| СОЛЯНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Добича солі в Донбасі розпочалась в 17 ст. На той час її виварювали на торських соляних озерах. А в 1701 р. на ріці Бахмутці, де відсоток вмісту солі в холодцях був вище. На ці місця стихійно почали переселятися люди. Таким чином на цих землях виникає солепромисел та селище Солеварів, назван по ріці Бахмутом. До самого закриття солепромисла в 1882 р. на всій території Півдня Росії знали сіль під назвою „бухмутка”.
Новий етап в розвідці соляного діла в Донбасі починається з відкриттям великих заносів кам’яної солі в Бахмутській котловині 30 червня 1873 р. ЧП Скороманг – тогонрогський купець 1-ї гільдії, взяв у аренду у міської думи Бахнути землі 5 десятин, строком на 81 рік. На цьому місці був сбудован завод для виробки солі. Його проекційна поступність – 1800 тис. Пцдів. Вивиорка солі на заводі вироблялась із росолів, які отримували шляхом підземного вищелачівання водою пластів солі. Концентрація солі досягала 24-25%. Після очистки, яка тривала дві-три доби, росол переговували в „Черли”. Середньодобова норма виходу солі складала 6 т. пудів. Середньорічне виробництво досягало 1,3-1,5 млн. Пудів вищої якості цієї солі було „відмінною”. Вона превосходила сіль, яку добували в Криму на озері Єльта. Айстра не неї був дуже слабким. 3 грудня 1874 року по березень 1876 року було вироблено 517 т пудів солі, а продано лише 278 т пудів. Власники були змушені звернутися до уряду за підтримкою. В 1914 році він був зачинений.
В 1884 році вступає в дію другий соляний завод, який був розташований поблизу станції Ступки. ЗА обсягом виробництва він в декілька раз поступався заводу Скароманга. Проіснував завод всього 3-4 роки і був зачинений не витримавши конкуренції.
Поблизу станції Луд ривки французьким товариством бувв влаштован третій завод (поблизу Харионівського рудника). Його річна норма виробництва складала більш 200 т. Пудів солі. В наступні роки він більш ніж у двічі нарощує виробництво. Але він проіснував теж не довго – приблизно п’ять років.
Першою великою соляною копью в Донбасі була Бренцевка, розташована у селіщі Бренцевка на березі Мокрої Плотви, в 12 км від Бахмата. Тут в 1876 році за пропозицією професора Петербуржського гірного інститута В. Г. Єрофієва була закладена перша бурильна скважина. Сіль була вскрита на глибину 78, 81 м. Проходку першої соляної шахти почала промислова компанія на чолі з Н.Н. Лутунов ?? ?? Робочий юризант на Бринцевькій копі заклали на глибину 57 сантиметрів від поверхні, брали тільки верхню частину пласта, яка складала 17 сантиметрів.
Сіль добували буровзривним засобом, який називали порохострельним, так як вибухівкою служив порох. Бурення проводилось за допомогою ручних машин системи Макдермота. Затрати на вибохові роботи складали 66 копійок на 1 пуд солі. Утворивши після варива купій кошової і мілкої солі сортирували на місці відкачками. Вони тут же загружали її в вагони і підіймали на верх завдяки паровій машині.
Подальше дріблення та сортировка солі відбувалась на поверхні. Тут знаходились спеціальні механізми, які приводили в дію парову машину. В результаті отримували 3 сорта солі: « сортировку чи орешник, дроблянку і селянку». Відсортирована сіль частково шла на продаж, Але осонвна її частина в вагогонах по рельсах відправлялась на липини для подальшого помолу.
Таким чином, рівень механізації добичі та переробки кам’яної солі на Брянцевському руднику на той час був високим.
В цей же час виростає виробництво солі в Славьянську. В 1887 році тут працювало 23 солварних завода, які отримали до 4 млн. Пудів солі.
Після Брянцевської соляної шахти в 1883 році починається розробка в Деконській, яку була розташована поблизу однойменної станції, її будував гірничний інженер Фелькнер.
Окрім Брянцевької і Досконської існувала соляна шахта Доконсько – Покровська. Ще в 1890 році бахмутський купець К. Лейменов орендував у крестьянського товариства скелища Покровського ділянку землі з правом розробки кам’яної солі, через рік він передав свої справи компанії „Сошенко, Гнестаков и Ко”. Поблизу з Брянцевькою копью саме вони сбудували Деконсько-Покровську шахту. А в 1888 році вона була передана акціонерному товариству „Любимов, Соловйов и Ко”, яка готувалась до створення в Донбасі содового заводу. В 1896 році ця шахта була куплена французькими акціонерним товариством.
Добича кам’яної солі стрімко росла. В 1895 році в Бахмутському уїзді дуло добито 15,5 млн. Пудів солі. Скупивши майже усі солоні шахти французьке товариство було преобразоване в „Общество для разработки каменной соли и угля в Южной России”. В рудах знаходилось 86% добичі кам’яної солі в Донбасі.
Не залишились байдужими до бахмутських солей і голандці зі своїм капіталом. В бахматі вони створили „Голандское общество для разработки каменной соли в России”, які в 1885 році поблизу ст.. Ступки замовили соляний рудник „Петр ВеликиЙ2. Шахта мала два ствола – главний та вентиляційний. Вони розробили брянцевьскій плат до 210, 2 метрів.
Добича солі велася ?? ?? 10-12 см та висотою 12 м. Які на Перещівському руднику, ?? ? за допомогою буро вибухових робіт, за свідченням одного із сучасників це робилось таким чином: „соль выбивалась исключительно порохом. В ней бурят круглые скважины, в которые вкладывают бумажную трубку, начиненную порохом, снабженную фителем взрыв производят 2 раза в сутки: в полдень и 6 часов вечера».
В 1883 році був закладений рудник «новая Величка”, який находився в 750 метрах від „Бецевской копі”. В 1894 році Семенковська ??? промисловим товариством був введен в рудник „Миколай”.
Таким чином, з 1881 року в Донбасі була введена в експлуатацію перша шахта по добичі кам’яної солі яка отримала назву „Брянцевська коп.” До кінці 19 сторіччя кам’яну сіль добували лише на п’яти рудниках
Хімічна та скляна промисловість.
З розвитком вугільної та ?? галузы в Донбасы, з ъх споживанням тысно звязано виникнення хімічної промисловостіібасейна.У 1799 р. на казачому руднику в Лисячій балці був отриман кокс для Луганського літейного заводу. Це був перший кокс не тільки в Донбасі, но і в Україні, в Росії в цілому. Саме з цих коксових пічей Лисячій балці бере початок свого розвитку коксохімічна промисловість, яка згодом стане великою галуззю промисловості України.
Донецька промисловість в післяреформений час все більше терпить нужду в соді. Для її виготовлення на ції території мались всі умови. Які спробував використати підприємець І.П. Скороманга, в зв’язку з відсутністю попиту на сіль, яку виготовляв його завод.Він вернувся до уряду з пропозицією збудувати содові підприємства на 1 млн. Пудів. Придбавши привелегію для виготовлення содли за новими технологіями, але недолік коштів не дозволив йому довести справу до кінця.
Таким чином до Донбасу став придивлятися бельгійський содовий концерн „Сольве”. Він готував тут надійну виробничну базу: закупив землі, придбав джерела сировини та палива. А весною 1890 року в селі Верхнє Лисичанської волості Бахмутського уїзда, на березі Сіверського Донця, акціонерне товариство для вироблення соди в Росії „Любимов, Сольве и Ко” почало будівництво содового заводу. Місце для наступного заводу було вибране дуже вдало. Рядом розташовувалось – залізниця і річка. В деятках метрів – крейдовий кар’єр, в 4-х верстах знаходилась Лисичанська шахта „Догма”, яку була орендована у казни.
У квітні 1892 року содовий завод вступає в строй. За ім’ям річки йому дали назву Донецьким (тепер Лисичанським). Сметна вартість підприємства складалась 970000 рублів. З перших днів починається виробництво соди аміачним способом, за квітень та травень виработка стала 83880 пудів і 5 фунтів кальційованої соди, вартістю 68733 рублів 10 копійок. В ций же час продовжується будівництво цеха каустичної соди. На прикінці листопада 1892 року цей цех починає працювати, завод починає виробництво каустичної соди Федіним засобом.
Володіючи двома заводами – Березнівським в ?? губернії і Донецьким – акціонерне товариство „Любимов, Сольве и Ко”, основну увагу урідів розвитку Донецького содового завода. В 1896 році виробив вже 22500 тон соди, це майже повністю удовольнило потреби промисловості. Але розвиток заводу на цьому етапі припиняється. В 1898 році виробітки кальційованої соди була доведена до 200 т, що складає 7000 т на рік. На ряду з цим на заводі будуються нові цехи по виробці каустичної соди електролітичним засобом, а також виробництва бікорбоната натрія, хлорного вапна.
Наприкінці 19 сторячча в Донбасі виникає ще один содовий завод. Його построїв !Южно-Росское обществодля віделки и продажи соли и других хиимческих продуктов”. В 18998 році м. Славьянськ. Будували його німецькі фаховці за своєю технологією та на германський капітал. Завод працював на пригодницькому ???. До потужності він значно поступався Донецькому. В 1900 році його потужність складала 750 пудів содопродуктів. Але він училив велику конкуренцію „Донсоде”. З’явлення на ринку сбиту продукції Славьянського содового заводу викликає зниження цін на соду, припиняється ввоз соди із-за кордона.
В останній четверті 19 сторічча в Донбасі виникає „Ще одна дуже велика галузь промисловості – скляна. Перше скляне підприємство було засновано в 80-х роках на базі ??? ??? 7?? Лисичанського кругоплавного заводу після його закриття. Професор петербурзького гірничного інституту І. Тім пише про цю подію „После раз ломки доменной печи лисичанский кирпич был употребленв дело при стеклоплавенных печах»
В 1880 році в Бахматі було засновано товариство на базі, в склад яких входило Бухматський стиний (пляшковий) завод С.Б. Фарне. В цьому ж році пруський поданий Форне, який був відомий в Бахматі заключає з урядом договір, за яким йому виділили десятину земель, а згодом добавили ще дві.
На цій землі Е.П. Фарне будує завод, ??, скляний, цеглино-керпічний та вогнеупорних матеріалів.
Скляний завод на той час вважається самим крупним. Він випускав продукції на 135 т. Рублів.
В 1895 році виникає бельгійськое „Анонимное общество Донецьких стекольніх и химических заводов”, в тому же році в сел.. Сантуріновці Бахмутського уїзду (теж, в складі г. Константиновки) воно розгортає будівництво скляного та хімічного заводів.
В 1897 році підприємство починає працювати. ?? тут виникає „Анонимное общество Донецьких стекольніх и химических заводов Росии”, яке також належало бельгійцям, а в 1899 році починає працювати дзеркальний завод. Підприємство виготовляло скло, дзеркала, марблит.
|