Інститут менеджменту та економіки
„Галицька академія”
Кафедра туризму
КУРСОВА РОБОТА
на тему:"ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ ІСПАНІЇ"
Виконала студентка
II курсу гр. ТРз-08
Лахнова Олена
Керівник курсової роботи:
Ст. викладач
Атаманюк Я.Д.
Івано – Франківськ 2009р.
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………............3-6
Розділ 1.
1.1.Географічне розташування Іспанії...........................................................................7-8
1.2. Форма правління та адміністративний устрій країни………………….............8-10
1.3. Державна символіка............................…………………………..........................10-11
1.4. Столиця держави...................................................................................................11-12
Розділ 2.
2.1. Населення країни……………………………………….......................................13-14
2.2.Мова.........................................................................................................................14-18
2.3. Гроші система........................................................................................................18-20
2.4. Узбережжя та курорти Іспанії..............................................................................20-28
Розділ 3.
3.1. Культура Іспанії.....................................................................................................29-30
3.2. Свята та звичаї.......................................................................................................30-31
3.3. Свято Томатіна………………………………………..........................................31-32
3.4. Особливості національної кухні..........................................................................32-34
3.5. Фламенко………………………………………………………………...............34-38
3.6. Корида....................................................................................................................38-39
Розділ 4.
4.1. Інформація для туриста........................................................................................40-42
Висновок……………………………………………………………………...............43-45
Список використаних джерел та літератури…………………………….................46-47
Додатки………………………………………………………………………….........48-50
Вступ
Іспанія
- країна з багатовіковою історією, що бачила епохи розквіту і занепаду декількох могутніх держав. Найбільш стародавні пам'ятники культури на території Іспанії відносяться до епохи палеоліту. Це наскальні малюнки на стінах печери Альтаміра недалеко від кантабрійського міста Сантильяна-дель-мари. Від архітектури іберів (стародавні племена, що населяли Піренейський півострів в I тисячолітті до н.е. ) залишилися руїни велетенських кам'яних стін в Таррагоне. Про римлян в Іспанії нагадують головним чином цивільні споруди - водопроводи, мости, акведуки, амфітеатри, арки. Чудово зберігся один з римських мостів - Алькантара на річці Тахо.
Міст має шість арок і посередині тріумфальна арка. Величні руїни римських амфітеатрів в Меріде і Сагунто на 6000 глядачів і арки в Медісанелі і Барі, побудовані в 107-102 роках до н.е.
Великий вплив на розвиток середньовічного іспанського мистецтва і архітектури зробили араби. Особливістю мавританського стилю є багата прикраса інтер'єру геометричними, рослинними і каліграфічними орнаментами в техніці асулехо (або асулехос), що є плиткою, схожою на кахлі. Подковообразниє арки мавританських споруд були запозичені арабами у вестготів. Кращі зразки мавританської архітектури збережені в Південній Іспанії, перш за все, в Андалусиі. Світову популярність здобули дворец-крепость Альгамбра в Гранаде, мечеть в Кордове, мінарет Ла-хиральда в Севілье.
З Франції до Іспанії пришли романський і готичний архітектурні стилі. Перші романські церкви були побудовані в Каталонії і уздовж шляху до святинь Сантьяго-де-компостела. Їх відрізняють полуциркульные арки і масивні стіни з невеликою кількістю вузьких вікон. Раніші християнські церкви будувалися в дороманськом або мосарабськом стилі. Готика прийшла до Іспанії в кінці XII століття. Вона характеризується стрілчастими арками, завдяки яким зведення стали вищими, а вікна - ширше, зовнішніми опорами (контрфорсами), які прийняли на себе вагу зведень. Пізня («що полум'яніє») готика відрізняється багатством кам'яного різьбленого орнаменту.
Мавританські майстри, що залишилися в Іспанії, створили особливий змішаний християнсько-мусульманський стиль мудехар, що відрізнявся розвиненою декоративністю. Характерним прикладом готичного іспанського собору є собор XIII століття в Леоні.
До початку XIV століття в Іспанії розповсюджуються ідеї Відродження, а разом з ними з'являється і архітектурний стиль ренесанс, що характеризується строгою симетрією, використанням полуциркульной арки і античних ордерів. Ранній іспанський ренесанс відомий під ім'ям платересько (від іспанського «платеро» - «ювелір»), він відрізняється тонким декором, що нагадує срібні ювелірні вироби. Унікальним пам'ятником платересько є заїжджий двір Сан-маркос в Леоні. Бароко принесло в архітектуру драматизм і рух, екстравагантність декору і пишноту скульптур. Іспанський варіант бароко «чуррігересько» названий на честь сім'ї архітектором Чуррігера.
Прикладом іспанського бароко може послужити будівля університету у Вальядоліде.
Іспанія прославилася архітектурою епохи модерну, столицею якої по праву вважається Барселона. Каталонські архітектори - і, перш за все, Антоніо Гауді, створили власну неповторну мову форм, в якій до цих пір знаходять натхнення архітектори країн Старого і Нового світла. Одним з найвідоміших творінь Гауді є Будинок Мила (Каса Мила) в Барселоні.
У Іспанії збереглися численні середньовічні замки - парадори, в даний час зазвичай використовувані як готелі. Багато парадори розташовуються в живописних, тихих і затишних куточках і надають прекрасні можливості як для відпочинку, так і для роботи. Зараз це цілий комплекс будівель і споруд, що поєднують строгі архітектурні лінії з сучасним інтер'єром номерів.
Величезний інтерес представляє народна архітектура Іспанії, традиції якої сильно розрізняються в різних областях країни. На півночі будували кам'яні будинки з навісами і дерев'яними балконами, в Кастілії споруджували удома з дерев'яним каркасом, а на півдні поширені удома з обпаленої і вибіленої глини, стіни яких відображають сонячні промені. Неодмінним архітектурним атрибутом сільських районів, особливо тих, де мало річок і постійно дмуть вітри, стали вітряні млини. У селах часто зустрічаються ерміти - каплиці або молельні, присвячені місцевому святому.
У центрі будь-якого, навіть невеликого, іспанського міста знаходиться головна площа - Пласа Майор (Plaza Mayor), на якій зазвичай коштують церкви, адміністративні будівлі, магазини і бари. На площі влаштовують свята, концерти, народні танці, бої биків.
Іспанія - країна всесвітньо відомого живопису і літератури. Вплив католицької церкви визначило переважання релігійної тематики в середньовічному мистецтві Іспанії, найбільш відомим представником якого є художник Ель Греко, що довгі роки прожив в Толедо. Класичний живопис Іспанії прославлений іменами Франсисько Гойі і Дієго Веласькеса. Іспанцями були і три засновники сучасного мистецтва - Жоан (Хоан) Міро, Пабло Пікассо і Сальвадор Дали, епохи модернізму, що стали символами.
Найбільші музеї сучасного мистецтва знаходяться в Мадриді (зокрема Музей Прадо, Центр мистецтв королеви Софії), Барселоні (Музей Пікассо, Музей сучасного мистецтва), Більбао (Музей Гуггенхайма), Фігересе (Театр-Музей Дали) і багатьох інших містах Іспанії.
Іспанська література може вести звіт своєї історії з давньоримських письменників і мислителів Сенеки, Лукана і Марциалла. Період арабського владицтва пов'язаний з розквітом літератури і філософії, в Іспанії, в найбільшому центрі мусульманській культурі - місті Кордове, жив один з найбільш відомих представників арабського арістотелізма Аверроес. В середні віки отримала розвиток поезія трубадурів (тровадорес), найвідомішим твором цього жанру стала «Пісня про мій Сиде», а також релігійна поезія, відома по поемі священика Гонсало де Берсео «Чудеса Богородиці».
Перші крупні прозаїчні твори на кастільській мові, що став основою іспанської літературної мови, відносяться до XIV - XV століть.
У XVI столітті починається Золоте століття іспанської літератури, з'являється жанр пікареські - крутійського романа. До цього ж періоду відноситься творчість Мігеля де Сервантеса Сааведра - його «Дон Кихот» вийшов в світ в 1605 році. Сучасниками Сервантеса були сатирик-романіст Франсисько де Кеведо і поет Луіс де Гонгора. Драматургія Іспанії прославлена іменами Лопе де Вега і Кальдерона. У XVIII і XIX століттях іспанська література знаходилася під впливом французької.
Початок XX століття ознаменувався розквітом нової іспанської літератури, пізніше пов'язаної із загальноєвропейським екзистенціалізмом. Його найважливіші представники - Мігель де Унамуно, Піо Бароха, Антоніо Мачадо. Засновником сучасного іспанського театру вважається Рамон Марія дель Валье-інклан. Лауреатом Нобелівської премії в області поезії став Хуан Рамон Хименес. Усесвітню популярність здобула поезія убитого фашистами в 1936 році поета Федеріко Гарсиа Лорки. У XX столітті народилася латиноамериканська іспаноязичная література, що стала явищем світового масштабу, - такі автори як Хорхе Луіс Борхес і Габрієль Гарсия Маркес і до цього дня залишаються одними з самих читаних.
Розділ 1
1.1. Географічне розташування Іспанії
Іспанія
Форма державного правління: конституційна монархія
Столиця: Мадрид
Площа:504 782 кв.км
Населення: 39,4 млн осіб
Мова: іспанська
Грошова одиниця: євро
Іспанія розташована на південному заході Європи. Велика частина Іспанії доводиться на Піренейський півострів (вона займає близько 75% його території). Іспанії належать також численні острови: Балеарські і Пітіузськіє в Середземному морі, а також Канарські - в Атлантичному океані. Міста Сеута і Мелілья, що знаходяться до Марокко, а також островів Велес де ла Гомера, Алусенас і Чафаранас знаходяться під управлінням Іспанії, маючи при цьому значну автономію.
Загальна площа країни складає 504 750 кв. км., з них 499 400 кв. км. доводяться на сушу, а 5 350 кв. км. зайняті водою. Середня висота рівнем морить -660 м, що значно середньоєвропейського показника. Майже половина поверхні знаходиться на висоті від 600 до 1. 200 метрів над рівнем моря, і головні гірські вершини розташовані поблизу побережжя. Іспанія граничить з Францією (623 км. ), Португалією (1б214 км.), Андоррою (65 км.), англійською колонією Гібралтар (1,2 км.), Марокко (15,9). Загальна протяжність межі сухопутних кордонів складає 1919,1 км., протяжність берегової лінії - 4б964 км.
Береги Іспанії омиваються Середземним морем на сході і півдні, і водами Атлантичного океану на заході.
Іспанія з усіх боків облямована горами. Найвищі розташовані на півночі і на півдні. На півночі Іспанії знаходиться гряда Пірінейськіх гір, що відокремлює півострів від Європи. Довга гряди - 440 км., середня висота гір - 2 000 м. На півдні уздовж побережжя протягнулися гори Сьєрра-Невада, де знаходиться найвища вершина півострова - пік Мулансен (3482 м. ). На території Піренейського півострова перетинаються численні гірські ланцюги і хребти, серед яких виділяються Кантабрійськіє гори, де знаходяться Списи Європи; Центральні Кордільєри з гірським масивом Гредос; Іберійські гори і Кордільєри Бетіки. У горах Іспанії дивно багата флора і фауна. Тут багато живописних льодовиків і гірських озер.
Якщо гори займають в основному прибережні території, то весь центр Піренейського півострова займає величезне плоскогір'я - Месета. Месета є найбільшим плоскогір'ям в Європі. Цей регіон завжди був центром сільськогосподарського виробництва - тут і сьогодні в промислових масштабах вирощують виноград, оливки, пшеницю і ячмінь. На північному заході від плато Месета знаходиться побережжя Біськайського затоки і Атлантичного океану. Це вологий район, покритий зеленими лісами.
Середземноморське побережжя Іспанії, розташоване на сході півострова, також облямоване гірською грядою. Воно є чергуванням піщаних долин (уздовж лагуни Валенсії і Малого моря в Мурсиі) і грізних обривистих скель (на Коста Брава), крутих берегів, що прорізають невеликими бухтами. Тут також відвіку займалися землеробством - вирощували пшеницю, виноград і оливки. Сучасні системи зрошування дозволили організувати тут виробництво цитрусових і овочів.
1.2. Форма правління та адміністративний устрій країни
Іспанія - остання держава сучасної Європи, де фашистська диктатура існувала найбільш тривалий час. Це єдина країна, в якій ідеологія фашизму пережила Другу світову війну, і в якій авторитарний режим зник природним чином в результаті смерті Франко.
Рік смерті Франко (1975) знаменує собою демократичний початок сучасної, освіченої Іспанії. Вільно вибрані уряди при Адольфо Суаресе і Феліпе Гонсалесе, а з 1996 р. при Хосе Марія Аснаре осмотрітельно і цілеспрямовано "відкривали" країну в політичному і економічному сенсі. Хоча вступ в ЄС і НАТО не обійшовся без суперечок, сьогодні це рішення розділяють більшість іспанців. Є немало прикладів, що свідчать про дійсний перехід до демократії: референдум з приводу ухвалення нової конституції, гарантія прав обласної автономії, введення права на розлучення, а також відміна страти.
Показовою для змін, що відбулися, в суспільному житті стала плюралістськая структура раніше централізованої держави.
В адміністративному відношенні Іспанія розділена на 52 провінції, об'єднаних в 17 автономних областей, які в значній мірі самостійно вирішують питання розвитку. Кожна область має свій парламент і уряд. Члени муніципалітетів провінцій обираються общинами і разом з обласними парламентами посилають своїх представників в сенат Національних Законодавчих зборів в Мадриді (Кортеси; Cortes Generales}. Друга ж палата Кортесов складається з депутатів, що обираються прямим загальнонародним голосуванням. З 1982 по 1996 рр. правлячою політичною партією Іспанії залишалася PSOE (Partido Socialista Obrero Espanol), очолювана прем'єр-міністром Феліпе Гонсалесом.
Після різних неприємностей, пов'язаних з корупцією і секретною службою, на виборах в 1996 р. вперше перемогла консервативна Народна партія (Partido Popular) на чолі з Хосе Марія Аснаром, що з'явилося поворотним пунктом в іспанській політиці. Третім по значущості знову став Союз лівих сил (IU Izquierda Unida).
Розділом держави, що є конституційною монархією, є король Хуан Карлос I. За уявленням прем'єр-міністра він затверджує членів кабінету міністрів. Отримавши від Франко владу в спадок в абсолютистському сенсі слова, представник династії Бурбонів вже в історичній тронній мові 22 листопада 1975 р. розставив акценти зовсім не так, як очікувалося. Він заявив, що хоче бути "королем всіх іспанців у вільному і сучасному суспільстві". Серйозність своїх намірів король підтвердив шість років опісля, коли сміливим наказом повернув в казарми повсталих військових. На відміну від інших європейських монархів, не тільки "представницька особа", але і впливовий політик.
За конституцією він наділений великими повноваженнями.
1.3.Державна символіка
Державний прапор — складається з червоної, жовтої і червоної горизонтальних смуг з гербом посередині. Символічне значення кольорів цього прапора легенда пов'язує з його походженням. Відповідно до переказу один з королів Арагону побажав мати свій прапор. Оглядаючи різні проекти прапорів, він зупинився на одному з гладким золотим полем. Потім він велів подати келих свіжої крові тварин і, зануривши в нього два пальці, монарх провів ними по жовтому полотнищу, на якому вийшли дві червоні смуги. Згодом прапор Арагону став державним прапором всієї Іспанії. Після встановлення у 1938 році режиму Франка цей прапор став прапором Іспанії.
Державний герб — являє собою складну багато частинну конструкцію, яка включає герби земель, що належали Короні. У центрі овального щита знаходиться щиток, на якому зображений основний мотив іспанського герба, древній герб Королівства Кастилії і Леона: у першій та четвертій четвертях — золотий три баштовий замок з блакитними вікнами і воротами на червоному полі, а в другій і третій — пурпурний (червоний) коронований золотою короною лев на срібному полі. В особливій частині — знизу між третьою і четвертою четвертями — герб Гранадської провінції: на срібному полі золотий гранат з червоною серцевиною і зеленими стеблом та листям.
Державний гімн Іспанії — «Марш гренадерів», або «Королівський марш». Вперше цей гімн прозвучав у році і постійно виконувався до квітня року, коли в Іспанії була скинута монархія. Король був вигнаний, а партитуру «Королівського маршу» відправили до архіву. Але року Франко підписав декрет, відповідно до якого «Королівський марш» став національним гімном країни.
Девіз: "Plus Ultra" (латин.)
1.4.Столиця держави
Мадрид – столиця і найбільше місто Іспанії, яке розташоване в самому центрі країни. Місто ніколи не було спокійним і тихим. Свято життя в яскравому і енергійному Мадриді не приприпиняється ні на хвилину. Провівши значну частину 20-го століття в ізоляції при тоталітарному режимі, Мадрид увірвався на світову сцену з енергією, що нагадує бурхливий розквіт золотого століття в Іспанії в 16 столітті, коли художники і драматурги творили в славу країни. Будучи перетином Іберії, в якому переплелися латинські народи і культури, іспанська столиця володіє невичерпною пристрастю до мистецтва, музики і епікурейських задоволень.
Відома іспанська приказка свідчить «З Мадрида на небеса» («De Madrid al cielo»), маючи на увазі близькість неба. Дійсно, в центрі Кастильського плато на висоті 500 метрів здається, що до неба можна дістати рукою. Відчуття особливого простору з’являється через поєднання стародавніх будівель з червоним черепичним дахом, церков з червоної цеглини в мудехарському стилі, і дахів і шпилів з сірої плитки, залишеними нащадкам монархами Габзбургської династії, завдяки яким Мадрид у 1561 році, став столицею Іспанії.
Що стосується художньої спадщини, про нього краще всього свідчить живопис, що зберігається тут. Король Карлос І, що згодом став імператором Карлосом V, успадкував велику частину Європи в 1516-1519 роках і зібрав витвори мистецтва зі всіх куточків своєї імперії. Саме таким чином полотна голландських, італійських, французьких, німецьких і іспанських майстрів опинилися в іспанських палацах – у музеї Прадо, в музеї сучасного мистецтва королеви Софії, в галереї Тіссен-Борнеміса, а також в академії витончених мистецтв Сан Фернандо, монастирі Де-Лас-Деськальсас-Реалес.
Тим туристам, які втомилися від походів по галереях, можна порадити зробити перерву і відправитися на Пласа де Торос, найбільшу арену для бою биків в Іспанії, де регулярно проводяться бої. Любителі спорту можуть подивитися відкриття ігор найпопулярніших команд Іспанії.
Сучасний Мадрид тягнеться на схід до вулиці Барріо де Сала манка і на північ через райони Чамбері і Чамартін. Але той Мадрид, який знаходиться в самому центрі: між Королівським Палацом і парком Буен-Ретіро, варто дослідити пішки, неквапливо.
В Центральній алеї міста так чи інакше сходяться всі шляхи туристів. Тут вони знайдуть і символ столиці – бронзового ведмедя, суничне дерево, і нульовий кілометр, і найкращу кав’ярню всього міста – кондитерську Mallorquina.
Друга площа столиці – Plaza Major – витримана в стилі мадридського бароко, а Королівський палац, розташований на площі Орьєнте, створює разом єдину в місті завершену архітектурну композицію.
Самим улюбленим парком для туристів являється Ретіро. Цей парк був побудований в 1632 році для проведення банкетів та балів, а в 1868 році був відкритий для всіх бажаючих і до цього часу очікує гостей цілий рік. Зимою тут проводяться виставки фотографій в Кришталевому палаці, весною – розквітають мімози, літом в парку катаються на озері, на човнах, а осінню сюди приходять помилуватися листопадом.
Розділ 2.
2.1.Населення країни
Зростання Іспанського населення було низьке протягом останніх сторіч. Населення Іспанії, яке в середині 16-го сторіччя було приблизно рівний 7. 5 мільйонам, подвоїлося тільки за 300 років, і ще раз подвоїлося за 100 років, і до 1960 досягло 30 мільйонів жителів. Низькі темпи зростання, часом навіть негативні, аж до 1900, були викликані високою смертністю яка майже дорівнювала високому коефіцієнту народжуваності. До цього слід додати негативний баланс еміграції, викликаний великою трансатлантичною міграцією до Латинської Америки.
З початку 20 сторіччя різке зниження смертності супроводжувалося більш поступовим зниженням народжуваності, проте щорічний приріст населеніяне не перевищував 1 % унаслідок негативного балансу еміграції, але тепер направленого перш за все до Європи.
Щільність населення
В даний час, найбільша щільність населення зареєстрована в автономній області Мадрид (605 жителів на квадратний кілометр), наступна - Країна Басків (295), Канарські Острови, Каталонія, Балеарські Острови і Валенсиансике Співтовариство (між 200 і 100 жителями на кв. км.).
Найнижча концентрація в Кастілія ла Манча, Арагоне, Естремадуре і Кастілії-Леоні, з менш ніж 30 жителями на квадратний км.
Така нерівномірна щільність пояснюється соціально-економічною нерівністю, оскільки має місце масова внутрішня міграція з економічно відсталих областей в регіони, що випробовують динамічніший економічний розвиток. Останнім часом проводиться те, що розноситься міських індустріальних зон, одержуючих притоку населення, що запобігає ще більшій територіальній різниці в щільності населення, як це відбулося в інших країнах Європи.
Середня щільність населення Іспанії - 76.8 жителя за квадратний кмнабагато вище чим в Греції, і значно нижче за решту частини Європи.
2.2.Мова
Самобутня культура багатьох іспанських регіонів довгий час випробовувала тиск з боку централістського режиму Франко. Єдиною офіційно дозволеною мовою був кастільський - кастельяно (castellano).
Проте, близько 6 млн. чоловік в Каталонії, Валенсії і на Балеарських островах говорять на каталанськом мові - катала (catala) -
самостійній мові, що належить до романської групи і тісно пов'язаним з говором півдня Франції. Галісийській мова - галего (galego) -
споріднений португальському, мова 2,5 млн. галісийцев, що населяють північ Іспанії. Баскська мова - еуськера (euskera) ,
на якому говорить 1 млн. басків по обидві сторони іспансько-французької межі, не має нічого спільного ні з однією з європейських мов. Мова звучить справді загадково. Учені припускають його зв'язок з кавказькими діалектами.
Сьогодні всі чотири мови визнано як іспанські службовий-адміністративні, на них говорять по радіо, на них видають книги і газети.
Сучасна іспанська конституція визнає право Автономних Об'єднань, на використання їх власних мов. Стаття 3 іспанських конституції свідчить:
1. Castellano - офіційна іспанська мова держави. Всі Іспанці зобов'язані знати його і мають право використовувати.
2. Інші Іспанські мови також можуть бути офіційні у відповідних Автономних Об'єднаннях відповідно до їх Статутів.
3. Багатство різних варіацій іспанкого мови - культурна спадщина, яка повинна бути об'єктом спеціальної турботи і захисту.
Іспанські мови, які офіційно визнаються Статутами Автономних Об'єднань:
"Euskera" (Країна Басків і Наварра)
"Gallego" (Галісия)
"Catalan" (Каталонія і Балеарські Острови) і
"Valenciano" (Валенсийськоє співтовариство), місцевий варіант "Catalan".
Також мають офіційну підтримку наступні іспанські мови: "Bable" в Астурії і місцевий діалект в Арагоне.
Catalan
Виділення і розвиток каталонської мови, найбезпосереднішим чином було пов'язано з формуванням каталонської народності, як самостійній етнічній спільності, що, у свою чергу, багато в чому було обумовлено тими історичними процесами, які відбувалися в даному регіоні.
Практично відразу після арабського завоювання в VIII столітті північна Каталонія (Catalunya Vella) була відвойована франками, які надали своїй новій провінції широке має рацію в області самоврядування. Вже в IX столітті, в ході розпаду франкськой імперії Карла Великого, Каталонія остаточно вийшла з її складу як самостійне Барселонського графство.
Певна історична ізольованість Каталонії, що склалася на даному етапі, від решти Іспанії, достатньо тривале і значне культурне і, зокрема, лінгвістичний вплив з боку Франції, а також рано і швидко досягнута державно-правова самостійність регіону, привели до того, що тут почався закономірний процес формування своїх мовних, культурних і національно-психологічних особливостей і зародження нового етносу.
До XIII століття каталонська мова вже цілком склалася як самостійна лінгвістична одиниця. В цей же час, в ході реконкисти, каталонськими королями були відвойовані Балеари і Валенсианськоє королівство, населення яких до того моменту говорило тільки на арабській мові. В результаті здійсненої переселенської політики і інших заходів, каталонська мова в цих регіонах незабаром повністю витіснив арабський у всіх сферах суспільного життя. Згодом, на його основі на території Валенсії склалася самостійна мова - валенсианській, по своїй структурі і фонетичним особливостям дуже близький каталонському.
Після входження Каталонії до складу Іспанського королівства каталонська мова продовжувала розвиватися, не дивлячись на що періодично робилися центральним урядом Іспанії міри по обмеженню його використання. До початку 19 століття вже повністю сформувалася сучасна літературна каталонська мова. На рівні розмовної мови склалися ряд діалектів каталонської мови, основними з яких є - центральний (провінції Барселона, Таррагона і велика частина Жірони), північно-західний (провінція Леріда і князівство Андорра) і північний або россельонській (Россельон - каталонська провінція, що відійшла свого часу до Франції, а також північні райони провінції Жірона).
Діалектом каталонського вважається також майоркиано, на якому говорять жителі Балеарських островів.
В період громадянської війни в Іспанії 1936-38 рр. Каталонія пережила етап вибухового розвитку масової національної самосвідомості серед населення. Багато в чому завдяки проголошеній республіканським урядом ідеї створення федеральної держави і визнання прав національних меншин, включаючи їх право на самовизначення, Каталонія стала одним з головних оплотів республіканців.
Після поразки Республіки каталонська мова була повністю заборонена до вживання у всіх сферах суспільного життя, включаючи освіту, діловодство, засоби масової інформації.
Після смерті Франко, в ході процесу демократичної реставрації в 1983 році був прийнятий закон "Про лінгвістичну нормалізацію в Каталонії" який офіційно закріпив за каталонським статус другої державної мови на території автономного співтовариства. Він передбачав паралельне викладання на каталонській мові як в системі середнього, так і вищої освіти, ведення на нім діловодства на рівні місцевої адміністрації, використання в засобах масової інформації.
що Беззмінно знаходиться в Каталонії у влади з моменту ухвалення закону місцева націоналістична партія Конвергенція і Союз продовжує надавати даному напряму діяльності першорядне значення. В результаті енергійних заходів, зроблених урядом співтовариства, каталонська мова значно розширила сферу свого застосування і з мови раніше лише виключно побутового спілкування в даний час реально перетворився на другу державну мову, що активно вживалася.
Етнічні каталонці складають 70% населення співтовариства, і переважна їх більшість підтримує дані заходи. Положення іспаноязичной частини населення відрізняється тим, що воно сконцентроване, в основному, в Барселоні і барселонськом промисловому районі, де вони складають практично половину населення. І якщо в багатьох районах "глибинки" помітно починає превалювати каталонська мова, то в Барселоні іспанський упевнено продовжує зберігати свої позиції, позначається особлива економічна, політична і культурна вага столичного регіону в житті співтовариства.
В даний час діловодство
як на рівні Женералітата (Generalitat - уряди) і парламенту Каталонії
, так і на місцевому рівнях, практично повністю ведеться на каталонській мові.
Найбільш радикальні зміни були здійснені в системі обов'язкової середньої освіти. Так у всьому автономному співтоваристві на 1999 рік налічується тільки чотири початкові школи, або 0,1% від загальної їх кількості, в яких викладання ведеться на іспанській мові.
В старших класах і системі професійно-технічного навчання, де в даному питанні повинна враховуватися думка учнів, іспанська мова має значно більше розповсюдження.
Істотно відрізняється положення в приватних школах, не залежних безпосередньо від Департаменту утворення уряду Каталонії. Тут не тільки нижчий відсоток шкіл, що перейшли повністю на каталонську мову, але і намітилася останнім часом загальна тенденція на зниження їх кількості. Так, з 1992 по 1997 роки число приватних шкіл, ведучих викладання на каталонській мові, скоротилося з 70 до 58% від їх загальної кількості, що достатньо точно відображає ситуацію з реальною потребою в каталонській мові серед населення.
В приватних ЗМІ, видавничій справі і кінопрокаті присутність каталонської мови залишається незначною, оскільки переклад і дублювання додатково на каталонську мову істотним чином впливає на рівень рентабельності їх продукції. У вузах, не дивлячись на всі заходи стимулюючого характеру, каталонська мова з об'єктивних причин також не досягла превалюючого положення.
В 1995 році при уряді Каталонії була створена комісія для вироблення нового закону про мову, яка була представлена на твердження парламенту автономії на початку 1997 року.
30 грудня 1997 року більшістю голосів парламентом Каталонії був прийнятий новий закон про мову. В ньому достатньо детально розписані статті, що регламентують ті сторони життя, де, на думку розробників, потрібно підсилити роль і вплив каталонської мови. Разом з тим, в тих сферах, де його позиції вже достатньо сильні і навіть допущені явні перегини, що вимагають вже захисту прав іспанської мови, положення закону носять загальний, декларативний характер.
На каталанськом також розмовляють в деяких областях Арагона і Мурсиі і за межами Іспанії - у Французькій області Roussillon, більшість населення Андорри і в Італійському місті Alguer (Sardinia). Каталан рідна мова для 5 - 6 мільйонів людей. Крім того багато іспанців з рідним кастельяно, що живуть в будь-якій з вищезазначених областей, говорять на ньому і розуміють.
2.3. Грошова система
Дата 4 січня 1999 р. стала важливою віхою в розвитку світової економіки: єдина загальноєвропейська валюта - євро - почала своє офіційне існування.
11 європейських країн, виключаючи Великобританію, Грецію, Данію і Швецію, зафіксували взаємні курси обміну своїх валют, прив'язавши їх до євро. Національні грошові одиниці зберігали незмінний курс щодо євро аж до їх остаточної відміни в січні 2002 р. Великобританія, хоч і головувала в Євросоюзі, утрималася, а Грецію "відклали" до 2001 року.
Все 11 країн "європростору" передали управління своєю внутрішньою грошовою політикою Європейському центральному банку (ЕЦБ), який визначатиме цю політику для кожної країни, враховуючи інтереси решти партнерів, як Федеральна резервна система США робить це для всіх 50 штатів. Не дивлячись на єдину валюту, "європростір" залишається поділеним на 11 держав, кожне з яких має свою власну економіку і політичну систему - у відмінність ось США, в яких і політична система, і економіка єдині. Нові євробанкноти ввошлі в звернення в 2002 році і були випущені в семи номіналах, а саме в 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 євро.
Зовнішній вигляд цих купюр розробив графік австрійського національного банку Роберт Каліна. На їх лицьовій стороні будуть схематично зображені архітектурні стилі семи епох з історії європейської культури. Особливий упор робиться на вікна, ворота і мости, що втілює "очолюючий дух відвертості і взаємної співпраці". А ось на зворотному боці зображатимуться тільки мости - як символ міцніючих зв'язків між народами об'єднаної Європи. Розмінні ж монети представлені вісьма номіналами: 1, 2, 5, 10, 20, 50 центів і 1 і 2 євро. Ескіз цих монет розробив фахівець з інформатики бельгійського Королівського монетного двору Лугів Луїкс.
На їх лицьовій стороні - зображення Європи, а зворотну сторону кожний з учасників 11 країн Західної Європи оформив на свій розсуд.
Колишня іспанська національна грошова одиниця -песета (ESP). У 2002 році она виведена із звернення, хоча на чеках в магазинах ціни до цих пір в песетах і в Євро.
Курс встановлений для песети: 1 EUR = 166.386 ESP
Іспанська песета (уменьш. ось ісп. peso - вага, шматок) - буквальне маленьке песо дорівнює 100 сентімо. Песетою називалася іспанська монета, яка чеканилася з початку XVIII століття (5,1 г срібла) і дорівнювала 1/4 песо. З 1868 року, після приєднання Іспанії до Латинського монетного союзу, песета стала грошовою одиницею Іспанії, замінивши ескудо. З 1979 року в Іспанії почався випуск банкнот, що знаходяться нині в обігу в країні (у тому числі і на Канарських островах) і в міжнародній банківській системі. Іспанська песета відноситься до конвертованих валют.
До переходу на Євро в Іспанії в обігу знаходилися чотири банкноти: 1 000, 2 000, 5 000 і 10 000 ESP випуску починаючи з 1979 року і 1992 років.Ввезенная іноземної валюти до Іспанії не обмежене (декларація необхідна, якщо сума перевищує 500 Євро). Дозволений вивіз ввезеної іноземної валюти по декларації.
Долари везти до Іспанії невигідно, курс набагато ниже офіційного, і далеко не всі банки візьмуть 100-доларові купюри.
Банки відкриті з понеділка по суботу з 9.00 до 16.30.
2.4. Узбережжя та курорти Іспанії
Іспанія – країна чудових морських курортів, що приймають гостей з усього світу. Однак курорти Іспанії це не тільки пляжний відпочинок, гірські лижі, бальнеологічні центри, спеціалізовані спортивні центри і багато чого іншого. Ось одні з найвідвідуваніших курортів і узбереж Іспанії.
Коста-Брава
, що можна приблизно перевести як Скелястий, Дикий Берег;
Коста-дель-Маресне
(Марезме) – Низький Берег;
Коста-дель-Гарраф
, де знаходиться знаменитий курорт Сітчес (Сітжес);
Коста-Дорада
(Даурада) – Золотий Берег; [23]
Коста-дель-Асаар
(Азахар) – Берег Апельсинової Квітки;
Коста-Валенсія
– Берег Валенсії;
Коста-Бланка
– Білий Берег;
Коста-Каліда
– Теплий Берег;
Коста-де-Альмерія
– Берег Альмерії;
Коста-Тропікаль
– Тропічний Берег;
Коста-дель-Соль
– Сонячний Берег.
Альмерія
Столиця самої південної провінції Іспанії. Альмерія розташована в місцях, де робив свої незліченні кіноподвиги Індіана Джонс. Альмерійські пустелі, прерії, гори і пляжі – королівство тиші і самоти. Сонце тут світить 365 днів у році, можливість засмаги гарантована в будь-який час року. Температура води взимку перевищує температуру повітря, і для аматорів дійсного рибного лову або плавання з аквалангом у Середземному морі є найбільш вдалим місцем.
Кустарні промисли, стайні для верхової їзди, арабські містечка з неповторним колоритом вузьких вуличок, крамниці і таверни, суперсучасні білосніжні готелі – усе для тих, хто хоче побувати в Альмерії. Аматорів активного відпочинку порадують яхти, вітрильники, акваланги, тенісні корти, гольф-клуби, басейни. Готелі Альмерії пропонують широкий вибір послуг і розваг.
Готель «Портомагно» (Portomagno) розташований на першій лінії пляжу. Усі номери з видом на море , кондиціонером, телефоном, телевізором, радіо і сейфом. Готель має у своєму розпорядженні магазини, перукарні, дискотеку і систему барів, чотири басейни для дорослих, один для дітей і басейн з підігрівом, лікувальний центр, а також площадки для гри у великий теніс, пінг-понг, мінігольф, бадмінтон. Передбачено вечірню розважальну програму.
Природа Альмерії вражає дивними контрастами – тут є і багатокілометрові пляжі з ясно-сірого піску і величні скелясті масиви, що плавно спускаються до моря або круто обриваються. Для цього курорту характерний м’який середземноморській клімат, протягом усього року тут переважає ясна сонячна погода. У регіоні нараховується кілька унікальних природних заповідників, одним із яких є Cabо de Gata.
Сфера туризму в цій частині узбережжя розвиватися порівняно недавно, тому в цілому кількість курортних міст тут ще не так багато. Переважна частина готелів – це новітні суперсучасні комплекси. У цілому кількість великих курортних міст тут ще не так багато, але вони можуть похвалитися розвинутою інфраструктурою розваг, що відпочивають. Тут завжди чекають численні бари, кафе, ресторани. На узбережжі широко практикуються різні види морського спорту.
Основні туристичні центри Альмерії це – курорт Mojacar, розташований на північному сході і курортна зона Roquetas de Mar, що лежить на західному березі затоки Golfo de Almerіa.
Mojacar – туристичний центр, що має однойменну назву з курортною зоною. Це стародавнє андалузьке селище, придбало популярність з будівництвом сучасних готелів, що розташовуються уздовж пляжу, що простягнувся широкою смугою на кілька кілометрів. Mojacar – типовий зразок мальовничих білих сіл Андалусії, що славляться своєрідної архітектурою і є легендою Іспанії.
У декількох кілометрах від курорту Mojacar знаходяться пляжі Vira, що облюбували для себе найбільші андалузькі центри нудизма.
Roquetas de Mar – молодий , але процвітаючий гостинний іспанський курорт. Це чудові піщані пляжі величезної довжини, благодатний клімат, багата природа і древня культура. Усе це поряд з розвинутою туристичною інфраструктурою робить цей район привабливим для туристів.
Калелла
Місто Калелла, що славиться багатими туристичними традиціями, є найбільшим курортом і туристичною столицею Коста- дель- Маресме. У минулому Калелла була рибальським поселенням і отримала статус міста в 1925 році. Величезний піщаний пляж, облямований з боку набережною тінистою прогулянковою алеєю і який протягується більш ніж на три кілометри уздовж усієї міської лінії, у напрямку міста Pol de Mar, переходить у мальовничу скелясту ділянку узбережжя з гострими стрімчаками і відокремленими бухтами, що нагадують прибережні пейзажі Коста -Брава. Калелла є космополітичним містом-курортом, у якому можна зустріти туристів з багатьох країн Європи. Один з найбільш популярних прогулянкових маршрутів, доступний тільки для пішоходів, проходить через центральну частину міста. Тут зосереджене незлічима безліч магазинів з багатим вибором товарів, сувенірних крамниць, різноманітних барів, кафе і ресторанів, що пропонують як інтернаціональну кухню, так і місцеві делікатеси. Ближче до ночі починають роботу численні ефектні дискотеки, фламенко-бари, нічні клуби і ресторани.
Своєрідною особливістю міста є сусідство сучасних готелів з історичними кварталами, що живуть своїм повсякденним життям. Серед найбільш відомих визначних пам’яток міста можна назвати – церква Іglesіa de Santa Marіa, побудовану в неокласичному стилі, прекрасні палаци різних епох, а також муніципальний парк Munіcіpal Dalmau – чудовий зелений масив із тропічною рослинністю, у тіні якої приємно відпочити від жаркого літнього сонця.
Коста- Бланка
Коста -Бланка («Білий Берег») – один з головних туристичних центрів Іспанії. Це добре упоряджений берег з пляжами, безліччю готелів і центрів розваг. Знамениті на весь світ курорти Коста -Бланка: Торревьєха, Денія, Бенідорм, Морайра, Санта-Статі, Гвардамар-де-Сегура, Торі-Вйеха і Кампоамор.
Курорт Торревьєха («Стара Вежа») славиться своїм знаменитим фестивалем «Хабанері». У центрі Коста Бланки розташовується Аліканте. Він славиться своїми двома великими пляжами і великою арабською міцністю Санта-Барбари на скелі Бенакантіл. Готична церква Іглесія-де-Санта-Марія була побудована недалеко від замка на місці мусульманської мечеті. Собор Сан-Ніколас-де-Барі і замок Кастільйо-де-Сан-Фернандо вважаються одним із самих значних історичних пам’ятників міста.
Бенідорм вважається одним із самих популярних місць відпочинку в Іспанії. Він розкинувся на березі пляжів Плая-де-Леванту і Плая-де-Поніенте, що з’єднуються з невеликої скелі з оглядовою площадкою. Головне місце в місті – набережна з низкою найрізноманітніших магазинів і сувенірних крамничок , ресторанів, кафе і барів. У центрі Бенідорма знаходиться величезний парк водних атракціонів «Акваландія» з басейнами, водяними гірками і печерами. Альта – невелике містечко, що прекрасно зберіг архітектуру колишніх часів. Він пишається своїми численними художніми галереями і кам’янистими пляжами.
Поль- де- Мар розташовується в підніжжі гори, що впадає в море Іфач. Стародавня оглядова вежа на вершині гори є своєрідним символом узбережжя Коста- Бланка. У підніжжі гори знаходиться заповідна паркова зона, де представлена більш ніж 300 видів рослин. Хавея – одне з найстарших міст узбережжя, розташовується між мисами Нао і Сан-Антоніо. Місто приваблює прекрасними умовами для спокійного сімейного відпочинку й оригінальними церквами: церква XV ст. у готичному стилі і сучасний храм у виді корабля. Історико-етнографічний музей Хавеі пропонує цікаву колекцію предметів від палеоліту до мавританського періоду. У Деніа збереглися стіни і вежі замка, побудовані маврами. На площі Пласа-де-Констітусйон височіє церква XVІІІ ст.
Косту- Бланку можна розділити на два різних регіони. На Північ з гірським масивом розташовану паралельно морю й іноді спускається до нього, формуючи стрімчаки; і на Південь з великою рівниною з острівцями з піску, пальм і осаджень солі уздовж узбережжя. Мандрівник може вибирати кожну з куточків цього узбережжя, від найбільш гучного і до, таких де усе ще збереглася сільська провінція. Ландшафти Коста -Бланки нескінченно різноманітні, від гір, зі звивистими дорогами з видами на долини покриті апельсиновими деревами і схилами із зрізаними терасами, що обробляли ще маври, до величезних пальмових гаїв на рівнинах, посаджених фінікійцями.
Кожного туриста Коста-Бланки полонить райдужним-сліпучим сяйвом сонця і морських хвиль, магічною білизною прибережних міст, найчистішими пляжами, оточеними маслиновими, апельсиновими деревами і пальмами, загадковою красою архітектури, що сполучить романські, мавританський, готичний стилі з елементами модерну і футуризму, блиском вогнів затишних барів і ресторанів, енергією дискотек, ностальгічною чарівністю музичних кафе, світлим зачаруванням мальовничих народних свят. Аматорів подорожей, що жадають нових вражень і відкриттів, чекають прекрасні церкви і собори з куполами, покритими блакитними кахлями, що застигли на пагорбах середньовічні, фортеці, серпантини гірських доріг, древні храми, вирубані в скелях, корида з найвідомішої тореро Іспанії.
Коста-Брава
Коста-Брава – так з кінця минулого століття називається північна частина узбережжя Каталонії від міста Blanes до границі Франції. Коста-Брава по праву вважається одним із самих мальовничих місць на узбережжя. Тут гори спускаються до моря, а море вузькими бухтами врізається в берег. Між червонуватих скель, що поростили соснами, у прозорої бірюзової води ховаються затишні маленькі пляжі.
Розташовані вздовж узбережжя, курорти Blanes, Lіoret de Mar, Tossa de Mar пропонують недорогий відпочинок, тому туристи охоче їдуть сюди цілими родинами. Безумовно, діти будуть у захваті від аквапарків, тематичного парку Marіneland, міні-зоопарку Aqualeon і сьогодення лицарського турніру.
На цьому узбережжі знаходиться пташиний заповідник Аігуамольс і перший в Іспанії морський природний заповідник острова Медес, у якому живуть кілька десятків найцікавіших видів риб, морських тваринних і водоплавних птахів.
Завдяки незначному хвилюванню на море і м’який клімат, Коста Бравий – дійсний рай для аматорів вітрильного й інших видів водного спорту. Активним і допитливим туристам представиться можливість вдало поєднати приємне з корисним – відпочинок на пляжі з екскурсіями.
Влітку міста (Blanes, Tossa de Mar і Lіoret de Mar) узбережжя зв’язані морським повідомленням – між ними кілька разів в день курсують катера. Ціна квитка на катер складає 3-8 Євро в одну сторону в залежності від відстані. Але і по суші можна буде переміщатися без проблем: між курортами ходять автобуси-експреси по маршруті Tossa de Mar-Lіoret de Mar-Barcelona приблизно 7 разів в день і квиток коштує близько 6 Євро. Blanes, Barcelona і Gіrona зв’язані між собою залізничним сполученням. Відправлення поїздів здійснюється з проміжком 30-50 хвилин (в ночі рух припиняється), а вартість квитка коливаються в залежності від дня тижня й орієнтовно складає 6 Євро. У Lіoret de Mar, поруч із залізничною станцією, розташований автобусний термінал, відкіля здійснюється зв’язок із всіма курортними центрами узбережжя.
Поль-де-Мар
Поль-де-Мар (75 км від Барселони) по праву вважається найкрасивішою, світлою курортною зоною в зеленій частині Коста-Брави. Це один із самих мальовничих місць Коста-Брави, оспіваний поетами і являлось джерелом натхнення багатьох художників, ще на початку 20-х років був відомий як місце відпочинку багатих європейців. Великий міський пляж межує з однієї сторони з порізаним скелястим берегом, де морські стрімчаки утворюють глибокі гроти, вузькі протоки і відокремлені бухти, залучаючи мрійників, романтиків і дослідників підводного світу. З іншої сторони від міського пляжу розташований один із самих знаменитих національних пам’ятників Коста-Брави – середньовічний місто-міцність Vіla Vella («Старе Селище»). Один із самих улюблених туристами прогулянкових маршрутів проходить по кам’яним сходам, що поступово піднімаються до цього міста-міцності і по його звивистих пішохідних доріжках, спеціально прокладеним для відвідувачів. З висоти міцності відкривається чудовий вид на море і прилеглі околиці, а численні ресторани і кафе , розташовані по шляху, запрошують усіх бажаючих відпочити, послухати колоритні іспанські мотиви і спробувати місцеві делікатеси.
Завдяки добре розвинутій транспортній системі можна відвідати сусідні курорти узбережжя, скориставшись маршрутними автобусами або зробивши приємну і пізнавальну морську прогулянку на туристичному катері.
Бланес (60 км від Барселони) – теж два міста в одному. Один з найбільш відомих морських курортів Коста-Брави, колишнє рибацьке селище. В останні десятиліття він перетворився у великий туристичний центр із порівняно тихою і затишною атмосферою, що не заважає йому залишатися містом вічного свята.
Бланес є найстаршим і самим південним із всіх міст узбережжя Коста-Брави. Місто являє собою мальовничий контраст історії, втіленої в збереженим до наших днів середньовічних пам’ятниках, кварталах і будинках староіспанських будівель, і стрімко наступаючої сучасної реальності, що принесла бурхливий розвиток курортного туризму.
В даний час Бланес – це оживлений морський курорт, що характеризується широкою інфраструктурою першокласних готелів, ресторанів, барів, кафе і нічних розважальних центрів. Величезна самотня скеля, що урізалася в море недалеко від берега, умовно розділяє місто на дві частини – північну і південну. Більшість готелів зосереджена в південній частині міста, недалеко від пляжу в спокійній парковій зоні. У північній частині розташований рибальський порт, що щодня постачає місто свіжими морськими продуктами, що є основою для готування місцевих делікатесів, а також затишні кафе і ресторани з чудесним видом на море і порт. У верхній частині міста, за портом, знаходиться один із кращих ботанічних садів в Іспанії – «Мар і Мурта», у якому представлено більш ніж 3000 видів екзотичних рослин, привезених з різних провінцій Іспанії, а також з Африки і Південної Америки. Широкі піщані пляжі простираються уздовж усієї міської риси і забезпечують всім необхідним для відпочинку на морському березі і занять різними видами морського спорту. Туристичні катери, регулярно відправляються з міського порту в різних напрямках, забезпечують можливість для аматорів пізнавального відпочинку зробити приємну морську прогулянку вздовж берега, помилуватися мальовничими прибережними видами і відвідати сусідні курорти узбережжя. 24-26 липня тут проводиться щорічний ярмарок. Змагання на кращий феєрверк, що проходять у ці дні – одне із самих цікавих подій на узбережжі. Щодня проводиться рибний аукціон. Крім того, тутешній календар культурних заходів і фестивалів дуже насичений. У місті проходять гучні карнавали, що збирають величезні юрби глядачів, цікаві ралі старих автомобілів, барвисті вуличні виставки квітів, а також міжнародний фестиваль фантастичних фільмів і фільмів жахів.
Острів Мальорка
Столиця острова – Пальма – один з кращих і найзнаменитіший іспанський курорт з прекрасним кліматом. Мальорка входить в архіпелаг Балеарські острови, включаючи також острови Менорка, Ібіса і Форментера.
Мальорка особливо популярна у сімейних туристів, причому європейці часто приїжджають навіть з грудними дітьми. У Мальорці є аеропорт. Готелі від 2 до 5 зірок, причому навіть двох зоряні готелі, розташовані прямо на морському березі, мають басейни. У аквапарку можна підкотитися на підводному човні або поплавати з аквалангом. Тут же є невелика фабрика з вирощуванню перлів, Океанаріум з дельфінами і акулами, сафарі, щоденна корида.
Розділ 3.
3.1. Культура Іспанії
Араби принесли в іспанське мистецтво розвинену культуру орнаменту і залишили ряд прекрасних пам'ятників архітектури в мавританському стилі, серед них мечеть в Кордове і палаці Альгамбра в Гранаде.У XI-XIIст. на території Іспанії розвивається романський стиль в архітектурі, чудовим пам'ятником якого є величний собор в місті Сантьяго-де-Компостела. У XIII - першій половині XVст. у Іспанії, як і у всій Західній Європі, формується готичний стиль. Іспанська готика нерідко запозичує мавританські риси, про що свідчать величні собори в Севілье, Бургосе і в Толедо (один з найбільших в Європі).
Особливе художнє явище є так званий стиль "мудехар", що склався в результаті злиття в архітектурі елементів готики, а пізніше за Ренесанс з мавританською спадщиною.
В ХVIст. під впливом італійського мистецтва в Іспанії складається школа маньерізма: її видними представниками були скульптор Алонсо Берругете (1490-1561), живописці Луіс де Моралес (1508-1586) і великий Ель Греко (1541-1614). Основоположниками мистецтва придворного портрета стали знамениті живописці Алонсо Санчес Коельо (1531-1588) і його учень Хуан Пантоха де ла Крус (1553-1608). У світській архітектурі XVIст. затвердився орнаментальний стиль "платереськ", що змінився в кінці сторіччя холодним стилем "єррейського", зразком якого є монастир-палац Еськоріал поблизу Мадрида, побудований в 1563-1584 як резиденція іспанських королів.
"Золотим століттям" іспанського живопису називають ст., коли творили великі художники Хусепе Рібера (1588-1652), Бартоломе Естебан Мурільо (1618-1682), Франсисько Сурбаран (1598-1664) і Дьего де Сильва Веласькес (1599-1660). У архітектурі стриманий "еррересько" в другій половині XVIIст. змінявся надмірно декоративним стилем "чуррігуресько"
Період XVII-XIXст. в цілому охарактеризується занепадом іспанського мистецтва, замкнутого в наслідувальному класицизмі, а пізніше в поверхневому костумбрізме. На цьому фоні особливо яскраво виділяється творчість Франсисько Гойі (1746-1828).
Відродження великої іспанської традиції відбувається в першій половині XXст. Нові шляхи в світовому мистецтві проклали оригінальний архітектор Антоніо Гауді (1852-1926), якого називали "генієм модерна", зачинає і яскравий представник сюрреалізму в живописі Сальвадор Дали (1904-1989), один з основоположників кубізму Хуан Гріс (1887-1921), абстракціоніст Хуан Міро (1893-1983) і Пабло Пікассо (1881-1973), що вніс внесок до розвитку декількох напрямів сучасного мистецтва.
3.2.Свята та звичаї
Іспанія
- країна цікавих культурних традицій, більшість з них пов'язані з католицизмом, головною релігією країни, але деякі йдуть корінням в дохристиянське минуле. Багатовікові релігійні традиції настільки сильні в Іспанії, що переважна більшість іспанців строго дотримують церковні обряди, пости, відзначають свята. З релігійних свят в Іспанії особливо популярний Пристрасний тиждень, який відзначають ще з часів середньовіччя. По всіх містах і селах країни проходять яскраво оформлені релігійні процесії. Розігруються окремі картини з життя Христа - розп'яття і воскресіння.
Кращими процесіями Пристрасного тижня славляться Севілья, Малага, Мурсия і Вальядолід.
В кінці травня або початку червня наголошується П'ятидесятник, найпишніше святкування проходить в Ель-росио. Широко наголошується і свято Тіла Христова, особливо у Валенсії, Толедо і Гранаде. 24 червня на честь Іоанна Крестітеля по всій Іспанії і особливо на середземноморському побережжі палять багаття; свято святого Петра - покровителя рибаків відзначають 29 червня. Традиційно шанованими святами є Святвечір (Ночебуена) і Різдво (Навідад). У різдвяні дні в Іспанії всюди можна зустріти беленес - подібності Віфлеємського кубла з розфарбованими фігурками Святого Сімейства, пастухів і тварин.
У новорічну ніч в Мадриді натовпи людей збираються і поздоровляють один одного на площі Пуєрта-дель-сіль. У лютому або березні в Іспанії проходить карнавал, аналогічний масниці. Найбільші карнавали проходять в Санта-крус-де-Тенеріфе (на Канарських островах)- по своєму розмаху вони не поступаються карнавалу в Ріо-де-Жанейро і в Кадісе. Іспанська масниця закінчується напередодні або в перший день Великого поста похоронами сардінця, символізуючого зиму. Кінець зими наголошується великим фестивалем вогню у Валенсії (фальяс), на якому спалюються величезні фігури з пап'є-маше на знак того, що старе повинне поступитися місцем новому.
Найяскравіша з численних фієст на честь Реконкисти - костюмовані баталії «маврів» і «християн» в Алькоє, що проходять навесні. Найбільше святкування Андалусиі - великий Квітневий ярмарок в Севілье.
Уникальнейшая традиція Іспанії - бій биків, знаменита корида. Це традиційне видовище, що йде корінням в глибини історії Середземномор'я. Вона була відома ще на Кріті в період розквіту мінойськой культури (2000-1450 роки до н.е.), про що свідчать фрески, що зображають танцівниці і биків. Корида в Іспанії проводиться практично повсюдно, але найбільший її центр - Севілья. Головна дійова особа кориди - матадор, що вбиває бика. Найбільш відомі матадори, наприклад, Хуан Антоніо Руїс, стали національними героями Іспанії.
3.3. Свято Томатіна
Тихе іспанське містечко Буноль, що поблизу Валенсії, раз на рік перетворюється на місце несамовитої битви. Втім, воно обходитися без жертв, якщо не рахувати тонни занапащених помідорів.
Існує декілька версій походження свята Томатіна, учасники якого закидають один одного помідорами. Деякі аборигени іспанського містечка Буноль, стверджують, що всьому провиною компанія, що колись зібралася на площі до обіду і що закидала приятеля, що запізнився, помідорами. Інші упевнені, що традиція бере початок із забав вуличних хлопчиськ, багатих однолітків, що закидали помідорами. Як би там не було, але вже 70 років підряд в серпні в Буньоль з'їжджають десятки тисяч поклонників очманілої розваги помідорної битви.
Цього року Томатіна відбудеться 20серпня. Очікується, що цього разу в томатному побоїщі, що влаштовується в містечку з дев'ятьма тисячами жителів, візьмуть участь близько 50 тисяч чоловік, для яких на спеціальних трейлерах підвезуть більше 100 тонн помідорів.
Помідорне побоїще, яке влаштовують на центральній площі напроти будівлі мерії, триває рівно годину. За цей час стіни навколишніх будинків стають червоними, а томатна рідота під ногами учасників свята доходить до щиколоток. Все це супроводжується бурхливою веселістю.Томатіназакінчується купанням в томатному соку в спеціальному басейні в центрі міста, після чого влаштовується розиграш окостів традиційної іберійської свині і завершальний фейєрверк.
Правдоподібніша історія походження Томатіни стверджує, що все почалося лише в 1945 році, коли тодішня молодь зібралася на міській площі під час святкового параду, в якому традиційно брали участь "гіганти", - учасники, що несуть над головою величезні людські фігури, а що самі ховаються в їх одіянні. Група молодих людей, бажаючи виділитися з натовпу, почала штовхати "гігантів". Один з ряджених "гігантів" впав, а коли насилу піднявся, почав бити всіх, хто попадався під руку. Зав'язалася колотнеча. Дія відбувалася в районі лотків з овочами і ті, що б'ються використовували помідори як метальні снаряди, поки сили правопорядку не розігнали забіяк.
3.4.Особливості національної кухні
В кожному регіоні країни склалися свої неповторні кулінарні традиції. Проте існують і деякі загальні риси. Неодмінні атрибути іспанської трапези - оливкове масло, часник, ароматичні трави і, звичайно ж, вино. Величезна різноманітність продуктів і рецептів іспанської кулінарії легко з'ясовно: сприятливий клімат сприяв зростанню безлічі сільськогосподарських культур, а численні народи, що населяють Піренейський півострів, внесли свій внесок до цього символічного «казана».
У великій шані рис, підтвердження цьому - знаменита паелья
, «королева столу». Круглий рік на столі місцевих жителів можна побачити різноманітні овочі і фрукти. Не дивлячись на це, Іспанію складно назвати «раєм для вегетаріанців, оскільки м'ясо, риба або морепродукти входять до складу майже будь-якого блюда, деколи - в найнеймовірніших поєднаннях. Іспанія славиться своїми ковбасними виробами і особливо в'яленим окостом з м'яса особливої породи свиней. Тут проводять непогані сири. Найзнаменитіший з них, «кабралес», за смаком віддаленого нагадує французький рокфор.
В іспанській кухні традиційно використовується велика кількість прянощів: шафран, петрушка, розмарин, майоран, мускатний горіх і багато інших. Кулінари цієї країни -
майстри по частині різноманітних соусів. Вони готують їх з білого і червоного вина, пряних трав, подрібненого мигдаля. Проте і прянощі, і соуси ніколи не змінюють смак блюда, а лише виявляють його достоїнства. Тому блюда іспанської кухні ніколи не бувають дуже пряними або гострими.
Іспанія прославлена і своїми напоями. Батьківщина хереса - містечко Херес-де-ла-фронтера в Андалусиі. Технологію його приготування стисло можна викласти так. Місткості для зброджування не заповнюють доверху. На поверхні молодого вина до кінця алкогольного бродіння утворюється плівка особливої цвілі (флер), що перешкоджає окисленню і що додає неповторний аромат і смак провину. При виробництві хереса використовується прийом кріадера-солера. Кріадера-солера - піраміда бочок з вином. Частину вина з бочок нижнього ряду (солера) розливають по пляшках. Замість нього доливають молодше з вищерозміщеного ряду бочок (кріадера). А в бочки верхнього ряду доливають молоде вино.
Таким чином, з року в рік отримують вина з наперед заданими характеристиками, не залежними від клімату, урожаю і якості винограду. Тому на етикетці хереса указується час витримки, а не рік урожаю.
.
Херес олоросо
(по-ісп. - запашне). Вино менш багате на смак і аромату, чим фіно. Основна витримка відбувається без флера, завдяки чому вина набуває Темно-янтарний колір. У ароматі переважають тони волоського горіха, карамелі і деревини дуба. Наявність гліцерину додає провину солодкуватий і маслянистий смак. Зазвичай воно має 18-20%. Олоросо
може бути сухим, в цьому випадку він називається секо
, або сладким- дульсе
.
Вино
В регіонах Іспанії вирощують близько 90 сортів винограду.
Білі сорти: альбранільо, альбільо, гарнача-бланка, москатель, паломіно, парельяда, вердехо, ксарельо.
Із зарубіжних сортів найвдалішими виявилися шардоне і совіньон блан.
Червоні сорти: темпранільо (відомий під іншими назвами практично у всіх регіонах країни),уль-де-льебрес, тінто-фіно або тінто-дель-паїс, в тінто-де-торо, тінто-де-мадрід, сенсибель, гарнача, бобаль, каріньен, грасьяно, манто-негро, монастрель, морістель.
Із зарубіжних сортів найбільш популярні каберне-совіньон і мерло, піно-нуар, мальбек і каберне-фран.
3.5.Фламенко
Фламенко народилося на півдні Іспанії в Андалусії. Фламенко виявляється в трьох формах – Пісня, Танець та Гітара.
Немає єдиної чіткої думки щодо його походження, через те, що корені фламенко ідуть глибоко в історію, і немає документальної інформації, яка б розвіяла деякі сумніви. Як видно, мистецтво фламенко бере свій початок у народних піснях і танцях, що існували в Андалусії в дуже древніх епохах. Сам стиль фламенко базується на традиційних ритмах дуже древніх епох. Однак, різні цивілізації, раси і культури присутні в Андалусії, внесли свій вплив і до деякої міри визначили ритм і гармонію сучасного фламенко.
Перше письмове згадування про фламенко зустрічається в "Марокканських Листах" (Cadalso 1774). У них автор приписує авторство фламенко циганам. Це до деякої міри так і є. Неєвропейські ритми, що містить фламенко, дивно подібні зі складними азіатськими ритмами, що беруть початок в Індії, і це не випадковий збіг, що цигани походять з Індії. Крім того, цигани були головними, хто підтримав і проніс фламенко крізь роки, самовіддано представляючи його.
Дуже сильний вплив на фламенко іде всередину історії, у далекі часи мусульманської Іспанії, що походить від так званих "маврів", різних етнічних груп з Північної Африки, що у середні століття оселилися, насамперед, в Андалусії. Цей вплив можна ясно помітити в гармонії звуків. Пісня фламенко зберігає чітку паралель з іншими музичними представленнями Північної Африки, як, наприклад, марокканська музика. Гітара пам’ятає не тільки північно-африканські музичні представлення, але включає навіть центральноафриканські. Жіночий танець, насамперед, у рухах стегон і рук, подібний з деякими північно-африканскіми танцями. Усі ці впливи, що настільки очевидні, що їх не можна відкинути, не дивують, знаючи, що Андалусія протягом скількох століть знаходилася під впливом цієї культури.
На додаток, співіснування стількох рас на землях Андалусії, могло знайти більш древнє відображення у веселих фольклорних ритмах євреїв, у їхніх древніх музичних літургіях. На жаль, зараз складно сказати збіг це або реальність.
У будь-якому випадку, наскільки чистим сьогодні вважається фламенко, настільки він змішаний одночасно. Фламенко містить у собі елементи sui generis, що не властиві ніякому іншому фольклорові, і в той же час досить багатий впливом інших народів.
Досліджуючи еволюція фламенко в тім виді, у якому ми знаємо фламенко сьогодні, можемо почати з порівняно недавніх часів, між 1765 і 1860 роками. У цей період зустрічаємо три важливих місця: Кадіс (Cadiz), Херес де ла Фронтера (Jerez de la Frontera) і квартал Тріана (Triana) у Севільї (Sevilla). З цієї епохи танець фламенко займає своє місце серед іспанських танців, що розвиваються в школах, фламенко танцюють у внутрішніх двориках, на площах і у приватних салонах під час свят. [16]
Щодо гітари – на початку не прийнято було супроводжувати спів. Спів фламенко не супроводжувався музикою, як говориться – без прикрас. Відстукували руками або ударами в долоні. Деякі композитори, як Хульян Аркас (Juliбn Arcas), починають складати музику для фламенко. З цього часу починається нова ера.
Між 1860 і 1910 розвиток фламенко входить у нову епоху, що називається "золоте століття фламенко". У цей час розцвітають пісенні кафе, у яких співають, розвиваючи всі грані фламенко – інструментальну, вокальну і танцювальну, досягши того, що зараз ми бачимо як класичне "jondo" (різновид фламенко). Танець здобуває безпрецедентну розкіш і стає найбільш привабливим для публіки в пісенних кафе, що дає сильний стимул гітарі, як фундаментальному і незамінному доповненню вокалові і танцю фламенко.
Між 1910 і 1955 роками спів відзначений тим, що прийнято називати" період опери фламенко", у якій керують легкий спів і спів "ida y vuelta" (цей спів під впливом латинської Америки, що внесли співаки – латиноамериканські іммігранти). Цей новий шлях розвитку фламенко не подобався дуже багатьом і в 1922 інтелігенція в особі Фалья (Falla) і інших артистів організовує у Гранаді Конкурс Фламенко з метою знайти нові шляхи розвитку справжнього співу "jondo".
Починаючи з 1915 року, народжується цикл театрального танцю винятково високого рівня, піднімаючи іспанський танець і фламенко на всі сцени світу.
Відродження фламенко починається з 1955 року. Його головна фігура – Антоніо Маірена (Antonio Mairena) з його строгістю, прагненням до дослідження і популяризацією ортодоксальності співу.
Танець у цей час розвивається в таблаос (tablaos) – це спадкоємці попередніх пісенних кафе. Цьому періодові властиві справжні персоналії в танці фламенко, що чередували свої виступи не тільки в таблаос, але й у театрах, на фестивалях і інших сценах. Гітаристи, супроводжуючи спів і танець фламенко, здобувають усе більш вагому роль.
В даний час гітарист не тільки аккомпаніровщик, але і соліст. Пако де Лусіа (Paco de Lucia) відзначає початок нового яскравого етапу фламенко, здійснивши справжню стилістичну революцію в грі. Поряд з ним потрібно відзначити багатьох інших справжніх віртуозів цього інструмента, таких як Маноло Санлукар (Manolo Sanlucar).
Фламенко продовжує еволюціонувати. У той час, як сучасна музика фламенко відзначена деяким змішуванням з іншими напрямками, такими, як джаз, salsa, bossa nova, етнічними танцями інших різних груп, ми можемо сьогодні бути присутнім в Андалусії на спектаклі автентичного чистого і класичного фламенко, де танцює японка або на гітарі грає італієць перед численними знавцями.
Фламенко – це вимоглива музика, але її підйом штовхає її в нову еру, де, при сучасних засобах масової комунікації, багато хто може стати свідком блискучості, сили і неповторності фламенко. Але завжди справжнє фламенко буде краще почуватися теплої ночі в невеликому колі друзів, де є гітара, голос, і танцююче тіло. Це і є справжнє Свято Фламенко
3.6.Корида
Корида
- другий пізнавальний знак і найважливіший символ Іспанії - теж зовсім не місцевий винахід. Ймовірно, жителів Піренейського півострова познайомили з нею стародавні греки, тавромахию, що любили, - бій биків. Сама традиція публічної битви з твариною походить від якнайдавніших жертовних ритуалів. У Іспанії в середні віки битви з биками були розвагою аристократії: лицарі виходили на битву з биком з нагоди придворних свят. Лише у XVIII ст. корида стала народним видовищем. Першим професійним тореро вважається тесляр з Ронди франсисько Ромеро, а його внук Педро Ромеро - засновник сучасної кориди; за три останні десятиліття XVIII ст. цей великий тореадор убив 5600 биків, не будучи при цьому жодного разу поранений. У більшості іспанських міст в ХУШ-Х1Х ст. з'явилися пласа-де-торос, арени для бою биків. Їх легко дізнатися; це відкриті круглі майданчики (як писав Хемінгуей в романі «Смерть пополудні», «сонце - це дуже важливо. Теорія, практика і видовище бою биків створювалися з розрахунку на сонце і, коли сонце не світить, корида зіпсована»). Місця для глядачів знаходяться на трибунах і балконах, один з балконів призначений для президента кориди, який дає знак випускати биків і присуджує нагороду тореро.
Напроти ложі президента - двоє воріт: одні для тореро, інші для биків, яких до початку кориди тримають в спеціальних загородах. У Памплоне, в квітневі дні св. Ферміна биків випускають із загород на краю міста і вони біжать до арени по старих вузьких вулицях.
.
Щоб потрапити на кориду, потрібно опинитися в Іспанії літом і у вихідний день. Квитки краще купити наперед в касі самої арени або в інших касах міста. Врахуйте, що корида - нелегке видовище; багато місць знаходяться під пекучим сонцем, продовжується дійство 2 години 15 хв. Дізнатися про історію і традиції кориди, побачити костюми матадорів, фотографії найзнаменитіших поєдинків можна в спеціальних музеях кориди, які працюють в Севілье, Толедо і Ронде. У Севілье, перед найбільшою в Іспанії ареною для бою биків, коштують пам'ятники знаменитим матадорам.
Корида проводиться зазвичай по вихідних днях з 19 березня по 12 жовтня. Її відкриває урочистий парад, під час якого кінні розпорядники представляють публіці матадорів (матадор і тореро - синоніми) і їх команди. Саме уявлення складається з трьох актов-терсій. У першому акті матадор за допомогою пікадорів (вершників) і пеонов (помічників) дратує бика мулетой - яскраво-червоним плащем на стрижні. Тим самим він дізнається характер бика і показує публіці його силу і зрілість; пікадори колють бика списами і дратують його. У другому акті бандерільери повинні ще більше розсердити пораненого бика; для цього вони встромляють йому в тіло декілька бандерілій - прикрашених дротиків.
Нарешті, в третьому акті матадор завершує все дійство одним точним і смертельним ударом шпаги між лопаток. Якщо корида глядачам сподобалася, то президент присуджує тореро вуха або хвіст убитого бика. Цей звичай зберігся з минулого століття, коли єдиною нагородою матадора була туша убитого ним бика; щоб отримати її, матадор пред'являв м'ясникам вухо. Іноді матадор перед початком останньої терсиій вибирає, кому він хоче присвятити свою перемогу - жінці, другу, президентові, публіці.
.В одній кориді зазвичай беруть участь три тореро, вони по черзі б'ються з шістьма биками. Подорожуючи по півдню країни, можна побачити обгороджені пасовища для бойових биків (торо браво) - тварин ретельно охороняють і зовсім не тренують, господарі ферм прагнуть зберегти природну агресивність биків, щоб він не опинився безпристрасний на арені.
Розділ 4
1.4.Інформація для туриста
Медичне обслуговування для туристів без страховки – платне.
Чайові. Таксисту – 1-2 $США, носильнику і покоївці – 1-2 $США, офіціанту – 5-10%вартості замовлення, перукарю – не прийнято.
Час.
Відстає від київського на 2 години. Святкові і неробочі дні. 1 січня – Новий рік; 6 січня – День святого Єпіфані; 19 березня – День святого Хосе; березень-квітень – Страсний Четвер, Пристрасна П’ятниця; 1 травня – День трудящих; 25 липня – День апостола Якова; 15 серпня – перша Пречиста, або День вознесіння; 12 жовтня – роковини відкриття Америки Христофором Колумбом; 1 листопада – День Всіх Святих; 6 грудня – роковини ухвалення Конституції Іспанії; 8 грудня – Непорочне Зачаття; 25 грудня – Різдво. В дні релігійних свят проходять фієсти – карнавали і феєрії.
Віза – шенгенська. Посольство Іспанії залишає за собою право у виняткових випадках ( лише тоді, коли пред’являються документи на перебування лише в Іспанії) замість шенгенскої візи видавати іспанську (без права виїзду в інші країни Шенгенської угоди).
Митний контроль. Дозволене безмитне ввезення: 200 сигарет, 1 л міцних спиртних напоїв, 2 л вина, 500 г кави, 100 г чаю, продуктів харчування, предметів і речей домашнього ужитку – в розмірах особистої необхідності. Радіо-, відео- і фотоапаратура, музичні і побутові прилади декларуються. Для ввезення кінотехніки потрібен особливий дозвіл консульського відділу посольства Іспанії. Заборонений вивіз: культурних цінностей, зброї і боєприпасів без спеціального дозволу. Санітарний і ветеринарний контроль. Туристам сертифікат про щеплення не потрібен. При ввезенні домашніх тварин необхідно пред’явити ветеринарне свідоцтво з вказівкою про щеплення від сказу. Тварини піддаються ветеринарному огляду. Свідоцтво не потрібне при ввезенні кошенят і щенят у віці до трьох місяців.
Протиепідемічна безпека. Ризику зараження особливо небезпечними інфекційними захворюваннями немає.
Транспорт. Авіатранспорт. У аеропортах Іспанії стягується збір, аеропорту, коливаються від 3,8 євро на Канарських островах до 7 євро на континенті.
Автомобільний транспорт. Довжина автодоріг – 332 тис. км. Відстань від аеропорту до Мадрида – 15 км. З аеропорту в центр Мадрида курсує автобус.
Залізничний транспорт.
Довжина залізниць – 12,6 тис. км.
Водний транспорт. Головні морські порти: Картахена, Барселона, Більбао, Санта Крус де Тенеріфе, Таррагона.
Морський маршрут: Ялта – Одеса – Барселона.
Грошова одиниця – євро.
Валютне регулювання. Ввезення іноземної і національної валюти необмежене. Сума понад 10 тис. $ США при ввезенні повинна бути внесена в митну декларацію. Вивіз ввезеної валюти не обмежений.
Офіційна мова – іспанська.
Релігія. Більшість віруючих – католики.
Етикет. Якщо гостя просять залишитися на сніданок, не слід сприймати запрошення серйозно: воно – проста формальність. Якщо його повторюють, то треба знов відмовитися. Тільки після третього разу можна прийняти запрошення, оскільки цього разу воно буде щирим, а не просто жестом ввічливості. Прибувати в точно призначений час не прийнято, неодмінно потрібно спізнюватися на 15-20 хвилин. Ніколи не слід наносити візити під час післяобіднього відпочинку. У потязі треба обов’язково запропонувати сусідам перекусити разом. Вони відмовляться, так само варто повестися з їх пропозиціями.
Висновок
Мало хто знає, що Іспанія входить у трійку найбільш відвідуваних країн світу. Рідкісне багатство її культури, достаток чудових архітектурних пам’ятників, особливий національний колорит іспанських міст і сіл, прекрасний клімат і дивні по своїй розмаїтості і красі пейзажі роблять цю країну особливо привабливої для туристів. Тому немає нічого дивного, що з кожним роком усе більше туристів вибирають відпочинок в Іспанії.
Тур в Іспанію – це танці фламенко, зустріч із сонцем, з гарною кухнею й іспанськими винами, з гостинністю і радістю життя. Крім того, це і можливість відкрити для себе найбагатше надбання її пам'ятників, побачити сліди різних цивілізацій, що збереглися під небом Іспанії, а також насолодитися її неперевершеною і сліпучою природою, виконаної прекрасних і різноманітних пейзажів. Відпочинок в Іспанії – також можливість ознайомитися зі звичаями її народів і взяти участь у традиційних народних святах і гуляннях.
Культурна спадщина Іспанії різноманітна і багата. Іспанія була однією з головних провінцій стародавньої Римської імперії, а під час панування арабів — найрозвинутішою країною Європи. Чимало пам'яток цих епох збереглося донині, їх доповнюють замки, храми, палаци феодальної Іспанії, сучасна архітектура, музеї та барвисті фестивалі.
Найбільше туристів в Іспанію приїздить з Португалії і високорозвинених країн Західної Європи, особливо Франції, Великобританії та Німеччини. Більше 40 млн. туристів приїжджає щорічно до Іспанії.
Багата різноманітність іспанської природи, її географічні, кліматичні і пейзажні контрасти виразно виявляються у всіх регіонах країни, які можна розділити на групи з погляду їх загальних характеристик для туризму.
Найбільш розвиненими регіонами для туризму є Валенсіанське Співтовариство, Андалусія і Каталонія, які володіють високоякісною і різноманітною туристською інфраструктурою. У таких регіонах Внутрішньої Іспанії, як Арагон, Бастилія, Леон, Кастилія-Ла-Манча і Естремадура, туристам пропонується ознайомитися з історичними містами. Тут гостей чекають художні і архітектурні пам’ятки, гастрономічне розмаїття, поїздки на природу, в місця красивих пейзажів.
Острівна Іспанія є одним з улюблених місць відпочинку для туристів. Балеарські острови, розташовані в Середземному морі, володіють прекрасним узбережжям, де можна проводити час на пляжі, а також займатися водними видами спорту. Канарські острови, що знаходяться поблизу атлантичного побережжя Африки, завдяки своїм пляжам, природним вулканічним паркам і виключно сприятливому протягом всього року клімату також дуже привабливі для туристів.
Іспанія є однією з країн світу, приймаючих найбільше число гостей, які приїжджають з нагоди проведення ярмарків і конгресів. Мадрид і Барселона займають тут лідируючі позиції, оскільки мають ярмаркові парки і конгрес-палаци.
Великий інтерес у туристів викликають іспанські свята, які проходять майже безперервно, змінюючи один одного, в різних місцях і у різний час. Карнавали оповідають глядачам про тисячолітні традиції іспанців.
Фольклор є виразом найглибших душевних відчуттів і думок іспанського народу. Майже у всіх регіонах країни є свої танці і пісні. Іспанія користується заслуженою славою країни, де люблять розваги. Кіно, театри, аудиторії, виставкові і концертні зали пропонують відвідувачам обширну культурну програму. Азартні ігри дуже популярні в Іспанії. Лотереї типу цифрового лото, спортивні (футбол, скачки) та інші привертають увагу гостей. У селищах і містах поширені салони гри бінго. Казино пропонують великий вибір ігор (покер, кістки і т. д.).
У Іспанії залишилося і підтримується унікальне, яскраве розважальне видовище, що привертає масу глядачів, багато разів оспіване і описане в літературі і кінематографі, – корида. У цивілізованій сучасності корида багатьма не сприймається і засуджується як криваве побоїще, публічне биття тварин, але для іспанців – це непорушний звичай і традиція, що йде корінням в глибоке минуле, яскравий і незаперечний приклад хоробрості, мужності і сміливості. Для туристів корида – унікальне і рідкісне видовище. Для кориди вирощуються бики особливої породи, що ретельно охороняється і підтримуваної.
Сучасні, комфортабельні, обладнані всілякими зручностями і службами готелю відповідають принципу ”ціна – якість”. Багате монументальне надбання Іспанії дозволило відкрити на шляху туристських маршрутів і в містах безліч живописних готелів, які знаходяться в замках, палацах і старовинних особняках.
Список використаних джерел та літератури
1. Бейдик О. О. Українсько-російський словник термінів і понять з географії і туризму.–К.:РВЦ“Київськийуніверситет”,1997.
2. Гран Канария. Континент в миниатюре. – Lfs Palmas de Gran Canaria, 2002.
3. Закон України “Про внесення змін до закону України “Про туризм”-2004р.-с.3.
4. ЗеленаІспанія.Туреспанья.–М.:Альфа-преса,2001.
5. Испания, которую мы не знали: исторический Путеводитель. – М.: “Вече Хартия”,2000.
6. Кистилья і Леон. Туреспанья. –М.: Альфа Преса, 2001.
7. Котлер Ф. Основы маркетинга. – М.: Издательство Московского университета, 1991.
8. Папирін Г.А. Экономика туризма. – М., 2001.
9. Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг. – К.: Альтпрес, 2003.
10. Мироненко Н. С. Проблемы исследования пространственных структур мирового хазяйства – М.: Пресс-Соло, 1999.
11. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії: Навчальний посібник. –К.: Вища школа, 1996.
12. Путеводитель. Испания Polyglot. – Дубль В. – М. – 2000. – 343 с.
13. Путеводитель. Испания: туристический справочник. – М.: “Аст”, 1997– 240 с.
14. Путівник Ле Пти Фюте. Іспанія Одіссей. – К., 2001. – 251 с.
15. Espana turistica. – Editorial Everest, S.A., 1994. – L. 99.
16. Madrid turismo. – Madrid: direccion General de Madrid, 1995. – L. 11.
1. «Велика Радянська Енциклопедія». Москва, 1972. Том 10.
2. «Енциклопедичний Словник». Москва, 1985. «Географія»
3. «Велика Енциклопедія Кирила і Мефодія». Москва, 2000.
4. Корсунский А.Р. Історія Іспанії IХ ХIII ст М., 1976.
5. Красиков А.А. Іспанія після Франко. М., 1982.
6. Сучасна Іспанія. М., 1983.
7. Географічний енциклопедичний словник
8. Іспанія.Мадрид Путівник для туристів, М. Петрософт 1999г
9. Испания/Espana. Киселев А.В., М., КАРО, 2001
10. Іспанія. Путівник з картами і словником. Le Petit Fute, 2000
11. Іспанія: стратегія економічного підйому. Буторина О.В. М., 1994
12. Економіка зарубіжних країн. Погорлецкий А.И., М., 1998
13. Історія Іспанії, тт. 1-2. Альтаміра-і-кревеа Р. М., 1951
14. Іспанія 1808-1917. Майский И.М. М., 1957
15. Крах монархії в Іспанії (1917-1931).Галан Х.М.
16. Війна і революція в Іспанії 1936-1939, т. 1. М., 1957
17. Іспанія. 1918-1972. Історичний нарис. М., 1975
18. http://spain.report.ru
19. http://www.spain.com.ua
20. http://spain-costa.ru
|