Тема:
Санітарно-протиепідемічний режим, його мета, засоби забезпечення
Санітарно-протиепідемічний режим – це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних, гігієнічних та протиепідемічних заходів, які направлені на попередження внутрішньо лікарняної інфекції. Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги до санітарного стану території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні, освітлення, опалення, вентиляції, санітарного стану приміщень. Внутрішньо-лікарняна інфекція – це будь-яке інфекційне захворювання, яке поражає хворого в результаті його поступлення в лікарню або звернення за лікувальною допомогою, або інфекційне захворювання співробітника внаслідок його роботи в цьому закладі.
Внутрішньо-лікарняні інфекції є актуальною проблемою охорони здоров’я як в медичному, так і в соціальному і економічному аспектах. Вони можуть приводити до смерті, збільшують строки перебування пацієнтів в стаціонарі, відповідно збільшується вартість його лікування, приводять до інвалідності.
Серед факторів, які сприяють збільшенню розповсюдження внутрішньо-лікарняних інфекцій, необхідно відзначити наступні:
- впровадження нових (пошкоджуючи або проникаючих) діагностичних і лікувальних маніпуляцій;
- використання лікарських засобів, які пригнічують імунітет, або викликають привикання мікробів до антибіотиків;
- збільшення осіб похилого віку;
- збільшення ослаблених дітей, пацієнтів з невиліковними захворюваннями;
Способи передачі інфекції:
1. Контактний:
а. прямий (від джерела до господаря): педикульоз, сифіліс...
б. непрямий (через проміжний об’єкт: руки, предмети): кишкові інфекції: гепатит А, раневі інфекції....
2. Повітряно-крапельний: тбц, вітряна віспа....
3. Трансмісивний (при введенні ліків, крові, їжі, через живого переносника): гепатит В, А, малярія, ВІЛ-інфекція....
В лікувальному закладі існує багато потенційних причин джерела інфекції: пацієнти, персонал, відвідувачі, апаратура, інструменти, білизна і т.д. Хворі можуть бути інфіковані патогенними факторами як із зовнішнього середовища, так і своїми власними у випадку ослабленого імунітету.
З цією метою крім контролю за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог щодо приміщень, особистої гігієни важливо знати:
- своєчасне виявлення і санація носів патогенного стафілокока: один раз у квартал обов’язкове обстеження співробітників на носійство патогенного стафілокока у медпрацівників хірургічних відділень та пологового будинку, а при виникнення інфекції – по мірі необхідності;
- контроль за поступаючи ми хворими на виявлення в них педикульозу та протипедикульозної в них обробки (наказ № 410), теніозу, інфекційних захворювань, гепатиту тощо;
- заходи безпеки при СНІДі та протиепідемічний режим (наказ № 486), заходи профілактики зараження ВІЛ-інфекцією (наказ № 120);
- дотримання правил асептики і антисептики;
- достатня кількість дезинфікуючих розчинів, та їх ефективність;
- достатня професійна підготовка медперсоналу, і т.д.
Важливе значення у попередженні виникнення лікарняної інфекції має особиста гігієна медичного працівника.
Медичний працівник повинен бути зразком чистоти і акуратності. Він повинен дотримуватися правил особистої гігієни і гігієни одягу. Халат чистий, косинка (шапочка) закриває волосся. Халат повинен прикривати одяг, в ньому не виходити за межі лікарні. Тапочки шкіряні або гумові, зручні для санітарної обробки. Слідкувати за чистотою свого тіла (гігієнічний душ перед роботою. миття рук перед і після маніпуляцій, перед їдою, після відвідування туалету).
Профілактичні заходи спрямовані на попередження виникнення внутрішньо-лікарняної інфекції
1.Санітарно-гігієнічні
а. Режим провітрювання (кондиціонери, вентиляція, вентиляційні канали);
б. Прибирання (регулярність, використання дезінфікантів, дезинфекція притирального інвентаря);
в. Дезинфекція постільних речей (дезинфекційна камера);
г. Разові комплекти.
2.Розміщення хворих (бокси, ізолятори, мати з дитиною в пологових будинках).
3.Раціональна терапія (обґрунтована раціональна антибіотико терапія).
4.Протиепідемічний режим:
а.знезараження інструментарію (централізовані стерилізаційні);
б.безпечне харчування (контроль харчоблоку, пункту роздачі, раціональне збереження продуктів);
в.контроль здоров’я персоналу, хворих.
Дезинфекція
(від французького слова дез - заперечення, і латинського – інфекція).
Це знищення в середовищі, що оточує людину, патогенних мікроорганізмів (бактерій, грибків, вірусів, найпростіших) їх переносників.
Мета дезинфекції – знищити збудника в середовищі, що оточує людину (в приміщенні, на предметах, на посуді, білизні, виділеннях і т.д.).
Розділи дезинфекції:
1. власне дезинфекція – знищення патогенних мікроорганізмів;
2. дезинфекція – знищення комах, переносників захворювань (мух, комарів, вошей....);
3. дератизація – знищення гризунів, переносників захворювань (мишей, щурів....);
4. стерилізація – знищення всіх мікроорганізмів;
Є два види дезинфекції:
Вогнищева:
а. поточна (текуча), яка проводиться у вогнищі інфекції в присутності хворого або бацилоносія. Мета її: негайне знищення збудника інфекції після його виведення з організму хворого чи носія з метою запобігання розсіювання збудника в навколишньому середовищі.
б. заключна дезинфекція проводиться у вогнищі інфекції після ізоляції хворого чи бацилоносія. Її мета: повне знезаражування об’єктів, які могли бути заражені збудником інфекції.
Профілактична
проводиться постійно, незалежно від наявності джерела інфекційного захворювання. Її мета: запобігти виникненню і поширенню інфекційного захворювання та накопичення збудника захворювання в навколишньому середовищі.
Методи дезинфекції:
При проведенні дезинфекції користуються двома основними методами: фізичним і хімічним.
Можна ще виділити третій метод – комбінований, при якому фізичні і хімічні методи знезаражування застосуються одночасно (напр.. прання білизни в гарячій воді з милом).
Фізичні методи дезинфекції проводять за допомогою механічних, термічних та променевих засобів.
-Механічні
засоби забезпечують видалення, але не знищення мікроорганізмів. Це чищення, протирання, миття, прання, витрушування, підмітання, провітрювання. При використовуванні пилотягів видаляється до 98% мікроорганізмів. Вентиляція ефективна досить, коли її тривалість не менша, ніж 30-60 хв.
-Термічні
засоби ґрунтуються н застосуванні високих та низьких температур, а саме: гаряче повітря, водяна пара, кип’ятіння, пастеризація, спалювання, пропалювання, заморожування, висушування. Прасування білизни є дезинфікуючим засобом, але він діє в основному поверхнево. Замороження не спричинює загибелі мікроорганізмів, а приводить із часом до зменшення їх кількості.
Висушування тривалий час приводить до загибелі великої кількості мікробів.
-Променеві
засоби знезаражування – це застосування сонячного світла, ультрафіолетових променів, радіоактивного випромінювання. Прямі сонячні промені згубно діють на багатьох збудників інфекційних захворювань. Проте цей метод залежить від пори року, погоди і він використовується, як допоміжний.
Ультрафіолетове опромінювання використовують для знезараження повітря в операційних, процедурних тощо. Для цього використовують бактерицидні лампи.
Радіоактивне опромінювання згубно діє на всі види мікроорганізмів та їх спори. Найчастіше іонізуючим випромінюванням у заводських умовах стерилізують інструмент для одноразового використання. В деяких випадках для дезинфекції використовують ультразвук.
Хімічні
методи дезинфекції знайшли широке застосування в практиці. В основі їх лежить використання різних хімічних речовин, які вбивають мікроорганізми. Хімічні речовини мають різну дію на мікроорганізми:
-бактерицидну – здатність вбивати бактерії;
-бактріостатичну – пригнічують їх життєдіяльність;
-віруліцидну – здатність вбивати віруси;
-фунгіцидну – здатність вбивати грибки;
Серед хімічних дезинфікуючих засобів виділяють засоби м’якої дезинфекції, які використовують для дезинфекції шкіри рук, одягу, білизни і засоби сильної дезинфекції, які використовують для знезараження дуже забруднених матеріалів (випорожнень, взуття, туалетів тощо).
До хімічних дезинфікуючих засобів належать:
Хлор і його сполуки (р-ни хлорного вапна, хлорамін....)
галогени (йод, йодонат, р-ни Люголя....)
окисники (перекис водню, перманганат калію....)
феноли (фенол, лізол)
спирти (етиловий, метиловий)
альдегіди (формалін, формальдегід)
кислоти, луги, барвники, солі важких металів та інші.
Антисептика
– комплекс заходів, які спрямовані на знищення мікробів в рані, в патологічному вогнищі або організмі в цілому.
Розрізняють фізичні, механічні, хімічні та біологічні методи антисептики.
Фізичні методи:
їх суть полягає в створенні в рані несприятливих умов для розвитку бактерій і всмоктування токсинів та продуктів розпаду. Це забезпечується зовнішнім дренажуванням інфікованої рани тампонами, дренажами а також висушування ран за допомогою світлових та теплових процедур (опромінення солюксом, кварцом).
Механічні методи
включають прийоми, які спрямовані на якнайшвидше (в перші години) видалення з рани некротичних тканин, згустків крові, сторонніх тіл а разом з ними мікроорганізмів, що потрапили в рану (туалет рани).
Хімічні методи
забезпечують знищення мікробів у рані аз допомогою різних антисептичних засобів. Антисептичні засоби мають бути бактерицидними або бактеріостатичними і н завдавати шкоди тканинам.
Біологічні методи
антисептики спрямовані на підвищення захисних сил організму і створення несприятливих умов для розвитку мікроорганізмів. До біологічних засобів належать: антибіотики, ферменти, імунні виворотки.
Література:
М.Г. Шевчук “Сестринська справа” ст.. 26-34, 40-46, 54-64.
Тасечко “Основи сестринської справи” ст.
|