Демократизація життя школи не тільки не знімає необхідності плануван­ня, а навпаки, посилює увагу до цієї проблеми. Широкі можливості в самостійному виборі засобів, посилення уваги до особистості кожного учня потребують більш чіткої організації всією навчально-виховного процесу, його планування та контролю. При ньому найактивнішу участь у складанні планів повинні взяти учні.

Функції педагогічного планування полягають у передбаченні очікува­ного результату і логічно-формалізованому "проектуванню" того, як буде (повинен) розгортатися процес фізичного виховання в конкретних умовах (на основі загальних закономірностей). Плани дають змогу дивитися далеко вперед, визначати мету І конкретні завдання, передбачати найефективніші засоби та шляхи їх розв'язання

Досвід роботи з фізичного виховання у школі свідчить, що найкращих результатів досягають педагоги, котрі сумлінно ставляться до проектування своєї діяльності.

Функції контролю полягають у:

• об'єктивній оцінці Індивідуальних передумов досягнення мети;

• перевірці ефективності змісту, форм побудови і результатів фізич­ного виховання;

• порівнянні запланованих і досягнутих результатів;

• виявленні ступеня відповідності або невідповідності між ними (для внесення необхідних коректив як у самий процес фізичного вихо­вання, так І в параметри плану).

Розглядаючи в цьому зв'язку взаємозумовленість планування, реалізації плану і контролю, важливо чітко уявити, що як би старанно не розроблявся план, процес фізичного виховання (котрий практично складається) далеко не завжди й у всьому збігається з його запланованими контурами. Причин цього кілька по-перше, закономірності фізичного виховання мають не однозначно-зумовлений, а ймовірний характер (Іншими словами, вони не ви­являються механічно, а допускають, залежно від конкретних умов, різні варіанти одних і тих же закономірних тенденцій); по-друге, наші знання про ці закономірності ніколи не є вичерпними, по-третє, реальні життєві ситу­ації, що впливають на хід фізичного виховання, вельми варіативні та динамічні. Звідси випливає одна з головних вимог до планування — Його гнучкість (постійний зв'язок планування І контролю, необхідність регуляр­ної корекції планів згідно з конкретними даними контролю).

Систематичний контроль підкаже вчителеві необхідне дозування вправ, найкращу їх послідовність, можливі Інтервали відпочинку, оптимальні порції навчального матеріалу, темп педагогічних дій, тобто все те, без чого немож­ливо вдосконалювати планування.

Отже, планування — це складання теоретично і методично обгрун­тованої документації, що формує систему навчання і виховання, це проникнення в сутність явиш і закономірностей процесу фізичного виховання.

На жаль, у практиці з відомих причин планування дискредитоване. Плани часто або зовсім не відповідають реальній ситуації, що склалась у школі, І природно, не відіграють своєї позитивної ролі, або складаються лише для того, щоби пред'явити їх на вимогу керівництва школи, можли­вим Інспекціям.

Уміння якісно планувати процес засвоєння предмету "фізична культу­ра" є однією із найважливіших професійних здібностей учителя.

Відомо, що в навчальних програмах Із фізичної культури (на відміну від інших шкільних предметів) матеріал представлений не в порядку його засво­єння, а у вигляді переліку фізичних вправ за певними розділами. Плануючи роботу, вчитель сам повинен підбирати матеріал для уроків із різних розді­лів, щоби раціонально формувати І вирішувати педагогічні завдання. При цьому вчитель має постійно враховувати, що вже добре засвоєно учнями, що варто повторити, до чого готуватись у подальшій роботі

Технологія планування

Процес планування можна уявити у вигляді ряду послідовних операцій, Що становлять цілу систему творчої діяльності вчителя. Реальний процес фізичного виховання, природно, не можна побудувати Інакше, ніж Із певного вихідного пункту ("Із початку"). Водночас його планування починається ніби 'з кінця" — із передбачення і формування ідеї про основні напрями роботи, Із принципових підходів до розв'язання методичних питань Така Ідея вини­кає, зазвичай, уже в студентські роки. Вивчаючи курс теорії І методики

фізичного виховання, спортивно-педагогічні дисципліни, спостерігаючи ро­боту своїх викладачів, учителів школи, студент "приміряє" надбані знання й уміння до своєї майбутньої роботи, формує мету-ідеал та стратегічну мету (дивись розділ "Система фізичного виховання"). У вчителя Ідея майбутньої роботи (мета-ідеал) в наступному навчальному році формується на основі набутого досвіду, спостережень діяльності інших педагогів, Інформації, отри­маної внаслідок самоосвіти.

Зіставлення мети-ідеалу з конкретними умовами праці, рівнем підгото­вленості учнів приводить до певних її коректив. Лише після цього вона трансформується в тактичну та оперативну мету. Далі проектується бажаний стан рівнів теоретичної, фізичної і технічної підготовки у вигляді певних результатів (дивись рис.1)

Бажаний стан досягається постановкою низки конкретних завдань щодо засвоєння теоретичної інформації, виховання фізичних якостей та опа­нування фізичних вправ, передбачених шкільною програмою, а також оздоровчих і виховних завдань.

Для розв'язання висунутих завдань учитель визначає систему педагогіч­ного впливу на учнів (засоби, методи й умови праці). Ця операція, як і попередня, повинна виконуватися за безпосередньої участі учнів.

Визначаючи систему педагогічного впливу, дуже важливо врахувати можливі несприятливі фактори, що будуть заважати правильній організації процесу фізичного виховання (негативне ставлення батьків або педагогів, дру­зів і оточення загалом до фізичної культури, порушення режиму, шкідливі звички тощо).

Для перевірки правильності ходу педагогічного процесу створюється під­система поетапного контролю за допомогою спеціальних тестів.

Якщо на кожному етапі одержаний від контролю результат переважно від­повідає запланованому, то робиться висновок про правильність планування, І підстав для занепокоєння немає. Якщо за умови сумлінної реалізації планів контрольні результати суттєво відрізняються від запланованих, то в системі планування допустилися помилок. Для їх виявлення необхідно: по-перше, пе­ревірити, чи всі несприятливі фактори враховані при плануванні; по-друге, піддати ревізії систему педагогічного впливу, і якщо тут не виявлено помилок, оцінити реальність висунутих педагогічних завдань. Якщо помилки виявлено вже у першій ланці й учитель переконаний, що саме вони є причиною невико­нання запланованих результатів, то вживаються відповідні заходи, а Інші ланки вже не перевіряються. Можливий, особливо в перші роки роботи вчителя, і та­кий варіант, коли допущені незначні помилки в різних операціях планування в сукупності суттєво позначаються на результаті діяльності. Тому радимо мо­лодим учителям постійно аналізувати всю свою діяльність, бути для себе суворим суддею. Це — запорука успіху в майбутньому.

Планування завершується підсумковим контролем. Ці дані е вихідними для планування наступного циклу (серії уроків, навчальної чверті, навчального року).

Складаючи конкретні документи планування, вчитель зобов'язаний до­тримуватися ряду вимог, а саме.

• забезпечувати можливість оперативного внесення коректив у плани;

• спиратися на методичні принципи фізичного виховання;

• забезпечити цілеспрямованість і перспективність планів на пев­ний цикл (серію уроків, чверть, рік), спираючись на попередні цикли І готуючись до наступних (таким чином виключаються ви­падкові заняття),

• забезпечити реальність планування. Цю вимогу треба мати на увазі, плануючи роботу в школах, де до приходу спеціаліста фі­зичне виховання учнів було занедбане; приймаючи учнів у серед­ню школу з початкових і восьмирічних; поліпшуючи матеріаль­но-технічну базу. У всіх названих випадках учитель повинен реально оцінити можливості дітей І спланувати той матеріал, який вони можуть осягнути, навіть якщо це призведе до відхилення від програми;

• бути конкретним (чітке визначення етапу навчання, його завдань і відповідних засобів; із великої кількості вправ для кожного ви­падку радимо обирати найдоцільніші, універсальні, або, навпаки, вправи вибіркової дії, здатні забезпечити максимальний педагогіч­ний ефект).

Підготовка до планування

Безпосередньо перед тим, як взятися за складання планів, учитель пови­нен виконати підготовчу роботу, що полягає у зборі необхідної інформації. Ця Інформація, яка потім буде використана для визначення порядку проход­ження навчального матеріалу, засобів, форм роботи тощо, передбачає:

1. Визначення обсягу матеріалу, який належить засвоїти учням пев­ного класу в навчальному році, його зв'язок з матеріалом суміжних класів Задля цього вчитель аналізує базову і регіональну навчальні програми І, пов'язуючи її з місцевими умовами, рівнем підготовки класу, власним до­свідом та інтересами учнів, формує навчальну програму школи. Скорочуючи або доповнюючи навчальний матеріал базової і регіональної програм, учи­тель пам'ятає, що це не повинно негативно позначитися на руховій підготовленості учнів, на опануванні життєво важливими уміннями І навич­ками Паралельно визначається матеріал для самостійної роботи, зміст допоміжних завдань.

2. Вивчення складу учнів, стану їхнього здоров'я, рівня знань, техніч­ної та фізичної підготовленості. Учитель повинен знати рівень загального розвитку І вихованості учнів, їхньої громадської активності, ставлення до навчання, світогляд, Інтереси І нахили, успішність з усіх предметів тощо Такі дані можна отримати, вивчаючи документи, складені попередником, або власні записи, картки медичних оглядів. Багатий матеріал дають бесіди з учнями, попереднє тестування та анкетування.

Лише на такій основі можна забезпечити індивідуальний підхід до кож­ного окремого учня і визначити його особисту програму розвитку на навчальний рік (півріччя, чверть), яка дозволить йому перетворити фізичні вади у власні здобутки.

3. Дослідження рівня роботи з фізичного виховання за попередні роки І стан матеріальної бази школи. Водночас визначаються шляхи її розвитку й удосконалення.

4. Ознайомлення із загальним планом роботи школи з метою визначен­ня ставлення до фізичної культури керівництва й усього педколективу школи та його мобілізація на вирішення завдань фізичного виховання школярів.

5. Вивчення кліматичних умов населеного пункту та екологічної ситуації

6. Опрацювання календаря спортивно-масових заходів району, об­ласті. Ця Інформація необхідна вчителеві для визначення почерговості проходження навчального матеріалу.

7. З'ясування загальних і спортивних традицій школи, населеного пункту Йде пошук шляхів їх розширення й удосконалення, підвищення ефек­тивності всього навчального процесу.

8. Формування програм вивчення всіх рухових дій. Програма пере­дбачає відповіді на такі питання:

• яка мета ставиться на поточний і наступні роки, якщо вправа запла­нована навчальною програмою в декількох класах;

• які фізичні якості І знання потрібно мати учням, щоб успішно вивчи-. - ти рухову дію;

• скільки уроків треба витратити на її опановування і як їх варто роз­містити протягом навчального року;

• які конкретні завдання передбачається розв'язати на кожному із за­планованих уроків;

• які засоби необхідно використовувати на кожному уроці; - • які завдання для самостійної роботи доцільно давати учням для за­своєння запланованої вправи;

• як І коли контролювати хід засвоєння вправи;

• як використовувати певну вправу для самовдосконалення.

Для прикладу наведемо фрагмент програми вивчення перекиду назад щодо конкретних завдань, які треба вирішити на окремих уроках та засобів, які можна використати для цього на кожному з них.

Таблиця 4