Реферат: Протидія незаконному обігу наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів та зловживанн

Название: Протидія незаконному обігу наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів та зловживанн
Раздел: Рефераты по государству и праву
Тип: реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

на тему :

«ПРОТИДІЯ НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН І ПРЕКУРСОРІВ ТА ЗЛОВЖИВАННЮ НИМИ »

Студента 3-го курсу

економічного ф-ту

групи Ю-71

Б. Д.В.

СУМИ 1999р.

ПЛАН

1. Вступ

2. Характеристика міжнародного антинаркотичного законодавства на сучасному етапі.

3. Кваліфікація злочинів в сфері незаконного вироблення , виготовлення , придбання , зберігання , перевезення , пересилання чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин.

4. Характеристика Закону України «Про заходипротидії незаконному обігу наркотичних засобів , психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними».

ВСТУП

Нелегальний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в Україні набуває все більш значних масштабів, стає досить серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на стан здоров'я і благополуччя людей, розвиток суспільства в цілому. Різко збільшується кількість осіб, які незаконно вживають наркотики і психотропні речовини. Швидкими темпами зростає число зло­чинів, пов'язаних з наркотичними засобами. Прогресуюче зловживання ними і різке зростання цін на такі засоби створюють сприятливі умови для формування організова­них груп, які займаються нелегальним наркобізнесом. Стає реальністю включення у ці процеси міжнародної нарко-мафії та її злиття з внутрішніми злочинними угруповання­ми, що призводить до появи, існування і розвитку нарко-мафії на території України. Все виразніше проявляється прагнення українських та іноземних наркоділців до "відмивання" наркогрошей у різних комерційних структурах, корумпування представників органів влади та управління.

В умовах соціально-політичної та економічної нестабіль­ності перехідного періоду, складного морально-психологіч­ного клімату в суспільстві, переоцінки соціальних орієнтирів у свідомості мас, зростання злочинності, особливо у молодіжному середовищі, розширення незаконного попиту на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори та їх протиправного пропонування на "чорному ринку" стають тією силою, що реально загрожує безпеці суспільства.

Масштаби та темпи поширення зловживання наркотиками і психотропними речовинами, широкий розмах їх нелегального обігу свідчать, що заходи, які вживалися право­охоронними органами у цьому напрямі, були недостатньо ефективними.

Багато в чому це зумовлювалось тим, що боротьба з нелегальним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у тому числі й зі зловживанням ними, не мала необхідного організаційного та правового забезпечення.

Велике занепокоєння викликає зловживання наркотика­ми, одержуваними з наркотиковмісних рослин, що незаконно культивуються на території України, оскільки це створює реальну загрозу погіршання не тільки генотипу особи, а й генофонду суспільства в цілому.

Складні проблеми пов'язані зі вживанням сучасних синтетичних засобів з наркотичною та психотропною дією, які створюються вченими-фармакологами і виготовляються медичною промисловістю. До них належать такі препарати з високою терапевтичною активністю, як наркотичні засоби опійноподібної дії, а також препарати з широким спектром психотропної активності, які вживаються як стимулятори діяльності центральної нервової системи (ЦНС), седативні засоби, снотворне, транквілізатори та ін. Сучасні синтетичні ліки дають полегшення багатьом людям, які від­чувають потребу в них. Проте їх безладне і надмірне вживання є причиною занепокоєння наркологів. Відомо та­кож, що ці препарати викликають залежність організму від них і досить часто стають предметом зловживання, а це, в свою чергу, народжує великі проблеми для системи охорони здоров'я та соціальні проблеми, пов'язані з проникненням таких медикаментів на "чорний ринок".

Не менш складні проблеми виникли з поширенням нелегального вироблення наркотиковмісної сировини з снотворного маку та конопель, виготовлення з неї кустарним способом иеочищених наркотиків з досить небезпечними властивостями, а також виготовлення синтетичних речовин з наркотичною дією (прекурсорів) у підпільних лабораторіях з використанням різні хімікатів промислового та побутового призначення.

Ось чому одним з центральних завдань у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є створення ефективного механізму правового контролю за діяльністю як юридичних осіб, так і громадян, які беруть участь у виробленні, розподілі, обігу, застосуванні та вжи­ванні таких продуктів і торгівлі ними.

Протягом 77 років існування української республіки було прийнято багато нормативних актів, пов'язаних з регу­люванням суспільних відносин у цій сфері, а також із заходами протидії нелегальному попиту на наркотичні за­соби, психотропні речовини і прекурсори та пропонуванню

Міжнародне антинаркотичне законодавство на сучасному етапі

Метою прийняття названих конвенцій було вирішення низки завдань, що стояли перед державами. Перш за все вони повинні були замінити міжнародно-правові документи, прийняті раніше, протягом більш ніж піввікового періоду, спростити наявну систему міжнародного контролю за наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, привести її у відповідність до соціально-економічних змін, що відбулися у світі. Необхідно було також скоротити кількість міжнародних органів, які займалися контролем за зазначеними засобами. Нарешті, треба було створити ефективну систему контролю за виробництвом сировинних продуктів (опійного маку, необробленого опію, листя коки, каннабісу), виготовленням, розподілом, експортом та імпортом наркотиків, психотропних речовин і прекурсорів, а також удосконалити заходи боротьби проти їх незаконного обігу.

Механізм міжнародного контролю був спрощений злит­тям Центрального постійного комітету з опію і Контрольного органу з наркотичних засобів та створенням на їх основі Міжнародного комітету з контролю над наркотиками (МККН), який згодом став здійснювати контроль й над психотропними речовинами і прекурсорами. Система контролю за культивуванням' опійновмісного маку була поширена на кокаїновий кущ та коноплі. Запроваджено між­народну монополію на сферу обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, створено спеціальні установи, завданням яких є втілення в життя положень вищеназваних конвенцій. В результаті прийняття Єдиної конвенції 1961 р. такі шкідливі звички, як куріння опію і внутрішнє його вживання, жування листя коки та куріння гашишу, були заборонені (після перехідного періоду, під час якого Сторони повинні були подолати труднощі, що мали виникнути внаслідок заборони цих звичаїв, нерідко дуже давніх). Завдяки запровадженню спеціальних поло­жень про лікування та реабілітацію наркоманів і токсико­манів було внесено новий елемент у боротьбу зі зловжи­ванням наркотиками та психотропними речовинами (ст. 38 Єдиної конвенції 1961 р., ст. 20 Конвенції 1971 р., пп. 2, 4 ст. З Конвенції 1988 р.).

Конвенції посилили роль МККН. У них наголошено на його відповідальності за забезпечення балансу між попитом на такі речовини та їх пропозицією, у тому числі за - запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин, виробленню, виготовленню, використанню наркотиків і психотропів та міжнародній торгівлі ними (стат­ті 9—21 Єдиної конвенції 1961 р. і ст. 19 Конвенції 1971 р.).

Важливим кроком стало включення до конвенцій регу­лятивних норм з визначенням термінів, які використову­ються у міжнародному антинаркотичному законодавстві (статті 1),i , що дало змогу усунути розбіжності у тлума­ченні позначених ними понять.

Конвенції містять 118 статей, які регулюють різні сторони діяльності, пов'язаної з наркотичними засобами, пси­хотропними речовинами та прекурсорами. Не розглядаючи детально кожну з них, зупинимося на основних проблемах, зокрема на класифікації цих засобів і речовин, регламентації окремих видів діяльності у сфері обігу останніх і заходах боротьби з їх незаконним обігом, а також протидії зловживанню ними.

Міжнародна класифікаціянаркотичних засобів,психотропних речовин та прекурсорів

Нині у міжнародному обігу перебувають понад 100 наркотиків і така ж кількість психотропних речовин, у тому числі 22 прекурсори. Усі вони класифіковані у відповідних списках або таблицях. Наркотичні засоби та психотропні речовини зосереджені у чотирьох списках, а прекурсори — у двох таблицях (Конвенція 1988 р.).

Критеріями класифікації є дві взаємопов'язані ознаки:

1) ступінь шкідливості наслідків, які може викликати той чи інший наркотик або психотроп при зловживанні ним;

2) інтерес, який та або інша речовина становить для використання з медичною метою .

Залежно від цього визначена і суворість заходів контро­лю над відповідними наркотичними засобами та психотропними речовинами і суворість покарання за порушення встановленого режиму контролю.

У Єдиній конвенції 1961 р. наркотичні засоби класифікуються у чотирьох списках. Це пронумеровані переліки таких засобів або препаратів, до яких час від часу на підставі ст. З цієї Конвенції можуть вноситися зміни.

Список № 1 є основним документом, який містить перелік всіх наркотичних засобів, одержуваних з опійно-вмісного маку, листя коки та конопель, а також синтетич­них наркотиків. Засоби такого роду підлягають всім захо­дам контролю, передбаченим ст. 2 Конвенції, і, зокрема, заходам, переліченим у статтях 4, 19—21, ЗО—34 та 37. Ці заходи можна згрупувати таким чином:

оцінка потреб у наркотичному засобі, яка враховує не­обхідність використання останнього з медичною та науковою метою; подання докладних даних про його виробництво і виробників, складські запаси і площі земель, що вико­ристовуються для культивування опійновмісного маку;

подання статистичних відомостей про виробництво та виготовлення, використання і споживання, ввезення (експорт) та вивезення (імпорт), конфіскацію, складські запаси наркотичних засобів, включених до Списку №1; території, які використовуються для культивування опійновмісного маку;

обмеження виробництва та імпорту кількістю, що не перевищує законного використання таких засобів, плюс експортована кількість, плюс кількість, необхідна для спе­ціальних складських запасів;

контроль за виробленням опію та концентрованої макової соломи, особливо тієї, що призначена для міжнародної торгівлі;

видача ліцензій та контроль за виготовленням наркотичних засобів, торгівлею ними та їх розподілом, включаючи експорт та імпорт;

видача спеціальних рецептів на право придбання цих засобів, призначених для споживання з медичною метою, і ведення у зв'язку з цим документації про їх витрачання;

обов'язкове етикетування виготовлених наркотичних засобів, що надходять у сферу торгівлі.

Список №2 включає наркотичні засоби, які ширше ви­користовуються з медичною метою і вимагають менш суво-рого контролю через меншу ймовірність того, що зловживання ними може викликати захворювання на наркоманію У найкоротший строк. Його важлива відмінність від Списку №1 полягає у вжитті менш суворих заходів контро­лю за торгівлею та розподілом наркотичних засобів (п. 2 ст. 2). Ці заходи передбачають лише видачу підприємцям ліцензій на право виготовлення таких засобів, а також контроль за їх етикетуванням та рекламуванням. Такі нар­котичні засоби видаються з аптек за спеціальним рецеп­том, виписаним лікарем.

Список №3 включає препарати, що містять як інгре­дієнти наркотичні засоби, перелічені у Списку №2, у більш низьких концентраціях і в контрольованих співвід­ношеннях, а також препарати, що за висновком Всесвіт­ньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), як правило, не можуть викликати шкідливі наслідки у вигляді захворю­вання на наркоманію у разі зловживання ними. Заходи контролю за виготовленням та роздрібним розподілом цих препаратів можуть не застосовуватись, а необхідна інфор­мація та статистичні відомості стосуються лише кількості наркотичних засобів, які були використані при виготовленні таких препаратів. Роздрібна торгівля ними здійснюється через аптечну мережу за наявності у покупця спе­ціального рецепта, виданого лікарем (п. 4 ст. 2).

Список №4 містить невелику кількість наркотичних засобів, які, за висновком ВООЗ, мають особливо небезпечні властивості і не використовуються у зв'язку з цим з ме­дичною метою. Сторони вживають заходів до заборони вироблення, виготовлення, експорту, імпорту таких засобів, а також торгівлі та володіння ними. Основним винятком з цього правила є можливість використання їх у науково-дослідній роботі, включаючи клінічні випробування, що проводяться під безпосереднім наглядом та контролем відповідної Сторони (п. 5 ст. 2).

Треба зазначити, що згідно з п. 9 ст. 2 Єдиної конвенції 1961 р. Сторони не зобов'язані застосовувати її настанови до наркотичних засобів, які звичайно використовуються у промисловості для інших цілей, ніж медичні та наукові, за умови, що у такому разі промисловці забезпечують за допомогою належних методів денатурації або в інші спосо­би неможливість їх використання як предмета зловживання і настання шкідливих наслідків при вживанні цих засобів, а також вилучення з них шкідливих речовин. Засоби такого роду включаються до статистичних відомостей, що подаються промисловцями і відображають кількість кожного наркотичного засобу, який використовується ними не з медичною і не з науковою метою (ст. 20).

Заходи боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживанням ними

Аналіз ст. 35 Єдиної конвенції 1961 р., ст. 21 Конвенції 1971 р. свідчить, що в них містяться лише загальні зобов'язання держав щодо боротьби з цим асоціальним яви­щем (зокрема, координувати превентивні й репресивні за­ходи щодо незаконного обігу наркотичних засобів і психо­тропних речовин — з цією метою Сторонам пропонується визначити урядовий орган, відповідальний за таку координацію) .

В офіційних коментарях цих конвенційних норм вказується на необхідність координації діяльності різних служб центрального уряду та його політичних підрозділів, уповноважених застосовувати положення міжнародних до­говорів щодо наркотичних засобів та психотропних речовин, і, у більш загальному плані, організовувати боротьбу зі зловживанням ними за рахунок вжиття всіх необхідних заходів до запобігання його поширенню і незаконному обі­гові наркотиків і психотропів. У коментарях також зазна­чається, що "спеціальним управлінням", про яке йдеться у цих Конвенціях, може бути спеціальна служба міністер­ства, міжміністерська комісія чи інший адміністративний орган, який відповідає конституційній або адміністративній структурі цієї держави.

Превентивним внутрішньодержавним заходом боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є перш за все прийняття національного антинаркотичного законодавства, яке у повному об­сязі реалізує положення Єдиної конвенції 1961 р.. Конвенції 1971 р., Конвенції 1988 р. щодо порядку законного обігу цих засобів. Саме воно стає базисом для адміністра­тивно-правових і кримінально-правових заходів боротьби з правопорушеннями у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Як уже зазначалося, зловживання наркотиками і пси-хотропами, а також їх незаконний обіг — це, по суті, два самостійних явища. Вони зафіксовані у статтях 36, 38, Єдиної конвенції 1961 р.,. статтях 20, 22 Конвенції 1971 р., ст. 36 Конвенції 1988 р. Відповідно до цих норм зловжи­вання — це асоціальне явище, яке виражається у споживанні заборонених наркотиків і психотропів, а також вжи­ванні інших наркотичних і психотропних речовин, що перебувають під контролем на національній території. Це явище органічно пов'язане з незаконним культивуванням, виробництвом, виготовленням, придбанням і зберіганням таких засобів для особистого споживання (ч. 2 ст. З Конвенції 1988 р.). Такі дії в національному кримінальному законодавстві повинні визнаватися злочинними. Особи, які зловживають наркотичними засобами і психотропними речовинами, вчиняють такі злочини, можуть замість засуд­ження чи покарання або на доповнення до покарання на­правлятися на лікування, виховання, а також піддаватися наглядові за ними після закінчення лікування та заходам щодо відновлення їх працездатності та соціальної реін­теграції (п. "в" ч.1 ст. 36 Єдиної конвенції 1961р., п. "Ь" ч. 1ст. 22 Конвенції 1971 р., п. "Ь" ч. 4 ст. З Конвенції 1988 р.).

Для запобігання зловживанню наркотиками і психотро-пами, а також вчиненню на цьому грунті згаданих вище


злочинів конвенційні норми вимагають від Сторін здійснювати заходи, спрямовані на раннє виявлення, ліку­вання, виховання, відновлення працездатності, повернення у суспільство відповідних осіб (ч.1 ст. 38 Єдиної конвенції 1961р., ч. 1 ст. 20 Конвенції 1971 р.).

Коли це так, то виникає закономірне питання: що являє собою незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин? Відповідно до п. "<І" ч. 1ст. 1Єдиної конвенції 1961 р. та п. "]" ст. 1 Конвенції 1971 р. незаконний обіг означає культивування або будь-яку дію з метою збуту наркотиків і психотропів на порушення настанов Конвенцій. Але Конвенція 1988 р. внесла поправку у визначення цього поняття. За змістом п. "т" ст. 1 цієї Конвенції незаконний обіг означає правопорушення, зазначені у пп. 1 1 2 ст. З, тобто незаконні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, які вчиняються з метою збуту, а також дії, пов'язані зі зловживанням наркотиками і психотропами.

З наведеним визначенням можна погодитися лише в тому разі, якщо зловживання цими речовинами розглядається в плані конструктивного елемента нелегального обігу, тобто в аспекті актів купівлі-продажу товару (придбання в іншої особи) як складової частини товарно-грошових відносин. Без нього будь-який вид товарообігу є без­предметним, оскільки відносини (у розумінні соціальної взаємодії) виникають та існують за наявності двох сторін (суб'єктів), у даному разі — продавця й покупця.

Тут слід зауважити, що зловживання наркотиками та психотропами може бути складовим елементом не лише їх незаконного обігу, а й так званого натурального виробництва, у процесі якого особа, котра зловживає такими речо­винами, забезпечує себе або шляхом незаконного культи­вування рослин, що містять наркотики, виробництва з них наркосировини, виготовлення потрібних наркотиків, або шляхом придбання, крадіжки відповідних прекурсорів для виготовлення з них синтетичних наркотиків чи психотропів (самозабезпечення).

Такі форми антисоціальної поведінки не пов'язані з актами купівлі-продажу наркотичних засобів і психотропних речовин, тому що виходять за межі складу власне незакон­ного обігу (в результаті дій, вчинюваних з метою збуту). Не випадково у конвенційній нормі незаконне культиву­вання рослин, які містять наркотичну або психотропну речовину, а також зберігання чи придбання таких речовин без мети збуту, але з метою особистого споживання ви­діляються у самостійний склад злочину (ч. 2 ст. З Конвенції 1988 р.).

Підсумовуючи викладене, можна сказати, що незакон­ний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів — це небезпечна для здоров'я людей і економіки, державної і суспільної безпеки протиправна діяльність що­до виробництва, розподілу, обігу, торгівлі такими засобами і речовинами, спрямована на задоволення незаконного по­питу на них на "чорному ринку" з метою одержання наживи.

Вище зазначалося, що у Конвенціях містяться лише загальні зобов'язання держав щодо заходів покарання за участь у незаконному обігу наркотичних засобів, психо­тропних речовин і прекурсорів. У ст. 36 Єдиної конвенції 1961 р. зазначається, що серйозні злочини підлягатимуть "відповідному покаранню", зокрема, тюремним ув'язнен­ням або іншим способам позбавлення волі. Така ж вимога міститься у ст. 22 Конвенції 1971 р. За змістом ч. 4 ст. З Конвенції 1988 р. за дії, пов'язані зі збутом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, повинно пе­редбачатися застосування санкцій, які враховують серйоз­ний характер цих правопорушень, таких як тюремне ув'язнення та інші види позбавлення волі, штрафні санкції та конфіскація. У ч. 6 цієї ж статті рекомендується забезпечувати кримінальне переслідування для досягнення максимальної ефективності правоохоронних заходів щодо цих правопорушень і з належним урахуванням необхідності за­побігання вчиненню таких правопорушень.

Прагнучи не зашкодити принципу суверенітету держав, у всіх трьох Конвенціях застерігається, що держави не зобов'язані вживати передбачених у Конвенціях заходів кримінального характеру, окрім таких, що відповідають їх конституційним положенням, правовій системі та на­ціональному законодавству (ч. 2 ст. 36 Єдиної конвенції 1961 р., ч. 2 ст. 22 Конвенції 1971 р. та п. "с" ч. i ст. З Конвенції 1988 р.).

Ось чому питання про надання судам можливості вино­сити суворі покарання за тяжкі злочини і помірні покарання за менш небезпечні злочини у сфері нелегального обігу наркотичних засобів, психотропниих речовин і прекурсорів належить до компетенції кожної окремої держави. Країни, правова система яких не передбачає пом'якшуючих обста­вин, що дозволяють судам виявляти гнучкість у визначенні строків позбавлення волі та розмірів штрафу, повинні передбачити мінімальні й максимальні покарання, які з урахуванням їх правової системи дозволятимуть виносити за кожне правопорушення покарання, відповідне його тяжкості.

Необхідно звернути увагу і на те, що у Конвенціях немає кримінально-правової норми у розумінні поєднання трьох елементів — гіпотези, диспозиції та санкції. У ст. 36 Єдиної конвенції 1961 р., ст. 22 Конвенції 1971 р., ст. З Конвенції 1988р. називаються лише окремі види дій, за які Сторони повинні передбачити покарання у своєму кримінальному законодавстві.

Конвенція 1988 р., присвячена проблемі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, містить вичерпний перелік кримінальне караних дій на даний період часу. Ними є:

— виробництво, виготовлення, екстрагування, приготу­вання, пропонування з метою продажу, розповсюдження, продаж, поставка на будь-яких умовах, посередництво, пе­ревезення, транзитне переправлення, транспортування, імпорт або експорт будь-якої наркотичної речовини чи будь-якої психотропної речовини на порушення положень Єдиної конвенції i96i р. та Конвенції 1971 р. (підп. "і" п. "а" ч. 1ст. З Конвенції 1988 р.');

— культивування опійного маку (будь-які сорти снотво-рого маку — М.Х., М.Х.), кокаїнового куща або рослини каннабіс з метою виробництва наркотичних засобів на по­рушення положень Єдиної конвенції i96i р. (підп. "11" п. "а" ч. 1);

— зберігання або купівля будь-якого наркотичного засо­бу чи психотропної речовини для будь-якого з видів діяль­ності, перелічених у підпункті "1 (підп. "111 п. "а" ч. 1);

— виготовлення, транспортування або розповсюдження обладнання, матеріалів або речовин, зазначених у Таблиці І і Таблиці II (Конвенція 1988 р. — М.С., М.Х.}, коли відомо, що вони призначені для використання з метою незаконного культивування, виробництва або виготовлення наркотич­них засобів чи психотропних речовин (підп. "1у" п. "а" ч. 1);

— організація, керівництво або фінансування будь-яких правопорушень, перелічених у підпунктах "і", "іі", "іїі" або "iv" (підп. "v" п. "а" ч.1);

— конверсія або переведення власності, коли відомо, що така власність одержана в результаті будь-якого правопо­рушення чи правопорушень, визнаних такими відповідно до п. "а" ч. 1 (М.С., М.Х.), або в результаті участі в такому правопорушенні, з метою приховання чи утаювання незаконного джерела власності, або з метою надання допомоги будь-якій особі, яка брала участь у вчиненні такого правопорушення чи правопорушень, з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії (підп. "і" п. "Ь" ч. 1);

— приховання або утаювання дійсного характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, перемі­щення, дійсних прав щодо власності або її належності, коли відомо, що така власність одержана в результаті правопорушення чи правопорушень, визнаних такими відповідно до п. "а" ч. i (М.С., М.Х.), або в результаті участі у такому правопорушенні чи правопорушеннях (підп. "іі" п. "Ь" ч. 1);

-придбання, володіння або використання власності, якщо в момент її отримання було відомо, що вона одержана в результаті правопорушення чи правопорушень, визна­них такими відповідно до п. "а" ч. 1, або в результаті участі в такому правопорушенні чи правопорушеннях


(

п. "с" ч. i);


— володіння обладнанням, матерілами чи речовинами, зазначеними у Таблиці І та Таблиці II, коли відомо, що вони використовуються або призначені для використання з метою незаконного культивування, виробництва чи виго­товлення наркотичних засобів або психотропних речовин (підп. "іі" п. "с" ч. 1);

— публічне підбурювання чи спонукання будь-якими засобами інших осіб до вчинення будь-якого з правопору­шень, визнаних такими відповідно до цієї статті (ст. З — М.С., М.Х.), або до незаконного використання наркотич­них засобів чи психотропних речовин (підп. "ііі" п. "с" ч. 1);

— участь, причетність або вступ у злочинну змову з метою вчинення будь-якого правопорушення з числа ви­знаних такими відповідно до цієї статті (ст. З — М.С., М.Х.), спроби вчинити таке правопорушення, а також пособництво, підбурювання, сприяння або давання порад при їх вчиненні (підп. "іу" п. "с" ч.1);

— зберігання, придбання або культивування будь-якого наркотичного засобу чи психотропної речовини для особистого споживання на порушення положень Єдиної кон­венції 1961 р.. Конвенції 1971 р. (ч. 2).

Як обтяжуючі обставини правопорушень, визнаних та­кими відповідно до ч. i ст. З, у Конвенції 1988 р. названо такі фактичні обставини:

— участь у правопорушенні організованої злочинної гру­пи, до складу якої входить правопорушник (п. "а" ч. 5);

— участь правопорушника в інших видах міжнародної організованої злочинної діяльності (п. "в" ч. 5);

— участь правопорушника в інших незаконних видах діяльності, яким сприяло вчинення даного правопорушення (п. "с" ч. 5);

— застосування правопорушником насильства або зброї (п. "<Г ч. 5);

— той факт, що правопорушник є посадовою особою і дане правопорушення пов'язане з його посадою (п. **е" ч. 5);

— втягнення або використання неповнолітніх (п. "Г* ч. 5);

— той факт, що правопорушення вчинено у виправній установі, або в навчальному закладі, або в громадській установі, або в безпосередній близькості від них, або в ін­ших місцях, які використовуються школярами та студентами для проведення навчальних, спортивних та громадських заходів (п. "е" ч. 5);

— попереднє засудження (особливо за аналогічні право­порушення) за кордоном або у своїй країні, наскільки це є допустимим відповідно до національного законодавства відповідної Сторони (п. "Ь" ч. 5).

Аналізована стаття містить вказівку й на те, що суди або інші компетентні органи повинні враховувати серйоз­ний характер правопорушень, перелічених у ч. i, та обста­вини, перелічені в ч. 5, при розгляді питання про мож­ливість дострокового або умовного звільнення осіб, засуд­жених за такі правопорушення (ч. 8). Сторонам пропонується встановлювати відповідно до їх національного за­конодавства тривалий строк давності для кримінального переслідування за будь-яке правопорушення, визнане та­ким згідно з ч. i цієї статті, і більш тривалий строкдавності у випадках, коли передбачуваний правопорушник ухиляється від правосуддя (ч. 8 ст. 3).

У коментарях до типового закону щодо боротьби з неза­конним виробництвом та обігом речовин, які перебувають під контролем, і заходів щодо боротьби зі зловживанням наркотичними засобами і психотропними речовинами за­значається, що у Конвенціях відсутня законодавча конст­рукція складу злочинів, пов'язаних з такими засобами і речовинами. З цим твердженням погодитись не можна і ось чому. У преамбулі Конвенції 1988 р. підкреслюються мас­штаби і тенденції до зростання незаконного виробництва, попиту та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які є серйозною загрозою для здоров'я та благополуччя людей і справляють негативний вплив на економічні, культурні та політичні основи суспільства. Далі зазначається, що незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин набув у сучасний період поши­рення серед різних соціальних груп, особливо в молодіжному середовищі. У багатьох регіонах світу діти не лише використовуються як споживачі незаконних наркотичних засобів і психотропних речовин, а й експлуатуються при їх незаконному виробництві та обігу, що становить величезну небезпеку. Звертається увага на взаємозв'язок між незаконним обігом та іншими пов'язаними з ним формами організованої злочинності, які підривають легальну економіку і створюють загрозу для стабільності, безпеки та суверенітету держав, а також на те, що незаконний обіг являє собою міжнародну злочинну діяльність, покладення краю якій вимагає невідкладної і першочергової уваги. І нарешті, незаконний обіг забезпечує великі прибутки та фінансові кошти, що дає змогу транснаціональним орга­нізаціям проникати в урядові механізми, в законну торгів­лю та фінансову діяльність, у суспільство на всіх його рівнях, розтлівати та підривати їх.

У наведеній характеристиці не лише йдеться про особли­ву суспільну небезпечність та протиправність нелегального обігу наркотичних засобів, психотропних речовин як осно­воположних ознак злочинів у цій сфері, а й визначаються об'єкти посягань, зокрема суспільні відносини в галузі охо­рони здоров'я населення, економіки, державної та громадської безпеки, а також предмети злочинів, такі як: наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори, кошти тощо.


Таким чином виділяється перший елемент складу незаконного обігу, ознаки другого (об'єктивна сторона) викла­дено в ч. i ст. З Конвенції 1988 р. Його характеристика наведена нами вище. Щодо суб'єктивної сторони, то вона відображена у п. "а" ч. i ст. 36 Єдиної конвенції 1961 р., п. "а" ч. 1 ст. 22 Конвенції 1971 р. та ч. 1 ст. З Конвенції i988 р. У цих нормах зазначається, що перелічені в них дії повинні розглядатися Сторонами як карані злочини у випадках, коли вони вчиняються умисно. Виділяється та­кож як конструктивна ознака мета злочинної діяльності, пов'язаної з наркотичними засобами, психотропними речо­винами, прекурсорами та обладнанням, — для збуту (або вказується на відсутність такої мети). У ч. З ст. З Кон­венції 1988 р. сказано, що усвідомлення, намір або мета як складові елементи правопорушення, зазначеного у ч. i цієї статті, можуть бути встановлені з об'єктивних фактичних обставин справи. Є вказівки і щодо суб'єкта злочинів у сфері нелегального обігу: громадянин даної країни або іноземець, у тому числі й посадова особа.

Як уже зазначалося, Конвенції не містять санкцій за вчинене. Відсутні вимоги щодо мінімальних та максимальних строків тюремного ув'язнення та інших видів позбав­лення волі, а також розмірів штрафу. Звертається увага Сторін лише на конфіскацію речовин і предметів, пов'язаних із вчиненням таких дій. У ст. 37 Єдиної конвенції 1961 р. передбачено, що будь-які наркотичні засоби, речовини та використовувані предмети обладнання, призначені для вчинення злочинів, про які йдеться у ст. 36, підля­гають накладенню арешту та конфіскації. Відповідно до ч. З ст. 22 Конвенції 1971 р. будь-яка психотропна або інша речовина, а також будь-яке обладнання, що використовувалося або призначалося для вчинення якогось із злочинів, зазначених у пп. i та 2 цієї статті, підлягають вилученню та конфіскації.

Таким чином, згідно з цими конвенційними нормами конфіскація пов'язується з предметом наступного посяган­ня. Що ж до конфіскації майна як виду покарання, то з приводу цього у Конвенціях немає жодних вказівок, що, на нашу думку, є прогалиною в міжнародному антинаркотичному законодавстві. Щоправда, цю прогалину усунуто Конвенцією 1988 р., зокрема ст. 5, яка присвячена питан­ням конфіскації. У ній сказано, що кожна Сторона вживає заходів, які можуть знадобитися для конфіскації:

— доходів, одержаних в результаті вчинення правопору­шень, визнаних такими згідно з п. i ст. З, або власності, вартість якої відповідає таким доходам (п. "а" ч. 1 ст. 5);

— наркотичних засобів і психотропних речовин, матеріалів та обладнання або інших засобів, що використову­валися чи призначалися для використання будь-яким чином при вчиненні правопорушень, визнаних такими відповідно до п. 1 ст. З (п. "Ь" ч. 1 ст. 5).

У статті, що розглядається, передбачено, що кожна Сторона вживає необхідних заходів з тим, щоб її компетентні органи могли визначити, виявити і заморозити або арешту­вати доходи, власність, кошти або будь-які інші предмети, зазначені у п. i цієї статті, з метою наступної конфіскації <ч. 2 ст. 5). Для цього кожна Сторона повинна уповнова­жити свої суди або інші компетентні органи видавати по­станови про арешт банківських, фінансових чи комерційних документів (п. З ст. 5). У зв'язку з цим Конвенція 1988 р. вимагає, щоб Сторони не ухилялися від вжиття заходів відповідно до цього пункту, посилаючись на не­обхідність збереження банківської таємниці.

Вельми важливим заходом боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є контрольовані поставки, порядок здійснення яких визна­чається ст. ii Конвенції 1988 р. Відповідно до цієї статті Сторони, якщо це дозволяють основні принципи їх національних правових систем, вживають у межах своїх можли­востей необхідних заходів, які передбачають належне вико­нання контрольованих поставок на міжнародному рівні на підставі взаємоприйнятних угод або взаємних домовленостей з метою виявлення осіб, які беруть участь у правопо­рушеннях, визнаних такими згідно з п. 1 ст. З, та їх кримінального переслідування (п.1 ст. 11). Рішення про . використання поставок, що контролюються, приймаються в кожному окремому випадку і можуть при необхідності вра­ховувати фінансові домовленості та взаєморозуміння щодо здійснення юрисдикції, які досягнуті відповідними Сторонами (п. 2 ст. 11). Незаконні партії, контрольовані постав­ки яких здійснюються відповідно до досягнутих домовлено­стей, за згодою відповідних Сторін можуть бути перехоп­лені й залишені для подальшого перевезення із збережен­ням чи вилученням або повною чи частковою заміною наркотичних засобів, психотропних речовин (п. З ст. 11).

Із змісту наведеної конвенційної норми випливає, що мета контрольованих поставок полягає передусім у вияв­ленні правопорушників, які беруть участь у незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Можливість застосування контрольованих поставок обмежується міжнародним рівнем. Для використання цього методу необхідні міжурядові угоди та домовленості стосов­но кожного випадку.

Представники багатьох держав дали цьому методу висо­ку оцінку на спеціальних сесіях Комісії з наркотиків 00Н, що відбулися 1988, 1989, 1990 рр. Учасники цих сесій настійно рекомендували застосовувати контрольовані по­ставки у діяльності з боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин не лише на між­народному, а й на національному рівні.

У цій главі розглянуто основні заходи боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, передбачені чинними конвенційними нормами. Проте ці норми не виключають можливості прийняття інших внутрішньодержавних заходів у вказаному напрямі. У ст. 24 Конвенції 1988 р. зазначається, що Сторона може вживати більш суворих заходів, ніж передбачені Конвенцією, якщо, на її думку, вони є доцільними для запобігання незаконному обігу або покладення йому краю.

Комплексні заходи боротьби з цим асоціальним явищем у сучасних умовах стосовно України буде розглянуто в наступному розділі.

Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотич­них засобів або психотропних речовин

(ст. 229i КК України)

Протиправні діяння, відповідальність за які передбачена цією статтею, є злочинами підвищеної небезпеки. Незакон­не розповсюдження наркотичних засобів, психотропних речовин перш за все порушує встановлений в державі порядок їх обігу і завдає великої шкоди здоров'ю тієї частини населення, яка допускає немедичне вживання наркотиків і психотропів. Така діяльність — не лише джерело паразитизму, а й пов'язана із вчиненням інших тяжких злочинів в Україні або за її межами. Ось чому боротьба з незаконним розповсюдженням наркотиків або психотропних речовин є міжнародною проблемою.

Предметом даного злочину є наркотичні засоби і психотропні речовини, поняття яких визначено в Законі України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

Це, зокрема, будь-які рослини, природні або синтетичні речовини, матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях та визначені і внесені до відповідних таблиць Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України, зловживання якими є небезпечним для здоров'я людини.

Оскільки незаконне вироблення, виготовлення і розповсюдження наркотичних засобів і психотропних речовин веде до порушення встановленого порядку їх обігу, то основним безпосереднім об'єктом цього злочину є пов'язана з охороною здоров'я населення діяльність державних органів, що забезпечує єдиний встановлений порядок виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин та їх використання за цільовим призначенням.

Відповідальність за цією статтею настає лише за умови, що незаконне вироблення, виготовлення, придбання, збе­рігання, пересилання чи перевезення наркотичних засобів і психотропних речовин було здійснено з метою їх збуту.

Таким чином, діяння, зазначені в статті, стосуються не лише встановленого порядку обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, а й окремого кола осіб,які їх придбавають для вживання і здоров'я яких тим самим ставиться під загрозу.

При вчиненні будь-якої з дій такого злочину встановлений порядок обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (основний об'єкт) завжди порушується.

Визначити вид психотропної речовини або наркотичного засобу, їх назву та властивості, а також встановити, чи містять рослини в собі наркотики, може лише спеціаліст. Тому у справах даної категорії завжди має бути висновок експерта з цього приводу.

Об'єктивна сторона злочину може проявлятися у де­кількох можливих формах протиправного діяння: незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, пере­везення чи пересилання наркотичних засобів або психо­тропних речовин з метою збуту; їх незаконний збут. Кожна з цих дій, незважаючи на загальні ознаки злочину, має самостійний характер і вчинення будь-якої з них незалежно від того, настали будь-які наслідки чи ні, вважається закінченим злочином.

У Закон вперше введено відповідальність за незаконне вироблення наркотичних засобів чи психотропних речовин. Визначення терміну "вироблення" відповідає вимогам Єдиної конвенції 1961 р. і міститься в Законі України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

Незаконне вироблення — це відокремлення макової соломи чи соку (опію) від рослин снотворного маку або відокремлення листя, суцвіття та смоли від конопель. Як незаконне вироблення мають бути кваліфіковані, наприклад, дії осіб, які без належного дозволу зрізують рослини маку або надрізають головки недозрілого маку і насичують опієм-сирцем бинти, ватні тампони чи будь-яким способом відокремлюють від конопель їх пилок, смолу, суцвіття або листя.

Незаконне вироблення наркотичних засобів, психотропних речовин з метою збуту і одночасне їх викрадення утворюють сукупність злочинів, передбачених стаття­ми 229' і 2292 КК.

Незаконне виготовлення наркотичних засобів чи психо­тропних речовин — це будь-які процеси, крім вироблення, внаслідок яких незаконно отримуються готові до вживання наркотики чи психотропи.

Вони можуть бути одержані шляхом рафінування (очи­щення від сторонніх домішок) речовин, препаратів, екстра­гування (вилучення алкалоїдів), змішування різного роду речовин, препаратів, в результаті чого утворюються нарко­тичні засоби, психотропні речовини чи значно підвищується їх концентрація. В який спосіб виготовлені наркотичні засоби чи психотропні речовини, кустарний або промисло­вий, значення не має. Для кваліфікації дій, пов'язаних з виготовленням, за ст. 229i достатньо встановити, що наркотичні засоби чи психотропні речовини були виготовлені без належного дозволу і з метою збуту. При їх виготовленні для особистого вживання відповідальність настає за ст. 2296 КК.

Рафінування, екстрагування макової соломи, виготовлення з конопель гашишу, анаші, смоли і гашишної олії тощо потребують різного роду операцій з додаванням до цих рослин домішок (розчинників, жирів, води та ін.). В результаті теплового чи хімічного впливу таких домішок на макову солому чи листя і суцвіття конопель, їх пилок утворюється більш концентрований наркотик» введенням якого в організм людини в будь-який спосіб і досягається ейфорійний стан, а при 'подальшому вживанні формується психічна і фізична залежність. Наркотик може бути отри­маний у вигляді порошку, рідини, смоли тощо.

Подрібнення макової соломи, суцвіття та листя конопель (наприклад, на м'ясорубці) по суті не змінює їх стан, не підвищує концентрацію алкалоїдів, а тому такі дії не мож­на розцінювати як виготовлення наркотичних засобів.

Незаконне придбання наркотичних засобів або психотропних речовин є однією із форм об'єктивної сторони даного злочину. Перш за все, факт придбання наркотиків чи психотропних речовин має бути незаконним і пов'яза­ним з метою їх збуту. Одержання, наприклад, наркотичних препаратів за рецептом лікаря не можна визнати незаконним.

Придбання може бути як безоплатним, так і пов'язаним з оплатою. Може проявлятися в купівлі наркотичних за­собів чи психотропних речовин, в їх обміні на інші товари чи речі, в одержанні у позику чи в результаті дарування або оплати боргу, у привласненні знайденого, збиранні дикорослих наркотиковмісних рослин чи їх частин на пус­тирях, збиранні залишків маку, конопель на земельних ділянках, які не охороняються, колективних сільськогосподарських підприємств після завершення на них збирання врожаю тощо.

Незаконне зберігання — це будь-які умисні без належного дозволу дії, пов'язані з володінням наркотичними засобами, психотропними речовинами з метою їх збуту. Не має значення, яким було зберігання — таємним чи відкритим і хто зберігав: особа, яка придбала, викрала чи виготовила сама, чи якій хто-небудь передав їх. Не впли­ває на кваліфікацію, в якому місці і протягом якого часу зберігалися наркотичні засоби, психотропні речовини, хто потім їх реалізував чи мав намір реалізувати. Відпові­дальність за зберігання, як і за інші протиправні форми діяння цього злочину, настає за умови, що особа зберігає наркотичні засоби чи психотропні речовини саме з метою їх збуту. Без такої мети зберігання утворює лише ознаки злочину, передбаченого ст. 2296 КК.

Під перевезенням або пересиланням наркотичних засобів, психотропних речовин слід розуміти незаконні дії щодо їх переміщення з одного місця розташування в інше в межах держави. Перевезення може здійснюватися будь-яким видом транспортних засобів по землі, у повітряному просторі, по воді, як особисто, так і через посланця. Останній може нести відповідальність лише за умови, коли усвідомлює, що, виконуючи волю іншої особи, переміщує наркотичні засоби, психотропні речовини і саме з метою збуту. Пересилання, як правило, здійснюється у вигляді відправлення наркотичних засобів, психотропних речовин поштою, багажем тощо. Перевезення, пересилання слід вважати закінченим складом злочину, коли буде встанов­лено, що виконані всі необхідні для цього дії. Якщо ж особа затримана, наприклад, під час оформлення документів на перевезення чи пересилання наркотичних за­собів, психотропних речовин чи під час завантаження їх на будь-який транспорт для подальшого переміщення, її дії необхідно оцінювати як замах на перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин з метою збуту.

Перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин через державний кордон утворює склад злочину — контрабанду — і підлягає додатковій кваліфікації за ст. 70i .

Незаконний збут наркотичних засобів чи психотропних речовин є однією з самостійних форм прояву об'єктивної сторони цього злочину. Збут може бути здійснений у формі продажу, оплати будь-якого боргу, у формі обміну як на наркотики чи психотропи, так і на інші речі, у формі дарування, позики, передачі за будь-які послуги тощо. Тобто, це є відчуження наркотиків чи психотропних речовин, в результаті якого вони переходять у володіння або розпорядження іншої особи. Про умисел збуту може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придба­ла наркотичні засоби чи психотропні речовини, так і сукупність інших обставин: значний їх розмір, в якому стані (розфасовані, упаковані) і де вони були вилучені, з'ясування, чи вживає ця особа особисто наркотичні засоби тощо.

Збут може здійснюватися як особою, що виробила чи виготовила наркотичні засоби або психотропні речовини, так і особою, яка не брала в цьому участі.

На практиці мають місце випадки, коли як збут кваліфікуються дії, пов'язані з ін'єкціями наркотиків іншій особі. Проте з цього приводу ще нерідко припускаються помилок. Кваліфікувати ін'єкції як збут наркотичних засобів можливо лише за умови, коли вони робляться володільцем наркотику іншій особі за плату чи з будь-яких інших причин. Коли ж ін'єкції здійснюються особі, яка і володіє наркотиками, чи вони вводяться один одному за зговором групою осіб, якою наркотичні засоби були при­дбані на спільні кошти (групове вживання) саме з такою метою, то такі дії не є збутом. Особа чи група осіб в такому випадку можуть нести відповідальність лише за розкрадання чи придбання наркотиків, їх зберігання тощо.

Так, Д. було засуджено за збут наркотичних засобів своїй дружині. Фактично вони прибули до готелю м. Суми з метою незаконного вживання наркотиків. Коли дружина була зайнята донькою, Д. придбав макову солому, виготовив з неї екстракт опію, який вжив сам, а потім ін'єктував і дружині. За протестом в порядку нагляду вирок був змінений, дії Д. перекваліфіковані за ст. 2296 КК.

Протилежний приклад. П., придбавши макову солому і виготовивши в своїй квартирі екстракт опію, зробив собі ін'єкцію і надав таку можливість присутньому там же Б. Фактично П. збув наркотик, однак його дії помилково в цій частині були кваліфіковані як надання приміщення для вживання наркотичних засобів за ст. 2294 КК.

За незаконне введення (ін'єкції) наркотичних засобів чи психотропних речовин в організм іншої особи проти її волі настає відповідальність за ст. 229i5 КК.

Якщо особа не лише збула наркотичні засоби чи психот­ропні речовини, а перед цим і схилила іншу особу до їх вживання, вона несе відповідальність за сукупністю зло­чинів, передбачених статтями 2295 і 229' КК.

Оскільки диспозиція ст. 229' охоплює скупку і перепро­даж наркотичних засобів чи психотропних речовин і санкція цієї статті значно суворіша, ніж санкція ст. i54, то придбання їх для збуту чи збут кваліфікуються лише за ст. 229' КК і додаткової кваліфікації не потребують.

Дії особи, яка збуває під виглядом наркотичних засобів чи психотропних речовин інші речовини з метою заво-лодіння грошима чи іншим майном громадян, необхідно кваліфікувати як шахрайство. Особа, яка придбала такі речовини, повинна нести відповідальність за замах на незаконне придбання наркотиків або психотропів.

Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується лише прямим умислом. Незаконно виробивши, виготовив­ши чи викравши наркотичні засоби або психотропні речо­вини з метою їх збуту, особа усвідомлює, що тим самим порушує встановлений порядок їх обігу, а при їх збуті усвідомлює і суспільну небезпеку для здоров'я людини, яка їх придбаває для вживання. Характерною ознакою прямого умислу є мотив і ціль злочину — збут. Саме мотив і ціль розкривають характер і зміст діяння винного, в якій би формі воно не проявлялось. У диспозиції ст. 229i КК законодавцем прямо передбачено, що незаконне вироблення, виготовлення, придбання чи інші дії, що здійснюються з метою збуту, а так само збут наркотичних засобів чи психотропних речовин караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 229' КК, може бути будь-яка осудна особа, яка досягла i6 років. Якщо ж незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів з метою збуту, а так само їх збут вчинила посадова особа з викори­станням свого службового становища, її дії слід кваліфікувати за сукупністю зі ст. i65 КК.

Частиною 2 ст. 229i КК передбачені кваліфікуючі озна­ки, що підвищують суспільну небезпечність цього злочину. Це — ті ж дії, вчинені повторно або за попереднім згово­ром групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 2292 —229Я , 229i9 і 22920 КК. Кваліфікуючою ознакою є також діяння, пов'язані із залученням до збуту наркотичних засобів чи психотропних речовин неповнолітнього, а так само їх збут у місцях, що використовуються для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебу­вання громадян, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби чи психотропні речовини у великих роз­мірах або особливо небезпечні наркотичні засоби чи пси­хотропні речовини.

Під повторністю необхідно розуміти вчинення винним дій, зазначених у ч. i ст. 229' КК, неодноразово, хоча б вдруге. При цьому як повторні вони можуть визнаватися лише за умови, що не збіг строк давності притягнення за них до кримінальної відповідальності, а судимість (при її наявності) не знята і не погашена у встановленому законом порядку.

Однак слід мати на увазі, що не можуть кваліфіку­ватися як повторні вироблення чи виготовлення, придбання наркотичних засобів або психотропних речовин та їх на­ступне зберігання, перевезення, пересилання і збут, які вчинені вперше і їх предметом від початку до кінця були одні й ті ж наркотики чи психотропи. Наприклад, особа з метою збуту придбала, виробила, а можливо й викрала макову солому, перевозила, зберігала, а потім збула її чи виготовила з неї і збула ацетильований опій. У даному випадку всі дії з наркотичними засобами вчинені вперше і, незважаючи, що кожна з них є самостійною і закінченою, вони не є повторними, а утворюють закінчений злочин, передбачений ч. i ст. 229', а якщо було попереднє викра-денняя наркотиків, — сукупність злочинів, передбачених ч. i ст. 229' та ст. 2292 КК.

Виготовлення з тієї ж макової соломи ацетильованого опію вдруге і збут його іншій особі слід оцінювати як вчинення цього злочину повторно.

Під виробленням, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням наркотичних засобів або психотропних речовин з метою збуту за попереднім згово­ром групою осіб слід розуміти діяння, у вчиненні яких брали участь дві або більше осіб, що заздалегідь домови­лись про це. При цьому не обов'язково, щоб всі учасники злочину виконували одні й ті ж дії. Достатньо, щоб кож­ний з них щось виконував для досягнення мети — збуту (наприклад, один виготовив наркотики, другий зберігав їх, третій збув).




Вчинення особою одного із злочинів, передбачених стат­тями 2292 —2295 , 229i5 , 229i9 , 22920 КК, визнається ква­ліфікуючою ознакою даного злочину, якщо така особа була раніше засуджена за один із них і судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку чи не була судима за будь-який інший з перелічених злочинів і не збіг строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за зазначені діяння. В останньому випадку дії винного необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 229' КК, та відповідною статтею, за який він не був засуджений.

Новими кваліфікуючими ознаками ч. 2 ст. 229' КК є залучення до збуту наркотичних засобів чи психотропних речовин неповнолітнього, їх збут у місцях масового пере­бування громадян, а також, коли предметом таких дій були наркотики або психотропи у великих розмірах чи особливо небезпечні засоби або психотропні речовини.

Залучення неповнолітнього — це фактичне втягнення його дорослим у будь-які діяння, пов'язані з незаконним придбанням наркотичних засобів або психотропних речо­вин з метою їх збуту, а так само їх збут. Залучення може проявлятися як шляхом психічного, так і фізичного впливу на неповнолітнього. Останній може брати участь у вчиненні як будь-якої з таких дій, так і декількох з них (наприклад, у виготовленні, перевезенні чи зберіганні наркотичних засобів або психотропних речовин), як співви-конавець та як пособник. Склад цього злочину є закін­ченим за умови, що неповнолітній брав участь у вчиненні таких дій хоча б один раз.

Неповнолітній у такому разі несе відповідальність за вчинення лише тих дій, які охоплювалися його умислом, тобто за ст. 229i чи ст. 2296 КК.

Для дорослого повинен бути доведений його умисел як на збут наркотичних засобів чи психотропних речовин, так і на залучення до таких дій неповнолітнього.

Збут наркотичних засобів, психотропних речовин у місцях масового перебування громадян — це будь-які умисні дії, пов'язані з передачею наркотиків чи психотропних речовин особі (особам) біля приміщень або безпосередньо в приміщеннях навчальних закладів (інститутів, технікумів, технічних училищ), в місцях спортивних та культурних заходів (спортивних клубах, стадіонах, кінотеатрах, диско­теках тощо). При збуті та одночасному схиленні до вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин відповідальність настає за сукупністю злочинів, передбачених ст. 229' і ст. 2295 КК.

Кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 229' є діяння винних, пов'язані з великим розміром наркотичних засобів, психотропних речовин або з особливо небезпечними наркотиками чи психотропами. Як великий розмір, так і особлива їх небезпечність визначені Комітетом з контролю за наркоти­ками при МОЗ України у Висновках по кількісному від­несенню наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу...

Відповідно до Висновків, наприклад, великий розмір гашишу чи анаші становить 40 г і більше, марихуани висушеної — 500 г і більше, невисушеної — 2,5 кг і більше, соломи макової висушеної — 1 кг і більше, невисушеної — 5 кг і більше, ацетильованого опію — 10 г і більше. Зважаючи на те, що критерієм визначення великого роз­міру є маса наркотичних засобів, психотропних речовин, органам дізнання і слідства необхідно суворо дотримува­тись вимог ст. 186 КПК, вилучаючи наркотичні засоби і психотропні речовини лише в присутності понятих, якщо немає можливості на місці події встановити масу вилучено­го; його упакування та оформлення процесуальних документів мають бути здійснені таким чином, щоб повністю виключити можливість їх заміни, збільшення чи зменшен­ня маси тощо. Недопустимим є визначення маси вилуче­них наркотичних засобів, психотропних речовин експертами при проведенні експертиз.

До особливо небезпечних наркотичних засобів і психо­тропних речовин належать речовини і препарати, які є особливо небезпечними для здоров'я людини і занесеш до списків №1 і №2 таблиці І Переліку.

Під промислом слід розуміти вчинення зазначених дій систематично, коли протягом певного часу вони є основ­ним або додатковим джерелом доходу.

Оскільки незаконне вироблення, виготовлення чи інші дії, пов'язані зі збутом наркотичних засобів, психотропних речовин, можуть бути вчинені не лише за попереднім зговором групою осіб, а й організованою групою, то важ­ливе значення для кваліфікації вчиненого за ч. З ст. 229i КК має правильне визначення поняття організованої гру­пи, її відмінності від групи за попереднім зговором.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 25 грудня i992 р. № 12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" роз'яснив, що під організованою групою слід розуміти стійке об'єднання двох і більше осіб, які спеціально зорганізу­валися для спільної злочинної діяльності. На наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть, зокрема, вказувати: розроб­лений (хоча б у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину; розподіл ролей; наявність організатора (керівника); прикриття діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб; вербування нових членів; наявність спільних правил поведінки тощо. Всі ці ознаки характерні й для організованої групи, діяльність якої може бути пов'язана з придбанням і збутом наркотичних засобів і психотропних речовин.

Характерною ознакою організованої групи даного злочину може бути така домовленість, коли одні особи вирощують мак чи коноплі, другі їх перевозять, треті збувають макову солому, марихуану чи виготовлені з них опій або гашиш.

Вироблення, виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин та інші дії з ними з метою збуту як вчинене особливо небезпечним рецидивістом може кваліфікуватися лише тоді, коли винний визнаний особливо небезпечним рецидивістом вироком суду, що набрав чинності до вчинення даного злочину, і судимість у встановленому законом порядку не знята.

При вирішенні питання про особливо великий розмір наркотичних засобів і психотропних речовин необхідно звертатися до таблиць Висновків Комітету.

ЗАХОДИ ПРОТИДІЯ НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН і ПРЕКУРСОРІВ ТА ЗЛОВЖИВАННЮ НИМИ

Цей Закон з урахуванням міжнародних зобов'язань визначає систему заходів в Україні, спрямованих проти незаконне обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними, а також визначає права і обов'язки юридичних осіб і громадян у зв'язку із застосуванням цього Закону.

В Законі вживаються такі терміни:

незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів — діяння, пов'язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, виробленням, виготовленням, зберіганням, розподілом, торгівлею, використанням, переміщенням на території України та за її межі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються з порушенням вимог Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних

речовин, IX аналогів і прекурсорів";

наркоманія — хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами, що внесені до таких конвенціями ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві схорони здоров'я України (далі — Комітет), і характеризуються психічною або фізичною залежністю від них;

хворий на наркоманію(наркоман) — особа, яка у встановленому порядку медичним закладом встановлено Діагноз "наркоманія";

незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин — вживання наркотичних засобів або психотропних речовин без призначення лікаря;

зловживання наркотичними засобами або психотропними речовинами — умисне систематично незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин;

медичний огляд — амбулаторний огляд особи з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння;

медичне обстеження — обстеження особи в стаціонарних умовах з метою встановлення діагнозу "наркоманія".

добровільне лікування — лікування наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника;

примусове лікування — лікування на підставі судового рішення хворого на наркоманію, який ухиляється від добровільного лікування або продовжує вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і порушує права інших осіб;

тяжкий психічний стан чи психічний розлад — стан, що супроводжується затьмаренням свідомості, порушенням мислення, волі, емоцій, інтелекту або пам'яті, які перешкоджають сприйняттю особою навколишньої дійсності, свого стану або поведінки.

Згідно закону ,боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюють у межах на­даних їм повноважень відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Державного митного комітету України, Державного комітету у справах охорони держав­ного кордону України, а заходи протидії зловживанню ни­ми — Міністерство охорони здоров'я України та інші відповідні органи і установи.

Органи, уповноважені Кабінетом Міністрів України здійснювати контроль за порядком обігу наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів, у разі виявлення порушень порядку цього обігу застосовують у межах своєї компетенції відповідні заходи щодо усунення таких порушень, і в разі наявності в діях осіб ознак адміністративного правопорушення чи злочину зобов'язані надіслати інформацію або подати матеріали до відповідних правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН І ПРЕКУРСОРІВ

Контрольована поставка

Державний митний комітет України та державні органи (підрозділи), які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речо­вин і прекурсорів, осіб, які беруть участь в цьому, в кожному окремому випадку за домовленістю з відповід­ними органами іноземних держав або на підставі між­народних договорів України можуть використовувати метод контрольованої поставки, тобто допускають під контролем оперативним наглядом цих органів ввезення в Україну,


вивезення з України чи транзит через її територію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Контрольована поставка може використовуватися також щодо незаконного перевезення та пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються в межах території України.

Порядок проведення контрольованої поставки визначає­ться Митним кодексом України і нормативним актом Державного митного комітету України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції України.

Оперативна закупка

Для одержання доказів злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, працівникам органів (підрозділів), яким надано право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, за постановою начальника відповідного органу, погодженою з прокурором, дозволяється проведення опе­рації щодо придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів — оперативної закупки.

Порядок проведення оперативної закупки визначається нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, погодженим з Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.

Конфіскація

Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, що знаходяться в незаконному обігу, а також обладнання, яке використовується для їх незаконного виготовлення, підлягають конфіскації у встановленому законом порядку.

Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, використання яких у законному обігу визнано недоціль­ним, а також обладнання для їх виготовлення підлягають знищенню в порядку, встановленому нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України. Генеральної прокуратури України, Міністерства Охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України і Верховного Суду України.

Після розгляду судом справ про злочини, пов'язані з законним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, 50 відсотків вартості конфіскованого майна і коштів, визнаних судом такими, що набуті в ході цієї злочинної діяльності, передається органам, які безпосередньо проводили дізнання та попереднє слідство, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На письмову вимогу державних органів (підрозділів), які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, банки, а також кредитні, митні, фінансові та інші установи, підприємства, організації (незалежно від форм власності) зобов'язані протягом трьох діб надіслати інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди юридичних осіб та громадян, відносно яких є оперативні та інші матеріали, що свідчать про їх причетність до незаконного обігу наркотичних за­собів, психотропних речовин чи прекурсорів.

Зазначені в частині першій цієї статті установи, під­приємства і організації протягом двадцяти діб зобов'язані повідомити відповідні правоохоронні органи про громадян, одноразові грошові вклади і перекази яких перевищують тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. Невиконання посадовими особами зазначених установ, підприємств і організацій цих вимог тягне за собою відповідальність згід­но з чинним законодавством.

Огляд транспортних засобів, вантажів і особистих речей громадян

Огляд транспортного засобу, вантажу, що в ньому знаходиться, особистих речей водія і пасажирів може бути здійснено посадовими особами органів Міністерства внут­рішніх справ України і Служби безпеки України на під­ставі заяв, повідомлень про правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних ре­човин чи прекурсорів або за наявності про це іншої до­стовірної інформації компетентних органів.

У разі виявлення речовин, які викликають підозру як такі, що належать до наркотичних, психотропних або прекурсорів і потребують подальшого дослідження, а також наявності у водія чи пасажирів ознак наркотичного сп'яніння транспорт і зазначені особи можуть бути доставлені в органи внутрішніх справ для з'ясування необхідних обставин.

У разі безпідставного огляду транспорту, вантажу, що в ньому знаходиться, водія і пасажирів, а також безпідставного доставлення зазначених осіб і транспорту в орга­ни внутрішніх справ такі особи мають право на відшко­дування в повному обсязі завданої їм матеріальної і моральної шкоди згідно з чинним законодавством.

У разі встановлення фактів систематичного вживання чи збуту наркотичних засобів або психотропних речовин в місцях масового перебування громадян (ресторанах, кафе, барах, казино, відеотеках, дискотеках тощо) та невжиття з боку керівництва цих закладів заходів протидії діяльність таких об'єктів може бути тимчасово зупинено за рішенням органів державної виконавчої влади за поданням відпо­відних правоохоронних органів строком до трьох місяців, а у разі встановлення факту повторного їх використання з цією ж метою протягом року — строком до шести місяців.

Якщо після цих заходів вказані об'єкти продовжують і далі використовуватися для вживання чи збуту наркотич­них засобів або психотропних речовин, їх функціонування припиняється згідно з чинним законодавством.

Література

1. Конституція України

2. Закон України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів” 8.08.99.

3. Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів і зловживанню ними” 15.02.95.

4. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю. Наказ Голови Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ від 07.02.1996.

5. Кримінальний кодекс України

6. Селіванов М.П., Хруппа М.С., “Антинаркотичне законодавство України”, Київ, 1997