Реферат: Самоуправление в школе

Сучасна школа працює в умовах глибоких змін в українком суспільстві. Ці зміни необхідно враховувати при побудові освітньої політики.

Саме участь педагогів, учнів та батьків в управлінні освітнім закладом здатне допомогти школі змінитися, стати більш демократичною, що відповідає сучасним реаліям. За російським законодавством, управління освітньою установою будується на принципах єдиноначальності та самоврядування. Це означає, що школа повинна виконувати соціальне замовлення, що формується з двох джерел: з одного боку, держави, з іншого боку, громадськості в особі учасників освітнього процесу - учнів, батьків і педагогів. Директор школи повинен перестати бути єдиним джерелом влади, а стати хорошим менеджером, який справляється з виконанням замовлення держави та органів шкільного самоврядування.

Нерідко в школах робляться спроби «відродити» форми самоврядування, успішно працювали за радянських часів. Потрібно розуміти принципову різницю між радянським і сучасним підходом до самоврядування. Учнівське самоврядування в радянській школі виконувало функції «філії» адміністрації школи. Воно працювало в таких формах, як «учкомів», «штаби» та інші органи, які повинні були допомагати адміністрації школи вирішувати проблеми учнів (жорсткіше - проблеми з учнями). Таке «самоврядування» повністю підпорядковувалося адміністрації, працювало під її керівництвом.

Минулі традиції заважають правильно зрозуміти суть сучасного самоврядування. Пора перестати плутати самоврядування з чергуваннями, зборами макулатури, побудовами та святковими концертами. Сьогодні шкільне самоврядування - це спосіб здійснення права на участь в управлінні освітньою установою. Самоврядування не може підкорятися шкільної адміністрації, навпаки, воно, певною мірою, впливає на її роботу.

Сьогодні в кожній школі є маса питань, які мають різні варіанти рішення, і від вибору яких залежить життя учнів. Потрібно прагнути вирішувати більшість цих питань з урахуванням думки учнівського самоврядування. Власне, найпростіший спосіб створити в школі систему учнівського самоврядування - це, не чекаючи «активізації» учнів, визначити коло питань, яке шкільна адміністрація не буде вирішувати без поради з представниками школярів. Якщо директор школи, перед тим, як приймати рішення, що стосуються учнів, буде запрошувати учнівська рада і радитися з ним, прислухатися до думки хлопців, то учні побачать: самоврядування - це не формальність, це спосіб вплинути на політику школи. У цій ситуації, їм буде байдуже, хто представляє їхні інтереси в учнівському раді. Поступово, не відразу, самоврядування буде набирати вагу, ставати престижним, розширювати сферу свого впливу. Це буде означати, що учні перестали бути в школі чужими, і перестали вважати свою школу чужий. А це - вже зовсім інша школа.

На жаль, розвиток шкільного самоврядування недостатньо забезпечено методично. У цьому питанні існує велика плутанина. Тому школі, перш ніж приймати за основу ту чи іншу модель самоврядування, необхідно добре розібратися в деталях цієї теми.

Ми говоримо про права людини і самоврядування в школі не через те, що це записано в деяких документах, і тому повинно виконуватися. Ми вважаємо, що школа сама зацікавлена в тому, щоб якомога швидше перебудувати свою роботу на основі цінностей прав людини.

Школа, в центрі уваги якої - цінність людської особистості, буде більш затребуваною учнями і батьками. В умовах конкуренції на ринку освіти, батьки і діти будуть віддавати перевагу тим школам, у яких вони почувають себе більш комфортно. Це означає, що кожна конкретна школа зможе зберегти свої позиції лише в тому випадку, якщо вона буде відповідати потребам дітей і батьків. Права людини і самоврядування - необхідні складові успіху школи на цьому шляху.

ГЛАВА 2. ШКОЛЬНОЕ УЧЕНИЧЕСКОЕ САМОУПРАВЛЕНИЕ

Головний сенс самоврядування полягає в тому, що з його допомогою учасники шкільного життя отримують можливість впливати на шкільну політику - як через участь у прийнятті рішень, якими керується адміністрація навчального закладу, так і через власну активність в управлінні внутрішньошкільного процесами. Самоврядування робить шкільне життя предметом спільної творчості всіх її суб'єктів.

Науково-методична база шкільного самоврядування розроблена, на жаль, дуже слабо. Через це уявлення про самоврядування в педагогічному середовищі вельми туманні. У свідомості багатьох педагогів самоврядування постає, в кращому випадку, тимурівські штабом, а в гіршому - фігурою чергового по коридору з червоною пов'язкою і шваброю. Прояснимо деякі моменти.

Закон «Про освіту» визначає два принципи управління освітньою установою: єдиноначальність і самоврядування. І дає право на участь в управлінні освітньою установою (тобто, право на самоврядування) педагогам, батькам і учням. Далі закон пропонує відкритий перелік форм шкільного самоврядування і відносить визначення компетенції органів самоврядування до питань, які повинні бути відображені в статуті школи.

Органи самоврядування можуть володіти представницькими та виконавчими функціями. Представницькі функції дають органам самоврядування право брати участь у прийнятті рішень з питань шкільного життя від імені своїх «виборців» - наприклад, учнів. Такі органи, відповідно, є виборними. Якщо ж орган самоврядування не має представницьких функцій, то виборність перестає бути необхідною. Виконавчі органи самоврядування створюються для організації конкретної роботи і можуть формуватися з числа добровольців.

Таке саме стислий опис механіки шкільного самоврядування, і, звичайно ж, воно зовсім недостатньо. Але навіть з наведеного тут конспекту стає ясно, що шкільна служба примирення може мати статус органу учнівського самоврядування з виконавчими функціями.

Відразу хотілося б зруйнувати стереотипи, які нерідко виникають у зв'язку з темою самоврядування і можуть перешкодити подальшому сприйняття тексту.

1. Найчастіше помилково ставиться знак рівності між системою самоврядування і найбільш активним органом самоврядування, наприклад, шкільним урядом. Через це варіант інтеграції в учнівське самоврядування може бути сприйнятий як поглинання урядом служби примирення в якості одного з «штабів». Ні, служба залишається службою, і ні чим іншим. Входження до системи органів шкільного самоврядування не призводить до втрати її самостійності, виникненню ситуації підпорядкування будь-якому іншому органу самоврядування. У системі шкільного самоврядування цілком нормальною практикою є існування незалежних, «автономних» органів.

2. Часто на учнівське самоврядування помилково проектують принципи і методи роботи «старої доброї» піонерської організації. У тому числі, вважають цілком природним, що орган учнівського самоврядування має над учнями влада, як у колишні часи рада дружини над піонерами. Ні, самоврядування - це не піонерська організація. Школярі дають виборним органам самоврядування право представляти свої інтереси в управлінні школою, але не дають права собою командувати. Отже, орган самоврядування не може учням нічого наказати.

Таким чином, самоврядування є формою управління школою. Поряд з владою директора (єдиноначальність), у школі повинна існувати влада учнів, педагогів та батьків (самоврядування). Межі влади суб'єктів шкільного управління визначаються статутом школи і відповідними йому локальними актами. Форми цієї влади - конкретні органи самоврядування - може вибирати сам навчальний заклад. Органи самоврядування бувають «спільними», за участю і педагогів, і батьків, і учнів - наприклад, рада школи, або «роздільними» - наприклад, учнівська рада за участю виборних представників навчаються. Органи шкільного самоврядування, сформовані учнями, прийнято називати органами учнівського самоврядування.

Можна виділити кілька напрямків діяльності органів учнівського самоврядування:

представницьке напрямок - участь учнівської ради в обговоренні шкільних проблем і прийняття рішень, вироблення думки учнів з питань шкільного життя, участь у роботі органів загальношкільного самоврядування вирішення конфліктів - посередництво у вирішенні внутрішньошкільного конфліктів на принципах добровільності (див. опис роботи шкільних служб примирення у другому розділі ) інформаційний напрямок - інформування школярів про шкільні проблеми та шляхи їх вирішення, діяльності учнівської ради шефське напрямок - організація шефства старших над молодшими зовнішні зв'язки - організація взаємодії з позашкільними структурами, органами самоврядування сусідніх шкіл, залучення зовнішніх ресурсів до вирішення проблем учнів та школи в цілому організаторський напрямок - підтримка дозвіллєвих, соціально-значущих і інших ініціатив школярів правозахисний напрямок - захист прав учнів в школі Наведений список не є вичерпним. Тим більше, він не означає, що в органі учнівського самоврядування потрібно обов'язково створювати структурні підрозділи, подібні секторам або штабам у «старих добрих» учкомів. Можливо, учнівське самоврядування в даній конкретній школі буде вести тільки один напрям діяльності. Учнівська рада може вести і два-три напрямки роботи, при цьому роблячи всю роботу єдиною командою - як правило, невеликій групі активістів продуктивніше працювати в якості єдиного цілого, ніж дробитися на більш дрібні групи.

Правозахисний напрям діяльності учнівського самоврядування цікаве тим, що, на відміну від інших напрямів, воно підкріплене мінімально необхідною законодавчою базою. Представницький орган учнівського самоврядування не потребує того, щоб школа визнала його повноваження щодо захисту прав учнів - вони вже є в чинному законодавстві. Звернімося до тексту Закону «Про основні гарантії прав дитини в Україні».

3. Навчаються, вихованці освітніх установ, за винятком дошкільних установ та установ початкової загальної освіти, відповідних їм підрозділів інших освітніх установ вправі самостійно або через своїх виборних представників клопотати перед адміністрацією зазначених установ про проведення за участю виборних представників учнів, вихованців дисциплінарного розслідування діяльності працівників освітніх установ, порушують та обмежують права дитини.

Якщо навчаються, вихованці не згодні з рішенням адміністрації освітньої установи, вони мають право через своїх виборних представників звернутися за сприянням і допомогою до уповноважених державних органів.

Коментар: Наведені норми Закону дають органів учнівського самоврядування право виступати ініціатором проведення дисциплінарного розслідування і брати участь у його проведенні. У разі незгоди з рішенням, прийнятим за результатами розслідування, органи учнівського самоврядування можуть звернутися у вищі органи. Це означає, що органи учнівського самоврядування законодавчо наділені повноваженнями по захисту прав дитини в школі. При цьому, даний закон (стаття 6) трактує поняття «права дитини» розширено, включаючи в нього не тільки права дітей, проголошені Конвенцією про права дитини, але і весь об'єм прав людини в цілому, закріплений Конституцією, міжнародними договорами та українськи законодавством.

Продовження тесту закону:

Навчаються, вихованці зазначених освітніх установ можуть проводити у позанавчальний час збори і мітинги з питань захисту своїх порушених прав. Адміністрація освітнього закладу не має права перешкоджати проведенню таких зборів і мітингів, в тому числі на території і в приміщенні освітнього закладу, якщо виборними представниками учнів, вихованців виконані умови проведення зазначених зборів і мітингів, встановлені статутом освітньої установи. Такі зібрання і мітинги не можуть проводитися на порушення встановлених законодавством Російської Федерації вимог дотримання громадського порядку і не повинні перешкоджати освітньому та виховному процесам.

Коментар: Закон дає право органам учнівського самоврядування безперешкодно проводити у позанавчальний час зборів і навіть мітинги, присвячені захисту прав учнів. Як правило, статути шкіл не містять будь-яких умов проведення зборів і мітингів. Це оз На сьогоднішній день серед управлінців, педагогів, учнів, батьків немає єдиної думки про те, в чому полягає сенс поняття «шкільне самоврядування». Проводячи семінари зі школярами і педагогами, ми приділяємо основну увагу саме цьому питанню.

Розібравшись в декількох ключових тезах, які характеризують природу самоврядування, учасники семінарів починають успішно відрізняти самоврядування від інших явищ, таких як дитячі організації, клуби за інтересами або широко поширені форми «псевдосамоуправленія».

Розуміння тез ми перевіряємо, пропонуючи учасникам семінарів ситуації-вправи. Познайомившись з ситуацією, учасники семінарів визначають: є наведені приклади формами самоврядування чи ні.начає, що, за запитом органу учнівського самоврядування, адміністрація школи.

На одному з семінарів зі школярами, почувши цю тезу, дівчинка підняла руку і запитала: «А що таке право?»

Дійсно, не знаючи відмінності прав від обов'язків, не розуміючи природи прав людини, дуже важко розібратися в суті самоврядування.

Випереджаючи цю тезу, поясніть хлопцям, що у кожної людини є права. Права людини захищають людей від зловживань з боку влади, дозволяють їм бути незалежними від держави і чинити на нього вплив.

Поясніть цю думку на прикладі деяких прав людини. Так, право на життя означає, що держава не може позбавити людину життя, навіть якщо він скоїв страшний злочин. Це право, отже, обмежує владу держави по відношенню до людини. Таке право, як свобода совісті, дозволяє людині самостійно вибирати будь-яку релігію, а держава, у свою чергу, не може в це втручатися: вона не повинна забороняти людині вірити, не може карати його за віру, не повинна надавати перевагу будь-якій релігії в шкоду іншим.

Держава не може забрати у людини її права: вони є в кожного лише тільки тому, що він є людиною. Людина може використовувати свої права на свій розсуд: держава не може змусити його користуватися правами людини, і також не може заборонити йому це. Кожному праву людини кореспондує обов'язок держави щодо дотримання цього права: так, якщо у людини є право на освіту, то у держави є відповідний обов'язок щодо забезпечення цього права - організувати роботу освітніх установ.

Шкільне самоврядування - це право, яким володіють у школі учні, педагоги та батьки. У свою чергу, у адміністрації школи є обов'язок надати учням, педагогам і батькам можливість цим правом скористатися.

Держава не може забрати у людини її права: вони є в кожного лише тільки тому, що він є людиною. Людина може використовувати свої права на свій розсуд: держава не може змусити його користуватися правами людини, і також не може заборонити йому це. Кожному праву людини кореспондує обов'язок держави щодо дотримання цього права: так, якщо у людини є право на освіту, то у держави є відповідний обов'язок щодо забезпечення цього права - організувати роботу освітніх установ.

Шкільне самоврядування - це право, яким володіють у школі учні, педагоги та батьки. У свою чергу, у адміністрації школи є обов'язок надати учням, педагогам і батькам можливість цим правом скористатися.

Самоврядування - це представництво. Учні, педагоги та батьки обирають своїх представників до органів самоврядування і довіряють їм брати участь в управлінні школою від свого імені. Органи шкільного самоврядування представляють тих, хто їх обрав і захищають інтереси своїх виборців. Вони мають право сказати директору школи: «Ми висловлюємо думку учнів (педагогів, батьків)» - і впливати на вирішення всіх шкільних питань, які зачіпають інтереси учнів (педагогів, батьків).

Органи самоврядування представляють учнів (педагогів, батьків), але не мають по відношенню до них жодних владних повноважень. Вони не можуть віддавати їм розпорядження, не можуть приймати жодних обов'язкових рішень для учнів, педагогів та батьків. Обираючи орган самоврядування, ви вибираєте не своїх начальників, а своїх представників. І можете питати з них, наскільки ефективно вони захищають ваші інтереси. З вас вони запитати не можуть нічого.

Самоврядування не може підкорятися директору школи, навпаки, воно впливає на його роботу. Самоврядування можна умовно назвати однією з гілок шкільної влади. Інша гілка влади - адміністративна влада, яку в школі очолює директор.

Ці дві гілки влади - влада самоврядування та адміністративна влада - не підкоряються один одному. Директор не може командувати органом самоврядування, точно так само, як у державі прем'єр-міністр не може командувати парламентом. Самоврядування - це влада. А якщо це влада, то командувати нею не можна.

Можна стверджувати: як тільки самоврядування починає виконувати адміністративні функції (керувати чергуваннями, опрацьовувати порушників дисципліни тощо), воно перестає бути самоврядуванням. Воно стає якимось штабом добровільних помічників адміністрації школи, який підпорядковується адміністрації і, отже, вже не представляє інтересів учнів, педагогів та батьків.

Це питання не так простий для розуміння, але розібратися в ньому - дуже важливо. Адміністрація школи не може покладати на учнів (педагогів, батьків) свої, адміністративні функції. У свою чергу, і учасники самоврядування не можуть взяти їх на себе за власною ініціативою. Вся адміністративна робота в школі, в кінцевому підсумку, пов'язана з відповідальністю за життя і здоров'я школярів. Як тільки органи самоврядування починають нести на собі адміністративні функції, вони де-факто вбудовуються в шкільну адміністративну систему, очолювану директором. І, отже, перестають бути, власне, самоврядуванням.

Органи самоврядування і шкільна адміністрація впливають на роботу один одного, взаємодіють. Причому саме самоврядування повинне чинити більший вплив на роботу директора, а не навпаки. Адже самоврядування формулює від імені педагогів, учнів та батьків замовлення учасників освітнього процесу до даної конкретної школі - те замовлення, яке директору належить виконувати.

Отже, замовники - батьки, учні та педагоги. Вони висловлюють свої думки та побажання через систему шкільного самоврядування. А директор школи - виконавець, який повинен виконати замовлення держави і замовлення самоврядування.

Перед ким же звітують органи самоврядування, якщо не перед директором? Відповідь очевидна: перед тими, хто їх обрав.

Діяльність органів самоврядування повинна бути спрямована на вирішення шкільних проблем.

Основною діяльністю органів шкільного самоврядування є робота із захисту, «просування» інтересів учнів (педагогів, батьків) у рамках школи.

Об'єднання з якоюсь іншою провідною діяльністю не можуть бути віднесені до органів шкільного самоврядування. У тому числі, не можуть вважатися органами самоврядування групи, що працюють виключно для своїх членів. Не слід також плутати органи шкільного самоврядування та громадські організації, що працюють на території школи.

3.4. Четыре блока школьного самоуправления

Форми шкільного самоврядування можна розділити на чотири групи:

1. До учнівському самоврядуванню належать органи шкільного самоврядування, створені учнями. Це означає, що такі органи формують учні з числа учнів. Відповідно, учнівське самоврядування виражає інтереси учнів. Формами учнівського самоврядування можуть бути учнівська конференція, учнівська рада, учнівське збори класу, правозахисна приймальня та багато інших.

2. До батьківських самоврядуванню належать органи шкільного самоврядування, створені батьками. Найбільш поширені такі форми батьківського самоврядування, як батьківські комітети. Але в школі можуть працювати і інші форми батьківського самоврядування.

3. До педагогічному самоврядуванню належать органи шкільного самоврядування, створені педагогами. Як правило, найбільш поширеним органом педагогічного самоврядування є педрада.

4. До загальношкільному самоврядуванню належать органи шкільного самоврядування, створені спільно учнями, педагогами та батьками. Ці органи самоврядування повинні погоджувати інтереси всіх учасників шкільного життя і тому, як правило, мають повноваження приймати рішення, що мають загальношкільні значення. Найбільш поширеною формою загальношкільного самоврядування є Рада школи. Також у школі можуть існувати форми самоврядування, створені спільно не трьома, а двома сторонами: наприклад, учнями та батьками.

У кожній школі самоврядування може бути представлена різними формами. Наприклад, в одній школі може працювати тільки учнівське самоврядування, а в іншій школі - форми самоврядування всіх чотирьох груп.

Самоврядування - це не підпорядкування структура: у кожної форми самоврядування - свої повноваження.

У структурі самоврядування немає жорсткої співпідпорядкованості. Не можна говорити, що шкільна рада - найголовніше учнівської ради. У кожного з цих органів повинні бути свої повноваження і своє коло питань, на вирішення яких вони можуть впливати. Рада школи не може командувати учнівським радою. Органи шкільного самоврядування можуть працювати незалежно один від одного.

Разом з тим, органи шкільного самоврядування можуть взаємодіяти. Так, на наш погляд, при формуванні Ради школи, представників учнів, батьків і педагогів повинні направляти органи учнівського, батьківського та педагогічного самоврядування. Це дозволить педагогам, учням і батькам вносити на розгляд Ради школи питання, у вирішенні яких вони зацікавлені, а представники в Раді школи будуть більш ефективно відстоювати інтереси своїх виборців.

Органи самоврядування можна розділити на представницькі та виконавчі.

Представницькі органи самоврядування - це органи, які мають повноваження представляти інтереси тих, хто їх обрав (учнів, педагогів, батьків). Ці органи можуть бути тільки виборними. Вони мають право від імені своїх виборців впливати на прийняття тих чи інших шкільних рішень.

Виконавчі органи самоврядування не мають права представляти інтереси учасників шкільного життя. Вони, отже, можуть не обиратися, а комплектуватися за добровольчому принципом. У них приходять люди, зацікавлені у вирішенні тієї чи іншої шкільної проблеми. Ці органи самоврядування не можуть брати участь у прийнятті рішень. Але вони можуть робити істотний вплив на шкільне життя: керувати шкільними процесами не за рахунок повноважень, а за рахунок своїх можливостей. Наприклад, шкільна правозахисна приймальня може захищати права учнів, і тим самим впливати на ситуацію з дотриманням прав людини в школі. Виконавчі органи не вирішують, а впливають.

Положення про учнівське самоврядування Радивилівського НВК "Школа № 1-гімназія"

Основні завдання:

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

В Україні, як і в багатьох країнах, що переживають перехідний період, йдуть широкомасштабні соціально-економічні реформи. Важливою складових цих реформ є реформи в системі освіти.

Сформована в цьому тисячоліття система шкільної освіти переживає непростий період оновлення. Основним завданням на даному етапі є пошук правильної відповіді на питання, якою має бути система шкільної освіти сьогодні, щоб найкращим чином сприяти демократії, що формується громадянському суспільству, нової якості національної культури і нового розуміння явища глобалізації освіти.

Зроблений аналіз дозволяє зробити висновок, що політика освітніх реформ досить виважена. Вона спрямована на демократизацію шкільної освіти, створення умов для вільного вибору і вільного розвитку особистості, забезпечення розмаїття видів шкільної освіти, на руйнування надмірного централізму і державних монополій щодо педагогічних процесів, навчальних програм, підручників, підбору і розстановки педагогічних і керівних кадрів і ін.

Процес впровадження даної освітньої політики реалізується досить успішно. За дуже короткий час національної системі шкільної освіти вдалося: створити нову законодавчу базу; визначити основні підходи і принципи до сучасним цілям освіти та їх реалізації через: державні освітні стандарти; встановити різноманіття освітніх програм на всіх рівнях освіти запропонувати альтернативні форми і нові технології навчання; домогтися багатоканальності фінансування; забезпечити рівний доступ до освіти всіх верств населення; почати процес децентралізації управління шкільною освітою; зберегти стабільність функціонування системи.

Однак у реалізації політики реформ існує ряд проблем, серед яких можна виділити наступні: недосконалість законодавчих актів, що регулюють систему освіти за окремими позиціями, особливо з питань доступності та рівності в освіті, управлінні та фінансуванні; низька якість шкільної освіти; невідповідність професійного рівня педагогічних кадрів вимогам сьогодення; низький рівень фінансування сектора шкільної освіти; старіння матеріально-технічний бази; нераціональність розподілу повноважень між центральним, обласними, районними та шкільними органами управління.

Найближчим часом системі шкільної освіти України доведеться суттєвим чином попрацювати над вирішенням даних проблем.

Література:

1. Додонова Л.П. Про необхідність організаційно-функціонального оновлення моделі управління в освітньому закладі / / Новини Новосибірська. № 27 (132) від 26.10.2003.

2. Загвоздкін В. Як оцінити роботу школи, якщо школа - вальдорфська / / Питання освіти. 2001. № 7. С. 10-18.

3. Китів Р. Вивчення думки учнів та їх сімей про результати та умови навчання в загальноосвітній школі / / Учнівська газета № 39 від 16.09.2003 р.

4. Моісеєв А.М. Проблеми та шляхи вдосконалення внутрішкільного управління. Посібник для керівників освітніх установ. Тамбов: ТОІПКРО. 2002. 331 с.Список использованных источников

5. Рогаткін Д.В. Служби примирення в системі шкільного самоврядування / / Вісник відновної юстиції ». 2002. № 4. С. 12-33.

6. Федорова Т.Ф., Гладишева М.М. Навколо нас - світ / / Навчально-методичний посібник. Тамбов: ТОІПКРО. 2002. 88 с.

7. Чашників Л.А. Сучасні моделі інформаційно-аналітичного забезпечення шкільного управління / / Питання психології. 1993. № 9. С.36-41.

8. Міхелькевіч В.М. та ін Довідник з педагогічних інновацій .- Самара, 1998.

9. Педагогіка Під ред. С. П. Баранова і В.А. Сластенина - М., 1986 р.

10. Підласий І.П. Педагогіка М., 1999 р.

Полат Є.С. Нові педагогічні технології / Посібник для вчителів. М., 1997 р.

11. Ю.К. Бабанський Оптимізація процесу навчання М., 1977 р.