Реферат: Стародавні костюми

Название: Стародавні костюми
Раздел: Рефераты по культуре и искусству
Тип: реферат

Реферат на тему:

Стародавні костюми


У першій половині XVII ст. у французькому костюмі підкреслювали природність пропор­цій, ліквідуючи підбивки та вертюгадени, замінивши жорсткий корсет еластичним. Зави­щена талія (була модною до 1645 року) та широке декольте надавали жіночому костю­му «воєнізованого» вигляду, тотожного мушкетерському силуету. Спідниця стає рівною, зборки переміщуються на боки та назад. Зникнення нашивних смуг та розрізів компен­сується ліпним оздобленням з шнурів, розеток, бантів; замість суцільно мереживних ко­мірців поширювались відлогі полотняні коміри з нешироким мереживом по краях; манже­ти носили і мереживні, і полотняні з мереживним оздобленням.

1. Жіночий народний костюм. Перша пол. XVII ст.

Розстібна приталена кофта з баскою, вузьким рукавом, вели­ким відкладним коміром та манжетами з полотна; довга спід­ниця на накрохмалених нижніх спідницях; фартушок; чере­вики; хустка.

2—3. Жіночі костюми. Перша пол. XVI І ст.

Завищена талія; декольте з викотом плечей ззаду; рукава буфовані за рахунок перехвату стрічками, оздоблені розет­ками з позументу; широкі коміри та манжети прикрашені мереживом; короткі зачіски з прямим проділом та бічними буфами.


Силует костюма XII —XV століть формувався під впливом готики: прагнення до витонче­ного, вертикально витягнутого, худорлявого силуету стимулювало поширення вузького об­лягаючого одягу і у чоловіків, і у жінок. Кольорова гама була переважно яскравою, з кон­трастним поєднанням двох, трьох або чотирьох кольорів. Найширше використовувався жовтий колір (як геральдичний).

3 розвитком торгівлі та текстильного ремісництва на всій території Європи поширювалися нові тканини — легкі тафта, камка, фуляр, важка парча, а з XIV ст. — майже невідомий доти у Європі оксамит.

У XIII ст. відбувся остаточний перехід від суцільнокроених рукавів до вставних. Вперше з'явився розстібний одяг (переважно чоловічий) з застібками та шнурівками спереду, ззаду чи на боках. Відрізний одяг був ще у XII ст., але широке запровадження його поча­лося наприкінці XIV ст., саме тоді у жіночому платті застосовуються виточки, з'являються коміри — стоячі або відкладні з вилогами шаллю.

1. Франко-бургундський чо­ловічий костюм. XVст.

 Жакет з розширеною лінією плечей, з короткими буфованими рукавами, туге облягання фігури досягається підбивкою грудей клоччям, талія підкреслюється металевим пояском. Рукава сорочки закінчуються воронками, що прикривають кисті рук. Короткий плащ сколотий металевою брошкою. Двоколірні панчохи-штани. Пулени вузькі, довгі носи яких припасовані ланцюжком до підколінної підв'язки і прикра­шені дзвониками (дворянський привілей). Висока конічна шапка-ковпак.
2. Жіночийкостюм. XIIIст. Бліо з розширеною спідницею, вузькі рукава закінчуються обшлагом; укорочена туніцела з рукавами до ліктя — суцільнокроєна, лінія талії підкреслена ювелірним Пояском; плащ, напівкруглий за кроєм, підтримується навісною ювелірною застібкою. Під берет з низьким наголовком одягнуто бар­бет — вузьку косинку, що прикриває вуха та тім'я.
3. Чоловічий костюм. XIV— XVст. Червоний пурпуан з вузькими рукавами та стоячим коміром; плащ-упленд з відкладним коміром, розширений донизу ру­кав оздоблений зубчиками.


Для жіночих костюмів італійського типу XV — початку XVI ст. характерні підкреслення природних пропорцій тіла, м'які широкі плечі за рахунок низько приспущених буфів ру­кавів, завищена талія. Спідниці носили воронкоподібні, у складках, ліфи — на шнурівці спереду або ззаду. Модним було біляве чи руде волосся. Брови та волосся на чолі часто вибривали.

1. Жіночий костюм. XV— перша чверть XVIст.

Сорочка з високимпризбираним коміром, рукава її вигляда­ють у прорізах та незшитих суцільно проймах рукавів плаття; плаття з відрізною завищеною талією на шнурівці, рукав з цільнокроєним воронкоподібним манжетом; ювелірні при­краси — камея та венеціанське намисто.

2. Жіночий костюм. Друга чверть XVIст.

Плаття з парчі; у розрізах рукавів та декольте виглядає шов­кова сорочка; талія на природному місці підкреслена юве­лірним ланцюжком, що закінчується розеткою з коштовними каменями; намисто з венеціанського скла або коштовних каменів; нескладане віяло з пір'я.

3. Жіночий костюм.XV— початок XVIст.

 Завищена талія підкреслена оксамитовою стрічкою, рукава прикріплені до пройми шнурками (плаття могли носити з різ­ними парами рукавів), на лікті у горизонтальний розріз виг­лядає рукав сорочки чи підкладка; плащ.


1. Стародавня Греція. Жіночий костюм. V— IVст. до н. є.

 За рахунок драпірування жіночий костюмбув довшим та об'ємнішим від чоловічого. Доричний хігон з льняної ткани­ни, лівий бік якого закритий вертикальним згином тканини, а справа — розхил, який закріплювався брошками — фібу­лами; клапан-диплодіон, оздоблений узором із застосуванням одного-двох кольорів, утворювався з горизонтального зги­ну тканини, задню пілку якої накладали на передню і укріп­лювали рельєфними металевими застібками; зачіска корімбос — «грецький вузол» прикрашена стрічкою через тім'я та лоб. При виході на вулицю заміжні жінки носили вуаль-каліптру. Застосовували білило та рум'яна, брови та очі підво­дили чорною фарбою, волосся фарбували у золотистий та рудуватий колір.

2. Стародавній Рим. Костюм сенатора. IIст. до н.е.— 1 ст. н. є.

 Зшита на плечах та боках вузька туніка з суцільнокроєними рукавами могла мати бічні розрізи внизу. Знак сенаторської гідності — дві пурпурові смуги — клавуси від коміра до по­долу. Тога-умбо, на відміну від ранньої тоги (коли її носили всі вільні громадяни Риму), стала парадним одягом знаті. Вона кроїлася у вигляді восьмикутника чи еліпса, складалася так, щоб нижній край був на дві третини довшим від верхнього. Чер­воні напівчобітки з відкритими пальцями. Коротке, стриже­не «шапкою» волосся з чілкою.

3. Стародавній Рим. Жіно­чий костюм. IIIст. н.е.

 Пізня зшивна довга туніка-камиза з довгими вузькими рукава­ми; укорочена туніка-туніцела з укороченими, розширени­ми донизу рукавами; плащ-пала, обов'язковий для вихідного туалету багатої заміжньої римлянки, драпірувався навколо лівої руки, міг кріпитися на плечі металевою фібулою; чере­вики оздоблювали шнурками, вишивками або дорогоцінними каменями чи перлами. Зачіски носили об'ємні, з використан­ням накладного волосся. Вони складалися з кісок та валиків уздовж проділу, на чоло випускали завиті пасма. Модним бу­ло біляве та руде (часто фарбоване) волосся. Покривало на голові кріпилося металевим вінцем та шпильками, на плечах та на спині вільно спадало.


Найспецифічнішою рисою німецьких костюмів першої половини XVI ст. була строката декоративність, захоплення розрізами овальної, еліпсовидної чи ромбовидної форми на рукавах, поєднання в єдиному костюмі розмаїтих яскравих кольорів. Ще зберігався го­тичний вигнутий силует з навмисно випнутим животом. Декольте і глибокі вирізи ліфа прикривали вставками. Спідниці з вузькою воронкою призбирували на талії. Тільки у Німеччині шляхетні дами випускали з боків та ззаду з-під плоских капелюшків волосся.

1. Жіночий костюм. Перша пол. XVI ст.

Відрізне у талії плаття з невеликими буфами по всій довжині рукавів, ліф з трикутним розрізом до пояса на шнурівці та вставкою; спідниця укладена в круглі складки, які підбиті у верхній частині ватою та підшиті полотном; квадратне де­кольте прикрите сорочкою, зборки високого коміра якої підтримує шийна ювелірна прикраса; поверх чепця надяг­нутий берет.

2. Жіночийкостюм. Перша пол. XVI ст.

Відрізне нижнє плаття з вузькими рукавами, в яких внутріш­ній шов має розрізи; верхнє плаття з квадратним деколь­те, оздобленим рюшем; спідниця має трикутний розхил за французькою модою; рукава типово німецькі — вузькі звер­ху з широкими обшлагами (виготовлені з більш коштовної тканини чи хутра); хустка-чепець; ювелірний ланцюжок з дзеркальцем, що підкреслює лінію талії; кольє з підвіскою.

3. Жіночийнародний костюм. Перша пол. XVI ст.

 Сорочка з відкладним коміром та широкими рукавами, що закінчуються оборками; шнурований ліф облямований ву­зенькою стрічкою, такими самими стрічками скріплені браслети-перехвати на рукавах із тканини корсажа; подвійна спід­ниця; фартушок; чепець.