніх темпів зростання, коли загальний обсяг явищ становить не суму, а добуток значень варіюючої ознаки. Середня квадратична використовується, в основному, для оцінки зміни значень варіюючої ознаки, для розрахунку середніх діаметрів та ін.

За даними таблиці 6 розрахуємо прості середні величини для трьох рядів даних.

Таблиця 8.Вихідні та розрахункові дані для визначення середніх величин

Знайдемо середні зважені для урожайності цукрових буряків (у), кількості міжрядних обробітків (х₁ ) і якості грунту (х₂ ):

Правило мажорантності середніх:

Для урожайності цукрових буряків:

300,85<304,51<308,20<311,88

для кількості міжрядних обробітків:

1,77<1,82<1,87<1,92

для якості грунту:

70,54<70,90<71,27<71,64

Знайдемо деякі показники для урожайності цукрових буряків:

Розмах варіації:

R =у _max -у _min

R=225-420=195

Середнє лінійне відхилення:

Дисперсія:

Середнє квадратичне відхилення:

Коефіцієнт варіації:

Крім середніх величин і показників варіації обчислюють моду і медіану, які називають структурними або роздільними середніми.

Модою – називають значення ознаки, яке найчастіше повторюється в досліджуваній сукупності.

Медіана – це значення варіюючої ознаки, що міститься в середині ранжувального ряду. Медіана є центром розподілу сукупності і ділить її за обсягом на дві рівні частини.

Для визначення моди і медіани побудуємо таблицю:

Таблиця 9.Ряд розподілу господарств за урожайністю цукрових буряків для розрахунку моди, медіани та середніх способом моментів

Для визначення дисперсії способом моментів побудуємо ще одну таблицю:

Таблиця 10.Вихідні та розрахункові дані для визначення дисперсії способом моментів

Розділ 4. Кореляційний аналіз урожайності

4.1 Множинна кореляція

Кореляція – це співвідношення причинно-наслідкових зв¢язків між факторами та результативною ознакою. Кореляційний аналіз виконує 2 основних завдання: описує залежність результату від фактору за допомогою математичного рівняння; оцінює тісноту зв¢язку між результатом і факторами. Для більш детального вивчення впливу кожного окремого фактору на врожайність застосуємо метод множинної кореляційного аналізу.

Передумови кореляційного аналізу:

Знайдемо середнє квадратичне відхилення:

Перевіримо, чи виконуються передумови кореляційного аналізу:

1. Врожайність дійсно залежить від міжрядних обробітків і якості грунту.

2. За коефіцієнтом варіації врожайності перевіримо чи є вона достатньою для аналізу, v_y = 15,5%. Варіація є достатньою, бо вона менша 33%, отже, аналіз будемо проводити далі.

3. Груба оцінка однорідної сукупності обчислюється за допомогою -критеря:

Однорідність сукупності можна також перевірити за -критерієм (критерієм Пірсона)

Таблиця 12. Обчислення категорії для розподілу 30 господарств за урожайністю зернових

№ групи	Групи господарств за грожайністю цукрових буряків, ц/га	Кількість господарств	Серединне значення інтервалу				P=f(t)*dt
1	225-264	7	244,5	-65,43	-1,27	0,1768	0,14	4	1,74
2	265-303	7	283,5	-26,43	-0,51	0,3503	0,28	8	0,25
3	304-342	8	322,5	12,57	0,24	0,3876	0,31	9	0,20
4	343-381	6	361,5	51,57	1,00	0,242	0,20	6	0,00
5	382-420	2	400,5	90,57	1,75	0,0843	0,07	2	0,00
Разом		30	1,00	30	2,20

Число ступенів свободи:

Оскільки фактичне значення критерію менше табличного, то з ймовірністю 0,95 розподіл господарств суттєво не відрізняється від нормативного. Сукупність однорідна

Рівняння множинної кореляції матиме вигляд:

Для знаходження невідомих параметрів а_0, а₁ і а₂ скористаємося методом найменших квадратів і складемо систему трьох нормальних рівняньвигляду:

7,98а2=24,42

а₂ =3,06

а₁ =65,14

а₀ =-29,59

Рівняння регресії:

у_т =-29,59+65,14х₁ +3,06х₂

а₁ і а₂ – часткові параметри регресії

а₀ – вільний член

а₁ =65,14 – показує, що при додатковому міжрядному обробіту урожайність зросте в середньому на 65,14 ц/га, незалежно від міжрядних обробітків а₂ =3,06 показує, що якість грунту підвищує урожайність в середньому на 3,06ц/га.

Параметр а₀ економічного змісту не має, але містить у собі все те, що не враховано у даній залежності.

На основі розрахунків знайдемо прості коефіцієнти кореляції за формулою:

=0,5147 показує не чистий вплив тільки міжрядних обробітків на врожайність, а й в якійсь мірі вплив якості грунту.

=0,4181 показує не чистий вплив тільки якості грунту на врожайність, а й в якійсь мірі вплив міжрядних обробітків.

Часткові коефіцієнти кореляції характеризують тісноту зв’язку між двома ознаками, при умові, що третя ознака елімінована (фіксована на постійномуц середньому рівні). Їх розраховуємо за формулами:

0,5965

Множинний коефіцієнт кореляції характеризує тісноту зв’язку між двома ознаками і всіма чинниками які вивчаються:

На основі множинного коефіцієнта кореляції можна визначити множинний коефіцієнт детермінації:

Варіація результативної ознаки у, тобто урожайності цукрових буряків на 44% обумовлена впливом двох чинників (міжрядними обробітками і якістю грунту), а решта 56% - впливом неврахованих випадкових чинників.

Знайдемо, яка доля припадає на кожного чинника , для цього визначимо часткові коефіцієнти детермінації:

D=26%+18%=44%

Перевіримо суттєвість параметра рівняння а₁ . Треба перевірити таку гіпотезу:

Н₀ :а₁ – не суттєвий

Використаємо t-критерій (критерій Стьюдента)

t_a1 =28.32>t_0.05 (28)=2.05

t_{a 2} =23.68>t_0.05 (28)=2.05

Оскільки t_{a 1} >t_0.05 (28), то Н₀ відхиляємо, тобто параметр а₁ - суттєвий

Перевіримо суттєвість коефіцієнту детермінації та суттєвість впливу кожного фактора окремо.

Сформулюємо гіпотезу: Коефіцієнт детермінації в = R² – несуттєвий.

Використаємо критерій Фішера. (р = 3)

= (0,44/2):((1-0,44)/(30-3)) = 11

F_R = 11 > F_0,95 (2; 28) = 3,35

значить, приймається альтернативна гіпотеза, і коефіцієнт детермінації є суттєвим.

Таблиця 13.Узагальнена таблиця кореляційного аналізу

Коефіцієнти еластичності обчислюємо з метою виявлення порівняльної суми впливу окремих чинників і резервів:

Аналіз коефіцієнта еластичності показує, що за абсолютним приростом найбільший вплив на урожайність має якість грунту, із збільшенням якого на 1% урожайність зростає на 0,70%, а при збільшенні міжрядних обробітків на 1% урожайність підвищиться на 0,39%.

Прогнозоване значення урожайності:

у_п =-29,59+65,14*3,5+3,06*90=473,8 ц/га

4.2 Рангова кореляція

До непараметричних критеріїв кореляційних зв’язків належать: коефіцієнт кореляції рангів, критерій знаків, коефіцієнт асоціації, коефіцієнт контингенції. Розглянемо, зокрема, коефіцієнт кореляції рангів. Ранг – означає порядковий номер варіант ознак,розташований у ранжирований ряд.Якщо деякі варіанти виявляться однаковими,тоді їх ранг приймається рівним середній арифметичній величині з них.

Таблиця 14. Залежність урожайності цукрових буряків від міжрядних обробітків

Принцип нумерації варіант статистичних рядів розподілу – основа непараметричних методів дослідження зв’язку між явищами.

Коефіцієнт кореляції рангів – це один із найпростіших показників тісноти кореляційної залежності (має назву коефіцієнт Спірмена). Його визначають за формулою:

Таблиця 15. Залежність урожайності цукрових буряків від якості грунту

Коефіцієнт рангової кореляції мають такі ж властивості, як і прості коефіцієнти кореляції,може бути додатнім і від’ємним.

Обидва коефіцієнти кореляції додатні, що свідчить про прямий зв’язок між урожайністю цукрових буряків і міжрядними обробітками та якістю грунту.

Висновки

Метою даної роботи було дослідження і аналіз даних про рівень врожайності виробництва цукрових буряків в сукупності господарств, знайти середні показники виробництва, провести групування господарств за різними ознаками, визначити основні внутрішні закономірності процесу виробництва цукрових буряків, з¢ясувати міру впливу на врожайність культури таких факторів як якість груну і кількість міжрядних обробітків

Під час виконання роботи були використати основні методи статистичного дослідження та застосовані на практиці теоретичні положення науки.

Під час виконання завдання були зроблені певні висновки. Розрахунки показали, що середній рівень врожайності ності для вибіркової сукупності становить 308,2 ц/га. Середній рівень міжрядних обробітків становить 1,87 шт, якості грунту – 71,27 бали.

Під час кореляційного аналізу всатановили, що вплив обох факторів прямий: при збільшенні міжрядних обробітків і якості грунту врожайність збільшиться. Вплив першого фактору (міжрядних обробітків) – більший.

Множинна кореляція дала змогу уточнити висновки: при додатковому збільшенні міжрядних обробітків, врожайність зросте, в середньому, на 65,14 ц/га, незалежно від якості грунту, з підвищенням якості грунту на 1 бал врожайність зросте, в середньому, на 3,06 ц/га, незалежно від міжрядних обробітків.

Аналіз коефіцієнта еластичності показує, що за абсолютним приростом найбільший вплив на урожайність має якість грунту, із збільшенням якого на 1% урожайність зростає на 0,70%, а при збільшенні міжрядних обробітків на 1% урожайність підвищиться на 0,39%.

Теоретична частина роботи включає вивчення предмету, завдань та системи показників статистики рослинництва, крім цього ознайомилися з основними нормативними документами, що регламентують сферу, принципи та завдання діяльності статистики в Україні. На їх основі можна зробити висновок, що перехід до ринкової економіки, докорінна зміна виробничих відносин у всіх сферах господарювання, інтеграція народного господарства нашої держави у світову економіку викликають необхідність перебудови методологічних і організаційних принципів діяльності статистичних органів. Можна стверджувати, що в статистиці сільського господарства першочергового значення набувають методи обліку посівних площ, валових зборів продуктів рослинництва і обсягів продукції тваринництва відповідно до рекомендацій Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (ФАО), співпраця з якою є найбільш перспективним напрямком розвитку статистики рослинництва.

Список використаної літератури

1. Горкавий В. К. Статистика: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 304 с.

2. Концепція побудови національної статистики в Україні

3. Статистика: Підручник/ За ред А. В. Головача, А. М. Єріної, О. В. Козирєва. – К.: Вища школа, 1993. – 623 с.

4. Опря А. Т. Статистика: Навч. видання. – К.: Урожай, 1996. – 444 с.

5. Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 432 с.