Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський інститут комерції

Кафедра фінансів

Курсова робота

на тему:

«РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ВИГОТОВЛЕННЯ ДЕТАЛЕЙ»

Виконав:

студентка ІІ курсу

групи КФ-52

Савчук Н.В.

Перевірив:

Затовська О.О.

Кіровоград – 2006

Кіровоградський інститут комерції

Кафедра «Фінанси»

Дисципліна: Економіка підприємства

Завдання

на курсову роботу студента

1. Тема роботи: Розрахунок собівартості виготовлення деталей.

2. Строк здачі студентом закінченої роботи: 20.12.2006р.

3. Вихідні дані до роботи:

Планово-операційна карта №32

Вихідні дані

Прейскурант цін

Годинні ставки відрядників (грн.)

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які підлягають розробці):

· Розрахувати прямі затрати;

· Розрахувати фонд заробітної плати виробничих робітників;

· Розрахувати непрямі витрати;

· Здійснити калькулювання собівартості деталі і розрахунок проценту зниження собівартості по деталі в цілому, в тому числі з окремих статей затрат;

· Розробити планову і звітну собівартість деталі.

5. Дата видачі завдання: 04.09.2006р.

Студент:_______________________

^{(підпис)}

Керівник:______________________

^{(підпис)}

«____» __________________ 200__р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Розрахунок прямих витрат

Розділ 2. Розрахунок фонду заробітної плати виробничих робітників

Розділ 3. Розрахунок непрямих витрат

Розділ 4. Калькулювання собівартості деталі

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Підприємство – це самостійний господарюючий суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).[2]

На підприємстві здійснюється виробництво продукції, відбувається безпосередній зв’язок робітника з засобами виробництва. Підприємство самостійно розпоряджається своєю продукцією, одержаними прибутком, що залишається в його розпорядженні після оплати податків та інших обов’язкових платежів.

Будь-яка продукція, яку випускає підприємство пов’язана з витратами. Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують її виробничу собівартість. Цей показник є одним з найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, у якому відображається зростання продуктивності праці, економія ресурсів, технічний процес.

До виробничої собівартості продукції входять:

- прямі матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні та постійні загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат входить вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовлюваної продукції, що виробляється, і які можуть бути безпосередньо віднесенні до конкретного об’єкта витрат.

До складу витрат на оплату праці входять заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим виробництвом продукції (виконанням робіт), які можуть бути безпосередньо віднесенні до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат входять всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесенні до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, соціальне страхування, плата за оренду, амортизація.

Оскільки зниження собівартості продукції можливе при ефективному функціюванні виробництва, то для цього потрібно:

- впровадження у виробництво нових технологій для підвищення рівня його ефективності;

- вдосконалення організації виробництва і праці;

- зміна структури та обсягу продукції.

Розділ 1. Розрахунок прямих витрат

1.1 Розрахунок затрат на основні матеріали на деталь

Затрати на основні матеріали (планові і фактичні) розраховуються за формулою:

М_о = а_н *Ц_м *К_трз *(1+К_пдв /100)-g_o *Ц_о , де (1)

а_н – норма витрат матеріалу на одну деталь, кг;

Ц_м – відпускна ціна вагової одиниці матеріалу, грн.;

К_трз – коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати;

К_трз =1,05……1,08

g_o – відходи даного матеріалу на деталь (кг.), які реалізуються;

Ц_о – ціна вагової одиниці відходів, грн.;

К_пдв – податок на додану вартість; К_пдв = 20%

Величину зворотних відходів можна визначити таким чином:

g_o = ( а_н - а_ч )*К_о , де (2)

К_о – коефіцієнт використання відходів, що реалізуються на сторону від загальної ваги відходів, які не піддаються утилізації К_о =0,5……..0,7

Планові затрати на матеріал для деталі залежить від маси матеріалу, яка встановлена в планово-операційній карті (вихідні дані), а фактична витрата від матеріалу – від фактичної маси матеріалу, що витрачається, і фактичних відходів. Фактичні витрати матеріалу:

а_н.ф. = а_н.пл. (а* а_н.пл. )/100 , де (3)

а – зміна витрат матеріалу у зв’язку із заміною одного матеріалу іншим, застосуванням більш прогресивної технології, кг. Відхилення величини а від планового значення встановлюється у відповідності з таблицею додатка 3. [1.]

1) Розраховую планову величину зворотних відходів (формула 2):

g_о.рн. = (0,36 – 0,185)*0,7 = 0,12 (кг.)

2) Розраховую планові затрати на основні матеріали (формула 1):

М_о.рн. = 0,36*3,7*1,07*(1+20/100) – 0,12*0,37 = 1,67 (грн.)

3) Знаходжу фактичні витрати матеріалу (формула 3):

а_н.ф. = 0,36+ (0,36*5/100) = 0,38 (кг.)

4) Розраховую фактичну величину зворотних відходів (формула 2):

g_o.ф. = (0,38 – 0, 185)*0,7 = 0,14 (кг.)

5) Розраховую фактичні затрати на основні матеріали (формула 1):

М_о.ф. = 0,38*3,7*1,07*(1+20/100) – 0,14*0,37 = 1,75 (грн.)

6) Одержані результати заношу в таблицю 1.

Таблиця 1

Розшифровка затрат на основні матеріали

1.2 Розрахунок заробітної плати на деталь

Планова величина основної заробітної плати виробничих робітників на деталь обчислюється за формулами:

· пряма – t_шт.i *L_рік.i /60 (4)

· основна – З_о.пл. = З_пр.пл. *(1+К_пр. ) , де (5)

m – число технологічних операцій;

t_шт. – норма часу в хвилинах;

L_рік. – годинна тарифна ставка що відповідає розряду;

К_пр . – коефіцієнт, що враховує премії відрядникам за виконання плану і якість робіт, К_пр. = 0,3…..0,4.

Фактична основна заробітна плата враховує ряд доплат, що пов’язані з відхиленнями від нормальних умов виробництва. При цьому фактичний коефіцієнт складе величину:

К_ф. = К_пр. + К_д. /100 , де (6)

К_д. – коефіцієнт відхилень фактичних доплат до основної заробітної плати. Обираю дві причини з вказаних в таблиці додатка 4. [1.]

1) Розраховую пряму планову величину заробітної плати (формула 4):

З_пр.пл. = (0,7*1,786+0,4*1,786+0,3*1,455+0,7*1,786+1,8*1,958+

+0,4*1,958)/60 = =0,13 (грн.)

2) Розраховую основну планову величину заробітної плати (ф-ла 5):

З_о.пл. =0,13*(1 – 0,35) = 0,08 (грн.)

3) Знаходжу коефіцієнт відхилень фактичних доплат до основної заробітної плати (формула 6):

К_ф. = 0,35+1,5/100 = 0,37

4) Розраховую фактичну основну заробітну плату (формула 5):

З_о.ф. =0,13*(1 – 0,37) = 0,18 (грн.)

5) Одержані результати заношу в таблицю 2.

Таблиця 2

Основна заробітна плата виробничих робітників

1.3 Розрахунок додаткової заробітної плати

Додаткова заробітна плата виробничників – це виплати, що передбачені Законом про працю за фактично відпрацьований та за невідпрацьований на виробництві час: оплата позачергових, додаткових і учбових відпусток; оплата пільгових годин підліткам та ін.

Величина додаткової заробітної плати визначається за формулою:

З_Д. = З_О. *(К_Д. +К¹ _Д. ) , де (7)

К_Д. – коефіцієнт, що враховує доплату за фактично відпрацьований час, К_Д. = 0,075........0,08;

К¹ _Д. – коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату за невідпрацьований час, К¹ _Д. = 0,08........0,1.

1) Розраховую планову величину додаткової заробітної плати (формула 7):

З_Д.пл. =0,08*(0,08+0,1)=0,014 (грн.)

2) Розраховую фактичну величину додаткової заробітної плати (формула 7):

З_Д.ф. = 0,18*(0,08+0,1)=0,032(грн.)

1.4 Розрахунок відрахувань на соціальне страхування

Відрахування на соціальне страхування із заробітної плати виробничників проводиться за встановленими нормами і визначається за формулою:

З_с. = К_с. *(З_осн. +З_дод. )/100 , де (8)

К_с. – процент (відсоток) відрахувань на соціальне страхування

1) Розраховую планові відрахування на соціальне страхування (формула 8):

З_с.пл. =0,37*(0,08+0,014)=0,035 (грн.)

2) Знаходжу фактичні відрахування на соціальне страхування (формула 8):

З_с.ф. =0,37*(0,18+0,032)=0,078 (грн.)

Розділ 2 . Розрахунок фонду заробітної плати виробничих робітників

Запланований фонд заробітної плати (ФЗП) виробничих робітників за рік визначається за формулами:

· основний ФЗП – Ф^с. _о. = L^с. _час.ср. *R^в. _сп. *Ф_др. *(1+К_пр. ) (9)

· місячний ФЗП – Ф^с. _міс. = Ф^с. _о. *(1+ К_Д. +К¹ _Д. ) , де (10)

L^с. _час.ср. – середнього динна тарифна ставка виробничого робітника при відрядній формі оплати праці (вихідні дані);

R^в. _сп. – списочна чисельність виробничих робітників;

Ф_др. – дійсний річний фонд часу роботи одного виробничого робітника. Приймається в межах 1820.......1840 годин

К_пр. – коефіцієнт, що враховує премії відрядникам за виконання плану і якості робіт, К_пр. = 0,3.......0,4;

К_Д. – коефіцієнт, що враховує доплату за фактично відпрацьований час, К_Д. = 0,075........0,08;

К¹ _Д. – коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату за невідпрацьований час, К¹ _Д. = 0,08........0,1.

1) Розраховую основний фонд заробітної плати (формула 9):

Ф^с. _о. =2,54*242*1830*(1+0,35)=1518567 (грн.)

2) Розраховую місячний фонд заробітної плати (формула 10):

Ф^с. _міс. = 1518567*(1+0,8+0,1)=2885277,3 (грн.)

Розділ 3 . Розрахунки непрямих витрат

3.1 Розрахунок величини планових витрат на утримання і експлуатацію устаткування

Планова величина витрат на утримання і експлуатацію устаткування, що приходиться на одну деталь, визначається за формулою:

Р_опл. = (t_y *t_шт. )/60*К_в.пл. , де (11)

t_y – питомі витрати на утримання і експлуатацію устаткування, що приходиться на 1 годину роботи;

К_в.пл. – плановий коефіцієнт виконання норм часу, К_в.пл. = 1,0.

Питомі витрати на утримання і експлуатацію устаткування, що приходиться на 1 годину роботи обчислюються за формулою:

t_y = /Т_річ. , де (12)

- витрати на утримання і експлуатацію устаткування, що визначаються за кошторисом (табл. 3);

Т_річ. – загальна кількість машинотрудогодин, що витрачаються на виконання цехової продукції виробниками (вихідні дані).

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування розраховую в таблиці 3.

Таблиця 3

Розрахунок кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування

1) Знаходжу планову величину витрат на утримання і експлуатацію устаткування, що приходиться на одну деталь (формула 11):

Р_опл. =(3*0,7+3*0,4+3*0,3+3*0,7+3*1,8+3*0,4)/60*1=0,21(грн.)

3.2 Розрахунок величини фактичних витрат на утримання і експлуатацію устаткування

Витрати на утримання і експлуатацію устаткування по цеху у звітний період фактично складає величину:

= - (ФЗПС_ам ) ,де (13)

- планова сума витрат за кошторисом (таблиця 3);

ФЗП – зміни фонду заробітної плати допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням устаткування і його поточним ремонтом;

ФЗП = Ф^п _зп1 *b/100 ,де (14)

Ф^п _зп1 – річний фонд заробітної плати допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням і його поточним ремонтом (таблиця 3, п.2.2);

b – відсоток змін фонду заробітної плати (додаток 5, п.1.3) [1.];

С_ам – зміни величини амортизаційних відрахувань за рахунок зміни складу і структури устаткування

С_ам = С_ам *а/100 ,де (15)

С_ам – амортизація робочих машин і устаткування, вимірювальних приладів і пристроїв, транспортних засобів і обчислювальної техніки (таблиця 3, п.1 );

а – процент зміни амортизаційних відрахувань (додаток 5, п.1.2) [1.].

Фактичні питомі витрати на утримання і експлуатацію устаткування, що приходяться на 1 годину роботи, обчислюється так:

t_y.ф. = /Т_ф. ,де (16)

Т_ф. – звітна (фактична) трудоємкість виробничої програми цеху;

Т_ф. = Т_пл. - Т ,де (17)

Т_пл. – трудомісткість виробничої програми по плану (вихідні дані);

Т – зниження трудоємкості за рахунок впровадження передових технологічних процесів (додаток 5, п.1.1) [1.].

Фактично величина витрат на утримання і експлуатацію устаткування, що приходиться на одну деталь, дорівнює:

Р_о.ф. = t_y.ф. *t_шт. /60*К_в.отч. , де (18)

К_в.отч. – середній по цеху коефіцієнт виконання норм часу

К_в.отч. = 1,02.......1,03

1)Розраховую зміну фонду заробітної плати допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням і його поточним ремонтом (формула 14):

ФЗП =159303,6*0,02=3186,07 (грн.)

2) Розраховую зміну амортизаційних відрахувань (формула 15):

С_ам =154250*0,05=7712,5 (грн.)

3) Розраховую фактичні витрати на утримання і експлуатацію устаткування по цеху у звітний період (формула 13):

=0,21*(3186,07+7712,5)=2288,7 (грн.)

4) Знаходжу звітну (фактичну) трудоємкість виробничої програми цеху (формула 17):

Т_ф. =450000-55000=395000 (нормо-годин)

5) Розраховую фактичні питомі витрати на утримання і експлуатацію устаткування, що приходяться на 1 годину роботи (формула 16):

t_y.ф. =2288,7/395000=0,006(грн.)

6) Знаходжу фактичну величину витрат на утримання і експлуатацію устаткування, що приходиться на одну деталь (формула 18):

Р_о.ф. = (0,006*0,7+0,006*0,4+0,006*0,3+0,006*0,7+0,006*1,8+

+0,006*0,4)/60*1,03= 0,0004(грн.)

3.3 Розрахунок планової величини цехових витрат

Планова величина цехових витрат, що припадає на одну деталь, дорівнює:

К_ц.пл. = %К_ц. *(З_опл +З_дпл )/100 ,де (19)

%К_ц. – відсоток цехових витрат, що обчислюється у таблиці 4;

З_опл – планова величина основної заробітної плати виробничих робітників;

З_дпл – планова величина додаткової заробітної плати виробничих робітників.

Відсоток цехових витрат розраховую в таблиці 4.

Таблиця 4

Розрахунок кошторису цехових витрат

1)Розраховую планову величину цехових витрат, що припадає на одну деталь (формула 19):

К_ц.пл. = (44,84/100)* (0,08 +0,014) = 0,042 (грн.)

3.4 Розрахунок фактичної величини цехових витрат

У звітному періоді цехові витрати залишаються незмінними при незначних відхиленнях (у рамках 5%) від планового об’єму виробництва. Тому практично їх можна вважати умовно постійними.

Фонд заробітної плати у звітному періоді може бути вище (нижче) планового, тобто можливі перевитрати (економія). На величину відхилення впливають такі фактори: зміна чисельності робітників і їх середня заробітна плата.

Ф_міс.ф. = Ф_міс.пл. *(1J/100) , де (20)

Ф_міс.ф. – фактичний місячний фонд заробітної плати виробничих робітників;

Ф_міс.пл. – плановий місячний фонд заробітної плати виробничих робітників;

J – відсоток відхилення (додаток 6) [1.].

Фактичний відсоток цехових витрат дорівнює:

%К_ц.ф. = (К^s _цех. / Ф_міс.ф. )*100% ,де (21)

К^s _цех. – сума цехових (таблиця 4).

Фактична величина цехових витрат, що приходиться на деталь, дорівнює:

К_ц.ф. = %К_ц.ф. *(З_опл +З_дпл )/100 (22)

1)Розраховую фактичний місячний фонд заробітної плати виробничих робітників (формула 20):

Ф_міс.ф. = 2885277,3 *(1+4/100) = 3000688,3 (грн..)

2) Знаходжу фактичний відсоток цехових витрат (формула 21):

%К_ц.ф. = (1293852,7/ 3000688,3)*100% = 43,12%

3) Розраховую фактичну величину цехових витрат, що приходиться на деталь (формула 22):

К_ц.ф. = 43,12/100*(0,18 +0,032) = 0,091 (грн.)

Розділ 4 . Калькулювання собівартості деталі

Планова і фактична собівартість заданої деталі визначається на основі попередніх розрахунків.

Розрахунки попередніх розділів заношу в таблицю 5. Визначаю відхилення фактичних затрат від планових і за найменшими відхиленнями обчислюю їх відсоток до планової суми даної статті, а також до загальної суми планових цехових затрат. Для визначення економії або перевитрат від фактичної величини витрат віднімаю планову величину витрат.

Таблиця 5

Калькуляція цехової собівартості на шестерню

Висновок

Перша стаття : сировина і матеріали (за відрахування зворотних відходів) – це найбільша стаття витрат при розрахунку собівартості важеля включення. В даному випадку фактичні витрати перевищують витрати, які були заплановані. Оскільки планові витрати становлять 1,67 грн. на одну деталь, а фактичні 1,75 грн. Це пов’язано з тим, що планові витрати на матеріал для деталі залежать лише від початкової маси матеріалу і не враховують можливі відходи після його обробки. На виготовлення важеля включення було використано 0,38 кг чавуну, тоді , як планувалося лише 0,36кг.

Друга стаття : основна заробітна плата виробників. Планова основна заробітна плата робітника за одну деталь становить 0,08 грн. Але це на 0,1 грн. менше ніж було оплачено (фактична заробітна плата становила 0,18 грн.). Збільшення запланованої суми відбулося через нарахування відсотку доплат до прямої заробітної плати, що пов’язані з виконання операцій які не входять в технологію виробництва (1% доплати до прямої заробітної плати) та невідповідності інструментів для обробки деталі (0,5% доплати).

Третя стаття : допоміжна заробітна плата виробників – найменша стаття витрат. Планова величина витрат становить 0,014 грн. але фактичні витрати перевищують її майже на 129% ( фактичні витрати становлять 0,032 грн.). Це пов’язано із значним впливом двох коефіцієнтів: коефіцієнта, що враховує доплату за фактично відпрацьований час і дорівнює 0,08 та коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату за невідпрацьований час – 0,1.

Четверта стаття: відрахування на соціальне страхування із заробітної плати виробників. Планова величина становить 0,035 грн., фактична величина перевищує її майже на 123% і становить 0,078 грн., отже маємо 0,043 грн. перевитрат. Така значна різниця пояснюється тим, що маємо значне відхилення планової та фактичної величини основної і додаткової заробітної плати.

П’ята стаття: витрати на утримання та експлуатацію устаткування включає в себе чимало окремих статей (амортизацію устаткування та транспортних засобів, витрати на ремонт устаткування, вартість енергії, води та ін.). Фактична величина цієї статті становить 0,0004 грн., що на 99,8% менше ніж планувалося витратити( планові витрати становлять 0,21 грн.), отже було зекономлено 0,2096 грн.

Шоста стаття: цехові витрати також складається з чималої кількості окремих статей (утримання апарату управління цеху, амортизації та ремонту будівель і споруд, витрати на опалення). Планувалося на цехові потреби витратити 0,042 грн., але витратили на 117% більше (фактичні витрати становлять 0,091 грн.). Це пов’язано з збільшення кількості робітників на 2% та із зменшенням їх середньої заробітної плати.

Отже, планова цехова собівартість одного важеля включення становить 2,05 грн., фактична цехова собівартість – 2,13 грн., це на 3,94% більше ніж планувалося. Звідси слідує, що при даному виробництві виникають перевитрати у розмірі 0,08 грн. на виготовлення однієї деталі. При широкомасштабному випуску такої продукції ці перевитрати можуть сягнути сотень і навіть тисяч гривен. Якщо підприємство не зменшить використання ресурсів, кількість робітників чи не проведе технічне переобладнання устаткування( на більш новіше і економніше при використання ресурсів та робочої сили), то буде змушене піднімати ціну на свою продукцію.

В умовах ринкової економіки, це може призвести до зменшення прибутку підприємства і навіть до його банкрутства. З одного боку воно не зможе конкурувати з іншими постачальниками на ринок такої продукції (продукція буде мати однакову якість, але вони зможуть продавати її за нижчою ціною ніж дане підприємство). З іншого боку перевитрати можуть привести до заборгованості перед різними постачальниками, кредиторами та інвесторами і підприємство можуть закрити, розформувати чи забрати за несплату боргу.

Список використаної літератури:

1. Шаповалова І.Л. Методичні рекомендації до виконання курсової роботи «Розрахунок собівартості виготовлення деталей». – Кіровоград: Кіровоградський інститут комерції, 2002. – 24 с.

2.Закон України “Про підприємство в Україні”. Нове законодавство України. Випуск З.К., 1992.- Ст.1

3. Економіка підприємства: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп./ За ред. С.Ф. Покропівного. - К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

4. Покропівний С.Ф. Економіка підприємства: структурно-логічний навчальний посібник. – К.: Професіонал, 2001. – 457 с.

5. Бойчик І.М. Економіка підприємства. – К.: Вища школа, 2002. – 480 с.

6. Економіка підприємства / За ред. А.В. Шетча. – К.: Либідь, 2002. – 335с.

7. Економіка виробничого підприємства / За ред. Й.Н. Петровича. – К.: Вища школа, 2002. – 405 с.

8. Витрати підприємства / За ред. Ю.С. Цал-Цалко. – К.: А.С.К., 2002. – 652 с.

9. Економіка підприємства / За ред. Т.О. Примак, – К.: Знання, 2002. – 176 с.

10. Економіка підприємства / За ред. В.О. Протопопова, А.Н. Полонського, – К.: Діалектика, 2002. – 220 с.

11. Свіщов Н.В. Внутрішньовиробниче планування на промислових підприємствах, – К.: Вища школа, 2005. – 528 с.

12. Економіка підприємства / За ред. Л.І. Шваб, – К.: Либідь, 2004. – 568с.

13. Цигилик В.П. Економіка підприємства в питаннях і відповідях, – К.: А.С.К., 2004. – 168 с.

14. Економіка підприємства / За ред. О.О. Гетьмана, В.Н. Шаповал, – К.: Вища школа, 2006. – 488 с.

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Положення про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу) від 6 вересня 1996 року №1975».