Просторове розміщення виробничого процесу
План.
Виробнича структура підприємства.
Структура основного виробництва.
Організація промислового підприємства в просторі і принципи його побудови.
Шляхи вдосконалення виробничої структури.
Виробнича структура підприємства.
В залежності від методів обробки виробів на підприємствах створюються відповідні підрозділи, а в апараті управління – відповідні функції і ланки.
Кожне підприємство складається із виробництв, цехів, участків, господарств, органів управління і організацій, які обслуговують працівників підриємства.
Чітка класифікація і встановлення зв’язків між ними дозволяє організовувати хід в-ва і раціонально сформувати структуру підприємства.
Структура підприємства ділиться на:
загальну
виробничу
Загальна структура підприємства являє собою склад виробничих ланок, а також організації по управлінню підприємством і по обслуговуванню працівників, тобто загальна структура – це
органи управління – технічні, економічні, оперативно виробничі, служба кадрів, бухгалтерія, служба маркетингу, служба МТЗ і інші
виробнича структура
організації по обслуговуванню працівників
господарське харчування, пункти здоров’я, ЖКГ, бібліотека, дитячі заклади, профілакторії, будинки відпочинку.
Виробнича структура – це частина загальної структури підприємства, а саме виробничі підрозділи, які випускають продукцію, а також обслуговуючі і допоміжні служби, які допомагають у випуску продукції.
Виробнича структура ділиться на цехи і господарства:
основні
допоміжні
обслуговуючі
побічні
Основні – заготівельні, обробляючі і складальні.
Допоміжні – енергетичні, ремонтні, інструментальні.
Обслуговуючі – складські, транспортні, тарні.
Побічні – по переробці відходів, товарів народного вжитку.
На структуру підприємства впливають різні фактори, вона залежить від виробничого процесу і випуску продукції, характеру і ступеня спеціалізаіцї, масштабів в-ва, ступеня охоплення життєвого циклу виробів
Характер виробничого процесу:
заготівельні
обробні
складальні
від складу сировини:
аналітичні з однієї сировини – декілька видів продукції (нафтохімія, лісохімія, коксохімія)
синтетичні з декількох видів сировини, один вид продукції
прямі – один вид сировини, один виріб
Характер випускаючої продукції і методи виготовлення продукції:
одностадійний (добуваюча промисловість)
багатостадійний (обробляюча промисловість)
Масштаби в-ва:
предметні
подетально-спеціалізовані
Характер і ступінь спеціалізації:
випускаючі деталі
збірні або складальні
Ступінь охоплення життєвого циклу виробів:
дослідні
експерементальні
Технічний прогрес, розвиток спеціалізації можуть давати змогу переглядати виробничу структуру, створювати нові цехи, переплановувати площі, змінювати виробничі потужності.
Структура основного виробництва.
Самим першим і необхідним у виробничій структурі і її організації має робоче місце. Воно являє собою частину виробничої площі, яка оснащена необхідним обладнанням і інструментом, при допомозі яких робочий або група робочих виконує окремі операції по виготовленню продукції або обслуговує виробничий процес.
Робоче місце може бути простим, багатостаночним або колективним в залежності від кількості робочих і роботи, які він виконує.
Сукупність робочих місць, на яких виконується однорідна робота утворюють виробничі участки. На великих підприємствах виробничі участки об’єднуються в цехи. Цех – це виробничий і адміністративний підрозділ в якому виконується визначений комплекс робіт у відповідності із спеціалізацією в-ва.
Основну роль у в-ві відіграють основні цехи, тобто цехи, які виготовляють продукцію.
Існує цехова, безцехова, корпускна виробнича структура.
цехова безцехова корпусна
Основне в-во в залежності від технології ділиться на структури:
технологічну
предметну
змішану
Технологічна структура – цехи і участки створюються по принципу технологічної спорідненості виконуючих робіт або виробничих процесів. Наприклад в машинобудуванні – ливарний, ковальський, механічні цехи – а всередині механічного цеху – токарний, фрезерний участки.
Перевага технологічної структури є технологічна спеціалізація в-ва і висока кваліфікація працівників.
Недоліки технологічної структури – збільшується час на переналадку обладнання в зв’зку з великою номенклатурою випуску продукції, обладнання неможливо розкласти по ходу технологічного процесу, так як при частій заміні виготовлення продукції змінюється склад і послідовність операції, а це призводить до збільшення тривалості виробничого циклу, відсутність відповідальності за якість цілого виробу, бо кожний участок виконує окремі операції.
Предметна структура – основні цехи створюють по окремих виробах або його частині (наприклад, цехи моторів, рам, шин). При такій структурі є можливість для впровадження нової техніки, модернізації, механізації і автоматизації виробничих процесів, введення АЛ так як обладнання розміщують по ходу технологічного процесу.
При предметній структурі є можливість організовувати потоковий метод в-ва.
Недоліки предметної структури в тім, що вона ускладнює керівництво участками, так як там виконуються різні роботи. Виникає необхідність мати в цеху всі види обладнання, хоча вони не всюди задіяні повністю.
Змішана структура – це заготівельні цехи будують по технічному принципу, а обробні і випускають в предметно-замкнуті ланки.
Для аналізу виробничої структури використовується широкий круг показників:
розміри виробничих ланок (величина випуску продукції, чисельність, вартість основних виробничих фондів, потужність обладнання)
ступінь централізації окремих виробництв
співвідношення міжосновними, допоміжними і обслуговуючими виробництвами – по кількості робочих, обладнанню, розміру виробничих площ
пропорційність ланок, які входять в підприємство
рівень спеціалізації окремих виробничих ланок
ефективність просторового розміщення підприємства – це коефіцієнт забудови, використання площ виробничих приміщень (0.45 – 0.55 коефіцієнт використання території )
характер взаємозв’язку між підрозділами .
Аналіз даних показників дає можливість створити раціональну виробничу структуру, а це дасть можливість максимально спеціалізувати цехи і участки, безперервно випускати продукцію без перепрофілювання і переналадки обладнання.
Організація промислового підприємства в просторі і принципи його побудови.
Просторове розміщення в-ва, цехів і господарств на території підприємства здійснюється по генеральному плану підприємства, який розробляється при створенні підприємства.
Генеральний план – це графічне зображення його території зі всіма будовами, спорудами, комунікаціями, шляхами сполучення. На підприємствах генеральний план складають у двох видах: проектний і фактичний.
При розробці генерального плану враховують:
Забезпечення прямолінійності предметів праці при переміщенні із одного підрозділу в інший без зустрічних потоків. Це реалізується при розміщенні цехів в порядку послідовності технологічного процесу.
Переважаюче переміщення вантажів технологічним транспортом. Це забезпечує надійність і зниження витрат на переміщення предметів праці в порівнянні з транспортом загального призначення.
Скорочення протяжності енергетичних комунікацій
Непересічення шляхів проходу працівників на роботу з шляхами сполучень і комунікацій і цехів. Це досягається шляхом спорудження відповідних переходів.
Виділення в особливі групи цехів з однорідним характером в-ва.
Облік напрямку рози вітрів. Цехи з шкідливими виділенніми необхідно розміщувати за вітром, щоб знизити загазованість території підприємства.
Облік характеру технологічних процесів для того, щоб правильно розмістити цехи і вибрати дистанцію між ними.
Врахування рельєфу місцевості, розположення залізнодорожніх шляхів, жилих поселень.
Показники ефективності розробки генерального плану – розмір території підприємства, протяжність комунікацій, ступінь забудови території. Чим менші ці показники в розрахунку на одиницю випускаючої продукції, тим більш вдала компановка.
Крім цього важливим показником раціонального планування підприємства є забезпечення нормальних санітарно-гігеєнічних і виробничих умов, наявність резервних площ для розширення підприємства, архітектурний стиль.
Шляхи вдосконалення виробничої структури.
Вдосконалення виробничої структури має такі шляхи:
Визначення оптимальних розмірів підприємства – це такий розмір, який при даному рівні розвитку техніки і конкретних умов місцезнаходження і зовнішнього середовища забезпечує в-во і збут продукції з мінімальними затратами.
На розмір підприємства впливають внутрішні і зовнішні фактори.
Внутрішні визначають технічні і організаційні умови роботи підприємства і допомагають укріпленню підприємства і росту його ефективності. До цих факторів відносять техніку, яка використовується, її продуктивність, потужність, прогресивну технологію.
Внутрішні фактори обумовлюють мінімальний і максимальний розмір підприємства.
Мінімальний – не дає мождивості повністю використовувати сучасну техніку. Оптимальний розмір – це щось середнє між мінімальним і максимальним.
Зовнішнє середовище – це вивчення ринкових відносин, продукція і в-во не буде рости, коли не буде належного збуту.
Поглиблення спеціалізації основного в-ва. Форми спеціалізації в-ва і масштаб в-ва повинні бути однакові і єдині для однакового в-ва. Підприємство повинно вдосконалювати структуру, а не розширювати апарат управліня при спеціалізації цехів і участків, робити все компактно.
Розширення кооперації по обслуговуванню в-ва. Нормальна робота основного в-ва вимагає чіткого і безперебійного обслуговування ремонтом, забезпечення інструментом. Головне завдання підприємства являється випуск продукції тому більшу частину підприємства у виробничій структурі має займати основне в-во, як по питомій вазі (чисельність), але і по зайнятій площі.
В деяких підприємствах обслуговуючий і допоміжний персонал займає 45 – 55 %. Чисельність цих працівників повинна знижуватись в зв’язку з тим, що треба краще організовувати в-во і підвищувати кваліфікацію кадрів.
Тому потрібно в першу чергу централізувати допоміжне в-во, що дає змогу підвищити продуктивність праці, а також скоротити лишні і паралельно діючі виробничі підрозділи.
В сучасних ринкових відносинах появилася тенденція створювати на підприємствах малих підприємств на базі допоміжних господарств. Це дає змогу не зачіпати основний технологічний процес в-ва, а вдосконалювати виробничу структуру.
|